Ваши сообщения автор сайта не принимает.
Всего 429 сообщенийСтраницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 [10+]

 
 М.Проценко2016-03-23 12:18:53 
ПАЛИЧКА-ВИРУЧАЛОЧКА
(Полемічний лист щодо книги О.Апалькова “Нотатки про дружбу”)

0.«Всяка имеет свой ум голова»

Ваша книга «Нотатки про дружбу», видана в 2004 році, була задумана Вами за сім років до того, і метою її написання було, як видно з Ваших пояснень (с.192), поінформувати читача про Вашу роботу на ниві організації й підтримки у функціональному стані взаємодії двох міст: Канева і Фірзена.
«Мої судження можуть часом відрізнятися від Ваших, і те, що подобається мені, може бути Вам не по серцю…» (с.4).
Ви як в воду дивилися: наші судження з багатьох питань не співпадають. В цьому Ви переконаєтесь, якщо прочитаєте цього мого листа.
Але не співпадають не завжди. В такому випадку я просто повідомляю, про що я дізнався з Вашої книги, і яке враження це на мене справило.

1.Апальков. Дещо з біографії

З «Нотаток…» можна дещо дізнатися про Ваше життя: армія, слюсар, диплом з відзнакою, двірник, завідуючий сектором науково-методичної роботи Шевченківського національного заповідника (чи музею Шевченка?)1, керівник представництва Фірзена в Каневі, засновник і редактор журналу «Склянка часу. Zeitglas»…Дружина Ірина, син Клим.
І ще цікаві подробиці: «Я за своє життя знав багато жінок… Я пестив їхні чудові тіла…» (с.129); «Вона симпатична, і я вже почуваю, аби не поспіх, з нею можна було б і не тільки кров попити, через трубочку» (с.163)…

2.Апальков один, але у нього три… ні, аж чотири! – лиця

2.1.Апальков – науковець корисний для науки

Ви пропрацювали шість років у Шевченківському національному заповіднику.
І в цей період не тільки проводили екскурсії. Хоча й це – справа корисна. Та до того ж – наскільки я зрозумів – саме вона у поєднанні зі знанням німецької мови вивела Вас на Німеччину.
Екскурсіями справа не обмежувалась «Мною було прочитано безліч книжок, написано чимало статей, розвідок, книгу. У моїй голові зосередилося стільки знань про Шевченка, та з ним пов’язаного…» (с.35). Коли Ви вимушені були розпрощатися з кар’єрою науковця-шевченкознавця, Вам було гірко. І Ви думали, що все це повинно буде «відійти у небуття» (с.35).
Не відійшло.
«У Фірзені, вперше на території ФРН, видано книжку «Тарас Шевченко. Вибрані твори». Ця книжка – плід моєї «кар’єри шевченкознавця». Я працював над нею декілька років. Об’їздив багато бібліотек, архівів, фондів. Впорядкував, написав вступну частину, післямову, довідку про перекладачів, та подав повну на той час бібліографію німецькомовної шевченкіани» (с.59-60).
Чи відвідували Ви літературний архів, розташований на території Лаври в Києві?
А що Ви скажете про книгу Леся Бузини про Шевченка?
Судячи з параметрів Вашої книги, це фундаментальна праця.2
Апальков – науковець корисний для науки.

2.2.Апальков – письменник цікавий для читачів

В тому, що Ви талановитий письменник, я переконався вже з перших рядків Вашої книги «Нотатки…». Ваш стиль чіткий і прозорий, ви пишете ясно і образно.
Читаючи книгу «Нотатки…», я хотів – точніше: мені хотілося – переписати її всю, як робили деякі радянські філософи, переписуючи Леніна абзац за абзацом і не ставлячи при цьому лапки; або ж написати коментар3, більший за Вашу книгу, на кшталт того, як Філолай чи Симплікій коментували Аристотеля.
Але я стримав себе, сказав собі «тпру!».
Проте не міг стриматись, щоб не зазирнути в книги «Нравы города Ка», хоча давав собі слово не братися за них, поки не впораюсь з «Нотатками…». І добре, що зазирнув. Я побачив, як чітко Ви розділяєте композиційно і стилістично есе і власне художній твір.
На цьому оцінку художніх характеристик «Нотаток…» зупиняю, адже те, що я пишу, це всього лише лист для полеміки, а не розповідь читачу про достоїнства книги О.В.Апалькова. Оцінити власний твір з позицій стилістики Ви можете краще, ніж це зробив би я: я почитаю і пописую, а Ви читаєте, цитуєте, пишете.
Ви процитували Ф.І.Тютчева (с.98). Є у цього поета й інші рядки, актуальні сьогодні для нашої держави:
Напрасный труд
– нет, их не вразумишь...
Побіжно Ви посилаєтесь на багатьох письменників; як сучасних, так і класиків. І очевидно, що саме знаючи Вашу прихильність до літератури, Хельмут Хайєр подарував Вам німецьку літературну антологію (с.224), а Фріц Маєс – всі твори Ґете (с.203). Але це ж величезна кількість томів! Я брав їх в читалці Бібліотеки імені Вернадського і шукав там «Пісню ельфів» німецькою мовою, щоб використати рядки з неї як епіграф до свого вірша «Танец эльфов»; але не знайшов у алфавітному покажчику на слово Lied і тому опублікував свій вірш в «Порог-АК» з російськомовним перекладом.
Цивилизация – для них фетиш,
Но недоступна им её идея.
Как перед ней ни гнитесь, господа,
Вам не снискать признанья от Европы:
В ее глазах вы будете всегда
Не слуги просвещенья, а холопы.
Місцями, де Ваш стиль в есе наближається до суто белетристичного – але залишається Вашим! – я починаю мучитися сумнівами: а чи не є «Щоденник Астрід Зоммер» (118-125) і лист Ханса Льопера (с.195-199) Вашими літературними творами?4
Та не можна ж без критики!
Ось вона: як на мій погляд, вкраплення інформації про світові події, котрі аж ніяк не впливали на Ваші наміри чи на результати Ваших дій, і відбувалися десь за тридев’ять земель, а не Каневі і не в Фірзені, зайві… Хоча вони й не шкодять... Не розпиляючись далі ані на аналіз, ані на дифірамби, скажу коротко: Апальков –письменник цікавий для читачів.

2.3.Апальков-добродій – неосяжний спектр дій…

2.3.1.Доброчинні дії О.В.Апалькова, котрі мені майже байдужі

О.В. Апальков організовував взаємні поїздки й гастролі хорових колективів Канева і Фірзена, футбольні змагання між молоддю цих міст, екскурсії для фірзенців, спільні пікніки…
Думаю, що святкування Уве Шльоссером свого 60-ліття (а це важлива дата!) не на батьківщині в Німеччині, а в Каневі (с.242), – цей вибір був зроблений ювіляром не без впливу з боку О.В.Апалькова. І в установці на каплиці керамічної ікони Святого Пантелеймона, привезеної Гюнтером Леттерманом, О.В.Апальков приймав особисту участь…
Єдиний прокол (якщо це прокол, а не задум) при святкуванні з німцями на природі – це вибір для спільного співу пісні «Їхали козаки», в якій розповідається про знущання козаків з дівчини та про спалення ними тієї дівчини живцем.
Тема українського козацтва в часи незалежності і навіть (як не дивно) також і в радянські часи – це «спроба відбілити чорного пса»; але, як говорять приказки, «чорному крукові й мило не допоможе», «чёрного кобеля не отмоешь добела». Козацтво – це (використовуючи сучасну термінологію) злочинне угруповання; таке саме, як банди Степана Разіна, Омеляна Пугачова чи Робіна Гуда.
На темі козацтва паразитують.
В перші роки незалежності молоді хлопці влаштували «похід місцями козацької слави». Під час жнив. В полі б ішли працювали, а не вешталися «місцями слави»!
Козаків називають народними героями. Насправді ж на них захоплено дивиться не народ, а лише люмпен, адже козаки промишляли набігами й розбоями; люмпену теж хочеться не трудом заробити, а урвати…
Чи то в Дніпропетровську, чи то в Дніпродзержинську (не пам’ятаю точно) було організовано «інститут козакознавства». Коли я сказав про це своїй знайомій, вона прокоментувала: «І наукові відділи там: відділ кулішоваріння, відділ оселедцевистригання, відділ шароваролатання».
Є багато прекрасних українських пісень, які можна було б заспівати разом з фірзенцями. Мені, наприклад, подобаються «Чому я не сокіл», «Ой, ти дівчино зарученая», «Ішов Гриць з вечорниць»…

2.3.2.Доброчинні дії О.В. Апалькова, котрі варті хвали

О.В.Апальков організував надходження до Канева з міста-побратима Фірзена гуманітарних транспортів з найрізноманітнішою допомогою канівцям від фірзенців.
Скільки тих транспортів було...
«15 листопада 2000 року з Фірзена до Канева вирушив 25-й гуманітарний транспорт… У тому році то вже був п’ятий двадцятитонник» (с.236)… Олександре Володимировичу! Не доводьте Фірзен до банкрутства!
О.В.Апальков організував навчання канівців за німецький рахунок.
О.В.Апальков організував спільні проекти…
Науковці схильні все класифікувати. Отож і я розкласифікував доброчинні дії О.В.Апалькова, котрі варти хвали, на чотири рівні: (1) ті дії, які забезпечували канівців витратними матеріалами; (2) ті дії, які забезпечували канівців невитратними матеріалами і обладнанням; (3) ті дії, які підвищували вміння канівців виживати; (4) ті дії, які виконувалися фірзенцями разом з канівцями на благо канівців.
2.3.2.1.Доброчинність. Перший рівень

Першим рівнем доброчинності я б назвав забезпечення стражденних і нужденних «витратними матеріалами».
В наукових установах витратними матеріалами називають, приміром, папір, олівці, хімічні реактиви… А я б до цієї категорії відніс ще й (зазвичай не фігуруючі в бухгалтерських відомостях) життя, здоров’я і їжу. Адже їжа – теж витратна. І здоров’я витратне (хоча його можна й підправити). І життя витратне! Було, було… – і нема.
Життя – найцінніше з усього, що є на світі. І завдяки діяльності О.В.Апалькова німецькі лікарі рятували життя хворих дітей. Так мало сказано: одне речення! А скільки за цим стоїть!
І здоров’я поліпшували канівські діти, відпочиваючи в Фірзені. І знову – одне речення. Що ще сказати? Але скільки людської доброти і людських зусиль відповідають в реальності цьому реченню!
А тепер – про все інше. Не про все. А лише про те інше, що стосується першого рівня. А про ще інше – буде далі…
Фірзенці надсилали продуктові (і речові) посилки конкретним людям, з якими познайомилися; посилки тим, хто в роки війни насильно був вивезений до Третього рейху (с.54); посилки від солдатських вдів Фірзена для солдатських вдів Канева (с.202). Всі 70 посилок для вдів О.В.Апальков разом з Фріцем Маєсом розвозили по домівках самі (с.202-207).
Фірзенці надсилали цукерки в дитячі садки, тканини в швейну майстерню… Надіслали в лікарні Канева ліки (7000 найменувань), інсулін для хворих на діабет, стоматологічні пломбувальні компоненти на 2400 пломб, одноразові шприци, шовний матеріал, 10 000 ампул протидифтерійної вакцини…

2.3.2.2.Доброчинність. Другий рівень

Образ «дати вудочку», який Ви використали як ярлик до навчання, я би використав – і використовую тут – до дарування невитратних матеріалів, знарядь праці, обладнання.
Гуманітарні транспорти з Фірзена привезли для школи столи і парти (с.211); для швейної майстерні – тканини і обладнання (с.100); для 300 учнів-сиріт – одяг; для дитячих садків – іграшки, для інвалідів-колясочників – матраци і 50 інвалідних колясок (с. 100), – для дітей-інвалідів – кухонне обладнання, комп’ютери, копіювальну техніку, 300 комплектів одягу; для поштового відділення – велосипеди; для дитячої бібліотеки – меблі.
Але найбільша допомога була надана лікарням. Ось перелік, можливо, не повний: рентгенівський апарат, ультразвуковий діагностичний апарат, обладнання для стоматологічних кабінетів, новітнє устаткування для пологового відділення, дизель-генератор (с.97), пересувна амбулаторія для надання медичної допомоги на виїзді, транспортер VW, чотири машини швидкої та реанімаційної допомоги… І при цьому Фірзен дав змогу безкоштовно отримувати для цих машин запчастини й здійснювати ремонт в київському представництві фірми «Мерседес» (с.97). Сюди я відніс би і виконаний фірзенцями за їх власний кошт ремонт у районній лікарні Канева (с.96, 239).
До другого рівня благочинності слід віднести й придбання у 1997 році нового приміщення для Фірзенського бюро. «Сенс його придбання полягав в багатьох причинах. По-перше, раніше бюро користувалося безкоштовно наданою площею спільного підприємства «АС-ЛТД». Але з літа того року підприємство припинило свою діяльність. Слід було оплачувати оренду, котра складала 250 гривень. Опалювалося приміщення взимку вкрай незадовільно, приходилося додатково опалювати його електрокалориферами, що призводило до додаткових витрат.
По-друге, на той час в Каневі практично не стало жодного нормального готелю, де могли б зупинятися делегації з Фірзену.
Отже, аби подолати ці дві проблеми з найменшими затратами (бюро утримувалося за кошти фірзенських податків та пожертвувань), було прийнято рішення купити чотирьохкімнатну квартиру. Задумано – зроблено.
Відтепер одна кімната слугувала, власне, за бюро, решта – за пансіонат для гостей з Фірзену. Було відповідно зручно облаштовано спальні, кухню, санвузол» (с.188-189).
Запитання: а Ви не пробували разом з фірзенцями придбати ще й повноцінний готель і використовувати його для заробляння грошей?5

2.3.2.3.Доброчинність. Третій рівень

Ваш образний термін «дати вудочку», який Ви застосували до навчання німцями канівців, я вже використав, у попередньому контексті (на мою думку, більш адекватно) як ярлик до поставки фірзенцями невитратних матеріалів і обладнання.
При такому підході навчанню можна дати ярлик «навчити користуватися вудочкою».
Що стосується цього, третього, рівня благочинності, то сюди можна віднести, зокрема, фінансування німецькою стороною трьох викладачів і трьох осіб, які практикуються на фірзенських фірмах (с.66). Ви згадуєте мимобіжно також про стажування канівських лікарів у Німеччині (с. 37, 38, 55-56) і про відвідини начальником канівської міліції своїх німецьких колег (с.65).
Детальніше Ви зупиняєтесь на реалізованому проекті «Столяри Канева» – без перебільшення скажу: грандіозного дійства. Про фундаментальність цього проекту свідчить хоча б те, що уряд ФРН профінансував його на 1 мільйон німецьких марок (с.216). І на час написання вашої книги група з 30 канівських безробітних юнаків уже розпочала дворічний курс навчання.

2.3.2.4.Доброчинність. Четвертий рівень

«Давайте разом “ловити рибу”!» – принцип цього рівня.
І ловили! І ловлять!
Один з концертів канівського хору був записаний як відеофільм і продавався в Німеччині задля поповнення фонду допомоги Каневу. Це вже спільна «рибна ловля». Хоча й пічкурів, але ж наловили!
А от інший проект, «Канівська Вода» (с.95), – то вже масштабний проект, мета якого полягає в поліпшенні якості та постачання питної води. В ньому взяла участь ціла низка українських і німецьких установ. Дослідницькі роботи проводив гідрогеолог від СЕС Адольф Вагнер, гроші дало Європейське Співтовариство, а координував роботу доктор Хоффман.
Це масштабний, хоча і разовий проект.
Започатковані також і проекти, тривалість яких не має наперед визначених обмежень у часі.Так, Карл Шелнбергер у 1992 році «вступив у контакт з приватною фірмою «Комп’ютер-Сервіс», уклав торгівельну угоду з підприємством «Магніт», посприяв створенню СП «Агро-Сервіс» (с.31).
А в 1995 році «при співдії пана Фріца Маєса започатковано видавництво міжнародного літературно-художнього журналу «Склянка Часу*Zeitglas». Редакція в м.Каневі. Тираж 1000 примірників. Періодичність – один раз у три місяці. Мова: українська, російська, німецька. Мета: сприяти наведенню духовних мостів між Україною, Росією, Німеччиною» (с.86).
Цей проект, на мою думку (я не егоїст?), найважливіший!

2.3.3.Доброчинні дії О.В.Апалькова, котрі варті хули

2.3.3.1.Совківський суботник

Посадка дерев на терені лікарні спільними зусиллями лікарів, пацієнтів та німецьких гостей – типовий суботник часів СРСР. В ті часи ЖЕКи виганяли мешканців на прибирання території, тоді як ця робота – робота саме ЖЕКів. А науковців райкоми партії посилали на сільськогосподарські роботи в колгоспи. Абсурдність такої практики добре показана в кінофільмі Е.Рязанова «Гараж».
Радянський Союз програв Сполученим Штатам гонку озброєнь через те, що програв наукову гонку. А наукову гонку програв через те, що науковці прополювали буряки в колгоспах.
Що ж стосується описаного Вами випадку, то скажу: лікарі повинні лікувати, а не копати ями для дубів.

2.3.3.2.Хибна ідея «дружби сім’ями»

На сторінках Ваших «Нотаток…» раз-по-раз розповідається про те, як фірзенці проживають у канівців, а канівці у фірзенців.
Кожна зайва людина (а всі сторонні люди зайві) в домі – то додатковий клопіт, навішаний на повсякденні клопоти, яких і без того вистачає з надлишком.
Та до того ж Ви ніколи не знаєте, що то за людина, якій Ви гостинно відкриваєте двері Вашого будинку, яке її справжнє обличчя. Хтось з психологів написав: у людини нема справжнього обличчя; обличчя людини – то сукупність масок. І сама людина часом не знає, яким «бісом» – інстинктом – вона одержима, і що вона зробить в тому чи в іншому випадку. В одній з газетних статей, автором якої є офіцер міліції, говориться: в разі аварійної ситуації, яка загрожує життю водія, водій автоматично виверне руль, щоб себе врятувати, ціною життя пасажира, який сидить поруч – навіть якщо це улюблений син. Інстинкт. Автоматизм. Всі ми – роботи.
В роки моєї молодості я деякий час працював чиновником в Президії Академії наук УРСР. Мій безпосередній начальник, академік, учив мене трьом заповідям:
– Ні з ким не переходьте на ти: «Ти дурень» звучить – «Ви дурень» не звучить. Ні з ким не заводьте дружбу: Ваш найкращий друг – Ваш найлютіший ворог. Нікого не впускайте до себе в дім: Ваш дім – Ваша фортеця.
Ви в книзі згадуєте людей, котрі, «не те що не вміють навіть десяток слів по-німецькому сказати, але навіть не спромоглися за стільки років «дружби сім’ями» запам’ятати ім’я «німецького хазяїна» (с.252).
Але це – квіточки в порівнянні з ягідками, про які я Вам зараз розповім.
Моя дружина, всупереч мені, порушила заповіді академіка. До неї втерся в довіру її колега і став, разом зі своєю дружиною, навідуватися до нас «на чай».
Шонік (так його називала його дружина) одного разу попросився на мою друкарську машинку. Я здивувався: у нього є така ж власна.
– Моя поламалась, – пояснив мені Шонік.
Я дав Шоніку папір і копірку.
Коли я підійшов до нього через пару хвилин, він закрив від мене рукою текст, який уже почав з’являтися з-під клавіатури.
– Це секрет! – сказав він грайливо.
В процесі перезакладки ним аркушів, я спромігся підмінити копірку.
І коли Шонік зі своєю дружиною пішов, забравши надруковане ним і копірку (але ж я її підмінив!), я прочитав текст – початок, перший лист, відбиток на копірці, що залишилася у мене: виявляється, Шонік друкував анонімку на директора!
А батько директора – генерал служби безпеки; встановити, на чиїй машинці друкувалася анонімка, йому було б легше легкого. Від неприємностей мене врятувало, ймовірно, те, що директор сприйняв анонімку як укус комара і не став турбувати свого батька через таку дрібницю.
Не забувайте: Ваш дім – Ваша фортеця!
Але буває й так, що навіть дотримання трьох заповідей не рятує від підлоти. Підлота винахідлива.
Я іноді писав у газету «Вечірній Київ» про те, що мене забавляло або ж турбувало: про полтергейстів, про навалу собак в місті, тощо… Аж бачу в газеті лист, підписаний моїм ім’ям і прізвищем, – але я такого листа не писав! Хто написав – я здогадався. Річ в тім, що дочка Шоніка емігрувала до США, і Шонік разом зі своєю дружиною літав до неї з пересадкою в Москві. А в листі йшлося якраз про те, що потрібен прямий авіарейс з Києва до Нью-Йорка.
Стережіться друзів!6

2.3.4.Апальков-організатор – торнадо!

«Де початок того кінця, яким закінчується початок?»
В 1991 році «не знаю для чого до нас в музей зайшов Пантилишін О., мер Канева, та Кобзєв А.С., його заступник» (с.16). З цього й почалося? Чи в тому ж таки 1991 році в «Закордоненерго» (с.156)? Чи ще раніше, зі знайомства у 1989 році з панею Хеленою Меерен (с.5?)7
Як би то не було, але один в полі не воїн. І О.В.Апальков почав завойовувати Німеччину разом з О.Пантилишіним, який, судячи з того, що написано в «Нотатках…», робив це з задоволенням.
Всю Німеччину вони не завоювали, але місто Фірзен з його бургомистринею Мариною Хаммес і віце-бургомістром Фріцем Маєсом підкорили.
В результаті Фріц Маєс до своїх титулів – віце-бургомістр міста Фірзена, директор школи імені Кайзера Вільгельма, президент футбольного клубу «1.FC.Viersen», голова правління GmbH «Stadtwerke», головний опікун GmbH «Krankenhaus Viersen», голова місцевого відділення партії ХДС – додав ще один титул: голова товариства «Друзі Канева» (с.145). А О.В.Апальков став керівником Представництва Фірзена в Каневі (с.145, 188).
Сам особисто О.В.Апальков написав на кінець 2003 року 9619 листів (с.73) до бургомістрів, архіваріусів, пошукових служб Німеччини, розшукуючи документи, на основі яких колишні остарбайтери могли б отримати німецьку допомогу.
Але головне, що робив О.В.Апальков – це керівництво всім тим потоком допомоги і культурного обміну, які вже описані вище в листі.
Успіх в здійсненні таких соціальних проектів, які задумав О.В.Апальков, неможливі без сприяння високопосадовців.
«Ми бесідували з Кравчуком, Зленком, Плющем» (с.33) – пише О.В.Апальков про початкові кроки разом з німцями, які приїхали в Україну з наміром взятися за спільну справу.
В тексті «Нотаток…» – в тому чи іншому контексті не всує – згадуються й інші імена непересічних громадян як України, так і Німеччини. Назву деякі з них (а деякі вже згадувались раніше) вперемішку: посол України в ФРН Анатолій Пономаренко (с.217), посол України в ФРН Юрій Костенко та секретар посольства Леонід Собакар (с.96), віце-бургомістр Йохан Хенш, речник відділу партнерських відносин Людвіг Діттріх (с.116), заступник канівського голови Іван Ведута (с.117), член товариства «Друзі Канева» Гізела Штрафер (с.117), Астрід Зоммер (с.118), дюссельдорфський підприємець, майстер ордену Тамплієрів Райнхард Сьобінг разом із членом ордену Ульріхом Вайденфельдом (с.127-128), голова представництва БАЄР в Україні Хайнц-Вальтер Фріцен (с.194), радниця посольства ФРН Анка Фельдхузен (с.87), бізнесмен Петер Цаум (с.149), радниця з економічних питань Феліцітас Мюллерс (с.230), відомий дитячий хірург, президент всесвітнього фонду «International Children’s Help Service» Міхаел Піпер (с.235), податковий радник Карл Вольфганг Шелнбергер8 (с.150), директор підприємства очисних споруд Йорг Льоманн (с.234), перший заступник мера Канева М.В.Москалець (с.244), член Бундестагу Юліус Льоувен, працівник міністерства праці ФРН Юрген Шрьодер, радник посольства Німеччини в Україні Клаус Брюмер, працівник Міністерства освіти України Валентин Романенко (с.230)…
Всі ці люди, кожен по-своєму, вносили свій вклад в ефективне функціонування моста Фірзен–Канів.
Особливо активно працював голова товариства Фріц Маєс, який «невтомно і настирливо організує один гуманітарний вантаж за другим – допомогти Каневу. Притягує майже силоміць впливових бізнесменів до канівських справ… Залучає, почасти теж силоміць, канівський Червоний Хрест підписати партнерську угоду із Німецьким Червоним Хрестом» (с.214-215).
«В Каневі, під час Шевченківських днів, відбулася зустріч Фріца Маєса з головою президентської адміністрації Дмитром Табачником» (с.116).
І сам екс-президент України Леонід Кравчук «був приємно вражений такою активністю міст-побратимів» (с.85)…
Життя матері Терези було праведним. Але чи було життя матері Терези правильним?
Я не знаю.
Та якщо не оцінювати благочинну діяльність О.В.Апалькова з позицій її доцільності чи не доцільності, а прийняти її як данність і оцінювати лише успішність чи не успішність, то можна сказати безапеляційно: О.В.Апальков реалізував ідею добродійності блискуче!
О.В.Апальков залучив і стимулював до дій ряд людей, активність яких була оцінена і в Німеччині і в Україні.
«15 січня 1999 року президентом Федеративної Республіки Німеччини, паном Романом Герцогом, вручено пану Фріцу Маєсу Хреста за заслуги перед Німецькою державою Першого Класу» (с.216). В 2001 році посол України в Німеччині вручив Марині Хаммес і Фріцу Маєсу почесні грамоти (с.239), а протоієрей Георгій вручив Фріцу Маєсу і Гюнтеру Леттерману ордена Святого Володимира (с.239)…
Ваш, Олександре Володимировичу, талант організатора таїть в собі небезпеку для оточуючих Вас людей: Ви здатні підкорити їх Вашій волі, завертіти в Вашому торнадо, всіх, від мала до велика, і примусити робити для людей те добро, яке повинна робити держава, але цього не робить.
У Вас масштаб замислів і творчих можливостей державний. Я на вибори не ходжу: не хочу марнувати час заради того, щоб на аркуші паперу, який мені дадуть при пред’явлені паспорта, поставити хрестик.
Я вже дорослий і в хрестики-нолики не граюсь. Але якщо Ви, Олександре Володимировичу, балотуватиметесь на посаду президента України, я відступлю від свого правила, піду на вибори і проголосую за Вас.9


3.За добрі справи карають

Якщо Ви зробили разову послугу, і від Вас більше нічого не треба, то «паличку-виручалочку» можна викинути. «Згадую моїх друзів і недругів… Багато хто з друзів канівців зробилися їхніми антонімами, одержавши від мене те, чого вони хотіли: а саме – німецьких друзів. І потім я їм став непотрібним» (с.151). Ви вживаєте слово «друзі». Слова «друг», «дружба» – це слова, якими позначаються псевдопоняття, на кшталт слів «єдиноріг», «домовий», «жар-птиця», «коник-горбоконик», тощо…
Якщо характер послуги такий, що потрібно ще і ще, то ситуація гірша. Дасте один раз з власної доброї волі – другий раз настане вже поза Вашою волею, від Вас вже вимагатимуть, Вас вважатимуть зобов’язаним. О.Пантилишін правий: «Нагодувати голодного можна, наповнити його торбу – ніколи» (с.253).
Нагодуєте раз – від Вас вимагатимуть, щоб Ви годували все життя. «Дайте негайно, бо ми знаємо, що нам посилка є. Вас отут усіх вішати треба!» (с.252). Нагодуєте одного – до Вас збіжиться стоглоткова юрба, і не обов’язково голодних. А якщо кому не стане, то знайдуться доброзичливці, які напишуть про нібито «контрабандне збіжжя» (с.51) або пустять чутку, нібито продуктові посилки заражені (с.56), нашепчуть меру (с.207) або ще якусь капость вчинять. «Пишуть листи підкидні, шлють телеграми дратливі, дзвонять у телефони втомлені… І пішло-поїхало» (с.252). І до прокуратури викличуть (с.111-115), і прокурор скаже, що «ми всі злочинці» (с.113). (Енкавеесівці говорили: «Була б людина, а стаття знайдеться»…)
«Звичайно, бажаючих поїхати до Німеччини, й потребуючих оздоровлення було значно більше, ніж міг прийняти Фірзен. Багато батьків ображалися, чому не обрали саме їх дітей. Сипалися скарги, образи, звинувачення на адресу тієї ж комісії… І знову починалися перевірки, перевірки, перевірки» (с.186). «Безкінечні і, як правило, безглузді перевірки різних «ініціативних» та «уповноважених» структур» (с.250). «Підключається швидко розшук, УБОП, податкова й інша, інша, інша» (с.252).
Німці теж взялись за перевірки. «І вершиться: зайва запопадливість німецьких приватних осіб до перевірок, що найчастіше просто зводиться до збору тих же чуток і небилиць» (с.252).
Ваші організаційні здібності дали Вам змогу організувати дружбу між Фірзеном і Каневом – дружбу коня і вершника; і тут ви виявилися ще й «педагогом-вихователем»: виховали у деякої частини канівців паразитизм. Хочуть взяти; та ще й руку, яка дає, вкусити: «Вас отут всіх вішати треба!» (с.252). Якщо вороги не спроможуться повішати, то друзі встромлять ножа в спину. Маленькі друзі (наприклад, пенсіонер Вальтер Фассбендер (с.217)) маленького ножичка встромлять, великі друзі – великого. «Ми хочемо тебе замінити… Ти звільнений» (с.166), – сказав Вам Фріц Маєс.
Чи захистила вас Марина Хаммес?
І малесенька приміточка. Вас захотіли замінити. Причиною – так Ви, принаймні, пишете (але «Нотатки…» – то художня обробка істини!) – було те, що знайшлась кандидатура, мова якої «без помилок». Вашого знання мови було достатньо для спілкування протягом років та й років. І для ділового спілкування не сценічна дикція потрібна, а організаційний талант. Сумнівно, щоб такий розумній і досвідчений функціонер, яким Ви зобразили Фріца Маєса, висловив таке нікчемне мотивування, яке Ви наводите в книзі. Тут Ви щось приховуєте…10
Але як би там не було, істина залишається істиною: Homo homini lupus est.

4.Питання, зауваження, пропозиції

4.1.Питання

Попри прозорий та легкий стиль Вашого викладу, деякі місця тексту залишились для мене не ясними.
1.То скільки ж у Каневі мешканців: 35 000 (с.38) чи 20 000 (с.232)? Невже за той час, поки Ви писали книгу від сторінки 38 до сторінки 252, 15 000 почило в Бозі?11
2.«Die Weltgeschichte, ein Lexikon fuer…» (с.71) – Ви передали u-умляут через ue тому, що так в оригіналі, чи з технічних причин? В одно з видань я передавав e-mail’ом німецькомовний дослівник свого вірша (так мені заманулося). На приймаючому кінці було отримано замість літер з умляутом (д, ц, ь) і замість ес-цет (Я) карлючки. Повідомте мене, будь-ласка, чи правильно у Вас відобразились ці букви, набрані тут мною.12
3.Що таке «Kamel» на с.93? Необхідність людині доводити, що вона не верблюд? Чи я щось не зрозумів?13
4.«Місто Фірзен переписало договір про дружбу з українським містом Каневом в договір про офіційне партнерство» (с.117). Я не розумію різниці, і, мабуть, не тільки я. А Ви в тексті книги не пояснюєте.14
5.«Wir brechen alles ab» (с.150). Що саме припинив Шелнбергер? Чи словник підказав мені неправильний переклад?15
6.«Gloria… ti bi Dulken» (с.156). Який переклад?16
7. Як Ви опинились в умивальній кімнаті пансіонату для старих (с.167)?17
8.«Ich bin selbst am Plate» (c.171). Смисл зрозумілий з контексту: «Я сам на мілині», але слова «Plate» я в словнику не знайшов.18
9.Чому М.Хаммес, наполовину італійка, не додала до шести міст-партнерів (с.234) з різних країн ще й сьоме – італійське – місто? Ви у неї запитували?19
10.Чому в книзі Ви приділили так порівняно мало уваги рокам, починаючи з 2000?20

4.2.Зауваження

1.Правильно не «Terra incognito» (с.42), а «Terra incognita».
2.«Дорогу долає тільки той, хто піде нею» (с.50). Чи добре тут уживаються недоконаний і доконаний види дієслів? А чи не краще: «Дорогу долає тільки той, хто іде нею» або «Дорогу здолає тільки той, хто піде нею»?
3.«Жертви фашизму» (с.74), «у фашистській Німеччині» (с.81) – кліше брехливої радянської пропаганди. Фашизм був в Італії. Від слова «fascio» (пучок). В Німеччині не було фашизму. В Німеччині, як і в СРСР, був соціалізм, і правлячою партією була гітлерівська Nationalsozialistische Deutsche Arbeitspartei, Націонал-соціалістична Німецька Робітнича Партія (НСДРП) – скорочено: нацистська. (В Росії ж була ленінська РСДРП).
4. «Ця цифра в половину нижча» (с.95). 300 : 0,5 = 600. Правильно було б: «Ця цифра вдвічі нижча». 300 : 2 = 150.
5. «Aber es wird nicht so schnell (Все буде не так швидко» (с.228). А чи не точніше: «Але це буде не так швидко»?
6. Те, що не треба «Перербороу» (с.234), Ви відмітили в списку помилок. А те, що на тій самій сторінці «Ураїна» – не помітили. І на с.95 – теж Ураїна. Невже країну перейменували? Якби так зробили, то було б правильно. Наші запеклі націоналісти тільки те й роблять, що на кожному перехресті волають: «Україна! Україна!» і проклинають російську мову. Але, вигукуючи «Україна», вони говорять російською мовою! Адже це слово похідне від російського виразу «у края», або, більш віддалено, від «окраина». Окраїна чого? Російської імперії. А як корабель назвеш, так він і попливе. А ось в слові «Ураїна» є переможне «ура». Ура!
7.Вживання спиртних напоїв Ви згадуєте на сторінках: 10, 17, 18, 22, 27, 31, 35, 36, 39, 40, 67, 69, 73, 90, 91, 101, 118, 120, 123, 131, 132, 133, 138, 142, 145, 149, 157, 159, 165, 166, 183, 190, 197, 219, 223, 227. Якщо я щось упустив, пробачте мені, будь-ласка.21
Ви не побоялися, що книга може запахнути перегаром? І чи не турбує Вас той факт, що Карл Шелнбергер назвав Вас «mein (або, може бути, він вимовив ein, не асоціюючи Вас з собою?) nasser Bruder»?22
Про випивку слід згадувати лише тоді, коли вона впливає на розвиток сюжету. З всього наведеного списку лише на двох сторінках згадування про випивку доречне: на с.35 і 101.
На с.35 Ви пишете про Ваші гіркі почуття після звільнення з роботи. А на с.101 філософська думка: «А чи, взагалі, багато потребує людина? Трохи червоного вина, тиші та любові…». «Человеку много ль надо?», – співав колись Е.Хіль.
А от на с.120 – це не підкуп посадової особи, га?23
8. Вираз «Was heute nicht geschieht, ist morgen nicht getan» Ви перекладаєте: «Що не було зроблено сьогодні, не здійсниться й завтра». Мені здається (хоча мої знання німецької мови дуже й дуже малі), що Ви надаєте цьому виразу більш активного змісту, ніж в ньому є, говорячи нібито про дії суб’єкта. А, може, німецький вираз говорить просто про події, які відбуваються незалежно від людини, об’єктивно? «Що сьогодні не відбулося, те й завтра не зробиться»?
9. Є русизми. «Вийшовших на двір жінок» (с.98) – Жінок, які вийшли на двір. «Возиться там ззовні в моторі» (с.134) – Копирсається там ззовні в моторі. «Не ахті» (с.137) – Не дуже, не вельми, не надто. 24
Добре це чи погано? Я інтернаціоналіст. Ба, більше того, в дитинстві носився з ідеєю взаємного збагачення лексикою і граматикою всіх мов світу, а попервах – східнослов’янських, які й досі вважаю діалектами однієї мови. Дивергенція відбулася через окупацію Річчю Посполитою тих земель, які тепер називаються Україною. Мій товариш, який багато подорожував, наводив мені приклади місцевих говірок жителів Астраханської і Архангельської областей. І я нічого не міг зрозуміти. І ті люди, за твердженням мого товариша, не зрозуміли б один одного. Російська, українська і білоруська, які вважаються мовами (що помилково), а не діалектами мови, відрізняються одна від одної менше, ніж ті говірки російської мови…

4.3.Пропозиції

1.У Вас – Вас самого – кожне згадуване в книзі ім’я викликає силу-силенну асоціацій; і образ тієї людини, яка позначена цим ім’ям, встає перед Вашими очима. Для читача – зовсім не так. «Не залишився осторонь дружби й наш давній знайомий пан Хайнц Фраген», – пишете Ви на с.235. Пан Х.Фраген – Ваш знайомий, а не мій знайомий. І я, дочитавши до 235 сторінки, вже не пам’ятаю, хто він такий, і що про нього писалося раніше. Дочитавши книгу до кінця, я запам’ятав тільки Вас, Вашу дружину і сина та О.Пантилишіна – з канівського боку, і Марину Хаммес, Фріца Маєса, Астрід Зоммер Ханса Льопера – з фірзенського боку. Та й то, Астрід Зоммер і Ханса Льопера – лише через наявність в книзі щоденника і листа. Було б добре, якби в кінці книги був додаток, в якому коротко давались би відомості про персонажів, які в ній фігурують.25
2.Не завадило б навести в кінці книги хронологію гуманітарних транспортів та окремі виписки зі списків допомоги.
3.Не завадили б також карти Канева і Фірзена.
4.«Нравы города Ка» – «Нравы города Ка спустя 10 лет»… «Нотатки про дружбу» – «Нотатки про дружбу через ZZ років»? Або, наприклад, серія «Німецькі спогади» чи щось на зразок того? Це можливо?26

М.А.Проценко

Пояснення від О.В.Апалькова:

Звісно, як редактору журналу, мені незручна ця публікація. Втім, із дня виходу книги «Нотатки про дружбу», я отримую різноманітні про неї відгуки та запитання. Тож, аби якоюсь мірою дати відповідь чи роз`ясеня, я погодився на оприлюднення даного нарису. Сподіваюся на порозуміння читачів.
Олександр Апальков.

1 Я працював у музеї Т.Г.Шевченка. Однак його офіційна назва Шевченківський національний заповідник.
2 У Літературному архіві на території Лаври в Києві, нажаль я не працював. Однак, мав достатньо матеріалів (книжок, публікацій у наукових виданнях, архівних). Книгу О.Бузини «Вурдалак Тарас Шевченко» читав. У ній оприлюднено те, що відомо кожному чесному «шевченкознавцю». На час виходу у світ її першого видання – вона здавалася сенсацією для людей, котрі знали Шевченка за радянською трактовкою. Бузина підняв вії «Вію» плебеїв та кон`юнктурників від «науки». Ті почали тикати в автора пальцем. ( На що зазіхнув, падл юко!!! Ітд.) Чим скінчилося те цькування – трагедією. Я спілкувався із Олесем. Він був людиною непересічною. Коли що вивчав, то робив це на «всю катушку». Йому була притаманна якість дослідника. Нажаль, політичні віяння у нашій державі та соціум не залишав, не залишає й нині місця толерантності та «плюралізму думок».Облишимо цю тему відкритою. Як би там не було, ніщо не може виправдати такий трагічний наслідок.Свого часу я написав про це у літературно-критичних нарисах.
3 Це було б чудово! І не тільки з міркувань «прославлення автора». Будь яка історія і дається людям, аби вони вчилися. Висока гора утворюється ж не з однієї каменюки…
4 Щоденники пані Зоммер, як і лист Х.Льопера – справжні. Інша справа, що перекладаючи їх, я мимоволі вносив свій стиль. Так трапляється завжди.
5 Було утворено спільний із українцями Канева та Черкас проект по будівництву у Каневі готелю «КНЯЖА ГОРА». Кошти мали інвестуваи у рівних долях німці та українці. Готель був побудований. Він і нині –прикраса Канева (можна глянути в і-неті (http://www.knyazhahora.com). Втім, коли готель вже постав, через розбіжності між «компаньйонами» німецька сторона вимушена була продати свою частку українській.
6 Із 2007 року я звільнений з посади представника м. Фірзена у Каневі. Представництво скасовано взагалі. Ту роботу, котру виконував я, нині виконують п‘ять осіб, які були моїми «щирими друзями».
7 Пані Хелене Меерен була першою моєю знайомою із ФРН. Саме їй завдячую розвинутим і живим знанням німецької мови. Ще 1988 року вона вразила мене своєю щирістю та добротою. І моя перша подорож до ФРН стала саме на її запрошення. Її (тоді вже покійний) чоловік мав величезне реноме як серед фахівців-лікарів, так і серед суспільства. Я, бодай вперше у житті, був представлений декільком сановним аристократичним родинам, коло поглядів яких не обмежувалося бюргерськими звичками.
8 Карл-Вольфганг Шелнбергер – із 1998 року став співзасновником та активним співдіячем журналу «Склянка Часу*Zeitglas». Невтомний шукач молодих талантів серед українських митців, він прагнув чим швидшої інтеграції нової України в європейську спільноту. Провідний фахівець в галузі управління економіки із першого року української незалежності, він був запрошений консультантом до уряду Вітольда Фокіна. Втім, запропонована Шелнбергером програма дій видалася занадто радикальною. На думку Шелнбергера, аби позбавиться корупції та тягаря бюрократизму, слід було ще тоді (1991 рік) у всіх українських посадовців (незалежно від рангу) відібрати печатки, у триденний термін!.. А того, хто не зробить цього слід прилюдно розстріляти… Звісно, посаду радника він полишив...Затим – декілька спроб допомогти налагодити (через так званих представників народу – народних депутатів Верховної Ради, – співпрацю українським підприємствам вийти на ринки Німеччини та Нідерландів… Нардепи приїздили на його запрошення до Європи. Їздили по підприємствах, виголошували промови, піднімали тости… Поверталися додому, й все забувалося… 1998 року він долучився до журналу «Склянка Часу*Zeitglas». І відтоді ми співпрацювали напружено, але продуктивно. Карл не лінувався, знаходив час у своєму, завантаженому справами розкладі, аби брати участь у чисельних українських культурницьких форумах. Ми багато подорожували Україною. Проводили зустрічі із творчими людьми. Пошук талановитої молоді. Нові плани... Карл-Вольфганг уважно й постійно стежив за розвитком сучасної світової літератури. Такої, понадміру величезної бібліотеки як у його домі, я не бачив у жодного іноземця. Долучившись до журналу «Склянка Часу*Zeitglas», він всотував у себе силу-силенну знань із історії української та російської словесності. Не було жодної німецькомовної розвідки, новинки про літературний процес на компакт-дискових носіях, котрий би він не придбав і не передав мені дублікату. Він міг цитувати розлогі уривки з Шевченка, Франка, Пушкіна, Бродского, Довлатова, Аксьонова, Пелевіна та інших. Долучався до коректури перекладів сучасних українських, частково зовсім невідомих широкому загалу авторів, на німецьку мову. В останній рік працював над перекладом роману видатного українського письменника Анатолія Крима «Труба». Вів перемовини із видавництвами Німеччини та Австрії про друк цього твору окремою книгою.Він любив музику Роллінг-Стоунз. Мав незбагненне почуття гумору. Вмів блискавично вразити доброго співрозмовника доладною веселою тезою, а недоброзичливця б:– саркастичною ескападою. Як випускник престижного університету і вишуканий спеціаліст, був дружнім із багатьма видатними особистостями Европи, Сполучних Штатів, Китаю. Володіючи десятком мов, спілкувався без перекладачів, що підсилювало його не абиякий шарм. Нажаль, 2014 року він помер. Помер внаслідок невірного лікування у Німеччині. (wegen falscher Medikament)…
9 Дякую за таку оцінку. К.Шелнбергер наполягав на тому, аби я став бургомістром міста Канева. Ні, за своїм характерм та поглядами, я мушу займатися тим, що вмію найкраще: журналом СЧ. У псів – свої друзі, у соколів – свої, кажуть японці.
10 Гарне запитання… Я стояв за себе сам. Опісля виходу у світ книги «Нотатки про дружбу», пану Ф.Маєсу було присвоєно ще один орден у Німеччині, він став почесним громадянином міста Канева. (Власне, спершу книга була задумана й писалася мною частково німецькою мовою, однак пан Маєс, викресливши доволі велику частину її сторінок, погодився на малий тираж українською. Мені довелося поспіхом перекладати. Звідти фальш-друки, помилки, русизми та просто «ляпи»… Влітку 2007 партнерство «Фірзен – Канів» було визнане за найкраще із усіх (25 на той час) партнерств між німецькмими та українськими містами. Посольство ФРН запланувало ряд урочистостей в рамках днів культури. Культур-аташе пан Фрьолі збирався виділити 2000 (дві тисячі євро) на те, аби видати екстрене число журналу «Склянка Часу» присвячене цій події… Пан Маєс сприйняв намір посольства за моє бажання «урвати кошти німецьких платників податків». Як було зазначено у його до мене листі: мені, моїй дружині, моєму сину заборонялося в`їздити до Німеччини під «загрозою анулювання» віз та «арешту»… Відповідний лист було спрямовано до німецького культур-аташе. Кошти на екстрений випуск СЧ було «анульовано» також.
11 За новітніми даними у Каневі 25,3 тисячі населення.
12Так, я навмисно прописав умляути через подвійні літери. Це дозволено. Так давалися і даються телеграми. А у поеднанні із кирилічними текстами це просто необхідно. Вони не мають у собі німецьких умляутів, тож відтворюють їх різними «кракозябликами». У Вашому тексті всі умляути читаються правільно. Це, мабуть, тому, що Ви постійно переключалися із українського шрифту на німецький. У друкарських проектах – це дуже марудна справа.
13 Ви все вірно розшифрували. Знову-таки, поспіх у перекладі книги і тут мав місце. Багато виносок взагалі випало.
14 Спершу 1993 року у Каневі було підписано «імпровізовану» угоду про «побратимство». У країнах Західної Європи такого поняття, як «побратимство» між містами не існує. Для прийняття рішенні про партнерські відносини з тим чи іншим містом у Німеччині, приміром слід було провести збори місцевих депутатів та уповноважених. Це й було зроблено 1996 року.
15 Тут пан Шелнбергер іронізує над рекламою пана Цаума.„Wir brechen alles ab!” – перекладається із подвійним смислом: «Ми зруйнуємо все!» або «Ми все розвалимо!»
16 «Слава тобі Дюлькен!» (діалект) – слова із гімну міста Дюлькен. Нині місто Дюлькен у складі громади м. Фірзена. Втім, справжні «дюлькінці» жартують, що у Дюлькіні похорони веселіші ніж свадьби у Фірзені. Саме у Дюлькені розташована «Нарен-Академія» (академія придуркуватих),членом якої був В.Й.Гьоте…
17 На той час пані Хелене Меерен перебувала вже у пансіонаті для старих. Я приїздив до неї у гості.
18 «Я сам на мілині». Діалект.
19 Нажаль, не запитував.
20 Через те, що частину книги було «покреслено», а час йшов. Я ледь встигав зробити її переклад та таку-сяку коректуру. Нагадаю, 2003 року був ювілей 10 років партнерству «Фірзен-Канів». Книга мала вийти до травня. Вже й німецькі газети, такі як «Rheinische Post» та інші написали про її вихід. Втім, не все так сталося, як гадалося.
21 Без вживання «міцного» не було ані «побратимства», ані «партнерства». І, в загалі, я тої думки, що в нашій країни жити тверезому – небезпечно…
22 Карл Шелнбергер саме в цьому сенсі й почав вживати цей термін. Але, слід зазначити, пили ми небагато. У німеччині чи в Україні жоден офіційний акт не обходився без: там – шампанського, червоного, кальвадосу; тут – горілки, коньяку, оковитої… Я вже не торкаюся справ приватних та ділових розмов. У великому немає малого.
23 Наші посадовці й якийсь підкуп – речі «фантастичні»… Ще Салтиков-Щедрин це доводив усім своїм творчим доробком… Чи не так? Як добре попросиш, то й собака на дерево злізе.
24 Все через поспіх.
25 У німецькомовному варіанті так і було. В українському прийшлося відмовитися, за браком часу та коштів на видання. Видання книги фінансував спершу я сам. А вже потім я отримав «компенсацію на її друкарські витрати». Загало же у книзі згадується понад 1000 імен… Я переконаний – кожна людина потребує не лише згадки, а й співчуття. Про всіх згаданих у книзі я підготував короткі довідки. Нажаль, до українського видання вони не увійшли.
26 2015 року у Ф.Маєса був намір аби я продовжив написання книги. Він збирався надати мені «відповідні матеріали» та навіть запросити до Фірзена, де я не був із 2007 року, коли він знайде задля цього спонсора…
 
 М.Субота2016-03-23 09:11:35 

276 x 429, 82 кБ
Шановний пане Олександре! Отримав Ваші книжки. «Два розкази» мене повергла тема. Вкотре переконуюсь , що писання талановите з першого кроку. Перше оповідання – це стріла, яка збиває темряву, якою укутане життя … Друге оповідання – це пружина виготовлена із цієї стріли першого оповідання. Яка враз вивергає дійсність...
Радий що прочитав. Хто цікавиться коротким чтивом хапайте, читайте…
22 березня 2016р.



С уважением,
Николай Суббота
subbotan55@mail.ru
 
 Cover2016-03-23 08:46:02 

800 x 601, 80 кБ
Back Cover
 
 Г.Яценко2016-03-17 09:18:54 
Шановний Олександре Володимировичу! Щиро дякую за диплом! Він дуже оригінальний! Як і Ваші новели! Творчі люди - креативні у всіх сферах! Ще раз дякую! Нових звершень та весни в серці! Галина Яценко.
 
 Ірина Субота2016-03-07 08:45:33 
Шановне, Олександре та шановні Бджілки спілки! Дякую! ( та я невважаю себе - так таковою письменницею , але всеодно приемно!)Хоч вже не 3-березня - але! прийміть і від мене самі найкращі побажання в нашому не лехкому часі.
Шановне, Олександре! Читала Вашу творчу працю "Два разсказа" . Я вражена! Читала пізно у вечері. Читала утомлена працею ( утома більш моральна а ніж фізична), та читалося лехко, не вимушено, речення невеликі (що саме мене і вразило, і сповнені змістовності), прочитала бистро, бо читаючи - віддихаеш .
Читала Марка Богославского "Очередь за счастьем" - важко, прочитала не все. Хоча, наш спільний знайомий, Микола Петрович Субота сказав, що Марк Богословский - вірші красиві. Дякую!
 
 Алевтина Евсюкова2016-03-04 08:18:05 
Александр! Примите и маленький сюрприз - красивую музыкальную подборку:

Красивая музыка для Души...
[]
[]http://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE

С дружеской улыбкой, Алевтина Евсюкова, г. Севастополь
 
 Исаева Людмила2016-03-03 16:22:35 
Всех друзей-писателей сердечно поздравляю со ВСЕМИРНЫМ ДНЁМ ПИСАТЕЛЯ!!
Желаю любви, крепкого здоровья и - удачи! И чтобы чернильницы не высыхали!!!
И труд ВАШ был востребован. И чтобы людям было до писателей, а писателям - до людей...
Вдохновения во благо мира!
С любовью, Людмила Исаева Россия
 
 Людмила Исаева2016-03-03 16:21:36 

640 x 480, 48 кБ
Поздравляю со ВСЕМИРНЫМ ДНЁМ ПИСАТЕЛЯ!!
Желаю любви, крепкого здоровья и - удачи! И чтобы чернильницы не высыхали!!! И труд ВАШ был востребован. И чтобы людям было до писателей, а писателям - до людей... Вдохновения во благо мира!
С любовью, Людмила Исаева
 
 Анастасія Синиця2016-02-26 16:31:56 
Книги отримала. Приємно було з Вами працювати.
 
 Т.Купрій2016-02-26 09:43:10 

330 x 247, 14 кБ
Ювілей районної бібліотеки - святкуємо разом!

2016-02-19
19 грудня Томаківській районній бібліотеці виповнилося 105 років.
Свято зібрало справжніх поціновувачів друкованого слова та інформації. Виводівська сільська бібліотека, в особі завідуючої Купрій Т.В, приєдналася до побажань колег, представників влади, партнерів, користувачів бібліотечного закладу. Подякувала керівництву бібліотеки, в особі Мірошниченко Людмили Василівни, працівникам методичного відділу , колегам - за надання постійної інформаційної підтримки , кваліфікованої методичної допомоги і подарувала « бібліотеці – ювілярці» книги від видавництва «Склянка Часу» (головний редактор – Апальков), які поповнять бібліотечний фонд районної бібліотеки.
 
 Оксана Маковець2016-02-06 15:44:03 
Радісно довідатись про чергову"Октаву"та "доторкнутися поглядом" до неї.
Вітаю Вас із завершенням порядкової праці, яка принесе багато радості
музикантам
і не тільки. Скажу - попрацювали Ви на славу! Матеріал підібрано
унікальний - чого
лише вартий нарис про родичку неперевершеної Соломії Крушельницької...
Хай щастить Вам і надалі у Вашій значущій праці для української культури.

Планую підготувати нові матеріали до наступної "Октави", бо намітилась
тематика.
Уточніть, будьласка, до якої дати потрібно встигнути ... Але
Октава мене полонила!

- Сердечно, щиро дякую Вам!
ХАЙ ЩАСТИТЬ!

Оксана Маковець.
Сіфорд,Вірджінія.США
 
 КОМИСАРЕНКО А. Н.2016-02-06 15:07:32 
Добрый день!
Я получил от Вас альманах "Октава"!
Сердечно благодарю за публикацию моих материалов!
С Вами приятно сотрудничать!
Спасибо!
С уважением КОМИСАРЕНКО А. Н.
 
 В.Карпунина2016-02-04 10:33:36 
Здравствуйте! Прочитала, очень интересно! Спасибо Вам за Ваш труд, за то, что несёте в этом мир красоту слова, добро, тепло.
Иду на почту за сборниками. Скажу, что музыкальные - авторские сборники крайне редко издают.
Желаю Вам вдохновения и силы! Всех благ.
 
 Оксана Маковець2016-02-04 08:52:25 
Добрий день, Олександре Володимировичу і ввірене Вам Видавництво
"Склянка Часу"!

Ваша сподвижницька праця - неоціненна! Кожен новий Конкурс, кожна Книга
- сходинка до
зростання рідної української літератури.
Отак і розправляємо крила! Адже з кожним новим
виходом Альманаху, Журналу, Вісника, Антології, чи появою Конкурсних
робіт - очевидно,як
зростає майстерність вітчизняних письменників. А ще - зростає кількість
прекрасних творів на українській мові!

Отже - потихетьку, крок-за-кроком, стаємо самі собою, звільнюючи
підсвідомість від уз меншовартисті.
Результат - значне зростання публікацій на українській мові. Зазначу -
майстерні, актуальні, зрілі, нові українські твори!
Безперечно - талановиті їхні Автори! Вірю, настане час, коли всі
зрозуміють яка особлива наша рідна мова, і навчаться
творити літературні шедеври на українській прегарній літературній мові,
які перекладатимуть на інші мови світу!

Хай щастить талановитим письменникам України! Зичу всім здоров"я, снаги,
миру і щастя!

- З великою повагою і гордістю за Вас,

Оксана Маковець,НСПУ.
Вірджінія,США
 
 Л.Р.2016-01-29 15:46:27 
Гарний проект.
Нині, щоб десь друкуватися, треба мати знайомих і ...
А ви це робите з радістю і повагою!!!
Дякую.
Л.Р.
 
 М.Шевельов2016-01-02 09:25:07 
Шановний пане Олександре! Вітаю з Новим роком і Різдвом, зичу доброго здоров"я і витримки. На ямкуватій творчій дорозі варто берегти серденько... Дякую за увагу. Всього Вам світлого. М.Шевельов.
 
 В.С.2016-01-01 09:02:42 

800 x 500, 100 кБ
Хай щастить у Новому році!
В.С.
 
 Виталий Кирпатовский2015-12-31 16:44:28 

800 x 564, 74 кБ
Харьковские поэты поздравляют Шановного Александра Владимировича, и всю редакцию международного литературно-художественного
журнала "Склянка Часу*Zeitglas" с Новым 2016-ым Годом!!! Много Вам новых журналов, книг и читателей!!! Натхнення, наснаги та здорв'ячко міцьне Вам, письменникам, та читачам!!!


С глубоким уважением!
--
Виталий Кирпатовский, Маргарита Гасанова, Леонид Дорожко, Людмила Боровая и другие.
 
 Від колег2015-12-31 12:50:37 

617 x 368, 54 кБ
Вітання з Новим роком!
 
 Валентина Бригеда2015-12-31 08:41:20 

586 x 285, 43 кБ
Доброго дня!

Рада з вами в цьому році віртуально познайомитися )

Щиро вітаю всю редакцію "Склянки Часу" з Новим Роком та Різдвом Христовим!


З повагою, Валентина Бригеда
 
 лариса Журенкова2015-12-31 08:28:57 
З Новорічними святами вас усіх, народ Божий! Із Різдвом Христовим! Щастя, здоров'я, любові, добра, Господніх благословінь!
Прийміть у дарунок мій вірш-вітання:
У вечір морозний, відклавши всі справи,
Позбавившись тіней образи чи зла,
В сімейному колі ми знову чекаєм,
Неначе в дитинстві, святого Різдва.

І ось перша зірка у небі палає,
Вибілює землю пречистий сніжок.
Про Боже спасіння нам хрест нагадає -
Із Господом нашим одвічний зв’язок.

Хрещений народ, преклонивши коліна,
Подячність за жертву Христу воздає
І славить натхненно Господнього Сина
За милість небесну – спасіння своє.

Він творить молитву за всіх нещасливих,
Щоб ближні не відали зла і тривог.
Жили у достатку, любові та мирі.
І тихо всміхається з неба наш Бог.
 
 Оксана Маковець.2015-12-30 08:59:33 
ШАНОВНИЙ ОЛЕКСАНДРЕ ВОЛОДИМИРОВИЧ!

Прийміть і мої найкращі поздоровлення з Новим Роком,
з Різдвом Христовим!
Нехай збудуться всі Ваші плани, мрії та сподівання!
Нехай наступний рік принесе довгоочікуваний мир
в Україну та в серця всіх людей на землі!

Веселих Вам свят та щасливого Нового 2016-го Року!

Дякую за можливість бачити й читати плоди Вашої
копіткої, але натхненної творчої праці.

- З пошаною до Вас та Редакції "СЧ"
Оксана Маковець.
 
 Бойко Олеся2015-12-30 08:55:22 
Шановний пане Олександре !Щиро дякую Вам і Вашому колективу за дану можливість поділитися своїми творчими здобутками.
Від щирого серця вітаю Вас і Ваші родини з Новим роком та Різдвом Христовим!

Рік Старий вже виплакав всі сльози:

Скільки ран і горя пережив.

Хай замерзне лихо від морозів,

Новий рік хай принесе нам МИР.

Всі бажання, що угодні Богу,

В кожного із нас здійсняться,

Щоб не було в душах вже тривоги,

Посміхнемось один одному від серця.

Щоби щастя завітало в кожну хату,

Щоб добро, як сніг, летіло із небес,

Щоб здоров’я вже навчилось процвітати,

Щоб відкриті були двері для чудес.

Тож не будем нарікать на Рік Старенький ,

Хай відходить в даль за горизонт.

Порадіймо молодому, щоб Новенький,
Нас повів шляхом щасливим, до висот!!!

[]
З повагою Бойко Олеся
 
 Антоненко Світлана2015-12-30 08:49:55 
...буду розраховувати на подальшу співпрацю з Вами, адже незважаючи на те, що я зовсім недавно познайомилася з редакцією журналу та вже встигла прив"язатися до Вашого видання, Ваших проєктів, конкурсів. Спасибі Вам за Вашу працю, креативність і головне за жанс проявитися, спробувати свої сили!
Успіхів Вам, натхнення, сили і всіх благ у Новому році!

З повагою Антоненко Світлана
 
 Алевтина Евсюкова, г. Севастоп2015-12-30 08:47:54 
Дорогие друзья, примите мои поздравления с Наступающим Новым Годом! От всей души желаю процветания в вашем родном краю, благополучия и радости каждого дня в вашей семье, в семьях ваших друзей и коллег. Будьте счастливы! С Новым Годом!
Сердечно, Алевтина Евсюкова, г. Севастополь

Новогоднее

Хлопушками взрываются дворы
От фейерверков брызжущих ракет,
И криками весёлой детворы
Наполнился, казалось, белый свет.

Со всех окрестных улиц и дворов
Слышны восторженные голоса,
И купол неба превратился в кров –
Салютов вспышки светятся в глазах.

И до рассвета неумолчный гул
Раскатами разносится окрест.
Испуганно вдруг вскрикнул где-то мул,
А где-то грянул духовой оркестр.

И где-то разудалая толпа
Собрала вокруг ёлки хоровод;
Азартная петардная пальба
Приветливо венчает новый год.
 
 Владимир Верхогляд2015-12-29 16:43:48 
Благодарю вас за пожелание и за сотрудничество
в этом почти прошедшем году у меня очень много хорошего произошло ..1 участие в конкурсе проведенном вашим журналом и печать в вашем сборнике Лирических стихов НАМАЛЮЙ МЕНИ НОЧЬ ...(честное слово для меня это оказалось огромной радостью и дало определенную уверенность в своих силах) 2 совместно с Израильским композитором создали 4 песни которые нравятся обычным слушателям ( но проблемы лишь с продвижением ....так-как везде нужны деньги) песни эти есть в сети ..и 3 несколько раз меня печатала наша городская газета ...
вот такие мои творческие успехи
ОЧЕНЬ ХОЧУ ПОЖЕЛАТЬ МИРА И ДОБРА ВАМ
И УСПЕХОВ ВАШЕЙ РЕДАКЦИИ
Надеюсь на наше сотрудничество в следующем 2016 году
С УВАЖЕНИЕМ Владимир Верхогляд.
 
 Оксана Узікова2015-12-29 15:28:30 
З наступаючим Новим Роком та Різдвом Христовим! Хай Вам щастить! Дякую за гарну ялинку! "Склянка часу" - найкращий і найулюбленішій журнал!
З повагою, Оксана Узікова.
 
 Петро Гайворонський2015-12-28 11:38:56 
Щиро вітаю вас і вашу родину з Новим 2016 Роком та Різдвом Христовим!
Зичу щастя, доброго здоровя, успіхів, миру, добробуту, достатку.
З повагою, Петро Гайворонський.
 
 Ольга Борисова2015-12-28 09:15:34 
Уважаемые коллеги!
От всей души поздравляю вас с Новым Годом! Пусть забудутся все огорчения и тревоги, а с боем курантов в ваши дома войдет благополучие и удача. Пусть душевный покой и тепло сопутствует вам всегда и везде. С Новым 2016 годом!

Оставьте в старом - все заботы,

Печали, беды, суету.

Берите новые высоты -

Несите миру красоту!

Ольга Борисова – председатель Самарской региональной организации РСПЛ, гл. редактор альманаха «Параллели».
 
 А Гавришко2015-12-27 17:21:27 
Вітаю зі святами, що наближаються! Даруйте ісім часточку тепла і радості з вітальними листівками, які я зробила саме для вас! Усього найкращого у Новому році!

Це альбом з авторською анісмацією

picasaweb.google.com/113208622580323883164/XgwMhE?authuser=0&feat=directlink
З повагою, А Гавришко!



Ваше сообщение

(jpg, gif, png) Для вставки фото с io.ua вписывайте URL адрес страницы с ним (https://io.ua/№№№№№№)
URL адреса автоматически преобразовываются в гиперссылки.
Ссылка на видео YouTube вида https://youtu.be/11-ти_значный_код_видео преобразовывается в плеер YouTube
Имя


Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 [10+]

„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19003, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19003, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow