„Антологія сучасної новелістики та лірики України”





Антологія сучасної новелістики та лірики України-2011” ( 9-й випуск)

 

 Авторські твори приймалися: до 30 листопада 2011 року.

Кошти від реалізації цього проекту підуть на видання книги вибраної прози найкращих авторів журналу "Склянка Часу" за 15 років його життя.

Антологія сучасної новелістики та лірики України-2011-
Канів. Вид. “Склянка Часу*Zeitglas”, 2011.- 554с.
ISBN 978-966-2306-31-6

Літературно-художнє видання
Технічний редактор,
упорядник, оригінал-макет О.В.Апальков
Коректор І. Пустовойт
Обкладинка Є.Гордієнко
Здано до набору 02.12.2011. 
Гарнітура Courier New Cyrm, Times
Тираж 1000

 

В книзі використано графіку:
Марії Гончаренко - стор. 8, 163, 386.
Ірини Сташкової - стор. 10, 327, 336.
Олега Білого - стор. 33, 48, 54, 64, 105, 112, 172, 212, 215, 273, 301, 322, 350.
Ярослава Зеленського- стор. 342, 413, 470,530.
Олени Сениченко - стор. 59, 78, 186, 203, 236.
Олександра Авдєєва - стор. 68, 91, 96.
Григорія Слободянюка - стор. 295, 339, 478.
Олексія Тарасенка - стор. 83, 246, 267, 431.
Дениса Чернова - стор. 102, 120, 220, 359, 379, 405.
Наталії Тертичної - стор. 421.
Марини Купкіної - стор. 433, 437, 440, 463, 466, 483, 501, 510, 550.
Тексти друкуються в редакціі авторів

Фотомеханічне видання та передрук тільки з дозволу видавництва «Склянка Часу*Zeitglas»
Надруковано в Україні 2011

 АВТОРИ КНИГИ:

 

Апальков Олександр

Бабенко Анастасія

Бессонов Павло

Більченко Євгенія

Борова Людмила

Боровський-Клюєв Валентин

Вітрило Федір

Влащік Валерія
Ульяницька Людмила

Вовнянко Анатолій

Гайдук Сергій

Ганзенко Олексій

Гарбуз Світлана

Гасанова Маргарита

Говорун Валентин

Григор`єв Юрій

Гринева Тетяна

Доля Олег

Домніч Антоніна

Дорожко Леонід

Євсєєв Сергій

Єгорцева Оксана

Жалюк Вадим

Жеребцова Ніна

Залевський Петро

Зінорук Володимир

Зінь Зоряна

Зіньчук Ігор

Зоря Світлана

Ірклієнко Михайло

Карабєн-Фортун Катерина

Кирпатовський Віталій

Колесов Михайло

Комарова Єлизавета

Коміна Валентина

Комісарук Володимир

Константінова Катерина

Котихова Ганна

Кошовець Павло

Кравчук Наталія

Криловець Анатлоій

Кудлай Натіка

Кузнецова Ірина

Кулаковська Ірина

Кульбовський Микола

Кушнір Тарас

Лара Песенка

Левченко Сергій

Лещенко Людмила

Лисиця Тамара

Ліпчинський Валентин

Люліч Валентина

Мала Наталія

Малиновська Людмила

Мамчич Олена

Мащенко Віктор

Мельник Анатолій

Мєдвєдєв Іннокентій

Міхалевський Віталій

Москалець Микола

Моцпан Дмитро

Назарівський Микола

Некрасовська Людмила

Нечипельський Назар

Низак Лілія

Нікітіна Ірина

Ніколаєнко Лілія

Норченко Валерія

Огурцова Лідія

Останіна Ніна

Остролуцька Антоніна

Павлюк Світлана

Панасюк Мирослава

Панфілов Владислав

Пермякова Антоніна

Петренко

Плосковітов Михайло

Починайко Зоряна

Рейцен Євген

Рибян Надія

Різник Олександр

Роляк Ольга

Савіна Наталія

Савчук Микола

Силіна Лідія

Сильченко Віра

Сідаш-Приходько Марина

Сільчук Ольга

Слава Світова

Смольницька Ольга

Сорокін Віктор

Стадник Олександр

Староста Петро

Стельмах Ольга

Суворова Тетяна

Суходол Юрій

Таранюк Владислав

Тищенко Вікторія

Ткачук Анжеліка

Федоренко Сергій

Харакоз Наталія

Хорошевська Оксана

Цибах Ірина
Денисенко Христина

Черкаський Кока

Чорна Ольга

Чучаєв Олександр

Шаргородський Євген

Шевченко Жанна

Шугар-Благодарна Тетяна

Юр`єва Ірина

Яценко-Мельник Наталія

 

„Антологію сучасної новелістики та лірики України-2011” можна придбати післяоплатою (55 грн.), замовивши її у видавництві

zeitglas@ck.ukrtel.net

 

 

 

Фотографии авторов:http://zeitglas.io.ua/album192544

 

Деякі уривки з текстів збірки:  

 

 

"...Двері відчинені. Рип…Рип… Вітер гуляє там, де мав би бути замок. На порозі єдиний охоронець спокою родини – поточена міллю, прокопчена ковдра. Вона ж і обігрівач квартири. Така сама ще на вікнах і міжкімнатних пройомах – двері давно згоріли трісками в пощербленій грубці. Вона вилущилась ще тоді, коли сірники по копійці були.
– Хто там?
– Микола – це така розводка. Завжди кажи так – не прогадаєш. Будь-які двері на ім’я «Микола» відчиняються. Справді, Чудотворець.
– Курло є – то заходь.
Увійшли…
– Де діти?
– А я звідки знаю. Півгодини тому ще шаруділи. Я їх не віддам. Ач, поприходили. Натоптали… Ходять і ходять. Що вам тут медом намащено? Курить є в когось? Спати не дають. Жити не дають. Дихати не дають. Випити і то не можна. Повидумляли: дітей їм віддати. А ви їх народили? Виростили? Під ким ходите? Під Богом? Ось – показує кудись вбік, її уриває на півслові дзенькіт порожньої чекушки. Випити і то не дають. Натупали тут. Двері треба закривати: нє мєсяц май. Де я тепла на всіх настарчу. А у мене їх двійко. Курва-мать, що ж так холодно.
– Мамо, проліски – старший з порогу.
– Квіти любові – менший протопцем за братом…"

 

Жалюк Вадим, стор.9-10. 

"Небо
в глибоких
зморшках – поміркувати є над чим.
Холоднішає...
І я лоб зморщую: допоки мені
гадати,
цокати,
підраховувати? Тремтячим пальцям
за думками
згрупованими
не угнатися..."

 

Григор`єв Юрій, стр.46. 

 

 

 

"...Я ніколи не бачила свого дядька. Він є на пам’ятнику. На сільському цвинтарі. В повний зріст, у солдатській шинелі – то його військове фото. Окрім цієї, більше карток у військовому однострої нема. Не устиг. 
З граніту на мене дивиться ще зовсім юне обличчя. Це лише підтягнута шинель та шапка з цяткою зірки додає дядькові строгості, якоїсь аж урочистості.
Мій татко, його менший брат, зараз на вигляд куди старший. Згадує тепер, який то був урочистий похорон їх Василя – маяли червоні прапори з чорними стрічками, повільно повзла по плечах цинкова труна, ридав духовий оркестр, гули у вухах чиїсь промови-пусті слова біля виритої ями на цвинтарі, лунко гупали по металу грудки мерзлої землі та наостанок струснув скуте повітря скупий салют військової почесті. Від тієї пишноти похорону та кількості людей, що прийшли провести загиблого в останню дорогу, він, малий, аж заманірився з тієї братової смерті, відчуваючи на собі чужі погляди – «брат героя». Рідний! Подумати тільки…"

 

Залевський Петро, стр. 55.

 

 "...Чому твої слова такі жорстокі,
І холод невблаганний аж кипить?
Даруєш ти троянди, але руки
Мені до крові колють їх шипи..."

 

Ніколаєнко Лілія, стр. 98.  

 

 

 

"...Світло ліхтарів. Химерна гра тонких нічних тіней. Цокання високих підборів. Іде Вона. Бестія. Полум’яне волосся – Вогонь. Порцелянова шкіра – Холод. Зелені очі – Безодня. Спокусливе тіло – Гріх. Він рветься на свободу з-під тонкого шовку плаття. Він прагне задоволення. Щоночі. Тому вона іде. І грає. І завжди виграє, отримуючи червоне пульсуюче серце у винагороду. І кожного разу чужий чоловік губить свою душу в її обіймах. Вона – Жінка-марево..."

 

Слава Світова, стр. 112

 

"...– Підемо городами до мене, щоб ще з моєю Христею не зустрітися. Бо і та нас хрестити буде. Чорти б їх забрали! З ними недобре, а без них – ще гірше. Але хай не лізуть у чужу парафію. Я під пантофлею у Христі не ходив і ходити не буду. Беріть з собою шмат м’яса з салом, – запропонував кум Микола, – а смертну горілку ми з котом знайдемо.
– З яким ще Котом? Такої фамілії чи прозвиська у нас в селі немає, – поцікавився Василь.
– То мій кіт Марко. Я нікому не розказував, щоб не сміялися і не продали моїй жінці. Навіть Вам, а то ще б своїй Горпині на п’яну голову в ліжку розказали, як би добре догодила, – щиро оповідав кумові Микола.
– Христя мене гризе, що я завжди находжу закопану нею горілку, яку ми на похорон заготовляємо. І дивується моєму нюхові. Нюх має кіт Марко, а я розум!.."

 

Володимир Комісарук, стр. 125. 

 

 

"В слове “октябрь” для меня что-то с детства осталось,
Может быть с палочкой строганной красный лоскут.
Жизнь продолжалась и с нею взрослея и старясь,
Освободиться стараюсь от некогда путавших пут.
Площадь и улица. Там я родился и вырос.
Словом “октябрь” заполнялась их тусклая ширь.
Радовал праздник, какой заменили на “Сникерс”,
И надутый под носом от жвачки цветастый пузырь.
К прошлому нету возврата.Тревожить напрасно
Всех славословий и всех обвинений тома...
Я ожидаю, что будет когда-нибудь праздник
Ради какого выходят, покинув дома
В общем стремленьи, единой мечтою наполнясь,
Все, кто унылой попойкой в бездельи довольны пока...
Может быть правнук когда-нибудь Праздник запомнит
С новым названьем и с новой расцветкой флажка".

 

Павел Бессонов, стр. 135. 

 

 

 

 

 

"Сімейне щастя.
Чим воно вимірюється, від чого залежить?..
Над цим задумалась Віра Гнатівна Старух, коли разом з чоловіком пережили й здолали сімейну кризу в стосунках з сином Юрком.
А сталася вона після їх повернення з Єгипту, де вони відпочивали удвох, залишивши в Україні двадцятирічного сина.
Не встигли вони переступити поріг власної квартири, як були шоковані крадіжкою. Зник з підлоги килим. Кинулись до шухляди в шафі, де зберігались заощадження «на чорний день» – зникла вся сума грошей.
–Як це могло статися? – роздумував уголос Віктор Іванович. – Двері не зламані, замки цілі… Невже це Юрко вчинив?..."

 

Микола Кульбовський, стр. 141. 

 

 "Мов на долоні – всі мої гріхи:
на два життя старію з кожним роком.
Не вернуть дні, мов з вирію птахи,
під теплу осінь, осінь жовтобоку.

Вчорашнє літо в спомини лягло
туманом сизим, в трави з шорстких спинок,
вчорашнє щастя стало на крило –
єства мого забравши половину..."

 

Плосковітов Михайло, стр.200.

 

"...Зараз дивлюся на книжкові полиці. Які різні автографи, які різні дарчі надписи. Ось тут завуальоване таємниче кохання, тут підтримка: «Пиши! Ми так у тебе віримо!», тут шипіння: «Стара карга,тебе іще думки не покидають…», тут крик: « Зійди з лижні! Приб‘ю! Заріжу!..» О, скільки емоцій, скільки емоцій…Хустину виперу і вії опущу…
Якщо зірки горять, значить хтось за це платить…"

 

Остролуцька Антоніна, стр. 212. 

 

"Нам с тобою не тесно, мой прирученный демон,
стал нежней ты и тише, я – нисколько не злей.
Поселился в стихах ты потаённою темой,
что нет-нет да тревожит моих чутких друзей.

Мы с тобою поплачем кой-когда незаметно,
чаще дружно лелеем дней летучий покой.
Трудно ладить мне только
лишь с твоей предрассветной
и моей полуночной незабытой тоской..."

 

Влащік Валерія, стр. 204. 

 

 

"...Не встиг я забити четвертого кілка, як почув страшезний крик з боку озера, спочатку жіночий, а потім чоловічий. Це вже був не крик, а ревище. Такого не чув ніколи, він розривав не тільки вуха, а й тіло. Я зразу не впізнав голосінь дочки і Юджина. Так минуло кілька секунд. А потім я розвернувся, як дзиґа, схопив мачете, яке завше зі мною – подарунок Хосе (як він його провіз через океан?) й побіг до озера, яке більмом дивилося на мене з темноти.
На берзі білів одяг. Здалеку чулося лише якесь хрипіння й хлюпання. З криками:Маша, Маша кинувся у воду. Через метрів 10 побачив хлопця, вірніше його голову. Я продовжував кричати й почав шаленіти. Маші ніде не було видно. Раптом переді мною з’явилася крокодиляча голова з роззявленою смердючою (тхнуло гнилизною – це я і зараз відчуваю) пащекою. Я підняв для захисту ліву руку, у правиці тримав мачете. На мені була куртка, зроблена з лискучої, якоїсь ковзької тканини. Це мене й врятувало. З гиком ненависті, яка додала мені сил, я ввігнав у жовтувате, як мене здалося, брюхо крокодила лезо ножа й рвонув його щосили вниз. Щелепи зімкнулися на моїй лівій руці, але болю не відчув, але відчув, що тиск їхній послабився. Я продовжував кликати дочку, але намарно. Потім схопив Юджина за волосся й витягнув те, що залишилося від нього на траву, яка росла навкіл води..."

 

Левченко Сергій, стр. 240. 

 

 


Повсякчас ти в моїх думках.
Я від тебе стаю крилатим,
Наче птах.

Є у слові убивча сила:
Вцілиш – і нема висоти.
Якщо птаху судились крила –
Хай летить!.."

 

Криловець Анатлоій, стр. 234. 

 

"Коли всі дружно заплескали у долоні, диктор підсунув під носа Тедові мікрофона й запитав:
– Скажіть, будь ласка, а це правда, що Ваша дружина носить під серцем бога?
– Звичайно, правда, – всміхнувся Тед, – це Велике Благословення, якого удостоїлися ми – прості смертні.
Зал знову загримів оплесками, а ведучий продовжував:
– Проте звідки Ви знаєте, що це саме божа дитина, Ви так переконливо стверджуєте це, а для пересічної людини Ваші слова звучать, можливо, дико?
– Так, розумію, у багатьох це викликає підозру й недовіру, сьогоднішній світ сповнений підозри, та якби люди навчилися вірити й довіряти, то стали б набагато щасливішими…
Аудиторія зацікавлено принишкла, блимаючи круглими ґудзиками очей..."

 

Починайко Зоряна, стр. 268. 

 

"Тебе залишив гарну, теплу й сонну.
Залишив, щоб назавтра знов прийти.
Прийти, як ніч у шибу, у віконну.
Насправді ніч – це ти.
Тебе залишив свіжу, ніжну, сплячу,
Але мені від себе не втекти,
Бо знов прийду до тебе і побачу,
Що ніч насправді – ти.
Я в днину сплю, вночі роблюся зрячим
Та споглядаю чарівні світи..."

 

Назарівський Микола, стр.277 

 

"...Вже за якихось півгодини ми сиділи в окремій затишній кімнатці найкращого місцевого ресторану. Сиділи довго. Говорили про життя, згадували спільних друзів і подруг, навчання в школі і технікумі, смакували дорогий коньяк. Зустріч була щирою. Таке не забувається. І ось коли вже пили “на коня” я запитав свого друга: “Як? Яким чином він досяг таких статків? Як він, простий сільський хлопець “вибився в люди”? Адже для цього необхідно мати не лише голову, але й везіння – її величність пані фортуну..."

 

Федоренко Сергій, стр.366. 

"По радио орет Григорий Лепс.
Любой из братьев – лицемерней пса.
А праздник в одиночку так нелеп,
Что хоть бери такси – и в небеса.


Мне все равно, куда они идут.
Мне все равно, о чем они поют.
Где возведут передний свой редут.
С кем обретут последний свой приют...."

 

Евгения Бильченко, стр. 376.

 

 

"...Я отворил металлические двери подъезда, приложив ладони обеих рук к датчикам “свой-чужой”, двери послушно открылись, и я вошел внутрь парадного. Внутри воняло затхлой старой прокисшей кошачьей мочой и дешевым табачным дымом, слева, в нише, где находились неработающие батареи отопления, самозабвенно предавалась дикой любви какая-то юная парочка, они были почти полностью раздеты, но в полумраке я не стал слишком придирчиво присматриваться. И то, все равно этих всех соседских детей я никогда в лицо не узнавал – ведь они так быстро подрастают, к тому же их здесь в этом тридцатишестиэтажном доме так много! Конечно, хотелось бы просто быть уверенным, что это не кто-то из моих внуков или внучек, ведь это же жуть, безобразие, когда вот так вот люди спариваются в неподходящих антисанитарных условиях, к тому же неизвестно за какие деньги..."

 

Кока Черкаський, стр.441.

 

 

 

 "..Прийшла пора, Спасителю, зійти
Тобі з небес на цю лукаву землю,
бо фарисеїв знову, хоч гати
до несхочу глибоководні греблі.
З’явись між нас без знаків і предтеч,
прискор годину помсти і розплати,
бо знову Каїн взяв у руку меч,
й стоїть, як тать, за спиною у брата!
Прийди в юдоль печальну, в світ людей –
він вже хреста голгофського не гідний,
і подивись на юдиних дітей,
що кров святих вимінюють на срібло..."

 

Яценко-Мельник Наталія, стр.401. 

 

 

 "По углам у любви паутина.
Чувства ноют – стихам на милость.
И причиной такого разрыва
только слово одно – не сложилось.

Не сложилось... Ликует небо –
больше звёзд не дарить друг другу.
И жемчужное наше лето
стало нашей с тобой разлукой.

Боль... не вместе уже рассветы.
Боль... ни строчки уже на память.
Нам с тобою не петь дуэтом –
ты моим никогда не станешь..."

 

Гринева Татьяна, стр. 489. 

 

 

 "...– Ты можешь получить все это сразу, и даже больше! Все, что пожелаешь!
Андрей от неожиданности растерялся. Тихий вкрадчивый голос доносился из соседней комнаты… Неожиданно стало как-то жутко холодно и противно… Андрей сделал несколько шагов и остановился на пороге – в комнате, развернув стул спинкой к дверям, кто-то сидел… Длинные волнистые черные волосы не позволяли разглядеть силуэты лица. Одет незнакомец был в темное, вернее, в черное. Во что именно, Андрей не разглядел – закрывала спинка стула.
– Деньги, богатство, удача – это всегда привлекало людей! – Голос был таким приятным и душевным.
И точно! Будь у него много денег и везение – Андрей бы перевернул горы! Скучная и неинтересная жизнь сразу бы ожила и превратилась в захватывающий аттракцион! Только как это все получить? На что выменять? Какие для этого нужно прочитать молитвы, заклинания или мантры? Как можно в миг изменить свою жизнь?
Как будто услышав его мысли, незнакомец продолжал.
– Пока родители не пришли, быстрее неси кота в ванну, разрежь ему грудь ножом, вытащи сердце (надеюсь ты его сможешь узнать) и съешь. Да, не забудь вслух прочитать вот это…"

 

Панфілов Владислав, стр.505.

 

"...Та не довго раділи. Дійшла вістка до районного центру про те, що в Ковалях контрреволюційна організація зробила виклик радянській владі. Що організація, то факт. Не може одна людина такий хрест встановити, та ще й на Ваканцях. І пішло. Визначили, що хрест дубовий, що два дуби зрізані на городі у Гната, що сам він лагодив вози у петлюрівськім обозі.
І вже скільки не доводив Гнат, що він не проти влади, а хрест – то пам’ять про діток і сам він його встановив, – не повірили, або не захотіли. План ще не виконали по ворогах народу. А тут така нагода. Одним словом, забрали Гната на «розбіратєльство», а з ним ще з десяток мужиків, найтолковіших. І по цей день звістки про них немає. Хреста обклали хмизом і запалили. Кажуть, що полум’я від нього бачили аж у Каневі. Може, й так, а може додумали…"

 

Микола Москалець, стр.533. 

 

"В загадочной дали все неопределенно,
Судьбы не угадать, былое пролистав.
Царапает вагон седая ветка клена,
Пытаясь удержать сбегающий состав
Натруженных минут. Стучит на стыках время
И ускоряет ход настолько, что держись.
Так что ж мне с каждым днем дороже это бремя,
Ведущее в туман, и названное: жизнь?.."

 

Людмила Некрасовская, стр. 534. 

 

"...В пустоте комнаты муха билась о стекло, пытаясь его преодолеть.
Я слушал её, зажмурив глаза. Надо было подняться и убить её. Но было жаль.
Весь день мы таскали из институтских подвалов рухлядь. Доски, изломанные стулья, столы, книги, журналы, брошюры. Сваливали их на грузовик. Грузовик увозил их в вечность.
Я заныкал себе подшивку журналов «Культура» за 1952 год. Она начиналась статьёй первого номера «Глубоко изучать и пропагандировать великие идеи Ленина-Сталина!» Было смешно как интересно читать человеческую подлость и трусость в шестой год «великой перестройки». Под статьёй была подпись. А.Горяев.
О, подумал я, – не наш ли это доцент?
Но муха назойливо билась в стекло. И я её добил, подшивкой.
И как могли люди, образованные, писать такую муть, – подумал я, и погасил свет.
И вошла она.
Я следил за ней, прикинувшись спящим.
Чем ближе она подходила, тем больше я примечал в ней неверность телосложения. Нет, она была прекрасна..."

 

Александр Апальков, стр.535. 

 

 

 

 

 

 

 

 

  • Примірники попередніх випусків Антології можна замовити в редакції післяплатою, за ціною 35 грн., враховуючи поштові витрати.
  • З книгами нашого видавництва можна познайомитися на сайті :
  •  http://spilka.netstyle.com.ua/node/473

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

  Экземпляры предыдущих выпусков Антологии можно приобрести в редакции послеоплатой, по цене 35 грн., учитывая почтовые расходы.

  • С книгами нашего издательства можно познакомиться на сайте :
  •  http://spilka.netstyle.com.ua/node/473

 

Відгуки про минулі випуски АНТОЛОГІЇ -*- Отклики о прошлых выпусках АНТОЛОГИИ

 

 

"... Прочитав декілька творів з Антології-2010 - сподобалось. Вважаю, дочитаю цю книжку до кінця. Таке зі мною буває не часто. Можливо, вам дійсно вдається подавати твори живих авторів, котрі й справді ще живі... Бо останнім часом читати книги не кортить, чомусь. Всі пишуть про щось страшне: темне, недійсне, непотрібне... Хай таланить вашому видавництву на цікавих авторів..."

Ростислав Зіньків, м. Івано-Франківськ.

 

"... Поэтические произведения доминируют над прозой. Это радует. Ведь теперь поэзию в сборниках не часто отыщешь. Успехов сборнику и его творцам..."

Игорь Волгин, г. Чернигов.

 

"...Антология действительно вызвала у меня интерес. Общее впечатление: поэзия и проза хорошая, без исключений."

Светлана Гарбуз, г. Чернигов.

 

"...Щиро вдячний за можливість реалізувати власний творчий потенціал та донести до читачів свої думки на сторінках "Анотології", книга дає змогу оцінити та отрмати естетичну насолоду від сучасних літературних напрацювань, хоча "деякі з них надто дикі, але всі живі", а значить позбавлені штучності. Щиро бажаю Вам наснаги та успіхів у подальшій діяльності".

Ігор Зіньчук, м. Львів.

 

"...Гарні враження від текстів. Щиро вдячний. Хай щастить!"

Сергій Гайдук, м. Київ.

 

" Антология выглядит весьма солидно и даже интригующе. Спасибо Вам за такую возможность!"

Надежда Синиченко, г. Новосибирск.

 

"Антология удалась. Много новых авторов, произведения которых действительно напоминают разнообразные цветы..."

Соколова Елена, г. Киев.

 

«Дякую за «Антологію». Щодо видання, то йому ціни немає, бо воно органічно єднає на своїх сторінках:  – «чистих» письменників і людей «далеких» професій: лікарів, фізиків, науковців;  – людей із життєвим і творчим досвідом і молодь (і не молодь) першого кроку;  – російськомовних і україномовних авторів;  – авторів Полісся і Донеччини, Харківщини і Поділля тощо. Вже лише цього досить, щоб віддати належне і видавництву і виданню зокрема за добру справу у залученні і гуртуванні широкого кола авторів, у підтримці їх творчих пошуків».

 Василь Дубина, м.Київ.

 

"Антологія вийшла гарна. З пов. Федір Вітрило". 

 

 

 



Обновлен 06 сен 2012. Создан 19 окт 2011



  Комментарии       
Всего 14, последний 4 года назад
KristinaDenisenko 01 окт 2011 ответить
Шановний Олександр Апальков,
Тема творів вiльна, як я розумію, можна і про любов, і про природу?
З повагою.
zeitglas 01 окт 2011 ответить
Так. Головне, аби твори були написані у 2011 році, і були схвалені редакцією журналу.

Ол. Апальков, редактор СЧ.
Петро 06 окт 2011 ответить
...а твори для дітей?
zeitglas 07 окт 2011 ответить
А хіба діти не люди?
stafort 11 окт 2011 ответить
Шановний пане редакторе, будь ласка скажіть, що значить враз в умовах оголошення - ,,Антологія видається із залученням коштів авторів,,.
Дякую.
zeitglas 15 окт 2011 ответить
Автор, котрий буде опублыкований в Антології сплачує певний внсеок. Пропиваемо білше....
zeitglas 18 окт 2011 ответить
Готовимся к антологии. И еще одно сообщение. В этом году наше
объединение "Азовье" представляло на четвертый региональный конкурс
"Книга и пресса Мариуполя -2011" пкубликации наших авторов и изданиях
"Склянки часку".. Заняли первое место в номинации "Художественная
литература. Сборники". Так что это и Ваша заслуга
С уважением, Наталья Харакоз.
KristinaDenisenko 29 окт 2011 ответить
"...первое место в номинации "Художественная литература. Сборники" - КАКАЯ ПРЕЛЕСТЬ!!!
Так держать!!!
ИН 03 дек 2011 ответить
Со своим альманахом, не успел на антологию. Горько. Но надеюсь в следующем году исправлюсь...
zeitglas 12 янв 2012 ответить
Доброго дня, пане Олександре! Вітаю з Новим Роком та Різдвом Христовим Вас, Вашу родину і колектив видавництва! Дякую за дійснољчудовий різдвяний подарунок - Антологію 2011 року! Збірка вийшла ошатною, милою і "товстенькою". Отже, колектив авторів росте, і відповідно, "музи в часи кризи не мовчать"! І це дуже добре, бо вселяє надію. Я завжди дивуюсь і дякую за чітку організацію роботи з авторами. А зараз хочу зацитувати ще й љ"голос народу". Коли я роздивлявся щойно отриманий том Антології і показав його своїй дочці-студентці, вона була приємно здивована, що сторінка автора в книзі відзначена закладкою і календариком. "І це що, так роблять з кожною книгою"? Оце оцінка Вашої роботи молодим поколінням, яке, окрім компютера, важко чимось здивовувати.

Slava Taranyuk
zeitglas 13 янв 2012 ответить
Книга й справді "серйозна"
Дуже сподобалась.Головний її козир в тому, що друкуються на її сторінках різні автори,переплітається поезія з прозою.Цікаво читати на різні теми.Вдячна всім, хто працював над видавництвом.Книга й справді вийшла на славу.
Оксана Хорошевська
zeitglas 15 янв 2012 ответить
Спасибі за Вашу працю, результат достойний поваги, вдячності в впевненості в тому, що спільними зусиллями ми зможемо подолати ту "штучну прірву", яка склалася в українському книжковому просторі.
З повагою, Лілія Стасюк.
Anastasiya Ostrolutska 17 фев 2012 ответить
Дякуємо, антологія чудова, читали всією родиною!
ntyvonchuk 18 мая 2013 ответить
Шановні! Дуже потрібна інформація які саме твори Валентини Люліч були надруковані в АНТОЛОГІЇ (в усіх випусках)?
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow