Вийшла друком книга Анатолія Федя "СІРИЙ"

ФІЛОСОФСЬКИЙ РОМАН, Том II



 

Автор: Федь Анатолій
Назва мовою оригіналу: СІРИЙ

ISBN: 978-966-2306-46-0
Мова видання: українська
Рік випуску: 2013
Видавництво: Склянка Часу*Zeitglas
Серія: Сучасна художня література
Сторінок: 296

Оправа: М'яка

 

Федь Анатолій Михайлович

Народився 15 лютого 1935.

український вчений, доктор філософських наук, професор Слов'янського державного педагогічного університету, член Наукового товариства ім. Шевченка, відмінник освіти.

 

 

Філософський твір «Сірий», як і більшість творчих здобутків талановитого митця Анатолія Михайловича Федя, має тривалу історію та неоднозначну долю. Читач вже був познайомлений з першим варіантом твору. Роман віднайшов велику аудиторію своїх шанувальників. За високу художність, особливість розв’язання досить популярної і надзвичайно актуальної в українському суспільстві теми сучасного можновладця, за строкатість та свіжість потрактування художнього тла  був премійований і відзначений, як один з найкращих творів у сучасній посттоталітарній українській прозі.

   Позаяк, автор відшліфував вже апробований матеріал, і додав саме того найтоншого мистецько-філософського колориту, який достеменно виокремлює постать А.М.Федя в колі сучасних прозаїків. Більше того, на нашу думку, в сучасній українській літературі саме Анатолій Михайлович є творцем наукової прози, яка вишукано «майорить» на межі філософської дифініції та естетичного образу, іншими словами, навіть складні філософські викладки, за якими «гине» опановувач класичних філософських теорій, потопаючи і в термінології, і в занадтій науковості викладу, у високо елітарного митця слова – А.Федя – набуває ознак «смачного» художнього образу, який цікавий і добором засобів його творення, і зовнішньою оболонкою, зміст якої прозорий, чіткий, яскравий і разом з тим багатоликий, (в залежності, припустимо, від настрою під час прочитання чи пори року).

Хочеться наголосити, що твори Анатолія Михайловича варто і хочеться перечитувати, а це, на нашу думку, ознака високої класичності, вищого пілотажу вербального мистецтва.

Отже, Сірий з однойменного твору пережив і переживає цілу низку метаморфоз, які відбулися на багатьох рівнях, і, в межах герменевтичного потрактування художнього явища, продовжує переживати вже в межах переінакшеного. Він ніби живе своє життя в окресленому йому жанровому просторі або, припустимо, в рамках виділеної кількості сторінок для розмаху, і для кожного читача це життя виглядатиме по-різному, зі своїми пріоритетами та акцентами.

Тема сірості не нова в естетичному обігу. Більше того, семантика кольору затаврована в ментальній екзистенції, фольклорній традиції, релігійному дискурсі.

Сірий – це колір бідності, суму, міської тісноти. Він був епітетом до хижих тварин або птахів; на цей колір ніби переходить антипатія. Не дивлячись на його тонку красу, це колір, який найбільш часто позначає безкольоровість. Деінде (скажімо, в іудейській традиції) його пов’язували з мудрістю зрілої людини, це ніби вже невчасне прозріння молодості, яка пройшла. Злиття білого, кольору невинності, та чорного, кольору вини, сірий був християнським символом земної смерті та духовного безсмертя; понівеченої, почорнілої невинності, яка осудна у суспільній думці або законі. В християнських релігійних общинах сірий символізує зречення мирських насолод, а в Біблії – це колір покути, скорботи, жолоби.

Двуликий сірий колір позначає безсилля та пригніченість, але також егоїзм, відмову від обов’язків, нарцисизм. Сірий колір завжди стабілізує процеси навкруги, але завжди виглядає роздвоєним, завжди почувається погано. І хоча в деяких культурах або на певних культурних стадіях розвитку суспільства (Відродження, зокрема) сірий і набував позитивного звучання, позаяк його ахроматичність ніколи не давала йому власного гучного звучання і, він лишався в своїй автентичній тіні.

Хто, що, який або в чому СІРИЙ проявився у романі А.Федя? Це людина, яка через свою хижість, аморальність, безпринципність та жорстокість досягає усього бажаного, йдучи по трупах? А може це дух, який віддзеркалений в обличчі конкретної особи реального світу у своїй країні задзеркалля чекає переходу в ранг чорного, аби отримати повновладні можливості робити конкретно лихе? Придивившись уважніше, вже думається, що це стан суспільства, в якому полярні важелі Феміди із заплющеними очима просто зникли або їх хтось вкрав, такий собі Сірий, який граючись усім, що навколо нього, просто не усвідомлює, що без них, цих важелів, втрачене найважливіше – рівновагу гармонії. Можливе й більше, Сірий у своїй постмодерністичній апологетиці просто зняв ганчір’я з очей богині і зі скабрезною посмішкою розглядає її розгублений вигляд, адже в її свідомість уривається суб’єктивне, те, що вже не дає можливості бачити істину. А потім поринаєш глибше у бездонність імли сірості, дурману та позачасся, і розмірковуєш про стан буддистської нірвани, яка без смаку (?), безлика (?), СІРА (?).

Персонаж Сірого поданий у постійній еволюції. Це постать без сучасного усвідомлення меж Добра та Зла. Це персонаж-індиго, в якого суспільне, інтимне, особисте, душевне, духовне, реальне, ірреальне, здорове та хворе поєднались у еклектиці свого непоєднаного. З одного боку, – це однозначний кар’єрист, людина-паразит, яка чітко знає, чого хоче (а це влада, гроші, жінки), і чітко знає, як цього досягти без суттєвих зусиль. З іншого боку – це маленький хлопчик, який розгублений і боїться, що шалений рух життя перемеле його молохом і навіть не згадає імені. Далі – це особистість, яка дає собі оцінку і знає, що врешті-решт отримає в кінці шляху, коли за все прийдеться розрахуватися. І наостанок авантюрист, який йде на прю зі своїми людськими, вихованими адекватними батьками постулатами, і весь час експериментує із суспільними догмами: порушу цю – і що? а нічого; обійду тут і плюну в очі власному сумлінню – знов нічого; призупинюсь і почекаю, оглянувшись навколо, – нічого не відбулося, ніхто не знає.

А.М.Федь дуже вдало лишає читача у роздумах про вірогідне майбутнє свого Сірого. Він – хворий, а от чи смертельно – невідомо, адже уражений орган – печінка – єдиний у людському організмі, який регенерує.

Читач роману «Сірий» не віднайде жодної відповіді на свої питання, і віднайде кожну; не охарактеризує сірий з будь-якої позиції, і буде чітко знати, що є Сірий; не оговтається від низки переживань під час читання, і врівноважиться в найпотаємнішому.

Авторський стиль А.М.Федя з позиції фахівця в царині як літературознавства, так і філософії, – своєрідний новаторський феномен. Поряд з реалістичними компонентами, яскраво виокремлюються модерністичні аспекти екзистенціалізму та імаженізму, поряд з ними чітко наявні схоластичні канони універсалізму, які стрімко змінюються постмодерністичним сімулякром та лабіринтом (йдучи за сучасним тлумаченням останніх як категорій сучасної естетики), про бароковість у будуванні мовного континуму свідчить інверсивна мережаність синтаксичних одиниць, а неоромантизм простежується у пошуку героя (антигероя), чия винятковість остаточна і між тим багатопланова. У кожному реченні відчувається глибокий досвід людини-творця, філософа, який, в першу чергу, спостерігає і обмірковує, і в жодному разі не судить, лишаючи простір для висновків своєму читачеві.

 

Кандидат філологічних наук Грибовська Д.А.

 

Примірник книги можна придбати післяоплатою 40 грн., замовивши його в редакції
zeitglas@ck.ukrtel.net

 

 



Создан 28 авг 2013



  Комментарии       
Всего 1, последний 3 года назад
критик 14 окт 2013 ответить
Дорогой Анатолий Михайлович! Я очень уважаю Вас и с удовольствием читаю Ваши произведения, но я не разделяю Ваше предвзятое отношение к нашему прошлому, надеюсь мы доживем до того времени когда Вы согласитесь что мы потеряли больше чем нашли, не лично Вы, а вся Украина.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow