Ваши сообщения автор сайта не принимает.
Всего 429 сообщенийСтраницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 [10+]

 
 Субота Микола2015-08-15 15:33:30 

800 x 449, 155 кБ
Доброго дня, чи вечера Вельми шановний пане Олександре! нажаль не встигаю і не маю можливості слідкувати за електроною почтою на своему адресі, але бачу що мене не забуваєте про це мені говорять друзі а також мої помічники, якім так не вистачає тієї склянки часу, чи вірніше краплини часу. З надією на півпрацю!

З повагою Микола Петрович.
 
 rudkonat@gmail.com2015-08-10 23:32:15 
Дилема

Люблю тебе, а чи кохаю!
Яка ж різниця в цих словах?
Кохають тих, -
Без кого жити
Не зможеш ти на білім світі.

Кохають тих -
Кого збагнути не зможеш ти
Навіть у снах.
Кохають так немов світанок
Чекає квітка запашна,
Кохають лиш один раз в світі
І лиш один на все життя!

А люблять:
Море, сонце, квіти,
Машину, іграшку, життя.
Лише одна спільна дрібниця -
Кохають й люблять все життя!
 
 rudkonat@gmail.com2015-08-10 23:24:39 
Шалене кохання
Тихо дощ вистукував на склі
Мелодію шаленого кохання,
Я співала для тебе пісні,
А ти згорав від бажання.
Своїм поглядом ти поглинав:
Моє тіло і губи,й зітхання,
А в душі витало одне -
Нестримне, шалене кохання.
Тихо, тихо камін догоряв,
Тріскотіли гілки від згоряння
Ми з тобою і так не змогли -
Позбутися шаленого кохання.
 
 rudkonat@gmail.com2015-08-10 23:16:44 
Не сумуй

Не сумуй мій коханий за мною
Я лише від'їжджаю на мить.
Пам'ятаєш навіки з тобою
Поклялися ми бути колись.

Ти зустрінеш мене на пероні,
Де недавно мене проводжав,
Я приїду у синім вагоні,-
На життєвий кохання причал.

Посміхнуся я ніжно вустами
З нетерпінням тебе обійму,
Вмию щоки свої я сльозами
І нікуди уже не піду.

Твої очі засяють мов зорі
Посміхнуться від щастя вуста.
Ми з тобою неначе дві долі,
Що зійшлись до одного моста!
 
 Василий Козачнко2015-08-03 18:03:59 
ПОЛНОЛУНИЕ

Мерцают звезды и надеюсь среди них моя
Бог прикурил и сбросил пепел во вселенную,
Я понимаю то что жить мне сколь отмеряно,
Но мне решать серьга златая или медная.

Едва мерцают огоньки над спящим городом,
Сейчас закроют их нахмуренные тучи,
Жаль что не видит их безбашенная молодость,
А что б увидела? конечно было б круче.

Слова красивы и такие бы деяния,
Увы не миряться по жизни слово с делом,
И примеряем мы чужие одеяния,
Свои картины мы писали просто мелом.
 
 Павел Бессонов2015-08-01 09:16:22 
Здравствуй Александр! Я остаюсь почетным автором СКЛЯНКИ и поэтом.Ничего нового не пишу,с бумаги перехожу на электронику.Немецкая фирма в Саарбрюкене издала три электронных книги,теперь в российской ЭИ АЭЛИТА смотрят мои тексты -- три прозы и один стихи. И тихо-тихо ухожу из активной жизни.Закон природы неумолим --идет 89-й год.Желаю тебе успеха в издательстве и здоровья,молодости душевной!

Павел Бессонов
 
 Краля Анастасiя2015-07-29 14:27:57 
Доброго здоровя , Олександре Володимировичу. Мала вже змогу висловити власну думку про роман Анатолiя Крима "Украънська Кабала", та все ж таки хотiлося б добавити кiлька слiв. Справдi надзвичайно здивувала книга Анатолія Крима «Українська Кабала». В книзі зазначено, що саме слово кабала – містичне вчення в іудаїзмі. На перший погляд в самій книзі нічого особливого нема, але насправді це не так. Лише зачепивши тему кабалістики, автор робить досить безпечний крок до містичних вчень котрих так і не вдається пізнати людині протягом усього життя.
Кожна людина намагається наситити своє життя чимось надзвичайним, цікавим, романтичним. Але подеколи звичайна людина, котра старається наситити життя яскравішими фарба знаючи кабалістику як науку, може привернути до себе усі прокляття світу, лише відшукавши частинку Бога в своїй душі, котра готова дати відсіч тисячам, а то й мільйонам чортів.
Ця наука немає ні початку, ні кінця. Вона лише дає змогу пізнати автору, читачеві самого себе, адже майже кожен з нас вірить в забубони, талісмани, обереги, тандеми, амулети, сувеніри. Саме книга Анатолія Крима «Українська кабала» являється тим самим порогом відчуття, мінімальною силою подразника, яка викликає в даних умовах ледве помітне відчуття. Чим нижчий поріг, тим більша чутливість. В романі Анатолія Крима вказано, що кабала – містичне вчення в іудаїзмі; поєднало пантеїстичні побудови неоплатонізму і ідеї гностицизму з іудейською традицією алегоричного тлумачення Біблії. Практична кабала заснована на вірі в те, що при допомозі спеціальних ритуалів і молитв, людина може активно втручатися в божественно-космічний процес. Саме такий приклад наведений в біблійних оповіданнях серед, яких є місце і такому, як мисливці переслідуючи диких звірів повсюди, підійшли до широкої низини неподалік від ріки Євфрат, де вони і замешкали. Спочатку вони мешкали в наметах, але потім почали будувати будівлі. Та на тому місці було обмаль каміння, але вони вміли випалювати цеглу з глини, якої було там досталь. Знайшовши липучу речовину, що звалася смолою і вживали її для з’єднування цеглин. Ці люди займалися будуванням своїх домів та в серцях вони мали горді помисли і збудувати велике місто і всім там поселитися. Щоб надати грізного вигляду своєму місту, вони надумали збудувати високу башту до небес.
З висоти цієї вежі вони мали надію побачити, коли будуть наближатися їхні вороги. Господь мав особливий план, як саме перешкодити людям побудувати це місто. Богові легко зупинити будь-яку діяльність людини. Може Бог мав на увазі послати громи і блискавки, щоб налякати будуючих? Або град, який побив би їх і зруйнував би їхні будівлі? Чи може так, щоб люди пересварилися між собою і знищили один одного? Ні. Бог вирішив припинити побудову міста, зробивши так, щоб люди забули свою рідну мову і почали промовляти слова, щоб їх інші не розуміли. Таким чином вони не могли розуміти один одного і не могли допомагати один одному, так що праця їхня повинна була припинитися. Люди змушені були відмовитися навіть від самої думки продовжувати будування міста і вежі. Та частина міста, що вже була побудована, відома під назвою «Змішання» або «Вавілон». По тому вони розійшлися по всіх усюдах і поселилися в різних країнах. Раніше вони розмовляли однією мовою, їм було приємно жити. Тепер Господь розпорошив їх по всій землі. В наш час місто Вавілон лежить зруйноване. Тільки можна побачити , на тому місці купи сміття, і там, де мешкали нечестиві люди, теж тільки смітники й розкидане каміння.
В західній частині нинішнього Оману, в кількох милях від Мертвого моря серед грізних скал, між пісчаних гір Аравійської пустині лежать руїни древнього міста Петра. З метою збереження сьогодні доступ на територію цього вражаючого комплексу храмів, гробниць і жител обмежений. В Петру можливо потрапити виключно пішки чи верхом на коні через темний прохід в скалі, відомий , як угілля Сик. Петра – найвеличніша загадка пустині, що містить біля тисячі пам’ятників архітектури. Колись тут шуміли фонтани і цвіли сади, існувало постійне водопостачання. Чому ж виточена з пісчаника Петра знаходилась в такому ізольованому, засушеному місті? Хто побудував це величне місто і що сталось з його жителями?
За дивовижну архітектуру міста ми, в більшій мірі, повинні бути вдячні набатейській культурі. Набатійці – це представники кочових арабських племен, котрі до IV ст. до н.е. розселились на землях Палестини і на сході Йорданії і створили державу зі столицею в Петрі. Природній захист і зручне розташування – на розгалуженні торгових шляхів, що з’єднували арабську, ассирійську, єгипетську, грецьку і римську цивілізації – допомагати посиленню Набатеі. Дохід від контролю за караванним шляхом, що з’єднували Аравію з Сирією, з часом дозволив Набатійцям створити своє образну торгову імперію, що пролягала аж до Сирії, а місто Петра став центром торгівлі пряностями.
Накоплені в результаті торгівлі скарби набатійці вкладували в будівництво. Виточені з каменю споруди були виконані в стилі, що поєднували місцеві традиції і канони елліністичної культури. Багатство набатійців викликало заздрість у сусідів, від чого жителям Петри не раз приходилось оборонятися. Але в ХIII ст. хрестоносці покинули місто і воно залишилось під панством пісчаних бурь, що приховали велику частину як ніколи великого міста. Про руїни Петри надовго забули. З тих пір тема загубленого серед скал міста тривожить фантазію подорожуючих , вчених і археологів. Настільки вдало підмічена романтична атмосфера цього міста, відкриває читачеві «місто рожево-пурпурного кольору, стародавнє, як і сам час». Таємницею залишається призначення цього міста. Що це було – вежа, торговий центр чи священне місто? Саме там знайдено багато царських усипальниць і гробниць для захоронення місцевого населення, а також могильних шахт.
Саме так на папері помічається оазис, немов чарівний острівець біля водойми посеред пустелі. В цю мить як і рожево-пурпурного кольору місто нагадує нам казкову історію маленької дівчинки, котра основну частину життя прожила в ілюзії і сподіванні, а пізніше вдало почала втілювати алюзію в життя. Можна довго міркувати над тим, чому саме вітрила були пурпурового кольору, але якщо постаратися побачити і зустріти їх знову, то помітно, як пурпуровий колір вирізняється поміж усіх своєю надзвичайною насиченістю на будь-якому фоні. Саме пурпурний колір символізує уста, що самі свідчать про поцілунок, як символ кохання і приближення до кольору серця. Саме серце символізує любов, вірність і сподівання. Не так вже і часто зустрічається дві справжніх половинки. Серед усіх символів, амулетів, талісманів, самим надзвичайним символом віри, надії і любові, являється хрестик, як найвеличніший символ любові до нас Бога і Отця. Саме натільний хрестик захищає і оберігає людину. Саме він знаходиться настільки близько, як ніхто, саме він вбирає почуття, емоції, котрі супроводжують людину в житті, і саме він розташований найближче до серця. Образ хреста показує примирення і товариство, в яке вступила людина з Богом. Тому і демони бояться образу хреста і не терплять бачити знак хреста зображеним навіть в повітрі і втікають від нього в той же час.
Хотілося б висловити захват лише від об’єму матеріалу, котрий вміщає собою «Українська Кабала» і побажати Анатолію Криму творити в майбутньому нові шедеври і тішити ними читача.

З повагою Краля Анастасiя
 
 Людмила2015-07-11 17:28:20 
Прекрасный журнал! Я попала сюда в поиске стихов Оксаны Маковец и очень приятно ошеломлена познакомиться с таким изобилием авторов!
 
 Марія Гуменюк2015-07-05 21:53:41 
Доброго дня! Пропоную визнати кращими у конкурсі наступні твори:
"Молись, Тарасе, за Вкраїну" - Коломійченко Тетяни
"Рушник для Тараса" -Карої Олександри
"Перед портретом Кобзаря" - Косановської Ліліани
 
 Татьяна Лисненко а <ilarri@2015-07-05 10:02:53 
Доброго дня. Три кращі твори, на мою думку:"Обніміться ж, брати мої" Вязова О. м. Біла Церква, "Ми відродить країну зможем" Пікас Л. м. Моршин та "Мальви під вікним" Паливода П. с. Лебедівка. Є поезії з порушенням рими та віршованого ритму, хоча суть актуальна. Але ж тут повинні бути витримані всі вимоги віршування. Спасибі. З пов. Тетяна Лісненко.
 
 Карпунина Валентина <ilarri2015-07-05 09:54:19 
3 автора творів:
1. "Схаменіться" - Вовнянко Анатолій Захарович.
2."Однажді утром" - Гавришко - бабічева Алла Геннадієвна.
3."Вірю тобі" - Григор'єва Олеся Олегівна.
 
 Валерия2015-07-03 18:44:26 
Хотела бы поделиться своим мнением об стихотворении Валерии Заики,г.Запорожье. Заставляет задуматься над величайшим прошлым нашей Украины,над ее настоящим и будущим. Тронуло до глубины души. Очень красиво написано,а главное-с верой в счастливое будущее нашей страны!
 
 Карина2015-07-01 15:34:16 
до глибини душі вразив вірш "Українці - справжня сила!" Валерії Заїки (м. Запоріжжя). Не дивлячись на вік юної авторки, вірш примушує слухача замислитися над сучасним станом неньки України і що саме цікаве, Валерія з оптимізмом дивиться у майбутнє, закликає молодь до єдності у скрутні часи, і покладає велікі надії на покоління свого віку, а тим самим і на себе! Молодець! як кажуть, за такими майбутнє!)
 
 Назар Нечипельский2015-06-29 11:20:49 
Доброго времени суток всем. В 2014 году вышла в свет моя вторая книга, которая включает в
себя новые поэтические и прозовые произведения мои
и моих близких. Они легки и понятны каждому, ведь в
них пишется о любви к жизни, к женщине, матери, к
родной стране. В сборник также вошли мистические и
автобиографические произведения. Электронный вариант книги могу отправить на почту. Приятно будет услышать Ваши мысли о ней. С ув. ко всем Назар Нечипельский
 
 А.Крышун2015-06-19 11:25:43 
20 лет журналу который Вы создали ! Это подвиг , учитывая все перипетии нашей жизни за последние долбаные двадцать лет , подвиг ! Поздравляю от всей души.
 
 Оксана Узікова.2015-06-14 16:04:21 
Музичний альманах "Октава" мені дуже сподобався!!! Приємно тримати у руках цей альманах з яскравою, різнобарвною гарною обкладинкою. Альманах цікавий за змістом, новизною та актуальний в Україні! Дуже дякую Вам і пані Ірині за видання цього чудового альманаху! Хай вам щастить!!!
З повагою, Оксана Узікова.
 
 Чонка Т.2015-06-14 16:00:56 
Мені дуже імпонує у ВАС ДРУКУВАТИСЯ, БО ВИ НЕСЕТЕ ПОЗИТИВНУ ЕНЕРГЕТИКУ, ЩО НЕ МАЛІЄ З ЧАСОМ.
Трохи шкода, що не змогла взяти участь у процесі III-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях
Чернеча Гора".
1 СЧ2015-06-14 16:02:025 лет назад
 Ще буде 4-й конкурс. Беріть участь, коли буде бажання. Стежте за новинами нашого сацту.
 
 Даник2015-06-14 15:57:59 
Дуже хороше враження від радіопередач, присвячених презентації останніх видань «Склянки...». Так тримати!

З повагою
Володимир Даник
лауреат Міжнародного літературного конкурсу "Гранослов",
член Національної Спілки письменників України
 
 Микола2015-06-14 08:58:58 

800 x 575, 87 кБ
НАУЧИТ ПИСАТЬ «ЛИТЕРАТУРНАЯ УЧЁБА»

Молодым и начинающим поэтам, писателям, драматургам, очеркистам, журналистам, всем, кто хочет овладеть секретами литературного мастерства, предлагается комплект из 87 экземпляров журнала-двухмесячника «ЛИТЕРАТУРНАЯ УЧЁБА», начиная с самого первого его номера (№1/1978) по ноябрь-декабрь (№6) 1990 года.
Рубрики журнала: Представляем молодых: проза, поэзия. Произведения молодых авторов разбирают. Слово мастерам. Метод, стиль, поэтика. Уроки классики: обзоры, суждения, информация. Публикации и комментарии. Литературоведческие сюжеты.
С 4 номера 1987 года журнал стал выходить в цвете. Поэтому рубрики несколько изменились и расширились: Публицистика. Проза. Поэзия. Вернисаж «ЛУ». Литература и современность (Диалог критиков. «Наш Арзамас». Беседы). К истоками (Уроки классики. Школьный факультатив). Изоархив «ЛУ». Штудии (Наши публикации. Проблемы теории. Литературный словарь). Глобус (Круглый стол).
Несмотря на советский период, журнал отводил официозу всего несколько страниц из общих 240 страниц до №3/1987 и со 192 – с №4/1987. Всё остальное – это свежие незаангажированные произведения мододых со всех тогда союзных республик (в переводах, в том числе авторов с Украины) да их анализ, советы, рекомендации.
С точки зрения творчества, названные номера журнала «ЛИТЕРАТУРНАЯ УЧЁБА» и сегодня нельзя назвать устаревшими. Да и физическое состояние у них отличное. Для молодых и начинающих (а начинающими могут быть и авторы за 40 – 50 лет) такой журнал – кладезь секретов литературного мастерства!
Кто заинтересовался, пишите: idudovas@ukr.net
1 СЧ2015-06-14 15:59:085 лет назад
 Если есть желание, можем обмениваться изданиями.
 
 Олександр Козленко2015-06-11 08:41:15 
Знімаю капелюха перед Вашою справді подвижницькою працею, за підтримку літературних талантів. Добра Вам, оптимізму, а головне здоров*я, втілення всіх творчих задумів.
З повагою Олександр Козленко
 
 Валерія Незабудка2015-06-06 21:41:52 
Хоч і з запізненням, але щиро вітаю журнал з двадцятиріччям! Зичу все такого ж прогресивного та яскравого результату від вашої наполегливої праці! Бажаю, щоб про вашу діяльність дізнавалося якомога більше зацікавлених у літературній творчості людей. Дуже вдячна вам. Процвітайте! Я ваш прихильник. До речі, дякую за альманах! Коли дочитаю - обов'язково напишу відгук, адже в деякі твори я просто закохалася.

З повагою,
Незабудка
 
 Т. Череп-Пероганич2015-06-05 09:11:28 
Вітаю з нагоди 20-річчя журналу! Щоб не меншало чудових творчих ідей, святкувати довелося не один ще ювілей!
 
 Ю.Зарицька2015-06-05 08:15:55 
Щиро вітаю ваш журнал з 20-річчям та бажаю нових творчих здобутків, талановитих авторів і вдячних читачів!
 
 Анатолій Філозоф2015-06-03 11:51:11 
Робота на поетичний конкурс "Чатує в століттях Чернеча Гора". Це короткий вірш написаний у лютому 2014 року:

* * *
До 200-річчя Шевченка

Якби Вкраїну нині знав,
Шевченко певно б заволав:
- Матусю! Чи жива?
Де духу твого сила?
Славетних народила
Синів чимало ти.
А нині твої крила
Рвуть діти на шмати.
Чи зможеш встати, мамо?
Чи зможеш скинуть тлінь?
Чи кров’ю і сльозами
Гріх змиєш поколінь?
- Виходити з руїни
Не кров’ю, сину, треба.
Хай лине солов’їна
Народна пісня в небо!
Хай живить мої сили
Робочий піт чола!
І сльози щастя змиють
Все лихо. Ожила!

З іншими авторськими роботами можна познайомитись на tolika.ucoz.ru/publ/
 
 Марія Гуменюк2015-05-22 19:36:49 
***
Видиме та невловиме – космосу велич і суть
Грані не стерті між ними – єдність гармонії тут.
Вчинком згрішив чи думками – кинув у космос сміття…
Цим бумерангом роками творим своє майбуття.

Вчинками сіємо морок - іншим приносимо зло,
Правди згасили світло – насилля брехні зацвіло,
Міру втрачаємо в душах –в тьму зодягаємо світ,
Знищуємо довкілля – в прийдешнє з біди йде болід.

Кожен – мала піщинка, для світу великого - мить,
Діє на космос думками, вчиться, працює, горить.
Має свою дорогу й для інших торує шляхи,
В чашу вселенську любові має долити таки.

Сіймо ж добро поміж люди – вродять рясні плоди,
Радість між нами буде та згинуть причини біди…
 
 П.Манойло2015-05-15 13:58:45 
Земле моя

Ой ти земле моя!
Голуба далина,
Як тебе не любити,
Запашна, чарівна?
Твої зорі ясні,
Твої роси рясні.
Твоя праця сплелась
У пісні.

Ти нам силу дала,
На великі діла,
Ми п*ємо доброту
Із твого джерела.
Хай ніколи життя
Не покине тебе,
Буде небо завжди
Голубе.

Як зіниці очей,
Ми тебе бережем,
Щоб жила і цвіла,
Та щаслива була.
Все тепло наших рук,
Всіх сердець наших стук
Будуть завжди з тобою
В віках!
 
 Незабудка2015-05-14 23:26:25 

800 x 600, 129 кБ
З насолодою чекаю на альманах "Скіфія-2015-Весна". Справжня "розрядка" під час стресу перед вступом до інституту - це читати таку поетичну красу, яка публікується у ваших журналах, книжках і "Скіфії", та бачити серед цієї краси і свої творіння. От, радію :) Хочу ознайомитися з творами інших авторів, це мені корисно.
 
 Виталий Кирпатовский2015-05-10 08:33:53 
Харьковские поэты поздравляют редакцию с Днём Победы над фашизмом!!!
Мира, спокойствия, вдохновения и достижения новых высот!!!
Поэты Харькова

С глубоким уважением!
--
Виталий Кирпатовский
 
 Павел Бессонов2015-05-10 08:23:55 
Александр, С Днем Великой Победы! Здоровья и чистого неба над Родиной! Пожелания добра всему коллективу "Склянки!"


Павел Бессонов
 
 Алевтина Евсюкова, г. Севастоп2015-05-09 15:13:27 
От всей души поздравляю с самым Великим Праздником - Днём Победы!!!!!!!
Желаю всем-всем вам и Вам лично стойкости и силы духа, святой веры в вашу победу над мраком, мира, свободы,
творческого созидания в восстановлении страны, здоровья, благополучия и счастья!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
С признательностью и дружеским участием, Алевтина Евсюкова, г. Севастополь



Ваше сообщение

(jpg, gif, png) Для вставки фото с io.ua вписывайте URL адрес страницы с ним (https://io.ua/№№№№№№)
URL адреса автоматически преобразовываются в гиперссылки.
Ссылка на видео YouTube вида https://youtu.be/11-ти_значный_код_видео преобразовывается в плеер YouTube
Имя


Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 [10+]

„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19003, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19003, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow