Вышел в свет №66 литературно-художественного журнала "Склянка Часу*Zeitglas"




 


Вышел в свет №66 
литературно-художественного журнала
"Склянка Часу*Zeitglas"



АВТОРЫ ЭТОГО НОМЕРА ЖУРНАЛА:

Проза Prosa Проза

 

Татьяна Окунева
Anatolij Krym
Влад Наслунга
Тетяна Рубінська
Вікторія Михайлова
Михайло Нізовцов
Голя Гнобля
Александр Апальков
Павел Бессонов
Владимир Ерёменко
Петро Гайворонський
Борис Нестеренко
Анастасія Посинкіна
Христина Погоржельська

 

Лірика Lyrik Лирика


Анастасія Боброва
Виктор Шендрик
Вячеслав Пасенюк
Геннадий Кононов
Валентина Таран
Нина Стременная
Володимир Комісарук
Сергій Левченко
Валерия Влащик
Дмитрий Моцпан

Есе Essays Эссе

Людмила Исаева
Роман Шилуцкий
Юрко Козя



Галерея Galerie Галерея

 

Живопис Наталії Лісової / Malerei von Natalija Lisowa
Обкладинка-Umschlag
10, 84, 95, 101, 149.
Графіка: Олександра Деца / Graphik von Alexander Dez
40, 75, .147.

 

Розділ Критики та есеїстики друкує нарис Людмили Ісаєвої  „КО ДНЮ РОЖДЕНИЯ, ТЕПЕРЬ И ПАМЯТИ…”. Есеїст Роман ШИЛУЦЬКИЙ  розмірковує про цінності класичної літератури, а поет Юрко КОЗЯ ділиться своїми враженнями про минуле число журналу.

 

 

Примірники журнала можна придбати, післяоплатою 40 грн.,
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 25 грн.)
замовивши в редакції :
zeitglas@ck.ukrtel.net

Журнал також можна погортати та придбати його електронну версію на сайті:

http://store.kassiopeya.com/small/1238/


Отрывки из произведений журнала СЧ№66
Уривки з творів журнала СЧ№66 

 

,,,У нашому курносому кварталі,
де було повно п’яних і горбатих,
де чоловічок знову щось кричав в опалі,
де безліч хижих жіночок плескатих.

У нашому ляльковому кварталі,
що подарований художником коханці,
замість троянд, що, як на зло, зів’яли,
кладуть цукерки матері у ранці.

У нашому гарячому кварталі,
в червоній точці недолугих інсталяцій,
зійшлися всі надії світу,
та й не до Риму всі дороги еманацій....

 

Анастасія Боброва У нашому кварталі

 

 

 

"...Криворучко, посиневший от холода и алкоголя, стоит возле двери, как цапля, поджав одну ногу, на мокрой половой тряпке из старого байкового одеяла. Дальше его не пускают. Он понимает свою бесправность и молча, как шелудивый приблудный пёс, ждёт то ли пинка, то ли подачки. Все прекрасно помнят, чем завершилось его последнее пребывание в больнице. Распитие спиртных напитков и пьяный дебош в лечебном учреждении закончились выговором главврачу от районного начальства.
– Катюша, – обращается Наталья Семёновна к нянечке, – у нас там в кладовке были галоши от бабы Мани, царство ей небесное. Принеси их, да тряпок захвати ему на портянки. А чтобы не спадали, шнурами от старой проводки привяжи, там же, в кладовке лежат. Да не забудь какой-нибудь списанный тёплый халат, пусть закутается. И, повернувшись к старшей сестре, продолжает: – Вызови всех, кто на смене, ко мне в кабинет...."

 

Тетяна Окунева Прощёное воскресенье 

 

"...Так и переждал артподготовку,
Твёрдо помня очередь свою,
И, спросив у взводного винтовку,
Услыхал: «Добудь её в бою!»

Врать не буду – было не со мною,
Но у генов собственная злость.
Дед, должно быть, взял винтовку с бою,
Коль уж мне родиться довелось.

И живу, полвека за плечами,
Дал бы Бог не думать ни о чём!
Не прельщён шелками и парчами,
Но знаком с х/б и кумачом..."

 

Виктор Шендрик ...по курсу дня

 

 

 

"О десятій ранку в кабінеті Андрія Володимировича задзвонив телефон.
– Андрій Володимирович? – спитав чоловічий голос у слухавці. – Вам дзвонять з міліції, майор Шевцов. Чи можете зайти до вашого районного відділку сьогодні о чотирнадцятій годині?
– Сьогодні не можу, у нас Вчена рада. А що сталося?
– Ну, давайте завтра на десяту, скажіть черговому, що до майора Шевцова. Я вам усе поясню. Не хвилюйтеся, треба у вас дещо узнати.
Поклавши слухавку, Андрій Володимирович замислився. Для чого він знадобився майорові? Його ніколи не викликали до міліції, але особливого хвилювання у нього не було, оскільки він не відчував за собою будь-яких порушень закону. Проте думка про міліцію не давала спокою. Добре, що до обіду заходили співробітники, відволікали його.
Кабінет Андрія Володимировича був невеликим, мабуть, переробленим з якого-небудь підсобного приміщення. Співробітники відділу шуткували, що із туалету. Тут можна було прийняти одного, а якби гості стояли, то двох людей. Більшу частину кабінету займали письмовий стіл, великий сейф на два відділення і етажерка з книгами. На стінах висіли чотири мапи, єдине вікно виходило на цегляну стіну Інституту корисних копалин, де працював наш герой..."

 

Влад Наслунга Науковий детектив

 

"...Темною ночью ты был зажжен, как пламя,
сын мой, рожденный в сорочке, в городе Дамме.

Летнею ночью пахло цветами шибко.
Благоуханный боярышник тлел пушистый.

У работяги нет ни гроша в кармане.
Весь я – сплошное сердце, где шрам на шраме.
Стар начинать с нуля я, но ты попробуй,
сын мой, рожденный в сорочке, в городе Дамме..."

 

Геннадий Кононов Тиль, или мотивы Фландрии

 

"– Дурко! А бись тобі…! – нестримно лається веснянкувата молода жіночка Оля.
Чорна чубата курка з кудлатими ногами харапудиться від Олієного крику, б’є крилами, біжить геть з хлівчика та згодом повертається назад до годівниці.
– Дурко, безтолоч! Я тобі дам! Я тобі зараз покажу!! Підеш ти у мене, як миленький, на ковбасу!
Дурко – це крапчасте телятко, бичечок. Йому ще тільки п’ять днів. У Олі корова отелилася літом.
– Заганяв ти вже мене! – Оля смикає за ланцюжок. Нашийник, зроблений з Олієних старих колготок, рветься на шиї Дурка.
– М-ме! – Дурко задирає вгору хвоста, брикає, стрибає з боку на бік. – М-ме! – без ланцюжка і нашийника з колготок Дурко у стійлі себе не пам’ятає.
– Ось тобі! – злостує Оля і з усієї сили б’є Дурка залізним кілочком по клубові. Бичечок завалюється на задні ніжки.
– Я ж казала тобі, нерозумному! – дурне теля отримує урок і робиться розумним.
– М-ме! – від образи і телята плачуть.
– Дурко! Ну-ну! Цить! – Оля знімає з себе колготки, розглядає їх матню на розчепірених пальцях лівої долоні:
– Протерлися геть! А це – Вася нігтем зачепив. Казала ж пенькові – пострижи нігті! Так ні, не послухав, курощуп, поки дірку не зробив! Покажу йому! Хай тільки приїде! Купить, нікуди не дінеться, нові! Куди вже ці годяться?.."

 

Михайло Нізовцов Мовами-Посестрами

"...В отличие от Парижа, город Ка был маленьким. И мэру ничего не стоило обойти пешком весь свой муниципалитет в два часа. Но мэр не ходил, он ездил.
И когда городничий выбежал из его кабинета и помчался, под собою не чувствуя ног, в бистро, мэр откинулся в кресле.
«Постой-постой, – размышлял он вслух, – пускай его накачают». И, улыбнувшись самому себе, он продолжил разбор очередных бумаг. А разбирать было чего. Одни сводки местных синоптиков могли ввергнуть в отчаяние: «Текущая и последующая недели будут морозными, снежными и ураганными». От водоканала пришёл факс: «Семь порывов коллектора и три – водопровода». Телефонограмма от губернатора призывала немедленно организовать на высшем уровне встречу эмансипированных женщин столичных олигархов. Причём, в тексте не указывалось, были то олигархические жёны или не жёны. А тут ещё этого Герундия принесло… «Как там они его обхаживают? – закрадывалось между тем в его кабинет беспокойство. – Ни на кого нынче положиться нельзя, надо бы проконтролировать».
И мэр уж, было, собрался вызывать машину и поехать-таки в бистро. Он даже поднял трубку, собираясь нажать кнопку с надписью «секретарша». Но внезапно телефон зазвонил сам, слегка испугав мэра.
– Слушаю, – сказал он.
– Представьте себя, – послышался из телефона голос, – в роли народного мстителя. Кому и за что вы стали бы мстить?
– С кем я разговариваю? – возмутился мэр, но не стал себя накручивать, поостерёгся.
– С таким вопросом, – продолжил потусторонний голос, – к вам обращается сама судьба.
И разговор оборвался..."

 

Александр Апальков Нравы города Ка спустя 10 лет

"...Приємне враження на мене справив останній, шістдесят п‘ятий номер журналу „Склянка Часу” своїм художнім рівнем і включенням читача в світовий контекст. Давнім недоліком багатьох публікацій в Україні було трактування історичних та літературних подій кутом зору, відмінним від їх трактуванні у вільному світі. Наприклад, весь світ знав, що північна Франція майже тисячу років тому була передана як посаг французької принцеси Англії. Тому війна між цими країнами розглядається як загарбницька з боку Франції. А нас вчили, що Англія здійснила напад на Францію.
З прози, запропонованої журналом, мені найбільше сподобались три речі: есе Марека Торецького „Не роман”, романтично-пригодницька повість А. Барікко „Шовк” в перекладі Ю. Григоренко та гротескний твір О. Апалькова „Нравы города Ка спустя 10 лет”.
У Марека Торецького мені було цікаво простежити за думками простої людини (нарешті, не алкоголіка) за буденних обставин її життя. Нашому поколінню випало дитинство і юність провести в герметичному світі, що призводило до відсутності класичного виховання та пізнього дорослішання („Я взрослел мучительно и долго...”)..."

 

Юрко Козя Приємне враження

 

Примірники журнала можна придбати, післяоплатою 40 грн.,
(при замовленні понад 5 примірників, вартість кожного становитиме 25 грн.)
замовивши в редакції :
zeitglas@ck.ukrtel.net

Журнал також можна погортати та придбати його електронну версію на сайті:

http://store.kassiopeya.com/small/1238/

Шановні передплатники!

 

сповіщаємо Вас про те, що з 8 квітня розпочато передплута на наш  журнал "Склянка Часу*Zeitglas" на ІІ півріччя 2013 року.

 

Оформити передплату можна за «Каталогом видань України» та за «Каталогом видань зарубіжних країн» у будь-якому поштовому відділенні України, а також скориставшись послугою «Передплата ON-LINE» на корпоративному сайті підприємства www.presa.ua. Розраховуватися за передплачені видання можна за допомогою платіжних карток Visa та MasterCard. Розрахунок можна також здійснити через систему Webmoney або оплативши в банку сформований на сайті рахунок.

 

 

 



Обновлен 27 июн 2013. Создан 14 мая 2013



  Комментарии       
Всего 4, последний 4 года назад
zeitglas 04 июн 2013 ответить
дуже дякую Вам за журнал. Я отримала на пошті у Львові всі замовленні примірники. Журнал дуже сподобався, я прочитала його від корки до корки за один вечір.

Дуже Вам вдячна, що Ви надаєте можливість друкуватися не тільки відомим авторам, а й початківцям!!!

З повагою,
Вікторія Михайлова.
--- 12 июн 2013 ответить
Чудове число чудового часопису!
zeitglas 16 июн 2013 ответить
Журнал--не яхта, але вам вдається проходити не тілки Біскай, але й мис Доброї надії.
С.Левченко. Черкаси.
zeitglas 20 июн 2013 ответить
Удивительно равнодушие авторов. К самим себе. К своему же творчеству.
Вот их произведения публикует журнал, альманах… Резонанс некоторых из публикаций бывает необыкновенным.
Газеты пишут, телевидение подставляет своё плечо, разнообразный ресурсы откликаются эхом. Вот тут бы и поддержать доброе дело. Но, увы, оклики на сайтах такого чудесного издательства как «Склянка Часу*Zeitglas», появляются не так часто. Активность авторов и читателей, по крайней мере, как мне кажется, литаргична... С чем это связано?
С нехваткой времени? С нежеланием раскинуть мыслями? Или с эффектом «ничего уж больше не желаю, ибо меня уде опубликовали»?
Наиболее сильные, как мне кажется, авторы отыскивают и время и желание оставить хотя бы сои комментарии или краткие рецензии. А что же другие, -слабаки что ли?
Ведь общаясь, даже таким несложным образом, писатели совершенствуются. И, даже таким нехитрым образом, иллюзорное пространство литературной жизни, наполняется реальной пространственностью живого слова живых авторов.
Те же «нехитрые» комментарии в значительной мере могут играючи, в добром смысле, провоцировать плоскость сети И-нета, давая возможность реальным, пусть, зачастую и сиюминутным мыслям вторгнуться в тему.
Можно не жалеть ведь слов,чтобы воспеть хвалу точному взгляду, меткой фразе, отличному тексту и профессиональному мастерству. Можно и пожурить графоманов, возомнивших себя пиитами и прозаистами… То, что всё это возможно особенно в И-Нете, известно. Ибо это пространство - большая удача, сама по себе.
Надо написать об этом развёрнутую статью…
Дерзайте, авторы!

Матвей Гвоздев, г. Харьков.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow