Книга Олександра Апалькова "ЖАННЕТ ІЗ ШАРМ-ЕЛЬ-ШЕЙХА"

проза



 

Уривок із книги:

 

Нам часто здається, що жити нудно. Втім, це не так.

Із зими в літо – я потрапив за чотири години.

У літаку спиртного не давали. Узяте в «дьюті-фрі» випити не дозволили. Мовляв, летимо в ісламську країну. У ній все строго. Тож Єгипет я побачив тверезим поглядом. Що трапилося зі  мною вперше. І я зважився провести відпочинок без пиття.

Під сонцем ресортів «Рехани роял біч» моя татарська шкіра придбала колір мореного дуба. Мої руки нагорталися сторінок книжок, узятих від нудьги, в будці араба, що видає рушники. Мої очі намилувалися підводним світом, через скло селіконової маски. Легені набралися морського повітрю. Шлунок –місцевих наїдків та напоїв, сплачених наперед і не вміру. 

З'їздив до Каїра. Подивився як 23 мільйони людей управляються з дорожнім рухом без єдиного світлофора, зневажаючи будь-які правила. Сигналять відчайдушно. Відважно пробираються через нескінченний димовий сморід. А на прогулянковому судні по Нілові я познайомився з туркенею. Так назвав я її про себе. Вона тараторила  без угаву з керманичем.

Наша гондола протискалася серед запруд з пластикових пляшок. Ніл був брудний.

У засмальцьованому балахоні і арафатці, керманич підносився велетом. Він правив човном стоячи, однією рукою. Посміхався. Дозволяв туркені бігати на бак, стрибати з нього  прямо під ноги смиренним  туристам. Туристи мовчали. Росіяни нудьгували, німці таїлися. Коли нільський вояж кінчився, я подав туркені руку. Але, вона підставила мені свій лікоть.

– Мерсі, – посміхнулася вона, і зійшла на берег.

У її рухах були спокій і спритність.

– Мерсі, – сказала вона вдруге, – і протягнула мені руку. На всіх її пальцях блищало каміння перснів. А зап'ястя ховалося в золоті браслетів..

– Ви з Туреччини? – запитав я.

– Ні, – засміялася вона, – я з Шарм-ель-шейха.

– Але, – здивувався я, – там не живуть жінки.

– Ось дурощі, – прикрила вона долонькою губи. І блиск перснів засліпив мене.

– Пробачите! – поклонився я театрально, – не знаю Вашого імені.

– Жаннетт, – схилила вона сою голову на мій уклін. У її волоссі, прикритому строкатим шовком, смітили вогниками такі ж камінці.

– У вас стільки прикрас! – бубонів я, – і сама ви…

– Прощавайте, – сказала мені Жаннетт.

– Ви хіба не їдете до пірамід, – образився раптом я.

– Ні, – знову посміхнулася мені вона, – у мертвих не можна шукати любові. Ми вже з вами не побачимося. Ну, бувайте здорові!

Можливо, це дивиться на мене любов? Ось єгоза, подумав я, помахуючи їй рукою. Вона залишилася на тротуарі, що відходив за борт автобуса... 

 

 

Примірники книги можна придбати післяоплатою 10 грн. (плюс поштові витрати),

замовивши книгу у видавництві

  zeitglas@ck.ukrtel.net  або zeitglas.kaniv@gmail.com

 

 

(Вказуйте у вірному порядку Вашу поштову адресу: Прізвище та ім`я по батькові), номер найближчого до Вас поштового відділення та номер Вашого мобільного телефону.

Книга надсилається УКРПОШТОЮ.

 

* Довідки за тел. (04736) 36805 

 zeitglas@ck.ukrtel.net або zeitglas.kaniv@gmail.com



Создан 08 фев 2020



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow