
Анатолій Мельник "Траєкторії крапель"
Склянка Часу*Zeitglas
Канів
2020
ISBN 978-617-7425-44-0
90 стор.
Анатолий Анатольевич Мельник (р.1963), поэт, автор книги «Пятьдесят стихотворений» (2013 г.) и книг в электронных версиях: «Вот такой расклад», «Тысячерукие сны», «Едет крыша»; «Двадцать первый», «Збулось омріяне». Стихи Анатолия Анатольевича опубликованы в журналах: «Дніпро», «Хортиця», «Провинция», «Склянка часу», «Современный ренессанс», «Харьковский мост», «Дикое поле», «Свичадо», а также размещены более чем на 50-ти интернет-сайтах, среди которых: Поэзия.РУ, Украинский портал поэзии, Поетичні майстерні, Поэзия.орг, Стихи.про, Стихи.ру и др. В сети известен под никами Октавий Тантал и Лао Лю… А.Мельник является соавтором и художественнім редактором четырёх коллективных поэтических сборников: «Величальная Марганцу» (2003г.), «Город серебристых тополей» (2005г.), «Краю мій лелечий» (2009 р.,), «Як невинні закохані душі»(2019р.)
Примірники книги можна придбати післяоплатою 30 грн. (плюс поштові витрати),
замовивши книгу у видавництві
zeitglas@ck.ukrtel.net або zeitglas.kaniv@gmail.com
(Вказуйте у вірному порядку Вашу поштову адресу: Прізвище та ім`я по батькові), номер найближчого до Вас поштового відділення та номер Вашого мобільного телефону.
Книга надсилається УКРПОШТОЮ.
* Довідки за тел. (04736) 36805
zeitglas@ck.ukrtel.net або zeitglas.kaniv@gmail.com
Уривки з книги:
КАЛИНОВІ ВІРШІ
Збирав Господь молекули по світах,
поки не почали вони розуміти калинову мову.
А потім,
коли вони почали калинову перевтілювати
у вiршi,
знову розвіяв Господь молекули світами,
бо в кожній вже довіку
бринітиме калиновий вірш.
НА РОЗІ
На розi вулиць
Минулого
i Майбутнього
стою,
замислившись
над сенсом життя.
МУРАХА
Руки до неба слива здіймає.
Маленька мураха видерлась в небо
і на нiгтi сливовім вмостилась.
Бачить, що небо з землею зліпилося.
А люди – про всесвіт…
МИНАЄ РІК
Зелене,
потім жовте й багряне,
потім чорне,
потім біле,
потім знову чорне
і,
нарешті,
зелене.
ВОЛОССЯ ВІЧНОСТІ
Сиве волосся вічності
вплітається в мою бороду так,
що я, вдивляючись у дзеркало,
бачу діда свого
сорок років тому
і онука свого
сорок років потому.
ХАТИНКА
Старесенька хатинка
приміряє новітні окуляри вікон
і прислухається
до розмов у етері
параболічним вухом.
ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ
Чумацький Шлях
долаю поглядом,
але зірки з-під очей вислизають,
і, як камінці,
падають з неба.
Вранці я шукаю їх по степах,
а знаходжу лише
рясні роси.
ТІЛО І ДУША
Тільки тіло моє відчуває,
як важко човгає нікчемна старість
шляхом до майбутнього.
А душа поспішає.
Та попереду чимчикує
молодесенька.
ДОВЕРШЕНІСТЬ
Гвинтокрил схожий на бабку,
але не такий довершений.
Гвинтокрил не вміє
паруватися в повітрі.
ТРИМАЙСЯ
Тримайся,
бо дощ змовився з вітром
і планує зірвати
і змити із садів
рожево-білу одежину.
Але тримайся!
Бо сади душі твоєї
будуть квітнути
й оголені.
ПОЧЕКАЙ
Поки тягнеться
час після слів
«Почекай трошечки», –
минає
молодість.
ДУША ПРОСЯКЛА
Сльози дощу
розчиняються в калюжах печалі,
а я босоніж по життю бреду,
бо душа наскрізь
зрадами просякла.
МЕГАПОЛІС
У мегаполісі самотніх сердець
блукав.
Ріка сліз
ділила місто навпіл.
Назустріч мені,
через міст,
ішли вдови
молоді й красиві,
як чорні троянди.
А по небу пливли
домовини хмар.
ВІРШІ
Круки,
що з неба на серце падали,
били крилами повітря,
лишали чорне пір'я,
щоб я писав вірші
на сірому папері ранку
чорнилами ночі.
Але я пишу вірші
пір’ям лебедів,
на чорному папері ночей
фарбами кохання!