№63 литературно-художественного журнала "Склянка Часу*Zeitglas"




 

Вышел в свет №63 

литературно-художественного журнала

 "Склянка Часу*Zeitglas"



АВТОРЫ ЭТОГО НОМЕРА ЖУРНАЛА:

 

 


Проза Prosa Проза

 

Станіслав Стеценко
Марек Торецкий
Андрій Тужиков
Anatolij Krym
Александр Волков
Софія Мойсеєнко
Ольга Смольницька
Наталія Осипчук
Дарья Кильманюк
Данило Зозуляк
Елена Соколова
Сергей Гайдук
Олексій Ганзенко
Сергей Скорый
Александр Апальков

 


Лірика Lyrik Лирика

 

Евгения Бильченко

Юрий Крыжановский
Александр Товберг
Елена Заславская
Станіслав Бондаренко
Ирина Иванченко
Владимир Страшнюк
Валентина Таран
Тарас Кушнір
Жан Бернар Папи
Уляна Дудок
Володимир Комісарук
Наталія Горішна
Сергій Левченко
Петренко
Наталя Мазур
Валентин Говорун


Есе Essays Эссе

 

Владислав Таранюк
Наталия Демчева
Людмила Исаева
Наталия Харакоз
Александр Катачин




Галерея Galerie Галерея

 

Живопис Тетяни Халазій / Malerei von Tatjana Chalasij:
Обкладинка-Umschlag

Графіка:


Графіка: Євгена Романенка / Graphik von Ewgenij Romanenko, 
Графіка: Лідії Астахової / Graphik von Lidija Astachowa, 
Графіка: Андрія Калькова / Graphik von Andrej Kalkow.



В критичних статтях Н. Харакох, І. Дзюби, Л. Ісаєвої, В. Таранюка Н. Демчевої йдеться про творчість авторів, серед них : В. Єрошенка,  О. Апалькова, Г. Кононова, И. Волосюка, И. Нечипорука, Д. Шлегеля та іншіх...

 

 

 

Примірники журнала можна придбати, післяоплатою 35 грн.,
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 20 грн.)
замовивши в редакції :

zeitglas@ck.ukrtel.net


Журнал тако ж можна погортати та придбати його електронну версію на сайті:

http://store.kassiopeya.com/small/1238/

Отрывки из произведений журнала СЧ№63

Уривки з творів журнала СЧ№63

 

"Якийсь політик колись сказав: «Він працював у відомствах, із вікон яких, із підвалів яких видно не лише власну країну, а й увесь світ». Мова, звісно, велася про спецслужби, шпигунів та таємних агентів. Втім, у людини, про яку мова піде далі, це вже було в минулому. Хоча шпигун не може бути колишнім, як, наприклад, пес породи пітбуль не може згодом перетворитися в добрягу коллі. Ось і зараз чоловік за звичкою зробив коло задушливими залами Київського вокзалу Москви, кинув поглядом навколо перевіряючи стеження. За ним не стежили. Втім, він і так був у тому впевненим.
«Бом-бом, бом-бом, – грало під склепінням. – Швидкий поїзд номер один «Москва–Київ» рушає з дванадцятої колії. Бом-бом, бом-бом». Три поїзди відходили з Київського вокзалу Москви в Україну майже водночас – до Києва, Харкова та Одеси.
Колишній шпигун зволікав через передчуття. Передчуття не обіцяло нічого хорошого. Воно давало зрозуміти, що назад із цього відрядження чоловік може не повернутися. Колишньому шпигуну треба було підійти до спецкаси у залі для депутатів Верховної Ради СРСР (у цю касу ніколи не було черги), пред’явити посвідчення працівника КДБ і взяти квиток. Але він не наважувався..."

Станіслав Стеценко, Син прибиральниці

"Женька, думай о самом главном:
Ты – изгой на пирах и лаврах.
Твой удел – колея солдата», –
Помнишь, ты говорил когда-то,
Надо мной наклоняясь в теплой,
Очень грязной и очень темной,
Стремной съемной квартире где-то
Между Ворзелем и рассветом?.."

Евгения Бильченко,  Письмо для Юры 

 


Смысл жизни утрачен.
Начинать всё сначала –
Слишком скучно и долго.

Этой ночью удача
В мои двери стучала:
Только что с того толку?

Разве я не мужчина? –
На замки и засовы
Запер двери от страха.

Депрессняк… И тусовку
Без особой причины
Посылаю я нахер.

Юрий Крыжановский, Из неопубликованного

 "...Сорок лет тому – согласно паспортным данным – я был молодым и хотел написать книгу с простым, точным и ёмким названием – «Слова». Но её написали раньше меня. Потом я полумал о книге «Вещи». И опять меня опередили. Я перестал мечтать о книгах, а просто копил слова, из-за чего постоянно не хватало каких-нибудь вещей. Потом обнаружилось, что вещей вокруг всё-таки много больше, чем подходящих слов. Я стал их распродавать, чтобы накопить денег на издание слов, отложенных на чёрный день. Чёрных дней оказалось больше, чем денег, слов и вещей. Мало того, сами вещи всё более теряли свою вещность, вещественность, вещество необходимости и превращались в тупые предметы, подобие истуканов. Есть выражение – «предметы первой необходимости». Не согласен, тут есть подмена: предметы не могут быть необходимы. Ведь в том-то и дело, что вещи, теряя назначение, пригодность, цену, становятся просто предметами..."

Марек Торецкий,  Нероман 

"...Чи кортить вам до кінця тире (чи життя)
підгострить, як олівці, почуття,
а не гроші живить чи товарну масу?
Боюсь, на це вже немає спасу...
Чи вас цікавлю як пошуковець правд?
Може, знадобився як поет чи „пірат”?
Чи хотіли про Фромма почути слово,
суть філософії „Бути чи мати?”?..
Ну, вип’єм текілу слова, лиш поступово,
щоб нічого тендітного не зім’яти.
Чи кортить довести, що мільярдер
здатен безоглядно любити жінку
і ні з кого сім шкур не здер?.."

Станіслав Бондаренко, ПІКНІК ІЗ МІЛЬЯРДЕРОМ, або Травми трав (психологічна поема-кліп)

 

 

 

 "Духи минулих сезонів ніколи не покидали його надовго. Вони повертались з піснями.
ВІН часто виходив з дому голим, поки не побачив себе в калюжі. ВІН не знав, як виглядає збоку, і став придворним. Чуєш, ВІН би став придворним, бо ходив при дворі, але ніколи його не пускали всередину, і ВІН плакав і ще була одна собака, яка теж жила при дворі і її теж не пускали туди. Вони дружили і вили.
Такий легкий вітер був зовсім не нав’язливий, він тільки трохи ворушив волосся, не тривожив поверхню калюж, не тривожив дерев, не колихав білизни на балконах. Напевно ВІН пропав, напевно лякався..."

Данило Зозуляк, Мертвий на перший погляд 

 

 

"...Прилетел ко мне ангел, и спросил,
Распаковывая багаж:
–Чем хочешь изменить ты этот мир?
–Вот крест, а вот калаш...

Они говорят “бандформирование”,
А я – “профсоюзная ячейка”
Бойцовский клуб, как у Чака Паланика
И близится время Че..."

Елена Заславская,  Пенициллин и Калашников

 

 "Между мхастыми корнями и совсем ещё хилой травой, по тёмному дёрну, сочились ручейки. То умирал вовсе чёрный теперь снег. Украдками рвался ветер, между совем ещё голых ветвей. Но алая пряжа облаков, ещё холодных в тени, но теплеющих в лучах встающего солнца уже шла на город.
Я спасался бегством.
От любви. В ледяную завесу дня.

Моя любовь превращается в сон.
Взглянуть в глаза женщины, которая любила, я не мог. Ибо не мог больше проникать в её душу, не проникая в её тело. Женщина та давно покинула меня.
Но я долго помнил её лицо.
Я смотрел из окна моего дома. Как из тюрьмы на волю, где меня никто не ждал.

«Блаженный век, – читал я в старой книге, – когда люди умели довольствоваться малым, умели быть истинно дружны, когда не от одних горестей и несчастий, а и от теплого чувства выступала слеза на глазах…»

Александр Апальков, Нравы города Ка спустя 10 лет

 

Примірники журнала можна придбати, післяоплатою 35 грн.,
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 20 грн.)
замовивши в редакції :

zeitglas@ck.ukrtel.net 

 

 



Обновлен 05 июн 2013. Создан 13 сен 2012



  Комментарии       
Всего 7, последний 3 года назад
Svetlana 20 сен 2012 ответить
Танюша умница, очень красиво и продуктивно!
zeitglas 27 сен 2012 ответить
З великим задоволенням познайомився з творами авторів цього номера. Приємною несподіванкою стала для мене психологічна поема-кліп "Пікнік із мільярдером" Станіслава Бондаренка. Частково знайомий з його творчістю, яка заслуговує похвальних епітетів. З насолодою прочитав оповідання "Північний Гоа", як і попередні Олени Соколової. Насправді "переможне" оповідання Станіслава Стеценка "Син прибиральниці", як і "Салют із метеликів" Наталі Осипчук. Радий зустрічі через десяток літ зі знайомими героями "Звичаї міста Ка". З нетерпінням чекатиму на продовження. Три поезії Олександра Товберга переконали мене своєю оригінальною метафоричністю, чудовою асонансною римою, що є в Україні справжні поети. Не вперше читаю поезії Сергія Левченка та Петренка, які своєю вишуканою афористичністю не оминають актуальне, акцентуючи на притаманних людям почуттях. Про інших авторів часопису скажу познайомившись з їхніми доробками. Усім авторам зичу: щоб джерела натхнення ніколи не пересихали!
З повагою, Сергій Гайдук
zeitglas 09 окт 2012 ответить
Добрый день, Александр!Вчера имел честь повращаться в Донецке на местном литературном сходняке, = о, сколько скляночников в одном месте! Петя Мельник, Саша Товберг, Иван Волосюк, Саша Курапцев, наверное, и ещё кто-то был, = впору выездное заседание редколлегии (?) проводить. И всех ты приютил, подтянул к себе, поместил в с к л я н к у хоть на час. Вспоминали тебя – под общий гул мероприятия, но – всухую, не по-скляночьи, увы…Теперь о 63 номере. Не знаю и не понимаю, как тебе удаётся волочь и выволакивать этот воз (журнал). Номер очень густой, если и есть случайные страницы, то в глаза пока не бросились. Весьма и весьма интересные подборки стиховых текстов. Нравы прочитаю, когда будут в полном виде.

С уважением, Вячеслав Пасенюк
esokolova 13 окт 2012 ответить
И рассмешил, и порадовал Крыжановский, хорошие стихи Бильченко. Мрачный рассказ "Син прибиральниці", просто в духе Уэса Крэйвена, хотя написан здорово.
В общем и целом, - удачный номер журнала.
Елена Соколова.
zeitglas 24 окт 2012 ответить
Мені сподобався Ваш журнал "Zeitglas" та й сама ідея міжнародного видання, оскільки це дає змогу бодай пошепки, але все ж заговорити про сучасну українську літературу у Європі. І навпаки, донести українцю тенденції європейского творчого мислення. Культурний обмін потрібний. А Вам похвала за те, що цьому сприяєте.
Я також пишу німецькою та українською мовами літературні твори і досліджую німецькомовну поезію з Буковини, зокрема творчість Пауля Целяна і Рози Ауслендер та їхню "Україну в слові"
Я друкувалася в багатьох національних та зарубіжних виданнях, зокрема в журналі " Мистецькі грані", "Goethe-Spectrum","Akzente", "Otium" також на порталі "Молода література", в Прикарпатському альманасі "Україно, тобі уже 20". Маю написану, але не видану двомовну збірку поезій та малої прози "Die See aus Wörter" . У Вас хотілось би надрукувати своє радіоессе, яке німецькою мовою.

І я бажаю Вам нових ідей і нових звершень.
З повагою І. Роїк
zeitglas 25 окт 2012 ответить
...Всё наскоро пролистала, замечательная опять публикация о Кононове в журнале. И очень жаль, что так рано ушел Крыжановский, тоже незаурядная личность и яркий поэт, их перекличка с Женей Бильченко всегда привлекала внимание. Хорошая профессиональная рецензия на Вашу книгу нашей пани Натальи. Жаль, что нет в номере ни в какой ипостаси Вячеслава Пасенюка, мне его определённо не хватает, в чём дело? ... Желаю процветания, новых замыслов и проектов, хороших авторов.
Валерия Влащик.
zeitglas 29 авг 2013 ответить
«Склянка» є: що п’ємо в першу чергу?

Рецензія на книжку:
Апальков Олександр, Е.Заржицька, Крим А.. "Склянка Часу*Zeitglas", №65 : літературно-мистецький журнал
(Переклад: Хомутина Хельга, Апальков Олександр, Григоренко Юлія, Паливода Петро)

Щось справляє позитивне враження більше, щось менше, щось викликає відторгнення. Але не акцентуватимемо уваги на менш вдалих творах, розглянемо те, що захочеться наливати й пити не один раз.
Серед 15 прозових творів видання найбільше впали в око «Брати» Юрія Бабійчина. З прозових творів це оповідання хочеться запропонувати відкрити першим. Справді, зображений час у творі – це кілька діб, а несподівана розв’язка занурює читача у вир історії. Хоч це й історія однієї родини. «Брати» зачіпають поставленою проблемою дідівщини в армії. Для українського читача, зокрема читача молодого, ця проблема суперактуальна. Сила волі й фізична сила, яка виявляється у віджиманнях героя Івана Артура, й абсолютний розпач і безсилля, які призводять до спроби самогубства, – все це спонукає до співпереживання й роздумів. Знущання, заздрість, відчай… Братерство, покаяння, пробачення… І найспокійніша ніч казарми наостанку. Твір закінчується оптимістично, та до якої трагедії можуть призвести пороки іншого разу, якщо не встигнути вчасно їх побороти? Смачного, пийте зі «Склянки часу» повільно, бо вона підкаже, над чим задуматися.
Другим прозовим твором хотілося б налити у склянку «Чужака» Анатолія Федя. Головному герою, малому голуб’ятникові Данилкові «інколи увага малювала образ батька у вигляді голуба, що повернувся із крижаних застінок суворого Сибіру». Ця невеличка прозова замальовка (її жанр автор визначив досить цікаво – миттєвість) показує, до яких згубних наслідків може призвести необдумано використаний метод спроб і помилок. Особливо у дитячому віці, коли «діти не мислять категоріями минулого-майбутнього часу. У них все зводиться до категорії «тут-тепер». Як бачимо, тканина цього твору має по-своєму дивовижне наповнення: головний герой живе миттю. Мабуть, недарма автор визначив жанр як миттєвість: миттю можна скоїти вчинок, про який шкодуватимеш дуже довго.
Серед віршів хотілося б виділити поезію Віктора Гончарука. У ній можна підживитися й часом, і простором, і ще багато чим. Це романтична персоніфікація (олюднення живої природи): «І бродять дерева містом Сто років, і двісті, і більше Шукають загублене листя Народжене, наче вірші». Є тут і несподіваний образ, що полягає у ставленні до дощу: «Я вкотре слухав дощ. Й хотілося мені, Щоб дощ мене хоча би раз послухав»; а також зухвале: «Стереотип – це стерте стерво-тип, Але його позбутись дуже важко…», в якому сплетіння й цікавий повтор звуків створює своєрідний колорит. Цікаві образи подає загадкова авторка, що ховається під псевдонімом Льоська: «до дыр затерло в памяти риторику», «ты испаряешь теплоту на ветер и жаром обдаешь при каждом слове», «з теплих бризків фонтана Підглядав Принц Маленький за нами». Вона використовує так зване перерване римування, яке полягає в тому, що з чотирьох рядків вірша римується лише два. Стає незрозуміло: чи це особливості вживаної форми, чи просто було важко познаходити римовані слова? Отже, поезія в журналі – це склянка часу, залита десертом, або (якщо образи поезії не до смаку) певною рідиною, в якій хотілося б відчути десерт.
Літературознавчі розвідки журналу цікаві по-своєму. Подекуди навіть цікавіші за оригінальні твори. Тут постають перед нами й відомий-невідомий російський байкар Іван Крилов у дослідженні Галини Волошиної, і зовсім невідомі казкарі Дніпропетровщини з цікавою преамбулою Ольги Рєпіної про роль казки в житті кожної людини. На сторінках літературознавства або есеїстики детально, змістовно і вдало проаналізовано Василем Калитою трилогію Люко Дашвара «Биті є», а також збірку прозових творів «Прищепки для сердець» Олени Морозової. Тепер ось хочеться знайти й почитати ці твори.
Якщо якісь із неназваних тут матеріалів журналу не зацікавили, не справили позитивного враження й не викликали бажання, смакуючи, випити їх зі склянки часу – це свідчить лише про те, що немає меж для досконалості як в плані написання творів, так і в плані їхнього відбору.
Отже, запрошую вас дегустувати художній світ, час і простір, спробуймо на смак різні страви.

Оксана КОРНІЄНКО

(Джерело: Газета Народне слово)
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow