Анатолій Мельник "Траєкторії крапель"

Склянка Часу*Zeitglas

Канів

2020

ISBN 978-617-7425-44-0          

90 стор.

Анатолий Анатольевич Мельник (р.1963), поэт, автор книги «Пятьдесят стихотворений» (2013 г.) и книг в электронных версиях: «Вот такой расклад», «Тысячерукие сны», «Едет крыша»; «Двадцать первый», «Збулось омріяне». Стихи Анатолия Анатольевича опубликованы в журналах: «Дніпро», «Хортиця», «Провинция», «Склянка часу», «Современный ренессанс», «Харьковский мост», «Дикое поле», «Свичадо», а также размещены более чем на 50-ти интернет-сайтах, среди которых: Поэзия.РУ, Украинский портал поэзии, Поетичні майстерні, Поэзия.орг, Стихи.про, Стихи.ру и др. В сети известен под никами Октавий Тантал и Лао Лю… А.Мельник является соавтором и художественнім редактором четырёх коллективных поэтических сборников: «Величальная Марганцу» (2003г.), «Город серебристых тополей» (2005г.), «Краю мій лелечий» (2009 р.,), «Як невинні закохані душі»(2019р.)

Примірники книги можна придбати післяоплатою 30 грн. (плюс поштові витрати),

замовивши книгу у видавництві

  zeitglas@ck.ukrtel.net  або zeitglas.kaniv@gmail.com

(Вказуйте у вірному порядку Вашу поштову адресу: Прізвище та ім`я по батькові), номер найближчого до Вас поштового відділення та номер Вашого мобільного телефону.

Книга надсилається УКРПОШТОЮ.

* Довідки за тел. (04736) 36805 

 zeitglas@ck.ukrtel.net або zeitglas.kaniv@gmail.com

Уривки з книги:

КАЛИНОВІ ВІРШІ 

Збирав Господь молекули по світах, 

поки не почали вони розуміти калинову мову.

А потім,

коли вони почали калинову перевтілювати

у вiршi,

знову розвіяв Господь молекули світами,

бо в кожній вже довіку

бринітиме калиновий вірш.

НА РОЗІ 

На розi вулиць

Минулого

i Майбутнього

стою,

замислившись

над сенсом життя.

МУРАХА

Руки до неба слива здіймає.

Маленька мураха видерлась в небо

і на нiгтi сливовім вмостилась.

Бачить, що небо з землею зліпилося.

А люди – про всесвіт…

МИНАЄ РІК 

Зелене,

потім жовте й багряне,

потім чорне,

потім біле,

потім знову чорне

і,

нарешті,

зелене.

ВОЛОССЯ ВІЧНОСТІ

Сиве волосся вічності

вплітається в мою бороду так,

що я, вдивляючись у дзеркало,

бачу діда свого

сорок років тому

і онука свого

сорок років потому.

ХАТИНКА

Старесенька хатинка

приміряє новітні окуляри вікон

і прислухається

до розмов у етері

параболічним вухом.

ЧУМАЦЬКИЙ  ШЛЯХ

Чумацький Шлях

долаю поглядом,

але зірки з-під очей вислизають,

і, як камінці,

падають з неба.

Вранці я шукаю їх по степах,

а знаходжу лише

рясні роси.

ТІЛО І ДУША

Тільки тіло моє відчуває,

як важко човгає нікчемна старість

шляхом до майбутнього.

А душа поспішає.

Та попереду чимчикує

молодесенька.

ДОВЕРШЕНІСТЬ 

Гвинтокрил схожий на бабку,

але не такий довершений.

Гвинтокрил не вміє

паруватися в повітрі.

ТРИМАЙСЯ

Тримайся,

бо дощ змовився з вітром

і планує зірвати

і змити із садів

рожево-білу одежину.

Але тримайся!

Бо сади душі твоєї

будуть квітнути

й оголені.

ПОЧЕКАЙ

Поки тягнеться

час після слів

«Почекай трошечки», –

минає

молодість.

ДУША ПРОСЯКЛА

Сльози дощу

розчиняються в калюжах печалі,

а я босоніж по життю бреду,

бо душа наскрізь

зрадами просякла.

МЕГАПОЛІС

У мегаполісі самотніх сердець

блукав.

Ріка сліз

ділила місто навпіл.

Назустріч мені,

через міст,

ішли вдови

молоді й красиві,

як чорні троянди.

А по небу пливли

домовини хмар.

ВІРШІ

Круки,

що з неба на серце падали,

били крилами повітря,

лишали чорне пір'я,

щоб я писав вірші

на сірому папері ранку

чорнилами ночі.

Але я пишу вірші

пір’ям лебедів,

на чорному папері ночей

фарбами кохання!