№63 литературно-художественного журнала "Склянка Часу*Zeitglas"




 

Вышел в свет №63 

литературно-художественного журнала

 "Склянка Часу*Zeitglas"



АВТОРЫ ЭТОГО НОМЕРА ЖУРНАЛА:

 

 


Проза Prosa Проза

 

Станіслав Стеценко
Марек Торецкий
Андрій Тужиков
Anatolij Krym
Александр Волков
Софія Мойсеєнко
Ольга Смольницька
Наталія Осипчук
Дарья Кильманюк
Данило Зозуляк
Елена Соколова
Сергей Гайдук
Олексій Ганзенко
Сергей Скорый
Александр Апальков

 


Лірика Lyrik Лирика

 

Евгения Бильченко

Юрий Крыжановский
Александр Товберг
Елена Заславская
Станіслав Бондаренко
Ирина Иванченко
Владимир Страшнюк
Валентина Таран
Тарас Кушнір
Жан Бернар Папи
Уляна Дудок
Володимир Комісарук
Наталія Горішна
Сергій Левченко
Петренко
Наталя Мазур
Валентин Говорун


Есе Essays Эссе

 

Владислав Таранюк
Наталия Демчева
Людмила Исаева
Наталия Харакоз
Александр Катачин




Галерея Galerie Галерея

 

Живопис Тетяни Халазій / Malerei von Tatjana Chalasij:
Обкладинка-Umschlag

Графіка:


Графіка: Євгена Романенка / Graphik von Ewgenij Romanenko, 
Графіка: Лідії Астахової / Graphik von Lidija Astachowa, 
Графіка: Андрія Калькова / Graphik von Andrej Kalkow.



В критичних статтях Н. Харакох, І. Дзюби, Л. Ісаєвої, В. Таранюка Н. Демчевої йдеться про творчість авторів, серед них : В. Єрошенка,  О. Апалькова, Г. Кононова, И. Волосюка, И. Нечипорука, Д. Шлегеля та іншіх...

 

 

 

Примірники журнала можна придбати, післяоплатою 35 грн.,
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 20 грн.)
замовивши в редакції :

zeitglas@ck.ukrtel.net


Журнал тако ж можна погортати та придбати його електронну версію на сайті:

http://store.kassiopeya.com/small/1238/

Отрывки из произведений журнала СЧ№63

Уривки з творів журнала СЧ№63

 

"Якийсь політик колись сказав: «Він працював у відомствах, із вікон яких, із підвалів яких видно не лише власну країну, а й увесь світ». Мова, звісно, велася про спецслужби, шпигунів та таємних агентів. Втім, у людини, про яку мова піде далі, це вже було в минулому. Хоча шпигун не може бути колишнім, як, наприклад, пес породи пітбуль не може згодом перетворитися в добрягу коллі. Ось і зараз чоловік за звичкою зробив коло задушливими залами Київського вокзалу Москви, кинув поглядом навколо перевіряючи стеження. За ним не стежили. Втім, він і так був у тому впевненим.
«Бом-бом, бом-бом, – грало під склепінням. – Швидкий поїзд номер один «Москва–Київ» рушає з дванадцятої колії. Бом-бом, бом-бом». Три поїзди відходили з Київського вокзалу Москви в Україну майже водночас – до Києва, Харкова та Одеси.
Колишній шпигун зволікав через передчуття. Передчуття не обіцяло нічого хорошого. Воно давало зрозуміти, що назад із цього відрядження чоловік може не повернутися. Колишньому шпигуну треба було підійти до спецкаси у залі для депутатів Верховної Ради СРСР (у цю касу ніколи не було черги), пред’явити посвідчення працівника КДБ і взяти квиток. Але він не наважувався..."

Станіслав Стеценко, Син прибиральниці

"Женька, думай о самом главном:
Ты – изгой на пирах и лаврах.
Твой удел – колея солдата», –
Помнишь, ты говорил когда-то,
Надо мной наклоняясь в теплой,
Очень грязной и очень темной,
Стремной съемной квартире где-то
Между Ворзелем и рассветом?.."

Евгения Бильченко,  Письмо для Юры 

 


Смысл жизни утрачен.
Начинать всё сначала –
Слишком скучно и долго.

Этой ночью удача
В мои двери стучала:
Только что с того толку?

Разве я не мужчина? –
На замки и засовы
Запер двери от страха.

Депрессняк… И тусовку
Без особой причины
Посылаю я нахер.

Юрий Крыжановский, Из неопубликованного

 "...Сорок лет тому – согласно паспортным данным – я был молодым и хотел написать книгу с простым, точным и ёмким названием – «Слова». Но её написали раньше меня. Потом я полумал о книге «Вещи». И опять меня опередили. Я перестал мечтать о книгах, а просто копил слова, из-за чего постоянно не хватало каких-нибудь вещей. Потом обнаружилось, что вещей вокруг всё-таки много больше, чем подходящих слов. Я стал их распродавать, чтобы накопить денег на издание слов, отложенных на чёрный день. Чёрных дней оказалось больше, чем денег, слов и вещей. Мало того, сами вещи всё более теряли свою вещность, вещественность, вещество необходимости и превращались в тупые предметы, подобие истуканов. Есть выражение – «предметы первой необходимости». Не согласен, тут есть подмена: предметы не могут быть необходимы. Ведь в том-то и дело, что вещи, теряя назначение, пригодность, цену, становятся просто предметами..."

Марек Торецкий,  Нероман 

"...Чи кортить вам до кінця тире (чи життя)
підгострить, як олівці, почуття,
а не гроші живить чи товарну масу?
Боюсь, на це вже немає спасу...
Чи вас цікавлю як пошуковець правд?
Може, знадобився як поет чи „пірат”?
Чи хотіли про Фромма почути слово,
суть філософії „Бути чи мати?”?..
Ну, вип’єм текілу слова, лиш поступово,
щоб нічого тендітного не зім’яти.
Чи кортить довести, що мільярдер
здатен безоглядно любити жінку
і ні з кого сім шкур не здер?.."

Станіслав Бондаренко, ПІКНІК ІЗ МІЛЬЯРДЕРОМ, або Травми трав (психологічна поема-кліп)

 

 

 

 "Духи минулих сезонів ніколи не покидали його надовго. Вони повертались з піснями.
ВІН часто виходив з дому голим, поки не побачив себе в калюжі. ВІН не знав, як виглядає збоку, і став придворним. Чуєш, ВІН би став придворним, бо ходив при дворі, але ніколи його не пускали всередину, і ВІН плакав і ще була одна собака, яка теж жила при дворі і її теж не пускали туди. Вони дружили і вили.
Такий легкий вітер був зовсім не нав’язливий, він тільки трохи ворушив волосся, не тривожив поверхню калюж, не тривожив дерев, не колихав білизни на балконах. Напевно ВІН пропав, напевно лякався..."

Данило Зозуляк, Мертвий на перший погляд 

 

 

"...Прилетел ко мне ангел, и спросил,
Распаковывая багаж:
–Чем хочешь изменить ты этот мир?
–Вот крест, а вот калаш...

Они говорят “бандформирование”,
А я – “профсоюзная ячейка”
Бойцовский клуб, как у Чака Паланика
И близится время Че..."

Елена Заславская,  Пенициллин и Калашников

 

 "Между мхастыми корнями и совсем ещё хилой травой, по тёмному дёрну, сочились ручейки. То умирал вовсе чёрный теперь снег. Украдками рвался ветер, между совем ещё голых ветвей. Но алая пряжа облаков, ещё холодных в тени, но теплеющих в лучах встающего солнца уже шла на город.
Я спасался бегством.
От любви. В ледяную завесу дня.

Моя любовь превращается в сон.
Взглянуть в глаза женщины, которая любила, я не мог. Ибо не мог больше проникать в её душу, не проникая в её тело. Женщина та давно покинула меня.
Но я долго помнил её лицо.
Я смотрел из окна моего дома. Как из тюрьмы на волю, где меня никто не ждал.

«Блаженный век, – читал я в старой книге, – когда люди умели довольствоваться малым, умели быть истинно дружны, когда не от одних горестей и несчастий, а и от теплого чувства выступала слеза на глазах…»

Александр Апальков, Нравы города Ка спустя 10 лет

 

Примірники журнала можна придбати, післяоплатою 35 грн.,
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 20 грн.)
замовивши в редакції :

zeitglas@ck.ukrtel.net 

 

 



Обновлен 05 июн 2013. Создан 13 сен 2012



„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow