альманах «СКІФІЯ-2012-Літо»




 

 «СКІФІЯ-2012-Літо» *.

 

Наразі ми підготували 2-й випуск альманаху "СКІФІЯ-2012-Літо".

До нього запрошувалися автори всіх регіонів України та  деяких країн зарубіжжя.

 

СКІФІЯ-2012-Літо.-
Канів. Вид. “Склянка Часу*Zeitglas”, 2012.-420с.
ISBN 978-966-2306-33-1
СКІФІЯ-2012-Літо.-(Літературно-художній альманах)
Технічний редактор,
упорядник, оригінал-макет О.В.Апальков
Коректор І.Пустовойт
Обкладинка Є.Гордієнко(використано графіку Я.Носкової)
Здано до набору 01.06.2012. 
Гарнітура Courier New Cyrm, Tiemes
Тираж 1000

Тексти друкуються в редакціі авторів

 

 

Книгу іллюстровано графікою  та  живописом молодих українських художників:

 

Лукшиної Галини 
Носкової Яни
Литвина Романа 
Якимової Вікторії 
Нагорного Олександра 
В`юник Аліни 
Логачової Лариси 
Репнікова Ігоря 
Самбуки Маши 
Лопатіної Ірини 

На обкладинці - робота Носкової Яни

 

 

Твори приймалися до 28 травня 2012 року.

 

 

 

АВТОРИ альманаху "СКІФІЯ-2012-Літо"

 

Андрієвський Олександр

Апальков Олександр

Бабенко Анастасія

Боровський-Клюєв Валентин

Бурбело Олександра

Влащік Валерія

Вовнянко Анатолій

Волинець Катерина

Волощак Юрій

Гирлянова Ірина

Говорун Валентин

Голубовська Тетяна

Гороховська Олена

Григор`єва Євгенія

Гринівецька Ірина

Гур`єва Тетяна

Денисенко Христина

Диб`як Неоніла

Друзь Вадим

Єрошенко Василь

Жалюк Вадим

Жеребцова Ніна

Заржицька Еліна

Затовська Людмила

Зінченко Сергій

Зіньчук Ігор

Зозуляк Данило

Зоріна Марина

Зоря Світлана

Комісарук Володимир

Кононенко Борис

Котихова Ганна

Кравчук Наталія

Красельникова Тетяна

Кузнєцова Марина

Кулаковська Ірина

Куліков Костянтин

Кушнір Тарас

Лара Песенка

Левченко Сергій

Лисицький Михайло

Лисиця Тамара

Ліпчинський Валентин

Луценко Зінаїда

Льоська

Мазур Наталія

Маковій Олена

Малиновська Людмила

Малюга-Муравчик Галина

Мамчич Олена

Манько Руслана

Мєдвєдєв Іннокентій

Міхалевський Віталій

Моцпан Дмитро

Муравський Дмитро

Некрасовська Людмила

Нечипельський Назар

Низак Лія

Норченко Валерія

Останіна Ніна

Остролуцька Анастасія

Панасюк Мирослава

Патлань Юлія

Печора Олександр

Прєснякова Іванна

Радько Тетяна

Рейцен Євген

Силіна Лілія

Сильченко Віра

Сідаш-Приходько Марина

Скорий Сергій

Скоробогата Любов

Слава Світова

Смольницька Ольга

Сорокін Віктор

Староста Петро

Суходол Юрій

Таран Валентина

Тимохін Микола

Тищенко Вікторія

Тужиков Андрій

Ульяницька Людмила

Харакоз Наталія

Хоружий Микола

Цап Микола

Цапро Ольга

Чорна Ольга

Чорногорець Тетяна

Чучаєв Олександр

Шаргородський Євген

Яркова Єлизавета

 

 

 

 

  • ** Довідки за тел. (04736) 36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net
  • З книгами нашого видавництва можна познайомитися на сайті :
  •  http://zeitglas.libra.in.ua/

Увага!


Кожний автор, твори якого друкувалися на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas», або на сторінках тематичних альманахів, має право на видання власної книги з 30% знижкою видавничих витрат.

 

Альманах СКІФІЯ-2012-ЛІТО можна придбати післяоплатою (40 грн.), замовивши його у видавництві

zeitglas@ck.ukrtel.net



Деякі уривки з текстів збірки:

 

 

" Якось подивився Льончик по телевізору цікавий фільм. Буцімто мужні космонавти зустрілися у космосі з жорстокими ворогами – велетенськими павуками. Ті павуки почали полювати за космонавтами, а героїчні космонавти, звичайно, з тими павуками билися. Стріляли їх з лучеметів так, що тільки трісочки летіли..."

Заржицька Еліна, стор.5.

 

 

 ***
Все твои страхи и все твои фобии –
Вот все твои грёзы – тревожные сны:
В вальсе собачьем нелепой пародии,
Хмельной Мельпомены родные сыны...

Моцпан Дмитро, стор.12

 

 "Боже мой, как же мне нравилась Танька Маринина! Пухленькая, с румянцем на щечках, украшенных ямочками, двумя косичками, торчащими в разные стороны, но главное – акающим московским говором, разительно отличающимся от нашего южного произношения. Она была младшей и любимой дочкой полковника Маринина, лётчика-истребителя, фронтовика, солидного мужчины с ёжиком седых волос и строгим взглядом. Маринины жили в Москве, но летом отдыхали в нашем небольшом старинном крымском городке, где у них был свой дом – нечто вроде дачи. Приезжали москвичи на собственном автомобиле – просторной и – как мне казалось тогда – удивительно красивой «Победе». Такой машины ни у кого из местных не было..."

Скорий Сергій, стор.13 

 

 "Зимой над ним издеваются безжалостно. В простуженные махровые дни, когда у школьных дверей скрипят зубы от холода, жизнь перестаёт быть жизнью. Родился он в январе, в месяц холодный, но быстрый, и с малого возраста был уверен, что и смерть свою встретит, скорее всего, в январе. Когда тебя насильственным путём около получаса окунают с головой в мокрую гору снега, невольно задумываешься о смерти..."

Муравський Дмитро, стор.54.

 
"Не отвечают на добро добром.
Ещё с лихвою захлебнётесь лихом.
Блеснёт хитро кровавым серебром
неблагодарность под рукою Линха.
Он и тогда всей Скифией владел, –
в леса и реки не ходили греки;
он удилами делал свой удел
на век на свой, а думал, что навеки.
Как все цари, был сам себе царёк, –
подобострастны, беспробудны лица;
соединял он с западом восток
и чётко знал, где грани и границы..."

Гирлянова Ірина, стор.67. 

 

 "… Ірка знайшла її біля стежки вранці, коли виганяла на випас гусей. Спочатку злякалася, зненацька побачивши ту перед собою, бо колись така сама ворона боляче вхопила її за ніс, – невдячне створіння, адже тоді, коли брат приніс її, замерзлу, до хати, дівчина взялася відігрівати нещасну біля грудей. А сьогодні, коли побачила, що хижачка мертва, відразу заспокоїлася і навіть пожаліла птаху. А вже гуртом, граючись у дорослих, вирішили поховати покійницю в кутку саду, за агрусом, аби потім по-християнськи приступити до жалобного, але дуже смачного обіду. Ним мало стати куплене Галинчиним татком для сімейства напередодні вихідних морозиво, що духмяним батоном лежало на верхній полиці морозильника і ніяк не давало Толику зосередитися на траурній події. Дарма, що Галинка говорила так жалісно..."

Диб`як Неоніла, стор.75.

 * * *
Нас ніжило літо ніжними руками
і буяли трави з нами заодно,
зорі танцювали в нас над головами
і лилось кохання молоде вино.
Де ти літо, де ти? З ким тепер гуляєш?
Вітер вже розвіяв все твоє тепло.
Трави вже пожухли, а я сподіваюсь,
в телефонну трубку їй кричу: – Алло!

Комісарук Володимир, стор.100. 

 

 

"З одного боку, здається, що доля його правицею гладила по голові й казала приємні для нього слова, а з другого, вже лівицею, давала стусанів, промовляючи: «Ти здурів, Андрію, чи що? Ти здурів?» Це стосувалося багатьох речей, але видокремити можна дві – це літературна діяльність і позалітературна, себто богемна. Себе, не дивлячись на такий собі творчий доробок – з десяток книжок поезії та прози, часто ставив у досить скрутне становище, наставляючи в лоба уявного пістолета й говорячи самому собі, хай тебе тішить те, що я маю зробити щось набагато страшніше й тяжче, ніж те, що зараз хочу зробити".

Левченко Сергій, стор.116. 

 

 

 "
Моя матуся стояла посеред дитячого майданчика й здивовано дивилася кудись у небо.
– Що це таке??? – її голос тремтів.
Я поглянув угору, там виднілися двері. Все зрозуміло. Залишалося лише дістати із кишені приймач і отримати нове завдання. Так і зробив. Поліз у кишеню й ледь нащупав дивовижну цукерку. Розжувавши її, перед очима постав шеф. Він сидів у високому кріслі, звідки його ледь було помітно. Це був Микола. Йому 14. І він керує організацією, котра вирішує усі конфлікти, що виникають в межах Землі, всіх планет Галактики та інших вимірів. І хто там казав, що світом керують чоловіки, чи то пак жінки??? Ви всі глибоко помиляєтеся, тому що світом керуємо ми – діти..."

Чучаєв Олександр, стор.136.

 "Взагалі-то мене звуть Володя.
Але … я не впевнений, що хтось у школі про це ще пам’ятає.
А починалося все так.
Коли я був маленьким, у мене був тато, я в цьому впевнений. І він мене дуже любив!
Хоч мама й говорила, що його не було…
Але дивно: як же не було тата, коли він за словами мами, «покидьок, зараза й зіпсував їй усе життя»?! Так мама часто говорила бабусі. І мені, коли дуже сердилась.
А я пам’ятаю, що тато був великим, від нього пахло одеколоном і цигарками.
Тато підкидав мене над головою й називав Володиком.
Я тата теж дуже любив.
А потім тато десь зник…
І мама мене покинула..."

Луценко Зінаїда, стор.179. 

 

 ***
Себя в пространство превращаю,
Вдруг бестелесным становлюсь.
И только душу ощущаю,
Уже как – будто не боюсь.
И неба луч меня пронзает,
И ветер веет сквозь меня,
И день со мною исчезает –
Я сам из этого же дня.
И из искрящегося блеска,
Из налетевшего дымка,
Я в брызгах брошенного плеска...
Я – луг, я – поле, я – река.
То вдруг исчезну, то возникну –
Ты сквозь меня легко пройдешь,
Ведь если даже и окликну –
Ты, оглянувшись, не найдешь.

Шаргородський Євген, стор.194.

 

 

 ***
Люблю мужчин высоких и красивых,
С фигурой стройною, чтоб проседь в волосах,
Чтоб был мужчина ласковый и сильный,
С руками нежными и мудростью в глазах.

Люблю мужчин достойных и надежных,
Чтоб защищали женщину, любя, 
Чтоб не давали обещаний ложных...
Как же из всех я выбрала ТЕБЯ???

Чорногорець Тетяна, стор.231. 

 

 

 А ЖАЛЬ

Слегка хмельной, слегка влюблённый,
И жизнь – как суетный вокзал.
Не помнишь губ моих солёных,
Ведь ты же их не целовал.

Очередное грянет лето
И новая завьётся пыль.
И пыль закроет строки эти –
Ведь ты меня уже забыл.

И увлекут другие лица
И дел невиданный завал.
О чём жалеть, по ком томиться –
Ведь ты меня совсем не знал.

Влащік Валерія, стор.247. 

"...Охайно вдягнена у консервативні відтінки; з елегантною, стриманою шпильками зачіскою, Лариса Іванівна складала враження пунктуальної, врівноваженої, педантичної жінки з правильними поглядами на життя. Незважаючи на відсутність колег у кабінеті, вона завше чепурилась й щосуботи робила манікюр. Ніхто не чув й не бачив її, окуту паперовими хмарочосами у своїй скринці. Ніхто навіть гадки не мав, що ця «канцелярська мишка» колись мріяла бути відомою співачкою!.."

Льоська, стор.282. 

 

 "О, скільки того хліба:
Завжди май об`єктив.
Напевне, наче, ніби –
Пожива глядачів…
Шурх... Фест... Виступ... Зйомка... Мій об’єктив вихвачує картинку... Не може бути: стільки років і раптом ти... Шурх...
Чмоки-чмоки: лиснить професійний фотік, карбуючи млосних моделей, відчуваючи на губах глянець дорогих журналів. Цей присмак поглинає повністю, наче воронка воду. Ти вже в ній, годі пручатись. Тож, посміхнись. Більше жаги, хтивості, експресії, моя мармурова мавпочка. Чмоки-чмоки. Так. Чмоки-чмоки. Сьогодні ти в ударі. Чмоки-чмоки. Може на каву поза фотостудією. Чмоки-чмоки. Не починай. Ти ж знаєш: робота і особисте, як світло і тінь – має бути щось одне. Чмоки-чмоки..."

Жалюк Вадим, стор.293.

 

 

НОЧКА


Глаза открою – пошире, настежь – 
Пускай попьют пьянящей ночи, 
Они до ночи – так охочи, 
А не напоишь – кого обманешь?.. 
Кромешной ночью, иссиня-черной, 
Стены держась, иду наощупь – 
Была когда-то твердой поступь, 
Да оступаюсь – ногою стертой. 
Но все же, помнят мои подошвы 
Рисунок трещин на асфальте – 
Игра мозаик в мелкой смальте 
Хранит следы прогулок прошлых...

Друзь Вадим, стор.303.

 

 

 "...«Не чувствуем мы ничего», – отвечали зеленые листья. Продолжил пылко южный зефир: «Но если мечтаний страны не существует нигде, мы сами ее сотворим!» «Но как? Как мы сами можем создать эту мечтаний страну с истины солнцем, с луной справедливости и со свободы горою?» – спросили зеленые листья, колеблясь. Южный зефир отвечал: «Великим могучим духом нашей юной отважной души. Этот великий дух юных отважных сердец – всемогущ, он – Бог, сотворивший, творящий, и сотворит он миры!»
«О доброе дерево, древнее древо, а разве дух наших юных душ веры достоин?» – спросили зеленые листья. Древо молчало, ничего говорить не хотело, и многие листья вскричали: «Мы не пойдем никуда, никуда не пойдем искать мечтаний страну, никуда не пойдем с наших веток родимых, никуда с этого дерева древнего!»
Древо молчало. Южный зефир прочь улетел на легких крылах…
Рассвело…"

Єрошенко Василь (Перевод с эсперанто – Юлия Патлань) стор.313.

 

 "...Вона читала, але не розуміла написаного, відмовлялася сприймати, дивилася на себе збоку і їй здавалося, що це все відбувається десь далеко і не з нею. З хати вийшла Оксана, занепокоєна довгою відсутністю Ніни Матвієвни. Вона підібрала папірець, що лежав під лавою. Це був лист, написаний невміло і з помилками, але читати можна було.
«Здравствуйте. Пишет Вам девушка, которую спас Ярослав. Мойо імя – Сара, я из Камеруна. Ми работала вместе с Ярославом. Он был охранником в нашем заведении. Когда начался авиационный обстрел дома, Ярослав помогал выводить девушек на улицу. Я находилась в дальней комнате и за мной ему пришлось вернуться. При евакуации он нес на руках моего ребенка и вел меня. Было много дыма. Я вишла первая на улицу, а он не успел – упали перекрытия вверху. Ребенка моего он накрил собой. Я очень благодарна ему. Я переслала немного денег, чтоб его перевезли на Родину. Больше у меня нет ни копейки. Извините за ошибки, пишет подруга, она немного знает ваш язик, а я диктую. Я буду всегда возносить за Ярослава молитви Аллаху. До свидания, Сара»...

Прєснякова Іванна, стор.356. 

 

***

Где-то в сети – в глубине, в вышине,
Средь облаков, среди звезд и дождинок –
Почта моя – для меня, только мне.
Ну а компьютер – в режиме ошибок!

Сделаю все, чтобы вырваться в сеть –
Строй узелков, удаленных и ближних.
Надо понять, научиться, успеть.
Сделаю дефрагментацию жизни.

Вылечу вирусы. Стол обновлю.
Коврик для мыши – замшелый и куцый…
Где-то письмо. Со словом ЛЮБЛЮ!
Но не могу до него дотянуться.

Силіна Лілія, стор.412. 

 

 "...– Давай вип’ємо! – зупинив він за руку її.
– Давай, – рука її притиснулася, – мені потрібно пити. Червоне. Від нього швидше утворюється кров. І вона б’є в голову і далі.
За спиною кам’яного Подвойського стояв магазин. У нім він купив “Ведмежу Кров”. Її вони пили в під’їзді низькорослого єврейського в два поверхи будинку. Напівгнилі дошки нили під ними.
– До пальця п’єш ти, – обнімав яскраву етикетку пляшки Олесь, – від пальця – я.
Потім вони сміялися. Ганяли голубів у парку Шевченка. Тикали пальцями в пам’ятник Каразіну і висміювали перехожих.
У напівсплячому гуртожитку вони пішли на “чорний хід”. І посадивши її на підвіконня він гладив вже її груди, невеликі і м’які. Вона губи його покусувала. За вікном вогнями гаснув Харків..."

Апальков Олександр, стор. 416. 

 

 

 

 Альманах СКІФІЯ-2012-ЛІТО можна придбати післяоплатою (40 грн.), замовивши його у видавництві

zeitglas@ck.ukrtel.net

 

 

ВІДГУКИ:

 

 "... Завжди чекаю на вихід нових книг альманаху. Я купую їх декілька, адже вони вдало зроблені і змістовні. Частину книг дарую у бібліотеки міста,  бо нині їхні фонди майже не поповнюються. Тож люди читають щось нове,  живе, сучасне... "

 В.Говорун, м. Хмельницький. 

 

"...составила впечатление о сборнике. Много талантливых работ - это плюс.
Спасибо..."

консультант ВРУ, Тетяна Гур"єва, м. Київ. 

 

 

"Щира подяка видавництву «Склянка Часу» за якісну й корисну книгу! Альманах «Літо-2012» приємно вразив свіжими творами, наповненими коханням, пристрастю, теплом, лоскотними променями сонця й ароматами літа. Любовна лірика надихає, а проміркована логічна послідовність оповідань тримає увагу читача від першої до останньої сторінки. Обов’язково замовлю кілька примірників для друзів, а також прийму участь у створенні наступної збірки." Льоська, м. Дніпропетровськ.
 
"...Мне он очень понравился - объемный, солидный, иллюстрированный. Хочу Вам сказать, что Вы делаете большое дело по укреплению, расширению и углублению культурных и литературных связей, между Украиной и Казахстаном. Я о Вашем альманахе. буду говорить на всех уровнях в нашем городе и при случае поделюсь инф в СП России ..."
Николай Тимохих, Казахстан.
 



Обновлен 05 июн 2013. Создан 06 апр 2012



  Комментарии       
Всего 4, последний 4 года назад
Галина Малюга-Муравчик 30 июн 2012 ответить
Сподіваюсь, що завдяки цьому виданню люди почнуть більше цікавитися літературою.
zeitglas 02 июл 2012 ответить
Частину накладу ми надсилаємо до наукових, обласних та регіональних бібліотек України. Вважаємо що слід постійно знаймити українців із зразками новітньої літератури. Особливо ті верства населення, котрі не мають достатньо коштів на придбання сучасних книг. Тож, дякуємо всім авторам-учасникам альманаху і запрошуємо до його нового випуску, котрий планується друком на вересень цього року.
--- 17 июл 2012 ответить
Прикольная книжка. Стильные иллюстрации. Жаль, что нет возможности прочитать все тексты на этом сайте. Бай-бай.
Анастасія Остролуцька 25 июл 2012 ответить
Дякую за чудовий альманах)
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow