IV-й міжнародний поетичний конкурс "Чатує в століттях Чернеча Гора"

(тема - ліричний вірш «Мій рідний край»)



 

 

Міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» завершено прийом творів на IV-й міжнародний поетичний конкурс 

"Чатує в століттях Чернеча Гора"

Це літературне змагання поетів має відбуватися відповідно темі  ліричного віршу

«Мій рідний край»

і полягае у художньому втіленні краси рідного села, міста України та осмислення ролі «малої батьківщини» у становленні людини.

 

 

Редакція міжнародного журналу "Склянка Часу*Zeitglas" та члени конкурсного журі радо ознайомлять широке коло читачів з найкращими зразками сучасної поезії, котра не знає утисків кордонів та цензорів.*

 

 

 

Умови конкурсу:

 

мова написання — українська або російська;

 

обсяг творуобмежується "повними" двадцятьма рядками

(п`ять класичних чотиривірши /четверостиший/)

 

вік учасників — не обмежений.

кількість творів — ОДИН!

 

Термін подання творів до 30 листопада 2015 року.

 

 * будь-який автор мав змогу надіслати лише ОДИН власний твір на предмет його конкурсного розгляду .

 

редакция СЧ приймала до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:

 

 

- короткої біографії автора ( із зазначенням року народження та вірно поданої поштової адреси автора: Прізвище та ім`я по батькові, вулиця, номер будинку та квартири, місто, поштовий індекс ).

 

 

* тексти мали надсилатися е-поштою zeitglas@ck.ukrtel.net    та у роздруковці на папері з доданням електронної версії /CD, або по е-пошті/ в програмі Word або RTF ( з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) *

 

*прозові твори не приймалиься.

 

*надаючи свої твори, автор погоджувався з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.

 

Тексти надсилалися на електронну адресу: zeitglas@ck.ukrtel.net

із позначкою «Поетичний конкурс МІЙ РІДНИЙ КРАЙ».

 

Пересилка роздрукованого тексту на папері обов‘зкова за адресою:

«Склянка Часу*Zeitglas»

Вул. Шевченка, 31/32,

м. Канів,

Черкаської обл.

19003

 

 

У визначений термін до редакції журналу "Склянка часу*Zeitglas" 
надійшло загалом  
1987

твори

сучасних авторів з України та зарубіжжя.

До конкурсного розгляду було узято

138

Багато творів було не взято до конкурсного розгляду. Чисельна кількість авторів зовсім нехтувала умовами конкурсу.  Переважна кількість надісланих віршів не відповідала темі. Тому редакція звертається до таких  - беріть участь у новому конкурсі. Тільки виконуйте УСІ умови! Ставтеся із порозумінням.

УВАГА!



 Вийшов друком ВІСНИК IV-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора".  

 

Вісник IV-го Міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора". Може придбати кожний атор-учасник, замовивши його примірник (примірники) в редакції й отримати його поштою. В такий спосіб автор може долучитися до обговорення усіх допущених до конкурсу творів на цьому сайті. (Бажано назвати три кращі твори та їх авторів).

Цю інформацію врахує журі.

 

 Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net

 

 




Вартість пимірника 50 грн. + поштові витрати (25 грн.)

оплата - по отриманню посилки, на пошті.

 

(При замовлені Віснику, будь ласка вірно вказуйте: хто замовляє - прізвище та ім`я по батькові, вулиця, номер будинку та квартири, місто, поштовий індекс , номер телефону та електронку. Це полегшить нам вчасно провести розсилку).  

Опісля обговорення усіх творів опублікованих на сторінках ВІСНИКУ, та визначення 20 кращих авторів, їх тексти будуть оприлюднені на цьому сайті для остаточного визнячення лідерів конкурсу.

Дипломом буде  відзначеной автора, твір якого набере найбільший рейтинг оцінки прямого обговорення у КОММЕНТАРЯХ на цьому сайті.

Прохання до авторів, хто бажає придбати примірник ВІСНИКА, сповістіть редакцію про це.

 

ВІСНИК IV-го Міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора"  буде видано малим накладом (для учасників конкурсу та членів журі) 



Довідки за тел: 04736-36805,

або

zeitglas@ck.ukrtel.net




Автори та назви творів IV-го Міжнародного конкурсу

"Чатує в століттях Чернеча гора"

(Лонг-лист) 

 

 

Абравітова  Наталія Іванівна

*1962 р., м. Олександрія.

ЗАКОХАНА В ЖИТТЯ ОЛЕКСАНДРІЯ!

 

Амеліна Олена Олександрівна

*1982 р., м. Дніпродзержинськ.

«Україна»

 

Антоненко Валентина Миколаївна

*1961 р., с.Чернишівка, Полтавська обл.

Рідний Батьківський дім

 

Антоненко Світлана Василівна

*1989 р., м. Київ.

ДО РІДНОГО СЕЛА

 

Артерчук Володимир Анатолійович

*? р., с. Судилків, Хмельницька обл.

Моє село

 

Байда-Слободян Іванна

*1981р., смт. Заболотів, Івано-Франківська обл.

Трудовим мігрантам

 

Баліцька Марія

*1963 р., м.Тернопіль

ЛЕБЕДІ

 

Безус Євген Федорович

*1943 р. м. Верхньодніпровськ.

Заблукало літо в осінь

 

Бессонов Павло

*1926 р., м. Маріуполь.

В птичьем полёте

 

Білошниченко Олена Володимирівна

*1959 р., м. Лозова, Харківської області.

Рідне місто моє

 

Бобошко Олександр Олександрович

*1971 р., м. Харків.

Вечірня ковила

 

Боісіда

*1987 р., м. Київ.

Із кіоска бариста

 

Бойко Олеся  Миколаївна

*1970 р., м. Чернівці.

Український  Афон

 

Бондар Тетяна Олександрівна

* 1975 р., м. Армянськ, АРК.

Дивний свiт

 

Булах Тетяна Дмитрівна

*1976 р., м. Харків.

У цьому місті, рідному до щему

 

Васильченко Юлія

*? р., м. Кіровоград.

На короткім клаптику міста

 

Виноградська Галина Михайлівна

*1969 р., м. Львів.

Поліська дома*

 

Влащик Валерія

*1949 р., м. Маріуполь, Донецька область.

ОКРАИНЫ

 

Гавришко-Бабічева Алла

*1958 р., м. Тульчин, Вінницької області.

СЛАВЕТНИЙ ХОТИН

 

Геник Леся

*1982 р., м. Івано-Франківськ.

Устами притулюся до землі…

 

Генцельманн Жанна Василівна

*1975 р., м. Дрезден, Німеччина.

Де мій край

 

Гільчук Володимир Павлович

*1952 р., м. Ніжин, Чернігівська обл.

ПРОСТИ. ЗАБУДЬ

 

Голуб Валерій Григорович

*1947 р., м. Кременчук.

Вже відгули серпневі громовиці

 

Гонтарук Любов Романівна

*1947 р., м.Київ.

ЗБАРАЖУ

 

Гранкіна Ксенія Іванівна

*1969 р. м. Українка.

Весна

 

Григорьев Владислав

*1947 р., м. Херсон.

Місто юності

 

Григорьев Юрий Леонидович

*1962 р., м.Маріуполь.

ВСЁ О ТОМ ЖЕ…

 

Гуржій Надія Олексіївна

*1967 р., с. Баратівка, Миколаївська область.

Цвіт України

 

Даник Володимир

*1957 р., м. Черкаси.

МІЙ КРАЮ СОЛОВ’ЇНИЙ

 

Данилюк Наталя

*1981 р., Перегінське, Івано-Франківська обл.

У МАМИ МОЄЇ…

 

Дейнов (Поїденчук) Руслан

*1979 р., м.Пирятин, Полтавська область.

Знаєш, може то і є життя – дні і ночі міста

 

Дзюбенко-Мейс Наталя

*1953 р., м.Київ.

ВІВНЯНКА

 

Доленник Інна 

*? р., м.Кривий Ріг.

КРИВИЙ РІГ

 

Дорошенко Омельян Володимирович

*? р., м.Вінниця.

ВИННИЦА

 

Дяків Оксана

*1969 р. м. Заліщики, Тернопільської області.

МОЇ ЗАЛІЩИКИ

 

Ермоленко Ольга,

*? р., п.Комиссаровка, Росія.

Мой Донбасс

 

Жук (Попелюшка) Валентина

*1967 р., Сумщина.

Мукачівський вальс

 

Жук Валерія Володимирівна

* 2001 р., м.Харків.

ХАРКІВ ДУШІ ПЕРЛИНА

 

Жук Тетяна Віталіївна

* 1976 р., м. Харків.

МОЄ СЕЛО – куточок в серці!

 

Жуковська Анастасія Олександрівна

*2006 р., м. Житомир.

Полісся

 

Журенкова Лариса Василівна

*1964 р., м. Черкаси.

ПИТАВ МІСЯЦЬ КОНИЧЕНЬКА

 

Жусєв-Полтавський Іван

*1986 р., в с. Полтавка, Миколаївської області.

ХАТА

 

Завалко Сергій Олександрович

*1992 р., с. Червона Слобода,Черкаська область.

«Повернення додому»

 

Зарицька Юлія Сергіївна

*1988 р., м. Умань.

«Мій рідний край»

 

Затовська Людмила Андріївна

*1958 р., м.Черкаси.

Деревушка Войновка

 

Зінченко Анатолій Васильович

*1945 р., м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.

ГОМОНІЛО НЕБО

 

Карп’юк Марія Юріївна

*1986 р., м. Київ.

Моє місто

 

Карпенко Ірина Павлівна

*1974 р., смт Срібне, Чернігівської обл.

Моє село

 

Карпунина Валентина Евгеньевна

*1954 р., м. Миколаїв.

Вишні

 

Кацан Ольга Сергіївна

*1999 р., м. Бориспіль.

Воно, мов фея

 

Кіпніс Єлизавета Наумівна

*1942 р., м.Лозова, Харківська область.

 У ФОНТАНА

 

Кірій Олександра Федорівна

*1946 р., м.Харків.

ДЗВОНИ ДИТИНСТВА

 

Коваленко Лідія Микитівна

1942 р., м. Кременчук.

ЧИГИРИН

 

Коваль Наталія Олександрівна

1973 р., с. Ольшаниця, Київська область.

КУТОЧОК РІДНОЇ ЗЕМЛІ

 

Ковальчук Ольга Йосипівна

*1977 р., смт Гусятин, Тернопільської області.

Знакомый мир в глазах других

 

Ковтун Леся

*1966 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл.

 «З хмарини висоти..»

 

Коназюк Ганна Дмитрівна

*1977 р., м. Київ.

Велика Мечетня

 

Копчук (Білак) Іванна Дмитрівна

*1989 р., с. Річка, Івано-Франківська область.

 “МІЙ  РІДНИЙ  КРАЙ”

 

Косановська Ліліана Романівна

*1972 р., м.Львів.

ЗЛОТО ЛЬВІВСЬКЕ

 

Кот Лерія

*1997 р., с. Лизогубова Слобода, Київська обл.

Усівка

 

Краля Анастасія Володимирівна

*1990 р., м. Нововолинськ, Волинська область.

Родной двор

 

Красельникова Тетяна Юріївна

*1986 р., в с. Світлогірське, Полтавська обл.

З чого починається Батьківщина

 

Кремінська Оксана Вікторівна

*1973 р., м. Красилів, Хмельницька обл.

ТАЇНА

 

Кринична Світлана

*1972 р., м. Ладижин.

НЕ ЗАБУВАЙ НІКОЛИ  ЗВІДКИ РОДОМ

 

Купрій-Кримчук Тетяна

*1976 с. Стрюківка, Дніпропетровської області.

Степовичка

 

Кушнір Валентина Дмитрівна

*1949 р.,м. Мукачеве.

  Сторінки Мукачева

 

Лаврущенко Ельвіра Юріївна

*1992 р., с. Зоряне, Дніпропетровська область.

Полюби Межівщину, як люблю її я!

 

Литвинюк Дмитро Володимирович

*2000 р., м. Кіровоград.

Мій рідний край

 

Майорова Галина Григорівна

*1954 р., м. Серединна-Буда, Сумська обл.

Моё Полесье

 

Макар Олег Степанович

*? р., м.Львів.

ВОТЧИНА

 

Маковець Оксана Йосипівна

*1959 р., Сіфорд, Вірджінія.США

 ВІТЧИЗНА  КОХАНА

 

Макуха Ніна Анатоліївна

*1983 р., м. Полтава.

МИРГОРОД

 

Мамут Феликс

*1938 р., м.Кривий Ріг, Дніпроретровскої обл.

Степной гигант

 

Мангов Володимир Андрійович

*1946 р., м.Київ.

ОЙ ГОВЕРЛО, ЧОРНОГОРА

 

Маслов Володимир Володимирович

*1966 р., м. Мукачево.

Мукачево

 

Матузок Любов Петрівна

*1961 р.м.Ромни, Сумської області.

Мій Ромен*

 

Медвідь Олександра Ксенія

*1988 р., м.Рівне.

Я ненавиджу Львів

 

Мельник Ірина Сергіївна

*1987 р., с. Олександрія, Рівненська область.

КИЇВ

 

Мельник Лариса Михайлівна

*1969 р., м. Дунаївці, Хмельницька область.

ДНІСТЕР

 

Мельник Петро  Миколайович

*1943 р.,  м. Заліщики.

МОЯ КОЛИСКА

 

Микитюк Марта Анатоліївна

*1984 р., м. Луцьк.

Мій рідний край – моя земля

 

Микуліна Іма Костянтинівна

*1963 р., м. Мукачеве.

Пісня з полонини

 

Михайленко Валентина Микитівна

*1953 р., смт Короп, Чернігівська область.

Мій Короп

 

Мітасова Ірина Вікторівна

*1974 р. с. Киїнка, Чернігівська область.

Мій крає оксамитовий, прокинься!

 

Мішин Михайло Федорович

*1948 р., м. Запоріжжя.

ШЕВЧЕНКО  НА ХОРТИЦІ

 

Мороз Галина Миколаївна

*1960 р., м. Вишгород.

  Сьогодні знову снилося село…

 

Назаренко Володимир Іванович

*1949 р., м. Нова Одеса, Миколаївської області.

Та й добре як гарно

 

Немолот Вікторія Леонідівна

*1964 р., м.Олександрія, Кіровоградська область.

Городской романс

 

Нечай Любовь Дмитриевна

*1952 р.,  м. Луганськ.

Прометей и роза ветров

 

Нечитайло Михайло Степанович

*1962 р., с. Веселий Кут, Київська область.

МОЄ СЕЛО МЕНІ ЛИСТА НАПИШЕ

 

Ніколаєвська Світлана

*1988 р.,  м. Кіровоград.

Рідний край

 

Обшарська Раїса Володимирівна

*1964 р., м. Чортків, Тернопільська область.

В селі

 

Олійник Мирослава

*1956 р., Варшава – Новий Розділ.

Моя сльоза болю…

 

Остролуцька Антоніна Михайлівна

*1967 р.,  с. Вишеньки, Київської області.

Погіршать видимість тумани

 

Остроух Віктор

*1989 р., с. Зоря, Дніпропетровська обл.

РІДНОМУ КРАЮ

 

Охріменко Віктор

*1959 р., Чернігівщина.

МОЯ УКРАЇНА

 

Приймак Віктор Васильович

*1957 р., м. Харків.

Солнечный край

 

Решетняк Лілія Йосипівна

*? р., м. Кременчук, Полтавська обл..

ЛЮБЕ МІСТО

 

Решетняк Микола Володимирович

*? р., м. Кременчук, Полтавська обл.

РІДНЕ МІСТО МОЄ, КРЕМЕНЧУК

 

Рибачук-Прач Галина Іванівна

*1960 р., м.Вінниця.

Готують вже дiвчата рушники

 

Рожновський Сергій

*? р. м. Маріуполь.

СЕЛО  КАЛАЙТАНІВКА

 

Романюк Микола Миколайович

*1986 р., м.Долинська, Кіровоградська область.

Молодіжне – моя Батьківщино

 

Рудько Наталія Вікторівна

*1988 р., м. Ківерці, Волинської області.

Рідний край

 

Ручай Ганна

*1957 р., м. Біла Церква, Київської області.

Рідному містові моїх синів

 

Савчук Анастасія Миколаївна

*1997 р., с. Любівщина, Полтавської обл.

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ – МОЄ СЕЛО

 

Cалецька Олена Костянтинівна

*1967 р.,  м.Кременчук, Полтавська обл..

Частичка  ВСЕЛЕННОЙ

 

СанлайфКарина

*1969 р.,м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.

«Казацкой славы град»

 

Сильчук  Юлія  Петрівна

*1991 р., м.Луцьк.

Моє місто

 

Сильчук Назар Петрович

*1994 р., м. Луцьк.

Той клаптик чистого, яскравого неба

 

Сироткіна Марія Богданівна

*1993 р., м. Мелітополь, Запорізька обл.

Я ЗАЛИШУ РІДНІЙ ЗЕМЛІ СЕРЦЕ

 

 

Скрипець Микола Якович

*1949 р., м. Київ.

СВІТЛИЙ   РАЙ

 

Співак Наталія Михайлівна

*1950 р.м.Новий Розділ, Львівська область.

РОЗДІЛЬСЬКА  ВЕСНА

 

Стасюк Микола Іванович

*1955 р. м. Хмільник, Вінницької області.

Батьківщина

 

Субота Микола Петрович

*1955 р., с. Володарівка,  Харківська область.

Оксаки

 

Тимчук Володимир

*1979 р., м. Львів.

Колоритне Ясіня

 

Трепета Іванна

*1949 р., Кривий Ріг.

У селі пересохла криниця

 

Трофимов Віталій Олександрович

*1946 р., смт Брюховичі, Львівська обл.

УРБАНІЗМ

 

Туровська Леся

*1959 р., м. Київ.

БЕРДЯНСК

 

Тютюнник Микола Григорович

*1949 р. м. Дніпродзержинськ.

СТЕПОВЕ СЕЛО

 

Ущапівська Тетяна Дмитрівна

*1952 р., с.Чорнухи, Полтавської область.

Наче вічна сторожа

 

Филиппов Сергей Владимирович

*1953 р., м. Москва, Росія.

Все до мелочи знакомо

 

Фіщук Тетяна Олександрівна

*? р., с. Устя, Вінницької області.

На полях колоситься пшениця

 

Флис Софія Тарвсівна

*1997 р., м. Львів.

Сонний Львів

 

Харченко Інна

*1970 р., м. Ганновер, Німеччина.

ОСІННЬОГО ЛИСТЯ РОЗМАЙ …

 

Царук Антоніна Петрівна

*1961 р., м.Кіровоград.

МІЙ  РІДНИЙ КРАЙ

 

Черняхівський Анатолій Іванович

*1950 р., м. Вишгород, Київська область.

У Вишгороді - осінь і дощі

 

Чорна Любов Костянтинівна

*1950 р., м. Красноармійськ, Донецька область.

Мій  рідний край

 

Шапоренко Володимир Васильович

*1975 р., м.Дніпропетровськ.

«Мій рідний край - Хортиця»

 

Шевельов Марко Петрович

*1940 р., м.Любек, Німеччина.

ДВІ СТЕЖИНИ

 

Шевців Михайло Миколайович

*1951р., м. Львів.

МІЙ ЛЬВІВ

 

Шеляженко Юрій

*1981 р., м. Київ.

Вдома

 

Шестера Олена

*1981 р., м.Новосибірськ. Росія.

Маме

 

Шиманський Віктор Дмитрович

* 1948 р. с. Луполове, Кіровоградської області.

Моє рідне село

 

Шкурак Тетяна Олександрівна

*1987 р. м. Вінниця.

«Заморилась мама біля хати»

 

Шовкун Юлія Сергіївна

*1955 р., м. Апостолове,  Дніпропетровська обл.

Одеса

 

Юник Анастасія Ігорівна

* 1994 р., с. Половинкине, Луганська область.

Тихенько дощик свище у сопілку

 

Ясько Маріанна Романівна

*1996 р., м.?.

“На світлинах я шукаю”

 

Яценко Галина

*1983 р., м. Львів.

Літній етюд

 

Від редакції: Як бачимо, дехто із авторів манкували вимогами конкурсу й не зазначили свій рік народження чи адреси.  

 

 

УВАГА! 

 

Автори, чиї твори було опубліковано на сторінках альманаху «СКІФІЯ –2015- осінь».  Примірники альманаху для авторів можна замовити в редакції за ціню 85 грн., + поштові витрати. Пишіть, амовляйте вказуючи свою адресу. На е-пошту zeitglas@ck.ukrtel.net

 

Артерчук Володимир,

Баліцька Марія,

Білошніченко Олена,

Булах Тетяна,

Бондар Тетяна,

Доленик Інна,

Макуха Ніна

Мельник Лариса,

Камінська Оксана,

Карпуніна Валентина,

Косановська Ліліана,

Дорошенко Омелян,

Даніленко наталія,

Медвідь Олександра Ксенія,

Субота Микола,

Шовкун Юлія,

Затовська Людмила,

Гранкіна Ксенія,

Байда-Слободян Іванна,

Гонтарук  Любов,

Мороз Галина,

Остроух Віктор,

Охріменко Віктор,

Романюк Микола, 

Шевців Михайло,

Мішин Михайло

 

 Поіменовані вище автори можуть, за бажанням, замовити собі примірник (примірники) альманаху за ціною 85 грн. + поштові витрати в редакції  Довідки за тел: 04736-36805, або

zeitglas@ck.ukrtel.net

 

Автори, чиї твори було опубліковано на сторінках альманаху «СКІФІЯ –2015- Зима».  Примірники альманаху для авторів можна замовити в редакції за ціню 85 грн., + поштові витрати. Пишіть, амовляйте вказуючи свою адресу. На е-пошту zeitglas@ck.ukrtel.net

 

Безус Євген

Голуб Валерій

Гонтарук Любов

Дяків Оксана

Коваленко Лідія

Копчук Іванна

Мішин Михайло

Немолот Вікторія

Сильчук Назар

Тимчук Володимир

Черняхівський Анатолій

Шевців Михайло

Шиманський Віктор

Яценко Галина

 

 

 Автори, чиї твори було опубліковано на сторінках журналу «Склянка Часу*Zeitglas», №76:

 

Влащик Валерія,

Дяків Оксана,

Дзюбенко-Мейс Наталя,

Нечай Любов. 

 

Примірники журналу для авторів можна замовити в редакції за ціню 55 грн., + поштові витрати. Пишіть, амовляйте вказуючи свою адресу. На е-пошту zeitglas@ck.ukrtel.net

 

 

 

Автори трьох найкращих поезій будуть відзначені дипломами та нагородами. Іх твори буде перекладено на німецьку мову та опубліковані на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas"

 

Інші, відзначені за рішенням конкурсного журі роботи, будуть  теж публікуватися на сторінках нашого журналу та літературного альманаху «Скіфія».

 

ШОРТ-ЛИСТ

IV-го міжнародного поетичного конкурсу 

"Чатує в століттях Чернеча Гора"

Це літературне змагання поетів має відбуватися відповідно темі  ліричного віршу

«Мій рідний край»

(автори та їх твори, що набрали найлільшу кількість балів  

за думкою членів журі) 

 

/прохання до всіх нижченазваних авторів ТЕРМІНОВО!надіслати до редакції (електронною поштою:zeitglas@ck.ukrtel.net своє скановане фото!!!) 

 

 

 

Баліцька Марія

*1963 р., м.Тернопіль

ЛЕБЕДІ

 

Прилетіли Лебеді – на Серет…
Заспівав притишено очерет: «Ой, яка краса біла…
Ой – краса…»
Полетіла пісенька в небеса…
Розпрямляли крилечка на воді
Біло-дужі лебеді молоді – виграє над річкою водограй –
В кожній крапелиночці щастя край!!!
Накупались Лебеді – здійнялись…
Подумки за птицями лину ввись:
«Поверніться, красені, навесні…
Взимку появляйтеся хоч у сні…»
На душі степлилося – як в раю…
Лебеді повернуться у маю –
їм в шляху судилося сотні прощ…
…Сльози витирав мені легкий дощ. 

 

 

Бессонов Павло

*1926 р., м. Маріуполь.

В птичьем полёте

 

Поздняя осень.Полуодеты
Мокнут деревья под сеткой воды.
Низкое небо унылого цвета
Сумерки. Лягу. Глазам передых.
Стоит уснуть и душа моя вольно
Будет парить и глядеть с высоты
На к горизонту простертые волны
Жухлой травы, на степные цветы.
То чернозёмы, основа достатка,
Нынче пустуют, зашлись сорняком
Нет в травоцветье молочного стада,
Вот и проблема теперь с молоком..
Бывший телятник. Поилки.Кормушки.
Стойла. Окошек без стёкол глазки…
В лесозащитке кукует кукушка,
Словно считает разрухи годки..
Край, что гордился достатком подворий,
За урожаи набрал орденов,
Ныньче пристанище спившейся голи,
Жизни осадка упавшим на дно.
Техники ржавой в бурьяне скелкты
Облюбовала ватага ворон…
Скоро исчезнет картина и эта,
…Станет добычей металла воров.
Надо душе возвернуться к рассвету.
Сон этот страшен. А как на яву?
Встану,умоюсь, раскрою газету –
Там о туннеле, ведущему к свету.
Дождик закончился. Значит живу! 

 

Бобошко Олександр Олександрович

*1971 р., м. Харків.

Вечірня ковила

 

Вечірня ковила
під сонця пильним поглядом.
Ось тут, моя мала,
натхнення певні поклади.

Докопуйсь – і твори
на радість люду й Богові.
І нащо той Париж,
коли таке підбокове!

Тут маки та джмелі,
суниці,
мальви,
равлики.
Навіщо той Балі,
якщо і поруч – рай такий.

Душа то завмира –
то рветься геть на клаптики…
Отут, моя стара,
найкращий
шмат
Галактики!
 

Боісіда

*1987 р., м. Київ.

Із кіоска бариста

 

Із кіоска бариста дивиться в світ, наче щойно згрішив.
В нього погляд баптиста, може подумки пише вірші?
Так мовчиться відверто, так нагрілися светри…
– Дай капкейк мені і рістретто!

Листопад полюбивсь персонажам графіті.
По Воздвиженці вітер і на Замковій квіти.
Працювала баристою – зі столицею квити.

Молодь у Києві молиться пуделям,
Носить чванливо білизну із Буддою.
Гордо живе у квартирах з батьками.
Гучно вмикає реп з матюками.
Знає англійську, малює хрести.
Що не кажи, вони - хіпстери!

Київ – столиця каштанів і хвої.
Кава в серцях замість крові.
Селяться душі людей у фото.
Фільтр освятить з-під крана воду.

Я люблю ці церкви, лисі гори, узвози…
Мощі Божі і ціни безбожні.
Києве мій, в тобі стільки корозій…
Я люблю ці кав’ярні, в піалах цитрини,
Цю бруківку кохаю, неначе людину.
Ці мости і Дніпро, мовби віяло.
Я не хіпстер, хоч в Київ приїхала.
 

Бойко Олеся  Миколаївна

*1970 р., м. Чернівці.

Український  Афон

 

«Де над Манявою ліс густий,давно там Скит стояв,
Там Православ’я хрест Святий до неба ся здіймав»
Сидір Воробкевич



У  лоні Карпат, де смереки велично співають,
У сяйві духовнім живе Український Афон,
Там «Камінь Блаженний» дороги життя виправляє,
Хто з вірою в серці приходить до місця цього.

Ця древня Святиня між скелями в Бозі зростала ,
Століття минули ,нескорені силі земній,
В ній Божі мужі християнство в молитві плекали,
Не вдалось монголам спустошити віру в душі.

Ченці гір Карпатських трудились на Божую славу,
Їх ревність вінчалась,обитель постала Свята.
Над нею у славі завжди Божа Мати витала,
І в час найсуворіший вмерти її не дала.

Той дух аскетичний витає до нашого часу,
Приходиш у Скит ,благодаті нап’ється душа ,
Там сонми святих стануть дороговказом,
Де можна спасіння душі своїй грішній знайти.

Там кожна травинка до Бога, немов офірує,
Там спів херувимський лунає у щебеті птиць,
І сонце промінням неначе ікони малює,
Там хочеться жити,душа там не знає границь.
 

Виноградська Галина Михайлівна

*1969 р., м. Львів.

Поліська дома*

 

Чорнобильські хащі – поліття комуни.
Румовище хати – дуби крізь вікно…
Жили колись люди, сміялися луни:
бо грали, співали, пили мед-вино –

гуляли весілля. Вінчалася скрипка!
А далі – ячала, і… Вибуху гук!!!...
Роки за роками (піврозпад – не швидко)
лаштує її лиш маленький павук.

Коли-не-коли вітерець доторкнеться –
паломник поліської доми, скрипаль…
Чи хто ще промовить осьо**, усміхнеться?
І зніме смичок запліснявілий жаль…


*Дома (поліс.діал.) – дім, хата, домівка, рідний край.
** Осьо (поліс.діал.) – ось, тут.

Поліття: 3. діал. Бур’ян, який треба виполювати. Поліття вже наросло (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 83. http://sum.in.ua/s/polittja

Дума – діал. поліське 1) хата (прийшов зарано з доми на роботу); 2) рідне село (завтра поїду до доми); 3) Вітчизна (а де твоя дома?) / Поліська дома. Фольклоро-діалектологічний збірник.- Упор.В.Давидюк,Г.Аркушин.- Луцьк,1991.- С.4


 

Влащик Валерія

*1949 р., м. Маріуполь, Донецька область.

ОКРАИНЫ

Городские окраины бредят попеременно
то крутыми высотками,
то приземистыми рабоче-крестьянскими особнячками,
героически аккумулирующими уют и покой.
Так и мы, друг, с тобою из противоречивых желаний сотканы,
неприкаянные и монструозные дети
окаянной страны (р)одной

и одного в ней города, ставшего в лета страшные
то ли жертвой опричников, то ль опричником number one,
нас отравными пичкающего яствами-брашнами,
приобщающего к жёстким и грязным делам и словам.

И живёшь в этом городе странном, тоскуя и нехотя,
будто намертво приколдован кем-то к сим гиблым местам,
и велик этот город, а отступать-то, поди ж ты, некуда,
разве что только в море, но достанут и там,

как достали тюльку и прочую мелкую и крупную живность,
как достанут (если ещё не уже) и на суше любой, –
то ль налево пойдёшь, то ль направо, то ль прямо, то ль криво,
то ли зелёный ты, то ли оранжевый, то ль голубой.

 

Гільчук Володимир Павлович

*1952 р., м. Ніжин, Чернігівська обл.

ПРОСТИ. ЗАБУДЬ

 

На серці – осінньо: дощ.
Рядном – ніздрюваті хмари.
Цим містом садів і прощ
даремно, мабуть, я марив.
Що мріялось – все на сміх:
зістаріли ті дівчата.
Прийшов я на свій поріг,
щоб знову все розпочати,
зануритись у блакить,
омити в потоці душу…w :
Життя – невловима мить
між «мрію», «жадаю» – «мушу».
Я мрії давно приспав,
жаданню затиснув горло…
Хто з юності не літав,
того не підносять гори.
Я зламаний від розлук:
трава я, а не людина.
Прости мя, дідівський бук,
забудь мене, Буковино…

 

Григорьев Юрий Леонидович

*1962 р., м.Маріуполь.

ВСЁ О ТОМ ЖЕ…

 

Мой край –
затемнён; уменьшается, перемещается… А на краю
нельзя пребывать бесконечно: день снова
на скорую руку
готовит мне завтрак. Почти как вчера, аппетитна,
контактна
глазунья взошедшего солнца (остаток? задаток?
образчик?).
Створки век непомерно тяжёлые, взгляд,
тем не менее – зрячий,
очень быстрый.


Свечение клёнов –
для успокоения. Каждый из них рад мне помочь.
Я мог бы их «мелким своим гребешком» прочесать,
мог бы дунуть,
но я выбираю – дабы нарастить глубину
смысловую –
иной вариант… Через впадину смутного времени
мост перекинут,
а моя голова-колобочек – не цепкая,
с отблеском дивным –
греет чьи-то коленочки.

 

Данилюк Наталя

*1981 р., Перегінське, Івано-Франківська обл.

У МАМИ МОЄЇ…

 

У мами моєї в городі замріяний бог

Приліг відпочити в пахучому свіжому сіні...
І зблиски летять мерехтливо-серпнево-осінні
Між маминих буднів земних, між турбот і тривог.

У мами моєї в саду заметіль хризантем тремтить,
розполікана в лагідно-сонячній зливі!
І очі всміхаються мамині, добрі й щасливі,
І в серці зоріє такий оксамитовий щем!..

У мами моєї так солодко пахне в печім-
Вогнем зацілована мліє рум’яна хлібина!..
І я у кутку, ясноока, білява дитина,
Всміхаюся ніжно до теплих смачних калачів.

У мами моєї намолені снять образим
І вишита хрестиком доля мого родоводу
Лягла на рушник, наче промені світлі на воду,
Немов на долоню Пречистої перла роси...

У мами моєї таких розмаїтих казок,
Таких колискових у кумфері* в’язанка пишна!..
І біля криниці зажурена мамина вишня
У душу мені натрусила серпневих зірок...

*Куфер (діалектне) - скриня. 

 

Дейнов (Поїденчук) Руслан

*1979 р., м.Пирятин, Полтавська область.

Знаєш, може то і є життя – дні і ночі міста

 

Знаєш, може то і є життя – дні і ночі міста:
промінь зранку, світло в сутінь, всіх вогнів намисто?
Рахувати те, що сталось, важко, й чи потрібно?
Всі провулки розійшлися, й доля – хтиво, хтиво.
А слова й чуття численні йдуть все чередою,
наче хтось неспинно поруч їх веде рукою.
І здається, дуже міцно все сплелось на світі,
покоління різні поруч ловлять свої миті.
Ойкумена ця незмінна, тиха й провінційна,
йде по колу тихо-мирно, і до нас прихильна.
Мить одна, і друга, третя – все тихенько в’ється.
Вдень і вніч ця звична річ вічністю береться.

 

Дзюбенко-Мейс Наталя

*1953 р., м.Київ.

ВІВНЯНКА

 

Мала ріка – легесенькі турботи.
Я знову й знову переходжу вбрід
Вже не вдесяте, а, либонь, усоте.
Ті самі води. Верби. Горицвіт.
Як не дивись – і цвіркуни ті самі.
Сріблясті хвилі. Вишивка латать..
І клекіт крил – ясними небесами
Лелеки, ніби ангели летять.
Мала ріка… Не Стікс авжеж, не Лета,
Простягнеш руку – виміряєш глиб.
Таємний рай рибалок і поетів,
І мілководних невловимих риб.
Летить ріка у свій солоний вирій
Дзвенять оркестри риб, птахів, лілей…
Матерія крихка добра і миру,
Яка вже недосяжна для людей. 

 

Доленник Інна

*1966 р., м.Кривий Ріг.

КРИВИЙ РІГ

 

Я думала в детстве – все лужи на свете
Такие же рыжие, как в Кривом Роге.
Я думала – вынут счастливый билетик
По праву рождения, за «просто так».
Но в жизни – как в жизни: и сбитые ноги,
И сердце в занозах, и денег пятак.
Я думала – можно легко и свободно
Уехать и жить в заграничных красотах…
Ан нет – не могу быть котёнком безродным:
Родня с родословной нужны мне, как воздух.
Мы все не уедем. Наш город – наш остов,
Скелет, на котором мы мышцы и нервы…
Пускай не красавец, но знатного роста,
И пусть в его недрах руда, а не перлы,
Но есть в огражденье священное место,
Где, как говорится, не хлебом единым…
Там спит моя мама, и связана тесно
Я, значит, с тобой, Кривой Рог, пуповиной…

 

Жук (Попелюшка) Валентина

*1967 р., Сумщина.

Мукачівський вальс

 

Окрилено, натхненно, урочисто
Під музику кохання і весни
Танцює юність на долонях міста,
І цілий світ їй бачиться тісним.

Одна із найчарівніших мелодій:
Кохання і весна – вони для вас!
І дивляться Кирило і Мефодій
На площу Миру, де панує вальс.

Кружляють білі сукні, як на крилах,
До неба кожна пташкою зліта.
Здається, що Мефодія й Кирила
На танець кличуть юності літа.

Усе, як у житті, у тому танці:
Вперед-назад, іде з-під ніг земля.
Проснеться древнє місто завтра вранці –
У ритмі вальсу знову закружля.

Купають верби в Латориці віти,
У травах чисті роси ранок п’є.
Мелодією щастя оповите,
Цвіти, кружляй, Мукачеве моє!

 

 

 

 

Затовська Людмила Андріївна

*1958 р., м.Черкаси.

Деревушка Войновка

 

Деревушка Войновка
Тянется пригорками,
Хатами белеными,
Липами и кленами.

Вишней, абрикосами,
Утренними росами,
Низкими туманами,
Травами дурманами.

Утками да курами,
Индюками хмурыми,
Лайками кусачими
Да сельхоззадачами.

Ивою да речкою,
Да сверчком за печкою,
Жареными гренками,
Сбитыми коленками.

Песнями баянными,
Ночками шафранными,
Мятными полянами,
Детскими романами.

 

Карп’юк Марія Юріївна

*1986 р., м. Київ.

Моє місто

 

Моє рідне загублене місто,
де сміття шарудить під ногами.
Десь отам я порвала намисто
і малою тікала від мами.

День отут приживляли покору,
щоб хотіла не вдосталь, а мало.
Що нескорена я ще нескоро
з пилу гідність свою підіймала.

Малювала на стінах дерева,
які в серце застромлюють віти.
Прочитала книжок оберемок,
бо любила не школу, а вчитись

в тому місті, де сонна вставала,
де дізналась про бурі і зливи.
І мене йому теж бракувало –
тому місту, де так особливо.

 

Косановська Ліліана Романівна

*1972 р., м.Львів.

ЗЛОТО ЛЬВІВСЬКЕ

 

Кам’яне напіврозсипане намисто,
Нерозхитаний вітрами часосплав…
Львів відбився у душі багрянолисто,
В моїм серці дивоцвітом запалав.
Знову місто у долонях листопаду,
Надготичний спокій шпилів і торців.
Львів збирає на гостину чи пораду
Будівничих, карбівничих і митців.
Тихнуть дзвони урочисто-бароково,
Міднооко, мідногроно тінь майне…
Львів скликає сивих левів на розмову,
Чом ніколи не покличе він мене?
Міднооко, мідногроно промайне.
Може, бракне мені досвіду і хисту
Чи згубила давню велич і талан? –
Клен відбився у душі рожеволисто,
До світанку зарум’янився каштан.
Знову ранок, усміхнувшись променисто,
Мелодійно в дощострунах ожива…
Львів блищить в моїх думках багрянолисто,
Таємничить – ніби здатний на дива.

 

Кремінська Оксана Вікторівна

*1973 р., м. Красилів, Хмельницька обл.

ТАЇНА

 

Тихі ранки і дні молочні,
В надвечір‘ї пісня сумна,
Чорно-карі сполохані очі –
Таїна…

Ген у горах струмки дзеленькочуть,
Хмари в лісі,немов сивина.
Там у листі сховатись хоче
Таїна…

Тонкий голос і стан дівочий,
Заспіває,заплаче струна,
На Купала гілля тріскоче –
Таїна…

Рідна земле, ім‘я пророче,
Ти зі мною завжди одна,
Я без тебе жити не хочу –
Таїна…

 

Мамут Феликс

*1938 р., м.Кривий Ріг, Дніпроретровскої обл.

Степной гігант

 

Гигант. Промышленное чудо.
Кривбасс с натруженной спиной.
Свой путь тут начинают руды,
чтоб стать могучею броней.

Людей мозолистые руки,
суровый отблеск рыжих скал,
БелАЗов стонущие звуки
в свой облик дивный ты вобрал.

Люблю копров твоих величье,
заводов, домен громадьё,
твое рабочее обличье -
лицо соленое твое,

твои большие расстояния,
реки изгибы и пруды,
кварталы новые и здания,
и воробьев под цвет руды.

К твоим холмам, к твоим ложбинам
и к паркам я благоволю.
Стальное сердце Украины,
тобой горжусь, тебя люблю. 

 

Матузок Любов Петрівна

*1961 р.м.Ромни, Сумської області.

Мій Ромен*

 

Мій Ромен – герць племен, дзвін стремен, блиск імен…
Снить Сула у легендах-лілеях,
і каштани та клени незгірше знамен
майорять у роменських алеях.
Тут життя мого дні –- задушевні пісні,
зелень й золото – юності фарби…
Відбиває Сула купола осяйні
і хизується знайденим скарбом
перед містом, що згадує Київську Русь,
що любило Шевченка стрічати…
За усіх, хто тут жив – пригорнусь, поклонюсь,
бо так хочеться місту сказати:
«Ти – молитва, з якої почався мій світ –
мій Ромен, мого щастя столиця!
Ти – кохання, примножене мудрістю літ,
ти – майбутнє моє яснолице,
батьківщина мала, рідний край, сторона…»
…В древнє місто вступає прибулець,
щоб торкнутись Ромна й прочитати сповна
всі легенди в часописах вулиць!

*Ромен – історична назва м.Ромни Сумської обл.
 

Медвідь Олександра Ксенія

*1988 р., м.Рівне.

Я ненавиджу Львів

 

Я ненавиджу Львів…
Це старе і зруйноване місто…
В ньому безліч картин…
але в рамках його мені тісно…
Воно смаком дощів заповняє
пусті коридори…
Вимагаючи часом кохання…
Віками – покори…
Догоряє пітьма і малює
рука підвіконня…
Рукотворне вікно устеляє
марнота сезонна…
Позолочене листя і тихе
вокзальне безсоння…
І чекаю тебе, десь стрибає
старенька ворона…
Що лишилося нам?
Трохи кави в обличчі багаття?
Трохи слів у листі?
А вони всі сумні і картаті.
Ми замовчимо їх на мості
біля сивого лева…
де зустрівся Нарцис і сумна
Снігова королева…

 

Мельник Ірина Сергіївна

*1987 р., с. Олександрія, Рівненська область.

КИЇВ

 

У столиці каштанів цвітіння

тендітно торкаю руками
столітні стіни старечого міста,
вони сторицею дарують затіння.
Столицьо бережуть мене храми,
ховають від куль за рушниками.
Вслухаюсь як ростуть столисто старезні дуби,
як опадають жолуді, проростають на сорочці мого князя,
яку старуня вишивала віками русим своїм діточкам.

Як же любиш мене чисто імлистого цього світанку,
моє Місто, Вітрило-вітре мій єдиний, мій Соколе-доле,
на цьому клапті пораненого поля,
у цих степах і лугах, лісах і ріках, у небесах,
у цих віками зшитих словах
як же ти…
мене…
любиш… 

 

Нечай Любовь Дмитриевна

*1952 р.,  м. Луганськ.

Прометей и роза ветров

 

Время энергии металла, пластика, стекла. День и ночь напролет самые разные дуют ветра.
Под сияющим сводом  замерла слабая дымка надежды, призрак веры на грани зла и добра.

Пылает небо. Холод, пыль и жара. Не находит покоя
Заблудшая среди потоков людей и машин душа.
Вы и я для жизни можем выбрать другое место всегда.
В наше мобильное время летят самолеты, бегут поезда.
Закроем двери и окна, уедем и не вернемся сюда никогда –
Но, как не любить, забыть этот город, в котором тихая вьется река,
Отблеском солнца и звезд играет вода?
Проснулись деревья, утро в розовом цвете, весна,
Белый ландыш украсил леса и в золотых первоцветах дрожит роса.
Небо, как темно-синий бархат, травы, цветы, ласточкой в небе о счастье мечты.
Город ваш и мой, город сладкий и горький, сильный и слабый,
Молодой и седой, дом мой и покой, за завтрашний день я сражаюсь вместе с тобой.
Сердце в огне, факел в руке, каждый день вместе с ним проведен в борьбе.
С ним я дальше и дальше иду, нежность в сердце, силу в душе берегу,
Лист со списком забот и тревог я сейчас вручаю ему.

 

Нечитайло Михайло Степанович

*1962 р., с. Веселий Кут, Київська область.

МОЄ СЕЛО МЕНІ ЛИСТА НАПИШЕ

 

Моє село мені листа напише
Листочком вишні, що впаде на плечі,
Та ще зорею, що малює вечір,
В колисці житній серце заколише.

Моє село шпаками із-за сливи
Шарпнеться в поле, зачепивши душу,
І вродить яблук споконвічне струшуй,
І груш медових солодко-важливе.

Моє село, окресливши ярами
Затерплий запах сіна в надвечір’ї,
Качиним білим із озерця пір’ям
Змалює всесвіт свійськими птахами.

Моє село із перехресть дитинства
В мені тече молочною рікою,
Та маслюками, що цілують хвою,
Та дядька Йвана знатним судочинством.

Моє село, у згадках аж до краю
Твій запах-дух, батьків по хаті кроки,
Та ще чомусь беззубий дід Морока,
Що яблуко невтомно доїдає.

 

Остролуцька Антоніна Михайлівна

*1967 р.,  с. Вишеньки, Київської області.

Погіршать видимість тумани

 

Погіршать видимість тумани,
Проллється молоко із зір
І нам залишиться омана,
Осінній тихий поговір.
Далеко зорі – не дістанеш,
Далеко Сонце – не збагнеш
І, наче сонечко, розтанеш,
Злетівши із осінніх веж.
І тільки осінь, тільки осінь,
Стеблинка Місяця вгорі,
І тільки оси, тільки оси
У сховку сутінків зорі.
І чи ми є, чи ми відсутні,
Сміється Місяць наш на кутні,
Стебло лишається зорі
І хліб, як Сонце, на столі. 

 

Трофимов Віталій Олександрович

*1946 р., смт Брюховичі, Львівська обл.

УРБАНІЗМ

 

Місто-вулик мерехтить,
Віддзеркалює – не спить:
Розум думку розчиняє –
Сенс на камінці міняє…

 

Філіппов Сергій Володимирович

*1953 р., м. Москва, Росія.

Все до мелочи знакомо

 

Все до мелочи знакомо
И обыденно весьма,
Сонных улочек истома,
Деревянные дома.

Те же запахи и краски,
Что и двадцать лет назад,
Жизнь без каждодневной встряски,
Устоявшийся уклад.

Так все вышло, так сложилось,
Тот же круг из тех же лиц,
Их природная сонливость
Непривычна для столиц.

Это свойство всех провинций,
Их всеобщего родства,
Где размеренность, как принцип
И как форма существа.

 

 

Харченко Інна

*1970 р., м. Ганновер, Німеччина.

ОСІННЬОГО ЛИСТЯ РОЗМАЙ

 

«Сюди, сюди, на ці шовкові води …»
Микола Вінграновський
На жовтій скибці пряного дощу
Сюди, сюди, на ці шовкові води,
Де сонце Гойї – в келиху природи,
Додалась тінь столітньому хвощу.
І він принишк, прибився до землі,
Недбало кинув свитку у міжряддя,
Де всі кропиви – родичі хвостаті –
Корогви неба стерли в мозолІ.
Ці таляри – вуста птаходощів – 
З прожилками ребристого наймення.
Настоєні на вишнях одкровення –
Сусідньої галактики хрущі…
Об хвіртку раю треться морозець
І пестять очі перший сніг сутулий.
… То пише вірші зоряний Проскурів 1,
Об іній заточивши олівець …


1. Проскурів – місто на Україні, розташоване на річці Південний Буг. З 1954 року носить назву Хмельницький.

 

Черняхівський Анатолій Іванович

*1950 р., м. Вишгород, Київська область.

У Вишгороді - осінь і дощі

 

І пригорнувшись до Дніпра скраєчку,
Дрімає тихо в нього на плечі
Маленьке і гарнесеньке містечко,
Де із новин – лиш осінь і дощі...
До нього сни приходять теплі і ласкаві...
А лік рокам давно вже загубивсь,
Та залишилися у ньому величавість
І благородство княжої доби.
У ньому люди щирі і привітні –
Відкриті душі, люблячі серця...
У барвах осені моє містечко квітне –
Дарунок щедрий всім нам від Творця.

 

Шеляженко Юрій

*1981 р., м. Київ.

Вдома

 

Були обійми, ніжні сни,
І гра у піжмурки із сонцем,
І м’ятна стежка давнини
В твою фортецю, мегаполісе,
Де я блукав, трудивсь, моливсь,
Вчивсь, воював і цілувався.
У снах прикутий до землі,
Від шуму вітру прокидався.
Там, де наснилася стіна,
Де спотикалися затори –
Мене просила ширина
Заримувати гори й море!
Я у безмежності не спав,
Сплів себе з темряви і світла,
Шість днів творив і день ширяв,
Плодив буття і гнав у вічність.
Живому – простір! А гріхи
У рідному кутку розділять
Мою любов, мої думки,
Безсонну втому і блаженну втіху.

 

Шестера Олена

*1981 р., м.Новосибірськ. Росія.

Маме

 

Несбывшееся небо,
пыльная земля.
Старые корни Тирасполя
лучше горят,
и зрячий Чернигов,
как Божье дитя,
не хочет быть звучным
в тайге, в глуши.
Здесь закрытая территория,
будто Кольцово
моей души. 

 

Яценко Галина

*1983 р., м. Львів.

Літній етюд



Тануть роси любові в світанковій імлі,
У розпатланім серці вібрують джмелі.
Тричі півень про зраду світанку кричить,
Сонце динею жовтою з воза біжить.

Цвіркунів бринять флейти на літа губах,
Десь в полоні пшениць заблукав знову птах.
Он метелика крильця цілують квітки,
І у дзьобиках бджоли знов ніжать меди.

Трави небо голублять в зелених руках,
Хмари гриви полощуть в річок дзеркалах.
У повітрі тремтить бурштиновий пилок,
Капелюха повісив комар на кілок.

Гори гордо знімають туманів габу,
Витирають смереки живицю-сльозу.
За минулим своїм тужить дримба стара…
Моя Турка світанок життя зустріча! 

 

 

 

/прохання до всіх нижченазваних авторів ТЕРМІНОВО!надіслати до редакції (електронною поштою:zeitglas@ck.ukrtel.net своє скановане фото!!!/ 

 

Заключні оцінки ЖУРІ 

IV-го міжнародного поетичного конкурсу

"Чатує в століттях Чернеча Гора"

 

Автори  та твори, котрі отримали позитивні високі оцінки

 

Автор та назва твору

Оцінка журі

Пасенюк В.

Оцінка журі

Апальков О.

Оцінка журі

Лазо С.

Оцінка

 журі

Більченко Є.

Оцінка журі

Бенедишин Л.

Загальний бал

 

Баліцька Марія

*1963 р., м.Тернопіль

ЛЕБЕДІ

3

4

2

4

3

16

 

Бессонов Павло

*1926 р., м. Маріуполь.

В птичьем полёте

3

4

3

4

4

18

 

Бобошко Олександр Олександрович

*1971 р., м. Харків.

Вечірня ковила

3

4

3

5

4-

19-

 Лауреат

Боісіда

*1987 р., м. Київ.

Із кіоска бариста

5

5

4-

5

4

23-

 2-е місце

Бойко Олеся  Миколаївна

*1970 р., м. Чернівці.

Український  Афон

3

4-

3

3

4

17-

 

Виноградська Галина Михайлівна

*1969 р., м. Львів.

Поліська дома*

4

4

3

3

4

18

 

Влащик Валерія

*1949 р., м. Маріуполь, Донецька область.

ОКРАИНЫ

5

5

4

4

5

23

 1-е місце

Гільчук Володимир Павлович

*1952 р., м. Ніжин, Чернігівська обл.

ПРОСТИ. ЗАБУДЬ

4

4

3+

4

3

18+

  Лауреат

Григорьев Юрий Леонидович

*1962 р., м.Маріуполь.

ВСЁ О ТОМ ЖЕ…

3

4

3+

3

4

17+

 

Данилюк Наталя

*1981 р., Перегінське, Івано-Франківська обл.

У МАМИ МОЄЇ…

5

4

5-

4

5-

23--

 2-е місце

Дейнов (Поїденчук) Руслан

*1979 р., м.Пирятин, Полтавська область.

Знаєш, може то і є життя – дні і ночі міста

3

4-

4-

3

3

17--

 

Дзюбенко-Мейс Наталя

*1953 р., м.Київ.

ВІВНЯНКА

5

4

3+

3

3

18+

 

Доленник Інна

*1966 р., м.Кривий Ріг.

КРИВИЙ РІГ

3

4

4+

3

5

19-

 Лауреат

Жук (Попелюшка) Валентина

*1967 р., Сумщина.

Мукачівський вальс

2

4

3

4

3

17

 

Затовська Людмила Андріївна

*1958 р., м.Черкаси.

Деревушка Войновка

3

4

3+

3

3

16+

 

Карп’юк Марія Юріївна

*1986 р., м. Київ.

Моє місто

4

4

4

3

3

18

 

Косановська Ліліана Романівна

*1972 р., м.Львів.

ЗЛОТО ЛЬВІВСЬКЕ

3

4

3

4

3

17

 

Кремінська Оксана Вікторівна

*1973 р., м. Красилів, Хмельницька обл.

ТАЇНА

4

4

3

3

4-

18-

 

Мамут Феликс

*1938 р., м.Кривий Ріг, Дніпроретровскої обл.

Степной гігант

 

1

4

2+

3

4

14+

 

Матузок Любов Петрівна

*1961 р.м.Ромни, Сумської області.

Мій Ромен*

3

4

4-

3

5

19-

 Лауреат

Медвідь Олександра Ксенія

*1988 р., м.Рівне.

Я ненавиджу Львів

3

4

3+

4

3

17+

 

Мельник Ірина Сергіївна

*1987 р., с. Олександрія, Рівненська область.

КИЇВ

4

4

4

3

4-

19-

 

Нечай Любовь Дмитриевна

*1952 р.,  м. Луганськ.

Прометей и роза ветров

4

4

3

3

4

18

 

Нечитайло Михайло Степанович

*1962 р., с. Веселий Кут, Київська область.

МОЄ СЕЛО МЕНІ ЛИСТА НАПИШЕ

3

4

4

3

3

17

 

Остролуцька Антоніна Михайлівна

*1967 р.,  с. Вишеньки, Київської області.

Погіршать видимість тумани

4

4

4

3

3

18

 

Трофимов Віталій Олександрович

*1946 р., смт Брюховичі, Львівська обл.

УРБАНІЗМ

3

4-

4-

3

3

17-

 

Філіппов Сергій Володимирович

*1953 р., м. Москва, Росія.

Все до мелочи знакомо

3

4

4

3

3

17

 

Харченко Інна

*1970 р., м. Ганновер, Німеччина.

ОСІННЬОГО ЛИСТЯ РОЗМАЙ

4

4

5

3

4-

20

 3-е місце

Черняхівський Анатолій Іванович

*1950 р., м. Вишгород, Київська область.

У Вишгороді - осінь і дощі

3

4

4-

3

3

17

 

Шеляженко Юрій

*1981 р., м. Київ.

Вдома

2

4

4-

3

3

16-

 

Шестера Олена

*1981 р., м.Новосибірськ. Росія.

Маме

3

4

3-

4

3

17-

 

Яценко Галина

*1983 р., м. Львів.

Літній етюд

3

4

3

4

3

17

 

 

Переможцем конкурсу визнана Влащик Валерія (м. Маріуполь, Україна) за твір "Окраины"

 

Друге місце посіли два автори:

Боісіда (м. Київ, Україна) за твір "Із кіоска бариста"

Данилюк Наталя  (с. Перегінське, Іванофранківська обл. Україна) за твір "У мами моєї"

 

Третє місце:  

Харченко Інна (м. Ганновер, ФРН) за твір  "Осіннього листя розмай"

 

Лауреатами конкурсу стали:

Бобошко Олександр (м. Харків, Україна) за твір "Вечірня ковила" 

Гільчук Володимир (м. Ніжин, Україна) за твір "Прости. Забудь"

Доленик Іна (м. Кривий Ріг, Україна) за твір "Кривий Ріг"

Матузок Любов (м. Ромни, Україна) за твір "Мій Ромен".

 

(Нагороди та дипломи  наділслано авторам за вказаними ними адресами).

 

Щиро вітаємо переможців, лауреатів та всіх учасників конкурсу.

Особлива подяка усім, хто взяв участь в обговоренні творів. І ласкаво запрошуємо до нового, V-го міжнародного поетичного конкурсу


“Чатує в століттях Чернеча Гора”
 Цього разу літературне змагання поетів має відбуватися
до Всесвітнього дня книги відповідно темі ліричного віршу

«ХТО ЖИВ ІЗ КНИГОЮ, ТОЙ ДВІЧі ЖИВ!»
і полягтиме у художньому втіленні значення Книги у становленні людини...

Докладно на сайті: http://zeitglas.io.ua/s2287982/


 

З повагою, Олександр Апальков, редакор журналу "Склянка Часу*Zeitglas"

 

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Журі конкурсу:


Бенедишин Любов / Україна/ (нар. 1964 р.) Поет, член Національної спілки письменників України. Друкувалась у всеукраїнських часописах, альманахах. Автор книжок: «Феєрія весни» (2000), «Крізь роки і сузір’я» (2002), «Вік Ангела» (2004), «По той кінець веселки» (2006), «…віще, неповторне, головне» (2010), «НОТАБЕНЕ. З нестримних нотаток» (2013). 2006 року вийшла друком поезій російською мовою «Как это было» у перекладах Валерія Черткова (м.Санкт-Петербург). Лауреат конкурсу «Золотий тризуб» (2011). Лауреат Всеукраїнської премії ім.М.Чабанівського (2015).

 


Більченко Євгенія /Україна/ (Нар. 1980 р.) Поет, прозаїк, перекладач. Філософ, культуролог, Арт-куратор. Доктор філософських наук. Член Національної Спілки письменників України. Автор книг «Моя революция» (2009), «Жесть» (2010) т.і.


Пасенюк В`ячеслав /Україна/ (нар. 1949 р.). Поет, прозаїк. Член МСПУ. Твори публікувалися в журналах «Литва литературная», «Донбасс», «Вильнюс», «Радуга» т.і.
Автор Книг: «Голос и больше ничего», «Образ жизни», «Объём и плоскость», «Паломник речи», «Ожидание дождя».


Лазо Сергій / Україна/ (нар. 1953 р.). Поет, драматург, прозаїк. Член Національної спілки письменників України та спілки журналістів. Автор поетичних збірок: “Динамит” (1992), “Провинция” (1993), ”Прямо в сердце” (1997), “Дождь под деревьями”(1999), ”Разлуки, встречи, расстоянья” (2001), “До и после” (2002), "Ти подобаєшся мені" (2003), "Магія кружіння" (2004), “Ты Та” (2007), «Майстри часу та ще чогось» (2011). Широко знаний поет-пісняр. Лауреат фестивалів «Шлягер» та «Пісенний вернісаж». Його перу належать такі відомі твори, як «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені», «Афіни-Київ-Істанбул», «Вперше», «Не йди» та багато іншіх. Серед виконавців пісень автора заслужені і народні артисти УкраЇни: В.Зинкевич, Т.Повалій, В.Павлик, О.Пекун, І.Бердей,дует І.Братущик та О.Хома, Н.Сумська, Гайтана тощо.


Апальков Олександр, /Україна/ (нар. 1961 р.) Прозаїк, перекладач. Головний редактор та видавець літературно-мистецьккого журналу «Склянка Часу*ZeitGlas». Твори публікувалися у періодичних виданнях України, Росії, Німеччини, США. Зокрема в часописах «Радуга», «Київська Русь», «Літературний Чернігів», «Свобода». Автор книг: «Два оповідання» (1998), «Нравы города Ка» (1998), «Не Боварі» (1999), «Deutsche Texte» (2000), «Львів-Луганськ-Біс» (2003), «Разложи танец» (2004), «Нотатки про дружбу» (2005), «Кизилови пропілеї», (2007), «Гришатин гріх», (2007), «Колючі дерева» (2012).

 

 



Обновлен 23 июн 2016. Создан 17 авг 2015



  Комментарии       
Всего 86, последний 1 год назад
Віктор Остроух 17 авг 2015 ответить
А що вісника четвертого конкурсу видавати не будуть, бо про нього жодного слова?
   
zeitglas 17 авг 2015 ответить
Обов*язково будемо видавати!!!
Наталія Абравітова 22 авг 2015 ответить
Дякую, що врахували мою пропозицію!!!! Спасибі за такі конкурси!!!
--- 14 сен 2015 ответить
Шановні автори! Якщо хочеие зекономити час та нерви - не приймайте участь у конкурсі. Справедливого підведення підсумків не буде! Щоб у цьому переконатися, достатньо почитати твори лауреатів попередніх конкурсів (Чатує в століттях Чернеча гора, Намалюй мені ніч) та коментарі авторів. Бажаю успіхів!
МАКОХАНА 15 сен 2015 ответить
Шановний друже! Якщо маєш Дар бути ПОЕТОМ - ти повинен ділитися своєю поезією з прихильниками поетичного слова. Тому брати участь у таких Конкурсах, які провадить і "витримує" видавництво СЧ більше, ніж потрібно! Адже це своєрідний екзамен для самого себе, навіть якщо твій вірш надрукований у Віснику - це вже перемога, бо ж його прочитають і неодмінно полюблять інші, бо смаки у всіх людей різні. Не переміг ти в попередньому - пробуй в наступному, враховуючи коментарі й зауваження - дерзай, і обов'язково переможеш! Успіхів!
   
--- 16 сен 2015 ответить
От у цьому місці варто згадати про те, що існують інші видавництва і інші, справедливіші конкурси... Дякую за підтримку, шановна пані! Успіхів вам та творчого натхнення!
sacamat 15 сен 2015 ответить
Я за! Автору потрібні публікації! Не важлива перемога! Важливо те, що колись ваші діти та онуки захочуть почитати вашого і, прийшовши до бібліотеки, знайдуть саме такий вісник з вашими творами. Круто! Або ще, можливо, ви живете в якомусь невеличкому містечку чи селі, і, через якийсь час, хтось захоче написати дипломну роботу або монографію про місцевого письменника. І на тобі! Теж круто! Та і взагалі, не втому річ! Просто якщо пишеться, пишіть, показуйте свої твори іншим! Адже письменник пише не для конкурсу, а для людей!
Володимир 15 сен 2015 ответить
Велика дяка, Вам панове,
Що показали, хто Ви є,
А це бентежить і псує
Бажання дихати на нове...
Володимир Тимчук 31 окт 2015 ответить
Конкурси потрібні, проте дійсно журі (або організатори) допускали деяку заангажованість. Так, як розуміти цю вимогу "обсяг твору — обмежується "повними" двадцятьма рядками
(п`ять класичних чотиривірши /четверостиший/)".
Я зрозумів її (власне як 85% інших учасників, які "подолали" І відбірний етап) буквально: 20 рядків - значить 20 рядків. Але на цьому тлі природно виділялися поезії інших форм, які, вочевидь, заслужено і були відзначенні читачами та журі. Тож, надалі журі має визначитися, що 20 рядків, це саме як у Орвела 2+2=5, або ні. Або організатор має виписати так умови, щоби для "двоякомисліє" підстав не існувало. Наприклад, "обсяг - не більше..."
rudkonat 12 ноя 2015 ответить
уважно читайте. Я там два значення не знайшла.
Краля Анастасія 18 ноя 2015 ответить
Проведення цього конкурсу досить хороший крок назустріч людям, котрі лишають маленьку частинку себе в творчості: в полотнах, у віршах, у творах, в пєсах, в музиці, але точно не в бездіяльності. Поети, письменники знайомлять читача, колег по перу з своєю творчістю, тому досить важливо таких людей насичувати тільки хорошими вчинками, хорошими словами і позитивом.
Володимир 28 ноя 2015 ответить
Край, рідній край, Як порівняти,
Карпатські гори і поля,
Сивий Дніпро та Київ - мати,
Левади, річки та моря?
Віки мінялися віками,
Чимало горя тут було,
Лише зірки були зірками,
Та й їх напевно прибуло...
А ти лишаєшся єдиним,
Колись у пісні кобзаря,
У ніжній пісні солов'їній,
В думках омріяна земля..
В краплині кожній є частина
Людської крові, піт з чола.
За кожним подихом родина
І велич міста та села...
Найкраща ненька - Україна,
Хто щось порівнює - пусте,
Бо доля наша, як пір'їна,
А матінка, завжди святе!
Владислав 03 дек 2015 ответить
Шановний Олександре Володимировичу, звичайно, коментарі різні, та Ви їх по-різному і сприймайте, а головне - згадуйте відомий вислів (не мій, зрозуміло): собака гавкає, а караван іде. Тож, робіть і у подальшому свою добру справу. Спасибі.
Лариса 05 дек 2015 ответить
Не вірили, сміялися, глумилися:
- Ото придумав: серед степу – гай! -
А він мовчав. Саджав собі і край, - так писав про Карпенка -Карого М. Луків.
Пане Олександре! Саджайте й надалі свій сад - і збирайте плоди. А вдоволені й невдоволені завжди будуть. Цікаво про це написала й Маргарет Тетчер:
"Никогда не слушайте осуждений в свой адрес. Ибо, даже если бы вы умели ходить по воде, то будьте уверены, кто-нибудь обязательно скажет: «Смотрите, он даже не умеет плавать».
   
zeitglas 05 дек 2015 ответить
Дякую, пані Лариса! Справа, якою я займаюся - це спільна праця авторів, читачів, редактора і знову-таки - авторів, читачів... Дякую усім авторам, котрі не полишають на призволяще красне письмо України... Адже саме вони своєю творчістю доводять СВІТУ, що у нес не тільки злидні, війна, чиновська корупція..., але - жива література.
evgen_bezus@ukr.net 15 дек 2015 ответить
Надзвичайно важлива справа! Адже це, окрім усього, розвиток української мови. Щодо незадоволених, то вони були, є й будуть, особливо ті, котрі вважають себе "великими". По собі знаю, бо ми проводили у себе в районі конкурси. Бажаю творчих успіхів і нових конкурсів. Особливо для школярів та ще й українською мовою. З повагою Євген Безус
Оксана Маковець 15 дек 2015 ответить
Продовжуючи згадану вище тему, хочу підкреслити слідуюче: не марні старання Редколегії канівського видавництва СЧ та Жюрі. На вищий рівень піднялась саме українська поезія. Прочитавши прізвища авторів та назви їх віршів, які потрапили в лонґ-лист чергового конкурсу, щиро зраділа, що російських назв знайшла лише 16! І то три з них надіслані з Росії. (Спасибі авторам цих поезій за мужність)!Насторожує таки, що є тут кілька "російських"віршів з Черкас,Тернополя,Києва,Вінниці та Полтави - колиски Тараса Шевченка!? Не дивуюся, а розумію російськомовну творчість Авторів з Луганська,Донецька,Харкова,Дніпропетровська. Нехай, однак,всім щастить у творчості! Впевнена - з часом українські поети й письменники визволяться з тенет " мовної меншовартості" і зрозуміють, що саме наша українська мова цінна, глибинно-історична,прекрасна й милозвучна.Нею заслуховуються в світі, знаю з власного досвіду.Нею варто пишатися!
(Коли читаю українські вірші перед іноземними шанувальниками - в авдиторії настає абсолютна тиша. А коли читаю переклади їх англійською - отримую безліч поздоровлень і за змістовність української поетики). Отже, не бійтеся творити свої поезії та прозу на рідній мові, шановні. Адже маємо шліфувати свій, понищений варварами, український мовний скарб! Бо ж хто, як не ми?..
Микола 19 дек 2015 ответить
Доброго дня,Олександре Володимировичу,а коли будуть результати конкурсу?Дякую.
yuriy.sheliazhenko 21 дек 2015 ответить
З цікавістю передивився твори фіналістів. Такі конкурси додають гідності сучасній літературі. Водночас, у майбутньому хотілося б заохочення філософської лірики у формі більш абстрактних та нестандартних тем конкурсів.
Сергій Сокольник 22 дек 2015 ответить
Дуже цікавий конкурс. Шкода, що я так пізно про нього довідався. Охоче надіслав би матеріал на наступний.
Лариса Мельник 23 дек 2015 ответить
Дякую організаторам за можливість взяти участь у конурсі! Вдячна, що високо оцінили мою скромну поезію! Це є для мене поштовхом до подальшої праці над поетичним словом.
Михайло Нечитайло 24 дек 2015 ответить
Шановні друзі! Вважаю, що такі конкурси варто проводити завжди й повсякчас. Попри невдоволення окремих авторів, а вони будуть, бо члени журі теж є людьми й мають власну суб'єктивну думку. Бо суть конкурсу навіть не стільки в місці, яке ти посядеш, а в радості від спілкування, так-так, я вжив саме це слово, від спілкування з нашим українським поетичним словом. Навзаєм даючи людям можливість прочитати власні твори. Це основне, бо якщо йти тільки за призовим місцем, то маєш знати, що учаників півтори сотні, а місць - усього три. Не будьмо спринтерами в забігу до приза, будьмо шанувальниками Слова. Тоді будь-який конкурс приноситиме перш за все радість, а не образи та роздратування. Життя ж люблять не за те, що ти обов'яково маєш стати в нім Президентом, а за те, що живеш. Так само й з поезією. Вона ж пишеться не задля місця будь-де, а просто тому, що тебе кличе до слова душа. Тому радіймо й читаймо. І будемо щасливі. Вже хоча б від того, що нас багато й ми маємо змогу діткнутися до його величності Слова. У крайньому разі моя думка саме така.
krumchuk.tatyana 24 дек 2015 ответить
Конкурси, то завжди необхiдний захiд, тим паче з такою тематикою, як тема рiдного краю. Недавно у нашiй мiсцевiй школi проводилася лiтературна зустрiч саме з даної теми. Хочу сказати, що дiти з позитивними емоцiями сприймають твори написанi про свiй рiдний край. Нi шороху, нi згуку... Допитливi, здивованi оченята... Саме ця малеча та юнь спокусила мене взяти участь у конкурсi. Це наша з ними маленька, але така велика перемога. Саме для таких юних патрiотiв хочеться жити i творити. Дякую, що саме завдяки Вашому часопису ми маємо можливість поділитися своєю часточкою любові до рідного краю та перейняти досвід інших, поділитися емоціями від прочитанного. Усім творчих успіхів та вдячних читачів! Побільше подібних конкурсів! Велика дяка видавцям!
Віктор Ох 25 дек 2015 ответить
Вісник четвертого поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» отримав і з задоволенням прочитав. Він є спеціальним виданням. Проте ця збірка віршів – цілком достойний альманах хорошої патріотичної поезії.
Дуже вдало вибрано тему конкурсу – «Про рідний край», з висвітленням ролі «малої батьківщини». Це благодатний матеріал, де кожному є про що сказати, тим паче поету – творчій особистості, наділеній здатністю сприймати світ у поетичних образах. (Віршів не по темі майже немає.)
Читаючи конкурсні твори, можна вивчати географію України. В 137 віршах захопливі спогади і описи великих і малих міст, містечок і сіл рідної країни.
Вісник містить непогану добірку поезій з досить пристойним середнім рівнем. Звичайно, є вірші явно недопрацьовані авторами, з нецікавими текстами, банальними думками, затертими метафорами. Є декілька верлібрів (модного жанру євро-поезії). Трапляються слабкі рими, не завжди витримується метрика, є чимало русизмів. На жаль, знову зустрічаються друкарські помилки. Але в цілому збірка справляє дуже приємне враження. Через те, що вірші писалися авторами настроєними на одну тему, то іноді здавалось, що більшість поезій писала одна людина – Справжній Патріот. В кожнім вірші присутня позитивна поезія любові до рідних місць. Це можуть бути різні локації, з різною роллю в житті людини. Місця́, де ти народився, де пройшло дитинство; місця́, де був дім твоїх батьків, де прийшло перше (чи не перше) кохання; місця, де живеш ти, чи твої діти. Місця́ історичної пам’яті, просто мальовничі місця України.
І хоча в віснику зібрано твори одної тематики, проте все одно жанрово, сюжетно, стилістично, за рівнем майстерності вірші відрізняються.
Багато віршів, в яких пейзажна лірика передає роздуми і переживання автора – наприклад, Співак Наталія ( сторінка 120), Стасюк Микола (121).
Чимало віршів про місця де пройшло дитинство – сподобались: Гільчук Володимир(30), Кірій Олександра (60).
Є ліричні твори-елегії меланхолійного, сумного змісту – відмітив би Ущапівська Тетяна(128).
Є вірші близькі за звучанням до народої пісні – наприклад, Журенкова Лариса(49)
Є вірші-оди, вірші-думи, гімни (Решетняк Лілія (106))
Цікавий вірш-монорим Володимира Назаренка (95)

Простежується і варіативність підтем – від громадянської, національної, суспільно-політичної до елементів філософської лірики.
Звучить і родинна, і любовна тематика.
Зустрічаються елементи сатири, іронії, стьобу – сподобався оригінальний вірш автора Боісіда (20).
Навіть підлітково-бунтівний вірш Медвідь Олександри(85), що починається словами «Я ненавиджу Львів» насправді переповнений емоціями любові.
Є вірш-звернення до емігранта – Іванна Байда-Слободян(14)
Є спогади емігрантів про рідні місця – Генцельман Жанна(29), Маковець Оксана(79), Харченко Інна(132), Шевельов Марко(137)
Зауважень до збірки мало. Перш за все бажалося б, щоб розмір шрифта був більший. Адже 30% довжини сторінки залишилися незайнятими при дотриманні умови конкурсу –«обсяг вірша обмежується двадцятьма рядками». Інша справа, що знову у Віснику є твори, які перевищили вказаний ліміт рядків і їхні вірші зайняли всю сторінку.(Наприклад, на сторінках – 2, 20, 72). Це звісно дратує дисциплінованих авторів, бо багатьом з них довелося скорочувати свої вірші до обумовлених «п’яти чотирирядкових строф».
Ще раз повторюсь – переважна частина поезій представлених в Віснику поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» мені сподобалась. Якщо ж треба виділити лише три твори, то зупинюся на такому виборі: Геник Леся (28), Данилюк Наталя(38), Шевельов Марко (137)
Віктор Ох
Анатолій 25 дек 2015 ответить
Голосую за такі твори, що повністю відповідають вимогам конкурсу:
1. «Славетний Хотин», автор Гавришко-Бабічева Алла.
2. «Вітчизна кохана», автор Маковець Оксана Йосипівна.
3. «Мій краю солов’їний», автор Даник Володимир.
З повагою і найкращими побажаннями всім авторам. Редакції велика подяка за надану можливість бути учасником цього чудового патріотичного змагання.
Любов Чорна 25 дек 2015 ответить
Чатує в століттях Чернеча Гора,
І кобза до конкурсу кличе,
Волає серденько, співає душа -
Сонату любові нам зиче.
Це римою, а в прозі, що дав конкурс?..
Зріднилися: духовно, інтелігентно, цивілізовано.
Відкрили: красу, красоту, щасливу мить, мальовничість.
Поділилися: українським, щирим, красномовним словом.
Залишили слід: на папері, на сайті, у творах, у душах.
Любов Чорна
Олеся Бойко 26 дек 2015 ответить
Велика подяка організаторам цього творчого випробування.Актуальна тематика конкурсу ще і ще раз показує наскільки щира і багатогранна душа українського народу.Незважаючи на скруту,негаразди в суспільному житті українське серце не перестає любити свою Матір - Батьківщину :чи це малесенька її часточка,чи це всі Україна,але кожен твір написаний з любовю до рідного,хоча і знедоленого краю.Хай всім принесе Бог мир ,у кожну домівку зазирне радість і щастя.За правилами хочу назвати твори авторів,які залишили слід в моїй душі:Маковець Оксана ,стор.79,Мельник Петро стор.88,Данилюк Наталія стор.38 Всім хай щастить в Новому році.
evgen_bezus 27 дек 2015 ответить
Мені найбільше до душі припали 1. "ЛЕБЕДІ" Баліцької Марії, стор. 15
2. "ДИВНИЙ СВІТ" Бондар Тетяни Олександрівни, стор. 22
3. Без назви Голуба Валерія Григоровича, стор. 31
4. "ВІВНЯНКА" Дзюбенко-Мейс Наталі, стор. 40
5. "ТАЇНА" Кремінської Оксани Вікторівни, стор. 71
6. "БАТЬКІВЩИНА" Стасюка Миколи Івановича, стор. 121
7. "ДВІ СТЕЖИНИ" Шевельова Марка Петровича, стор.137
У кожній, із зазначених мною поезій, є своя родзинка. Тож дуже складно віддати перевагу будь-якому із них. Хоча, усе ж таки, мабуть, "БАТЬКІВЩИНА" Стасюка М.І і "ДВІ СТЕЖИНИ" Шевельова М.П. - найкращі. З повагою, Євген Безус
utd52 28 дек 2015 ответить
Дуже не просто вибрати кращі поезії, адже всі вони написані з любов`ю до рідного краю , відзначаються щирістю та теплом.Особисто мені сподобались поезії:''Світлий рай'',Скрипця М. Я.,''Батьківщина'',Стасюка М. І, ''Рідному краю'',Остроуха М І. ''Моя Україна'', Охріменка Віктора, ''У Вишгороді - осінь''Черняхівського А.І. ''Прости, забудь'',Гільчука В.П. ''Питав місяць''Журенко Л. В.
Михайло Нечитайло 29 дек 2015 ответить
Щойно закінчив читати «Вісник IV Міжнародного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» (Конкурс віршів про рідний край)». Що сказати – емоції зашкалюють. Як у авторів, так і в мене, як читача. Україна не промине, доки в серцях її синів та дочок нуртуватиме стільки любові до рідного краю, житиме стільки поезії та лірики в стосунках з рідною землею та хай і далеким нині, та все ж отчим порогом.
З віршів аж бринить захоплення рідним краєм, згадками про опоетизовану юність, скапує тягучою смолою незборима туга за тим, що минуло з юністю в рідних місцях, дзвенить великодніми дзвонами одвічна гордість за свою землю та її людей, сумними пташками долітають згадки про батьків, що відійшли, зцементовується віра в одвічну силу нашої України, зринає птахами надія на краще, а що вже клятв та молитов про любов до святої землі, то їм ні числа, ні ліку. З усього цього й виплітається Україна – справжня, не кришена політиками, кохана нами такою, якою вона є, веселою літнім розмаєм і сумною восени, заквітчаною в біле весняним квітом і закутаною в біле зимовими віхолами. Наша земля. Кожного зокрема і всіх нас разом.
Перечитавши дані поезії, так і хочеться зірватися з місця й мандрувати, мандрувати нашою державою, аби відвідати всі ті міста й села, що означені у творах.
Гарна задумка в організаторів конкурсу, і, як на мене, вона цілком удалася.
Але конкурс усе-таки поетичний, тому маю відокремитися від захоплення та радості й поринути в аналіз творів.
Почну з того, що дещо псує враження. Чимало авторів не надто вичитують свої тексти, не надто страждають над римами й стилістикою та розмірністю віршів. Це відразу впадає у вічі й примушує занижувати оцінки.
Друга проблема витікає з вузької специфікації конкурсу. Тому багато віршів чимось схожі один на одного й ніби нівелюються однаковими засобами висловлення своїх думок авторами. Колосся, калина, струмки, річки, містки, хати, подвір’я, юні роки, сади вишневі, жита, верби, блакитне небо, гаї, ниви, джерела, кринички, солов’ї, коріння, давнина, залиті сонцем вікна та й ще чимало дечого кочують із вірша у вірш, ніби писані одним автором. Я розумію, що це основні вектори й указівники любові до рідного краю, але в той же час деякі автори відносяться до них сакрально, подають так, як притаманно тільки їм, витончено й оригінально, а деякі користуються, ніби загальним довідником із заздалегідь означеними епітетами.
Тому з усього розмаїття творів для себе обрав пару десятків тих, котрі хотів би читати й перечитувати ще й ще. Не хочу образити всіх інших авторів, бо моє враження чисто суб’єктивне й ні в якому разі не претендує навіть на близькість до істини, але на те й конкурс, аби я міг висловити й свою думку.

Хотілося б відзначити, так і хочеться написати, не вірш, а пісню Баліцької Марії «Лебеді» (стор. 15). Простенький зміст, поданий у стилі народної пісні, підкреслений останньою, й остаточною, фразою «сльози витирав мені літній дощ», немов переплітають народні мотиви й сучасність, мрії й реальність. Тож звучить. Хоча чому вірш не скомповано по рядках так, як читається, а за якоюсь незбагненною логікою, лишається незрозумілим і значно порушує стрункість твору.
Вірш Бобошка Олександра (стор. 19), якого я б назвав «Отут, моя стара, найкращий шмат Галактики» приворожує окресленням рідної землі, як найціннішого скарбу нашого на Землі, ще й поданий воістину просто, але тонко аж до зашпорів у душі. Хіба слово «підбокове» викликає відчуття, що автору явно забракло в одній фразі кількості рим, які б відповідали змісту, тож узявся за створення власних слів.
У вірші Васильченко Юлії (стор. 24), «де зірки до землі і… в руки» місто описується, як і багатьма, але десь у словосполученнях загубився свій колорит, неповторний і персональний, «небо наче у тисячі Сонцях», але все ж склади поводяться, як їм заманеться, не дотримуючись шеренг, а подекуди й просяться на ущільнення до належного розміру. Вірш звучить, захоплює, але немов прагне до вдосконалення.
«Мукачівський вальс» Жук Валентини (стор. 45) так переплітає відчуття юності, котра «танцює… на долонях міста» з відчуттям самого міста, що, дійсно, «здається, що Мефодія й Кирила на танець кличуть юності літа». Дуже гарно скомпонований вірш, плетиво котрого западає в душу й пам'ять.
«Моє місто» - єдине, чого бракує твору Карп’юк Марії (стор. 55), так це більш колоритної назви. Дійсно, це місто, «де так особливо». Поетичне відчуття як самого міста, так і дитинства, в ньому проведеного, провокує на відзначення цього твору, як своєрідного.
«Таїна» Кремінської Оксани (стор. 71) як назвою, так і змістом ніби кричить про ту незбориму одвічну таїну, ім’я якій Любов до рідної землі й цього світу. Сама побудова вірша, ніби закінченого в кожному четвертому рядку на обриві думки біля незбагненного мене особисто байдужим не лишила.
Вірш Медвідь Олександри (стор. 85), де за першим «я ненавиджу Львів» далі слідує постійний опис найкращого на планеті витвору рук людських, як ніщо інше, підтверджує думку, що ненависть – та ж сама любов, хіба що зі знаком мінус, «де зустрівся Нарцис і сумна Снігова королева».
«В селі» Обшарської Раїси (стор. 100) написано без особливих метафор, на основі одвічних калин, джерел і солов’їв, але так природно, чисто, що починаєш розуміти, що суть не в тому, пишеш ти одвічними символами України, чи вигадуєш щось своє особисте, а в тому, як ти перепускаєш усе через свою душу. «Встає заквітчана, нова, в джерелах вмита Україна» - це так в унісон усьому сказаному віршем, що сприймаєш ці слова як дійсність, а не як завчену фразу.
Чимось зачепив вірш Трепети Іванни (стор. 124), особливо першими рядочками. Інколи на перший погляд вірш маленький, непримітний, без особливих зигзагів і захмарних слів, а кличе кудись у власні молоді роки, туди, куди «прилітала напитись Жар-птиця, брала воду і я, молода.»
«Мій рідний край» Царук Антоніни (стор. 133) чимось перегукується із відзначеним уже мною твором Раїси Обшарської, тільки сказаний іншими словами й іншим автором. А ще бере безпосередністю та щирістю. Відвертістю розкритої душі – такою, якою вона й повинна бути.
Є вірші, котрі западають у душу своїм розкриллям, якимось присутнім у них жаром, душею автора, котра чи тихо гомонить, чи кричить, але проситься до слова, й мовить його, як уже вміє, але ти ловиш той гомін, забираєш з собою й бережеш у сховку вичитаної пам’яті.
Але трапляються й вірші, котрі, попри все інше, несуть у собі й заряд високої лірики та поезії. Як на мене, вони й мають претендувати на найвищі місця в конкурсі.
Щодо третього місця, як на мій погляд, то я тут розгубився, й виокремив аж три твори й так і не зміг з них відібрати кращого. Та я ж урешті не журі, тож маю право й не обирати конкретно.
«Літній етюд» Яценко Галини (стор. 146) – це диво, де «капелюха повісив комар на кілок», де «тричі півень світанку про зраду кричить», де «цвіркунів бринять флейти на літа губах» і «Сонце динею жовтою з воза біжить». І такими перлами сипле кожен рядочок, кожен звук цього вірша, там усе вібрує, все переповнене й переливається через край. А ще, враховуючи, що цей твір останній у збірці, то, ніби на замовлення, підкреслює загальне приємне враження й окреслює горизонти майбутніх конкурсів в означенні рівня авторів.
«Батьківщина» Стасюка Миколи (стор. 121) зуміла розмалювати звичайну, тисячу разів виписану хату, до розмірів усенької Батьківщини з-під «зчорнілих сніпків», «кукурудзи блиском хрому», «малесеньких віконець», «давно обкладених бур’яном», змалювати так, що немов ідеш по межі, що відділяє твою батьківщину від Батьківщини й починаєш усвідомлювати, що межі тої якраз і немає. «В селі звичайна хата біла, така ж прадавня, наче світ: чи то навпочіпки присіла, чи то зіпнулася на дріт?» - як ще колоритніше можна сказати про оспівану тисячами поетів нашу хату?
«У мами моєї» Данилюк Наталії (стор. 38) – це не просто вірш про матір, це сага про все те, що ми, як мовиться, вбираємо з материнським молоком, аби потім виплести з того всього справжні перли: «У мами моєї в городі замріяний бог приліг відпочити в пахучому свіжому сіні», «Вогнем зацілована мріє рум’яна хлібина», і так далі, й так далі. Просто шикарно. От тільки чимало одруківок допущено при публікації твору, то зайві літери, то слово не в той рядок лягло, а це не досить пристойно для такого видання.
І все ж, попри всю повагу до інших авторів, друге місце я б віддав Харченко Інні з «Осіннього листя розмай» (стор. 132). Там можна дискутувати й дискутувати щодо вимови чи значення слів, але той розмай, що хлюпає з цього твору, його пропустити повз, на намилувавшись, не насолодившись – та неможливо ж. Істинно висока поезія. Хмельницький, сиріч, Проскурів, може гордо писати свої вірші далі, «об іній заточивши олівець».
І чисто по власному суб’єктивному враженню пальму першості я б віддав Остролуцькій Антоніні з її «стеблинкою Місяця вгорі». І най ті «оси у сховку сутінків зорі» покружляли б ще хоч трохи, аби в останньому катрені поміняти місцями строфи, щоб весь твір читався на один такт, усе ж отой «хліб, як Сонце, на столі» чомусь вивершився в моїй уяві, як найкращий твір цієї збірки. Чисто суб’єктивно, та все ж, на мій погляд, дуже зримо.
Хай пробачать уже мені автори, котрих не згадав у своїй розмові, всі ми достойні, аби явити читачу свою творчість, і в кожного є свій читач. Я своїх авторів знайшов, а інших хай шукають і відкривають інші читачі.
А організаторам цього конкурсу окрема дяка за прекрасні миті ознайомлення з творчістю вдатних до поезії українців.
   
Віктор Ох 30 дек 2015 ответить
Чудовий огляд! Хороший, неупереджений аналіз допомагає авторам.
   
Наталя Д. 01 янв 2016 ответить
Справді чудовий змістовний огляд зробили! Дякую! Добірка віршів, представлена у цьому випуску альманаху, досить цікава, твори справді проймають. У вірші "У мами моєї" (ст. 38) дійсно трапилися одруківки: *печім* замість *печі*, *образим* замість *образи*, *кумфері* замість *куфері*, а слово *тремтить* не перенеслося у наступний рядок... Може це трохи зіб'є читачів з пантелику... Але, на жаль, вже нічого не виправити. Очевидно, коли набирався текст для друку, сталися автоматичні виправлення. Втім, альманах вийшов, за що висловлюю вдячність видавництву і організаторам конкурсу! Чимало творів припало до душі, навіть не знаю, котрі виділити...
Віктор Приймак 29 дек 2015 ответить
Оксані Маковець! Редакції!
Як російськомовний автор з Харкова, хочу пояснити, чому пишу вірші російською. Я родом з Градизька на Полтавщині, який розкинувся на берегах Кременчуцького водосховища, - його я і змалював у своєму вірші "Солнечний Край", хоча це схоже і на Київ, і на Крим. Але виріс я у російськомовному Харкові, навчався у російськомовній школі, ьо україномовних у Харкові навіть зараз небагато, а за радянської влади було ще менше. І вищу освіту я здобував россійською мовою. І документацію на роботі багато років писав російською. І з людьми щодня розмовляю російською, бо в Харкові мало хто розмовляє українською. Тож і вірші складати мені легше російською. А чи багато помилок ви знайдете у цому тексті? З любовю до України.
krumchuk.tatyana 30 дек 2015 ответить
Щойно закінчила перечитувати поезії конкурсантів. Сподобалося, бо писали про своє, про дорогоцінне, про рідне... Та трішечки прикро, що більшість нехтувало правилами і надсилали вірші більші за об'єм запропонований організаторами. Наприклад, теж мала поезії більші за запропонований організаторами розмір , та не надсилала, бо вважаю, що умови конкурсу , то умови конкурсу і вони повинні виконуватися конкурсантами. Хотілося, щоб надалі ми все ж мали змогу ще і надсилати хоча б пару поезій на розгляд жюрі, а не один твір. Було б більше з чого обирати. Особисто для себе я визначилася з такими, як на мій погляд , кращими конкурсними творами : Український Афон. Олеся Бойко. (стр. 21) Моє село мені листа напише. Михайло Нечитайло (стр 98). Прости , забудь. Володимир Гільчук (стр 30) Устами притулюся до землі. Леся Геник.(стр 28) Мій краю солов'їний. Даник Володимир. (стр 37). Гомоніло небо. Анатолій Зінченко (стр54). Чигирин. Лідія Коваленко. (стр 61) Миргород. Макуха Ніна (стр 80). Дякую учасникам і організаторам за надані можливості !
zeitglas 31 дек 2015 ответить
Добрий день, шановний Олександре Володимировичу!
Добрий день, шановне видавництво «СЧ»!
Вісник поетичного конкурсу віршу про рідний край отримала і з цікавістю прочитала. Голосую за найбільш людяні твори авторів, а саме:
1. Мітасова Ірина Вікторівна «Мій крає оксамитовий, прокинься»
2. Ермоленко Ольга «Мой Донбасс, ты растоптан, распят…»
3. Завалко Сергій Олександрович «Повернення додому»
Зичу всім щиро доброго, мирного Нового року, щедрого Різдва, наснаги жити і творити!
З вдячністю і повагою,
Антоніна Остролуцька
с. Вишеньки
arterchuk71 31 дек 2015 ответить
Дякую за конкурс!!! Я немав ніколи можливості надрукувати свої вірші.Один вже надруковано,велике спасибі.Що до віршів я не критик кожен автор,що відчуває те пише.Нехай журі визначить кращих.Дякую!!! З Новим Роком!!! Хай щастить.
Віра 05 янв 2016 ответить
Доброї ночі!А коли будуть результати конкурсу?
Володимир КОМІСАРУК 05 янв 2016 ответить
Не подавав свої. А редакції і авторам +++++
valeria27 08 янв 2016 ответить
Приветствую всех! Трудно выбрать из практически полного множества равнО хороших и трогательных творений Вестника-4 тройку лучших. Достойные обзоры оперативно сделали Виктор Ох И Михайло Нечитайло. Если лаконично, то выделила бы такие имена авторов украиномовных творений:
1. Мітасова Ірина, «Мій крає оксамитовий, прокинься»;
2. Дзюбенко-Мейс Наталя, "Вівнянка";
3. Геник Леся, "Устами притулюся до землі";
4. Шевельов Марко, "Дві стежини";
5. Журенкова Лариса, "Питав місяць кониченька"
Немногочисленные русскоязычные стихотворения хороши и достойны первой десятки почти все, среди отвечающих количественным ограничениям конкурса по числу строк.
Всем добрые Рождественские и Новогодние пожелания! Новых проектов, новых побед - и мира, мира на нашей любимой земле!
Владислав 08 янв 2016 ответить
Не зважаючи на те, що мій твір за художнім рівнем десь на останньому 300-му міці, я дуже вдячний Михайлу Нечитайло за чудовий і корисний огляд творів. Є над чим нам усім працювати. Особисто я - замислився...
Дарина 09 янв 2016 ответить
Сподобався вірш Марії Карп'юк. Її рідне місто, передусім, не топос, а спогад. Якщо подумати, всі ми так сприймаємо свою малу батьківщину: не як цятку на мапі, не через історичний контекст, а саме як спогади про пережиті роки. В той час як інші міста - передусім топоси. Точкою відліку у нашому світосприйнятті виступає саме "мій рідний край", нехай це село, селище чи самотня хатка на хуторі. Весь світ, так чи інакше, виміряється відстанню до цього місця. Тому, на мою думку, так важливо акцентувати в поезіях про своє місто не історичні факти, не географічне розташування, а спогади і, передусім, спогади дитинства. Бо саме вони - унікальні, а бруківка чи дахи будинків, чи навіть замки, ратуші і парки оживають лише у спогадах. Якщо десь враховують голоси читачів, то їй Марії Карп'юк +1.
--- 09 янв 2016 ответить
Надзвичайно складно обрати найкращих, оскільки всі автори гідні перемоги - їхні твори щемливі, тремтливі і сповнені безмежної любові, що знаходить відгук у читача. Особисто мене найбільше зачепили твори Нечитайла Михайла, Харченко Інни, Данилюк Наталі та Жук Валентини. З російськомовних - Мамута Фелікса, Доленик Інни. З повагою, Тетяна Булах
tinaswit 09 янв 2016 ответить
Дякую «Склянці Часу» за пречудову нагоду ознайомитися з кращими віршами про рідний край !
Я сама приймаю участь в іншому вашому конкурсі – на краще коротке оповідання, тому розумію, що мати «зворотній зв’язок» для автора дуже важливо )

Мені, як читачеві, багато творів сподобалося, шкода, що треба вибрати лише 3 лідера )
Потрапити до шорт-листа серед сили силенної творів - це вже перемога!

Трішки процитую ті моменти, що особливо сподобалися вдалими поетичними образами:

Отут, моя стара,
найкращий
шмат
Галактики!
(«Вечірня ковил» Бобошко Олександр)

Коли-не-коли вітерець доторкнеться –
паломник поліської доми, скрипаль…
(«Поліська дома» Виноградська Галина)

Мене просила ширина
Заримувати гори й море!
(«Вдома» Шеляженко Юрій)

А три найкращих, на мою думку, вірша - наступні:
1) "У МАМИ МОЄЇ… " Данилюк Наталя
2) "Деревушка Войновка" Затовська Людмила
3) "ВІВНЯНКА! Дзюбенко-Мейс Наталя
Тетяна Безменова 09 янв 2016 ответить
Кривий Ріг дивний і неповторний. Саме він є невичерпним джерелом творчості, джерелом натхнення для поетів нашого краю, які описують Кривий Ріг у віршах, розповідають про свою любов до нього, про людей, які працюють у шахтах, на заводах. І вірш мого земляка Фелікса Мамута "Степной гигант" мене зачарував! Як точно і сильно сказано: "Гигант. Промышленное чудо.
Кривбасс с натруженной спиной.
Свой путь тут начинают руды,
чтоб стать могучею броней". Молодець Фелікс, інакше і не скажеш! Бажаю йому здоров`я і натхнення!
Володимир Тимчук 09 янв 2016 ответить
1) Данилюк
2) Нечитайло
3) Мельник і Яценко
yuriy.sheliazhenko 10 янв 2016 ответить
Поезія - мистецтво вражаючого слова. Але які якості приваблюють нас у справжній поезії? За однією з версій, це чудова четвірка таких чеснот: я, сенс, краса, енергія. По-перше, "я" - творчий суверенітет поета, самостійність всупереч звичайності. По-друге, сенс - значимість поезії, осмисленість всупереч бездумності. По-третє, краса - гармонія слова, що викликає захоплення всупереч нудьзі. По-четверте, енергія - сила правильного мовлення, мелодика і ритм всупереч безладній, неживій балаканині.
Уважно ознайомившись із вісником конкурсу та шорт-листом, хочу похвалити журі за гідний вибір. Поезії у шорт-листі наділені кожною зі згаданих якостей, хоча й різною мірою.
У шорт-листі привертають увагу перш за все самостійні та значущі поезії. Навіть не доводиться порівнювати красу та енергію, бо всі тексти дійсно захоплюють та читаються на одному диханні.
Самостійністю виділяються Боісіда, Данилюк Наталя, Доленик Інна, Карп’юк Марія Юріївна, Медвідь Олександра Ксенія.
Значущістю виділяються Бобошко Олександр Олександрович, Жук (Попелюшка) Валентина, Затовська Людмила Андріївна, Нечитайло Михайло Степанович, Філіппов Сергій Володимирович.
Серед творів, які не потрапили у шорт-лист, також є якісні, але, схоже, двох-трьох якостей виявилося недостатньо, журі судило строго :-)
Зінченко Анатолій Васильович - сенс, краса. Туровська Леся - я, краса. Ермоленко Ольга - є сенс та енергія. Мітасова Ірина Вікторівна - є краса, енергія, подекуди і сенс. Байда-Слободян Іванна: сенс, краса, енергія. Шовкун Юлія Сергіївна: я, краса, певна енергія.
Вважаю, що творчість не терпить лінощів. Варто шліфувати свої поезії. Вносити редакторські правки, перечитувати і переписувати слабкі місця, збагачувати зміст і красу художнього слова.
Дякую всім учасникам, журі та організаторам конкурсу. Насолоджувався вісником. Цікаво було долучитися до обговорення творів та визначення переможців та лідерів конкурсу.
   
Віктор Ох 10 янв 2016 ответить
Запропонована Вами система критичного аналізу поезіїї досить цікава. Хороший огляд вийшов.
dzubenko.mace 10 янв 2016 ответить
Вітаю всіх із прекрасним святом поезії. Я голосую за Харченко Інну "Осіннього листя розмай", Данилюк Наталю "У мами моєї", Жук (Попелюшку) Валентину "Мукачівський вальс". Чудові, довершені поезії.
Жанна Генцельманн 10 янв 2016 ответить
Багато гарних поезій, та віддаю перевагу наступним:
1. Нечитайло Михайло "Моє село мені листа напише"
2. Яценко Галина "Літній етюд"
3. Харченко Інна "Осіннього листя розмай"та Бобошко Олександр "Вечірня ковила"
Віктор Приймак 10 янв 2016 ответить
віршів, які сподобались найбільше:
1. Маковець Оксана Йосипівна 1959 р., Сіфорд, Вірджінія, США, "Вітчизна кохана".
2. Ущапівська Тетяна Дмитрівна, 1952 р., с. Чорнухи, Полтавська область, "Наче вічна, сторожа стоять зачаровані клени..."
3. Царук Антоніна Петрівна 1961 р., м. Кіровоград, "Мій рідний край".
Леа 11 янв 2016 ответить
Сподобались вірші Немолот Вікторії, Суботи Миколи, Макухи Ніни, Сильчука Назара, Санлайф Карини ( ще й псевдонім цікавий).
Що там казати: обирати важко, бо всі вірші по своєму цікаві. Кожен автор старався, вкладав душу.
Володимир В 11 янв 2016 ответить
Чудовий збірник. Стільки гарних віршів. Найбільше сподобались вірші наступних авторів: Мітасова Ірина, Геник Леся, Кот Лерія, Боісіда, Решетняк Микола, Харченко Інна.
Fallen_Lion 11 янв 2016 ответить
У всіх авторів прекрасні вірші... Але більш за все, я все ж виділив для себе "Моє місто" Карп’юк Марії та "Із кіоска бариста" Боісіди.
oleg346 11 янв 2016 ответить
повністю підтримую попереднього коментатора)
zeitglas 11 янв 2016 ответить
Чимало "рівних" творів, але пальму першості віддаю жінкам (очевидно, як і Ліна Костенко, Ганна Чубач, Ірина Жиленко та багато інших наших знаних поетес, вони милозвучнішів описі рідного краю, чуттєвіші і чутливіші. Хоча близькі до цих ознак і "Дві стежини" Марка Шевельова, "Моє село мені листа напише" Михайла Нечитайла та деякі вірші інших чоловіків. Однак... до лауреатів конкурсу записав би "У мами моєї" - Наталі Данилюк, "Мій краю оксамитовий, прокинься" - Ірини Мітасової та "Устами притулюся до землі" - Лесі Геник.
Гарний вірш Антоніни Остролуцької, але... як ноктюрн, а не поезія про рідний край, про вітцівщину.
Дякую організаторам конкурсу, всім його учасникам, а найперше Олесі Бойко, котра відзначила мої поетичні строфи.

--
Petro Melnyk
Vlad088 11 янв 2016 ответить
Дуже ліричній і самобутні вірші у наступних авторів: Байда-Слободян Іванна, Боісіда, Влащик Валерія, Завалко Сергій, Кринична Світлана, Ручай Ганна, Чорна Любов.
Я не поет, тому оцінюю лише за критерієм "взяло за душу" або "не дуже".
Оksi 11 янв 2016 ответить
Мій особистий рейтинг найкращих віршів:
Третє місце: Сироткіна Марія, Кіпніс Єлизавета
Друге місце: Шкурак Тетяна, Боісіда
Перше місце: Дяків Оксана "Мої Заліщики"
Ольга 11 янв 2016 ответить
У всех авторов прекрасные стихи, но больше всех понравилось и запомнилось произведение Боисиды. Оно привлекает своей современностью и необычностью слога.
utd52 11 янв 2016 ответить
Із відібраних віршів поезія Черняхівського А. І. запам`ятовується, викликає бажання перечитати,відзначається простотою і новизною порівнянь, гріє душу. Дякую, шановний Анатолій Іванович за Ваш ''У Вишгороді- осінь і дощі''.
Lan 11 янв 2016 ответить
Голосую за Біосіду бо в її поезії є щось загадкове і те що хочется постійно відгадувати.
Яценко Галина 11 янв 2016 ответить
Всім доброго вечора! Дуже важко визначити переможців у поетичних змаганнях, адже поезія - це найтонші фібри людської душі, а душу можна відчувати, віддзеркалювати чи відгороджуватися від неї мурами нерозуміння, але не судити! Всі, хто брав участь у цьому поетичному конкурсі, вже переможці, бо треба воістину дуже любити свою маленьку батьківщину, аби виставити напоказ тремтливу частинку свого серця, у якій живуть білі хатки, синьоокі ріки, лелечі гнізда, теплі долоні матері, вишневе намисто, золоті жита, росяні світанки та ясні зорі. Визначатиму не переможців, а авторів поезій, що зачепили струни моєї душі. Це Косановська Ліліана, Нечитайло Михайло та Гільчук Володимир! Щиро дякую шановним членам журі за неймовірно копітку працю! Редакції > за такі вагомі й цікаві конкурси! Дякую всім, хто голосував за мою скромну поезію! Хай щастить усім!
--- 12 янв 2016 ответить
Я голосою за вірш Біосіду, поезія надзичайна!
Сергій К. 12 янв 2016 ответить
Дуже гарні вірші в Жук (Попелюшки) Валентини,Матузок Любові і Данилюк Наталі. Вісника не маю,тому обирав трійку з тих,хто представлений на сайті
Боісіда 12 янв 2016 ответить
Я у захваті від віршів Павла Бессонова та Мамута Фелікса ( у них туга, щем і запал - аж сльози на очах). Дуже метафоричні рядки у Мельник Ірини та Галини Яценко ( ніжно,трепетно і дуууже лірично).
Із Вісника впали в око вірші Жук Тетяни та Немолот Вікторії ( шкода, що не ввійшли до списку лауреатів).
Щира подяка членам жюрі та усім, хто схвально відгукнувся про мій вірш.
Писати так, щоб на очі наверталися сьози й не вірилось, що ти є автором власних рядків - оце і є справжня перемога. МИ ВСІ ПЕРЕМОЖЦІ.
Володимир Гільчук 12 янв 2016 ответить
Три плюси журі: відібрані речі дійсно пристойного рівня. Можливо, не всі твори, навіть найкращі, на 100% в темі, але вірші хороші.Без аналізу назву свої топ-пятнадцять: Баліцька, Бессонов, Бобошко,Боїсіда, Виноградська,Влащик, Григорьєв, Данилюк, Дзюбенко-Мейс, Доленик, Жук, Карпюк, Кремінська, Медвідь, Остролуцька. Якщо без реверансів, то + Гільчук.Окремо вибачаюсь перед Дз.-Мейс за те, що в минулому конкурсі просто "проморгав" її дійсно хороший вірш, але тут "винна" її професійність: так мудро скомпонувала рядки, а римування - звичайне парне. Не догледів. Минулого разу я високо оцінив дуже хороший вірш М. Нечитайла. На жаль, цього разу са серце не взяло. Він, як професіонал, повинен сам розуміти (рядки 7,8,12,16,19,20).Дякую усім, хто мене згадав. Наостанок жартівлива пародія на один класний вірш-фіналіст (пародіювати можна тільки характерні речі з родзинкою).

Моє місто - святе: у церковних все банях.
По весні там лебідка ширя в калабані.
Літом - шовковий пил, а зимою - заноси.
Ми пємо капучіно і любим самоси.
І у барах - все бармени, жаль - не путани,..
В теплих светрах нащадки Едмона Ростана.
Не столиця, та пуделі є, навіть мопси.
В Графськім парку вербиці вимочують коси.
Заратустра - на плавках і ще Гаутама -
Не уточнюю тільки для дам, хто де саме.
Не спрацьовує мозку мого щось компостер,
Заіржавлений краб я, хоч думав, що лобстер
Не поможе мені в цьому жодна хостеса.
І без солі поета зїдять поетеси.
Та залишиться вічний, як камінь наріжний,
Непокірний, прекрасний, непізнаний Ніжин.

Ху! Слава богу, що вклався у 20 рядків.
З повагою Володимир Гільчук
   
Галина Виноградська 13 янв 2016 ответить
Спасибі, пане Володимире, що відмітили мене у своїй 15-ці. Мені теж сподобався Ваш вірш. Кажу це не з принципу "дай за дай", а цілком об'єктивно. Лаконічність і антитези (мала-стара -!!!) - я це теж люблю використовувати у своїх творах.
   
Галина Виноградська 13 янв 2016 ответить
Перепрошую, трішки заплуталася в антитезах :) Приписала Вам вірша пана Бобошка. Ваше "жадаю-мушу" - таке до болю знайоме...
zeitglas 13 янв 2016 ответить
Шановне журі! Прошу звернути Вашу увагу на те, як метафорично та по-новому написаний вірш Інни Харченко "Осіннього листя розмай". Я вже давно не чув такоі виісокоі поезіі.... Тому перше місце треба присудити саме ій - Інні Харченко... І дай Бог ій здоров,я та творчоі наснаги і далі...

Inna Winter
Ліліана Ч. 13 янв 2016 ответить
Відзначу М.Нечитайла за монументальність, Г. Яценко за ліричність, Г.Виноградську за багатство мови!
   
Галина Виноградська 13 янв 2016 ответить
Спасибі, що відмітили мій твір. Приємно :)
war.mamai 13 янв 2016 ответить
Хочу підкреслити особливий вкус вірша, дівчини, наймення - Боісіда. Вишукані натяки до змін, любов та бажання бути собою, лишають в голові свій відтінок. Так тримати!
Олеся 14 янв 2016 ответить
Багато цікавих творів, спасибі всім авторам. Дуже сподобалося ліричний вірш Жук В. "Мукачівський вальс", гарний вірш Бойко О. "Український Афон", але особливо хочеться відзначити вірші Боісіді "Із кіоска бариста" - вони змушують задуматися над сучастностью, поезія надзвичайна, своєрідна. Я голосую за Боісіду.
--- 14 янв 2016 ответить
Марія
Надзвичайно талановиті автори! Дякую за самобутність і новий погляд на речі. Голосую за Боісіду
Olya Halychanka 14 янв 2016 ответить
Мені дуже сподобався вірш про маму Наталії Данилюк.Моя бабуся теж казала про скриню "куфер", навіяло ностальгію і спогади про дитинство в селі у бабусі.Також хочу відзначити Інну Харченко ,Гільчука Володимира ,Михайла Нечитайла.
Тетяна 15 янв 2016 ответить
Багато цікавих творів, спасибі всім авторам. Але хочеться відзначити криворізьких літераторів Фелікса Мамута та Інну Доленник, які з таким натхненням, багатством мови, ліричністю і в той же час силою слова оспівують рідне місто! Ми, колектив бібліотеки №2 для дорослих м. Кривий Ріг голосуємо за Фелікса Мамута та Інну Доленник.
Тетяна Зіма 15 янв 2016 ответить
Надзвичайно талановиті автори! Дякую за вашу чудову поезію і новий погляд на речі. Голосую за Фелікса Мамута!!
Мила Котова mila_kotova_ja@ukr.net 15 янв 2016 ответить
"Моє село мені листа напише" М.Нечитайло - мій голос щирості і любові до малої батьківщини.
--- 15 янв 2016 ответить
Вольф tilo_wolf@ukr.net Сподабався вірш Боісіди "Із кіоска бариста". Враховуючи те, що про сучасний Київ пишуть мало, то цей твір заслуговує на увагу
Кремінська Оксана 17 янв 2016 ответить
Це просто дивовижно.Це наша поезія,справжні митці,золото нації.Окремо хочу виділити Бобошко Олександр"Вечірня ковила"-так,це рай,це наша земля.; Яценко Галина"Літній єтюд"-відчувається запах українського літа.; Харченко Інна"Осіннього листя розмай"-мова,як вишиванка,яскрава,барвиста.Дякую всім за щирі відгуки,натхнення і добра Вам.
Валентина Попелюшка 20 янв 2016 ответить
Дякую організаторам за цей конкурс. Відкрила для себе нові імена. Дуже сподобався вірш Олександра Бобошка - не банально, не пафосно, і водночас дуже зворушливо. Приємно серед фіналістів зустріти поетесу з краю мого дитинства - Любов Матузок з Ромнів. Саме в Роменському районі Сумщини я народилася і виромла, тому вірш про Ромен - мандрівка у дитинство. Дякую авторці! Принагідно хочу звернути увагу організаторів, які скрізь вказують, що я з Сумщини - вже 6 років живу в Мукачевому, тому й вірш присвятила саме цьому гарному мальовничому місту.
Дуже тішуся сусідству в фіналі з добре знайомими мені авторами - Наталею Данилюк, Галиною Виноградською, Інесою Доленик, Анатолієм Черняхівським. Люблю вашу поезію.
З нових для мене авторів хочу виділити Боїсіду (у цьому я не оригінальна :), Михайла Нечитайла.
Усім бажаю успіху, ну і чекаємо на результати фіналу!
Мілана Ющук 21 янв 2016 ответить
Отримала насолоду, читаючи вірші! Дякую! А голос хочу віддати Карп"юк Марії - її вірш і технічно хороший, і змістовно мені припав до душі.
Леся Петрівна 22 янв 2016 ответить
Сподобався вірш Філіппова Сергій, особливо остання строфа. Зі смаком, переконливо, мудро.
Это свойство всех провинций,
Их всеобщего родства,
Где размеренность, как принцип
И как форма существа.
У Остролуцької Антоніни фольклорна манера. І дуже легко читається.
Кремінська Оксана гарно написала про "хмари в лісі і молочні дні".
Чудові рядки про столицю у Мельник Ірини, Боісіди і Шеляженка Юрія.
Хочется проголосувати за всіх, бо дуже сильні вірші відібрали члени жюрі. Визначити кращих дуже важко.
И как форма существа.
Валентина Попелюшка 24 янв 2016 ответить
Потрапило на очі повідомлення, що вже оголошено V конкурс, а результатів четвертого іще нема...
grignikvlad 26 янв 2016 ответить
Огромное спасибо жюри, которое, как по мне, верно оценило всех лучших, с произведениями которых знакомиться - одно удовольствие, ну и, конечно, есть у кого поучиться. Авторам - отдельное спасибо. Так держать!
valeria27 29 янв 2016 ответить
Приветствую всех сотрудников, читателей, друзей журнала "Склянка Часу" и всех его проектов, а также поздравляю с завершением 4-го Шевченковского поэтического конкурса! Спасибо членам жюри за кропотливую работу. Рада, что мариупольские поэты есть в Вестнике конкурса, попали в лист финалистов и присутствуют среди победителей. Сердечно поздравляю всех победителей и лауреатов! И - традиционно - желаю Александру Апалькову и "Склянке Часу" новых проектов non-stop во славу слова, а всем пишущим - вдохновенных трудов и почитателей!
zeitglas 12 фев 2016 ответить
...Хоч в даний час наша країна плаче, але в серцях українців завжди знайдеться місце для надії на мир і спокій у нашій країні, тому згуртувавшись народ у розпачі від важких втрат, від біди і горя все ж таки зустрів новий рік в своїй рідній, хоч «надкушеній» але Україні. В новому році бажаю Вам бадьорості, здоров’я, міцності і єдності.
Все-таки мелодійна українська мова, в якій поезія тісно переплітається одна з одною. Сподобався четвертий Вісник міжнародного поетичного конкурсу Чатує в століттях Чернеча Гора.
Непогана пісня Абравітової Наталії Іванівни Закохана в життя Олександрія, а саме рядки :
… в теплі купаються густі тумани,
Киплять над інгулецькою водою.
В квітучому вбранні стрункі каштани
Шумлять собі закохано листвою!..

Сподобався вірш Амеліни Олени Олександрівни «Україна» :
… Із вуст шипшинової мови –
Джерельнії краплини на твій світ.
Ти віддаєш все краще долі.
Благаєш Бога, - ненависть зупинить.
У мріях бачиш мир та спокій,
Відлунням праці серед родин…

Дуже гарний вірш Антоненко Валентини Миколаївни :
РІДНИЙ БАТЬКІВСЬКИЙ ДІМ
Прийшла весна, за нею буде літо,
І згине спомин смутку й самоти,
Я знову посаджу пахучі квіти
І знову ніжно посміхнешся ти.

І буде літо сповнене піснями,
Яскравим сонцем і рясним дощем,
Приїдем знову всі до тата й мами,
У рідний двір зарослий споришем.

Каштан розлогий нас усіх накриє
Схова від спеки втоми і дощу,
Вдихну це щастя і уже ніколи
Собі я в душу смуток не пущу.

Сподобався вірш Антоненко Світлани Василівни :
ДО РІДНОГО СЕЛА
… До тебе йдуть й від тебе починались
Несмілим крок, з ціллю у душі,
Надійним тилом завжди залишалось,
Давало сили знов вставать і йти…

Патріотичний вірш Байди-Слободян Іванни
ТРУДОВИМ МІГРАНТАМ
… Ридає серце між бетонних стін,
З грудей на волю рветься без упину,
Де медом пахне сонячний жасмин,
На вишиту кульбабками стежину…





Дуже гарний вірш Бессонова Павла:
В ПТИЧЬЕМ ПОЛЁТЕ
Поздняя осень. Полуодеты
Мокнут деревья под сеткой воды.
Низкое небо унылого цвета
Сумерки. Лягу. Глазам передых.
Стоит уснуть и душа моя вольно
Будет парить и глядеть с высоты
На к горизонту простёртые волны
Жухлой травы, на степные цветы.
То чернозёмы, основа достатка,
Нынче пустуют, зашлись сорняком
Нет в травоцвете молочного стада,
Вот и проблема теперь с молоком…
Бывший телятник. Поилки. Кормушки.
Стойла. Окошек без стёкол глазки…
В лесозащитке кукует кукушка,
Словно считает разрухи годки…
Край, что гордился достатком подворий,
За урожаи набрал орденов,
Нынче пристанище спившейся голи,
Жизни осадка упавшим на дно.
Техники ржавой в бурьяне скелеты
Облюбовала ватага ворон…
Скоро исчезнет картина и эта,
… Станет добычей металла воров.
Нодо душе возвернуться к рассвету.
Сон этот страшен. А как на яву?
Встану, умоюсь, раскрою газету –
Там о туннеле, ведущему к свету.
Дождик закончился. Значит живу!

Гарний вірш Бойко Олесі Миколаївни
УКРАЇНСЬКИЙ АФОН
У лоні Карпат, де смереки велично співають,
У сяйві духовнім живе Український Афон,
Там «Камінь Блаженний» дороги життя виправляє,
Хто з вірою в серці приходить до місця цього.

Ця древня Святиня між скелями в Бозі зростала,
Століття минули, нескорені силі земній,
В ній Божі мужі християнство в молитві плекали,
Не вдалось монголам спустошити віру в душі.

Ченці гір Карпатських трудились на Божую славу,
Їх ревність вінчалась, обитель постала Свята.
Над нею у славі завжди Божа Мати витала,
І в час найсуворіший вмерти її не дала.
Той дух аскетичний витає до нашого часу,
Приходиш у Скит, благодаті нап’ється душа,
Там сонми святих стануть дороговказом,
Де можна спасіння душі своїй грішній знайти.

Там кожна травинка до Бога, немов офірує,
Там спів херувимський лунає у щебеті птиць,
І сонце промінням неначе ікони малює,
Там хочеться жити, душа там не знає границь.


Гарний вірш Голуба Валерія Григоровича:
***
Вже відгули серпневі громовиці.
Бринить осінній тихий менует.
Розчісує верба свої косиці,
І листя жовте ронить в очерет.

В селі обжинки. Піснею воскреслий
Цей давній звичай з мороку століть.
Розхриставши духмяні перевесла,
Вусатий сніп на покуті стоїть.

Осінній день – мов приворотне зілля:
Вже молодята згукують свій рід.
Чарки готує радісне весілля,
А батько й мати ждуть біля воріт.

В дідівський край осіннім днем прилину,
Душею вип’ю рідну цю красу,
І обважнілі кетяги калини
На добру згадку в місто провезу.

Хороший вірш Гонтарук Любові Романівни :
Збаражу
І як впаде осінній листопад
На відчаю фортепіанно
І геніальний піаніст
Легкою б’яззю витче п’яно.

Тоді торкнеться наших пліч
І я той біль легкий не збалю
Високою сагою стріч
Із юності чарівний Збараж.

І стане легко в тій красі
У замку вишуканій цноті
Де Гнізна сперлась на косі
І бусел всівся на болоті.

І через міст пройде печаль
Хоч тут її ніхто не просить
Бо світ мій в збаражі почавсь
І він ім’я любові носить.

Дуже сподобався вірш Даника Володимира:

Мій Краю Солов’їний

І дзвінко, і крилато –
Усміхнені слова!
Ну, як же не співати,
Коли душа співа?!

Пісні – мов цвіт калини!
В них – долі течія.
Мій краю солов’їний !
Черкащино моя…


Хоч туга серце крає –
Не гнутись від біди!
В Шевченковому краї –
Пісням не відцвісти!

Бо у серцях відразу
Вогнем крізь часу плин –
І Канів, і Черкаси,
І славний Чигирин!

Пісні – мов цвіт калини!
В них – долі течія.
Мій краю солов’їний!
Черкащино моя…

Припав до душі вірш Дзюбенко-Мейс Наталі:

ВІВНЯНКА

Мала ріка – легесенькі турботи.
Я знову переходжу вбрід
Вже не вдесяте, а, либонь, усоте.
Ті самі води. Верби. Горицвіт.
Як не дивись – і цвіркуни ті самі.
Сріблясті хвилі. Вишивка латать…
І клекіт крил – ясними небесами
Лелеки, ніби ангели летять.
Мала ріка… Не Стікс авжеж, не Лета,
Простягнеш руку – виміряєш глиб.
Таємний рай рибалок і поетів,
І мілководних невловимих риб.
Летить ріка у свій солоний вирій
Дзвенять оркестри риб.
Летить ріка у свій солоний вирій
Дзвенять оркестри риб, птахів, лілей…
Матерія крихка добра і миру,
Яка вже не досяжна для людей.

Гарний вірш Зарицької Юлії Сергіївни:

«МІЙ РІДНИЙ КРАЙ»

Мій рідний краю, дай води напитись
Із чистого живого джерела,
Душі до віри відродитись,
Розправить сильних два крила.
І досхочу намилуватись
Барвистими розливами просторів,
Чуттєвим трепетом пройнятись
Під золотою величчю соборів.
Мій краю, ти завжди приймаєш
З доріг далеких у обійми щирі,
Ніколи докорів безжальних не шукаєш,
І потонути не даєш в безумства вирі.
Від тебе йду, до тебе повертаюсь,
То наче магія, яку не пояснити,
Лише до тебе «рідний» я звертаюсь,
Лише тебе не можу не любити.

Мій рідний край, колиско всіх надій,
Падінь і злетів ти жива картина,
Знайдемо шлях в країну мрій,
І не закінчиться у ній гостина!

Гарний вірш Карпенко Ірини Павлівни:

МОЄ СЕЛО

Щасливий той, хто батьківщину має,
До неї думкою сягає повсякчас,
Благословен, хто народився в цьому краї –
Маленька Україна він для нас!

Не зраджую його і на хвилину,
Святу любов у серці бережу
І кожен біль сприймаю так дитинно,
Одвічним спомином крізь терни пронесу.

Моє село – колиска Кобзарева,
У білім цвіті яблуні в саду…
Над полем в’ється пісня косарева,
Снує акорди бджілка на льоту.

Стара легенда в пам’яті воскресне,
Торкнеться вольниці козацької струна,
Калюжного ім’я згадається почесне,
До болю рідна і розкішна далина.

Верну до неї крізь роки, століття,
Джерельну воду п’ю, немов живу,
У ній верба купає свої віття
І зачіпає серця тятиву…

Гарний вірш Карпуненої Валентини Євгенівни:

Вишні

Гаї квітучі, пишні,
Як серце в грудях б’ється !
Які у мами вишні!
Нема таких здається.
Солодкі, соковиті,
Я їх би їла, їла.
Нема таких у світі,
Частує мама мила.
О, дякую, Всевишній!
Душа красі відкрита.
Які у мами вишні,
Нема таких у світі!
На білій скатертині
Рядками йдуть мережки.
Навколо квіти сині,
І вишні, мов сережки.
Солодкі, соковиті,
Я їх би їла, їла.
Нема таких у світі,
Та має мама мила.

Хороший вірш Кіпніс Єлизавети Наумівни:

У ФОНТАНА

Фонтана струи нежно-голубые
Воспоминанья будят вновь и вновь.
С ним связаны мгновенья дорогие –
Учеба, дружба, первая любовь.

Стоим перед фонтаном обновлённым .
Он дорог сердцу каждого из нас.
Подарок для поэтов и влюблённых,
Пусть услаждает, радует наш глаз!

Придя сюда же летнею порою,
Найдём покой, прохладу, благодать.
Веселкой, беззаботною гурьбою
Детишки будут славно отдыхать.

Придя сюда же летнею порою,
Найдём покой, прохладу, благодать.
Веселой, беззаботною гурьбою
Детишки будут славно отдыхать.

А вечером фонтан вдруг засверкает,
Рассыплет многоцветье струй легко.
Надежду дарит, словно напевает:
- У нас все будет ладно, хорошо!

Смеются, брызги на лету хватая,
И дети малые и старики.
Так лей, фонтан, звеня, не уставая,
Поток здоровья, чистой красоты!

Гарний вірш Кірій Олександри Федорівни:

Дзвони Дитинства

Я співаю свою батьківщину,
Де вишневих садів дивина,
Пісня тата і мами хлібина,
Чорнобривці й калина ряса.

У любові нас там сповивали
Руки мами й батьківські слова.
Солов’ї колискові співали,
Умивала роса лугова.

Прадідівського роду коріння
На землі цій тримає мене,
Та земля – моя честь і сумління –
Пам'ять серця в мені береже…

Ніби сон: ось лелека злітає,
Граєм в «цурки» , гусей пасемо –
То з дитинства мого виринає
Найрідніше у світі село.


Село рідне – у серці навічно!
Тато й мама – криниця свята…
То – життя мого світле обличчя,
Що в душі срібним дзвоном співа.

Сподобався вірш Коваленко Лідії Микитівни:

ЧИГИРИН

На горі величного Богдана,
Мов би на вершині пам’яті стою.
А внизу – столиця Богом дана
У незламному козацькому краю.

Доля мужня в тебе, Чигирине,
Гартувалась у прославлених боях.
Дух свободи рік за роком лине
І скликає нас під синьо-жовтий стяг.

Неприступна кам’яна фортеця
Захищала край від грізних ворогів.
І тепер усе частіш здається,
Що лунає запальний козацький спів.

Шаною гордися, Чигирине,
Батьківщина ти улюблена моя.
Славу гідно бережеш донині –
Обнадійливе духовне надбання.

Ти назавжди у моєму серці,
Юності колиска, рідний дім батьків.
Невичерпне пам’яті джерельце
Зоресвіту, волелюбних земляків.

Подабається вірш Ковальчук Ольги Йосипівни:
***
Знакомый мир в глазах других,
И солнца нить из позолоты,
Искало утро… Чей-то стих
Крыму дарил свою свободу.

В руках серебрится тепло,
И бархатом сезон укрылся,
И море подарило вздох,
Купаний ласково – волнистых.

Смолистый запах и нектар,
Кедровых веток серебристых,
И освежается душа,
Живую плоть меняя жизнью.

Иду, дыша чужим теплом,
(Как ароматен этот воздух!)
Остаться б телу здесь еще!
Вобрать в себя всё то, что просит, -




Дышать собой, творить и ждать,
И веря каждому мгновенью,
И в каждом звуке утопать,
Познавши жизнь во всем творенье.


Манить цікавістю вірш Коназюк Ганни Дмитрівни:

ВЕЛИКА МЕЧЕТНЯ

До Бугу листям вишні притулилося.
Ти пахнеш полином і чебрецем.
Твоєю мечетянкою родилася,
Де ружі й маки квітнуть багрецем.

Моє село, немов весняна гілочка
Черешень чи духмяного бузку.
У молочай упала з неба зірочка
До міріади цвіркунів в садку.

Земля твоя родюча і славетная
І скіфи жили тут і козаки…
На березі ріки мечеть великая –
Злотоординським містом було ти.

Палюче сонце влітку і дощів нема.
Мов з гатки заревів прадавній тур.
Ще пахне свіжим борошном біля млина
Та верби гнуться в плетиві зажур.

І де б душі літати не судилося,
Чи жайвором, чи в небі сокільцем,
Твоєю мечетянкою родилася,
Де ружі й маки квітнуть багрецем…


Гарний вірш Косановської Ліліани Романівни:

Злото Львівське

Кам’яне напіврозсипане намисто,
Нерозхитаний вітрами часосплав…
Львів відбився у душі багрянолисто,
В моїм серці дивоцвітом запалав.
Знову місто у долонях листопаду,
Надготичний спокій шпилів і творців.
Львів збирає на гостину чи пораду
Будівничих, карбівничих і митців.
Тихнуть дзвони урочисто - бароково,
Міднооко, мідно гроно проймане.
Може, бракне мені досвіду і хисту
Чи згубила давню велич і талан? –
Клен відбився у душі рожеволисто,
До світанку зарум’янився каштан.
Знову ранок, усміхнувшись променисто,
Мелодійно в дощострунах ожива…
Львів блищить в моїх думках багрянолисто,
Таємничить – ніби здатний на дива.

Сподобався і мій вірш :

РОДНОЙ ДВОР

А дома тихо, пусто…
По прежнему стоит унылый дом.
Пустует хлев и нету там царицы
И я ридаю, закрывая, прочитан мною новый том.

А жизни каждая страница, шуршит напоминая лица.
И опять вижу родной сад и милый дом.
А дома сладко спит моя любов,
Вот только жаль мне, что мельком.

Пустует двор, зачем мне врать?
А дети где? Где детский звонкий смех?
Пустует двор и яблок нету кому собирать.
Что правда то не грех.

Где дети? Где юне года?
Вернуться б мне в былые сети
И песню спеть как никогда,
А во дворе всего лиш ветер, тихо качат провода.

Как мало сказано : любить,
Любовью жить, душать, до каждой клеточки желать,
Любить, страдать, писать, творить,
За жизнь Тебя благо дарить.

Досить приємний патріотичний вірш Красельникової Тетяни Юрівни:

З ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ БАТЬКІВЩИНА

Повільно за обрій сонце скотилось,
Як гарно, що тут народитись судилось,
Де зорі вночі світять ясніше,
І річка, і луг, і поля найрідніші.
Дух хліба пливе над оселями всюди,
І поле шепоче : «Спасибі вам, люди».
Стаю на коліна, омита росою,
Перед твоєю, Вкраїно, красою.

Безліч в історії рідній подій,
Стрімким кораблем пливемо ми по ній.
В століттях шукаємо корінь життя,
Та жоден не взнав таємниці буття.
З чого любов до землі пророста?

З чого почався рідний наш край?
Напевне, з добра, бо земля наша – рай.
Щастя дарує, земля Україні,
Кожному дому і кожній родині.
І радістю нам, як сміється дитина.
І все це вона, це вона – Батьківщина!





Гарний вірш Криничної Світлани :

НЕ ЗАБУВАЙ НІКОЛИ ЗВІДКИ РОДОМ

Не забувай ніколи звідки родом,
В якому виріс місті чи селі.
Завжди пишайся і гордись народом,
Бо з ним живеш і мрієш на землі.

І пам’ятай про рідних батька й матір,
Про дім, подвір’я й вишню на межі,
Садочку яблунь пелюсткових шатів
Й промінчика, що в хаті на стіні.

І десь далеко, може й закордоном,
Не забувай про свій вкраїнський рід,
Як пахнуть роси свіжістю й озоном
Де упокоївся твій прадід, дід.

Сказати не соромся в дружнім колі,
Що батько – конюх, мати – ланкова.
Подякуй і вклонися низько долі,
Що дала тобі вірних два крила.

Коли в село приїдеш у відпустку,
Де ждуть на тебе з радістю батьки,
На модний бренд накинуть тернову хустку
Бо рік за роком – відцвітуть садки.

Вклонися низько батькові і мамі.
Для них назавжди ти – мале дитя.
Між блискавок; дощів і між громами
ЛЮДИНИ гордо в світ неси звання!

Подобається вірш Купрій – Кримчук Тетяни :

СТЕПОВИЧКА

Я – степовичка, я – дитя привілля,
Дитя шалених і сухих вітрів
З народження вдихаю трав пахілля,
Під солов’їний засипаю спів.

Моя колиска – з ковилу та м’яти,
Із плетениць волошок пелехатих.
Моя колиска – з чарів горицвіту
Немов з легенди, зі святого міту.

Вусате половіє в полі жито, -
Я тут зросла, мені тут довго жити:
Заронене зерно дорідне в душу –
За кожну персть згордитись мушу.

За кожне деревце, за кожну квітку,
За день морозний, і за сонце в літку,
За грона, що багрянцем на калині,
За небо зоряне, за дні в чарівній сині.


Тут зустріча душа моя світанки…
За долю – українську вишиванку! –
Тобі спасибі, степовий мій краю,
За все, що буде, і за все, що маю.

Гарний вірш Литвинюка Дмитра Володимировича :

Мій рідний край

Мій рідний край, моя земля,
Південним Бугом і Дніпром омита –
Кіровоградщина моя,
Колоссям золотим укрита.
Прадавня скіфська сторона
В самому центрі України,
Немов волошка розцвіла
В вінку моєї Батьківщини.
Багата ти, моя земля:
Граніт, уран, буре вугілля,
Золота жила пролягла
І Чорний ліс, як оберіг довкілля.
Люблю тебе, мій рідний край,
Я тут і тут моя родина.
Тож і міцній, і процвітай,
Чудова степова перлина!

Гарний вірш Маковець Оксани Йосипівної :

ВІТЧИЗНА КОХАНА

На серці моєму краса не зрівнянна,
У ньому назавше Вітчизна кохана.
Цю трепетність щиру душа зберігає,
Котра і з роками ніде не зникає.

Зелені Карпати, де я народилась,
Співанки складати ще змалку навчилась.
Закохана в квіти, у трави шовкові,
В поля під житами, в дощі веселкові.

І лину щораз до пшеничного поля…
Не там мені жити – так склалася доля.
Але наймиліша земля, у розмаю,
Свою Україну в піснях прославляю.

Що віддаль і моря бездонні простори,
Коли пред очима далекії гори…
Хвилюють лани, там де льон голубіє,
Та хвиля Дніпрова про обрії мріє.

І де не живу – я свій Край величаю,
Молюся за нього, і вірю, бо знаю:
Здолає недолю, поправить руїни,
Велично-прекрасний Народ України!





Гарний вірш Матузок Любов Петрівни:

МІЙ РОМЕН

Мій Ромен – герць племен, дзвін стремен, блиск імен…
Снить Сула у легендах –лілеях,,
І каштани і клени незгірше знамен
Майорять у роменських алеях.
Тут життя мого дні – задушевні пісні,
Зелень й золото – юності фарби…
Відбиває Сула купола осяйні
І хизується знайденим скарбом
Перед містом, що згадує Київську Русь,
Що любило Шевченка стрічати…
За усіх, хто тут жив – пригорнусь, поклонюсь,
Бо так хочеться місту сказати:
«Ти – молитва, з якої почався мій світ –
Мій Ромен, мого щастя столиця!
Ти - кохання, примножене мудрістю літ,
Ти – майбутнє моє яснолице,
Батьківщина мала, рідний край, сторона…»
… В древнє місто вступає прибулець,
Щоб торкнутись Ромна й прочитати сповна
Всі легенди в часописах вулиць!

Досить непоганий вірш Микитюк Марти Анатоліївни:
Мій рідний край – моя земля,
Люблю Тебе завжди!
Не знаю я, де буду ще,
Та повернусь сюди…
Без Тебе – всі мости чужі,
Далекі і не ті.
І вулиці – холодні, злі
І темні восени…

А рідний край – це теплота,
Це День і журавлі,
Вони летять і хто куди,
Сюди ж знов навесні…

Мій рідний край – моя сім’я
І друзі як рідня,
І хто куди , я ж знов сюди,
Бо тут моя Земля!

Гарний вірш Микуліної Іми Констянтинівни:

ПІСНЯ З ПОЛОНИНИ

Вплету у коси сонячне проміння,
Віночок запашних весняних трав,
Порину в світ казкового цвітіння,
Почую пісню, що струмок заграв.

Вам заспіваю пісню з полонини,
Яку почує смерековий гай,
Уславлю вроду й велич Верховини –
Чудовий наш і неповторний край!

Бо Закарпаття – оксамит країни,
В посріблених мережевах струмків.
Це чарівний куточок України –
Джерельце щастя мого і батьків!

Я руки підійму в блакить прозору,
Під ясним сонцем опинюсь вмить я.
Погляну вдалечінь я неозору –
Духмяним цвітом встелена земля.

Нема куточка, кращого для мене,
Бо тільки тут все рідне і своє!
Душею й серцем все благословенне!
Ти, Закарпаття, назавжди моє!

Гарний вірш Мітасової Ірини Вікторівни:

МІЙ КРАЄ ОКСАМИТОВИЙ, ПРОКИНЬСЯ!

І місяць у сріблястому серпанку,
І невимовно-тиха літня ніч
Так віддано шепочуть обіцянку,
І завмирають щемно віч-на-віч…

Десна замріяно купає зорі
І ніжно заколисує сади.
Ліси столітні, луки неозорі…
Беззахисні… О, Боже, пощади!

Вдивляюсь у твій сон легкий, ефірний,
Крізь ясну ніч до тебе шепочу:
«Мій легковірний, часом і невірний,
Мій крає, ти спочинув досхочу.

Текли віки, ти горя мав по вінця,
Ти, мов сновида, за вождями йшов…
Мій крає оксамитовий, прокинься!
Прокинься, бо ведуть на плаху знов.

Ти пестував нас з ніжністю Психеї,
І мужності учив у скрутну мить.
Ми вміємо вмирати за ідеї,
Та час прийшов навчитися любить».


Хороший вірш Нечитайла Михайла Степановича:

МОЄ СЕЛО МЕНІ ЛИСТА НАПИШЕ

Моє село мені листа напише
Листочком вишні, що впаде на плечі,
Та ще зорею, що малює вечір,
В колисці житній серце заколише.

Моє село із-за сливи
Шарпнеться в поле, зачепивши душу.
І вродить яблук споконвічне струшуй,
І груш медових солодко-важливе.

Моє село, окресливши ярами
Затерплий запах сіна в надвечір’ї
Качиним білим із озерця пір’ям
Змалює всесвіт свійськими птахами.

Моє село із перехресть дитинства
В мені тече молочною рікою,
Та маслюками, що цілують хвою,
Та дядька Йвана знатним судочинством.

Моє село, у згадках аж до краю
Твій запах-дух, батьків по хаті кроки,
Та ще чомусь беззубий дід Морока,
Що яблуко невтомно доїдає.

Гарний вірш Ніколаєвської Світлани :

Рідний Край

Мій рідний край – моя оселя,
Твій спів в душі завжди луна.
Ти мелодійний та веселий –
Співає радісно струна.

Ти, наче пісня журавлина,
Чудова, сонячна земля!
Тебе ніколи не покину –
Завжди з тобою буду я!

Для мене цей дарунок Бога
Постав сапфіром добрих справ.
Людське життя – важка дорога,
Вузька стежинка серед трав.



Глибокий вірш Остролуцької Антоніни Михайлівни:
***
Погіршать видимість тумани,
Проллється молоко із зір
І нам залишиться омана,
Осінній тихий поговір.
Далеко зорі – не дістанеш,
Далеко Сонце – не збагнеш
І, наче сонечко, розтанеш,
Злетівши із осінніх веж.
І тільки осінь, тільки осінь,
Стеблинка Місяця вгорі,
І тільки оси, тільки оси
У сховку сутінків зорі.
І чи ми є, чи ми відсутні,
Сміється Місяць наш на кутні,
Стебло лишається зорі
І хліб, як Сонце, на столі.





Хороший вірш Остроуха Віктора:

Рідному Краю

Мій рідний край, частинка мого серця,
Тут народились ти і я,
Під прірвою небесного озерця,
Тримаю на губах твоє ім’я.
Тебе, прекрасний, всюди прославляю,
Твоя земля і щедра, і ясна,
А кращого у світі не буває,
Душі моєї вільна сторона.
Твою красу і чисту, і живу,
Не в силах я із кимось порівняти.
Щасливий , що в тобі зріс і живу,
І ні на що не зможу розміняти.
Я у тобі провів своє дитинство,
В тобі і проведу усе життя,
Бо ти для мене щастя, материнство,
І в нас одне на двох серцебиття.

Чудовий вірш Охріменко Віктора :

МОЯ Україна

У пам’яті моїй зринають
Місця де довелося буть.
Калейдоскопом пропливає
Й торкає серце їхня суть.
З розрізнених картинок – ниток
У мозаїчнеє панно
Моєї власної Вкраїни
Живе сплелося полотно.
… поля Черкащини безмежні…
Круті Дністрові береги…
Карпатські пагорби бентежні
Й Глибоки рідної горби…
Сула зміїться мальовничо…
І каламутний завжди Прут…
Гул Черемоша войовничий…
Дзвінкі джерельця там і тут…
Усе це рідне до загину.
Це навіть з часом не минем.
Люблю я щиро цю країну,
Що є частинкою мене.

Хороші вірш Приймака Віктора Васильовича:

СОЛНЕЧНЫЙ КРАЙ

Солнечный край утопает
В пышно цветущих садах.
Кроны деревьев качает
Ветер на древних холмах.

Звон колокольный витает
Там на крутых берегах,
Бликами море играет,
Парусник мчит на волнах.
Небо высокое манит
Тайной далёких миров.
Воздух бодрит и дурманит,
Словно напиток Богов.

Сердце от счастья ликует!
К Богу взывает душа.
«Край, что влечёт и чарует,
Благослови, чуть дыша!

Чтобы всегда стороною
Край обходила беда.
Чтобы однажды весною
Снова вернуться сюда.»

Сподобався вірш Савчук Анастасії Миколаївни:

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ – МОЄ СЕЛО

Мій рідний край – моє село.
Я краю іншого не знаю
Де цвіт в садах як молоко
І поле без кінця і краю.

Тут ліс шумить, гуляє вітер
І жито хвилями іде.
Косар спітніле чоло витер
І на стерню покіс кладе.

Дівчата впорядковують городи
В жару повіяло й неохоче
І просто так, без нагороди,
Лелека їм пісні стрекоче.

Живе село своїм життям,
Хоч і важким та зрозумілим.
І на душі немає плям,
Якщо не плутать чорне з білим.

Тож рідний край – моя країна
І цілий світ – моє село.
А чи була би Україна,
Якби Тараса не було?

Гарний вірш Салецької Олени Костянтинівни:

ЧАСТИЧКА ВСЕЛЕННОЙ
Ты ловишь солнца лучик на рассвете
Цветка вдыхаешь нежный аромат
Трель птиц слышат твои уши
И манит тебя вдаль чарующий закат
Ты этим всем живёшь
Ты этим всем пропитан
Есть частью этой всей
Вселенской красоты
И в этом мире нет границ
Барьеров, языков, религий
Мы все ЕДИНЫ и ЖИВЁМ
В мире любви, цветов и красоты…


Гарний вірш Санлайф Карини:

«КАЗАЦКОЙ СЛАВЫ ГРАД»

Места, что стали мне родными,
Не воспиваются в стихах.
И воды, что рекой бурлили,
Уж не текут в сих берегах.

Казацкой славы град шахтёрский
Раскинулся среди стезей.
И вам расскажет каждый школьник
О битве на земле моей.

Богдан Хмельницкий вёл в атаку
Войска отважных казаков,
И битва эта была жаркой
У Жёлтой речки берегов.

Прошли века, здесь город вырос,
Прославил он шахтёрский труд.
Да только воды речки быстрой
Теперь лиш под. землёй текут.

Здесь тихо, зелено, уютно,
Но очень жаль, и згода в год
Жизнь постепенно замирает.
Нет перспектив у Жёлтых Вод…


Сподобався вірш Співак Наталії Михайлівни:

РОЗДІЛЬСЬКА ВЕСНА
Розлився бузок за віконцем,
Жовтіють кульбаби в траві.
Каштани радіють під сонцем,
Свічки запалили свої.

Розділ у барвистім розмаї,
Весна проголошує бал.
Пташки голосисто співають,
Неначе вивчають вокал.

Озерце «квакуші» обжили
І в голос кричать на весь світ,
Що байдики пусто не били,
І скоро вже буде приплід.

Наділа берізка сережки,
Красуня, білявка струнка.
Розкидавши берегом стежки,
Тече неспокійна ріка.

В долині маки заяскрились,
Калина розпустила цвіт.
Весна у всій красі з’явилась,
Щоб знову оновити світ!
Гарний вірш Стасюк Миколи Івановича:

БАТЬКІВЩИНА

В селі звичайна хата біла.
Така ж прадавня, наче світ:
Чи то навпочіпки присіла,
Чи то зіпнулася на дріт?
Не дах міцний – якась солома,
Згнили, зчорніли геть сніпки,
Лиш кукурудза блиском хрому
З-під стріхи зирка залюбки.
І хоч малесенькі віконця
Давно обклали бур’яном,
Та усміхаються до сонця
Блакитним поглядом й чолом.
Криві та зламані ворота,
Плетінь, вербовий перелаз,
А на кілках старого плоту
Горшки вмостилися якраз
Буяють скрізь тут, мов чуприна,
Густі зелені спориші…
Та це ж і є та Батьківщина,
Що найдорожча для душі!


Подобається вірш Трепети Іванни:
***
У селі пересохла криниця.
А була у ній добра вода…
Прилітала напитись Жар-птиця,
Брала воду і я, молода.

Не криниченька нині – а рана,
Смуток жовто – блакитного дня.
Не схилю журавл,я твого зрана
І козак не напоїть коня…

Гарний вірш Туровської Лесі:

Бердянськ

В солнечном, заветном городке
Кукольные домики стоят
Я брожу с улыбкой, налегке,
И летит мой восхищённый взгляд.

Я – свободна. Отдых и простор
Моря плеск и клумбы ярких роз
Вечером – душевный разговор,
Ночью – дождь из августовских звёзд.

Там, где я живу – котов полно,
Виноград сформировал навес,
Сетка-дверь, под потолком – окно,
Не житьё, а целый мир чудес.



Буду помнить этот светлый рай.
Грусть шарфом окутывает плечи.
Я Бердянску не скажу : «Прощай»,
Потому, что зажду новой встречи.


Гарний вірш Тютюнника Миколи Григоровича:

СТЕПОВЕ СЕЛО

Батьківщина. Степове село.
Навкруги лише безкрає поле.
Хоч куди б тепер не занесло,
Згадуєш це завше з тихим болем.

Згадуєш це небо голубе,
Блиски сонця в хаті на підлозі,
І, хлоп’ям малесеньким, себе,
Що зіпнувся в перший раз на нозі.

Саме звідси твій походить рід,
Тут лишились батьківські пороги,
І старі тополі край воріт
Й досі в пилюзі ще гріють ноги.

Згадуєш на вигоні вітряк,
Де, було, завжди крутились діти,
І якому, помнеться, ніяк
Не вдавалось над селом злетіти.

Саме тут ти першу крихту з’їв
Й засинав під ніжну колискову,
Тут, вернувшись з будь-яких країв,
Знов на рідну переходиш мову.


Гарний вірш Ущапівської Тетяни Дмитрівни:

Наче вічна сторожа, стоять зачаровані клени
У моєму селі, молодих наших літ оберіг.
Соловейком лечу я до вас під покрови зелені
І обірваним листом спущусь на знайомий поріг.
А корона у клена зелена-зелена, знає всі таємниці мої молоді.
Повернуся додому, притулюся щокою, уклонюся в криниці джерельній воді.

В яблуневім садочку стоїть наша батьківська хата.
Усміхається людям в вінку із жоржин та лілей,
У повітрі бринить ароматом меліси і м’яти :
Рідна мама моя зустрічає з дороги дітей.
А садок озивається голосом батька, нас скликає докупи під яблуні знов,
А у хаті, мов зорі, горять вишиванки, то матусина в них пломеніє любов.

Ми не зчулись з тобою, як стали дорослими діти.
І лелека над хатою нашою став на порі.
Є багато доріг у звабливім, незвіданім світі,
Та найперша із них починається в ріднім дворі.
Хай життя посилає Вам сонячні ранки, хай дарує Вам яблука дідів садок.
Збережіть же у серці оті вишиванки і бабусину пісню, й кленовий листок.

Хороший вірш Филиппова Сергія Володимировича :

Все до мелочи знакомо
И обыденно весьма,
Сонных улочек истома,
Деревянные дома.

Те же запахи и краски,
Что и двадцать лет назад,
Жизнь без каждодневной встряски,
Устоявшийся уклад.
Так все вышло, так сложилось,
Тот же круг из тех же лиц,
Их природная сонливость
Непривычна для столиц.

Это свойство всех провинций,
Их всеобщего родства,
Где размеренность, как принцип
И как форма существа.

Гарний вірш Фіщук Тетяни Олександрівни :

На полях колосится пшениця,
Біла пташка у небо зліта.
Дух людей – він міцний, наче криця,
Не знівечили його літа.
В нас у центрі села похилили
Верби віти свої до землі.
Наше Устя давно полюбили
Навесні молоді журавлі.
З їх прильотом село розцвітає
І блакитнішим небо стає.
Хай ніхто із вас не забуває
Рідне й тепле гніздечко своє.
Лийся, пісне, до кожного дому,
Позбавляй нас усяких турбот.
Хай планеті всій стане відомим
Наш трудящий устянський народ!

Хороший вірш Фліс Софія Тарасівна:

СОННИЙ ЛЬВІВ

Згасають зорі, скоро знов світає,
Вже метушня у кожному вікні…
Старенький Львів ще сонно позіхає:
«Всім час ставати? А мені ще ні…»

І знов туманом вулички покрито,
Так тихо й гарно по бруківці йти,
Лиш де-не-де крамнички вже відкрито,
В яких туристів можна знайти…

Ось там за рогом ще трамвай порожній
Пливе в тумані, як між хвиль морських.
Спішить до нього ранній подорожній
По рейках від роси таких слизьких…

Та місто спить ще, рано прокидатись,
І сотні левів бережуть цей сон…
Та, Львове, знай, цілком можеш пишатись,
Що навіть сонним маниш ти в полон!

Хороший вірш Черняхівського Анатолія Івановича:

У ВИШГОРОДІ – ОСІНЬ І ДОЩІ

І пригорнувшись до Дніпра скраєчку,
Дрімає тихо в нього на плечі
Маленьке і гарнесеньке містечко,
Де із новин – лиш осінь і дощі…
До нього сни приходять теплі і ласкаві…
А лік рокам давно вже загубивсь,
Та залишилися у ньому величавість
І благородство княжої доби.
У ньому люди щирі і привітні –
Відкриті душі, люблячі серця…
У барвах осені моє містечко квітне –
Дарунок щедрий всім нам від Творця.

Сподобався вірш Чорної Любові Костянтинівни:

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Село твоє, уквітчане садами,
Папало в серце, влучило у ціль.
Село твоє. Та бачу долю мами,
То так ти змалювала, Діно, біль.

Петрівка. Пустинка. Отрада.
Це села на донецькій стороні.
Мало-Михайлівка, Діброва. І розрада
Просяна рідна, на дніпровськім тлі.

І тут і там народ терпів роками,
Чекав і вірив в краще майбуття.
Болить душа, бо згадую я маму
І села, що зникають із життя.

Спасибі, Діно, за змальовані картини
Життя і побуту чудових петровчан.
А ще молюся я за вільну Україну,
Щоб негаразди не торкалися селян.

Щоб сад буяв і тішили плодами
Налиті соком яблука в саду.
«Село моє, уквітчане садами» ,
Хай славу піднімає в висоту.









Пдобається вірш Шапоренко Володимира Васильовича:

«МІЙ РІДНИЙ КРАЙ - ХОРТИЦЯ»

О славне місто Запоріжжя,
Я назавжди прощаюся з тобою
Усі твої шляхи та роздоріжжя
Навіки залишаться зі мною.
О, славне місто де пороги
Обіймає могутній наш Дніпро,
Він бачив тут козацькі перемоги
І це було не так давно.
І Хортиця, що завжди вільна,
Як пам’ятка, довічний оберіг,
Вона твоя підпора щільна,
Тобі ніхто так не поміг,
В твоїм самотнім становленні
В краю свавілля та різні,
Ти стала ворогом насилля
За що й пою тобі пісні.

Гарний вірш Шиманського Віктора Дмитровича:

МОЄ РІДНЕ СЕЛО

Село схилилось над водою,
Про щось замріялось на мить,
Немов милуючись собою,
Шепоче Буг, вода шумить.

Красуні верби величаво
Схилили віти до води,
На небі ширшає заграва,
То сходить місяць молодий.

Стоїть споруда над водою,
Їй непідвладний часу плин.
Відгомін давнини глухої,
Часів минулих свідок млин.

Гарний вірш Яценко Галини:

ЛІТНІЙ ЕТЮД

Тануть роси любові в світанковій імлі,
У розпатланім серці вібрують джмелі.
Тричі півень про зраду світанку кричить,
Сонце динею жовтою з воза біжить.

Цвіркунів бринять флейти на літа губах,
Десь в полоні пшениць заблукав знову птах.
Он метелика крильця цілують квітки,
І у дзьобиках бджоли знов ніжать меди.

Трави небо голублять в зелених руках,
Хмари гриви полощуть в річок дзеркалах.
У повітрі тремтить бурштиновий пилок,
Капелюха повісив комар на кілок.

Гори гордо знімають туманів габу,
Витирають смереки живицю – сльозу.
За минулим своїм тужить дримба стара…
Моя Турка світанок життя зустріча!

Напрочуд влучним видався 4тий поетичний конкурс на тему «Рідний край». Кожен вірш переповнений особливими спогадами про свій маленький рідний куточок, що дарує бажання повернутись у дитинство, юність і поділитися з читачем .

Анастасія Краля (із е-листа від 12.02)
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow