Новинка - книга "Таганчанський лексикон"

Видання друге



"Таганчанський лексикон"

історико-публіцистична повість
Видання II

(виправлене й доповнене)

 

Упорядник : О.Апальков
Коректор: І. Пустовойт
Дизайн обкладинки: Є.Гордієнко

 

 

2008 року вийшла друком історико-публіцистична повість» Таганчанський лексикон». При її написанні були використані архівні матеріали, історичні документи, спогади і розповіді таганчан, поташнян.
«Таганчанський лексикон» – розповідь про Таганчу, її людей, про факти і події, які відбулися тут, а також на теренах Канівщини.
Книжка здобула велику популярність серед мешканців села так і тих, хто у свій час залишив малу батьківщину. Повість знайшла своїх прихильників-читачів і поза межами України.
Багато схвальних відгуків, рецензій і подяк були адресовані авторам книги та міжнародному видавництву «Склянка часу» за створення цієї книги.
У новому виданні читач знайде багато унікальних фотографій, фактів, подій, біографічні нариси про визначних осіб – виходців із Таганчі.
Новим виданням ми прагнемо зберегти й підтримати той невичерпний інтерес, який завди виникає між авторами, видавництвом і читачами.
«Таганчанський лексикон-2» є маленькою часточкою історії нашої батьківщини – України. Тому вона буде цікава не лише поціновувачам книги про рідний край, але й читачам, які тільки відкривають для себе дивовижний світ Батьківщини, стане в нагоді учням, учителям, любителям вітчизняної історії – краєзнавцям.

Олександр Апальков, редактор міжнародного журналу та видавництва «Склянка часу*Zeitglas» 

 

 

Автори: 

 

Дорошенко Василь Іларіонович
Народився 14 лютого 1928 р. в с. Кичинцях (хутір Паськове) Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в сім’ї селянина-хлібороба.
В 1945 р. в сусідньому селі Кірово закінчив місцеву школу. З 1945 по 1948 рр. навчався в Корсунь-Шевченківському педучилищі
В 1951 р. закінчив Луцький учительський інститут, а в 1960 р. – Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки по спеціальності – учитель української мови і літератури середньої школи.
З 1948 по 1958 рік працював на педагогічній роботі у Волинській області, у селах Мала Глуша і Ворокомлє.
З 1958 по 1961 рр. працював директором і вчителем української мови і літератури Копієватської восьмирічної школи на Канівщині.
З 1 вересня 1961 р. працював директором Таганчанської середньої школи ім. С.К. Федоренка, останні 5 років – директором Таганчанської вечірньої середньої школи при ВТК.
В роботі багато уваги приділяв вивченню історії Канівщини, писав нариси, статті. Співавтор історико-публіцистичної повісті «Таганчанський лексикон».
Відмінник народної освіти УРСР.
В усіх селах, де працював, обирався депутатом сільської ради.

Учасник Великої Вітчизняної війни.
Перебував членом КПУ з 1953 по 2015 р.р.



Дорошенко Антоніна Прохорівна
(1930-2004)

Народилася 14 березня 1930 р. в с. Мельниках Канівського району Черкаської області в селянській сім’ї.
Закінчила в 1947 р. місцеву семирічку.
З 1947 по 1957 р. навчалася в Корсунь-Шевченківському педучилищі.
1951-52 працювала в неповно-середній школі с.Дацьки Корсунь-Шевченківського району вчителем історії та географії, з 1952 по 1958 р. працювала у Ворокомлівській середній школі Любешівського району Волинської області учителем історії.
В 1960 р. закінчила Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки, історичний факультет.
З 1958 по 1994 працювала вчителем історії та суспільствознавства у школах Канівського району – Копієватська 8-річна школа, Таганчанська середня.
Давала учням глибокі і міцні знання. 10 років була керівником методичного об’єднання вчителів історії Канівського району. Приділяла велику увагу краєзнавчій роботі. У місцевій пресі виступала з нарисами і статтями з питань історії Канівщини, нових методів і прийомів у навчально-виховному процесі. Співавтор історико-публіцистичної повісті «Таганчанський лексикон».
Відмінник народної освіти Української РСР.
Нагороди: медалі, грамоти.
Учасниця Великої Вітчизняної війни.
З 1966 р. по 2004 р. – була членом КПУ.

 

Зміст

Переднє слово
Таганча – колишній районний центр
Перші відомості
ПОНЯТОВСЬКІ В ТАГАНЧІ
БУНТИ
ТАРАС ШЕВЧЕНКО І ТАГАНЧА
НОВИЙ ГОСПОДАР
ПЕТРО БУТУРЛІН – МАЙСТЕР СОНЕТІВ
ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА
Громадянська війна на Канівщині та проголошення РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ
Багатовладдя
Отамани
Погром
Останні таганчанські Бутурліни
КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ, ПЕРШІ КОЛГОСПИ
РОЗКУРКУЛЮВАННЯ І ГОЛОД
Перші здобутки
Репресії
Фашистська окупація
Таганчанський БухЕнвальд
Підпілля, Партизани Канівщини
Доля десантників 1943 року
ВИЗВОЛЕННЯ ТА ВІДБУДОВА
ВІДНОВЛЕННЯ
ЗАХОДИ ЩОДО ЗМІЦНЕННЯ ТРУДОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ В КОЛГОСПІ
РЕОРГАНІЗАЦІЯ
ПЕРЕХІД НА ГРОШІ
ТРУДІВНИКИ-ХЛІБОРОБИ
РОЗВИТОК СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ
ТАГАНЧАНСЬКИЙ ПОБУТКОМБІНАТ, ЗВ’ЯЗОК
РОЗВИТОК НАРОДНОЇ ОСВІТИ
ТАГАНЧАНСЬКА СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ (ССТ)
Гості Таганчі
РОЗВАЛ (Ліквідація колгоспу)
ДОЛЯ ТАГАНЧАНСЬКОЇ ЗЕМЛІ
ТАГАНЧАНСЬКА ТРУДОВА ВИХОВНА КОЛОНІЯ
Партії
Чорнобиль
Афганці. Воїни-інтернаціоналісти
Самобутні вмільці Таганчі
Таганчанська церква святої Покрови
Вихідці з Таганчі
кавалери трьох орденів «Слави»
ЛЕГЕНДИ ТАГАНЧІ
Прислів’я та приказки, характерні для Таганчі
ПРО АВТОРІВ
ВИНОСКИ

 

 

Уривок із книги: 

 

Церква в Таганчі з давніх – давен в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. За переказами одна з перших церков була в урочищі Перегонівка, яка й була центром старої Таганчі.
Значно пізніше, в середні віки будується дерев’яна церква за 2 кл. на південний схід від Перегонівки. Тут же почали будуватися палаци для литовської, а потім польської знаті, а на крутосхилах селянам дозволено будувати житла. Вже у візиті (обліку) 1746 р. ця дерев’яна церква описується як давно існуюча. Священиком при ній тоді був по презенту 1742 р., тодішнім власником князем Михайлом Вишнивецьким даним, Петро Василенко. Православна церква зазнавала утисків і гонінь з боку поляків – католиків, зокрема асесора Калитовського.
Коли Таганчанські помістя стали власністю Понятовських, графів – шляхтичів, то ставлення до православних змінилося в кращу сторону. Цього вимагали і об’єктивні причини; адже в ці роки вже Правобережна Україна входила до складу Російської імперії.
В 1849 р. Август Понятовський, тодішній володар Таганчі, на місці старої дерев’яної церкви побудував руками кріпаків нову кам’яну церкву з такою ж дзвіницею, забезпечив її необхідним інвентарем для проведення релігійних відправ. За штатом тоді вона була в 4 класі, мала необхідну кількість землі. Це чудове приміщення церкви було зруйноване в 30-х роках ХХ ст.
В 60-ті роки ХІХ ст. священиком в Таганчі був Антоновський, який зазнав принижень від жителів села під час бунтів так званої «Київської козаччини». З 80-х років ХІХ ст. і до 1910 р. відправляв у Таганчанській церкві божу службу священник Євгеній Трегубов, він же був і законовчителем Таганчанського двокласного сільського народного училища.
З 1910р. до осені 1918 року очолював церковну парафію у Таганчі Грушевський Марко Федорович (1865 – 1938), відомий на той час церковний діяч, педагог, етнограф, краєзнавець. Він був родичем Михайла Грушевського, відомого історика України, голови Центральної Ради в 1917 – 1918 рр. Ще за царизму Таганчанський священик звинувачувався в українофільській діяльності, зазнавав гоніння з боку чорносотенців.
В роки революції і громадянської війни повністю віддається ідеям самостійної України, незалежної від Росії.
Улітку 1918 р. із родиною переїхав до Києва. Був членом Всеукраїнської православної церковної ради (ВПУР), активним учасником руху за автокефалію православної церкви в Україні.
У 1922 р. стає єпископом Української автокефальної православної церкви, потім він припинив церковну діяльність і зрікся духовного стану. Але це не врятувало його від репресій. Постановою особливої трійки НКВС по Київській обл. він 9 серпня 1938 р. був страчений. Посмертно реабілітований 16 травня 1989 року.

 


Останнім довоєнним священиком у Таганчі був Пошевеля Михайло Михайлович, 1895 р. н., уродженець с. Маслівка Миронівського району Київської області, укр. освіта середня, б/п. Спочатку був висланий у примусовому порядку в Сибір, м. Томськ. Там ж 21.09.1937 р. був арештований, а 08.10.1937 р. засуджений до розстрілу. Вирок виконано 19.10.1937 р. Реабілітований в серпні 1989 р. (Джерело: Книга пам’яті в Томській обл.)
Нині в селі діє церква Святої Покрови, для неї було використано пристосоване громадське приміщення. Значну матеріальну допомогу в цьому надав тоді діючий місцевий завод і його директор Попроцький Леонід Бальтазарович, за це він був удостоєний нагороди ордена Святого Володимира ІІІ ст. митрополитом Київським і всієї України Володимиром.
Відкриття і освячення цієї церкви відбулося 24.ХІ.1998 р. архієпископом Черкаськиим і Канівським Софронієм. Таганчанська церква Святої Покрови є канонічною і підпорядкована Московському патріархату.
Править службу божу в ній Майборода Михайло Іванович. За фахом лікар, висвячений у сан священика 6.V.1988 р. архієпископом Черкаським і Канівським Софронієм.123
Майборода М. І. , 1957 р. н. закінчив Київський медичний інститут імені академіка Богомольця в 1980 р., в 2005 р. закінчив Київську духовну семінарію, нині має сан ієромонаха. 

 

Книгу можна придбати післяоплатою ( 100 грн., включаючи поштові витрати) в редакції міжнародного журналу та видавництва :

zeitglas@ck.ukrtel.net

Тел. (04736) 36805

 

 

 



Создан 24 сен 2016



  Комментарии       
Всего 1, последний 9 мес назад
zeitglas 05 окт 2016 ответить
КНИЖКОВІ НОВИНКИ

Непересічна подія відбулась 23 вересня у Таганчі - в місцевій школі презентували друге доповнене видання історико-публіцистичної повісті "Таганчанський лексикон" авторства місцевого крає-знавця Василя Дорошенка. Приємно зауважити, що творчий захід зібрав не лише таганчанців і поташнян, а й численних гостей із Канева й навіть Миронівки.



Поздоровляючи Василя Іларіоновича Дорошенка з новим творчим доробком, Таганчанський сільський голова Олександр Пождема наголосив, що видана книга дуже точно демонструє унікальність міс-цевих мешканців:

- Праця нашого односельця - це великий внесок в історію та культуру Таганчі. Вона дає можливість кожному осягнути своє коріння, пізнати шлях становлення села, розвитку інфраструктури, врешті - увічнити пам'ять про наших славних земляків. Все це буде гарним подарунком для сучасників і майбутніх поколінь.

Також Олександр Степанович розповів про нову традицію села відзначати почесних громадян Таганчі та Поташні й повідомив, що першим цю відзнаку отримав саме автор "Таганчанського лексикону" Василь Дорошенко.

Під час презентації перед присутніми виступили також колишній сільський голова Микола Жорняк, помічник депутата обласної ради Володимира Братаніча Микола Фесенко, представник підприємства "Миронівська птахофабрика" Віта Кузнецова, депутат районної ради Олег Лактіонов і депутат сільської ради Леонтій Савченко, які привітали всіх із цією історичною подією.

Звичайно, думками під час презентації поділився й сам "винуватець свята" - Василь Дорошенко, який між іншим, має понад 45 років педагогічного стажу. За його словами, до підготовки другої книги його спонукало саме багатство наявних матеріалів. "Перша книга вийшла друком у 2008 році, вона сподобалась односельцям та отримала схвальні відгуки від вихідців села, котрі нині мешкають у Польщі, Росії і навіть в США. Та оскільки архівного фактажу, історичних документів і спогадів для досліджень було набагато більше - виник задум видати наступний випуск "Таганчанського лексикону". І ось його реалізовано", - говорить автор.

Слід зазначити, що як у 2008 році, так і зараз, у 2016-му ініціативу Василя Іларіоновича підтримав керівник місцевого сільгосппідприємства, депутат районної ради від ВО "ЧЕРКАЩАНИ" Олег Лак-тіонов. Коментуючи, Олег Миколайович, перш за все, подякував автору, відзначив якісну роботу з боку видавництва "Склянка часу" та особисто його редактора Олександра Апалькова, поліграфічного підприємства "Миронівська друкарня", а також усіх небайдужих спонсорів і місцевих жителів.

Між іншим, серед присутніх на презентації був і перший заступник Миронів-ської РДА Ігор Жданов. Очолюючи в часи видання першого "Лексикону" "Миронівську друкарню", він і цього разу підтримав ініціативу таганчан.

Додамо, що серед благодійників, які підтримали вихід другої книги "Таганчанський лексикон", - районна організація ВО "ЧЕРКАЩАНИ", ПрАТ "Миронівська птахофабрика" та ТОВ "НВФ "Урожай".

http://www.dniprowazirka.com.ua/page.php?c=72
87
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow