Завершено 11-й

За рішенням журі, переможцями 

XI міжнародного конкурсу

«Чатує в століттях Чернеча гора»

визнано:

I місце: Олена Рєпіна *1976 р.н. смт Глибока, Чернівецька область, за твір «ВИШИЙ НАМ, БОЖЕ…»

II місце: Ярослав Савчин *1961 р.н. с. Оболоня, Івано-Франківська область, за твір «ПРОВІСТЬ»

III місце: Лідія Яцкова *1964 р.н. с. Снітівка, Хмельницька область, за твір «ІМІТАЦІЯ»

Лауреатами названо:

Олег Гнатюк *1987 р.н. м. Надвірна, Івано-Франківська область, за твір «ВСЕ МЕНШЕ…»

Олександр Магурін *1956 р.н. м. Київ, за твір «РОЗВЕДЕННЯ»

Михайло Мілян *1958 р.н. с. Костянтинівка, Донецька область, за твір «ІСТИНА ПОНАД УСЕ»

Іванна Самчук (Тимощук) *1988 р.н. м. Острог, Рівенська область, за твір «МИРУЙ НЕБО МИРОМ»

Анна Слободян *1998 р.н. м. Липовець, Вінницька область, за твір «СЕРЕД ПРАВЕДНИКІВ»

Щиро вітаємо переможців та всіх учасників конкурсу! 

 Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2020 році.

Дипломи  буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.

Тексти творів авторів-переможців конкурсу

--------------------------------------------------------------------------------------------

Олена Рєпіна

Народилася 1976 р. в смт Глибока Чернівецької області) – автор збірки поезій «Всміхнися, жінко», лауреат районної та обласної міжнародної премій ім. Ольги Кобилянської, член Національної спілки журналістів України.

ВИШИЙ НАМ, БОЖЕ…

Виший нам, Господи, на полотнині серця

Злагоди гладь – пече міжусобиць біль,

Хрестиком – пам`ять, що дзвоном мечів озветься

В час, коли ворог сипле на рани сіль.

Всі наші втрати, страхи, найсумніші дати

Білим по чорному вистели-помереж –

Вчи нас від серця братові пробачати

І не прощати злостивцям – учи нас теж.

Виший нам, Боже, меандри – в літа й століття,

Гідність і честь – спіралями вглиб і вшир,

Древо життя – вкорінене, з пишним віттям,

І голубів, і квітів – на щастя й мир.

Знаємо, Боже, будуть ламатися голки,

Будуть колоти пальці, тектиме кров –

Наші серця – тверді метеору осколки –

Маєм надію лише на Твою любов.

Правда, це боляче – перепрошити серце –

Вірусам-вадам, здається, нема кінця…

Боже Всевишній, нашій Вкраїні-неньці

Ми – сорочки, а Ти – вишивай серця…

--------------------------------------------------------------------------------------------

Ярослав САВЧИН 

Народився 1961 року, живе і творить на Прикарпатті. Студіював журналістику і державне управління у львівських вишах.

Автор збірок поезії: «Нетлінь-роса» (1996), «Світанок мальв» (1997), «Вересневі ікони» (1997), «Індульгенція присутністю» (2013), «Знаки сонця» (2015), «Живиця» (2016), «Читання ватри» (2017), «Для двох сердець» (2017), «Вино любові»…

Лауреат літературних відзнак і премій імені Лесі Українки, Григорія Сковороди, Івана Вагилевича, Олександра Довженка, Василя Симоненка, Джека Лондона, Антуана де Сент-Екзюпері та ін.

Член Національної спілки письменників України.

ПРОВІСТЬ                            

Перегортаєм сутінки зими...

Весняний цвіт впускаєм в спраглі душі.

І до Тараса проростаєм ми,

По манівцях збираючи насушне.

За нас – у думах скраяне чоло.

Для нас з душі пророчий промінь волі.

О, скільки поколінь за це лягло...

І полину напились вже доволі...

Надія є – на крила молоді.

Відсунувши зневіри і провини.

І вас Тарас зове в поводирі, –

Не зрадити, як матір – Україну!

Із шерхоту тривожних прапорів – 

Тарасів стяг зове в єдине коло,

Щоб вимести з Вкраїни ворогів.

Ми ж не шукаєм ворогів ніколи.

Між поколінь святиться Твій «Кобзар».

Як молитви, як заповіти й долі.

Ти на вівтар поклав свій Божий дар

До сонця, до Вкраїни і до волі!

--------------------------------------------------------------------------------------------

Яцкова Лідія

Народилася 1964 р. Поділля. Друкувалася в періодиці, у ряді альманахів, антологій. Автор художніх та літературно-музичних  книжок і багатьох пісень.

ІМІТАЦІЯ    

З плином днів не зника ні на мить імітація:

Підфарбуємо знову старі паркани…

Прикидаємось: ми – наче справжні пани.

Проявляє фальшиві думки пігментація…

На ідеї толкові у моді – інфляція…

Підлатаємо – й в тренді будуть жупани…

З плином днів не зника ні на мить імітація:

Підфарбуємо знову старі паркани…

Наш дуризм «не бере» й «не візьме» апеляція:

На куліш із шкварками готуй казани;

Все «списать» допоможуть малі кажани…

А народ, що «із плугом» – то навіть не нація?..

З плином днів не зника ні на мить імітація…

 -------------------------------------------------------------------------------

Олег Гнатюк

народився 1987 р. в м. Надвірна Івано-Франківської області.

Все менше усмішок, все більше сліз.

Похмурі дні. Блукають містом тіні.

Хтось крихту щастя взяв…і не доніс.

Не дивина – воно ж лежить на міні.

          Технічний тиск – високий, як в людей:

          безсилі тут і найдорожчі ліки.

          Світ вариться у казані ідей

          сьогодні, вчора, завтра і навіки.

Музеї душать порохом вітрин.

Скульптурам остогидло позувати.

Для щирості шкодуємо хвилин,

боїться серце мріяти й кохати.

            Холодні погляди. Кислотний чеше дощ.

            Той п’яний спить, а той голодний просить.

            Лягає листя на бруківку площ.

            Будинків ліс. В повітрі хтось голосить.

Шукаєш сонця навіть навесні.

Скажіть хто-небудь, а воно ще буде?

Замерзли в грудях жарти і пісні.

Безслідно тануть в інтернеті Люди…

-----------------------------------------------

Олександр Магурін

Народився 1956 у м. Лозова, Харківської області.
Закінчив Харківський авіаційний інститут.

РОЗВЕДЕННЯ

Рубежі полишають в АТО –

Запорукою відступу є

Те, що вже не стріляє ніхто,

Згідно висновкам ОБСЄ.

Як завірив колишній «грушник»,

Всіх загроз став мізерний масштаб –

Тим обіцянкам «вельми слушним»

Довіряє безмежно Генштаб.

Й офіційним, як прийнято, чином

Радо всім сповістила про те

Нова влада, яка не злочинна –

Має вже не АП, а ОП.

Буде мир, ну а з ним ще і щастя –

Свято вірять і влада, і «вата»,

А не вірить лиш дівчинка Настя –

Бо учора її вбили тата…

--------------------------------------

Михайло Мілян (Михайло Милий)

Народився  1958 р. у м. Костянтинівка Донецької області. Закінчив  Дніпровський національний університет імені О.Гончара, захистив кандидатську дисертацію, доцент.

Заступник керівника міського літературного об’єднання «Дзеркало»  (м. Костянтинівка). Член Міжрегіональної спілки письменників, член Асоціації поетів - ронделістів України. Лауреат, призер і переможець літературних фестивалів і конкурсів («Поетичний рушник», «Крилате сузір’я», «Донецький край - мій рідний край», «Поетичний десант у Слов’янську», «Під вітрилами піднесених мрій», «Авалград», «Русский стиль» та інших).

Істина понад усе

Усе залежить під яким кутом
Ви дивитесь на світ, історію, події.
Це надихає вас на роздуми та дії
Й веде вперед, раз обраним шляхом.

Знання та щирість вашої душі,
Не затуманені нічим, відкриті очі,
Бажання думати про знайдене охоче —
То вже не праця за звання й харчі.

На цім шляху багато перешкод.
Здається іноді — здолати неможливо,
Коли ще з боку посміхаються глузливо
Або питають: «Мало вам пригод»?

А істина? Вона понад усе!
Немовби джерело з цілющою водою,
Що дозволяє залишатися собою,
Як треба — підбадьорить і спасе.

Серед усього є і головне :
Якщо бажаєте, щоб світ змінивсь навколо,
То треба самому виходити за коло
Й міняти кут з «похмуре» на «ясне».

---------------------------------------------------

 Іванна Самчук (Тимощук)

Народилася 1988 року, в одному з мальовничих сіл Рівненщини, Острозького району, Точевиках. Друкувалася у періодичних виданнях: «Провінційка», «Вільне Слово», «Рівне ракус», «Життя», журналах: "Мистецькі грані", "Дніпро" т.і. 

мируй небо миром

бо миру нам так бракує

бо стільки вже крові пролито

що жито червоно-чорне згорає

разом з качам тим що плине

до матері щоб хоч на мить

притулитися і обійняти

бо вона не голосить до вітру

бо вона вже сама миром

просить Бога спинити

цю пекуче-червону війну

мируй небо миром

бо миру нам так бракує

***

і ті хто бачать стали вже сліпі
і ті хто чують стали вже глухими
закриті душі і вуста німі
вбивають бога без провини
минає час загублених овець
бреде гординя зв'язуючи руки
мовчать вовки що кров овець пили
що скоро стадо з скелі обірветься
і ті сліпі і ті глухі прозріють
бо не туди ішли бо є щось більше
що любов'ю зветься

-------------------------------------------

Анна Слободян

Народилася 1998 р., м. Липовець, Вінницька області.

Серед праведників путують по землі грішники,

Серед хлібу свіжого не знайдемо вчорашнього,
Серед друзів моїх всі стали минулорічними,
А свіжа капуста перетворилась на квашену.

Серед чистих думок не буває думок із похоттю,
І «штовхають» промови нові-старі лідери.
Бо у чистих квартирах не живуть люди бездомні,
А у чистій воді не заведyться амфібії.

І якби й завелися, їх би піддали сорому,
Або б перепустили на консерви з гречкою.
Бо у свіжих народів не було голоду,
А у чистих держав не було про це суперечки.

--------------------------------------------------------

Дякуємо усім за співпрацю та сподіваємося на подальшу плідну роботу. Попри карантин, літературний процес йде далі, і ми зичимо авторам гарного настрою та запрошуємо до Міжнародного літературного конкурсу «Наше серце»*
(Проза, поезія, есеї, нариси) з нагоди 170 ліття від дня народження французького письменника Гі де Мопассана (1850 – 1893)
Це літературне змагання прозаїків, поетів та есеїстів присвячене темі кохання. 
Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2740391/

З повагою, редакція міжнародного видавництва та журналу «Склянка Часу*Zeitglas».
Тел. (04736)36805
zeitglas@ck.ukrtel.net