Вийшов друком перший випуск музичного альманаху "ОКТАВА"






«ОКТАВА»



Музично-теоретичний альманах

ISBN978-966-2306-97-8

ББК 84 (4-Укр.-Рос) 6-5

Упорядник та головний редактор Ірина Апалькова

Канів. Вид. "Склянка часу*Zeitglas", 2015. - 108 с.

 

Повнокольорове видання 

Интервью редактора музыкального альманаха ОКТАВА, Ирины Апальковой.

(натисніть курсором на зображення) 


Презентація альманаху "ОКТАВА"  у Спільці композиторів України, в рамках "Київ-Музік-Фест"

 


 

 

 

Зміст першого випуску альманаху "ОКТАВА"

 

Нариси:

 

Апалькова Ірина  Об`єднатися усiм
Чос Володимир Життя у марафонському стилі
Петренко Микола Одна із останніх пісень Івасюка
Маковець Оксана Не всі народжуються таким як моцарт
Кипнис Елизавета Поющие голоса “лигоса”
Туровская Леся Музыкальный чародей из кривачинцев
Шевернога (Каменєва) Маргарита  Хочеш бути щасливим - будь
Ремжина Світлана  Українська душа
Гасюк Віра  Музичне явище Ольги Янушкевич
Козленко Олександр  Співець рідного краю
Охріменко Віктор Мрійте

Самобутній струмінь Ореста Князького
Савина Наталия  “Свет превращается в строку”

Інтерв`ю:

 

Узікова Оксана Вищий контрапункт
Омельчук Віта  Дарувати людям щастя

 

Ювілеї:

 

 50 років творчого життя Володимира Гайдамаки

 

Ноти:

 

Тараненко Іван  Веснянка на великдень
Петренко Микола & Володимир Івасюк Калина приморожена
Тилик Ігор  Покаянія відкрий мені двері, життєдавче
Стаднік Олег Щаслива будь моя земля
Николишин Віктор Балеринка з порцеляни
Янушкевич Ольга & Ясакова Марія  Молитва Матері
Бай Анатолій & Манойло Петро  Земле моя
Гайдамака Володимир & Дрокін Василь  Тобі україно
Князький Орест  Пісня срібного кохання
Резник Олександр & Савина Наталія  Молитва

 

Вірші:

Даник Володимир “НА ПІСЕННІЙ ХВИЛІ”

 

 

Уривки із альманаху "ОКТАВА" 

 

Музичний альманах ОКТАВА, як науково-популярна збірка, адресується широким колам шанувальників музики.
Її мета – популяризація розмаїття музичної культури України: нариси й розвідки про творчість українських композиторів (в першу чергу - композиторів-аматорів, без яких музичне життя будь якої країни не можна уявити), виконавців різних жанрів, фестивалі, конкурси, концерти, музичні вистави, проблеми молодіжного мистецтва, освіти, науки, музичне життя української діаспори тощо.
Лишаючись довідково-дослідним виданням, альманах ставить своєю метою поширення музичних знань та популярізацію самодіяльної музичної творчості.
Саме тому редакція надає преференції статтям, розвідкам, коли за даною темою популярна література відсутня. У деяких випадках статті можуть бути відтворенням маловідомих матеріалів, що стали бібліографічною рідкістю (публікації давнішніх періодичних видань, іноземні публікації, що не перекладалися українською мовою).

З повагою, Ірина Апалькова,
упорядник альманаху.

 

 

"...Композитр Іван Тараненко працює в різноманітних жанрах, стилістичних напрямках та формах: симфонічні, хорові, камерно-інструментальні твори, ф`южен-проекти тощо. Його музика екстравертна, спрямована на відображення дійсності в її барвистому розмаїтті і найтонших нюансах. В цьому плані його твори нерідко мають влучні, об`ємні, багатосмислові назви, що концентрують на собі всю увагу слухача. Наприклад: для симфонічного оркестру «Зрак» або «Пневма» для фортепіано і симфонічного оркестру, де вся симфонічна фактура наче дихання і разом з тим рух – в діапазоні від легких, ледь вловимих порухів до космічних хвиль. «За симфонічну творчість 2008 - 2010 років» композитору було присуджено премію М.Лисенка.
Іван Тараненко створив джазовий колектив «МузКлуб І.Тараненка», з яким концертує як композитор і піаніст.
Найвизначніші хорові твори: «Daheim sein» – кантата для тенора, сопрано, мішаного хору та симфонічного оркестру на слова В.Абреша (переклад О.Апалькова); «Чотири молитви до Присвятої Богородиці» для чоловічого та жіночого хору; «Покаянна молитва» для мішаного хору.
«Суть української національної ідеї дуже проста: об` єднатися усім можна навколо співу, бо українська нація – найспівучіша нація світу» – говорить Іван Тараненко. Він багато працює в цьому напрямку і пропагує українську музику, не тільки вдома, а і за кордоном."

 

 

"Справжнім молодіжним лідером є директор центру культури і дозвілля Олександр МАРЧЕНКО з села Дирдин Городищенського району Черкаської області. Він невтомно подає цікаві ідеї, створює оригінальні проекти, які радують молодь. Він талановитий композитор і поет, співак, музикант. Вже понад чверть століття його знають, як ді-джея Марафона. В музичній творчості певною мірою допомагають гени, адже Олександр Марченко є одним із нащадків славетного роду Гулаків-Артемовських. Він автор понад 70 пісень. 
Коли Олександр навчався у місцевому сільськогосподарському технікумі, був солістом вокально-інструментального ансамблю та грав на ударних інструментах. У 1987 році провів свою першу дискотеку. Тоді на вершині популярності перебував дует «Модерн-Токінг» та інші європейські гурти й виконавці. Офіційна пропаганда насторожено ставилася до молодіжної моди, тому партком вимагав попередньо представити список композицій та приблизний переклад текстів. Великого резонансу набула дискотека з показом слайдів – демонстрував плакати популярних зарубіжних виконавців. Молодь була в захваті! Але через назви, написані англійськими літерами, дискотеку заборонили..."

 

Володимир ЧОС 

 

 

 "Був весняний ранок 1979 року. До мене позвонив Володимир Івасюк. Говорив голосом, в якому бриніли неприховані нотки радісного вдоволення: щойно завершив пісню на мої слова «Калина приморожена» – і вона йому самому сподобалася. Запросив прослухати. У одній із аудиторій консерваторії наспівував сам, потім із колегами.
– Віддаю відразу кільком жіночим тріо, бо це ж для них. Висилаю до Києва, в Чернівці, Івано-Франківськ! Але через два тижні несподівана чорна звістка по непоясниме зникнення композитора, а потім і про загадкову смерть...
Пісні Володимира відразу ж були заборонені. То й «Калина приморожена» чекала свого виконання аж до «гласності» та «перебудови». Але як уже її заспівали – то відразу кілька жіночих колективів.Мені гадалося, що це остання творча удача нашого пісенного таланту. Проте вияснилося, що за останній місяць він ще написав пісні на тексти Ростислава Братуня, Богдана Стельмаха, Степана Пушика. Чотири пісні за місяць – це своєрідний подвиг композитора, творчий злет – всупереч чуткам про душевний надлам митця. У всякому разі – лишилася ця пісня, одна з кращих у творчому надбанні композитора. Така вона і поміж багатьох пісень різних композиторів на мої слова...


Микола ПЕТРЕНКО

 

 

"...Хоча не всі талановиті композитори народжуються такими, як Моцарт, однак любити музику, відчувати її чарівність, та розумітись на нотній грамоті, створювати пісенні композиції може кваліфікований музикант. Саме таких музикантів, спеціалістів і знавців музики кожен рік випускають у світ середні й вищі музичні школи та консерваторії, що знаходяться по всіх обласних центрах України. До такого Вузу відноситься й Харківський Інститут Мистецтв. Одним з колишніх випускників, цього знаного музичного навчального закладу, був Володимир Гарцман, який успішно його закінчив у 1969 році, отримавши диплом, спеціалізуючись на хоровому диригуванні та скрипці. Не один десяток літ, пан Володимир, присвятив своїй улюбленій праці музиканта, диригента та вчителя музики й співу в Україні, на рідній Харківщині. Не раз, творчі колективи, якими він керував, ставали Лавреатами музичних конкурсів і фестивалів..."

 

Оксана МАКОВЕЦЬ 

 


"Каждый месяц во вторую субботу в городском краеведческом музее города Лозовая, Харьковской области проходят заседания клуба «ЛИГОС» (литературная гостиная).
Члены клуба – лозовчане разных возрастов и профессий, которых объединяет любовь к литературному и музыкальному творчеству. Среди них есть лауреаты различных конкурсов. Собравшиеся обмениваются новостями литературного мира, читают свои новые стихотворения, обсуждают их. В промежутках между выступлениями – музыкальные паузы. И тогда зал музея превращается в концертный, который наполняют звуки гитары, скрипки, других инструментов и поющие голоса авторов-исполнителей, самодеятельных композиторов. А собрал их под крылом литературно-творческого клуба «ЛИГОС» Артур Алимович Савран, прекрасный организатор, разносторонне талантливый и просто хороший человек, руководитель клуба со дня его основания в марте 2004 года..."

 

Елизавета КИПНИС 

 

 "-Творчість для мене – це унікальний і своєрідний «інструмент», який можна було б назвати компасом, котрий налаштовує людину на осягнення істинної координати екзистенційного перебування в даний момент в категорії часу і простору. Це «інструмент» розкриття Вищих, Божественних смислів. Також я вважаю, що творчість – це засіб гармонізації людини з Вищим Промислом. Моє творче кредо – це осягнення через творчість, через її властивості, аспектів Вищого Промислу у процесі енергетичної трансформації, який відбувається в момент творення. 
– Як до Вас приходять нові творчі ідеї і музичні теми для композицій? Чи це відбувається на рівні несподіваних осяянь та інтуітивних одкровень чи у процесі свідомої, духовно-інтелектуальної праці?
– Це відбувається по-різному, але, здебільшого, в площині якихось духовних осяянь. Принаймні, цей момент осяяння я вважаю найвищим еталоном творчого процесу, тому що саме духовне осяяння є втіленням отієї ідеальної співтворчості, яка відбувається між людиною і Вищим Режисером, тобто Божественним Творцем! Саме в такій співтворчості і народжуються Вищі шедеври..."

 

Оксана УЗІКОВА

 

"– Что такое музыка? – интересуюсь у своего собеседника Олега Стадника, и вот уже готовлюсь получить хрестоматийный ответ, что-то вроде того, что музыка – это  искусство, средством воплощения художественных образов которой является звук. Но вдруг слышу   неожиданное, прицельно точное: 
– Музыка – это результат тонкой работы души; её нельзя выдавить из себя, как пасту из тюбика; её можно лишь глубоко выстрадать и, если хотите, выплакать, наполняя доброй энергетикой, которая потом, при исполнении, обязательно передастся людям. И тогда происходит настоящее чудо – слушатель проживает музыку вместе с её создателем и исполнителем.
Родился Олег 28 февраля 1968 года в селе Кривачинцы Волчисского района в семье хлеборобов. Благодатные зёрна любви к музыке посеял в его душе отец, научив играть на гармошке и баяне. А украинские народные песни в исполнении бабушки Евгении – запали в сердце внука на всю жизнь..."

 

Леся ТУРОВСКАЯ 

 

 

 "Віктор Володимирович Николишин народився 24 листопада 1973 року в селі Маків Дунаєвецького району Хмельницької області в родині музикантів: мати працювала музичним керівником у дитячому садку, батько очолював музичну школу. Не дивно, що їхні діти своє життя пов’язали з музикою: старша донька Олена – солістка Хмельницької філармонії, Віктор – відомий композитор і аранжувальник, талановитий співак та інструменталіст-імпровізатор.
Віктор Николишин почав писати музику з 14 років. Першою сходинкою до музичного Олімпу стала перемога у фіналі конкурсу «Крила солдатської пісні» (м. Одеса, 1994 р.): за пісню «Україна» отримав диплом ІІІ ступеня від Київського Центру народної творчості.
Наступним здобутком була перемога його пісні «Школа моя – надія моя» у виконанні Інни Томусяк на обласному конкурсі «Аріель» (1996 р.) і подальша участь школярки в дитячому телеконкурсі «Фант-лото „Надія”»..."

 

Маргарита ШЕВЕРНОГА 

 

 

Популярним та глобальним явищем в усьому світі сьогодні є мистецтво створення музики за допомогою артикуляційного апарату: голосу, губ, зубів та язика. Ця оригінальна творчість називається біт-боксом. Наша молодь також не сидить на місці й «просуває» серед українців тренди сучасного мистецтва.
Володимир Клімик – нині студент Вінницького національного аграрного університету почав займатися біт-боксом ще з 16 років.
–Усе почалося з того, що я випадково побачив як один чоловік виробляв дивовижні ритми за допомогою артикуляцій органами рота. Я навіть не знав як ця техніка називається, але мені дуже сподобалося і я вирішив повторити, – ділиться спогадами Володимир.
Згодом, після перегляду багатьох відеороликів, майстер-класів та незчисленних годин тренувань, юнак опанував техніку біт-боксу. Почав брати участь у різних конкурсах і фестивалях, а також виступати на сцені.
– Одного разу я допомагав своєму другові налаштовувати апаратуру, задля цікавості взяв мікрофон й почав виконувати біт-бокс, – присутні були шоковані і всім сподобалося. Ось так я розпочав виступати на університетських заходах, а згодом і на концертах у Вінниці та рідному Хмільнику. Пригадую, як разом з іншими талановитими студентами, ми давали благодійні концерти й об’їхали з ними майже всю область.
Окрім біт-боксу Володимир Клімик займається написанням музики за допомогою комп’ютерних програм. Працює переважно в стилях танцювальної музики: house, dance та hip-hop. Хлопець зізнається, що до підліткового віку взагалі не цікавився будь-якою творчістю і, навіть, ніколи не відвідував жодної музичної школи....

 

Віта ОМЕЛЬЧУК

 

 "Її і сьогодні називають зірочкою, що яскраво світить на мистецькому небосхилі, не дивлячись на відхід у Вічність. Моя розповідь про Марину Брацило (Ногу), українську поетесу та пісняра родом із Запоріжжя, чиє життя трагічно, за невідомих обставин, обірвалося у Києві, де вона жила та працювала, на 37 році у червні 2013-го.
Напрочуд несподівано та стрімко ввірвалася Марина Брацило в творче життя Запоріжжя щоб у 19-річному віці, стати наймолодшим членом Національної Спілки письменників України – чого нікому не вдалося повторити і до сьогодні. У 23 роки Марину Брацило було включено Біографічним інститутом США до номінації «Жінка року» та Міжнародного словника видатних особистостей, її творчість також ввійшла до ряду вітчизняних поетичних антологій…
Марина Брацило добре знана у літературних колах України, як переможець ряду Всеукраїнських поетичних конкурсів і фестивалів, автор численних публікацій у вітчизняній періодиці та семи поетичних збірок, а також активний учасник літературно-мистецьких акцій.
Та поряд із поетичним словом Марина одночасно потужно заявила про себе на музичному видноколі, як поет-пісняр із цікавим автентичним доробком близько ста авторських пісень..."

 

Світлана РЕМЖИНА 

 

"У доробку композитора Ольги Янушкевич з Вінниці – понад 600 різножанрових творів: романси, пісні a capella, дитячі і патріотичні, молодіжні, духовна та інструментальна музика, музичні казки. Має Ольга Миколаївна шість аудіоальбомів авторських пісень: «Дитинства світ», «Я малюю мрію», «Дай, Боже, щастя», «Коли співає «Мрія»», «До рідного дому», «Посміхнись» та чотири книги-пісенники: «Веселкова» - з грифом Міністерства освіти України; «Дорога до мами», альбом романсів «Дзеркало душі» і збірник вокальних творів «Величайся, родинонько, у піснях».
Збірку вокальних творів композитора Ольги Янушкевич «Величайся, родинонько, у піснях» мистецтвознавці влучно назвали «насиченою барвами рідного краю, родинного тепла, осяяною великою любов’ю». Ольга Миколаївна присвятила її своїм батькам.
Як зазначає у передмові до збірки завідувач кафедри Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, професор, народний артист України Віталій Газінський, «поєднуючи змістовні тексти з професійно продуманими і талановитими мелодіями, Ольга Янушкевич створює не просто пісні, а музичні явища, що відзначаються глибоким ліризмом, знанням подільської мелодики та чітко продуманими ритмічними комплексами…»
Сама ж авторка зізналася, що у рік 25-ліття творчої діяльності у світ вийшла книга, «написана з великої любові до її величності Пісні. Пісні, яка у родині звучала завжди»...

 

Віра ГАСЮК 

 

 

 "Cамобутнім митцем різнобічного таланту є заслужений працівник культури України Анатолій Бай, який живе й творить у районному центрі Широке Дніпропетровської області. Його пісенний ужинок налічує понад триста творів. Серед них є пісні – освідчення в любові рідній Широківщині: «Широківська рідна земля», «Рідний край», пісні, написані в творчій співдружності з поетом, прозаїком, драматургом, заслуженим журналістом України Олександром Пільоновим («Пісня про Широке», «Широківський вальс», «Моє село»), Віктором Дяковим («Наш отчий дім»), Ольгою Рудковською («Андріївка») та інші.
Ще дві теми проходить крізь усю творчість композитора. Перша – це данини пам’яті ветеранам війни за Перемогу у Великій Вітчизняній війні: «Живая память» на слова Сергія Острового, «Послевоенная песня» на слова Роберта Рождественського, «Послевоенные свадьбы» на слова Федора Лаубе, «У яблуневім саду» на слова Вадима Крищенка..."

 

Олександр КОЗЛЕНКО 

 

 "Зовсім недавно, лежачи в вихідний день на дивані, віршиками бавився. Такими, щоб «думкам тісно, а словам просторо». Наприклад:
«За бездіяльність відчуття провини
боліти б мало совістю у серці.
Та втраченими шансами гордились –
ми добрі у безвольнім тихім герці.» І т.п.
А то міг і помузикувати – побренькати на гітарі, підбираючи мелодії до своїх чи не своїх текстів. Іноді, здавалося, непогано виходить. От би, думаю, хтось заграв ту мою музику. Хоч краєчком вуха послухати б. Але для цього потрібні вигідні місцепроживання, гроші, знайомства, зв’язки. Нічим таким я не володів.
Та, кажуть, мріяти небезпечно. Бо мрії іноді матеріалізуються.
От і зі мною таке сталося. З’явився в хаті «комп». Сини навчили мене користуватись простенькими музичними програмами. І ось я вже можу чути як звучить моя музика. Хіба не чудо!..."

 

Віктор ОХРІМЕНКО

 

 

"Володимир Михайлович Гайдамака народився у Харкові 5 травня 1936 року. Після школи навчався в Харківському машинобудівельному технікумі. По закінченні – працював на Харківському тракторному заводі,одночасно навчаючись на заочному відділенні Харківського політехнічного інституту. Пропрацював 48 років на заводах м. Харкова інженером-конструктором нестандартного устаткування. Перше знайомство з музикою відбулося за допомогою хрещеного батька, який добре грав на гармошці. Свій перший баян придбав на стипендію навчаючись у технікумі. Вивчав народні пісні, захоплювався тогочасною естрадною музикою, акомпануючи заводському жіночому хору. Тоді ж почав добирати мелодії до віршів відомих поєтів. У 1963 році прийшов до творчого об єднання самодіяльних композиторів при Харківському обласному центрі народної творчості. Тут студіював закони композиції за допомогою професійних композиторів Харківського відділення Національної Спілки композиторів України. За мелодійним покликанням вважає себе ліриком. Протягом 50-ти років творчого життя написав понад 200 різних за тематикою пісень на вірші українських та російських постів. Твори ВолодимираГайдамаки виконують актори Харківського академічного театру опери та балету і Харківської обласної філармонії. Володимир Гайдамака був учасником і призером багатьох обласних конкурсів музичної творчості. Нині він член Харківського відділення Національної Ліги українських композиторів... 

 

"Орест Миколайович Князький народився 26 січня 1944 року в с.Карапчів Вижницького району на Буковині. Ріс у післявоєнних злиднях і селянській праці, був незмірно багатий розкішною підкарпатською природою, любов’юдо книжок, шаленим мрійництвом. Навчався у Вашківецькому медучилищі, служив у війську. Працював фельдшером у медичних установах Путильського району Чернівецької області, а під час заочного навчання в Чернівецькому університеті перейшов учителювати (1970) до Білоберізькоі середньої школи Верховинського району на Івано-Франківщині, яку з 1983 року очолює. Автор багатьох поетичних збірок. У творчому доробку Ореста Князького, поета, композитора-пісняра з Гуцульщини, лауреата багатьох літературно-мистецьких відзнак – шість поетичних збірок і три збірники авторських пісень, гімнів і маршів. В яких, як зазначав Народний артист України Павло Дворський, – митець засвідчує щире прагнення й надалі вносити свій самобутній струмінь у сьогоднішню пісенну атмосферу України, враховуючи нові тенденції та віяння: творити сучасні, інтелектуальними шуканнями означені пісенні тексти з нетрафаретною поетикою, без солодкавого обридливого дрібиотем’я, спрощенства й архаїчності, добираючи до них такі ж самобутні мелодійні крила, без яких будь-який музичний твір не долетить до серця й душі слухача-піснелюбця. Орест Князький – лауреат літературно-мистецьких премій імені Марійки Підгірянки, Володимира Сосюри, Дмитра Загула, Сидора Воробкевича, Богдана-Нестора Лепкого..."

 


"Мне всегда нравилось организовывать праздники, даже несколько раз была тамадой по просьбе друзей. Поэтому с организацией литературно-музыкальной гостиной сложностей у меня не возникло. Мою идею поддержали известные киевляне В.Дробот, А.Резник и Е.Зенюк.
Каждое заседание строится примерно по такой схеме: первое отделение открывает поэт, затем выступает музыкант.
После короткого перерыва, начинается второе отделение, в котором по очереди выступают все желающие.
Первая литературно-музыкальная гостиная состоялась 23 июня 2011 года.
На сегодняшний день проведено более 30 гостиных, 5 темаческих вечеров, в которых в разное время выступили: поэт и композитор А.Резник, поэты В.Глущенко, А.Грязов, Т.Аинова, В.Гутковский, С.Шевченко, скрипач, заслуженный артист Украины В.Литвин, барды П.Приступов, А.Голубицкий, Е.Зенюк, В.Вербицкий, трио «Парадиз» и многие другие поэты, барды, музыканты-исполнители.
В лоне гостиной родился ещё один проект: музыковед, кандидат искусствоведения Александр Резник подготовил целый цикл лекций о советских композиторах-песенниках, которые своим творческим credo во многом обязаны удивительной эпохе – хрущевской Оттепели (М.Таривердиев, А.Островский, А.Лепин, А.Зацепин, Б.Мокроусов)...

 

Наталия САВИНА

 

Інколи композиторам, що починають свій творчий шлях, як правило, важко знайти вірші, що послужили б основою для пісенної творчості, тому «Октаві» без поетичних публікацій (пісенного плану!) не можна було обійтися. Пропонуємо нині твори черкаського поета Володимира Даника, лауреата Міжнародного літературного конкурсу “Гранослов”, члена Національної Спілки письменників України.



ШПАРГАЛКА 
(Жартівлива пісня для дітей)

Все в пам’яті не стерти,
Удачу все ж... лови!
Чогось знання уперто
Тікають з голови.

Та впевнено ще змалку
Іду я до мети.
Шпаргалочко-шпаргалко,
Мене не підведи!

Думки у ритмі вальсу:
Холодні – мов зима!
Знання є у шпаргалці,
А в пам’яті – нема...

 

Володимир ДАНИК 


  У видавництві “Склянка Часу*Zeitglas” можна придбати музичні та музикознавчі книги:

 









 

Натисніть на зображення, аби дізнатится про умови подання авторських творів до наступних випусків альманаху "Октава" на сайті:

 

 




Окрім паперового варіанту, альманах "ОКТАВА" вийшла електронною книгою. Цей контент  поширюється і-магазинами Кассіопея (Україна), на іноземних ресурсах Amazon.com, Barnes and Noble, Tunes Dobra Book (США) тощо.




Примірники альманаху можна придбати  післяоплатою 50 грн.

(плюс поштові витрати), замовивши книгу у видавництві zeitglas@ck.ukrtel.net

 

(Вказуйте у вірному порядку Вашу поштову адресу: Прізвище та ім`я по батькові), номер найближчого до Вас поштового відділення та номер Вашого мобільного телефону.

** Довідки за тел. (04736) 36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net



Обновлен 30 окт 2015. Создан 07 июн 2015



  Комментарии       
Всего 13, последний 11 мес назад
О.Іващенко. 13 июн 2015 ответить
Честь і хвала редактору за справу для народу. В той час, коли гине культура, Ви працюєте на благо державного майбутнього.
С.Стеценко 13 июн 2015 ответить
Можливо цей альманах - перша ластівка вільного українського духотворення. Тут і огляди і огляд нашого мацупурного, майже вмерлого культурного дозвілля у селах, селищах та райцентрах.... Дякую.
Маргарита Шевернога 29 июн 2015 ответить
Вітаю все культурне поспільство з виходом «Октави»! Особисто мені було дуже цікаво читати кожну статтю, кожне інтерв’ю. Я знала, що Україна багата талантами, але в цій книзі вперше, мабуть, побачила, що для того, щоб реалізувати себе, не обов’язково вирушати до столиці – стільки талановитих людей живе і працює в невеличких містечках і селах! І не просто талановитих – затребуваних, самореалізованих, успішних!
Приємно було «зустріти» доброго знайомого – композитора Олега Стадніка, досить відомого на Хмельниччині і, без сумніву, в усій Україні.
Приємно здивував Віктор Охріменко, якого знаю уже декілька років, хоч і віртуально. Я давно читаю і насолоджуюся його віршами, а тепер, завдяки «Октаві», ще й буду співати його пісні.
Вперше почула про Марину Брацило (дякуючи Віті Омельчук), а про таких людей мали б знати всі українці.
Потішила розповідь про Олександра Марченка. Шкода, що так далеко той Дирдин, а то б залюбки завітала до «парафії» діджея Марафона.
Та й взагалі, всі статті цікаві, змістовні й корисні. Спасибі пані Ірині за гарну ідею і цікавий проект. Знаю, що він продовжується, тому запрошую небайдужих брати участь у знайомстві з непересічними особистостями, талановитими музиками, сіллю землі нашої!
Оксана Узікова 29 июн 2015 ответить
Дорога пані Ірино! Сердечно дякую Вам за музичний альманах "Октаву"! Це надзвичайно цікава і неординарна ідея, яка приваблює до себе талановитих митців з усієї України! Вихід у світ такого прекрасного альманаху сприяє розвитку культурно-мистецького життя України! Дякуючи Богу і завдяки Вашій ініціативі та зусиллям цей альманах зумів відкрити творчий шлях всім людям: професіоналам і аматорам, котрі люблять музику. Вражає, насамперед, творча свобода, якою дихають всі нариси, інтерв'ю та науково-популярні статті альманаху. Також мені сподобалось те, що всі твори написані живою, одухотвореною мовою, що дає можливість легко читати і багато цікавого та нового пізнавати. Ви робите благородну справу для нашого народу. Цей альманах є новим культурно-мистецьким явищем в Україні, що підкреслює його актуальність. Дуже добре, що окрім статей з фотографіями надруковані також ноти творів композиторів і вірші. Це надихає на нову творчість і допомагає обміну творчим досвідом. Сподобалась гарна обкладинка альманаху, яка відрізняється оригінальним дизайном і яскравим, різнобарвним колоритом. "Октава" - це неповторна мозаїка вражень і свіжих почуттів! Бажаю Вам творчих успіхів і нових, оригінальних випусків "Октави" та інших нових музично-живописних альманахів, в яких би поєднались твори музикантів і художників.
Леся Туровская 30 июн 2015 ответить
Я не так давно принимаю (авторское) участие в деятельности издательства «Склянка часу», и меня приятно удивило существование тематического (музыкального) альманаха «Октава». Безусловно, такой альманах – находка и изюминка издательства.
Следующей изюминкой могут стать и другие профильные альманахи, где можно будет рассказать людям о замечательных украинских художниках, скульпторах, архитекторах, учителях, медиках, и даже библиотекарях. Каждая профессия – прекрасна. Прекрасны и люди, которые отдают ей свою душу. Так почему бы не раскрыть лучшие грани благородного, порой такого будничного и незаметного, но такого необходимого созидательного труда на страницах альманаха? В этом плане «Склянку часу» – ждёт необъятное поле деятельности и океан благодарных читателей.
Возвращаясь к «Октаве», больше всего мне приглянулся жизнеутверждающий очерк Александра Козленко «Співець рідного краю» про Анатолия Бая. С фотографии глянуло доброе, открытое, одухотворённое и немного озорное лицо баяниста. Каждая строчка об этом человеке благодатно легла на мою душу. Спасибо автору.
   
alexander.kozlenko 06 июл 2015 ответить
Шановна пані Лесе!
Щиро дякую за теплий відгук. Особливо приємно це почути від професіонала. Зичу Вам миру, здоров*я, творчих перемог й задоволення від від того, чим Ви займаєтеся.
З повагою Олександр
Віктор Ох 01 июл 2015 ответить
«Октава» допоможе квоті

Видавництво і часопис «Склянка часу» вже не один рік знайомить своїх читачів з поезією і прозою, як авторів-професіоналів, так і аматорів письменництва, чим вносить свій вклад в підтримку літературного процесу в Україні.
«Склянка часу» підтримує також і художників, публікуючи ілюстрації, репродукції картин і графічних робіт.
Тому вірним і логічним кроком стала спроба висвітлення і музичної творчості декого з ентузіастів композиторства. Було запропоновано надсилати матеріали для альманаху «Октава», а потім і видано збірку нарисів не про столичних «звьоздних» знаменитостей, а про музикантів, композиторів, так би мовити, першого ешалону.
Читаючи збірку, не раз ловив себе на думці який же талановитий у нас народ, він може творити і завдяки сприятливим умовам і всепереч несприятливим.
В кожному нарисі на двох-трьох сторінках стисло розповідається про творчу чиюсь творчу долю, часто подвижницьку працю.
Ось розповідь про сільського ді-джея, який зумів створити в звичайному клубі дійсно епіцентр молодіжного життя.
Ось юний талант, вражений технікою біт-боксу заокеанського майстра, самотужки засвоїв її, почав виступати на сцені, а згодом став створювати власні танцювальні композиції.
Хтось разом з групою ентузіастів створив джазовий колектив і започаткував музичий фестиваль.
Хтось організував ряд музично-пісеннних проектів, в тому числі і для людей з обмеженими фізичними можливостями, стимулював їх сценічні виступи, успішно проводить арт-терапію – досить ефективний метод лікування і реабілітації інвалідів.
Один ентузіаст керує ансамблем, другий оркестром, третій хором.
Комусь пощастило активно працювати «вживу» в організованих гуртках, центрах, музичних студіях, школах мистецтв, будинках народної творчості.
Комусь вдалося знайти середовище однодумців в віртуальному просторі і там намагатись самореалізовуватись.
Деякі самодіяльні композитори створюють пісні разом з місцевими поетами і виступають перед земляками на концертах, тематичних вечорах.
Є й такі, що приймають участь в конкурсах, фестивалях, музичних проектах, на гастролях, виступають на радіо і телебаченні.
Дехто з композиторів розповідає про особливості своєї музичної творчої «кухні». А Ігор Тилик, Віктор Николишин ділиться цікавими філососькими роздумами про природу музичної творчості, процес творення.
В нарисах перераховуються досягнення, творчі здобутки того чи іншого митця – концерти, збірки, презентації, аудіо-диски, окремі твори.
Цікавим і логічним є й присутність в збірнику «Октава» нот пісень після кожного нарису. Дещо з доробку композиторів, згаданих в збірнику вдалося знайти і послухати (хвала Інтернету).
І подумалось мені знову після прочитання альманаху – подібні видання, як повітря потрібні для розвитку, розширення літературно-мистецького, музичного середовища в Україні.
Це на просто незаповнена ніша, це незаповнене море, яке нам, українцям, є чим заповнити.
Тим паче, що тепер віце-прем’єр-міністр і міністр культури України Кириленко ініціює введення обов’язкової квоти трансляції в ефірі українських пісень до 75%. Донедавна діяла квота, яка зобов'язувала теле- і радіо-канали транслювати не менше 50% україномовної продукції. Проте, радіостанції в Україні («українськими» їх назвати язик не повертається) усі квоти дуже легко обходили: наприклад, «крутили» виключно україномовні пісні в проміжку десь від 2 ночі до 6 ранку, формально дотримуючись законодавчих вимог. Таке собі «ѓетто-мюзик». Більше того, до радіостанцій, які повністю ігнорували виконання квот («Радіо-шансон», « Рускоє Радіо», «Наше радіо», «Ретро FM», «Шарманка») в час, коли йде війна з Росією, додаються нові (наприклад, «Радіо Пятніца»), яке транслює виключно низькопробну російськомовну попсу.
Щодо телеканалів, то україномовний продукт тут можна знайти ще рідше. А все те, що цілими днями транслюють теле- та радіостанції приводить лише до деградації. Проблема в тому, що власниками українських медіа є неукраїнці. Всім музичним гуртам, котрі творять сповнене національної ідеї мистецтво взагалі закрито шлях до теле- чи радіоефіру.
Можливо цього разу, коли в горнилі війни в Україні нарешті формується громадянське суспільство, квота дійсно збільшить шанси на появу в ефірі україномовних пісень. Вона стане приводом для програмних менеджерів і діджеїв придивитись уважніше до того, як виглядає зараз асортимент пісень, що створюються і записуються в Україні. От і стануть тоді їм в пригоді такі збірочки, як «Октава».
Олександр Козленко 02 июл 2015 ответить
Як я зрозумів, альманах «Октава» - це перша ластівка на ниві популяризації музичної культури. Якщо це так, то честь і хвала упоряднику та видавцеві. Хоча гроно самодіяльних композиторів, на мою думку,набагато рясніше. Тож працювати є над чим.
Непогано було б давати (за згодою композитора) контактні телефони чи адреси для налагоджування контактів. А ще одна пісня з нотами не дає повного уявлення про творчий багаж героя розповіді.
Розвиваючи думку Лесі Туровської щодо збірок про людей різних професій, насмілився б запропонувати краєзнавчу тему, адже в нашій країні чимало куточків, пов'язаних зі славними іменами, подіями або просто цікавими з будь-якої точки зору. Для багатьох було б цікаво дізнатися про такі місця, щоб при нагоді відвідати їх і на власні очі це побачити.
Повертаючись до «Октави», запропонував би розділ «На допомогу самодіяльним виконавцям» з творами самодіяльних композиторів (і не тільки) для солістів, колективів, хорів на периферії, в регіонах.
Я теж нещодавно відкрив для себе «видавництво «Склянка часу» й приємно вражений його здобутками на тлі сучасного стану регіонального книговидання. Тож зичу не збавляти обертів, так тримати!
С.Григоришин, Калуш 04 июл 2015 ответить
У світлі нашого тмяного сьогоденя цей альманах - свого роду - перлина. Він вражає змістом і виразністю живих образців наших співгромадян- творців. Їм абищо до того, як їх пожирає наша пвоутворена спільнота. Вони - творці!
zeitglas 21 июл 2015 ответить
Музичний альманах «Октава», присвячений творчості українських композиторів-аматорів із усього світу, вийшов у Каневі

Рецензія на книжку:
Апалькова Ірина, Шеверного Маргарита, Охріменко Віктор. Октава : Музичний альманах
(Переклад: О.Апальков)

Міжнародний літературний журнал "Склянка часу" відомий тим, що дає можливості авторам-початківцям явити світу свої творіння поруч із творами вже відомих письменників і поетів. Тепер до кола митців слова "Склянка часу" долучила ще й музикантів - композиторів-аматорів із усіх куточків України. Нариси й розвідки про творчість українських композиторів, виконавців різних жанрів, фестивалі, конкурси, концерти, музичне життя української діаспори друкує віднині музичний альманах "Октава", який видається за сприяння журналу "Склянка часу".

Перший його випуск побачив світ на початку червня 2015 року в Каневі. Упорядник альманаху - викладач Канівського коледжу культури і мистецтв Ірина Апалькова. Її довідково-дослідне видання ставить на меті поширення музичних знань і популяризацію самодіяльної музичної творчості. "Октава" - це збірки статей різних авторів про творчість як професійних музикантів, так і музикантів-аматорів.

Серед них - уродженець Канева, український композитор, виконавець, педагог Іван Тараненко; директор центру культури і дозвілля села Дирдин Городищенського району Черкаської області, автор понад 70 пісень Олександр Марченко; український композитор Володимир Гарцман, який живє в США, де продовжує творити й популяризувати українську музику, й ще багато талановитих українських музикантів, які живуть у селах, районних центрах України, даруючи свої твори своїм землякам, навчаючи музиці дітей, працюючи керівниками будинків культури.

Кожен із них знаходить час для творчості, яка надихає, надає сенсу життю, дарує крила митцю і радість його шанувальникам. Крім нарисів про композиторів альманах містить ноти їх творів. Існує також електронна версія альманаху, в якій містяться файли із записами музики авторів-героїв статей альманаху "Октава".

Видання буде цікавим музикантам, студентам музичних факультетів і всім шанувальникам музики.

Марія ГЛАМАЗДІНА

(Джерело: газета ДЗ)
zeitglas 23 июл 2015 ответить
Олександру Апалькову, видавцю
Україна, 19003, Канів, вулиця Шевченка, 31/32

Друже Олександре!

Нещодавно одержав авторський екземпляр «Октави». Щиро вдячний.
Кілька слів про «Октаву».
Нове видання «Октава» порадувало насамперед розмаїттям авторів і різнобічністю представлених публікацій, а також новими і у великій мірі ще не реалізованими можливостями для творчих людей.
Ну, скажімо – ти створюєш вірш. Потім бачиш, що з нього може бути пісня. І ось уже пісня звучить у твоєму власному виконанні під гітару і аудиторія (а у нас на Черкащині – безперечно, кращі у світі слухачі!) тепло і приязно зустрічає свіжонаписане «творіння» – і все чудово, і проблем, здавалося б, нема!
Але ж творчі шляхи – надто непередбачувані... І ти можеш написати вірш, для пісенного втілення якого потрібна (і ти чітко розумієш це) вже не лише гітара, а і... справжній симфонічний оркестр. А де ж його той симфонічний оркестр шукати? Та і створювати музику для такої пісні повинен музикант, що у повній мірі знає і відчуває можливості симфонічного оркестру. Чи, скажімо, пісню має виконувати народний хор, отож і написати мелодію до неї має людина, що не день і не два активно пропрацювала з таким колективом.
Отже, виникають проблеми, які на даний момент може допомогти вирішити тільки «Октава».
Тому «Октава» – це нові можливості! І це головне.
З Мариною Брацило колись зустрічався на літературній тусівці у 1994 році у Спілці у Києві, де нагороджували і її, і мене за перемогу в Міжнародному літературному конкурсі «Гранослов». Добре, що згадали в «Октаві» цю талановиту поетесу. Прикро, що її нема поруч з нами.
Бажаю творчих удач.

З повагою
Володимир Даник
лауреат Міжнародного літературного конкурсу "Гранослов",
член Національної Спілки письменників України
10.07.15р.
Моя адреса: 18018, м. Черкаси, вул. Чіковані, 20
Данику Володимиру Олексійовичу
e-mail: volodimir.danik@yandex.ua
Телефон 73-02-61 (на роботі)
Мобільний телефон 095-274-22- 68
zeitglas 11 авг 2015 ответить
Безмежно вдячна за можливість ознайомитися з творчістю Ірини Апалькової, а саме з книгою «Канівські хорові традиції». Мушу визнати, що Вашу книгу можна лише доповнювати і доповнювати не лише скупими біографіями композиторів, артистів, а й історією музики у світовій культурі. Балачки про спожиті пісенники народу України напрочуд виглядають скупими на фоні біографії Ірини Апалькової.
Адже музика – це надзвичайний шум, на який варто звернути увагу. Будь-які події, що супроводжують нас у житті ми зустрічаємо чи проводжаємо музикою. Музика це справжнє мистецтво, засіб втілення, художніх образів для якого являються звук і тиша, особливим образом організовані в часі. Не дарма слово «музика» походить від слова «муза». Муза - одна з девяти богинь поезії, мистецтва та науки давньогрецької міфології. Що може бути сумнішим за похорони чи святковішим за день народження? А головне, що такі урочисті події супроводжують нас у житті музикою. Скорбота, печаль, відчай, причитання супроводжують проводи померлої людини. Але тим не менш існує обряд похорон, певний порядок, а також звичай і ритуали, якими користуються організатори «останнього шляху» людини на цій землі. Виникнення оркестрів на Русі походить завдяки Петру І. На заміну зашкарублості в період цієї ж епохи поступово проходила цивілізованість , в тому числі і в музиці. Як не парадоксально, але оркестри зобов’язані своєю появою завдяки війні зі шведами, коли серед взятих в полон виявилась велика кількість музикантів. Петровські реформи узаконили появу військових, придворних , а також похоронних оркестрів. Спочатку духовні похоронні оркестри супроводжували тільки лише похорони військових високого рангу і верховних політиків, маючих немалі заслуги перед Вітчизною. Пізніше поховання з похоронним оркестром становиться доступно громадським особам – спочатку, звичайно представникам дворянського класу. Пізніше оркестри грали і на похоронах звичайних громадян, і знову чим нижчий стан, тим менше музикантів. Так би мовити , поява спеціальних ритуальних оркестрів , граючих в мінорі і тільки на похоронах гармонійно вписалось в розпорядок життя. І похоронний оркестр, граючий під час церемонії не сильно голосно, навіть трохи заспокоює, налаштовує на лад, примирення з долею і законами життя. Особливо зосереджує увагу барабанний дріб, гра на барабанах з швидкими ударами почергово паличками. Тим не менш барабанщики використовують спеціальні прийоми гри для тренувань і безпосередньо в самій грі, такий вид гри зветься барабанний рудимент. Такі вправи дозволяють натренувати м’язову пам'ять. Деякі барабанщики вважають, що рудименти являються лише допоміжним засобом для самовираження мислення.
Музика (від грец. муза) – мистецтво, засіб втілення художніх образів для якого являються звук і тиша, особливим образом організовані в часі. Тим паче, що Ірина Апалькова – хормейстер, людина для якої музика це основа життя, у книзі Канівські хорові традиції ділиться історією українського хору.
Особисто для мене музика також не посідає останнє місце в житті, напевно як і для кожної людини. Ми часто чуємо мелодії, які осідають в нашій памяті, а потім непомітно наспівуємо в тиші поринаючи у роздуми. Здавалося б, що особливого в музиці ? А насправді вона достатньо поєднує людей за музичними смаками, організовує світовий музичний тренд і т.д. Якщо ж уважно вслухатись до класичної музики, то складається враження, що вона переносить нас в надзвичайні закутки нашої памяті, ноти, якої неперевершено грають настроєм людини. Настільки чудовий звук, що здається ноти відбиваються від стін, намагаючись вибратися на волю. Саме слово «нота» являє собою офіційне дипломатичне звернення правління однієї держави до правління іншої країни. Чомусь саме нота асоціює собою музику, що так поєднує людей за смаками, поглядами, думками , жителів різних країн… Хотілося б побажати Ірині Апальковій нових творчих здобутків, перемог, міцних колективів.

Анастасія Краля ( із е-листа від 11.08.2015)
Слово Просвіти 29 сен 2016 ответить
Цьогорічний МюзикФест був багатим і на інші цікаві музичні події. У рамках фестивалю головний редактор “Української музичної газети” Олеся Найдюк презентувала оновлений формат цього видання, Ірина Апалькова представила музичний альманах “Октава”.
Share on Facebook

Розміщено 15 Жов 2015 у рубриці Абетка відомих імен


Ще немає коментарів
You must be Увійти для коментування.

http://slovoprosvity.org/2015/10/15/festival-
suchasno%D1%97-klasiki/
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow