Відповіді головного редактора міжнародного літературно–мистецького жулралу «Склянка Часу*Zeitglas» Олександра Апалькова на запитання пані Юлії Богодарової від 07 грудня 2016 року.




uj

 

Відповіді головного редактора міжнародного літературно–мистецького жулралу «Склянка Часу*Zeitglas» Олександра Апалькова на запитання пані Юлії Богодарової

від 07 грудня 2016 року.

 

 

 

 

Що робить літературно–художній журнал справді якісним? Які складники його успіху?

 

– Щоденна праця редактора із авторами. Неупинність і любов до своєї справи (у даному випадку до журналу). Повага до авторів, де б вони не жили (на периферії чи у метрополіях), знані вони, чи початківці.  Ні у якому разі не сподіватися на державну підтримку!!! Не шукати її! Не залучати спонсорів! (Інакше – від літератури не залишиться й духу…)

 

«Склянка Часу*Zeitglas» видається українською, російською та німецькою мовами. У чому полягає складність роботи редактора з багатомовним журналом?

 

– Треба знати мови. Знати досконало.  Жити ними. Тут допомагає щоденне читання різномовних нових книг, сучасних текстів молодих авторів. У них мова постійного розвитку.  

 

Певною тенденцією, логікою ринку є закриття–відкриття українських журналів. «Склянка Часу*Zeitglas» існує з 1995 року. Що понад усе допомагало журналу жити та успішно видаватися всі ці роки?

 

«Склянка Часу» ніколи не зазіхала на гроші  держави, спонсорів, грантодавців, політиків, інституцій тощо. Журнал стартував із дуже посереднього грошового поштовху, але із величезним бажанням бути духовним містком для людей, котрі читають, думають і пишуть, у першу чергу між людьми України, Німеччини і Росії. Тож, завдяки «впертості» журнал виходить поспіль 21 рік, ніколи не «підводячи» своїх передплатників, адже усі кошти із продажу випусків журналу, книжок, альманахів і формується його бюджет. ( При журналі видаються альманахи: «Скіфія» із 2000 року, «Октава» із 2014 року, проводяться конкурси поезій, прози із аиданням книжок кращих авторів, і.т.д).

 

Чи важко реалізувати літературно–мистецький журнал на сучасному українському ринку? З чим це пов'язано?

 

– Зовсім не важко! Важко тим виданням, що називаються літературними журналами, які видавалися роками за державний кошт. У них склалась багаточисельна редакція із амбіціями «великих цабе». Лише на таку редакційну колегію їм треба купа грошей… А ще ж – видавати журнал, організовувати його передплату, листуватися із авторами, брати участь у виставках, форумах тощо… От їм і важко…  А в редакції журналу «Склянка Часу*Zeitglas» ніхто не отримує зарплату!!! Усі редактори, коректори, секретарі, помічники працюють на волонтерських засадах. У кожного з них є своя – інша основна робота. А праця у журналі – справа доброчинна.

 

Нині ринок є досить нестабільним, зокрема наклади й назви часописів постійно знижуються. В якому році чи роках за час існування журналу це відчувалося найгостріше?

 

– Це пов*язано із тотальним збіднінням громадян. Більшость читачів журналу, як правило у всіх країнах, формується інтелігенцією та фахівцями. Нажаль, у нашій православній вітчизні, цей сегмент – найбідніший…   Ми ніколи не гналися за накладами.  Їх визначала і визначає передплата та досвід багатьох років. Інша справа – із електронною версією журналу,  вона має тенденцію до більшого поширення серед молоді.

 

Видавці активно створюють і просувають електронні версії видань, цього потребує читач і вимагає ХХІ століття. Чи не становить це загрози для друкованих часописів?

 

– Не становить! Головне, аби люди не втратили інтерес до читання. Паперові версії справжніх журналів виходили, виходять і будуть виходити у світ, допоки й світу.

 

На вашу думку, які перспективи розвитку має літературний журнал?

 

Безмежні! Долучайтеся до спільної праці! За перебігом наших проектів та конкурсів стежте на сайтах:

http://zeitglas.io.ua/story

та на нашій новій ВЕБ-Сторінці «Склянка Часу*Zeitglas»:

https://www.facebook.com/journalzeitglas/

 

 

 



Создан 07 дек 2016



  Комментарии       
Всего 4, последний 11 мес назад
Проценко Н. 08 дек 2016 ответить
Ваше интервью Юлии Богодаровой я прочитал с интересом. С некоторыми Вашими утверждениями я согласен, а с другими – нет.
1. «Повага до авторів, де б вони не жили (на периферії чи в метрополіях), знані вони чи початківці». Цю повагу я відчув від самого першого спілкування з Вами і також з Ю.А.Ковалем (хоча йому я написав епатажного листа щодо української мови; і інший міг би стати дибки на захист цього діалекту або ж взагалі зверхньо проігнорувати національно несвідомого дописувача).
А вот в чей огород я хотел бы бросить камешек, так это в огород одного из толстых литературных журналов, который на своих страницах предупреждает – в вежливой форме («Редакція листується з авторами на сторінках журналу») – о своём невежливом отношении к претендующим на авторство. Я написал туда три письма и послал один из своих сборников. Але звідти – ані словечка, ані пари з вуст.
Для сравнения. Хранитель Ватиканской библиотеки Кардинал Рафаэль Фаллина, получив мой сборник, ответил письмом. А Митрополит Харьковский и Богодуховский Никодим не только ответил, но и опубликовал статью, написанную мной совместно с Ю.А. Шинкарюком. Это – люди от Бога…
2. «Ні в якому разі не сподіватися на державну підтримку!!!» Правильно. Хоч шукайте, хоч не шукайте – а не знайдете.
3. Про паперові версії і про перспективи – згоден.
4. «Не залучати спонсорів! (Інакше від літератури не залишиться й духу…)». Утверждение ошибочное. Вспомните меценатство в царской России; Мамонтовы, Терещенки…
5. «Склянка Часу» ніколи не зазіхала на гроші держави, спонсорів, ґрантодавців, політиків, інституцій тощо». С державой – этой, нынешней – связываться, действительно, не надо, да она и не даст ничего; обобрать – может, дать – нет. Политиков нужно обходить десятой дорогой. А вот спонсоров надо привлекать; и ґрантодавцев – тоже. Что касается институций – то смотря что за институции…

Н.Проценко
zeitglas 08 дек 2016 ответить
Уважаемый Николай Анатолиевич,
спасибо за Ваш ответ на моё интервью.
Однако, я остаюсь при своём пред- и убеждении в ненужности и, даже вредности, грантодавателей, спонсоров и прочих институций (как то: спілки письменників, лит-фондов и прочая) для истинной жизни литературных журналов.

Ал.Апальков.
Шеврон 18 дек 2016 ответить
"Важко тим виданням, що називаються літературними журналами, які видавалися роками за державний кошт. У них склалась багаточисельна редакція із амбіціями «великих цабе». Лише на таку редакційну колегію їм треба купа грошей… А ще ж – видавати журнал, організовувати його передплату, листуватися із авторами, брати участь у виставках, форумах тощо… От їм і важко…"

- якби не перестаралися, всіх депутатів перегнали по "важкості"...бідняжки.

Дякую за ці золоті слова! Я теж такої думки. І не обов'язково лише держфінансування. Любе збіговсько - уже "велике цабе". І всі вони мають пиху більшу за плутон...
зцабилися майже всі. А хто ще - вірно дивляться в ту ж сторону і йдуть, як щурі за Ґамельнським щуроловом
Шеврон 18 дек 2016 ответить
От криза - так. мене вона теж кризує, тому я і мовчу з публікаціями. такі справи
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow