Вийшов у світ третій випуск музичного альманаху "ОКТАВА"




 

ОКТАВА
музичний альманах
(Випуск III)

ISBN 978-966-2306-95-8

Упорядник: Ірина Апалькова

 

 

 

 На фото: Олександр Іванович Стадник — композитор, народний артист України— художній керівник Волинського народного хору та Ірина Олексіївна Апалькова — редактор музичного альманаху «ОКТАВА» під час розмови.

ЗМІСТ

 

Нариси:

Апалькова Ірина
Третій випуск альманаху
Гжегожевські Євген та Вадим
Регіональний фестиваль мистецьких близнюків
«Співучі дзеркала»
Маргарита Шевернога
Натхнення та ремесло Геннадія Володька
ГАСАНОВА Маргарита
Вдохновенная жизнь
Козленко Олександр
Життя, окрилене талантами


Авторецензії:

Забара Лариса
До портрету ЛАРИСИ ЗАБАРИ
Даник Володимир
Про “КОРОНАЦІЮ”


Інтерв`ю:

ЗАРЖИЦЬКА Еліна
Тільки творчість врятує нас і світ
Вихованці мене зрозуміли

Переклади:

Шрайбер Вольфганг
Параноя влади


Ноти:

Маргарита Шевернога & Геннадій Володько
До зустрічі, милий
Краплиста ПІСЕНЬКА
ВАЛЬС
О.Лупій & Л.Забара
Любити Україну
Музыка и слова: В.Кирпатовского
МАНЧЕНКИ
Музика: В.Кирпатовского
Слова: М.Гасановой
Осенний танец грусти
Листик осенней печали
На хоролі тополі

Музика та слова: Лідії Яцкової
Вчительський вальс
ЖУРАВОЧКА
ЛІТО
ПРОЛЕТІЛИ РОКИ

Музика і слова: В.Карпуніної
Не плач моя душа
Музика:В.Кияниці
Слова: А.Остролуцької
Не затишно, коли тебе нема
Музика і слова: В.Тараненка
Україні жити вічно


Ехо:


Оксана Маковець
Валентина Карпуніна
Віталій Іващенко
Віктор Ох

 

Уривки із альманаху "ОКТАВА" 

 

 

 

Регіональний фестиваль мистецьких близнюків 
«Співучі дзеркала» 

 

 

 

Коли учасники 10-го ювілейного фестивалю творчих близнюків «Співучі дзеркала», попарно схожі один на одного, а то й у трьох схожих, як краплини води відвідували стародавні місця міста Кам’янець-Подільського, що на Хмельниччині, туристи та кам’янчани приємно дивуючись, звертаючи увагу на таке природне диво. Зрозуміти б враження, яке складалося у глядачів, коли гучними аплодисментами вінчали виступи артистів-близнюків на «Співучих дзеркалах», де артисти талановито та професійно проявляли себе у грі на музичних інструментах, співі, танці, оцінювали і художній дар на виставках картин та декоративно-прикладного мистецтва.
А зародилась ідея, – об’єднати талановитих близнюків у фестиваль, ще у вісімдесятих роках. Тоді ми, брати-близнюки Євген та Вадим Гжегожевські брали участь у концертній програмі українського телебачення «Таланти твої, Україно!» разом з вокальним дуетом братами-близнюками Андрієм та Василем Томіленками з Черкащини. В той час у столичному палаці культури «Україна» під час творчого Звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Хмельницької області, ще й замітили талановитих сестер Євгенією та Катерину Зайцевих. Пригадалась і зустріч з режисером Чернівецького телебачення Василем Стріховичем, на зйомках популярної музичної програми «Сяйво» 1977 року, в якій ми брали участь. Василь Іванович, з творчою групою був творцем першого знаменитого музичного фільму «Червона рута», і мріяв створити музичний фільм про близнюків, то ж поділився ідеєю з нами. Відчувши прагнення талановитих близнюків, їхнє захоплення творчістю та вміння пропонувати глядачам свої здібності на професійному рівні, хотілось доказати світу, що подвійний талант,- це цікаво і потужніше у двічі... 

 

Гжегожевські Євген та Вадим (Владислав) 

 

 

 

 НАТХНЕННЯ ТА РЕМЕСЛО ГЕННАДІЯ ВОЛОДЬКА 

 

...Народився Геннадій Олексійович Володько 1 травня 1946 року в місті Суми в родині інженера і друкарки. Був єдиною дитиною, рано втратив батька.
З раннього дитинства захоплювався співом, мав дуже гарний голос. Це й не дивно, адже вся родина була надзвичайно співуча. Особливо шанували Володьки українську народну пісню, змалечку набуваючи смак до справжнього мистецтва.
Навчаючись у Сумській школі №18, Геннадій брав активну участь у художній самодіяльності, музичних конкурсах, олімпіадах. Мав багато нагород. Одночасно навчався в музичній школі по класу баяна, а після її закінчення грав в оркестрі народних інструментів. У цей час захопився джазом та імпровізацією.
Після закінчення 7-го класу школи вступив до Сумського машинобудівного технікуму, де організував ансамбль. Тоді й почалися спроби написання пісень, інструментальних творів та різних обробок. Композитор-початківець зацікавився джазовою гармонією, музичною формою, але йому не вистачало освіти. Намагаючись самостійно опанувати композицію, хлопець багато слухав музики різних жанрів та напрямків, аналізував форми творів, особливості пісенної творчості. Вільно імпровізував на баяні у джазовому стилі, проте розумів, що потрібно навчатися далі. Через деякий час ця мрія здійснилась.
Мати вдруге вийшла заміж, і родина оселилась у столиці. Після служби в лавах Радянської Армії Геннадій вступив до Київського політехнічного інституту і став, як батько, інженером. Паралельно навчався в Народній консерваторії по класу композиції, яку закінчив 40 років по тому і отримав посвідчення композитора. А ще оволодів мистецтвом гри на гітарі та синтезаторі.
У студентські роки, як не було сутужно, брав приватні уроки з гармонії та музичної форми. Вже тоді Геннадій Олексійович визначив для себе основний напрямок – написання пісень. І стільки написав їх за півстоліття – не злічити!
Спочатку купував поетичні збірки й «озвучував» вірші, які сподобались. Зараз бере матеріал в Інтернеті. Пише багато, адже музика народжується одразу після прочитання гарної поезії. А в Україні віршотворців не бракує. «Талановитого поета відчуваю одразу: зміст, емоція, відвертість, майстерне володіння словом, оригінальність, – ділиться досвідом Геннадій Володько. – Більше за все зараз люблю писати пісні на вірші українських поетів. У цьому процесі відчуваю себе дуже щасливою людиною»...

 

ШЕВЕРНОГА Маргарита Володимирівна

 

 

 

 

 Вдохновенная жизнь

 

Удивительный человек, самобытный композитор, поэта и астроном Виталий Михайлович Кирпатовский родился в 1939 году в п. Покатиловка. В 9-ти месячном возрасте заболевание полиомиелитом приговорило его к инвалидности на всю жизнь. Казалось бы, физическая неполноценность должна была поставить человек в обществе на нижайшую ступень, но сложилось иначе.
Бабушка мальчика была верующей и, несмотря на гонения религии, в доме был иконостас. В минуты нахлынувшей тоски от обид, сквозь слёзы внук смотрел в глаза Божьей. Однажды, проходя мимо церкви, заслушался песнопением и пошёл к хору, как на ангельский зов. Какая-то волна умиления окутала непонятным покрывалом, и он забился в уголок, сзади толпы верующих, и безудержные слезы лились рекой, а душа после этого успокоилась.
С 4-го класса школы исток жизни Виталия разделился надвое. Второе русло стало наполняться научными понятиями, после того, как в местной библиотеке были прочитаны все книги по астрономии. В последствии, это привело к работе в астрономической обсерватории. И на этой стези он занимался творчеством, кроме должностных обязанностей, увлекался нетрадиционными исследованиями по философии...
Первая песня появилась у Виталия, когда он учился в 10-ом классе школы. До совершенства мелодий предстоял долгий путь. А в то время, ещё ребёнком, проявлял исключительную музыкальность: быстро осваивал любые музыкальные инструменты, попадавшие под руку, сносно играл на баяне, гитаре, мандолине, домбре, на губной гармошке… Удивительно, что мелодии он играл без остановок и с большим чувством. До совершеннолетия пел звонким дискантом, потом – тенором, позже обнаружил, что легче и естественней звучит басовый баритон. Мне Виталий признался, что после совершеннолетия певческого голоса не было. Появился он после занятий дыхательными упражнениями из хатха-йоги, которой он увлёкся, будучи студентом...

 

ГАСАНОВА Маргарита Петровна

 

  Песню МАНЧЕНКИ можно прослушать, кликнув на фото Маргариты Гасановой:

 

http://www.neizvestniy-geniy.ru/cat/music/other/1679127.html

 


 

 

 Тільки творчість врятує нас і світї

 

Ювілей схожий на снігову лавину. Спочатку можна почути тихий гуркіт, що котиться-перекочується навкруги, з кожним днем посилюється і... за ним вже й голосу не чути. А потім тебе накриває пухкий білосніжний килим і несе, несе в далечину. Як довго доведеться нестися у невідоме? А стільки, скільки в тебе друзів, приятелів, родичів... Бо ж усім треба приділити час, зустрітися за чаркою, вислухати добрі побажання, подякувати друзів та колег по перу / нотному стану / мольберту...
За цими приємними клопотами більшість митців не встигають згадати минуле, переглянути не тільки старі світлини та перегорнути сторінки книжок десяти- / двадцятирічної давності, поділитися планами на майбутнє.
Журналістові, який звертається до ювіляра з проханням про зустріч і розмову, не завжди таланить зустрітися, поговорити «по душах». Але зараз інтуїція сказала своє вагоме слово, восьмий поверх подолано, а в дверях своєї квартири мене привітно зустрічає господиня – поетеса, композитор, співачка, член Конгресу літераторів України (КЛУ) та редколегії Міжнародного альманаху «Форум», Асоціації композиторів Дніпропетровського обласного відділення  Національної Всеукраїнської музичної спілки (НВМС), лауреат літературних премій ім. О.Гончара, В.Сосюри і міжнародного фестивалю літературних альманахів «Рідкісний птах», лауреат обласних музичних конкурсів Олена Швець-Васіна.
Зручно вмостившись на канапі і розглядаючи численні альбоми зі світлинами, я починаю розмову.
– Олено, Ви відзначаєте ювілей. Ні-ні! Ніякими цифрами цікавитися не буду. І так же видно – Ви – жінка у розквіті сил і мудрості. А скажіть, яка була дівчинка Олена у 16 років? Про що мріяла?
– Цікаве запитання (посміхається). Мріяла стати слідчим (полюбляла читати пригодницьку літературу, детективи, особливо – фантастику). А закінчила фізичний факультет Дніпропетровського державного університету… Щоправда, й досі інколи вдається (завдяки нехитрим розміркуванням) знайти загублену річ. Безумовно, захоплювалася і музикою, мріяла бути співачкою… І  зустріти велике Кохання!
– На фото – студентка технічного вишу з великими блакитними очима. Весела, щаслива, мрійлива, довірлива. Чи вдалося Вам зберегти цей стан душі?
– О, так! Любов до музики, літератури, до всього прекрасного на Землі супроводжують мене і понині. Душі творчих людей мрійливі та юні в будь-якому віці. Моє кредо, дароване з Неба, – в одному з моїх поетичних квантів:
Малюю 
Музичним Пензлем Поезії 
пейзажі Розуму, 
портрети Серця, 
натюрморти Душі, 
симфоджазові картини Тіла. 
І кожна нота, буква, фарба
тріпоче вогником вагання –
чи певно вимальовую
потоки світла, звуків, пахощів 
короткочасного Життя 
в захопленні Любові 
серед Степу безмежності?..

 

 

 

 

Вихованці мене зрозуміли

 

Вже котрий рік поспіль, напередодні Міжнародного Дня захисту дітей, Дніпропетровський міський Будинок вчених нагадує справжній вулик. Туди-сюди сновигають заклопотані діти в чудернацьких театральних костюмах, звучать та різко обриваються ноти, музичні фрази, спів...
У холі скупчились і тихо перемовляються дорослі з величезними букетами квітів – це схвильовані батьки й гості. Батьки й нервово отирають піт з чола і намагаються побачити саме свого сина чи доньку, а гості тихо перемовляються, здивовані дивовижно казковою атмосферою.
Що ж має відбутися у солідних і завжди затишних стінах цього невеличкого будинку?
Відкрию вам, шановні читачі, таїну: заклопотані малюки – то актори авторського дитячого музичного театру «Надія» Дніпропетровської дитячої музичної школи №3 та Будинку вчених, а батьки і гості – майбутні глядачі й поціновувачі театрального мистецтва.
Традиційно напередодні світлого літнього дня у «надіївців» відбувається прем’єра нової вистави – своєрідний річний звіт і, водночас, привітання зі святом своїх однолітків. І щороку на акторів чекає гучний успіх, шквал оплесків і схвальні відгуки преси.
За цими оплесками й схваленням – велика підготовча робота Валентини Фалькової – постійного художнього керівника авторського дитячого музичного театру «Надія» й, за сумісництвом, композитора та режисера-постановника, Відмінника культури, викладача вищої категорії та методиста, завідуючої музично-теоретичним відділом ДДМШ №3, члена Асоціації композиторів Національної Всеукраїнської музичної спілки...

 

ЗАРЖИЦЬКА Еліна Іванівна

 

До альманаху також увійшли нариси В.Шрайбера, В.Даника, І.Тараненка, О.Маковець, В.Карпуніної, В.Охріменка та інших.

 

 

Паранойя влади

 

Музика та війна стали погано співвідноситься один з одним, і ніхто більш не говорить про воєнне мистецтво. А раніш вони йшли бік о бік с барабанним боєм, під фанфари та літаври,  с маршами та скорботними піснями. Для точного матеріально-технічного забеспечення розгорнення військових з*єднань  в будь-якому регіоні світу більш не потрібно ніякого дзвону, все вирішує високотехнологічна зброя. Однак художники та інтелектуали не припиняють вишукувать катастрофи на свій манер, випитувать, як насильство війни змінює людей. Американський кіноактор Дастін Хоффман, виступав на Берлінському кінофестивалі з нагоди гала-представления «Cinema for Peace», в своїй антівоєнній промові піддавав критиці позицію влади заможніх  в США. «Що ми можемо зробить?» - спитав він, і сам відповів, що в шестидесятих роках студентські протести знудили президента США  піти в відставку: «Мене вражає влада, фізика влади та паранойя влади. Спрага влади існує тому, що вона є знаменником душі».

Влада і душа: всю історію оперного театру – чотири сторіччя від Монтеверді до Кагеля – можна було б назвати лабараторієй по винахідницьтву володарів та влади, скарбницею властних інтриг та спетих мученій любого роду, зіткнення холодних політичних расчьотів та володарів прекрасних душ та щирих почуттів.

Це в рівній ступені торкається як опери періода барокко, так і молодого Моцарта. Коли, наприклад семелітній вундеркінд Вольфганг Амадеус підкорював подвір*я та міста по всій Європі. Як раз завершилась семелітня війна, боротьба Австрії проти Пруссії, персоніфіцована в імперотриці Марії-Терезії та Фрідріхі Другом. Солдати на дорогах – такі були спогади тянугщося по всьому живому семелітньої дитини, котру оточювали тільки шикарні мундири аристократів. Сприймав чи він війну також і як череду жахливих картин? В своїй опері «Ідоменео» 25-літній Моцарт конфронтірував всіх своїх героїв с перекосами та душевними виродствами.. Троянська війна – людськими страджаннями тут карають жорстокі боги. Емоційні теситури музики кажуться схвильованими...

 

Вольфганг Шрайбер. (переклад Ірини Апалькової)

 

 

 

Життя, окрилене талантами

 

За 9 днів до початку Великої Вітчизняної війни 1941 року в сім’ї шахтаря Дмитра Тараненка народилась шоста дитина – син Віктор. Хлопчина зростав здоровим, жвавим, але в дворічному віці, під час нацистської окупації смт Широке на Дніпропетровщині, Віктор отримав тяжку травму, внаслідок якої майже втратив праву ногу. На той час на лікарську допомогу сподіватися було марно, тож полегшила йому стан костоправ баба Рябиха. Лише через два роки хлопець почав спинатися на ноги, а потім потихеньку накульгувати.

Для першокласника Віктора було неймовірним випробуванням щодня діставатись до школи за три кілометри від домівки. Мабуть, саме тоді в нього вироблялись кращі риси характеру: не пасувати перед болем і незручностями, за будь-яку ціну досягати поставленої мети.

Доля щедро обдарувала юнака талантами. З дитинства він мріяв грати на баяні, малювати фарбами й ці мрії збулися. Вже у восьмому класі Віктор Тараненко чудово співав на шкільних концертах, акомпонуючи собі на баяні, а оформлення шкільної стінгазети було його улюбленою справою.

Закінчивши 10 класів, пішов працювати художником на будівництво каналу «Дніпро – Кривий Ріг». Це він писав метровими літерами плакат «Дадим Кривбассу воду в первом полугодии 1960 года». Проте, коли завідуючий Широківського райвідділу культури Є.Т. Аленін того ж року запропонував Віктору посаду завідуючого клубом в селі Новокурське, той навіть не роздумував, а з радістю погодився. Вступив до Дніпропетровського культосвітнього технікуму на спеціальність хормейстер-диригент. А потім на ниві культури Віктор Дмитрович пройшов всіма сходинками зростання від завклубом до завідуючого відділом культури Криворізького райвиконкому.

В 1974 році Тараненко успішно закінчив Криворізький педінститут, почав працювати вчителем хімії та біології, музики спершу в СШ №1, а потім СШ №25 міста Кривий Ріг. Працювати в школі подобалось, адже там знадобились його здібності й художника, й хормейстера, й музиканта, а також організатора масових заходів, поета й композитора...

 

Олександр Козленко

 

 

 

 

Щиро дякуємо усім спів-аторам цього випуску і запрошуємо до подальшого співробітництва.

 

Про умови подання авторських творів на сайті:

 

http://zeitglas.io.ua/s723036/zaproshumo_do_muzichno-teoretichnogo_almanahu_oktava

або натисніть курсором на зображення, що внизу!

 

 


Примірники альманаху можна придбати післяоплатою 55 грн.

(плюс поштові витрати), замовивши книгу у видавництві

 

 zeitglas@ck.ukrtel.net

 

 

 

(Вказуйте у вірному порядку Вашу поштову адресу: Прізвище та ім`я по батькові), номер найближчого до Вас поштового відділення та номер Вашого мобільного телефону.

* Довідки за тел. (04736) 36805, або

 

zeitglas@ck.ukrtel.net

 

 


 

 



Обновлен 08 ноя 2016. Создан 29 сен 2016



  Комментарии       
Всего 5, последний 29 дн назад
Сергей Пригов, Курск. 20 окт 2016 ответить
Шикарный альманах. Отрадно, что в Украине ещё есть энтузиасты и профессионалы. Браво!
zeitglas 24 окт 2016 ответить
Отличный альманах. Очень нужный не только авторам, но и читателям. Интересные рассказы о неизвестных авторах, и приличные произведения на различные темы, вкусы и уровни. И самодеятельные, и даже профессиональные исполнители могут пополнить свой репертуар.
Моя песня "Манченки" ещё ранее была на моей странице этого сайта в формах и аудио (около 1000 прослушиваний), и видео (около 2000 прослушиваний) . Но,Альманаху "Октава" чрезвычайная благодарность, что вместе с очерком обо мне Маргариты Гасановой поместили и песню, где и стихи и музыка мои. Может, благодаря Альманаху она принесёт больше пользы людям. Может, кто-нибудь включит её в свой концертный репертуар.
Расцветать и крепнуть Альманаху "Октава", з доровья, вдохновения и энергии его авторам, дальнейших творческих успехов его издателям!!!

В.Кирпатовский, г. Харьков.
http://www.neizvestniy-geniy.ru/cat/music/oth
er/1679127.html#editForm
Марія Соляр, м. Івано-Франківськ. 24 окт 2017 ответить
Третій випуск музичного альманаху "Октава", упорядкований Іриною Апальковою, збільшив обсяг сторінок із нотами нових авторських пісень вдвічі. Великим плюсом альманаху є те, що у збірці подаються щй й посилання на сайти, де можна прослухати чи подивитися доробок представлених у збірці музикантів. Книга вкрай цікава шанувальникам музичного мистецтва України.
Марія Соляр, м. Івано-Франківськ.
С.С. 24 окт 2017 ответить
Черговий третій випуск альманаху «Октава» продовжує знайомити коло музикознавців, виконавців та прихильників музичної культури із життєдайною творчістю, у першу чергу композиторів-аматорів та самодіяльних артистів різних регіонів нашої країни. Щира подяка усім її авторам та упоряднику!

Софія Забашта, м. Суми.
Varwara -78 24 окт 2017 ответить
Актуальність такого видання як ОКТАВА не можна переоцінити. Особливо у наш час, коли з усіх боків насувається невіластво, особливо у музиці. ОКТАВА - і є та спроба, дуже доречна, аби виправити ставлення і нас самих - споживачів музичної культури, і представникив влади - до творчої ниви нашої держави. Її багатоликість засвідчена цим виданням і справить, хочеться сподіватися, доволі важливу відповідний вплив на супільство у часи кризи.

Варвара Краснокутська, м.Київ.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow