№64 литературно-художественного журнала "Склянка Часу*Zeitglas"




,Вышел в свет №64 
литературно-художественного журнала
"Склянка Часу*Zeitglas"


АВТОРЫ ЭТОГО НОМЕРА ЖУРНАЛА:

Проза Prosa Проза 

Александр Волков
Антоніна Остролуцька
Anatolij Krym
Михайло Нізовцов
Марек Торецкий
Володимир Комісарук
Олександр Федорук
Анатолій Котов
Сергей Скорый
Галина Хитенко
Galina Hitenko
Наталія Дев`ятко
Наталія Ратушняк
Петр Гайворонский
Александр Апальков

 

Лірика Lyrik Лирика 

 

Неоніла Диб`як
Наталія Горішна
Вячеслав Пасенюк
Валентина Таран
Елена Заславская
Elena Saslavskaja
Наталья Попелышева
Алексндр Курапцев
Ігор Зінчук
Rainer Maria Rilke
Райнер Марія Рільке
Владимир Страшнюк
Анастасия Тишковец
Евгений Шаргородский

 

Есе Essays Эссе


Юрий Ковальский
Василь Калита
Юлия Патлань
Анатолий Сидоров
Вячеслав Пасенюк
Лидия Смыкалова
Наталия Харакоз
Геннадій Молчанов


Галерея Galerie Галерея

Ірини Тихонової / Malerei von Irina Tichonowa:
Обкладинка-Umschlag

.Графіка: Анастасії Данильченко / Graphik von Anastasija Daniltschenko:
11, 68,139.
Графіка: Олексія Мартиросова / Graphik von Alexej Martirosow
23.
Графіка: Наталії Лісової / Graphik von Natalija Lisowa
112, 114.

 

 

Розділ Критики та есеїстики друкує розвідку Анатолія Сидорова «ДОРЕВОЛЮЦИОННОЕ ЭСПЕРАНТО», нарис Юрія КОВАЛЬСЬКОГО „РАЛУГЕ-85 ЛЕТ” розширює уявлення читача про найвідоміший в Україні російськомовний літературний журнал. Письменниця Наталія ХАРАКОЗ разом із Геннадієм МОЛЧАНОВИМ розмірковують над новою книгою оповідань О. Апалькова «КОЛЮЧІ ДЕРЕВА», Василь КАЛИТА у нарисі «ГЕРОЙ СУЧАСНОГО РОМАНУ» розмірковує про творчість Антона КУШНІРА, Світлани ТАЛАН, Дешвара ЛЮКО та братів КАПРАНОВИХ, оглядач Лідія СМИКАЛОВА пропонує читацькій увазі нову книгу Дітхарда ШЛЕГЕЛЯ «РУССКОЕ ПРОШЛОЕ И НАСТОЯЩЕЕ В БАДЕН-БАДЕНЕ».

 

 

Примірники журнала можна придбати, післяоплатою 35 грн.,
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 20 грн.)
замовивши в редакції :


zeitglas@ck.ukrtel.net

Журнал тако ж можна погортати та придбати його електронну версію на сайті:

http://store.kassiopeya.com/small/1238/ 

 

 

Отрывки из произведений журнала СЧ№64

Уривки з творів журнала СЧ№64

 

"Я, Господи, – Твоє найперше диво, 

Я – супербрунька на земній корі.
Величний день сотворення людини
Впишу святковим у календарі.
… Оживлення, олюднення і з’ява…
І клич мети, і спраглий інтерес
Світоосягнення. Як гра уяви
Привласнення і тверді, і небес.
А зі свічада, із глибин блакитних,
Мов з палімпсесту – перволик отця.
І наче слід різця дереворитний
В малюнку рис моїх і виразах лиця..."

 

Неоніла Диб`як,  "Пульсує сонце...

 

 

 

"...Тогда в городе творились страшные дела: даже убийства. А сейчас? Иванов и в прошлые времена не знал, чем Либерман занимался и с чего жил. Крутился с теми, кто, рано или поздно, исчез из города, или был убит, или попал за решетку. Сам Либерман то появлялся, словно ниоткуда, то исчезал, будто навсегда, но постоянно спешил и всегда был в тоскливо-напряженно-таинственном состоянии..."

Александр Волков, Рыбам 

 "...Мы грабим «Глобус».
Девка на кассе
В трансе.
 
–Бегом, чулки неси черные
(предпочитаю классику,
на моих стрелка).
Нет, я не беспредельщица.
Просто,
Я – жертва моды..."

Елена Заславская, Бонни и Клайд

 

 "...И завтра, как ни странно, наступило. Не сразу, даже очень не сразу, пропустив финал весны, весь июнь, весь июль, почти весь август, наступило, и я понял ясно, недвусмысленно: это и есть то самое завтра, и теперь не отвертишься, не спихнёшь ни на зной, ни на давление, ни на «закупорку». А вот так прямо – с любой строки, с любой ноги, на которую встал – приступить к исполнению.

Эпиграф – для пущей солидности, как напутствие, как стимул.

Сервантес: «Позаботьтесь также о том, чтобы, читая вашу повесть, меланхолик рассмеялся, весельчак стал ещё веселее, простак не соскучился, разумный пришёл в восторг от вашей выдумки, степенный не осудил её, мудрый не мог не воздать ей хвалу».

А как быть, если повесть как раз беспросветный меланхолик и взялся излагать? Так что ни весельчаку, ни простаку, ни разумнику ничего тут не светит. Что касается хвалы…Ежели сам не одобряешь тобою затеянного и содеянного, то любая похвала должна смутить и даже повергнуть в смятение. Ну, как-нибудь.

В обе стороны по улице шли люди, и каждый общался со своим мобильником. Я не слышал, что отвечали им говорящие мыльницы, а по отрывочным восклицаниям проходивших вникнуть в суть дела не удавалось.
У тебя слишком много незанятого времени, – сказал я себе.
Вот останови кого-либо и спроси: по красивой он идёт улице или не очень, по грязному или по чистому тротуару, - человек опешит, не врубится, так сказать. Он не обращает внимания на подобную ерунду, ему некогда, человек отсутствует здесь. Но где-то он всё-таки присутствует?..."

Марек Торецкий, Нероман 

 

 – Кто там с лунным фонарем
под моим стоит окном?
–Это я, ночной садовник,
Снежный человек.
–Что ты делаешь Садовник?
–Я сажаю снег.
–Что ты, лучше и не пробуй,
снег не семена!
–Из него растут сугробы
прямо до окна.
–Что ты зря на ветки дышишь!
Сад заледенел.
–Я хочу чтоб иней пышный
На ветвях созрел.
–Ты скажи, скажи садовник,
снежный человек,
Отчего сверкает иней,
серебрится снег.
Отчего блестят дорожки,
звездочки горят?
На стекле в твоем окошке
вырос снежный сад.

 

Евгений Шаргородский, Снежный человек 

 

 

"...Жил в Ка человек неюных лет. Не то, чтобы богатый и знатный. Но не без образования. Лицом прост, телом крепок, хотя и неплотным. Звался Никола.
И жизнь его на гибель никого не обрекала. Впрочем, одна бабёнка любить его стала. Звали её Настя Пелипова. И соблазнила она его. Не долго думая, он предложил ей сочетаться браком. Так она ему сказала на это:
– За мной, мой мальчик не гонися. Тебе скоро на аптеку работать. А я, насытилася, теперь отдыхаю.
И Никола бросился на Настю, как сокол на гусыню, как гость на пир брачный.
Отпевали Настю тихо. Людей пришло мало. Никола же отсутствовал вовсе, ибо уже сидел в пересыльной тюрьме города Харькова, на Холодной горе..." 

 

Александр Апальков, Нравы города Ка спустя 10 лет 

 

 "Автор цієї збірки оповідань – щаслива людина. В той час, коли українські письменники, видаючи об’ємні книжки, намагаються наздогнати російських за кількістю тиражів і нагород, Олександр Апальков не ганяється за кількістю кілобайтів у тексті й спокійно пише коротку поетичну прозу. Проте досить цікава тема його поезії під назвою «Колючі дерева», за бажанням, могла би бути трансформованою в повновісний магічний роман, герой якого – прадавній чоловік, можливо, цар, – після смерті був похований з усіма почестями, тобто забрав із собою до могили величезну кількість дружин, коней, рабів тощо. Однак на «тому світі» чоловікові некомфортно, бо муміфікування тіл в його прадавні часи було не на високому рівні й тіла майже усіх, кого він забрав із собою, зотліли. Прахом пішло все, крім золота і прикрас: дружини, коні, раби… От чоловік і змушений вийти зі свого кургану на пошуки колишніх дружин, рабів і коней. Коней він наловив у полі біля кургану, раби самі позбігалися з усіх східних околиць і валялися в ногах, і молили, щоб він їх не гнав від себе… А, вступаючи в інтимні стосунки з сучасними жінками, яких він приводив на свій курган, він таки знайшов серед них колишніх дружин, але почуття взаємного кохання між ними не виникло, бо на праху можна побудувати лише рабські й сексуальні стосунки, а не саме кохання. Розчаровуючись у черговій коханці, чоловік дарує їй на прощання губну помаду і та, намастивши нею губи, перетворюється на колюче дерево. Він би замість помади дарував їм еолові арфи, та де їх узяти?.. Його курган вже оточений цими колючими деревами і чоловік більше не може вийти за межі кургану. Тоді він спускається в курган і бере мумію дружини, котра якимсь дивним чином не зотліла. Він виносить її на курган і вона оживає…"

 

Геннадій МолчановПро книгу Олександра Апалькова "Колючі дерева"   

 

Примірники журнала можна придбати, післяоплатою 35 грн.,
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 20 грн.)
замовивши в редакції :

zeitglas@ck.ukrtel.net

 



Обновлен 05 июн 2013. Создан 20 дек 2012



  Комментарии       
Всего 2, последний 2 года назад
Ігор Зіньчук, м. Львів 11 янв 2013 ответить
Прочитавши 64 номер журналу "Склянка часу", хотів би відзначити твори, які справили на мене особливо приємне враження і вразили своєю актуальністю. Дуже цінною завдяки грунтовному аналізу сучасного роману є стаття пана Василя Калити "Герой сучасного українського роману...". Цікавим є конкурсне оповідання "Однорівневий Київ" пані Наталії Дев"ятко. В розділі "Лірика" приємно вразили і подарували позитивні емоції вірші Наталії Горішної "Із єгипетського циклу" та поезії Наталии Попелышевой "Из цикла КРЫМСКИЙ БУКЕТ". З повагою, Ігор Зіньчук, м. Львів.
Николай nikolaj2mail.ru 24 мар 2015 ответить
Николай nikolaj2@mail.ru
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow