Вийшов друком альманах "Скіфія-2017-Зима"

(проза, поезія, есеї, критика)



 

СКІФІЯ-2017-Зима.-
Канів. Вид. “Склянка Часу*Zeitglas”, 2017.-224с.
ISBN 978-617-7425-22-8

СКІФІЯ-2017-Зима.-(Літературно-художній альманах)
Технічний редактор,
упорядник, оригінал-макет О.В.Апальков
Коректор І.Пустовойт
Обкладинка Є.Гордієнко
(використано фрагмент роботи художника Миколи Костирі)
Здано до набору 22.12.2017. Підп. до друку 25.12.2017.
Гарнітура Courier New Cyrm, Tiemes
Тираж 500

 

Наразі видано 24-й випуск.


 

«СКІФІЯ-2017-Зима»   видано із залученням коштів авторів. До альманаху запрошувалися  автори України та країн зарубіжжя.

 


Термін подання творів: завершено 22 грудня 2017 року.

 

 Автор разом із твором (творами) надсилав обов`язково короткий біографічний нарис (українською мовою), зазначаючи рік народження, публікації, книжки, веб-сайт.

 

Авторський примірник «СКІФІЯ-2017-Зима» гарантовано буде надіслано автору в Україні (іноземним авторам надсилається опісля сплати поштових витрат), по виходу в світ.

 

Текст (тексти)  надсилалися електронною поштою zeitglas@ck.ukrtel.net

Роздруківка твору на папері - простим листом УКРПОШТОЮ за адресою видавництва:

 вул.Шевченка, 31/32,

м.Канів,

Черкаської обл.

19003

 

АВТОРИ альманаху "Скіфія-2017-Зима"

 

Апальков Олександр

Артеменко Раїса

Буджак Михайло

Віленська Наталія

Дилин Ярослава

Жук Валерія

Карась Володимир

Киян Валія & Лоцький Юра

Коваленко Андрій

Комісарук Володимир

Корець Ніна

Мамчич Олена

Олійник Володимир

Омельченко Олеся

Панченко Лариса

Пасічник Анатолій

Пащенко Микола

Проценко Анна

Проценко Микола

Розуменко-Невінчана Валентина

Рудковська Людмила

Савчин Ярослав

Савчук Анастасія

Силіна Лілія

Сорокін Віктор

Стасюк Микола

Чигрінова Ольга

Швень Наталія

Шеляженко Юрій

Шиманський Віктор

Ясна Людмила

 

 

Прохання до авторів:

 

 

Будь ласка, сповістіть редакцію по е-пошті:zeitglas@ck.ukrtel.net

  про бажану Вами кількість примірників альманаху.

 

Чітко вказуйте кількість примірників, прізвище та ім‘я по батькові, вулиця, номер будинку та квартири, місто, поштовий індекс, номер телефону).

 

Це уможливить нам вчасно і оперативно здійснити розсилку УКРПОШТОЮ.

НОВОЮ ПОШТОЮ примірники не надсилаються.

 

Вартість примірника 70 грн. + поштові ваитрати.

 

 

 

 Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net

 

 

Фрагменти публікацій альманаху "СКІФІЯ-2017-ЗИМА":

 

 

Савчин Ярослав

 

Сивочолий вечір підпирає небо,
Аж душа ясніє в сяйві мерехтінь:
Я рожевим садом знову йду до тебе,
В давнини щемкої незабутню тінь.
Йду, спішу до тебе в майбуття стозоре.
Зупиняю в хвилях відшумілий час.
Й знову юні роки котять мрії в море,
Що весняним садом поєднало нас.
Знаю – не вернеться юності стежина.
І дощі весняні нині не впадуть.
Та буяє в літі та погідна днина,
Що до твого серця простелила путь.
Серед літогону, у квапливих митях –
Ятряться тривоги, зріє сивина.
Але наш світанок, мов калини кетяг,
Заливає душу – хмелем, без вина.
Йду, спішу до тебе, світанкова зоре.
Ти посеред ночі – краща із прикрас!
Й знову долі кроки котять мрії в море,
Що весняним садом поєднало нас.

 

 

Жук Валерія

 

Ему надоела эта праздная жизнь… Компании людей, которые проводят время на его вечеринках, не зная его самого, лжедрузья, которые ищут выгод и развлечений, ему надоело быть щедрым спонсором, а еще больше его допекло одиночество среди миллионов людей…
Поэтому и родилась мысль поехать куда-нибудь подальше, разобраться в самом себе. Родилась идея отправиться в дальнее паломничество, туда где можно остаться одному, но по собственному наитию, а не по воле жестокого рока.
И таким образом, одним теплым весенним утром он небрежно собрал все свои пожитки, состоявшие, что называется, из пары чистых носков, денег оставшихся с последней авантюры и еще не потраченных, последними в маленьком черном рюкзаке очутились медная рамка со старой монохромной фотографией и кольцо с нежно-голубым аквамарином в элегантной серебряной оправе. Правда, он немного помедлил, посмотрел на светлые глаза молодой женщины смотрящие несколько укоризненно со старой фотографии, на ее вьющиеся белокурые локоны, на тонкие черты лица и утомленно изогнутую линию губ… Он даже почти прослезился, но вовремя перехватил предательскую соленую каплю на бледной, как мел, щеке. Бегло поцеловав портрет, он бережно положил его в рюкзак, одним рывком застегнул податливую молнию и вышел из довольно скромной комнаты, которую снимал в новом пентхаусе. Вышел уверенно и без оглядки, как поначалу шел в Израиль Моисей…
Ему было уже под тридцать, а он все еще задавал себе тот же вопрос, который задают неуверенные школьники-выпускники: чего он хочет от жизни? Он никогда не стремился иметь что-нибудь постоянное подле себя, он жил, как говорится, «здесь и сейчас»… Он был свободнее восточного зефира, непостояннее морского бриза. Он говорил, что ему неизвестно каково иметь обязательства перед кем-то, что такое быть привязанным даже к самой ничтожной мелочи или месту… Он только лишь говорил так, и все вскоре поверили, ведь их это и не особо интересовало. Но в последнее время какая-то давняя привязанность неизбежно пробивалась наружу, не давала ему покоя, и когда он долгими ночами оставался один, она будоражила его душу, лишала сна и теребила суматошные обрывки мыслей среди омута давних воспоминаний. А как иначе? Все в этом мире имеют привязанности, разве что кроме монахов-отшельников и умирающих, но ведь они принадлежат уже совершенно к другому миру…

 

 

Силіна Лілія

 

О зима без конца и без края,
Несказанная белая пустошь!
Я в сугробах тоски замерзаю,
Мне снега и ветра не послушны –

Заметают дороги к апрелю,
Заслоняют просветы-ворота.
Это не маттиолы – метели,
Даже не хризантемы – замёты.

На стекле – остроликие астры,
Острогрудые гроздья-громады
Винограда. Мечтают напрасно
Возродиться в объятиях сада.

Заморожены думы и грезы,
Запорошены вкусы и чувства.
Это сон – снеговой, несерьезный,
Остается всего лишь очнуться –

По тропинке, протоптанной Блоком,
Терпеливо добраться до рая,
Освещенного светом высоким,
Где весна – без конца и без края…

 Киян Валія & Лоцький Юра

 – Це він на мене так дивиться, – заявила Агата, коментуючи фото із зображенням Юлія. Дивився він, як кіт на сало, масним, красномовним поглядом і дійсно в напрямку Агати. Шпилька досягла цілі. Хоч Іванка розуміла, що “стільки добра” обминути очима важко, але таки кольнуло. На неї він так не дивився. Мала масу тіла не до порівняння з Агатою, мабуть, на добрий центнер не дотягувала.
– То ще нічого, глянь як він на Мілу дивиться! – відповіла Іванка і виставила в мережу чергове фото. На ньому Юлій поїдав красуню-жінку очима. Від камери нічого не сховаєш! Пауза затягнулася.
– Ну власне, – нарешті написала Агата. – Міла є артистка, на неї всі так дивляться.
Так повстала гола правда. В Мілу були закохані всі друзі чоловічої статі, і реальні, і з інтернет мережі, та й не тільки друзі, не відставала й більша частина прекрасної половини незалежно від орієнтації. Мілу було за що любити.
Красива, то само собою. Артистка вміла користуватися своєю зовнішністю. Виглядала переконливо і креативно, навіть коли натягувала на себе завеликі шорти свого сина. Сміливо йшла в них до ресторану і виглядала надзвичайно оригінально. Одягу мала достатню кількість і перевтілювалася в потрібний образ відповідно наряду. Але не це головне! Вона була уважна і добра до оточення. Дбала про друзів. Пам’ятала про проблеми і потреби кожного...

 

 

 

Шеляженко Юрій

 

 ()(())()


я символ
є діло
я фаза
я згусток
є пустка
є пастка
я фраза
є пазли
(())()
я добре
я зле
є край злет
є подоба
я знак
єдинак
((())())
я влучно
я дзвінко
я ширша
є щирість
є вчинки
я виклик
є стиглий
є учнем
(()()())
я вчитель
я совість
є душі готові
я буду
є чудо
я даність
єдність
є час все створити

 

 

Ясна Людмила

 

Харківський цвинтар №13 зустрів їх похмурою тишею. Праворуч від входу темніли хрести й пам’ятники, а ліворуч видовжувалися трирівневі стіни колумбарію. Немолоде подружжя рушило ліворуч, – завершити останню справу в цьому місті. А місто чекало Різдва й не цікавилося проблемами чоловіка та жінки, які тихенько йшли засніженою стежкою вздовж сірої стіни.
Уже готові документи для виїзду на постійне проживання до Ізраїлю, куплені квитки на літак, спаковані валізи. За тиждень вони опиняться в далекому Тель-Авіві, гулятимуть набережною, покрученими вуличками Старого міста, широкими проспектами вздовж високих скляних новобудов. А поки що чоловік однією рукою підтримував під лікоть жінку, а у іншій ніс ящичок із інструментами. Залишилося залагодити дещо важливе.
Сніг скрипів під ногами, порушуючи цвинтарну тишу. Брався несильний морозець, вкриваючи рум’янцями щоки й носи двох одиноких відвідувачів. Вони йшли мовчки, бо все вже остаточно вирішено й домовлено з директором кладовища. Навкруги не було ні душі. Зимовий ранок добігав полудня.
Стежка звужувалася, і чоловік пропустив дружину вперед. Через деякий час він мало не наскочив на неї, бо вона різко зупинилася й тихо зойкнула, повернувши голову у бік стіни колумбарію. Її очі й рот широко відкрилися, а переляканий вираз обличчя змусив чоловіка завмерти й не одразу перевести погляд туди, куди з жахом дивилася жінка...
...А в цей час у квартирі на п’ятому поверсі старого будинку по вулиці Сумській слідчий міського відділу вбивств Захар Симченко нетерпляче вишукував у своїй сумці балончик, щоб пошвидше вдихнути ліки. Він хворів на астму, а кімнату напопнював задушливий сморід, і все було вкрите попелом, неначе тут щось спалили. Вприснувши необхідну дозу собі в горло, Захар уже спокійніше роздивився навколо.
Мертве тіло лежало на підлозі коридору зіщулене, з притиснутими до обличчя руками й піднятими плечима, неначе чоловік чогось дуже злякався перед смертю. Руки й одяг у нього також присипані пилом. Якби не цей порох, його смерть однозначно можна кваліфікувати як звичайну, без будь-чийого втручання у природний процес. На тілі немає ні крові, ні ран. Але цей пил, схожий на попіл... Хто ним притрусив бідолаху й навіщо?
Дружина мерця непорушно стояла на порозі кухні, не наважуючись ступити ні вперед, ні назад. Її огрядний силует із розпатланим білявим волоссям чітко виділявся на тлі світла, яке лилося з кухонного вікна.
– Ви чогось тут торкалися? – глянув на неї слідчий.
– Що? Чого?...

 

 

Дилин Ярослава

 

Над столом різдвяним сяйво свята.
Запрошу із потойбіччя – світу
До святої я вечері
Згірку – малу й місяченька – тата.
Бог предвічний народився – відчиняйте двері.

Хай возсядуть при яснім віконці.
При надій вічнов’янучій ялинці.
Радістю взолоченв солома –
Пам’яті моєї волоконця.
Бог предвічний народився – зорі щастя дому.
Всіх вгощу кутею, й пампушками,
І узваром, й пиріжками
На душевній трапезі любови.
І покличемо Свят – вечір молитвами.
Бог предвічний народився, щоб не проминало Слово.

 

Апальков Олександр

...Пушистые хлопья снега липли к стеклу окна. Пространство заоконья белело. Даже вороны притихли у мусорных баков. И не ездили машины. Становилось красиво.
– Я сладкого не ем много, – разрезал торт уже извлечённый из круглого короба Калина Степанович, – но, «Киевский» употребляю. В детстве он был не по карману нашему семейству. Отца у нас не было. Я, младший брат и мама. Мать работала тяжело, на стройке. Денег не хватало. Но, – Степанович поднял нож лезвием кверху, – раз в месяц нас баловала родительница. Мы шли все вместе в гастроном. А там, боже мой, как вкусно пахло и какие были прелести на стилажах и прилавке. Пироженные заварные, по 12 копеек за штуку. Сметанники слоёные, по десять копеек, пироженные-картошки, по восемь копеек, бесквитные прямоугольники по 22 копейки. А в углу, на полке, – они – торты. Красовались там шоколадные крепости с запакованными в золотинки фольги башнями по четырём углам, кружилсь, как мне казалось, специально для нас кругляки «Киевского торта», с неизменной зелёной веткой цветущего каштана на шляпной коробке. Тогда, кстати и шляпы продавались в коробках круглых. Да…
Степанычь приумолк, загрузнув в своих воспоминаниях. Однако нашёл в себе силы и вернулся в кухню 2017 года.
– Вот, – прогыркал он своё горло, – тот, в детстве СССР «Киевский торт» стоил три рубля. Большие тоже тогда деньги. Но, подъёмные. И можно было его, торт вкусить, даже детям-полусиротам. А теперь кусается цена его. Помнится, ещё в 2014 году этот торт продавался по 71 гривне, на следующий годы уже по 124, а нынче 237 гривен. И торты эти выпускает предприятие нашего президента…
– Знание, – улыбнулась Иродиада, наполняя чашку кипятком, – это умение обобщать.
Пар поднимался. Он покидал края чашки, тянулся ввысь и удалялся в сторону окна. Там он пробирался к приоткрытой форточке и уходил на волю. За окном всё сильнее вьюжило и там становилось белым-бело...

 

Проценко Анна

 

Не поїду до Китаю.
Як поводитись – не знаю.
Там ніхто не каже «ні».
Зрозуміти як мені
Їхнє неодмінне «так»?
Чи то так, а чи то сяк?

Може в Африку? На-ні!!!
Буде страшно там мені.
Заборонено людині
На чиїсь ступати тіні.
На чужі ступив сліди? –
Неодмінно жди біди!
Не тому пеньку вклонюсь –
І гріхів не оберусь!
Треба враз чимдуж тікать!
Не втечу – мене з’їдять!!!

Папуа Нова Гвінея?
Не поїду і до неї.
Там живуть привітні люди.
Та вітання дивним буде –
Там вітання не просте:
Привітавшись на ходу,
Там хапають не за те!
Там хапають… не за те!

Я ніколи не покину
Рідну неньку Україну.
Буду радісно платити
Комунальні платежі.
І щасливо буду жити
У жебрацтва на межі!
А коли ж настане рай?
Зверху збрешуть: «Почекай…»

 

 

Увага!


Кожний автор, твори якого друкувалися на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas», або на сторінках тематичних альманахів, має право на видання власної книги з 30% знижкою видавничих витрат.

 

 



Обновлен 28 дек 2017. Создан 08 авг 2017



  Комментарии       
Всего 2, последний 2 года назад
utd52 20 дек 2017 ответить
Майже все, що пишу, складаєься з шести чи восьми строф.Так-що - пролітаю...
utd52 20 дек 2017 ответить
Думаю: такі обмеження - недоречні.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow