Названо переможців I-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора"

Конкурс на кращий поетичний твір до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка



Це  літературне змагання поетів полягатало у висвітленні проблем  духовного минулого, нинішнього та майбутнього розвитку  України. Ми раді були ознайомити широке коло читачів з найкращими зразками нинішньої художньої поезії, котра не знає кордонів та утисків цензорів*.

Умови конкурсу:

мова написання — українська або російська;

обсяг твору - до 3000 знаків.
вік учасників — не обмежений.
кількість творів — ОДИН!

Термін подання творів до 28 лютого 2014 року.

 

У визначений термін до редакції журналу "Склянка часу*Zeitglas"

надійшло загалом
1789
творів.



* будь-який автор міг надіслати лише ОДИН власний твір на предмет його конкурсного розгляду .

редакция СЧ приймала до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:


- короткого „листа” (назва твору, зазначення конкурсу)

- короткої біографії автора ( із зазначенням року народження та поштової адреси автора).

* тексти повинні надсилалися у роздруковці на папері з доданням електронної версії /CD, або по е-пошті/ в програмі Word або RTF (12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) *

*прозові твори не приймалися.

*надаючи свої твори, автор погоджувався з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.

Тексти надсилалися на електронну адресу: zeitglas@ck.ukrtel.net 
із позначкою «Поетичний конкурс ». 
Пересилка роздрукованого тексту  на папері обов‘зкова за адресою:

«Склянка Часу*Zeitglas»
Вул. Шевченка, 31/32,
м. Канів,
Черкаської обл.
19000

Автори трьох найкращих поезій будуть відзначені нагородами. Іх твори буде перекладено на німецьку мову та опубліковані на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas"

Інші, відзначені  за рішенням конкурсного журі роботи, були опубліковані на сторінках нашого журналу та літературного альманаху «Скіфія».

 

 Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net 

 

Журі конкурсу:

 

 Більченко Євгенія /Україна/ (Нар. 1980 р.) Поет, прозаїк, перекладач. Філософ, культуролог, Арт- куратор. Доктор філософських наук. Член Національної Спілки письменників України.  Авторка книг  «Моя революция» (2009),  «Жесть» (2010) т.і.

 

 

Комісарук Володимир /Україна/ (Нар. 1952 р.).  Автор 6 збірок поезій, прози, афоризмів. Член МСПУ.

 

Диб’як Неоніла / Україна/ (нар. 1954 р.). Член Національної Спілки письменників України. Лауреат обласної літературної премії ім. Валер’яна Поліщука.

Окремими виданнями вийшли поетичні збірки для дорослих та дітей «Жіночі  етюди» ( 1995), «Голос вечірнього птаха» (1999), «Літургія осіннього сонця»  (2004), «Цвіт сон-трави» (2006), «Іванкова книжка» (2008), «Зозулі мого саду» (2009) .

 

 

 

Пасенюк В`ячеслав /Україна/ (нар. 1949 р.). Поет, прозаїк. Член МСПУ. Твори публікувалися в журналах «Литва литературная», «Донбасс», «Вильнюс», «Радуга» т.і.
Автор Книг: «Голос и больше ничего», «Образ жизни», «Объём и плоскость», «Паломник речи», «Ожидание дождя».

 

 

Апальков Олександр, /Україна/ (нар. 1961 р.) — Прозаїк, перекладач. Член НСЖУ. Головний редактор та видавець літературно-мистецьккого журналу «Склянка Часу*ZeitGlas». Твори публікувалися у періодичних виданнях України, Росії, Німеччини, США. Зокрема в часописах «Радуга», «Київська Русь», «Літературний Чернігів», «Свобода», антологіях та альманахах. Автор книг: «Два оповідання» (1998), «Нравы города Ка» (1998), «Не Боварі» (1999), «Deutsche Texte» (2000), «Львів-Луганськ-Біс» (2003), «Разложи танец» (2004), «Нотатки про дружбу» (2005), «Кизилови пропілеї», (2007), «Гришатин гріх», (2007), «Колючі дерева» (2012).

 

 

Автори заключного II-го туру конкурсу Чатує в століттях Чернеча гора» та загальні оцінки 

 

Автор та назва твору

Більченко Євгенія

Комісарук Володимир

Диб’як Неоніла

Пасенюк В`ячеслав

Апальков Олександр

Загальний бал

1. Андрішко Олег

2. Антонишин Світлана

3. Аулов Олексій

4. Батчаєв Володимир

5. Безносенко Наталія

6. Бенедишин Любов

7. Бігун Ірина

8. Василенко Андрій

9. Висоцька Ніла

10. Гепалова Марія

11.  Герасименко Олена

12. Гончарук Віктор

13. Горлач  Леонід

14. Гук Віталія

15. Дан Анастасія

16. Задорожна Маріанна

17. Качеровська Ніна

18. Костеньова Валентина

19. Костюк Світлана

20. Кременчук Анна

21. Круглій Валентина

22. Курапцев Олександр

23. Лісевич Зоряна

24. Марущак Анатолій

25. Петренко Микола

26. Петришин Ярослав

27. Скаченко Владлена

28. Скрипець Микола

29. Стальний Володимир

30. Стефурак Іван

31. Хімич (Сівоха) Марія

32. Черничко Марія

33. Чернуха Любов

34. Шевельов Марко

35. Шкляр Анатолій

 

4.

5.

4.

4.

3

4.

3

4.

4.

4.

4

4.

4.

4.

5.

4.

4.

2

5.

3

3

4.

4.

5.

4

4.

4.

4.

4.

4.

5.

3

4.

4.

5.

 

 

4.

5.

5.

4.

4.

5.

4.

4.

5.

4.

5.

4.

5.

4.

5.

5.

5-.

4.

5.

4

4.

5.

5.

5-.

5.

5.

5.

5-.

4.

5.

4.

4.

5.

4.

5.

 

5.

*

3.

3.

*

5

2.

1.

3.

1.

2.

2.

1.

3.

2.

*

2.

1.

2.

*

1.

3.

*

*

4.

4.

*

4.

3.

4.

*

*

3.

1.

2.

 

5.

3.

4.

3.

5.

5.

5.

2.

4.

2.

5.

4.

5.

3.

5.

2.

4.

5.

5.

5.

5.

5.

5.

5.

5.

5.

4.

3.

3.

4.

5.

5.

5.

4.

3.

 

 

4.

4.

5.

4.

4.

5.

4.

3.

4.

3.

4.

4.

5.

3.

4.

4.

4.

4.

5.

4.

4.

4.

4.

5.

5.

4.

4.

4.

4.

4.

5.

4.

4.

4.

4.

 

22.

17.

21.

18.

16.

24.

18.

14.

20.

14.

20.

18.

20.

17.

21.

15.

19-.

16.

22.

16.

17.

21.

18.

20-.

23.

22.

17.

20.

18.

21.

19.

16.

21.

17.

19.


Примітка від  Диб’як Неоніли :

* Ряд запропонованих творів  зазначених авторів не бралися мною до уваги і не оцінювалися. Художній рівень їх переважно високий, однак, вважаю, що  змістом вони не відповідають завданням конкурсу. Не заперечуватиму проти іншого рішення  журі. Проте, на мою  думку, претендувати на перемогу  мають поезії максимально наближені до шевченківської тематики.


 

Примітка від  Комісарука Володимира:

- Додаток до пропонованого списку кращих авторів.

БІНЮКОВ ТИМОФІЙ
БОСА ЛАРИСА
ВЕРГУН ВАЛЕРІЙ
ГАЛІЙ ВОЛОДИМИР
МЕЛЬНИЧУК БОГДАН
ОБШАРСЬКА ЛАРИСА
ПЛАВЕНЧУК ОЛЕНА
РОДІОНОВ ВОЛОДИМИР
ШЛАПАК ВОЛОДИМИР

 

Переможці та лауреати 1-го Міжнародного поетичного конкурсу

"Чатує в століттях Чернеча Гора"

 

 місце

 автор

 назва твору

  кількість балів

 фото автора

 1

Бенедишин Любов

(м. Сокаль,

Львівська область.)


 

«ТАРАС ШЕВЧЕНКО»

 24

 

 2

Микола Петренко

 ( м. Львів.)


  «ВИБІР»

 23

 

 3

Ярослав Петришин

(м. Львів.)

 

  «ТАРАСИК»

 22

 

 3

 Олег Андрішко

(с.Вітрівка, Криничанський

р-н, Дніпропетровська область.)

 «НЕМА ПРОРОКА?»

 22

 

 лауреат

 Олексій Аулов 

(м. Харків)

 

 «Тарас між нас»

 21

 

 лауреат   Світлана Костюк

(м. Нововолинськ,

Волинська область.)

 «розгойдані зорі» 22  

 

 Вітаємо переможців та лауреатів!

Їх твори буде перекладено німецькою мовою із публікацією на сторінках журналу та врученням відповідних дипломів. 

 

Міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas»

оголошує початок нового, відтепер

II міжнародного  поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора".


Умови подання творів до якого докладно буде розміщено опісля 26 травня 2014 року

на нашому сайті:

http://zeitglas.io.ua/story



Залишайте ваші коментарі, чітко зазначаючи автора твору, про якого вестимите мову.

  

Твори авторів II-го туру конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора"

 

Андрішко Олег Михайлович
* 1990 р., с. Вітрівка, Дніпропетровська область.


НЕМА ПРОРОКА?

У казахські степи етапований,
Плагіаторами епатований,
У бою з бузиною знежирений,
Та неспійманий досі режимами,
Перевертнями загратований,
Оминаннями загартований,
Звинувачений у смушевості,
Ув обмеженості-дешевості,
Переписаний, заяложений,
Слава Богу, хоч не стриножений,
Він медалями не обвішаний –
Геніальними вічний віршами,
Таланом безнадійно окрадений,
Березнево вінками обкладений,
Весь вождями добротно обслинений,
Він устав – і пішов Україною,
Бо не спиться Пророку у Каневі –
Щось тривога у Лету не канула...

Снився йому страшний сон:
Зайди повзуть на Чернечу,
Ще й у маршрутках шансон –
Снився йому страшний сон.
Той примітивний шансон
Виліз на плечі отечі.
Снився йому страшний сон:
Зайди повзуть на Чернечу.

Тріщить Пророку голова:
Розперезалися пілати.
Байдужості доба трива –
Тріщить Пророку голова.
Рида скривавлена трава,
І пруть раби скарби в палати.
Тріщить Пророку голова:
Розперезалися пілати.
Проминає села,
Промина міста –
Тільки невесела
Правда пророста.

Йдуть похмурі люди,
Заблукалі йдуть.
Певно, що в нікуди,
Певно, що в забудь.

– Де пророки ваші,
Де гетьмани, де?
Хто в майбутнє краще,
Люди, вас веде?

Чи забули пісню?
Нагадать мені?
Вам хіба не тісно
Жити у брехні?
– Нас не треба вчити:
В кайданах також
Непогано жити,
Тож нас не тривож.

В нас нема пророка,
І вуста німі.
Човгай, діду, поки
Ще спокійні ми...

І висів на вербі
Пророк
Гойдався забутий
У зашморгу
Завмерли синьо-жовті сльози
На синьому язиці
Й жовтім обличчі...

 ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 Антонишин Світлана
*1959 р., м. Броди, Львівська область.


З ЖИТТЯ РАВЛИКА

Стоїть розгублене хлоп’я…
А поріг високий-високий.
З нього видно велике подвір’я
І маленького равлика біля калюжки.
Хлопчик хоче до равлика.
Равлик боїться хлопчика,
Але нікому про це не зізнається,
Бо соромно…
Стоїть розгублене хлоп’я…
Переступити поріг – страшно.
Повернути назад – гірко.
І двері навстіж,
І равлик близько…
Але ж поріг високий-високий.
Ма-мо-о!..
Юнак зупинивсь на порозі дитинства…
Який же той поріг
Низький і зачовганий!
З нього майже нічого не видно,
Хіба що хвіртку кольору неба
І три дороги кольору хмари…
Юнак зупинивсь на порозі дитинства…
Равлик під дахом лопуха
Меланхолійно пряде ріжками.
Равлик знає:
Х л о п ч и к б і л ь ш е н е в и й д е!
А цього юнака він не боїться,
Бо що юнакові до маленького равлика,
Коли він хоче спіймати світ,
Щоб звільнити його від панциря
І пізнати усе – до осердя!
Юнак зупинивсь на порозі дитинства…
Неохоче озирається,
Різко стенає плечима,
Немов сподівається
Скинути решту дитячих страхів:
«Живіть собі, але без мене!»
Футбольний м’яч повис на руці…
«Брись!» – наказав юнак.
М’яч ображено нявкнув
І сховався під ліжком…
І ненависне піаніно
Тихо зойкнуло
Усіма забутими клавішами,
Коли юнак рішуче переступив
Поріг дитинства.
Там, за хвірткою кольору неба,
На нього чекали
Три дороги кольору хмари
І красива жінка,
Яка несміливо торкнулася
Його руки,
Немов хотіла…
Ні, не спинити – затримати:
На мить, на хвилинку,
Хвилиночку…
Юнак обережно, але рішуче
Вивільнив руку:
Ма-мо-о!

Стоїть статечний чоловік…
А поріг похмурий і стомлений…
З нього видно маленьке подвір’я
І похилену хвіртку
Кольору іржавого неба.
А ще – три дороги
Кольору болю.
Ходив усіма трьома –
Жодна не втамувала спраги…
Стоїть статечний чоловік…
Равлик біля калюжки
Пильно придивляється до гостя:
Впізнає і не впізнає…
Він не знає,
Про що думає статечний чоловік,
Тому завбачливо ховає розумні ріжки.
Так, про всяк випадок,
Бо ж равлик впевнений:
Х л о п ч и к б і л ь ш е н е в и й д е .
Стоїть статечний чоловік…
У кімнаті, де й досі живуть
Його дитячі страхи,
Щасливо зойкнуло
Старезне піаніно
Усіма забутими клавішами,
Судомно нявкнув під ліжком
Безповітряний футбольний м’яч…
До статечного чоловіка
Майже на пуантах
Підходить ще-й-досі-красива-жінка,
Недовірливо торкається рукава
Його здороженої сорочки.
Статечний чоловік
Несподівано озивається
Дитячим схлипом:
Ма-мо-о!

На високім-високім порозі
Сидить розгублений равлик.
Радарними ріжками
Безпорадно промацує космічну тишу:
«Де ж вони?!»
Равлик три години
Долав свою стежку до порогу.
Равлик підкорив поріг.
Равлик забув про страх.
Равлик дуже самотній без хлопчика.
Мамо!..

 

 --------------------------------------------

Аулов Олексій Іванович
*1949 р., м. Харків.


ТАРАС МІЖ НАС
Уривок з сатиричної поеми

Вночі Тарас покинув п’єдестал
й пішов гуляти по алеях парку.
Із постаменту знятий, як з хреста,
він ледве дихати не перестав,
побачивши нічний сучасний Харків.

Його не помічали, мов пусте,
оті, що йшли, сиділи чи лежали.
Лише живе – зелене і густе,
і зоряне, і місячне –
на те
дивилося, мовчало, сподівалось…

Каразін із Тарасом не пішов.
Всміхнувся Гоголь:
– Лучше буду с носом!
Згаркавив вождь*:
– Вы, батенька, смешон,
переворот не тот произошёл.
Я здесь на новый собираю взносы.

Світилися реклами і пупки…
У Катерин – не коси, а покоси.
Поголені гуляють парубки,
без оселедців,
бо не козаки,
всі круглі, як нулі, головобосі…

«… Та де ж це я?
Це Ріо?
Чи це Рим?
Чи карнавальна ніч?
Чи корвалонна?
Горять Стожари…
«Шокають» вітри…
Та ні, це – Харків,
лях мене дери!
А де ж це українці?.. нові?.. вольні?»

…Узвіз Бурсацький.
Ринок.
Ось вокзал.
«Большинства» – мало,
а «меньшинств» – по вінця.
Неначе біс отут розперезавсь:
річки – залізо,
люди – рогоза,
і – ні води живої,
ні ослінця.

Він в електричку до Змійова сів
й стояв,
як водорості у болоті.
До Криму їздять в «Мерсах»,
а по сіль
уже не треба:
сиплять звідусіль
сусід – сусіду,
вдома,
на роботі,
в трамваях,
в електричках і в метро…
А солонцюють тільки одиниці,
де нас немає,
бо у них – добро
і на периферії,
і в столиці.

Тепер і Енгельгард би не продав
раба свого,
бо нікому продати.
Малюй собі,
а що намалював,
пиши собі,
а що ти написав –
не засвербить нікому запитати.

…А на майдані, біля церкви, – вир.
Йде передвиборна…
Хто ж стане президентом?
– За комуністів, люди! Миру – мир!
– Та вже коли ми станемо людьми?!
– Мені хоч став від чорта претендента!
– Хай буде Ющенко!
Він наведе мости
зі Штатами!
– Ми кращого не маєм,
ніж Янукович!
– Ваню, підожди,
хай буде Кучма,
я цього хоч знаю.

Накрав,
то, мо’ , подумає й про нас.
Новий коли ще натовче калитку…
– Нехай Кравчук!
Це –
наш старий карась.
Ти пам’ятаєшь,
як за віжки взявсь?!
«Ні краплі крові» –
це його молитва.

– Степане,
ти назви хоч одного,
хто був за нас за ці тринадцять волі.
Назвав би,
то навчили б ми його
по-нашому балакать аж бігом
і не були б, як пуголовки, голі!

…Із дитсадка гуськують малюки,
ідуть щасливі, модні і веселі.
А чи когось не вкрадуть в мамлюки?
Або в гарем?
За довгії віки
ремонтували нами виродки
свої і силу, й розум, і оселю.

Якась стара двогривенну дала:
– Тарасику!..
Живих Месій немає.
Тебе ще Україна не знайшла,
не доросла іще,
не доросла…
Та доросте.
Живого ж – не впізнає.
…Стоїть Тарас на п’єдесталі.
І нам до нього,
як до Бога,
і високо, і дуже довго.
Із маминих повиростали
щасливих теплих сорочок.
Все є –
і скрипка, і смичок,
та скрипаля замордували.

А скільки ж отого сміття
без совісті,
без каяття!..
Без пам’яті
великі гурти
по місту швендяють манкурти..
А ті,
хто мислив пупа вище, –
на папертях і кладовищах…

Та є в них діти,
є онуки.
Дійшли б їх розум,
їхні руки,
що є в них Україна вільна,
від волі трохи божевільна…
Але…
ПО ВОЛІ
ВИРОСТЕ МАЛЕ.

 

---------------------------------------

Батчаєв Володимир Крузович
* 1963 р., м. Черкаси.


ГРОБКИ

Гробки. На цвинтарі міському метушня
Гостей чекають причепурені могилки
Поміж хрестів в «ховалки» грає дітлашня
Дорослі розкладають ложки – вилки
Народ все йде. На демонстрацію скорботи
А замість стягів, з їдлом кошики несуть
І показовість смутку і турботи
Їх не дратує. Наче не до рідних йдуть
Прибрів сусід. Хизується батьків могилою:
«В оградку тільки «штуку» вклав
Гайда –побачиш. В мене обеліск з картиною.
Та й жінка готувалась. Є багато страв»
Підбігли хлопчаки : «А можна помолитись?»
Одразу діловито щось під ніс бубнять
Торби в руках не заважають їм хреститись
Грошей чекають. Очі радісно блищать

Вже десь підспівують. Бомжі неспішно
З могил залишених збирають данину
Пора додому. З матір’ю прощаюсь
За квіти штучні відчуваючи вину.

 

---------------------------------------------------

 Безносенко Наталія Віталіївна
*1996 р., м. Київ.

Омана тьмяна тінню огортає…

Люди в тумані туманні
Ніяк не утнуть, що тенета,
Повнії тон безталання
Для доль бездумно занедбаних,
Ними ж здобуті й занурені
В безнадійне, злиденне дно,
Задуматись здатність задурена –
Що ж складає собою воно?
І то вже давно не туман,
То томливий, тягучий тлін,
Тлумачення йому – стан
Неминучості, страшний дим.
Дим Хіросіми, рідні,
Пригірклий, отруйний дим,
Стражданням їдкий, нерідко
Вражаючий видом одним.
Дано ж не дивитись, люди –
Марнотратсвувати собою,
Вдихати все в свої груди,
Поступово вмирати. Без бою.
Хоча, чи потрібен на смерть,
Коли нема на існування?
Над тім’ям мати собі тент –
Найбільший куш то й намагання.
А як доводиться рушати,
Щось діяти, урешті-решт,
По течії тягнутись раді,
По ній пускати святий хрест.
А ким, куди вона усе ведеться,
Важливо? Головне – не нами?
Відповідальніть відплатити доведеться
Усе одно ж жаданими життями.
А може не жаданні вже життя?
Ми жити боїмося, от дожили…
Що кажете? Що нашим каяттям
Уже змінити чогось не під силу?
Що ми прогнили, ми минаєм,
Що краще покоління хай візьметься?
Що краще там, де нас немає?
Що краще завтра буде і почнеться?
Та ні! І шанс без нас згорає
Іще комусь пожити, полюбити,
Омана тьмяна тінню огортає
Про те, що поїзд і без нас поїде.
Та темного плину те тло
Не довго надалі ітиме,
«Рятуйся хто може» якщо
Ми зміним на «разом ми сила».

 

--------------------------------------------

Бенедишин Любов Євгенівна
*1964 р., м. Сокаль, Львівська область.


ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Диптих

1.
Він був завжди. Як Слово, що лягло
В основу первородної ідеї.
Ще, може, України не було,
А він вже був призначений для неї.

І як окреслив Бог стражденний шлях
Землі святій, що серцем безборонна,
Він був - в її крові, її сльозах,
Її молитвах і в її прокльонах.

Коли ж безмовно гинула в біді,
Знов зрадою упившись, наче трунком,
Він був її надією тоді.
Він був її останнім порятунком.

2.
Вкраїно, материнських мук снаго!
Одвік до неба зводячи долоні,
Всміхалась ти крізь сльози, бо його
Вже відчувала у своєму лоні.
І він явивсь. Не богочоловік.
Твоєю опечалений журбою.
Щоб у тобі воскреснувши, повік
Єдиним цілим бути із тобою.

Він з тебе ріс. І в тебе проростав –
Свободи духом, пам’яті корінням.
В тобі – його могуть і висота.
У нім – твоя надія на спасіння.

 

-----------------------------------------------

Бігун Ірина Богданівна
*1987 р., м. Радехів, Львівська область.


«Я – Катерина…»

Я плакала у простір і тишу,
Я плакала у сонце і у воду.
Не я тебе зреклась, а ти залишив
Мене і дарував вогку свободу…

Ти був чужинцем вічності і долі,
Як той вигнанець, що біжить в нікуди…
Ти різав щастя, сипав туди солі –
В ту рану, що творили рідні люди.

Ти вибрав втечу – сів в стару машину,
Мобільний вимкнув і собі полинув…
А я ставала схожа на пружину –
Стрибала … Трісла. Час потиху плинув.

Я – Катерина. Коси розпустила,
З дитиною, заплакана і боса
Кричала з вітром, як тебе любила…
Аж Бог в ту мить дививсь на мене скоса.

Я б все забула – біль, «словесні битви»,
Знущання, холод … холоду багато,
Якби не син, який щодня в молитві
Запитує, чи є у нього тато.

Я – Катерина!!! Коси розпустила,
З дитиною, заплакана і боса… … …

Якби Шевченко жив тепер – із нами,
То як би Він назвав свою поему???
«Дівчата, що кохались з москалями.
Знайшли розпуку, не знайшли едему?!»

Якби Шевченко жив тепер – із нами,
То би, мабуть, не став про це писати.
Це ж так звичайно – одинокі мами,
Самотні діти і холодні хати…

 

----------------------------------------------------

Василенко Андрій Андрійович
*1964 р., с. Медвин, Київська область.


Віковічний свідок

Старезний дуб стоїть над яром,
Коріння міцно в землю вплів.
Там чорний ворон, мов примара,
Тихенько на вершину сів.
Повідай мені, пане – брате,
Що видно там тобі з небес?
Мене ж земля не хоче відпускати,
А то б і я у вирій щез.
На це столітній небожитель
Неквапом голову підняв:
– Про що з тобою говорити?
За вік ти теж не мало знав:

Твоє гілля ловило вітер,
Коли коня козак тут пас.
В тіні любив він посидіти,
Стрілу майструючи в запас.
Ти лист свій щедро дарував,
Вінкам дівочим на Купала.
І шепіт лагідний стояв,
Кохання ніжне тут буяло.

– Це правда, всього тут було
В тіні холодній цій, крислатій.
Війни, пекельне ремесло
Не раз приходило чухрати.
Та вижив я і мир діждав,
Тут віття широко розкинув.
До Бога я молитви слав
Хай береже він Україну!

 

-------------------------------------------

Висоцька Ніла Василівна
* 1940 р., м. Ірпінь, Київська область.


Кобзарівна

Ні генієм, ні образом не рівна,
Не намагаюсь славу підім’ять,
Та в сьомому коліні – кобзарівна
Бо вже і кобзу нікому піднять.
За прикладом далеко не ходити;
Приспали нашу правду брехуни,
І до сокири нікому будити,
Бо й кобза без єдиної струни.
Отрута елітарного естетства
Національну витравила суть.
За зраду вітчизняного мистецтва
Твою, Поете, премію дають.
За Україну, як ніхто, змагався,
А всі здобутки у чужих руках.
Отак, Тарасе, допророкувався,
Що сам сьогодні ходиш в жебраках.
Твоїх нащадків неімущу жменьку
Всяк обдирає й бариші гребе,
І викупити нікому, Шевченку,
З кріпацтва демократії тебе.

 

---------------------------------------------

Гепалова Марія Олександрівна
*1995 р., м.Київ.


Кобзарева сльоза

Співав кобзар журливі думи,
З людьми про долю гомонів...
“Порадь-но, що це нам робити?
Життя немає від верхів.”
Купка піску лежала поруч.
“Оце верхи ось...”– жменьку взяв.
“Це-ви...”– у шапку вкинув решту,
Та й на ту жменьку сипать став.
“Були верхи – тепер немає”.
Дядьки роззявили роти,
Немов самі дійти зуміли
До отакої простоти.
Одне хлоп’я серед малечі
Зненацька вставило своє:
“Знов купка...Знову є вершечок.
Яким він був, таким і є”.
Кобзар замисленно промовчав.
А й справді – так все, як було.
Узяв філософа на руки,
Поцілував його в чоло...
Із кобзаревою сльозою
Погомоніли всі гаї:
“А може, знову взяти жменьку
Та й знов присипати її?”
“Отут не в жменьці, значить, справа.
Оце усім загадка нам.
Гуртом давайте думать будем,
Або...порадьмося з хлоп’ям”.

 

--------------------------------------------------

Герасименко Олена
*1958 р., смт. Теплик, Вінницька область.


Балада про День


(Роздуми, навіяні екскурсією «шевченківськими місцями» в жовтні 2012року:
Шевчекове, Моринці, Канів та творами Кобзаря)

Іздалека День прийшов сюди,
зупинився на оцім подвір’ї,
де прошите сонцем тіней пір’я
залишило спогадів сліди.
Перелинув через живопліт,
став на зболеному витертім порозі
хати, що на слупах часу досі:
перехресть, доріг, подій і літ.
Він прийшов, як це було не раз –
до могили під хрестом, барвінком,
де лежить спочила в Бозі жінка,
для якої сином був Тарас.
З паволоки жовтої плоди
на плиту холодну клав їй вітер…
День прийшов, сльозу тихенько витер,
душу відпустив: у рай лети!
Раю не було на цій землі,
а на цім подвір’ї – і тим паче.
На плечі у Дня калина плаче,
думи сповідаючи сумні.
У долині копанки сльоза,
для потіхи дудочка з ліщини,
блимає запалена лучина…
День у юдоль світу вислиза.
Тут йому нелегко – в хаті цій,
на подвір’ї цьому, цій господі,
де шукати щастя крихту – годі,
де він сам – журавликом в руці.
День бува ранимий, як свіча:
і зігріє щиро, і розрає.
Він зухвальців капосних карає,
хто в безумстві голову втрача.
Посеред надій і сподівань
нині нас запитує: «Навіщо
надбане потрібно було нищить?
Мудрості забракло, люди, вам?
Міг я бути стержнем і мечем,
мову дав і землю вам найкращу –
занедбали… Я питаю: нащо
зграї ви довірились нікчем?
Дав я вам Пророка на віки,
поблагословив на слово віще.
Не Чернечою здійняв, а серцем вищим
посеред життєвої ріки.
Він – із лона слова, що крізь час –
джерелом пульсуючої мислі,
що не пам’яті належить, а Вітчизні.
Щоб – зіницею в палких її очах!
Нащо все? Сердець живий ланцюг
до підніжжя тягнеться з вінками.
Є і ті, що їх привів лукавий –
з усіма привів на гору цю…
Вікотерпцю, батьку наш Кобзарю!
Скільки випаде на долю нам наруг?
Я прийду пізніше – певно, завтра…
Бо, знеславлений, сьогодні я оглух».

 

----------------------------------------------

Гончарук Віктор
*1954 р., смт Чемерівці, Хмельницька область.


Монологи Шевченка

Засумували пальці за пером,
За олівцем, за пензлем, за мольбертом.
Намалював би небо і Дніпро,
Яке нуртує у моєму серці.
Здається, я не плачу – то Дніпро
З очей моїх поволі витікає.
Я добре знаю, що таке добро,
Яке від мене повсякчас тікає.
Я мучусь за Вкраїну дорогу –
Калина часто сниться в пишнім цвіті.
Мов пелюстки, слова злітають з губ –
Народжуються вірші – мої діти.

Оксаночко! Оксанко! Ей, Оксан!
Озвися крізь років густі тумани.
Скажи мені, чому я досі сам,
Кайдани – на руках, на серці – рани?
Так любо ми укупочці росли,
Це ми з тобою вперше цілувались.
Дороги наші рано розійшлись,
А ти пізніше покриткою стала.
Дівчатко моє миле, чарівне,
Ти знов прийшла у сни мої короткі:
Чужі ягнята пасти ми женем
І добре нам, хоча сей світ жорстокий.
Ех, серцю залишається тужить –
Нещасна доля, вбога і проклята.
Оксаночко! Оксанко! Важко жить
Самотньому без волі і без хати.

Таке подумати. О Боже, Боже!
Кайданів ще ніхто не перегриз.
Я навіть розірвати їх не можу.
Я ворогам ні разу не коривсь.
Сховалось сонце. Назоряться очі.
Як в полі квітів, стільки в мене дум.
І дні минають. І минають ночі.
А я собі відраду не знайду.
Хіба що малювать, мережить вірші,
Сховавшись, ніби дурень, від усіх.
За що ця кара – римувати нишком
Людські страждання, бо ж нема утіх?

Почути б солов’я… Бодай би півня…
Хоч до стіни глухої говори
Або співай сумну вкраїнську пісню –
Вже місяченько дивиться згори.
Як ти без мене, Україно мила?
Давно сестру не бачив, ні братів.
Напевне, мені скоро у могилу –
Чомусь я дуже рано постарів.
Хай кобзарі веселую заграють.
Доволі сліз! Доволі горя, зла!
Назвать свою Украйну хочу раєм,
Аби вона щасливою була!

 

--------------------------------------------

Горлач (Коваленко) Леонід Никифорович
*1941 р., м.Київ.

З ЧЕРНЕЧОЇ ГОРИ
Борису Іваненку

Як видно звідси, де прадавній Канів
стоїть на тверді глиняних горбів,
країну гендлярів-політиканів,
країну зачарованих рабів!

І шелестять піском старі уроки,
і Україна знов у снах блука,
коли ділки, що рвуться у пророки,
гризуться, яко пси, за маслака.

Скажіть хоч ви мені, Тарасе й Боже,
що за земля у нас, що всяк скубе,
що за народ, який ніяк не може
із чарів рабства вивільнить себе?

Ростуть, ростуть між душами обніжки,
нарізані вождями для століть.
А нинішнім ділкам подай лиш віжки -
забудуть, що й Кобзар отут стоїть.

І запряжуть свій люд, немов скотину,
і продавати будуть за моря...
Як видно звідси землю сиротинну,
що вигляда нового Кобзаря!

 

------------------------------------------------

Гук Віталія Олександрівна
*1990 р., м. Хмельницький.

 

А сонце йде на схід

Сьогодні плине час
Ще швидше ніж учора.
Яку з своїх гримас
Приміряю повторно?
Неспокій поводив
Весь день мене по місту,
Це важко не завжди
Бувати песимістом.
Я бачу вчений люд
Із покликом до праці,
Що лізе у петлю
За дрібку апробацій.
Фальшивий еполет,
Намотані онучі,
Нечесні йдуть вперед,
Нечесно виграючи.
Стояча сьомий день,
На місце в черзі третя.
– І хто тут джентльмен?
– А ви, пробачте, леді?
Просіла цитадель,
Відтак у нашій Мецці
І розум – це бордель,
І сила продається.
Запилені томи
На бронзовому фоні,
Тепер дурніші ми
За власні телефони.
Один короткий звук
Зірвав гримасу смути,
Смичка бентежний трюк
Дозволив схаменутись.
Праобраз оживав
У вихорі рапсодій,
Заглушував слова
Скрипач у переході

І вів мене в світи,
Де новим поколінням
Намічено іти
Без сумніву і ліні.
О так, я бачу їх,
Натхненних, безодежних!
Останній ще не зліг
За те, що нам належить.
У тінях майорів
Терплячий погляд жінки,
Я бачу матерів,
Що йдуть за нас до стінки.
І волею сердець
Нещасні діти творять,
Нужденним – буханець,
Приниженим – опору.
Озвучте нашу ціль
Синам на перехресті:
Чи товсті гаманці,
Чи все ж стежина честі?
Усе, чого нема,
Та все, що мати варто,
Вже близько – обома
Ногами ми на старті.
Потрощеним ярмом,
Дніпра жагучим ревом
Ми шану віддамо
Старому Кобзареві.
У світлі вівтаря
Хіба ж ці душі мертві,
Коли вони горять
Вогнем самопожертви?
А сонце мчить на схід,
І, може, нам за бортом
Не бачити зеніт,
Та йти до нього гордо.

 

------------------------------------

Дан (Занузданова) Анастасія
*1994 р., с. Комарівці, Вінницька область


Чи(я) утопія?

Як це не закінчиться, віриш, візьмемо квитки,
махнемо по світу шукати нових філософій,
спитаємо істин, робитимемо помилки,
і будем кохати й кохатися, стомлено-сонні.
Ми будем читати найкращі із кращих книжки,
міняти на інші. А хтось запитає: ви звідки?
Ми скажемо просто: із краю, де квіти й кийки,
де править нерівність, а ми того розбрату свідки.
Повінчані вітром на схилах Алтайських висот,
Ріббоном напоєні, прощені Єрусалимом,
набачившись стільки небачених досі красот,
узявшись за руки повернемо на Україну.
Минемо рабівню, де мовчки від паю до паю,
працюють байдужі, хто був напівкроку до раю.
Подалі від інших збудуємо з друзями хату,
з вікна буде видно прадавні високі Карпати.
Збудуємо хату, і пізно казати, що скраю.
І все, що залишиться – просто безтямно кохати.

 

------------------------------------------------------------------

 Задорожна Маріанна Іванівна
*1982 р., м. Львів.


Кармазинно-кирейний рай,
Китайково-кривавий спалах,
Полиново-саманний край,
Залишився по ідеалах.
Попелище жахких руїн
Незабутній увічний образ,
Міріади людських творінь
Незбагненний звірячий доказ.
Затерновано стежки слід,
Що єднала з великим світом,
Все засклив безкінечний лід
Тим спекотно-гарячим літом.

 

-----------------------------------------------

Качеровська Ніна
*1955 р., м. Хмельницький.


Спалено ліс. Стоптано просо.
Пити в матусі дитятко не просить,
Зрубано, знищено, взято в полон,
Вирвано душу з дівочих лон.
Тут побували дикії орди.
Все буде добре.
Старість у землю, вроду – у Кафу,
Випито молодість – кави карафу.
Оргію править Бахчисарай,
Ціла імперія – проклятий рай.
Бранка в степу стебелинкою в’ється.
Все буде добре.
Може, минеться.
Військо – за військом. Прапор – за прапором:
Чорне із черепом, синє й брунатове.
Небо – криваво-смертельний вітраж.
Буде республіка. Буде міраж.
Стихія, анархія. Брага і вобла.
Ну ж не лякайтеся,
Все буде добре.
Зрада – до зради, честь – до загину.
Брат йде на брата, батько – за сина.
В землю мільйонами – без суду-слідства.
Розбрат, розгул, розпуста, злодійство.
Хліба – ні крихти. Мертвих – загати.
Де твої діти? Де твоя мати?
«Яблочко котится» - «еха!» і «опля!»
Може, щось зміниться?
Все буде добре.

Марш тріумфальний до серця країни:
Перші на захід ключі журавлині.
Чобіт фашистський – Мамі у душу.
Діток – в криницю, бабцю – на грушу.
Хрест в піднебессі, танки як кобри.
Ми ще воскреснемо,
Все буде добре.

Мову скалічено. Совість – за грати.
Можна мажорам нас ґвалтувати.
Можна Чорнобилем чи гемеомами,
Чи наркотою, чи антизаконами.
Можна нас РАКом, а може, й СНІДами.
Все буде добре –
Неждано-невідано.

Вже й ХХІ – мобільно-комп’ютерний,
Матово-матірний, індиго-муторний,
Індиферентний, номенклатурний,
Хронічно-зеківський, штучно-культурний.
Електорати. Ми для них бидло.
Все буде добре.
Вам не набридло?

 

-----------------------------------------------------

Костеньова Валентина Павлівна
*1950 р., м. Сімферополь, АР Крим.


Як осягнути велич Кобзаря
І простоту звичайних слів,
У чому сила їх жива,
Чим полонив його всіх спів?

«Ну що б,здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого,
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...»

Оці слова ясні та гожі
Поет поставив на сторожі
Біля ярма рабів німих
І всіх окрадених, сумних.

«Ну що б, здавалося, слова…»

Його могутнє сильне слово,
Як Дніпр ревучий промовля, –
Вже байдаками вкрите море
І чайки хвиля підійма.

«Ну що б, здавалося, слова…»

Караюсь, мучуся, не каюсь,
Бо за Україну мій спів,
Мій рідний краю, присягаюсь,
Моливсь за тебе, за синів.

«Ну що б, здавалося, слова…»

У слові точенім, народнім
Душа поета промовля,
У голос чуєм в краю вольнім,
І серце б’ється, ожива.

«Ну що б, здавалося, слова…»...

 

-----------------------------------------

Костюк Світлана Степанівна
*1964 р., Волинь.


розгойдані зорі над сивим смерканням століть
а ще різнобарвні майдани на київській площі
і так Україні цей безлад постійний болить
і так вона вірить у наші прозріння і прощі
мадонна чорнобильська плаче сухими слізьми
Перун і Дажбог заніміли від фальші та злості
лукавих героїв яким не дивуємось ми
прибиті журбою без духу свого й високості
героїв багато пророків як завше нема
чужа напівправда для нашого вуха миліша
а в селах поліських якась напівдика пітьма
фатальна якась навісна і щоразу густіша
спустошено землі у клубі колишнім пивбар
а очі бабусь вже не горнуться більше до неба
за кожну ідею ціна ніби йдеш на базар
молитва і та як повинність уже не потреба
а вітер розхристаний стогне в забутих лісах
ночами вивозяться сосни на гроші на гроші
і відчай гіркий поселяється в наших серцях
хоч гасла лунають гучні й обіцЯнки хороші
без віри куди тільки вірити важче щораз
політики в душах уже наслідили надовго
на кручах Дніпрових криваво ридає Тарас
про наше гірке безталання розказує Богу

 

--------------------------------------------------------

Кременчук Анна Сергіївна,
*1992 р. м. Рубіжне, Луганська область.


Искусственные люди
(Ненастоящая поэма)


«Вы – соль земли. Если же соль потеряет силу,
то чем сделаешь ее соленою?»
(От Матфея 5:13)


Все, что здесь написано – не совсем истина.
Автор этих строк – я.
Я – это уже не я.
В моих жилах течет ненастоящая кровь.
Если ты человек – прочти это.
Иначе ты перестанешь быть человеком.
Рано или поздно.
В моих жилах течет ненастоящая кровь…
Пишу я издалека: из будущего.
И я понятия не имею, каким боком к тебе в руки попала эта запись!
Но если ты читаешь ее – прочти до конца. И лучше выбрось.
(Потому, что в моих жилах течет ненастоящая кровь…)

У нас все было хорошо.
Не было еды,
Не было нормальной воды,
Не было любви –
И даже воздух был каким-то непонятным.
Но мы были живы.
Мы научились жить, обходясь
без жизни.
Было холодно –
но мы искусственно электризовали воздух –
и было тепло.
Хотелось есть –
и мы придумали заменители
хлеба – соли – сахара – мяса – овощей –
даже специй –
и ели.
Хотелось пить –
тогда мы придумали пилюли,
утоляющие жажду –
и пили.
Хотелось почувствовать жизнь на вкус.
(О каком вкусе могут говорить
искусственные специи?)
И мы придумывали:
жизнь свою
и жизнь чужую –
и жили придуманной или навязанной искусственной жизнью.
Хотелось узнать, зачем это все – и мы строили гипотезы,
веря им так, как будто они – аксиомы.
Хотелось узнать, чья гипотеза истинна –
и мы воевали.
Неважно где, неважно как, важно, что войной.
Хотелось убить –
и мы строили коварные интриги,
продвигаясь по персональным
карьерным лестницам,
ступени которых
состояли из трупов.
Хотелось жить – а настоящая жизнь – не вечна.
И мы изобретали
искусственные части тела
и меняли на них настоящие – делаясь бессмертными.
Мы видели бога –
но боюсь, что тот бог был ненастоящим.
Ведь ненастоящий мир
может создать только
ненастоящий бог.

Хотелось узнать правду –
и в то же время ужасно не хотелось.
Но ужас однажды пришел…

Мы не погибли,
Мы не исчезли –
Нас осенило.
Мы просто начали видеть.
И то, что увидели мы, оказалось весьма неприглядно.

У нас нет еды – мы все съели.
У нас нет нормальной воды – мы выпили все, что могли.
У нас нет любви – и почему-то она нам не нужна.
Наш воздух опасно наэлектризован – а нам тепло и комфортно.
У нас нет тела – но есть, чем двигать.
У нас нет боли – и нет чувств вообще.
И наша беда – ненастоящая, впрочем, как и счастье…
Наши чувства – гипотеза, наша жизнь – лишь кино,
а работа – театр военных действий.
Наша правда – то ложь.
Наше добро – ненастоящее добро. (В таком случае – что это?!!!)
Мы не живем – но почему-то
мы не мертвы.
Мы побежали за помощью к Богу – тому, настоящему
(Который пишется с большой буквы).
Но разве может быть настоящий Бог
в ненастоящем мире?
Да и к тому же мы все тут недавно
и дружно придумали,
что придумали Бога
(и настоящего, и не совсем такового),
а следовательно,
нам не помогут
Выдумки.
Нет,
мы не соль земли, а какой-то ее глютамат.
И мы побежали друг к другу – плакать в жилетки.
Но все было синтетикой – и жилетки,
и глаза,
Которые не могли выдавить ни слезинки.
И все, что хотим мы сейчас – это лишь
умереть……………………………………………….
Все наши гипотезы – ложны.
Мы знаем, что это так,
И что все в нашем мире искусственно.
Но духу хватает лишь на то,
чтобы умирать не по-настоящему…

Я прошу тебя, как человека,
В чьих жилах течет настоящая кровь,
И любовь, и правда, и жизнь:
Помоги
нам
исчезнуть.
А точнее – и вовсе не появиться.



И если встретишь что-то
искус-ствен-ное –
Оставляй его где-то там, в искусственной жизни;
И не пускай в настоящую –
Ту, в которой есть ты.

P.S. Если встретишь Бога –
спроси, настоящий ли Он.
Он, скорее всего ответит, что да.
Передай, что когда-то нам было интересно это узнать…

 

------------------------------------------------------------------------------

 Круглій Валентина Олександрівна
*1985 р., с. Козлиничі , Волинська область.


Монолог України

Я давно вже не вірю в казки,
Хоч розказують їх недарма.
Від щоденного болю, нудьги
Промерзаю востаннє до дна.
І не плачуть серця у мені,
І не грає порожня струна.
Відпускаю на волю ті дні,
Коли вкотре лишилась одна.
Замете усе час, закружить
Вихор листя, піску і дощу.
Все змішалось і мовчки тужить
За весною, коханням. Іду,
Не зверну ні на мить, ніколи,
Оглянуся, щоб далі йти.
Зупинюсь, щось у грудях коле,
Не спіткнусь до твоєї мети.
А спіткнусь – ти мене піймаєш.
На руках принесеш додому.
Багатств у кишені не маєш,
Але маєш свою свободу.

Під вікном – хтось розказує казку.
Під вікном – хтось не хоче спати.
Поміняла тривогу на ласку
І сама почала вже дрімати.
Притулилось дитятко тихенько
І впіймало ту сонну ласку.
Спи, моє любе серденько,
Бо недовгою буде та казка.
Вже усе тобі прочитала,
Розказала усі пригоди…
І тихенько книгу дістала.
Може, стане вона у нагоді.
«І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває»…
Прочитала і знов розболілось
Все, що тихо десь прокидалось.
Подивилася знов на дитятко…
Добре, що воно хоч вже спало.

Ти не можеш більше читати,
Бо втомились не тільки очі.
Знаю я, ти не будеш спати,
Хоч і довгі зимою ночі.
Піднімусь – і піду я далі
Від одного до іншого дому.
Не спинюсь у німому проваллі,
З тобою молитимусь Богу.
Не одна надія лишилась.
Є мільйони таких, як ти.
І в твоїй сім’ї народилась
Ще маленька надія весни.
Он на небі зажевріли зорі,
Ще одна, ще одна, ще одна…
Не прошу я сьогодні у долі,
А благаю у неї добра.
Зачерствіли серця від злого,
Закривавились руки в ганьбі,
Заблудило усе в лихого,
Мовчки тоне і стогне у тьмі.
Ні! Не стогне вже. Оніміло.
Все оглухло довкола. Ніч.
Що раніше, здавалось, боліло –
Те сьогодні просто мовчить.

За великим столом домашнім –
Вся щаслива і дружна родина.
Не згадають і словом вчорашнім,
Що тяжка ця і трудна година.
Гамір, весело. Сміх панує.
Поселилося щастя тут.
І ніщо тепер не зруйнує,
Сили вистачить вибратись з пут.
Де єднається разом родина,
Де дорослі й малеча за руки,
Де росте біля дому калина,
Де немає тривоги і муки.
Де зривається пісня смілива,
Українське звучить слово.
Де добра роздається злива,
І дзвенить там колискова –
Більшого щастя не треба,
Були б тільки усі здорові.
За домашнім столом у тебе
Пісня лине святково.

Не забулися ще сміятись,
Не розучилися ще любити.
І по-справжньому вміють кохати…
Іду далі…Так хочеться жити.
Пробігають містечка і села,
За озерцем річки і ставочки,
За ліском будинки, оселі,
І дзвінкі невпинні струмочки.
Шум авто і вулиць тривога,
Тиха стежка і гамір людей.
Синь степів – безкінечна дорога
Неба осені повна очей.

Замело, засніжило… минулося,
Ніч здалася в полон самоті.
Пам’ятаєш. Коли б і забулося,
Так «Кобзар» лежить на столі...
Сипле снігом примружені очі,
Засипає піском вуста.
Зав’язало всі руки клоччям,
І питає, чи я ще жива?
І питає, чи я ще дихаю,
І питає, чи можу встати,
Хоч видаюся безликою,
Але не дамся топтати.
Я з тобою навчилася жити.
Я з тобою навчилась іти,
Не звертати з дороги, любити,
На коліна не впасти. І ти
Ні за що, ніколи, нізащо
Не відкинеш із серця усе,
Що було, і що буде ще краще.
Тільки вірити треба у те.
Українцем ти називаєшся
І мене називаєш своєю.
За спиною ти не ховаєшся
І я залишаюсь твоєю.
Я ціную в тобі твою волю,
Ти за неї в вогонь і воду.
За співочу тернову долю
Ще покажеш якого ти роду.
В тобі єднаються дороги
Добра, прощення і змагань,
І всі Шевченкові тривоги
В душі твоїх переконань.
Я з тобою стану вічною,
«Кобзарем» пролечу думками,
Над Дніпром зупинюся піснею,
А спіткнуся – встану!

 

--------------------------------------------

Курапцев Олександр Володимирович
*1981 р., смт. Старобешево, Донецька область.


«Страсти по Тарасу»

Сквозь пожухлый пейзаж голубого окна –
не зима, а заём под проценты,
наступает, как приступ, больная страна,
будто в цирке весёлая церковь.

Буриданы бредут, колымага трещит,
хлопцы пьяны, а кони смеются,
как гробы, на горбах этим клячам тащить
от поллюции до революций

веру в завтрашний день послезавтрашних дерьм
гуттаперче-червивых героев.
Через синее море идёт по воде
воля-вольная пуще неволи,

вурдалаки-шевченки клепают голы,
сало съели, а мясо у власти,
перерой эту землю, сравняй все углы –
ни следа не найдёшь от Тараса.

Полированным трупом в ключе ильичей
стал, божком в позолоченной рамке,
а за хитрые ниточки дёргает чернь,
заставляя плясать под шарманку.

Как побочный эффект в век бычья и бичья,
спичей, китчей, затасканных брендов –
книги тлеют, слова превращаются в чад,
и молчат, и сдаются в аренду.

Эти нивы не те, это небо не то,
это новые небо и нивы,
и Богдан носит мину под старым пальто,
а Степан украинские нимбы.

Все билеты распроданы в кукольный цирк,
и скотинка мычит помаленьку.
На потертом портрете повисли усы:
что ж вы, суки, похерили неньку…

 

-----------------------------------------------

Лісевич Зоряна
*1968 р., м. Львів.


Часи

я ніч виглядатиму день виглядатиму жити
клячатиму довго над яром наляканих снів
позаду кривава трава та опалене жито
і зграя падких на гріхи ненаситних синів
насіння зійшло уродило начорно насіння
не вистачить вод щоб залити згасити вогонь
від борозен ярих до крайньої лінії тління
комонних не стане а коням жалобних попон
із яру підходить пітьма ситі півні помовкли
туман підіймає вітри – не барися лети
мені ще не важко не терпне рука від коновки
та важко воді – надто крихітний лан з висоти

 

---------------------------------------------------------------

Марущак Анатолій Петрович
*1953 р., м. Херсон.


ДОН КІХОТ В УКРАЇНІ

Нудно в Іспанії Дон Кіхоту,
Все тут знайомо, як у квартирі.
Він може визначити на дотик
Температуру Ґвадалквівіра.
Старий ідальґо набрид віршами
Сусідам, коням і хворій річці.
Він сумує і вирушає
Із Санчо Пансо на світло свічки.
Та, розпізнавши підступний задум,
Мріє уникнути кінь мандрівки.
Росінант задкує і тулиться задом
До понівеченого одвірка.
Та не спинити вже Дон Кіхота,
Він на схід поганяє клячу.
Хто не знає – кінська робота
Гірка, неначе життя собаче.
Повітря свіже, землі скибина,
Грязь по коліна, бо пізня осінь.
Іспанці їдуть по Україні
Наосліп краєм полів і сосен.
Та біля лісу їх зупинили,
Мовляв, в приватний зайшли куточок.
І сильно били. Якби за діло,
А то за слово і карі очі.
Не так вітався, не так дивився.
Набрали свідків з простого люду.
Чого приперлись? Самим затісно.
І потягли двох невдах до суду.
Із Санчо Пансо договорились:
Він здав хазяїна за посаду
І у начальники швидко вибивсь.
Не губернатор, та має владу.
Сусідом в камері Дон Кіхота
Був літній дядько з лицем кумедним.
Він збив фольксваген і три тойоти
Одним стареньким велосипедом.
Ще познайомився з верхолазом,
Той відпочити пішов у гори,
Та по дорозі чихнув три рази
У бік районного прокурора.
Уранці раптом звершилось чудо.
Прийшов служивий до Дон- Кіхота,
Почухав репу, проскиглив нудно
І ледве чутно: «У двір виходьте».
А за дверима чекала жінка,
Така красива, така жіночна.
Волосся чорне із-під хустинки,
Вуста медові, як небо, очі.
«Ти Дульсінея?», – спитав ідальґо.
Вона всміхнулась: «Я просто – Дуся».
Іспанське серце і душу спраглу
Така красуня зігріти мусить.
Вона йому лікувала рани,
Як за дитиною доглядала.
Лягала пізно, вставала рано,
Щоб тільки добре було ідальґо.
Коли очуняв, то з вітряками
Пішов на битву, немов на свято.
Але зустрівся із юнаками,
Що відібрали і щит, і лати.
І після цього за двір ні кроку.
До вітряків позабув дорогу.
Їсть борщ і сало. Став Дон нівроку,
А Дуся бджілкою біля нього.
Та занудився відважний лицар,
Хоробре серце на подвиг тягне.
Що ж прикипів він до молодиці?
Уже не лицар, а просто агнець.
Сеньйор дружині про це не пікне,
Сказав сусіду одного разу,
А той порадив: «Дай жінці в пику.
Кажу, бо знаю: попустить зразу».
Не для ідальґо такі ідеї,
Ударив списом дурну людину
І дочекався, як Дульсінея
Піде за хлібом до магазину.
Ідальґо скочив на Росінанта,
Взяв кусень сала, макітру з медом
І непомітно вишневим садом
Помчав в Ґранаду або в Толедо.
Прийшла Докія: де бідний лицар?
Сльозу струсила. Всміхнулась гарно.
Нагодувала корів і птицю
І ще скопала зо два гектара.
Живе ідальґо на Піренеях,
У Рим давно улетіли гуси.
Одна надія на Дульсінею:
На Євдокію, Докію, Дусю.

 

--------------------------------------

 Петренко Микола
м.Львів,


ВИБІР

Ось так воно було, що й зрозуміти годі –
Бо це уже мої, не божеські труди:
Я вибрав свій народ поміж усіх народів,
Я матір попросив: - Ось тут мене вроди!
І мати в радості не мовила: тут вбого,
Тут пострахи неволь, тут ґрати, тут хула...
А мати пелюшки із полотна льняного
Відкраяла мені і пісню зачала.
І повела мене до школи: – Вчися, хлопче!
І кликала збирать колосся по стерні,
І вчила зневажать, хто нашу правду топче,
І щастя пестила, щоб викроїть мені.
В нім виміри звитяг від Юрія до Спаса,
В нім виміри висот любові і добра;
Та правди не знайти, щоб вища від Тараса,
І вод цілющіших, ніж з безміру Дніпра.
О скільки ще знегод свою ощірять пащу,
О скільки ще громів над нами прогримить!..
Та знаю: вибрав я між кращих щонайкращу –
Щоб долю вистраждать, щоб вірить і любить!

 

--------------------------------------------------------------

Петришин Ярослав
*1958 р., м. Львів.

 

Тарасик

«Славних прадідів великих
правнуки погані».
  Т. Шевченко
  
По затертих слідах
історичних подій
пролітають вітри,
очищаючи пам’ять
величавих звитяг
і нікчемних падінь
од фальшивої гри
повсякденного спаму.
 
Там – луна і вина,
чин в годину лиху
і незрячий політ
поривань необачних –
то ж хіба дивина,
що по тому шляху
за Тютюнником вслід
виступає Табачник?
 
Знову – «Повний вперед!»
на облудливий клич,
знов – сигнали чужі
на крутих поворотах,
а на кручі – Поет
між лукавих облич
криводушних мужів
і матрон чорноротих.
 
Даленіє Тарас,
Україна – у ніч,
мов злощасне авто
по Бориспільській трасі.
Чужинецький «КамАЗ»
вирушає навстріч
і – повільний повтор –
у кабіні – Тарасик.

 

---------------------------------

Скаченко Владлена Юріївна
*1993 р., м. Дніпропетровськ.


У домі моєму

Вривається вітер у вікна розбиті –
І я відчуваю, як сходить трава;
І душі, і двері тут завжди відкриті
Тому, хто віднайде в примарному світі
Для пісні моєї слова.
Мій брат народився сліпим музикантом,
Провидиці-сестри читають думки,
А ворог і друг володіють талантом,
І зведено дім наш останнім атлантом
На хвилях живої ріки.
У домі моєму золочені ставні,
Іскриться в лампадах прадавній вогонь.
Тут сяйво не сліпить і струни не ранять,
І кожне пробудження, наче останнє,
На тлі нескінченних безсонь.
У домі моєму в орнаментах стіни,
А сни – всепроникні до дна самоти.
Тут списані кров’ю полотен сивини
І медом наповнені чаші із глини
Для тих, хто ще має прийти.
Лягли покривала пшеничним кордоном
Між раєм і болем на карту життя.
Пливе за плечима повітряний човен,
Відлунням небес і сузір’ями повен –
Чекай на його прибуття!
Знов шлях до майстерень проходить крізь терен,
Здаються німими багаті жнива...
Спинись, подорожній, – і будеш ти певен,
Що тут виривається пісня із зерен,
Нетлінна і вічно жива!

Висотуй, Боже, щастя пілігримам,
Даруй ногам струнку посильну втому;
Нову добу, пекучу і солону,
Стожарами заряджену густими,
Із океану в час досвітній вийми –
І випусти пробудженим у скроні.
Не зрадить шляху вічний мандрівник:
Не відгорить.
Не виплеще до скону
В собі оту бездонну далечінь,
Яка гуде у немічному тілі
І розтинає навпіл денний хліб,
І на весняно-білому весіллі
У різнотравне вітру перехвилля
Людське чоло захоче прихилить.

 

--------------------------------------------------

Скрипець Микола Якович
*1949 р., м. Київ.


Вже хрест висів і день, і ніч,
Вже Україну вбрали в пута,
Вже криком відстогнала Січ
За Переяславську отруту.
І той далекий Петербург,
І за Аралом злі морози...
Розбило слово дикий мур,
У серці розбудило грози
Святої волі. Встав Тарас,
Дніпра у серце взявши хвилі,
Щоб із роками понад час
Навіки стать на його схилах.
І день в надії вигравав,
По Україні гайдамаків
Вів Гонта помежи заграв.
Криваві села квітли в маках
Пожеж кривавих. Ні душі-
Усі пішли за правду й волю.
Святили по ярах ножі,
Щоб стать господарем у полі,
Щоб був садок і білий дім,
Щоб хліб несла до столу мати...
Він ще гарячемолодим
Муку прийняв у казематах.
Він так душею відболів
За свій народ на іордані,
Що в житті схожий на волів
...Хоч слово ще за ним останнє.
Останнє слово, чує світ
Його потужні, дужі кроки,
Він не терпить холуйства гніт,
Коли потрібно дасть уроки
Святої правди й вознесе
Свої думки під клич майданний,
В пісок не звик ховать лице,
Як і не звик носить кайдани.
У наш тяжкий, буремний вік
Народ укотре став над часом,
Зустрівши цей двохсотий рік
Святої пам’яті
Тараса.

 

----------------------------------------

Стальний Володимир Іванович
*1947 р., м. Балаклія, Харківська область.


КРИНИЦЯ

Несила вже:
так світ шляхи скривавив.
(А інші чи були ж, чи є у нім?!)
Помандрував.
Де слались густо трави
зустрівся із струмком неголосним.

Поглибив.
Ківш зладнав.
В думках відтало.
Обплів — довкіл розкішний верболіз.
Чомусь згадалась юність...
якось стало
так душно несподівано від сліз.

Посмакував водою із криниці —
і гойна, і кришталиста яка!
І хтозна:
зміг — не зміг відмолодиться,
а тільки так, що вік не заляка.

Ще мить — і серце в роздуми порине.
Ще мить,
яку і має лиш пророк,
й наблизить до безсмертя Катерину
стражданням переповнений рядок.
…Життя і доля.
Тихо листя пада.
І осінь невідоме щось таїть.
Калина світить, начебто лампада,
і почорнілий вечір золотить.

Чи правда про криницю, чи билиця?
Їх стільки розвелось на цій землі!
Та Моринці, село є,
є криниця,
тут, під узгірком, серед ковили.

Криниця, кажуть,
справді, схожа з дивом:
які б не брали відчаї у бран,
здоровить всіх
пречисто-синім співом,
розвіюється біль, немов туман.

Як важко час у зморшки борозниться!
Ще рани у людей не запеклись.
Та є село...
Тарасова криниця...
Я, може, з неї теж нап’юсь колись.

 

-------------------------------------------------

 Стефурак Іван
* 1948 р., с. Великий Ключів, Івано-Франківська область.

 

ОРСЬКА ФОРТЕЦЯ

Обступила
Душу
Печаль,
Тріпотіла
Пам’ять
Раїною,
Доторкнулася
Гілка
Плеча
Піснею
Солов’їною.
Так боліло
На лезі
Розлук,
Бунтувало
Піщаними
Дюнами.
Розірвавши
Казарми
Тулук,
Органило,
Ураганило
Думами.
Він розвихрював
Бурі
Шал,
Сповідався
Сльозами
І болями,
Клекотіла,
Як море,
Душа –
Кривдами,
Далями,
Долями.

 

----------------------------------------

Хімич (Сівоха) Марія
*1985 р., с. Тетерівка, Житомирська область.

Коли моя мати була молодою

Коли моя мати була молодою
І її волосся пахло чорнобилем,
А моє – пухом курчатка,
Вона одягала стару бейсболку,
І ми йшли гуляти.
Вдалині таємничили сині гори,
Під ногами хлюпотіло духмяне море.
Світ щойно вилупився з яйця,
І дерева вночі підступали до самих вікон,
Намагаючись потіснити нас.
Так затишно було притулитися
До твердого маминого живота,
Вдихнути молочне тепло її грудей.
У ній стугоніла і переливалася ріка Ганга,
Де плескалися пуголовки моїх братів та сестер.
Наша подорож тривала нескінченно,
Навколо виростали нові будинки,
Такі ж нетривкі, як молочні зуби,
А старі сиділи в землі міцно,
Мов набундючені гриби.
Заводи мокріли після туману,
І наша вівчарка починала сивіти.
Мати повторювала мантру:
Ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш-ш…
Сонце закочувало очі,
І в його призахідному опроміненні
Ми здавалися вічними.

 

------------------------------------------------

Черничко Марія Василівна
*1991 р., м.Ужгород.


Віднині…

В революційних перегонах
Народ натиснув на педалі.
Та сатана в брудних «пагонах»
Із кров’ю видав нам медалі.
Із кров’ю рідних… Тої сотні,
В яку стріляли не тирани!
Такі ж як ми — людська безодня,
Що гроші витягала з рани…
В героїв цілив не міністр
І навіть не начальник військ:
Вони в м’яких ганебних кріслах
Солдатів плавили, як віск…
А ви, солдатики! Ви, туші!!!
За кого тиснули курок?
Тепер вже совість не заглушиш…
Назад уже не ступиш крок.
І серед вас лягли за «владу»
Ще зовсім юні — у могилу.
Начхати на померлих гаду…
Він жадно лиш ковтає слину.
Убив би всіх. Аби корону
Надіти на свою «каструлю».
Пора скріпити оборону,
Щоб зупинити зради кулю.
Це лиш початок! Як поета,
Якого витягли з неволі,
Ми тільки вийшли з трафарету,
Та буде біль іще мозолів!
Щоденний біль. Щоденна праця,
Яка триватиме роками.
Тоді ми станемо між націй,
Які не витворять тиранів.
І наш славетний Яник-перший,
Не дасть політиці нащадків.
Не святкування час, а звершень,
Інакше — знову у лещата!
Та не дарма ж лягли герої,
Які у бій ішли без зброї!
Вже серед степу і в Карпатах
Ніколи не допустять ката!
У кожнім домі, раді, школі
Ми сльози бачимо із крові,
Ми чуємо прощальні крики.
Цей жах нічим не перекрити!
Останній шанс змінити долю
Всієї нашої держави.
Із часом кров зійде з мозолів,
І нас зустрінуть переплави
У «ті» світи. І там вже судді
І непідкупні, й не підступні.
Не буде корупціонерів,
А лиш у вічність грізні двері.
І там вже ми і наші вчинки
Знайдуть чи осуд, чи підтримку,
Чи завтра, чи за десять літ
Нам Бог згадає часу гніт.
Тепер ми вийшли із системи,
Але гріховна діадема
Іще тримається на троні,
Іще тривають перегони…
Коли ж закінчаться блокади,
Мине епоха барикад,
Тоді не палки чи гранати
Влаштують справжній «владопад».
Коли вогонь у бочках згасне,
Додому вирушать намети,
Тоді ще більш бурхливі гасла
Державі забезпечать злети.
Коли закінчаться промови,
Зі сцени спуститься оратор,
І всі минулі перепони
Ми вперто зможемо ламати,
Коли у головах мільйонів
Політик вперше стане братом,
Тоді піде в нікуди «зона»,
І золото замінять ґрати.

За це віддав життя Шевченко,
Повстання виблагав Франко…
Та поетичні дивіденди
В руках ламаються, мов скло.
Бо не слова при нашій скруті
Дозволять волю нам здобути.
І не від «зека з регіонів»,
А лиш від себе, як від клонів.
Ми жили смирно з хабарами,
Що вп’ялись в серце… І роками
Вони залишаться у тілі…
Але в минулому. Віднині!

 

-------------------------------------------

Чернуха Любов
*1980 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Посадили вербу, понад берегом річки швидкої
І чекають плодів (може груш, що вродили торік?).
А вона підростає, від вітру не знає спокою
І під віти розлогі ховається сонячний лик.

Наливаються світлом скупі, літом зсушені, роси.
Босоногим дівчам, ранок ступить торкаючись їх.
І хвилюється стигле, не зібране вчасно, колосся
За людську безтурботність, за примхи своїх і чужих.

Безкінечністю меж розподілені землі і води.
Та не кожен спромігся придбати, щось справді своє.
Як у віршах Тараса – трудяга не міг верховодить,
Так верба зеленіє, а плід до сих пір не дає.

Розпороли лани, розкурочили землю умиту.
Рахували добро, що вийде з летких насінин.
А насіння це – мрії, це наші зростаючі діти,
Як не встигнеш зросити, збираєш гірчак і полин.

Не зламай, не втопчи. Без любові не гоїться рана.
Серед рік, серед верб оживає співоча душа.
І далека планета домівкою людям не стане,
А свою берегти, як сліпі, до сих пір не спішать.

 

---------------------------------------------------------------

Шевельов Марко Петрович
*1940 р., м. Любек, Німеччина.


ЧЕРНЕЧА ГОРА

Які ласкаві тут у травні трави,
де тумани катаються з гори.
Травневий ранок пахощами бавить
і солов‘ї не полишають гри.
Аж ось яка ота гора висока,
що з читанки явилася мені.
Її верхів не досягає око,
лише – вітри і співи кобзарів.
Зелений виблиск світової слави,
немов кольчужний панцер на коні.
Сюди спішать авта і пароплави
і тьма людей у білому вбранні.
Дитина йде, швидкують оркестранти,
І старість тут, сивинами хита.
Чотири сотні сходинок здолати –
мабуть, моя остання висота.
– Сюди, діди! – гальмується Ікарус.
– Ми підвезем! – спохоплюється ЛАЗ.
Канадець чемно вимовляє: Тарас,
лаштуючись в компанію до нас.
Пішли утрьох на небесі з ціпками.
Не сердься, серце! Не холонь, лице!
Нас обганяють юні та цікаві,
щоб в перших лавах слухати концерт.
Тут гасла галасують на ослоні,
речуть на різні боки рупори.
Стоїть поет похмуро на осонні,
потрібний передвиборній порі.
Моя душа сюди навіщо лине?
Аби покласти квіти перед ним,
що поділився зорями і хлібом
із безталанним племенем своїм.
Що малював у захалявні книжки
й киргизьким дітям ті давав книжки.
Що з бідної палаючої хижки
порятував суботні капоти.
Даруйте щиро, що не зміг потому,
вітаючи мільйонний кіловат,
від варварської сажі та бензолу
на Хортиці стежину врятувать.
За те, що Ви в холоднім Петербурзі
сповили громом гору цю німу,
я на своїм передвечірнім прузі
за Вас гірку чарчину підніму.

 

-------------------------------------------------

Шкляр Анатолій Миколайович
*1954 р., м. Дніпропетровськ.


ПЕТЕРБУРЗЬКА НІЧ

По вулицях пройдеш – будинки, мов іграшки з воску,
По хвилях Неви наполохане світло біжить.
Магічні палаци, багато в них величі й лоску,
А ступиш на сходинку – холод огорне в ту ж мить.
В розкішних маєтках, які аж літають над світом,
Гостинні господарі також літають слідком
І вкотре силкуються вуха єлеєм залити
Чи душу засипати злючим аральським піском.
А втішити душу – і віку людського замало.
Лиш двері прочиниш – приходить, мов привид, печаль.
На бані Ісакія сонце призахідне впало,
І високо в небі палає незгасна свіча.
Слова, ніби люди: те в свитці, а те в кармазині,
А те у солдатській шинелі у дверях стоїть.
Зійшлися й мовчать, наблукавшись по всій Україні,
Та й тут, в Петербурзі, нелегко уста розтулить.
А світло маленької свічки зростає тим часом,
І крила свої розправляє над містом вікно.
І чується голос: «Вже час повертатись, Тарасе!
Вогонь ще не згас, і тебе там чекають давно...».
Не спить Україна, озветься із мороку знову
І вийде назустріч осяяна зором земля.
Пов’язаний з нею кривавою ниткою Слова,
Повториш уголос її заповітне ім’я.
І серце вразливе у неї, як серце дитини,
І сила, що здатна пробити стіну крижану...
Краплина впаде із небес – то сльоза Катерини
Озвучить на кобзі найтоншу чутливу стіну.

 

 Просимо наших авторів та читачів висловлювати власну думку з приводу вищенаведених оцінок!

 

УВАГА!


Деякі з творів першого потоку конкурсу оприлюднені на сторінках альманаху "Скіфія-2013-Зима"
та в журналі "Склянка Часу*Zeitglas", № 68, №69.

 

Шановні автори - стосовно замовлення примірників ВІСНИКА конкурсу - будь ласка, не лінуйтеся, пишіть у Ваших е-листах-замовленнях докладно: хто замовляє, вказуючи адресу, на яку слід надіслати замовлення. Причому надавайте Вашу адресу, у тому порядку, як це належить цивілізованій країні:
 Призвище та ім*я,  ім*я по-батькові, вулиця, номер будинку, місто, область, поштовий індекс.
 Це полегшить нам вчасно і якісно здійснити поштові формальнощі.

 

 

У визначений термін до редакції журналу "Склянка часу*Zeitglas" надійшло загалом   

1789

творів.

 

Із них, нижченаведені були долучені до 1-го туру. Всі вони були опубліковані у спеціальному випуску  Вісника Першого Міжнародного поетичного конкурсу “Чатує в століттях Чернеча Гора”.

Його було побудовано за алфавітом призвищ авторів, твори яких були взяті до першого туру конкурсного розгляду. Змістовне наповнення цієї книги, попри її рівневе текстове розмаїття, досить вартісне. Нам хотілося показати якомога більше природних віршів... 
За вдумливого прочитання збірки, вбачається як минуле, так і події останніх місяців в Україні.
Втім, саме в такі часи, коли люди прагнуть відвертого, чесного і мужнього слова, поети потрібні як ніколи. А для поетів головне – мати можливість донести свої твори до читача – друкуватися.

 

До II- го туру конкурсу були взяті твори авторів (вищенаведені в таблиці), за визначенням кожного із членів журі. На підставі найбільшої кількості сукупно виставлених кожним із них балів.

 

Звісно, сьогодні невідомо (жодному члену журі)  хто із наших  митців-сучасників стане класиком. Втім, цю роботу, певною мірою, вже нині робить міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas». 
Тож, сподіваємося, що на сторінках нашого часопису виходитимуть у люди ще багато творчих здібностей.
Будьте з нами й надалі!

З повагою,
Олександр Апальков,
редактор журналу «Склянка Часу*Zeitglas»

 

 

 

Автори та твори першого туру конкурсу:

 

Прохання до читачів:
залишайте ваші коментарі, чітко зазначаючи автора твору, про якого вестимите мову.


Абдрушевич Олексій Олександрович
*1984 р., м. Рівне.
Сльози неба

Абравітова Наталія Іванівна
*1962 р., м. Олександрія.
ТАРАСОВА КРИНИЦЯ

Азовський Володимир Анатолійович
*1991 р., м. Київ.
Ми будем пам’ятати

Андреєва Вікторія,
17 років, м.Львів.
Дякую, Шевченко!

Андрішко Олег Михайлович
* 1990 р., с. Вітрівка, Дніпропетровська область.
НЕМА ПРОРОКА?

Антонишин Світлана
*1959 р., м. Броди, Львівська область.
З ЖИТТЯ РАВЛИКА

Армашев Марк
1997 р., м. Умань.
Горить ліхтар

Асавлюк Валентина Юхимівна
*1961 р., м. Монастирище Черкаської області.
До Тараса

Асессорова Валерія
* 2003 р., м. Нікополь, Дніпропетровської області
Кобзар у серці народу

Аулов Олексій Іванович
*1949 р., м. Харків.
ТАРАС МІЖ НАС

Батчаєв Володимир Крузович
* 1963 р., М. Черкаси.
ГРОБКИ

Безносенко Наталія Віталіївна
*1996 р., м. м. Київ.
Омана тьмяна тінню огортає…

Бенедишин Любов Євгенівна
*1964 р., м. Сокаль, Львівська область.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Бігун Ірина Богданівна
*1987 р., м. Радехів, Львівської області.
«Я – Катерина…»

Білик Ганна Василівна
*1949 р., с. Халепці, Полтавська область.
Шевченко на Євромайдані

Бінюков Тимофій Сергійович
*1992 р., с.Полкова Микитівка, Харківька область.
Маніфест

Блонський Степан Денисович
*1936 р. м. Дніпропетровськ.
РОЗМОВА З ТАРАСОМ 

 

Бовшик Богдан
* 1966 р., с. Великі Грибовичі, Львівської області.
ІДЕМ, ТАРАСЕ, МИ ДО ТЕБЕ

Богуслав Володимир Петрович
*1947 р., м.Іванівка, Одеської області.
Як почую звук бандури

Боєва Катерина Сергіївна
*2001 р., м. Добропілля, Донецька область.
200 років

Бойко Наталія Миколаївна
*1976 р., м.Шпола, Черкасбкої області.
Шевченків край

Бондар Вікторія Валеріївна
*1999 р., с.Чапаєве, Полтавська область.
Біля пам’ятника Кобзарю

Бондар Діна
* 1953 р., м. Черкаси
Моя земля

Бондаренко Олена Андріївна
*1966 р., с. Попівці, Черкаської області.
Вічне

Боса Лариса (Лариса Семенівна Ільченко(Борисенко)
*1959 -2003 рр.,с. Отрадівка, Артемівський район.
Кордонів не існує для любові

Бражник Олександр Олексійович
*2002 р., м.Нікополь Дніпропетровська область.
Тарас Шевченко – наш герой

Бритвак Галина
*1953 р., с. Замулинці, Івано-Франківька область.
Україна 

Василенко Андрій Андрійович
*1964 р., с. Медвин, Київська область.
Віковічний свідок

Вергун Валерій Петрович
*1939 р., м. Українка, Київська область.
ВЕСНЯНІ ОКТАВИ

Виноградська Галина Михайлівна
*1969 р., м.Львів.
Сльоза…

Висоцька Ніла Василівна
* 1940 р., м. Ірпінь, Київська область.
Кобзарівна

Відута Любов
*1970 р., м. Львів.
ПРИЙШОВ ЧАС

Власенко Богдан Володимирович
*1998 р., с.Подище, Чернігівська область.
Real life

 

Власенко Тамара Григорівна
*1972 р., с.Подище, Чернігівська область,
Українці, чи така в нас доля?

Возіянов Микола Кирилович
*1937 р., м. Харків,
ТАРАСОВА ВОЛЯ

Волотовська Наталія Володимирівна
*1984 р., м. Тернопіль.
І він таки знайде те віще слово…

Газізянова Катерина
*1992 р., м. Острог, Рівненська область.
Важке чекання

Гайдук Марія Вікторівна 
*1974 р., м. Кривий Ріг.
Душа

Галій Володимир Петрович
* 1963 р., с.Шевченкове, Черкаська область.
Спогади

Гепалова Марія Олександрівна
*1995 р., м.Київ.
Кобзарева сльоза

Герасименко Олена
*1958 р., смт. Теплик, Вінничина.
Балада про День

Гершкович Михайло
*1946 р., м. Балта, Одеська область.
У ПЛИНІ ДНІВ

Гірський Богдан
с. Якторів,Львівська область.
О, довгожданна воленько моя !

Глущенко Катерина Миколаївна
*1986 р., м. Лозова, Харківська область.
Голубка

Гончаренко Катерина Андріївна
*1997 р., смт Широке, Дніпропетровська область.
Велів Тарас…

Гончарук Віктор
*1954 р., смт Чемерівці, Хмельницька область.
Монологи Шевченка

Горлач (Коваленко) Леонід Никифорович
*1941 р., м.Київ.
З ЧЕРНЕЧОЇ ГОРИ

Григорук Юлія Дмитрівна
*1995 р., м. Вінниця.
Кохання

Григор`єв Владислав Миколйович
*1947 р., м. Херсон.
Не забуваймо

 

Гринь Олена Валеріївна.
*1996 р., м.Лубни.
Заходить сонце за вікном

Грицан-Чонка Тетяна Василівна
*1964 р. с. Вільхівці, Закарпатська область.
ЗОРЯНИЙ ЧАС

Грушко-КолінькоЗінаїда Дем’янівна
*1936 р., с. Пашена Балка, Дніпропетровська область.
Колискова для Тараса

Гук Віталія Олександрівна
*1990 р., м. Хмельницький.
А сонце йде на схід

Гулій Марина Анатоліївна
*1976 р., м. Київ.
Колишній повстанець – жебрак на Майдані.

Дан (Занузданова) Анастасія
*1994 р., с. Комарівці, Вінницька область
Чи(я) утопія?

Даник Володимир Олексійович
*1957 р., м. Черкаси.
ТАРАСОВЕ СЕРЦЕ

Даніленко Наталія
*1997 р., м. Київ.
Шовкова стрічка

Денисенко Христина
*1983 р., м. Юнокоммунарівськ, Донецька область.
Чатує в століттях Чернеча Гора

Дергач (Дергачов) Василь Олексійович
*1927 р., м. Ватутіне, Черкаська область.
СИН УКРАЇНИ

Діброва Назар (Назаренко Володимир Федорович)
*1935 р., Київ.
ШЕВЧЕНКО ДИВИТЬСЯ…

Дрогомирецька Христина
*1989 р., м. Львів.
Чи є жива людина, кого спитати

Ейтутіс Ольга Юріївна
*1998 р., м. Київ.
Про Шевченка

Журенкова Лариса Василівна
*1964 р., м. Черкаси.
ОСТАННЯ ЛЮБОВ ШЕВЧЕНКА

Жусєв-Полтавський Іван
*1986 р., с. Полтавка, Миколаївська область.
Діду мій, діду…

Заболотна Галина Богданівна
*1979 р., м. Бережани, Тернопільська область.
Свічечка мерехтить

 

Загрійчук Анатолій
*1951 р., м. Жмеринка, Вінницька область.
ТРИНАДЦЯТИЙ

Задорожна Маріанна Іванівна
*1982 р., м. Львів.
Кармазинно-кирейний рай

Зарицький Петро Анатолійович
*1957 р. с. Сокілець, Вінницька область.
ДО ТАРАСА НА СПОВІДЬ

Зільберберг Анна Володимирівна
*1991 р., м. Полтава.
Слоьза у крові кружить вальс

Каленська Лариса Олександрівна
*1954 р., м. Кіровоград.
Славте рідну мову

Калиновська Владислава ( Івкова Катерина)
* 1989 р., м.Севастополь.
Ми – українці

Карпуніна Валентина Євгенівна
*1954 р., м. Миколаїв.
Україно, знову плачеш?

Карпусь Олена Іванівна
*1997 р., м. Варва, Чернігівська область.
Він заслуговує на вічності роки

Катинський Орест Леонідович
* 1957 р., м. Париж, Франція.
До нас прийшов

Кацевич Лілія Олександрівна
*1973 р.,с.Шевченкове, Черкаська область.
Село моє, для мене ти єдине

Качеровська Ніна
*1955 р., м. Хмельницький.
Спалено ліс

Киркач Данило Сергійович
*2002 р., с. Шандриголове, Донецька область.
Одинадцята заповідь

Киценко Людмила Миколаївна
*1958 р., м. Миколаївка, Донецька область.
Щасти тобі, Україно!

Кіпніс Єлизавета Наумівна
*1942 р., м.Лозова, Харківська область.
Україні

Князький Орест Миколайович
*1944 р., с.Карапчів, Буковина.
Той регіт, чую, й дотепер летить

Ковалішина Алла Олександрівна
*1960 р. м. Жовті Води, Дніпропетровська область.
У Дикім полі – козацька доля

 

Козя Юрко 
*1946 р., с.Таганча, Черкаська область.
СПРОБА БОГДАНА

Коломієць Сергій Аркадійович
*1963 р., с. Бутенки, Полтавська область.
Вербовий посох України

Комбель Володимир Михайлович
*1945 р., с.Низи, Львівська область.
Шевченку

Короткіх Аліса
учениця 9 класу. м. Харків.
Кобзарю

Короткова Олена Анатоліївна
*1984 р., м. Кривий Ріг.
Шевченко

Корсунська Тамара
*1947 р., м. Вінниця.
СЛОВО КОБЗАРЕВІ

Косановська Ліліана Романівна
*1972 р., м. Львів.
Розмова з Шевченком

Костеньова Валентина Павлівна
*1950 р., м. Сімферополь, АР Крим.
Як осягнути велич Кобзаря

Костів-Гуска Ганна Михайлівна
*1947 р., с.Бабинці, Тернопільська область.
Автопортрет Тараса Шевченка

Костюк Світлана Степанівна
*1964 р., Волинянка.
розгойдані зорі

Краля Анастасія Володимирівна
*1990 р., м. Нововолинськ.
СНОВИДА

Красельникова Тетяна
*1986 р., м.Білгород-Дністровський, Одеська область.
Вершники

Круглій Валентина Олександрівна
*1985 р., с. Козлиничі , Волинська область.
Монолог України

Кузан Василь
*1963 р. с. Довге, Закарпатська область.
Читаючи великого Тараса

Кузьмак Галина Петрівна
*? р., с. Добрячин, Львівська область.
Знаменна дата

Кулик Валерій Павлович
*1948 р., м.Херсон.
Повернення

Кулик Борис
*1946 р., с. Плєшкові, Кіровоградська область.
ТАРАСОВА ГОРА

Куляша Ольга Юріївна
*1998 р., с. Тростянка, Волинська область.
Україно, стомлена моя країно!

Курапцев Олександр Володимирович
*1981 р., смт. Старобешево, Донецька область.
«Страсти по Тарасу»

Левченко Сергій Прокопович
*1954 р., м. Черкаси.
ПИТАННЯ БОГУ

Литовченко Галина Григорівна
*1953 р., с. Вільне, АР Крим.
НАД УКРАЇНОЮ

Ліпчинський Валентин
*1958 р., с. Оболоня, Івано-Франківська область.
Революція гідності

Лісевич Зоряна
*1968 р., м. Львів.
Часи

Лялюк Ірина
*1997 р., м.Львів.
Думи твої

Маїло Людмила Іванівна
*1984 р. с. Колодяжне, Волинська область.
Велич, дух, подвиги

Макаренко Марія Миколаївна
*1992 р., м. Миколаїв.
Шлях мови

Максимів Галина Миколаївна
*1984 р., м. Долина Івано-Франківська область
НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ

Марущак Анатолій Петрович
*1953 р., м.Херсон.
ДОН КІХОТ В УКРАЇНІ

Меженіна Любов
*1948 р., м.Слов‘янськ, Донецька область.
Тарасова земля

Мельничук Богдан
* 1952 р.,.м.Тернопіль.
ЯКБИ ТИ ЗНАВ, ТАРАСЕ...

Мельничук Микола Микитович
*1929 р., м. Бердичів.
Шевченкіана

Менчинська Яна
*1998 р., с.м.т. Турбів, Вінницька область.
Є на світі країна

 

Милян (Данилевська)Мирослава Володимирівна
*1953 р., м. Львів.
Мрія

Мисько Сергей Васильевич
*1970 р., Миколаївська область.
Я сьогодні люблю Шевченка

Міщишина Крістіна Костянтинівна
*1993 р., м.Донецьк.
Заспівайте, будь-ласка, ту пісню

Могиленко Олексій Анатолійович
*1976 р., смт Володарськ-Волинський, Житомирська область.
Якби усі діти

Молчанов Сергій Степанович
*1949 р., м. Дніпропетровськ.
Патріотична пісня

Москалюк Василь Федосійович
*1939 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
БЕЗСМЕРТЯ ПОЕТА

Назарук Віталій Теодосійович
*1950 р., м. Луцьк.
Доля дала багато літ

Невінчана (Розуменко) Валентина Петрівна
* 1958 р.,с. Северинівка, Київська область.
Читає тато «Кобзаря»

Ніколаєнко Анна
*1989 р., с. Широке, Дніпропетровської області.
Україно моя!

Ніколаєнко Лілія Віталіївна
*1988 р., смт Теплик, Вінницька область.
Шевченко і Майдан

Обшарська Раїса Володимирівна
*1964 р., м. Чортків, Тернопільська область.
Лежить під образом „Кобзар”

Олексієнко Мар’яна
*1999 р., м. Вишневе, Київська область.
Байка про двох пташок

Олефіренко Олександр Сергійович
* 1976 р., м.Лисичанськ, Луганська область.
Шевченко і відьма

Олеш Віра
*1964 р., м. Соснівка, Львівська область.
Нема на що нарікати

Олійник (Бучківська) Мирослава
*1956 р., м. Новий Розділ, Львівська область.
Моє слово до Шевченка

Остапчук Іванна Олегівна
* 2003 р., м. Київ.
ЗВ’ЯЗОК ПОКОЛІНЬ

 

Отдатчикова Людмила Миколаївна
*1956 р., с.Шевченкове, Черкаська область.
Тарасове слово

Охріменко Віктор Володимирович
*1959 р., с.Холми, Чернігівська область.
Діставайте свої батоги

Павловський Віталій Андрійович
*1938 р., с. Новоселівка, Дніпропетровська область.
Влада Хама

Палагнюк Мар’яна Володимирівна
* 1992 р., с. Лисичники, Тернопільська область.
Ми будемо єдиним народом

Паньків Степан
*1958 р.,н., смт. Верховина, Івано-Франківська область.
РАННЯ ВЕСНА

Пархоменко Галина Анатоліївна
*1970 р., м.Світловодськ, Кіровоградська область.
Риска щастя

Пастернак Ірина-Юлія
*2000 р., м. Львів
майстер свого слова

Пащенко Володимир Олександрович
*1997 р., м. Добропілля, Донецька область., 85000.
БАТЬКО УКРАЇНИ

Петренко Микола
*? р., м.Львів,
ВИБІР

Петришин Ярослав
*1958 р., м. Львів
ТАРАСИК

Петрук Наталія Вікторівна
*1982 р., с. Липне, Житомирська область.
До народу

Писаренко Світлана Федорівна
*1962 р., м. Харків.
Захисникам Мови

Пінчук Василь Леонтійович
* 1961 р., с.Фарбоване, Київська область.
Квилить справіку

Піхалов Степан Андрійович
(1939 – 2013) рр. м. Кременчук, Полтавська область.
Пам’ять булого

Плавенчук Олена
* 1952 р., смт Дослідницьке, Київська область.
ЦВІЛИ САДИ ТАК РЯСНО В ГУЛЯЙ-ПОЛІ…

Плетеницька Ярина Андріївна
*1996 р., м.Добромиль, Львівська область.
ШЕВЧЕНКОВІ ПРОРОЦТВА

Подзіна Анна
*2002 р., м. Добропілля, Донецька область.
Великий Кобзар

 

Подусенко Анастасія Вячеславівнва
*2002 р., с. Товста, Черкаська область.
В передчутті

Поль Іщук
*1991 р., м. Кіровоград.
БЕЗКОМПРОМІСНИЙ ЧОРНИЙ ПРАПОР

Попович Степан Дмитрович
*1956 р. с. Липівка, Івано-Франківська область.
ГОЛГОФА

Прокопенко Світлана Іванівна
*1992, м.Вишневе, Київська область.
Господи!

Прядко Олексій Сергійович
*1939 р. с.Підлужжя, Полтавська область.
КОБЗАРЕВА ВІЧНІСТЬ

Рабенчук Володимир Семенович
*1944 р., м. Вінниця.
ШЕВЧЕНКО ВІННИЦЮ БЕРЕ

Родионов Владимир Александрович
* 1939  р., м. Чугуєв, Харківська область.
У памятника Т.Г. Шевченко

Розенбліт Марія
* 1943 р., м. Таллінн, Естонія.
Покинув стрілець Батьківщину

Рябініна Марина
*1980 р., м. Черкасси.
Остается – молиться…

Савченко Володимир
*1960 р. м. Червонозаводське, Полтавська область.
У вирі безнадійних сподівань

Святна Вікторія Вікторівна
*2002 р., с.Флорівка, Полтавська область.
Минає двісті років з тих часів

Семенюк Егор Олегович
* 1997 р., м. Київ.
Дорогу думці, щлях ідеї!

Сильчук Назар Петрович
*1994 р. м. Луцьк..
У вічно молодих руках

Синевір ( Кресленко) Євген
*1956 р., м.Львів.
Тарасе

Сироткіна Марія Богданівна
*1993 р., м. Мелітополь.
Ти як яблуня

Сілецька-Васильєва Яна Віталіївна
* 1980 р. смт. Покровське, Донецька область.
ПРИНИЖЕНА

Сінчук Володимир Іванович
*1950 р., с. Рубанка, Вінницька область.
диво світанкове

Скаченко Владлена Юріївна
*1993 р., м. Дніпропетровськ.
У домі моєму

Скрипець Микола Якович
*1949 р., м. Київ.
Вже хрест висів

Сліпець Алла Іванівна
*1968 р. с.Шишаки, Полтавська область.
Я і країна моя

Слободянюк Сніжана
*1992 р., с. Мармуліївка, Київська область.
ТВОЯ УЮБЛЕНА РАНА

Смагіна Марина
* 1994 р., м. Херсон.
Тарасе, подивися на нас

Стальний Володимир Іванович
*1947 р., м. Балаклія, Харківська область.
КРИНИЦЯ

Старенький Ігор Олександрович
*1987 р., м. Кам’янець-Подільський.
О, націє

Степанов Федір Федорович
*1939 р., с. Казанка, Миколаївська бласть.
ШЕВЧЕНКОВА СВІЧА

Стефурак Іван
* 1948 р., с. Великий Ключів, Івано-Франківська область.
ОРСЬКА ФОРТЕЦЯ

Сулим Анастасія Олександрівна
*1996 р.
А може, досить?

Супрунець Аліна
*? р. м. Запоріжжя.
Дорогий Тарасе

Сурменко (Сімак )Анастасія Анатоліївна
*1992 р., смт. Калинівка, Київська область.
Земля, кохана Батьківщино

Суткова Олена
*1993 р., м. Ополе, Польща.
КАТ

Тимченко Сніжана Миколаївна 
*1979 р., с.м.т. Козин, Київська область.
Мене учили малювати поети

Тихонова Катерина
*1983 р., м. Золочів, Львівська область.
Знаєш, Пророче….

Ткаченко Сергій Миколайович
*1968 р., м.Кіровоград.
«Повість про Вільну Україну»

Ущапівська Тетяна Дмитрівна
*1952 р., смт. Чорнухи, Полтавська область.
Моя Вкраїна

Федчишин Ігор Миколайович
*1958 р., м. Хоростків, Тернопільська область.
Стоїть Тарас

Федюк Ілона Ярославівна
*1973 р., м. Молодогвардійськ, Луганська область.
Патріот України

Фенюк Василь Миколайович
*1939 р., с. Худиківці, Тернопільська область.
...Планета вдячна Солов’ю

Філіпова Валерія Олександрівна
*1999 р., с.Чапаєве, Полтавська область.
Тарасові зорі

Фінковський Віктор
*?
...Я став великим

Хімич (Сівоха) Марія
*1985 р., с. Тетерівка, Житомирська область.
Коли моя мати була молодою

Хмара Наталія Миколаївна
*1982 р., с.Шевченкове, Черкаська область.
Вона… Реальність

Хмелевський Юрій Миколайович
*1967 р., м.Тульчин, Вінницька область. “
Поглянув з портрета

Хорошевська Оксана Віталіївна
*1975 р., м. Дніпропетровськ
Встань, Тарасе

Царик Олександр Павлович
* 1954 р., м. Шепетівка, Хмельницька область.
Пошила мати синові сорочку

Царьова-Форост Раїса Леонідівна
*1949 р., м. Курахово, Донецька область.
Хіба ж вам не чути

Чала Тетяна
*193 4 р., м. Слов’янськ.
А твоя мова

Червінська Ірина Миколаївна
*1980 р. м. Калуш, Івано-Франківська область.
Так, ми – хохли

Череп-Пероганич Тетяна
*1974 р., м. Київ.
Моє село

Черничко Марія Василівна
*1991 р., м.Ужгород.
Віднині…

Чернуха Любов
*1980 р., м. Кривий Ріг Дніпропетровська область.
Посадили вербу

Шевельов Марко Петрович
*1940 р., м. Любек, Німеччина.
ЧЕРНЕЧА ГОРА

Шевернога Маргарита Володимирівна
*1975 р., с.Кривчик, Хмельницька область.
ЯК УКРАЇНСЬКА БІБЛІЯ – «КОБЗАР»

Шикалович В’ячеслав Володимирович
*1943 р., м. Сімферополь, АР Крим.
...Тарасе

Шиманський Віктор
*1948 р., с. Лупулове, Кіровоградська область.
Бійцям «Небесної сотні»

Шкляр Анатолій Миколайович
*1954 р., м. Дніпропетровськ.
ПЕТЕРБУРЗЬКА НІЧ

Шлапак Володимир Миколайович
*.1947 р., м. Чернівці.
Наступила Зима

Шовтута Олександр
(1978-2007) рр., Київ.
Історичний фантом

Щендрик Евгений Федорович
*1937 р., м.Маріуполь.
МОЯ УКРАИНА

Янішевська Наталя Андріївна
*1994 р., м. Золочів, Львівська область.
Безталанна моя Україно!

Яценко Наталія Василівна
*1975 р., с.Тинівка, Черкаська область.
Дощами умитий


 

 

 



Обновлен 10 июн 2014. Создан 06 сен 2013



  Комментарии       
Всего 242, последний 3 года назад
KristinaDenisenko 09 сен 2013 ответить
Добрый день! А на какую тему писать стихи? О Т.Г. Шевченко?
   
dobroschool_19 28 фев 2014 ответить
Так , будемо замовляти цю книгу. В кількості 4 штук
   
zeitglas 28 фев 2014 ответить
замовлення надішліть на е-пошу журналу СЧ:zeitglas@ck.ukrtel.net
zeitglas 11 сен 2013 ответить
Звичайно, твори мають бути пов`язані із Тарасом Шевчено. Втім, відкрито широкий спектр: "...змагання поетів полягатиме у висвітленні проблем духовного минулого, нинішнього та майбутнього розвитку України".
zeitglas 04 ноя 2013 ответить
Прохання до авторів: надсилати обов*язково свою поштову адресу (із зазначення індексу) та, по можливості, номер телефону.
KristinaDenisenko 05 ноя 2013 ответить
Вопрос: Работа должна быть написана исключительно для конкурса и не размещаться на других сайтах?
zeitglas 06 ноя 2013 ответить
Стихотворение можно размещать на других сайтах. Читайте условия. Ведь там ясно указано: "...Ми раді будемо ознайомити широке коло читачів з найкращими зразками нинішньої художньої поезі..."
gunsmoke1993 09 ноя 2013 ответить
А хто буде очолювати комісію жюрі?
strong-2991 03 дек 2013 ответить
Тобто,якщо в мене вірш про Івана Франка і його внесок в життя України, то він сюди не потрапить?
zeitglas 03 дек 2013 ответить
Чому? Внесок І.Франка у розвиток Украхни важко переоцінити. Головне, аби Ваш твір відповідав темі конкурсу, а саме: Це літературне змагання поетів полягатиме у висвітленні проблем духовного минулого, нинішнього та майбутнього розвитку України...
kashirskiy 08 янв 2014 ответить
Потрібно написати твір чи вірш?
zeitglas 03 фев 2014 ответить
Доброго дня, шановне журі!

Дякую вам за цікавий конкурс, за те, що є можливість багатьом поетам замислитись над долею України, висловити свої думки і сподівання.

Щодо поетичного нарису «Душі народної скарбниця» – вирішив написати у додаток у поетичній формі ще кілька рядків.


Можливо, скаже хтось ¬¬¬– аполітично,
Без гасел і високих барикад…
Прошу на це поглянути критично,
Немов на оглядовий реферат…

Адже духовність рідного народу
Не вміститься в прокрустові ліміти,
Сюди б стотонну монографій оду,
Енциклопедію пісень усього світу.

І вишиванку рідної природи,
І писанкарство зоряних ночей,
І спів Дніпра, що крізь серця проходить,
Мелодію закоханих очей.

Духовність скрізь: у кетягах моралі,
У доброті, сердечній теплоті,
Замріяності у космічні далі,
У музиці, і в пісні, і в житті.

То ж хай духовність наша не загине,
Нехай бринить на вічності октавах,
І хай лунає пісня України,
Її душа, її безсмертна Слава!


З повагою,
Володимир Сінчук
zeitglas 15 фев 2014 ответить
Від редакції журналу СЧ:

Опісля терміну подання творів до конкурсного розгляду (28 лютого 2014 року), ми плануємо видання невеликим накладом інформаційного вісника конкурсу. Тобто, окремої книги, де буде вміщено всі надіслані до конкурсного розгляду твори. (За вийнятком тих, тексти яких не були надані в електронному вигляді / не надіслані по е- пошті/). В такий спосіб, на нашу думку, конкурсанти зможуть мати повний огляд конкурсних творів, та долучитися до обговорення підсумків журі.

Тож, нас цікавить будь-яка конструктивна думка з цього приводу.

З повагою, Олександ Апальков,
редактор літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas".
viktor_ox 15 фев 2014 ответить
Цей збірник якраз і буде тематичним. Всі представлені твори зінтегруються однією ідеєю. Тому, на мою думку, має вийти дуже цікава книжка. Один екземпляр я точно придбаю.
   
Ольга 20 фев 2014 ответить
...а другий примірник, Вікторе, придбайте для бібліотеки за місцем проживання; можна і третій -- для бібліотеки школи, в якій Ви навчалися. (А то пишите "один я точно придбаю" Я аж почервоніла від такої кількості).
zeitglas 16 фев 2014 ответить
...певна, що ідея окремого видання дуже слушна!
З повагою,
Ольга Смольницька
/з е-листа від 16.02/
Галина Максимів 16 фев 2014 ответить
Так, таке видання є актуальним і потрібним. Адже більшість організаторів конкурсів спрощують собі відбір. В багатьох випадках бачимо заангражованість, а тут, як кажуть, все, як на долоні буде видно.
zeitglas 18 фев 2014 ответить
Я вважаю це важливий крок для того аби ознайомитися зі творчістю інших учасників конкурсу, а також оцінити свої сили у порівняні з ними.
Ярина Плетеницька
/з е-листа від 17.02/
gyss16 24 фев 2014 ответить
Коли Шевченко йшов до волі
Ніхто не вірив що дійде
Але він вірив та хотів
Хотів та йшов к своїй меті

Коли він вмер,лежав в труні
І хоч він вмер на чужині
Душею був в своїй землі
І царській люд іздав указ

Щоб кобзаря в один лиш раз
Із чужини у рідний край
Перевезли кілька селян
І поховали його там

Там де Дніпро реве ревучій
І видно ті могучі кручі
У сей момент,у сей от час
Кобзар покоїться у нас

Бо він до волі привів нас
Тому вклоняюся для вас
Бо через нього був указ
Який з кріпацтва звільнив нас.
zeitglas 24 фев 2014 ответить
До редакції журналу надійшло і надходить багато творів лише у роздруківці на папері. Нагадуємо: пересилка тексту твору, короткої біографії та адреси автора в електронній версії (/CD, або по е-пошті/ в програмі Word або RTF ) ОБОВ*ЯЗКОВА!
Хто із авторів цьго ще не зробив, покваптеся! Термін збігає.

З повагою, Олександр Апальков,
редактор журналу "Склянка Часу*Zeitglas".
zeitglas 25 фев 2014 ответить
Прхання до авторів:
Будь ласка, сповістіь редакцію (zeitglas@ck.ukrtel.net) хто замовлятиме примірник(и) книги (інформаційного вісника конкурсу - тобто, окремої книги, де буде вміщено всі надіслані до конкурсного розгляду твори. (За вийнятком тих, тексти яких не були надані в електронному вигляді). Це необхідно, аби ми визначилися із накладом книги.
everydayishappy 26 фев 2014 ответить
Я хочу придбати один примірник книги. Міщишина Крістіна
KristinaDenisenko 27 фев 2014 ответить
Мне один экземпляр. Кристина Денисенко.
kostalnaya_mariya 27 фев 2014 ответить
Я вважаю, що видання інформаційного вісника конкурсу необхідне, щоб ознайомитися з конкурсними роботами інших учасників. Я замовлю один екземпляр. Сироткіна Марія.
zeitglas 27 фев 2014 ответить
Організаторам конкурсу на кращий вірш про Т.Г.Шевченка
Шановні друзі! Надсилаю Вам вірш на конкурс поезій про Т.Г.Шевченка і надсилаю не без певних сумнівів. Справа в тому, що шевченкіана - тема давня і тема дуже вагома. Отож переконаний у тому, що у Вас і крім моїх віршів буде у розпорядженні немало по-справжньому яскравих і талановитих творів. Тому мимоволі замислюєшся, а чи варто і самому долучатися до цього дуже немалого числа авторів і творів?!
Однак недарма кажуть, що відповідь у великій мірі визначається поставленим запитанням. Шевченкіана мені, як автору, дуже близька і тому мене, відверто кажучи, заінтригувала необхідність вибрати з того, що написано на цю тему - один вірш. Отож і вирішив усе ж Вас потурбувати.
Перекладати вірші переможців конкурсу на німецьку мову - річ потрібна, оскільки, як мені здається, це дозволить такій неординарній нації, як німецька, краще зрозуміти і відчути, хто такий Шевченко, яка його доля і чому він такий близький серцю кожного українця.
Бажаю успіхів у Вашій многотрудній, але благородній справі.
З повагою
Володимир Даник,
член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов»
м. Черкаси.
/ з листа 27-02-2014/
zeitglas 27 фев 2014 ответить
Шановний Олександр Апальков, дякую за сповіщення, а також цікаві конкурси, що проводяться журналом "Склянка Часу".Те, що Ви робите дійсно необхідне для розвитку культури на теренах нашої країни. Я щаслива з того приводу, що хоч маленькою долею долучилася до цього проекту.
Наснаги і творчих ідей у Вашій праці!!!

З повагою Мар'яна Палагнюк
/ з е-листа від 27-02-2014/
zeitglas 28 фев 2014 ответить
Від редакції на запити авторів про ціну ВІСНИКА конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора":
Поки що ми не можемо вказати остаточну ціну ВІСНИКА, адже сьогодні ще останній день прийому творів. Приблизна вартість збірки становитиме 25-35 грн. Ії буде видано вкрай обмеженим накладом. Лише для авторів, твори яких було допущено до 1-го відбіркового туру конкурсу та членів журі.
Катерина 28 фев 2014 ответить
Доброго дня, замовлятиму один примірник.
Наталія Петрук 28 фев 2014 ответить
Дякую за повідомлення.Видання творів цього конкурсу окремою збіркою- це дуже хороша справа. Я буду дуже вдячна, якщо Ви повідомите, де і як можна буде замовити і отримати цю збірку. Всього Вам найкращого!
   
zeitglas 28 фев 2014 ответить
Шановна Наталія Вікторівна, замовлення надішліть на е-пошу журналу СЧ:zeitglas@ck.ukrtel.net
zeitglas 28 фев 2014 ответить
Щодо конструктивних пропозицій:
маю велике прохання - будь-ласка розміщуйте у паперових виданнях Ваших збірників, альманахів тощо. твори авторів у абетковій послідовності за прізвищами авторів, так, як це Ви робите у електронних версіях.љ


--
З повагою, Галина Виноградська.
е-лист від 28-02-2014
   
zeitglas 28 фев 2014 ответить
Так і зробмио. Дякуємо.
--- 28 фев 2014 ответить
Доброго дня. Хочу придбати один примірник.
Круглій Валентина.
mariya329 28 фев 2014 ответить
Вітання із Прикарпаття! Шановний Олександре, щиро вдячні Вам за інформацію. Дякуємо за Вашу, таку потрібну нині, світлу і добру справу. Нехай Ваш журнал має широке коло читачів. Всього ДОБРОГО! З повагою родини Бойчуків та Паньків.
zeitglas 28 фев 2014 ответить
Від редакції!!!
Шановні автори, будь ласка, не лінуйтеся, пишіть докладно: хто замовляє, вказуючи адресу на яку слід надіслати замовлення. Причому, у тому порядку, як це належить цивілізованій країні:
Призвище та ім*я, вулиця, номер будинку, місто, область, поштовий індекс.
Це полегшить нам вчасно і якісно зробити поштові формальнщі.
dobroschool_19 28 фев 2014 ответить
Скажіть , будь ласка, де и коли можна буде взнати , твори кого з учасників конкурсу було допущено до 1-го відбіркового туру. Коли будуть оголошені переможці?
   
zeitglas 28 фев 2014 ответить
Список авторів, твори яких було допущено до 1-го відбіркового туру буде оприлюдено на цьому сайті ближчими днями.
Василь Кузан 28 фев 2014 ответить
Так. Буду замовляти дві книги.
12volna 28 фев 2014 ответить
Видання інформаційного вісника конкурсу дуже потрібне! І для "особистої історії" =) , і для знайомства із творчістю молоді. Я замовлю один екземпляр. Наталія Волотовська.
grignikvlad 28 фев 2014 ответить
Звичайно, замовляю один примірник. Дякую.
   
zeitglas 28 фев 2014 ответить
Шановні автори, будь ласка, не лінуйтеся, пишіть докладно: хто замовляє, вказуючи адресу на яку слід надіслати замовлення. Причому, у тому порядку, як це належить цивілізованій країні:
Призвище та ім*я, вулиця, номер будинку, місто, область, поштовий індекс.
Це полегшить нам вчасно і якісно зробити поштові формальнщі. Ми не знаємо, хто за якими ніками переховується...
MariannaPa 28 фев 2014 ответить
Замовлю 1 примірник книги. Дуже дякую
   
zeitglas 28 фев 2014 ответить
Шановні автори, будь ласка, не лінуйтеся, пишіть докладно: хто замовляє, вказуючи адресу на яку слід надіслати замовлення. Причому, у тому порядку, як це належить цивілізованій країні:
Призвище та ім*я, вулиця, номер будинку, місто, область, поштовий індекс.
Це полегшить нам вчасно і якісно зробити поштові формальнщі. Ми не знаємо, хто за якими ніками переховується...
--- 28 фев 2014 ответить
Замовлю 5 примірників . Дякую
Краля Анастасія
olga.eitutis 28 фев 2014 ответить
Я, звичайно, замовляю один примірник. Дуже дякую.
olga.eitutis 28 фев 2014 ответить
Замовляю один примірник, Ейтутіс Ольга, вул. МАшинобудівна 21 - А, м. Київ, Київська область, індекс - 03067.
Тетяна, lastochka-54@mail.ru 28 фев 2014 ответить
Доброго дня! Якщо мій вірш буде розмішено у віснику, замовляю один примірник= з повагою Т.Забуга-Ларіна
a-nikolaenko 28 фев 2014 ответить
Добрий день! Хотіла б замовити один примірник. Анна Ніколаєнко
Партеній 01 мар 2014 ответить
Як знати чи пройдуть віршовані твори до книги, які подавались до конкурсу? Тоді обов'язково придбаю, це буде дуже великим вкладом до нашої спільної культури!
sd.blonskiy 01 мар 2014 ответить
Степан Блонський, м.Дніпропетровськ
Хочу замовити один примірник, перерахунок грошей - після повідомлення вартості книги.
goncharenko.ekaterina97 01 мар 2014 ответить
Замовляю один примірник!
Щиро вам дякую!
zeitglas 01 мар 2014 ответить
Коли пан Партеній переймається рішенням журі, хай чекає на її рішення. Незабаром буде оприлюднено тексти творів, котрі вийдуть до заключного туру голосування. Це буде оприлюднено на цьому сайті.
vikahrushov 01 мар 2014 ответить
Доброго вечора! Якщо мій вірш війде до книжки, то я замовляю один примірник :) Бажаю хорошого вечора)
allaslipets 01 мар 2014 ответить
Замовлю один примірник, якщо мій вірш буде надруковано. Дякую.
sav-max 02 мар 2014 ответить
Шановний,Александр Апальков.Щиро вдячний за вашу плідну працю і вашу увагу до літераторів.Хотів би замовити 5 примірників.Адреса моя у Вас є і тому чекаю вашого повідомлення про результати конкурсу.З повагою Катинський О.Л.
zeitglas 02 мар 2014 ответить
Дякую Вам за Вашу клопітку , сумлінну працю . На мою думку проведення таких конкурсів є вагомим внеском в історію української літератури . Адже в наш час мало просто написати вірш , оповідання чи твір , тільки одиниці можуть його прожити . Вважаю видання збірки конкурсних віршів , як засобом спілкування між авторами , обміном думками , ідеями , настроєм , досвідом . А серед моїх друзів ,знайомих і рідних тільки одиниці знають , що я пишу вірші , та зрозуміти їм їх дуже важко , тому участь в конкурсі є вагомим кроком для мене .
Дякую, Анастасія.

Із е-листа від 02.03.2014
aleksandr-shostak00 02 мар 2014 ответить
Замовлю один примірник, якщо мій вірш буде надруковано. Дякую.
   
zeitglas 02 мар 2014 ответить
Дуже хибне уявлення про власну гідність і про літературу: "якщо мій вірш буде надруковано...". І, хтож Вас виловить із під Вашого ніку???
pechora_ridnokray 02 мар 2014 ответить
1951 - 63 роки Один примірник
Віктор Гончарук. Чемерівці. 03 мар 2014 ответить
Доброго дня! Я, Віктор ГОНЧАРУК з Хмельниччини, хочу замовити один примірник Вісника, якщо там є мої твори.
Мария 03 мар 2014 ответить
Доброго дня всiм! Замовляю один примiрник Вiсника не залежно вIд того, буде мiй вiрш надрукований чи нi. Шановнi автори, не забувайте про гiднicть письменника. Не ставте в незручне положення членiв жюрi. Хочу вiдзначити вiрш Володимира Сiнчука - непогано, менi сподобався. Мене звати Марiя, я живу в Эстонii. В мене алфавiт тiльки росiйський i латинський, тому - опечатки, прошу пробачити. Всiм добра!
sashok.brazhnik 03 мар 2014 ответить
Беру два примірника
Мария 03 мар 2014 ответить
Доповнення до попереднього коментарiю. Адреса, куди висилати збiрку:
Maria Rozenblit, Toostuse 81 - 7, Tallinn, 10416 Estonia
Всiм удачi! Марiя.
kyrkachtanya 03 мар 2014 ответить
Замовляю один примірник Вісника. Киркач Тетяна Олександрівна, вул. Радянська, 28, С. Шандриголове Краснолиманської міської ради Донецької області, індекс - 84430
papaosbm 03 мар 2014 ответить
Яка доля творів, котрі не пройшли перший тур?
кык 03 мар 2014 ответить
Що буде з ыншими авторами?
Мария 03 мар 2014 ответить
Шановнi, скажiть будь ласка (звертаюсь до "начальства") - а ми можемо прочитати зараз цi вiршi, якi пройшли 1-й тур? Я пробувала натискувати на стрiлочку, нiчого не виходить. Я щось не те роблю? (тiльки починаю освоювати компьютер!). Пiдкажiть. Дякую.
Любi земляки, хто-небудь напишiть, як ви там в Украiнi?.. Менi здалека ще страшнiще. Болить душа. Молюся за всiх. Радiсно те, що прийшло так багато творiв на конкурс. Значить - живемо! Низький уклiн органiзаторам конкурсу! Здорово придумали. Помагай Боже всiм! Марiя.
   
zeitglas 03 мар 2014 ответить
Пані Марія, для того ми і задумали видання невеликим накладом інформаційного вісника конкурсу. Тобто, окремої книги, де буде вміщено твори 1 -го туру конкурсного розгляду. (За вийнятком тих, тексти яких не були надані в електронному вигляді / не надіслані по е- пошті/). В такий спосіб, на нашу думку, конкурсанти зможуть мати повний огляд конкурсних творів, та долучитися до обговорення підсумків журі.

Опісля обговорення всіма учасниками, журі визначить групу лідерів.
434 03 мар 2014 ответить
чи будуть ще тури, та нові змагання???
olena.sutkova 03 мар 2014 ответить
Так, замовляю 1 примірник Вісник. Суткова Олена Олегівна. вул.Курнатовського 15 а,кв 2, м.Київ, індекс - 02139.
марія 03 мар 2014 ответить
По яких критеріях судило журі, якщо не секрет?
   
zeitglas 11 мар 2014 ответить
За рівнем художнього писання.
Партеній 03 мар 2014 ответить
Скажіть будь ласка чи хоча надійшли до вас мої твори...? Та чи будуть інші тури, крім першого?
   
zeitglas 03 мар 2014 ответить
Звісно, пене Партеній, Ваш твір "Бережіть Україну!" надійшов. І був розглянутий. Втім, багато інштих авторів та їх творів не добрали прохідного балу. Це конкурс. І слід сприймати його як змагання. Сподіваємося на порозуміння. Хай Вам щастить. Звісно, будуть ще нові конкурси, аби у нашій країні був мир!!!
мария 03 мар 2014 ответить
Якщо я правильно зрозумiла, я отримаю книжку з вiршами учасникiв 1-го туру? Добре. Iдемо дальше - адресу я написала в коментарii вище. А от куды, а головне, яким чином я заплачу грошi - не розумiю. I коли платити? До речi - а скiльки грошей?
Звичайно, буде цiкаво почитати вiршi. С добром Мария Эст.
petrysh1 03 мар 2014 ответить
Замовляю одну книжку. Дякую. Адреса в електронному листі.
Ярослав Петришин
Назар 03 мар 2014 ответить
Добрий вечір, а коли вже будуть розсилати Вісник?
zeitglas 04 мар 2014 ответить
ВІСНИК конкурсу друкується. Про час його розсилки буде інформовано кожного, хто замовляв примірник(и) окремим е-листом.
vlada-pallada 04 мар 2014 ответить
Доброго вечора! Хочу висловити вдячність організаторам конкурсу за можливість бути надрукованим, а, отже, почутим. Усім учасникам бажаю наснаги, терпіння і перемоги!
Замовляю книгу у кількості 4 шт.
Адреса: вул. Кропивницького, буд. 91 кв.38, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50096.
З повагою Владлена Скаченко.
Олеся 05 мар 2014 ответить
Доброго дня! Я донька Володимира Сінчука. Дякуємо, що відзначили поезію мого батька. Так, ми хочемо замовити 6 примірників книги. Якщо є можливість, надішліть їх, будь-ласка. на адресу : індекс 01013, місто Київ, вул. Баренбойма, буд. 13. кв. 95 Сінчук Олесі Володимирівні
Олеся 05 мар 2014 ответить
Гарного вам весняного настрою! Україна переможе! героям слава!
lenkaaaaa 05 мар 2014 ответить
коли буде 2 тур конкурсу?
zeitglas 05 мар 2014 ответить
Звысно, опысля обговорення творів, оприлюднених у ВІСНИКУ. В такий спосіб журі дослухатиметься до думки авторів та читачів. Тож, беріть активну участь в о бговоренні!
Галина Виноградська 06 мар 2014 ответить
Доброго дня! З прочитаних запитань і відповідей я зрозуміла, що в електронному вигляді на сайті СЧ твори, що пройшли до "Вісника" поки що оприлюднені НЕ будуть. Я правильно зрозуміла?
   
zeitglas 06 мар 2014 ответить
Лише опісля обговорення творів, оприлюднених у ВІСНИКУ, мирозмістемо на цьому сайті твори тих авторів, хто набере найбільшу кількість оцінок (балів, голосів). Саме в такий спосіб журі дослухатиметься до думки авторів та читачів. Тож, ще раз підкреслюємо, беріть активну участь в о бговоренні!
Степ 06 мар 2014 ответить
Тільки ж можуть просити своїх друзів, знайомих, аби масово відписувались в підтримку вірша. Коли допомагають читачі, то так часто дуже буває.
nastya_dan 06 мар 2014 ответить
Дякую за можливість взяти участь в конкурсі! З нетерпінням чекатиму збірника творів конкурсантів, замовлю один. Нехай переможе найталановитіший!
nazar1 08 мар 2014 ответить
З задоволенням придбаю 1 примірник "ВІСНИКА". Моя адреса:
Назаренко Володимир Федорович
вул. Татарська, 32, кв.1. м. Київ-107 04107
--- 08 мар 2014 ответить
Я хочу придбати один примірник. Міщишина Крістіна, м. Донецьк, Донецька обл, Україна, вул. Р. Люксембург, 6. 83001
sav.olga 11 мар 2014 ответить
Я хочу придбати два примірника. Якщо це можливо, пришліть, будь ласка, на адресу школи: м.Харків, вул. Гарібальді 9-А, ХСШ №156
   
zeitglas 12 мар 2014 ответить
Шановна sav.olga, ми не відправляємо примірники на школи, інститути, дитячі садки тощо. Замовлення примірників ВІСНИКА конкурсу - будь ласка, не лінуйтеся, пишіть у Ваших е-листах-замовленнях докладно: хто замовляє, вказуючи адресу, на яку слід надіслати замовлення. Причому надавайте Вашу адресу, у тому порядку, як це належить цивілізованій країні:
Призвище та ім*я, ім*я по-батькові, вулиця, номер будинку, місто, область, поштовий індекс.
Це полегшить нам вчасно і якісно здійснити поштові формальнощі. Вартість примірника 35 грн.
--- 12 мар 2014 ответить
Доброго дня! Напишіть будь-ласка коли буде готовий вісник ?
zeitglas 12 мар 2014 ответить
Пані sav.olga, Вісник не надсилатиметься школам, дит-садкам, інститутам тощо...
Стосовно замовлення примірників ВІСНИКА конкурсу - будь ласка, не лінуйтеся, пишіть у Ваших е-листах-замовленнях докладно: хто замовляє, вказуючи адресу, на яку слід надіслати замовлення. Причому надавайте Вашу адресу, у тому порядку, як це належить цивілізованій країні:
Призвище та ім*я, ім*я по-батькові, вулиця, номер будинку, місто, область, поштовий індекс.
Це полегшить нам вчасно і якісно здійснити поштові формальнощі.
zeitglas 12 мар 2014 ответить
Вісник вже готовий. Розсилка його авторам, котрі зробили замовлення, буде провадитися із 17-го буоезя ц.р. Електронну версію вже можна придбати у і-книгарні http://store.kassiopeya.com/
kyrkachtanya 14 мар 2014 ответить
Вітаю. Скажіть, чи є результати конкурсу і де можна їх побачити?
Дякую.
   
zeitglas 19 мар 2014 ответить
Опіcля розсилки учасникам першого туру конкурсу (тим, хто його замовив) інформаційного вісника міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в столяттях Чернеча Гора", чекаємо на цьому сайті думки з приводу конкурсного
змагання. Кожний автор має змогу визначити три найкраші, за власним рішенням, твори та
зазначти їх авторів. Про це нпишіть нам на цю сторінку конкурсу, у розділ КОММЕНТАРІ.
Журі буде брати до уваги результати цього обговорення.

Лише після обговорення буде розміщено список авторів, котрі увійдуть до другого - заключного конкурсу.


З повагою, Олександр Апальков,
редактор міжнародного видивництва та журналу
«Склянка Часу*Zeitglas»
тел. (04736) 36805
zeitglas@ck.ukrtel.net
vikahrushov 19 мар 2014 ответить
Не впевнена, що буде справедливим те, що переможців першого туру будуть обирати самі учасники. Тут немає стовідсоткової гарантії на чесний відбір. До того ж, можливо, не всі учасники перечитають увесь вісник і твори всіх учасників..Хоча, я нічого не вирішую. Хай буде так. Хай переможе найкращий! Всім хорошого дня!
Ігор 19 мар 2014 ответить
О! Треба звернути увагу. Раніше більше знав Тимченко Сніжану як художника та ілюстратора і письменника-фантаста. Багатогранна людина.
anya.bogdan 19 мар 2014 ответить
Тимченко Сніжана Миколаївна с.м.т. Козин, Київська область.
Дуже хороший вірш. Мені подається. Вона обдарована людина.
Света 19 мар 2014 ответить
Тимченко Снижана-это большой души человек и она пишет прекрасные стихи.
Оля Шуклина 19 мар 2014 ответить
Мне очень понравился стих Снижаны Тимченко. Спасибо большое.
u-kalinichenko@ukr,net 19 мар 2014 ответить
Тимченко Сніжана пише дуже хороші вірші . Мені подобаеться
Александр Дмитришин 19 мар 2014 ответить
Поэзия Снижаны Тимченко отличается глубокой философичностью.
markevich.nataliya 19 мар 2014 ответить
Тимченко Сніжана Миколаївна с.м.т.Козин,Київська обл. Дуже хороший вірш.Мені дуже сподобався.Велике спасибі.Сніжана дуже обдарована людина.
Хомчук Євгенія 19 мар 2014 ответить
Тимченко Сніжана. Дуже гарно написано написано, талановито, від душі, ти дуже обдарована, продовжуй так далі. Наснаги тобі !!!
Анатолій 19 мар 2014 ответить
А що так швидко всі встигли прочитати "Вісника"? До того ж треба було обрати трьох авторів. Складається враження, що інших свідомо проігнорували.
123 20 мар 2014 ответить
ось приклад того, що не можна віддавати оцінку творів на розгляд читачів, оскільки можливі подібні вищенаведеним маніпуляції. "Читачі", якщо вже й намагаєтеся набити рейтинг автору, то не таким примітивним способом. Більшість ще або взагалі не отримали Вісник, або лишень почали його читати, а тут вже прямо одноголосні висновки пішли...
123 20 мар 2014 ответить
і чи взагалі не писала це одна і та ж людина під різними ніками?
Що таке Життя? 20 мар 2014 ответить
а якщо всі коментарі на цій сторінці написані однією людиною О_о
123 20 мар 2014 ответить
Тимченко Сніжана . Правда я ще вісника не отримала і не знайома з його вмістом , але чомусь я довіряю коментарям попередників , або ж попередника . Як отримаю і перечитаю "Вісник" з задоволенням напишу власну думку .
--- 20 мар 2014 ответить
впевнений , що всі достойні і конкурувати не бачу потреби
vikahrushov 21 мар 2014 ответить
Дійсно, дуже дивно..мені взагалі тільки вісника відправили...А тут вже ряд коментарів за Тимченко Сніжану..Справді, потрібно було обрати три людини.. я ж говорила, що це голосування не буде 100% справедливим..
mayilo_luydmila 22 мар 2014 ответить
Замовляю 1 примірник, хоча я в телефонній розмові просила поставити галочку, що хочу 1 примірник. На всякий випадок ще раз даю поштову адресу: Маїло Людмила Іванівна, с. Колодяжне, Ковельський р-н, Волинська обл., 45061
   
zeitglas 23 мар 2014 ответить
Шановна пані Людмила, замовлений Вами примірник надіслано Вам ще 19-го березня. Про що Вас повідомляли окремим листом. Не слід виокористовувати цю і-сторінку для таких запитан. Для цього є е-пошта... zeitglas@ck.ukrtel.net
Svitlana 23 мар 2014 ответить
Добрий День!Нещодавно отримала Вісник.Хочу сказати,що всі твори досить цікаві та повні таланту.Але найбільше проблеми минулого,сучасного та майбутнього(як було зазначено в конкурсі)розкрила дівчина Гринь Олена.Тому хочу наголосити, що твір досить вдалий.
zeitglas 24 мар 2014 ответить
" Кращими визнаю твори Петришина Ярослава, Зарицького Петра та Рабенчука Володимира."
Телефоном П. Зарицький, 24/03/2014.
lara-zhu2008 25 мар 2014 ответить
Дорогі друзі! На одному диханні прочитала уже свій авторський "Вісник".
Які ж ми молодці: і організатори конкурсу, і поети - усі ті, хто долучився до благородної справи: пошанував селянського сина, що "став володарем у царстві духа" - нашого Тараса Шевченка.
Насолодилась чудовою, щирою, натхненною поезією людей не тільки з різних куточків нашої України, а й з далекого Зарубіжжя.
Важко було обрати три найкращі, на мою думку, поезії. Адже за кожною - душа і любов.
Не можу не відзначити вірш С. Антонишин "З життя равлика", такий близький мені за духом. Чудовий філосовський білий вірш, вражаюче-щемливий і глибокий за змістом.
Також припав до душі вірш М. Хімич "Коли моя мати була молодою". Може тому, що й сама маю волосся, що "пахне чорнобилем", а також донечок 1984 та 1987 рр..н - віку авторки...
Не залишили байдужою й поезії "Автопортрет Тараса Шевченка" Ганни Костів-Гуски та "Орська фортеця" Стефурука Івана, написані серцем.
Правильно підмічає молода поетка Олена Короткова у вірші "Шевченко": не потрібно робити образ поета недосяжним ідолом, адже він насамперед - Людина.
І наостанок - вірш Бігун Ірини "Я - Катерина" звучить дуже по-сучасному, адже скільки таких Катрусь виховують маленьких Івасів без батьків...
Лариса Журенкова, м. Черкаси.
Галина Виноградська 26 мар 2014 ответить
Доброго дня, шановне товариство. Отримала сьогодні на пошті свої замовлені примірники вісника і мало не плачу: у тексті мого вірша "Сльоза" - одруківки: "ПозапівнУчі" замість "Позапівнóчі", "вУльний" замість " вóльний".... Я ж подавала без помилок... Про яку тепер конкурстність мого вірша може йти мова, якщо кожен читач буде вважати, що це така авторська редакція...
Подаю нижче текст без одруківок:
Гортаю «Кобзаря». Позапівнóчі.
Ще треті півні снять солодкі снива…
Причинні душі, мавки-поторочі,
сердешна Катря… Двоголові крила

і чорна ніч, і стогне Дніпр… І Канів –
осердя Заповіту і галактик
во Славні заспіралених Майданів,
розкутих, розкривавлених кайданів,
понад стратегій хитромудрих тактик…

На третю сотню лише крок, Прабатьку, -
нехай цей «посаг» буде легким, світлим…
Бо зносить вóльний люд скоробагатьків,
збувається пророче-заповітне:

«Як понесе з України у синєє море…» -
пролилася, окропила і степи, і гори…
… «Одну сльозу з очей карих –
І пан над панами»…
І я плачу, щиро плачу, - Ви, Тарасе, з нами!
Галина Виноградська
Галина Виноградська 26 мар 2014 ответить
...конкурсність... (коментарі відредагувати нема можливості...)
   
zeitglas 27 мар 2014 ответить
Пані Галино, ми перевірили надісланий Вами текст вірша. "одруківки", як Ви зазначаєте містяться у самому Вашому "першоджерелі". Втім, не "одруківки" визначають рівень твору... Тож, почекаємо рішення читачів та журі. Ображатися ще зарано!
   
Галина Винограська 27 мар 2014 ответить
Пане Олександре, Ви намагаєтесь переконати мене у тому, що я у "першоджерелі" подала "позапівнУчі" і "вУльний"????? У моєму тексті у зазначених словах подано символ "ó"(наголошене "о"). Якщо при укладанні тексту збірника Вашою редакцією використовується певне програмне забезпечення, яке перетворює спеціальні символи в абракадабру, то про цей момент необхідно вказувати авторам, щоб автори не використовували спеціальних символів. Або підказати цей момент тоді, коли твір було прийнято до конкурсного розгляду, щоб автор надіслав електронний варіант свого тексту без спеціальних символів, якщо вже редакція не має можливості звірити відформатований нею електронний варіант з паперовим, який теж був обов'язковим до надсилання. Вважаю, що з'ясування таких технічних моментів є обов'язковим у співпраці видавництва і авторів, особливо тих, що тільки починають свою співпрацю з ним.
   
Микола Снаговський 30 мар 2014 ответить
Пані Галино та інші автори, які схильні до критичних зауважень на адресу видавництв! Дуже перепрошую, що трохи якну, тобто пошлюсь на власний великий професійний досвід як людини, яка працювала так би мовити з обох боків: і в редакціях, і була (є) автором та поопонує свої твори. Так ось, Ви проявили нетактовеість, спровокуваши дещо схоже на дискусію стосовно того, чкі там є комп'ютерні програми, що вини видають, що мають видавати, і що редакція (видавництво) повинна проо це попереджати авторів. Пані Галино, НЕ ОБРАЖАЙТЕСЯ, але це суща дурня. Ми живемо на початку ХХІ сторіччя, у вік повної грамотності, а не ч час лікбезу (сто роківв тому), коли працівники редакцій і видавництв літературно обробляли тексти малограмотних, але талановитих дописувачів. Ви -- здібна, на межі талановитості!!! Але це не значить, що Ви не повинні належним чином готувати до друку свій рукопис, у комп'ютерному варіанті мається на увазі. Можливо, Ви тексти подали не у традиційному форматі. Найкраще усі тексти подавати у форматі Ворд (Word). І тоді нічого нікуди у Ваших текстах не перескочило б. Можливо сталися якісь інші причини, але, повірте, якщо таке стається -- не обов'язково з Вами, -- то і 99% випвдків вина автора.
Ще раз перепорошую за різкий і дещо повчальний тон, хоча сам я його дуже не люблю. Тому вважайте, що він, усе -таки, не повчальний, а просто як дружня порада, позаяк Ваш твір достатньо сильний і свідчить про неабиякі здібності.
Тож успіхів на ниві творчості та у сенсі належної і правильної технічної підготовки та подачі до редакцій творів.
З повагою Микола Васильович.
   
Галина Виноградська 30 мар 2014 ответить
Шановний пане Миколо. Я щиро вдячна Вам за Вашу небайдужість. Цілком адекватно і з гумором сприймаю Ваші іронічні нотки (малограмотність, здібність, талановитість і т.д.). Повірте, з подібними ситуаціями я декілька разів стикалася при публікації своїх статей зі словами-діалектизмами у деяких конференційних збірниках. І завжди мені пояснювали відповідальні особи - "що то винен комп'ютер". Отож, даної ситуації не виникло б, якби у абзаці щодо вимог до текстів "* тексти повинні надсилатися у роздруковці на папері з доданням електронної версії /CD, або по е-пошті/ в програмі Word або RTF (12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) *" просто було додано декілька слів "та без спеціальних символів". І все. Бо, перечитавши вже добру половину Вісника, я побачила подібні огріхи і у творах деяких інших авторів. І більш, як впевнена, що вони цілком дружать з правописом. :))
   
Валентин Ліпчинський 19 мая 2014 ответить
Доброго дня, пані Галино! Хочу Вас підтримати - у тексті мого вірша теж виявилось дві одруківки у другій строфі. Сподіваюсь, вони не вплинули ані на думку читачів, ані на думку членів журі. :)
   
Валентин Ліпчинський 19 мая 2014 ответить
Шановний пане Миколо! Підтримуючи пані Галину і цитуючи Вас, що "у вік повної грамотності, а не ч час лікбезу (сто роківв тому), коли працівники редакцій і видавництв літературно обробляли тексти малограмотних, але талановитих дописувачів.", і, продовжуючи цитувати, що автори "повинні належним чином готувати до друку свій рукопис, у комп'ютерному варіанті мається на увазі. Можливо, Ви тексти подали не у традиційному форматі. Найкраще усі тексти подавати у форматі Ворд (Word). І тоді нічого нікуди у Ваших текстах не перескочило б. Можливо сталися якісь інші причини, але, повірте, якщо таке стається -- не обов'язково з Вами, -- то і 99% випвдків вина автора.", все-таки заперечу: як мінімум, не в 99%, а 96%, оскільки є 2 помилки у вірші пані Галини і 2 помилки у моєму вірші при друці на папері. І обоє ми наполягаємо, що відправляли у редакцію правильні варіанти. :)
Наприклад, ось правильний варіант 2 строфи мого вірша (скопійовано з листа, відправленого на адресу редакції):

Праг не собі, а – Україні,
Котру гвалтують вороги,
Хотів – між рівними щоб рівні
Жили у ній... А сам – мертви́й…

Як бачите, і тут, як і у випадку з віршем п. Галини, комп'ютерною програмою верстки, очевидно, не взявся правильно символ наголосу (надруковано на папері "мертвмий") і на додачу чомусь "праг не" у моєму правильному варіанті перетворилося на "прагне" у друкованому на папері (не знаю, чому так сталося у цьому випадку).
Так що, як бачите, пане Миколо, в даних конкретних випадках вина все-таки не авторів, і Вам варто це визнати. :)
viktor_ox 26 мар 2014 ответить
Вчора отримав і за два дні прочитав "Вісник". Загалом збірник справив гарне враження. Якби не зо два десятка відверто слабких віршів рівня шкільного поетичного гуртка, його можна було б вважати досить вдалим проектом. Відмічу авторів серед яких мають бути отих троє чи п’ятеро призерів конкурсу. Це Висоцька Н.В., Горлач Л.Н., Костюк С.С., Невінчана В.П., Пархоменко Г.А., Петришин Я., Рабенчук В.С., Синевір Є., Сілецька-Васильєва Я.В., Скаченко В.Ю., Стальний В.І., Старенький І.О., Ущапівська Т.Д., Червінська І.М., Шевельов М.П.. В їх віршах присутній Шевченківський Дух, Шевченківський Нерв. Сподобались і вірші Марущака А.П. та Хімич М., хоча вони на перший погляд не по темі. Жаль, що далеко не всі автори прийняли участь в проекті. На різних поетичних сайтах зустрічав досить сильні вірші на задану конкурсом тематику. Якби ними замінити оті слабенькі твори, про які згадував на початку, збірка була б просто чудова.
KristinaDenisenko 27 мар 2014 ответить
Добрый день, уважаемая аудитория поэтов!
Сегодня получила свой "Вісник". Треть прочитала. Пока рано говорить, кого смогу назвать лучшим. Но из прочитанного хотелось бы отметить несколько стихотворений:
Стр. 8 «Тарасова криниця» (Абравитова Наталья) – доброе, приятное, мастерски написано. Одним словом – понравилось!
Стр. 21 «Гробки» (Батчаев Владимир) – живое, современное, серьезное. Разделяю главную мысль автора: современные люди на кладбище ходят как на демонстрацию один раз в год, чтобы создать видимость, что помнят, любят, чтят. Но чтобы прийти на могилу не нужно ждать особого дня. Когда идешь по зову сердца и души – это одно, а когда «потому что в этот день так положено» - другое.
Стр. 23. «Тарас Шевченко» (Бенедишин Любовь) – понравился стиль, идея, утверждение.
Стр. 31 «Як почую звук бандури» (Богуслав Володимир) – легко читается, и ритм, и смысл – все хорошо.
Стр. 32. «200 лет» (Боева Екатерина) – видно, что автор молод, но, на мой взгляд, она заслуживает внимания. Девочке только 13 лет, а ее стихотворение уже на страничках серьезного издания! Она подрастет и еще напишет такое стихотворения, что им будут восхищаться тысячи, а то и миллионы читателей! Чего и желаю Кате.
Стр. 36 «Кордонів не існує для любові» (Боса Лариса) – отличные строки, наполненные глубоким смыслом. Как раз то, что нужно в сложившейся ситуации. Русские и украинцы – братья!
Стр. 42 «Кобзарівна» (Высоцкая Нила) – замечательно! «В сьомому коліні – кобзарівна»!
Стр. 49 «Спогади» (Галлий Владимир) – красивые образы. «Я чую запах в снах твого волосся»!
Стр. 54 «Монологи Шевченка» (Гончарук Виктор) – хорошо написано. Цитировать не буду, но мне понравилось.
KristinaDenisenko 27 мар 2014 ответить
Александр Владимирович, в моем стихотворении вы не напечатали первую строку. Я понимаю, что она созвучна с названием, но без нее читатель собьется с ритма.

ЧатуE в столiттях Чернеча Гора

Чатує в століттях Чернеча Гора.
Дніпро сперечається з небом сердито:
«Кому за свободу народу хвала:
Байдужому Богу чи владою вбитим?
...
Сашко 28 мар 2014 ответить
Сподобався вірш Короткової Олени.
volodimir7777 28 мар 2014 ответить
У Віснику опубліковано, як я зрозумів, вірші мого батька - Прядко Олексій Сергійович. Прохання: повідомте, як придбати 2 екземпляри Вісника (часопису), чи можливе отримання поштою. мій телефон 067 711 2000, адреса volodimir7777@i.ua
Мария 28 мар 2014 ответить
Менi здаеться, що Тимченко Снiжанi зробили ведмiжу послугу... Я ще не отримала примiрник "Вiсника", але коментарi не захоплюють, надто схожi мiж собою. Схиляюсь до того, що Тимченко Снiжана - талановита людина. Дай Бог!
З повагою до всiх Марiя Эст.
Яна Сілецька-Васильєва 29 мар 2014 ответить
Хороший вірш "Кобзарівна", "У домі моєму" У Віснику багато цікавих віршів, але ОСОБЛИВИХ всього декілька. Автори таких поезій - молодці! Скаченко Владлєна, Висоцька Ніла, Костюк Світлана, Кузан Василь, Курапцев Олександр, Чернуха Любов, Лісевич Зоряна, Петришин Ярослав,Родіонов Володимир . Це суб"єктивна думка. Вибачте всі інші автори Вісника, може кого пропустила чи забула.
Ukrainka 29 мар 2014 ответить
Доброго дня! Отримала вісник і прочитала його на одному диханні. Дуже сподобалися твори: Слободянюк Сніжани "Твоя улюблена рана", Олександра Царика "Ми пригорнем до тебе Україну" і Сироткіної Марії "...як яблуня..." Від цих віршів віє любов'ю до Батьківщини, відчувається біль, страждання нашого великого, непереможного народу.
яна сілецька-васильєва 30 мар 2014 ответить
А взагалі перше одне з призових місць я б віддала Курапцову.
a-nikolaenko 30 мар 2014 ответить
Три произведения, которые мне понравились - это "Посадили вербу" (Любовь Чернуха), С. 189: в красивой форме художественного образа освещены проблемы общества, которое не должно быть потребительским, должно научиться любить и ценить природу, красоту, которую еще имеет; "Кордонів не існує для любові" (Лариса Боса), С. 36: талантливо написанный, наполненный чудесными сравнениями, очень искренний стих, передающий трогательное и прекрасное чувство братства и любви; "Спогади" (Галій Володимир Петрович), С. 49: мелодичная любовная лирика, философское отношение к прошлому. Желаю победы этим авторам! Анна Николаенко.
Микола Сн... 30 мар 2014 ответить
Читайте коментар до "Галина Виноградська, 27 березня"
--- 30 мар 2014 ответить
Доброго дня , отримав "Віник" , за що дуже вдячний . В даний час ще читаю .. . Як тільки дочитаю , одразу ж поділюся своєю думкою.
МєчьТа Майорка 30 мар 2014 ответить
Доброго часу доби, членам жюрі , авторам "Вісника" і учасникам обговорення віршів ! Залюбки б відзначила б вірші : Костеньової Валентини Павлівни, Тимченко Сніжани Миколаївни , Черничко Марії.
Вірш Костеньової Валентини Павлівни дуже глибокий , прекрасний , багатий змістом . Гарно трактовані слова великого митця , поета - Т.Г. Шевченка :
"Ну що б , здавалося , слова ...
Слова та голос - більш нічого,
А серце б'ється - ожива ,
Як їх почує!.." Цим словам можна шукати пояснення безкінченно . З наукової точки зору в цих словах чується гарно сформоване гасло народу , що свого роду служить певним знаком , певним закликом , підтримкою , надією для нас і на сьогоднішній день . А мало хто й замислюється , що сукупність таких знаків формують певний рух , певну силу , яка може як зміцнити дух нашого народу , так і стати "рушійною силою". Не всім відомо , що те що ми рухаємось , спілкуємось між собою , пишемо , читаємо , розмовляємо і керується цими ж знакамии . Що таке слово!? Слово - це і є сукупність знако-рухів . Т.Г.Шевченко був постійно у пошуках істини , звертаючись до Бога , віривши і надіявшись на покращення долі нашого народу . То можливо це і були ті ж самі знаки , знаки заклику , поштовху для надії , віри і любові! Сьогодні ж маємо змогу гортати сторінки "Вісника" , в якому надруковані дійсно талановиті вірші митців , поетів нашого часу , поштовхом для створення , якого і став насамперед простий хлопчисько , кріпак , сирота , який боровся ... Дійсно , твори Тараса Григоровича Шевченка можна назвати мотивуючими , які зміцнюють дух , підбадьорюють , дарують надію , віру і любов для українського народу. Так і рветься твердо сказати : "Ось такий був в Україні права голосу , слова , вільної думки хлопчак , який доказав все ж таки насамперед собі , що він людина , який виборов ВОЛЮ для себе і народу!
Стосовно твору Тимченко Сніжани можу і навіть хочу сказати : БРАВО! Стислість - сестра таланту! ("Краткость - сестра таланту") . Настільки коротко і ясно описано минуле , теперішнє , сьогодення і майбутнє , що "ну що б здавалося , слова ..."Сподіваюсь , що цьому віршові буде ще присвячено не одне полотно видатних художників сьогодення ! Бажаю творчих успіхів . Ще раз : БРАВО!
Відзначила б вірш Черничко Марії Василівни . Твір - прекрасний , переповнений емоцій , болю і віри у краще майбутнє . Дівчина прекрасно відтворила на папері сьогодення у такому юному віці . Хоча є й у вірші певні думки до яких я б вдало використала б фразу : "Як мало ми знаємо , як багато ми судимо ." Але на мою думку робота Черничко Марії Василівни дійсно заслуговує на одне з призових місць.
Дуже цікавий уривок з сатиричної поеми "Тарас Між Нас" Аулова Олексія Івановича . Уривок неначе проситься , неначе кричить , неначе благає ... Однозначно поему пише дуже розумна і освідчена в цій темі людина , трішки розсіяні думки , але в цілому досить непогано .
Сподобався вірш Волотовської Наталії Володимирівни "І він таки знайде те віще слово..." Прекрасні рядки :
"Де люд проти банди , де влада держави,
Затисне , як змій , свій народ у жахітті -
Зловісно всміхнувшись , опустить забрала
І кине в безодню і старця , й дитину,
Й сичатиме радо з нелюдського горя,
Та Слово Шевченка в устах Вірменина
Глубокою злине над бісівським морем !" Пані , у Вас талант!
Також дуже приємний на дотик вірш Петренка Миколи з м.Львова "Вибір".
Я не суддя конкурсу . Я лише користуюся нагодою наданою мені висловити свою думку . Я всього лиш «хлопчисько» , який так і не знайшов відповіді : в яку сторону потрібно правильно віджимати ганчірку ( шмату , галган) , в праву чи в ліву ? Шукаючи відповідь на таке "кумедне" питання , все таки прийшов до висновку , що не важливо як віджимати ганчірку , важливо є те , щоб вона була чистою Чи можливо краще обома руками віджати щосили? Усе життя мріяв стати «членом» : чи то «одним з складових частин одного цілого» , чи то можливо «частиною тіла», чи то «членом речення» , чи то «особою , яка входить до певної групи людей, товариства …» , чи то «учасником чого небудь» , чи то «членом - кориспондентом» , чи то простою людиною? Тому надіюсь на рішучість і справедливість членів журі . Нехай переможуть найталановитіші ! Але хочу добавити , що тільки сам вихід у світ «Міжнародного Вісника» , це все ж таки вже певна перемога , з якою я й вітаю членів журі .
Подарувавши один примірник брату з дружиною , побачив здивування , захоплення , гордість за брата : "Ого! Ну, малий ти і даєш , а я й незнав , що ти ще й вмієш писати , я думав , що ти не писати , не читати невмієш! ! Нічого собі і віршик!!! На що з усмішкою і радістю , за можливість бути надрукованим відповів : "Ти ще , братику , багато про мене і мої потенціали незнаєш. А я - людина! А я сильна людина! Я доведу , я покажу , я не впаду! А я буду щасливою людиною! Я наче йогурт!
- Це ти про що?- питає брат.
Такий поживний і смачний , такий приємний , такий пянкий , такий солодкий , як гіркий, такий солодкий , як і кислий , такий єдиний і неперевершений , як і непередбачений ! "Нехай весь світ почикає , доки я набираюсь сил , доки я росту - а я народ , я - нація , а я єдина цілісна держава ! Я сильний , вільний і я зможу! Я справлюсь ! Я молодець ! Я хочу , я можу , і я візьму відповідальність ! Я сильний! А я запитаю де син народу , де брат , де сестра , а я запитаю ! Де наша велич , де наша гідність , де наша правда ?! А я справлюсь !
"Ну що б , здавалося , слова ...
Слова та голос - більш нічого,
А серце б'ється - ожива ,
Як їх почує!.."»

Дякую Вам за ваші труди поети і письменники , за ваші заслуги , які не завжди можуть бути побачені й почуті , але все ж таки :
"Жизнь наша - дорога , и путь камянист ,
И всё же молюсь я в надежде ,
Что жизни однажды исписанный лист,
Окажется вновь белоснежным."
Які слова , яка велич , яке гасло! :
"Ну що б , здавалося , слова ...
Слова та голос - більш нічого,
А серце б'ється - ожива ,
Як їх почує!.."»


Дякую , за запрошення до нового альманаху вашого видавництва "Скіфія" . Звісно надішлю кілька зразків .

Дякую Вам. Залюбки продовжу обговорення робіт надрукованих у "Віснику" у розділі коментарі .
   
Мария 31 мар 2014 ответить
Цiлком погоджуюся з Вами, що "...стислiсть - сестра таланту..."
Було б чудово, якби всi лiтератори притримувались цього правила.
Всiм успiху та добра! Марiя Эст.
TET--A-TETAA 30 мар 2014 ответить
Дякую за труд.СПРАВДІ, ВАШІ ВИДАННЯ ВАРТІ УВАГИ., ПОВАГИ І НАГОРОДИ.
Анатолій 30 мар 2014 ответить
ДРУЗІ, ЩИРО СПОДІВАЮСЯ, ЩО БУДЕТЕ КЕРУВАТИСЯ ГЛИБИНОЮ ДУШІ, АБИ ВІДЧУТИ ДУШУ ПОЕТІВ. ЧИТАЮЧИ ПОЕЗІЮ, Я ПРОБУВАВ КЕРУВАТИСЯ РОЗУМОМ, ПОТІМ СМАКОМ, І, НАРЕШТІ, САМА ДУША ПІДСКАЗАЛА: ПРОЙМАЄ ДО МУРАШОК, ЗНАЧИТЬ ЩОСЬ ВАГОМЕ!
ГЛИБОКО ЗАЧЕПИЛИ СЛОВА АНТОНИШИН СВІТЛАНИ, ГРИЦАН-ЧОНКИ ТЕТЯНИ , БІГУН ІРИНИ, ГЕРАСИМЕНКО ОЛЕНИ, КОЛОМІЙЦЯ СЕРГІЯ.
KristinaDenisenko 30 мар 2014 ответить
Сегодня прочитала еще 70 страниц:
Стр. 80 «Україно, знову плачешь» (Карпунінв Валентина) – коротенькое, но содержательное.
Стр. 82 «Спалено лыс» (Качеровська Ніна) – всеохватывающее, эмоциональное.
Меня порадовала активность молодежи. Порой в их наивных, но чистых стихах больше позитива, чем в стихах взрослых озлобленных людей/авторов.
Стр. 84 «Одинадцята заповідь» (Киркач Данило) – очень мило и грамотно написано для столь юнного мальчика. Желаю тебе не останавливаться на достигнутом и радовать маму и близких своими стихами!
Стр. 86 «Украіні» (Кіпніс Єлизавета) – красивый образ Украины «зквітучою калиною в садах».
Стр. 87 «У дикім полі» (Ковалішина Алла) – прочла с удовольствием.
Стр. 92 «Кобзарю» (Короткіх Аліса) – немного скачет ритм, но это простительно если автор ученица 9 класса. В общем – умница!
Стр. 95 «Розмова з Шевченком» (Косановська Ліліана) – понравилось.
Стр. 105 «Читаючи великого Тараса» (Кузан Василь) – особенній стить.
Стр. 109 «Страсти по Тарасу» (Курапцев Александр) – спасибо за русский язык, неравнодушный взгляд, резкозть и красноречие.
Стр. 121 «Є на світі країна» (Менчинська Яна) – доброе светлое стихотворение.
Стр. 123 «Мрія» (Милян Мирослава) – патриотично!
Стр. 124 «Заспівайте, будь-ласка, ту пісню» (Міщишина Крістина) – навевает воспоминания тех образов, которые пытались вложить в голову в школьные годы. Картинки хорошие. Но современные люди далеко ушли от песен о тополях и т.д. А песни то красивые пели наши предки.
Стр. 129 «Україно моя!» (Ніколаєнко Анна) – очень красивые слова, переплетения, образы! Молодец!
Стр. 142 «О, Шевченко» (Пастернак Ірина-Юлія) – еще одно школьное, но доброе стихотворение.
Владимр 30 мар 2014 ответить
Поэзию люблю, но что бы судить о ней компетентно - наверное, таки нет. И как многие из подобной категории людей, сам иногда играюсь с рифмой. А потому традиционное спасибо редакции, что и мои мысли были включены в этот "Вестник". Видеть их напечатанными всегда приятно.

Вестник прочитал с интересом. Не скажу, что всё понравилось, но повторюсь - я не специалист. Просто что-то действительно царапает душу, а что-то проходит мимо. Как по мне, слишком много пафосных произведений.

Предложенную редакцией тематику лично я воспринял не как предложение писать о Шевченко, а как писать созвучно с ним, писать, о том, что волновало бы его сейчас.

Из всех авторов, я бы выделил:
Володимир Галій "Спогади"
Марина Гулій "Колишній повстанець - жебрак на майдані"
Лариса Журенкова "Остання любов Шевченка"

Спросите почему? Просто их захотелось прочитать ещё раз. Но, в любом случае, спасибо всем. Было интересно.
МєчьТа Майорка 30 мар 2014 ответить
Вельмишановний пане , Анатолію , скажу відверто не тільки до мурашок ... Якось мені людина з за кордону - Доктор Астрономічних наук , подарував , дуже хорошу і гарну книгу , за що я дуже вдячний . Людина дійсно створювали і захищали свої труди ... Людина - достойна прикладу ! Людина , яка на міжнародній конференції за кордоном не звертаючи уваги ні на що і ні на кого , всупереч своєму віросповіданні вигукнула : Вірю! Книгу подарував , лише тому , що побачив , що не коштовності цікалять , не гроші ... Людина запевняла , що маю великий творчий потенціал , і підтримала мене своєю вірою , за що я дуже вдячна . А заразсама працюю над класичною літературою , яка приголомшить і вразить ні одного читача насамперед українського , як ви вже зрозуміли , то дійсно вона буде доступно написана для читачів і інших країн . Книга буде потребувати ретельного перекладу на іншу мову напревеликий жаль , так як багато читачів читають не тільки українською . А я небоюся , що плід моєї праці поцуплять за лічені хвилини , бо вона моя ! А я сильний! А я справлюсь ! А я обіцяю! А мені важко з цього всього "каламбуру" писати , щось хороше і потрібне , таке легке . А я плачу наче історія! А я гарний , а я чистий! А я молюся! А якщо ж я плачу - значить я живий , я - народ.
Ілона 31 мар 2014 ответить
Хочу подякувати всім авторам " Вісника", які вклали свою душу у написання таких чудових віршів про Т.Г. Шевченка, і видавництву " СКЛЯНКА-ЧАСУ".
Наша Україна дійсно багата на талановитих людей і кожний поет мені сподобався по своєму. Саме до моєї душі найбільше припали вірші Скрипець Миколи Яковича з м. Києва.,Москалюк Василя Федосійовича" Безсмертя поета", Прядко Олексія Сергійовича " Кобзарева вічність".
Хочу також відмітити Гончаренко Катерину Андріївну, дуже гарний вірш "Велів Тарас" і Зарицького Петра Анатолійовича" До Тараса на сповідь".
А загалом,ДЯКУЮ ВСІМ ! БАЖАЮ УСПІХІВ КОЖНОМУ !
A poet 01 апр 2014 ответить
Мене одну не вразив вірш Тимченко Сніжани? Це здається чи він не розкриває проблем минулого, теперішнього та майбутнього нашої з вами держави? Не згодна з тим, що така кількість коментарів, де до її вірша схиляються. Є й ще багато-багато авторів, твори котрих ввійшли до 1 туру, котрі розкрили по-справжньому якісно та гарно тему конкурсу. Перечитаю все та напишу трьох найкращих, на мою думку.
   
Микита 04 апр 2014 ответить
Солідарний з Вами щодо вірша Сніжани Тимченко, у всіх учасників вірші на рівні.
Я 01 апр 2014 ответить
Поезія Курапцова взагалі не торкнула, призового місця не віддала б йому, це точно.
Ястреб 01 апр 2014 ответить
Перечитавши трохи, виділив для себе поки що цих авторів: Асавлюк Валентина "До Тараса", Бінюков Тимофій "Маніфест", Газізянова Катерина "Важке чекання", Гулій Марина "Колишній повстанець...", Качеровська Ніна "Спалено ліс...". Продовження буде)
Timoha Binjukov 01 апр 2014 ответить
Моя трійка лідерів - то Олег Андрішко з віршем "Нема пророка?", Батчаєв Володимир, "Гробки" та Ірина Бігун з поезію "Я - Катерина". Всім бажаю удачі!
В"ячеслав 02 апр 2014 ответить
Бачу, стільки людей - стільки й думок і уподобань. Журі буде складно )))
Ястреб 02 апр 2014 ответить
Продовження. Короткіх Аліса "Кобзарю",Круглій Валентина "Монолог України",Менчинська Яна "Є на світі країна...",Міщишина Христина "Заспівайте,будь ласка,ту пісню..."
Я 02 апр 2014 ответить
Виноградська Галина "Сльоза", вірш сподобався, не зважаючи на ті помилки, про які говорилось вище.
marina.guly 02 апр 2014 ответить
Шановне Товариство! Щиро дякую усім, хто підтримав мій вірш "Колишній повстанець..." Якщо ці поетичні рядки токнулися душі читача, то це - найвища нагорода не лише для мене. Насамперед, це безперечне визнання тих людей, подвигові яких було присвячено цю поезію. Щиро вдячна видавництву "Склянка часу" за участь у конкурсі. Вважаю за честь, що побувала у товаристві щирої, патріотичної поезії. У нас прекрасний народ і богато талановитих людей! Кожен вірш Вісника написаний від щирого серця, це впадає в око одразу. Мені складно було визначити тих, хто сподобався найбільше, проте... Я б відзначила наступних: Шлапака Володимира "Наступила зима. Понасипала снігу доволі"; Ущапівську Тетяну "Моя Вкраїна вільна і прекрасна"; Плетеницьку Ярину "Шевченкові пророцтва"; Антонишин Світлану "З життя равлика"; Даника Володимира "Тарасове серце". Вибачте, до трьох авторів звести не змогла) Бажаю всім мира і творчих успіхів!!!
salut-vam 03 апр 2014 ответить
"ОСТАННЯ ЛЮБОВ ШЕВЧЕНКА" від Лариси Журенкової - це дуже незвичне й непафосне бачення Тараса, як людини земної, але з великим чуйним серцем генія. Така реалістична поезія проникає у глибину душі сучасника своєю життєвою філософією та чутливістю...
Учасник 03 апр 2014 ответить
Прочитав усього "Вісника" і коментарі учасників. Скажу, що моя думка, напевно, кардинально відрізняється від думки багатьох коментаторів. При виборі найкращих авторів я користувався багатьма критеріями: оригінальність викладу та вжитих рим (такі затерті рими як Тарас-нас-час чи воля-доля-болю трапляються дуже часто, що одразу спрощує якість матеріалу), милозвучність, актуальність думки і т. д. Найбільше сподобалися твори, в яких видно самобутній почерк автора, присутня новизна подачі матеріалу (так як багато учасників, здається, не просто писали вірші про Шевченка, а намагалися перейняти його манеру написання). На мою думку, найкращими віршами, що вирізняються на фоні багатьох однотипних творів є: 1. Вергун Валерій "ВЕСНЯНІ ОКТАВИ" (дійсно справжня прекрасна поезія, що зачіпає за живе) 2. Гук Віталія "А СОНЦЕ ЙДЕ НА СХІД" (точно і нестандартно описано проблеми сучасного суспільства+зовсім нетривіально згадуються останні події в країні) 3. Качеровська Ніна (вірш без назви) - надзвичайно цікавий, змушує замислитись, повністю поділяю думку автора, викладену у творі. 4. Князький Орест - чудовий виклад, тонко і дуже грамотно. 5. Курапцев Олександр "СТРАСТИ ПО ТАРАСУ" - різкий, але зовсім не банальний, відчуваються дійсно ті "страсті", про які автор пише у заголовку.
sd.blonskiy 03 апр 2014 ответить
Загальна характеристика конкурсних творів.
Більшість толкових віршів коротенькі за обсягом. Автори не скористались умовами конкурсу, дозволялось писати до 3000 знаків - це 2 - 2,5 стор. Більша половина віршів, серед яких і багато добротних, далекі від теми конкурсу, що не дозволяє їм боротись за призові місця.
На мій суб"єктивний погляд три найкращі такі:
1. Горлач Леонід "З Чернечої гори";
2. Бігун Ірина "Я - Катерина";
3. Кулик Валерій "Повернення".
Додатково до зазначених вище творів бажано долучити до розгляду в другому турі конкурсу наступні:
3. Абравітова Наталія " Тарасолва криниця";
4. Білик Ганна "Шевченко на Євромайдані";
5. Бовшин Богдан "Ідем, Тарасе, ми до тебе";
6. Блонський Степан "Розмова з Тарасом";
7. Герасименко Олена "Балада про день";
8. Гончаренко Катерина "Велів Тарас ...";
9. Грушко-Колінько Зінаїда "Колискова для Тараса";
10. Журенкова Лариса "Остання любов Шевченка";
11. Косановська Ліліана "Розмова з Шевченком";
12. Кулик Борис "Тарасова гора";
13. Москалюк Василь "Безсмертя поета";
14. Шевернога Маргарита "Як Українська Біблія - "Кобзар".

Нехай переможе НАЙДОСТОЙНІШИЙ !
0_о_о 03 апр 2014 ответить
Дійсно "Вісник" увібрав у себе достатньо думок , насамперед думок людей України , які трудяться не покладаючи надії ,наче машини , наче мурахи стягуючи з світу по билинці , адже не дарма існує прислівя : "З світу по нитці - голим по свитці." Кожен автор висвітлював свою думку , думку про Україну , як країну , за волю якої боровся словом Шевченко , як чарівну країну , змальовану художниками , оспівану піснями , які так само писали поети і митці , ось так і наш народ зараз , як у відомій дитячій пісні : "раз дощєчька , два дощєчька будєт лєсєнка , раз словєчько ... "
natasha 03 апр 2014 ответить
Навіть не знаю... А мені сподобався вірш Ейтутіс Ольги. Такий щирий і безпосередній, одразу видно, що людина писала його від усього серця, для дівчинки 15-ти років досить непогано.
   
Tanya 03 апр 2014 ответить
Цілком згодна, дійсно талановитий вірш, мені також дуже сподобався вірш Ейтутіс Ольги " Про Шевченка" ст. 73. Також дуже вразив вірш Возіянова Миколи " Тарасова воля" ст. 44. Дуже глибокий вірш, сповнений мудрістю та сильними почуттями.
Сергій 03 апр 2014 ответить
Особисто мені до вподоби вірш Діброви Назара "Шевченко дивиться". Дуже цікавий і талановито написаний твір, дуже сподобався, треба віддати належно авторові. Але також мені сподобався вірш Возіянова Миколи " Тарасова воля". Побільше би таких авторів! Але загалом кожен вірш, що увійшов до збірки вартий уваги, просто у кожного різний стиль і різне бачення. Я впевнений, що кожен з віршів знайде свого читача.
=^_^= 03 апр 2014 ответить
Прочитала вірш Грицан-Чонка Тетяни, дуже сподобався! ст. 61. "Зоряний час". Дуже вдумливий і емоційний вірш. Трохи химерний, проте з дуже глибоким сенсом. Думаю, що має пройти до другого туру однозначно! А ще хочу виокремити вірш "Про Шевченка" Ольги Ейтутіс. Цікавий, може, трохи по-дитячому наївний вірш, проте, на мою, думку, дуже майстерно написаний, як для такої молодої дівчини. Навіть ризикну сказати, що в неї є безперечний талант до написання віршів. Так тримати! Творчих успіхів тобі, Ольго!
Ліна 03 апр 2014 ответить
Хочу відзначити Грушко-Колінько Зінаїду Дем'янівну. Чудовий вірш! "Колискова для Тараса" ст. 64. Дуже ладний і гарний вірш.
--- 04 апр 2014 ответить
Мені надзвичайно сподобався вірш Елизавети Кіпніс " Україні"! Вважаю, що у ньому розкрита тема даного конкукрсу, а стиль написання дійсно майстерний і відповідає поетичним стандартам..Хочу відзначити цього автора як талановиту людину!
janeShmata 04 апр 2014 ответить
Vitajy ysix avtoriv Visnuka ! Taka shalena kiljkistj komentariv ! Neznala , sh4o Visnuk korustyjetjsja takojy populiarnistjy ! Korustyjy4usj nagodojy peredajy pruvit ysim zemlikam ! Osobluvuj pruvit Ternopiljsjkomy Siromy i ysij komandi Fajna Ukrajna! "Rebjata" , 4utajy4u visnuk , na4e zanyrjyvavsia y vuhir dymok , navitj raduvsja z psuhologom (4um dovshe guvy - tum biljshe duvyjytj mene Ukrajinsjka bezkoshtovna meducuna , bezkoshtovna osvita ) . Dijsno vse na4e v anegdoti : 'Do didysja do domy hodutj veluka kiljkistj maloduh div4at , navitj v zajmajytj 4ergy shob tydu popastu ! Putajytjsja molodi hlopci : "Didy rozkagitj , jak vam ce vdajetsja? Na sh4o toj vidpovidaje , obluzyjy4u jazukom svoji brovu : A ja svojy roboty dobre znajy ! "' Neznajy , jak vam , ale na mojy dymky horoshuj nastrij - povunen bytu zavgdu , patriotu4na pisnja - veluka sula! Spodobalusi virshi Mol4anova Sergija , Denusenko Hrustunu , takog spodobavsja virsh Ejtytis Oljgu . Dijsno zbirka yvibrala v sebe najkrash4i tvoru , perepovneni i tjagkogo munylogo , boljsnogo sjogodennia i nadiji na krash4e majbytnje svogo narody , narody nasampered jak jedunoji dergavu!
"A sh4o zdavalosja slova ,
Slova ta golos - biljsh ni4ogo
A serce bjetisja - oguva!
Jak jix po4yje..."

Slava Ukrajini!!!
zilberberg.anna 04 апр 2014 ответить
Доброго дня шановне журі та учасники конкурсу!
Висловлю свою думку щодо конкурсних робіт. Сподобався вірш Бритвак Галини «Україна» - гарно, звучно написаний. Слова знайдуть патріотичний відгук у душі читача. Піхалов Степан Андрійович «Пам’ять булого» - дорослий виважений вірш чоловіка, який кохає свою вітчизну, поважає її минуле і покладає сподівання на завтра. Каленська Лариса Олександрівна «Славте рідну мову» - короткий вірш з широким змістом. Мелодійне написання гармонійно поєднується з ніжним змістом.
Дякую авторам. Отримала велике задоволення від прочитання цих творів.
Спасибі організаторам конкурсу!
Сергей 04 апр 2014 ответить
Тимченко Сніжана Миколаївна, смт Козин - Ваші вірші дуже гарні, наповнені сенсом, написані від душі, як є вислів живі строки. Дай Бог Вам натхнення у подальшій роботі, творіть - нехай Ваші творіння радують людей надалі!
Юлія 04 апр 2014 ответить
Гочарук Віктор "Монологи Шевченка" ст. 54 . Дуже гарний вірш.
Володимир 04 апр 2014 ответить
Мені сподобався вірш Кіпніс Єлизавети "Україні" ст. 8. Дуже проникливий вірш.
Катерина 04 апр 2014 ответить
Подобається вірш " Про Шевченка" Ольги Ейтутіс ст. 73
   
Москаленко Валерия 04 апр 2014 ответить
Згодна, гарний вірш, дуже подобается. У Ольги справжній талант. Вірш дуже сподобався. Молодець!
Миша 04 апр 2014 ответить
подобается вірш Діброви Назара.
Олександр Грушко 04 апр 2014 ответить
Вітаю вас шановні журі та конкурсанти!
Щире дякую участникам вісника за ваші прекрасні вірші.
Всі вірші надзвичайно талановиті!
Хочу виділити деякі вірші які найбільш з усіх мені довподоби.
Можу сказати мене вразили більше вірші трьох учасників.
Це:
1. Бритвак Галина "Україна";
2. Ейтутис Ольга "Про Шевченка";
3. Каленська Лариса "Славте рідну мову".
el2013 04 апр 2014 ответить
Вітаю! Скажіть, будь ласка, коли будуть підсумки конкурсу?

З повагою, Зоряна
Кипнис Елизавета 05 апр 2014 ответить
Добрый день, уважаемая редакция. Получила Ваш "Вісник", за что большое спасибо. Разделяю мнение, что создание такого сборника - разумное, правильное решение. Думаю, что "Вісник" достоин места на полках городских библиотек. и я уже начала это делать, поделившись своей подпиской. Надеюсь, что мой следующий заказ на сборник тоже будет выполнен.
Хочу отметить, что в сборнике много хороших, искренних произведений. Пусть не все они безупречны в смысле правил стихосложения, но все написаны от души, чувствуется, что авторы - люди думающие, неравнодушные к судьбе Украины, ее народа. Из первой части сборника хотелось бы отметить: стр.36 Боса Лариса "Кордонів не існує для любові". Тактично, естественно и красиво подана тема двух родственных языков, стр.37 Бритвак Галина "Україна" затронута тема "заробітчан". стр.53 Глущенко Катерина "Голубка" нежное, душевное стихотворение. стр. 68 Денисенко Христина "Чатує в століттях Чернеча гора" в стихотворной форме идет полемика о наших сегодняшних проблемах. стр.74 Журенкова Лариса "Остання любов Шевченка" поэтический рассказ о мечтах Шевченка о семье, о простых человеческих мечтах великого поэта.
Желаю всем дальнейших творческих успехов.
Ястреб 05 апр 2014 ответить
Так, скажіть, коли результати 1-ого туру, будь ласка.
zeitgl 06 апр 2014 ответить
Добрий день, шановне журі та учасники конкурсу! Ознайомилась із віршами "Вісника поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора".
Я хочу висловити свою думку щодо поетичних творів, які тут розміщені. Дуже дякую усім учасникам, бо загалом поезії щирі, несуть в собі частинку душі автора.
Однак хочу звернути увагу читачів на твір Володимира Комбеля «Шевченку»(ст.91). Вірш написаний у невимушеному класичному стилі, характерному для автора. Легко читається, оскільки, крім формального ритму, ще й відчувається внутрішня мелодія вірша.
Для вираження думки поет старається звертатись до образу, а не до голослівних фраз, і в цьому він дійшов до художньої простоти. Читаючи Володимира Комбеля, перед читачем постає багатогранний образ Кобзаря («Створив Шевченко храм духовний, створив словами на віки…»).
Його поезія не є чисто зовнішня, вона має внутрішню силу. Автор знайшов звуки, які відображають велич нашого Пророка.
Читачі «Вісника…» не зможуть в повній мірі оцінити твір В.Комбеля, оскільки він надрукований у скороченому варіанті.
До початку першої строфи « …За слово щире, за страждання народ вклонився до землі…» повертається кінець останньої, дев’ятої строфи, що робить вірш завершеним, єдиним цілим.
Немає фальші, ні брудноти
В його житті, в його ділах…
Пророка нашого весь шлях –
Взірець жертовності, чесноти.
Йдемо за правдою живою
Крізь буревій життєвих драм,
Ідем дорогою святою
У всенародний віщий храм.
Тут наша сила, наша слава,
З руїн відновлена держава,
Тут пульс майбутніх поколінь.
Тут волі нашої ознаки,
Душевне слово, слово вдяки,
І до землі низький уклін.
Галина Кравчук,
м. Сокаль Львівської обл.
--- 06 апр 2014 ответить
Дякую за Вісник, усі поезії проникнуті надією про гідне майбутнє України. А враховуючи, що багато віршів написані до Майдану, їх можна взагалі назвати пророчими.
Мої уподобання:
1.Антонишин Світлана "З життя равлика"
2.Бенедишин Любов "Тарас Шевченко"
3.Марущак Анатолій "Дон Кіхот в Україні"
З повагою, Пархоменко Галина
Людмила Маїло 06 апр 2014 ответить
Абрушевич Олексій 1984 р. "Сльози неба".
Аулов Олексій 1949 р. "Тарас поміж нас".
Батчаєв Володимир 1963 р. "Гробки".
Боса Лариса 1959 - 2003 р.ж.
Василенко Андрій 1964 р."Віковічний свідок".
Гепалова Марія 1995 р. "Кобзарева сльоза".
Гулій Марина 1976 р.
Журенкова Лариса 1964р."Остання любов Шевченка".
Зарицький Петро 1957 р."До Тараса на сповідь".
Зіьберберг Анна 1991р.
Киркач Данило 2002 р."Одинадцята заповідь".
Костів-Гуска Ганна 1947р. "Автопортрет Тараса Шевченка".
Кузан Василь 1963 р."Читаючи великого Тараса".
Ліпчицький Валентин 1958р. "Революція гідності".
Петренко Микола "Вибір".
Петрук Наталія 1982 р. "До народу".
Пінчук Василь 1961 р.
Попович Степан 1956 р. "Голгофа".
Рабенчук Володимир 1944 р. "Шевченко Вінницю бере".
Сілецька Яна 1980 р."Принижена".
Шевельов Марко 1940 р."Чернеча гора".
Шевернога Маргарита 1975р. "Як Українська біблія - "Кобзар".
Віктор 1948 р." Бійцям "Небесної сотні".
Щендрик Євгеній 1937 р."Моя Україна".
Аналізувати меті свій вірш не коректно, бо я автор, тому до розгляду я його не включала.
Вибирала твори, ближчі серцю, які читаєш на одному диханні. Мені подобається коли в вірші звучить нова думка, немає завчених зі школи зворотів, вкраплень чужих творів, на підсвідомому рівні, ми часто вставляємо те, що нам подобається з інших. Я малюю і тому це мені відомо, надивившись чужих прекрасних картин хочеться і собі так, щоб переключитись доводиться довго відпочивати від споглядань не своїх, піти у забуття. Лише тоді народжується щось зовсім нове. Не можна звинувачувати митця, що використовує один і той же набір фарб, малює один і той же пейзаж, але, якщо використовують однакові звороти і витягується поезія завдяки вкрапленням чужих, вигідних в даному тексті, вставлень - це для мене особисто віддаляє думки самого автора. І ще, коли я поверталась із навчання, було це в електро-поїзді, я їхала поруч із старенькими. У мене спитали, де і на кого я навчаюсь. Я відповіла:"...на дизайнера." Бабусі сумно похитали головами, мовляв їм і не зрозуміти цього модного слова. Мені було шкода, що ми віддаляємось від нашого простого люду "крутими" професіями, робимо безмежною прірву між поколіннями. Я пояснила: "у слові заморському немає нічого складного, я просто в майбутньому буду допомагати робити вибір людям між кольором стін і меблів (столів, ліжок, стільців і шафи), буду підказувати, яку картину чи вишиванку краще повісити у світлиці і на образи. - от і вся моя робота!" Старенькі зраділи, що і вони тепер розуміють, що таке "дизайнер", тільки дивувались, чому потрібно було брати таке незвичне слово. Так і багато поезій мають "заморські", незрозумілі для багатьох слова, це робить між людьми і авторами прірву, а всі ж ми пишемо для народу! Тяжко розгадувати вірші з словниками!?.
Мені подобається коли висвітлюється проблема чи життя просто, можливо з легкою іронією чи гумором, але не грубим, не наглим. Не кожен здатний посміятись із себе, але я ціную людей, які ставляться до всього легко, люблять жартувати, але при цьому не втрачають своєї гідності, обличчя українця. Безглуздість і трагізм сьогоднішньої історії України сколихнули багато поетичних душ. Їх твори сміливі, незалежні, - це заговорила козацька кров, сильно заявила про своє існування, про свій нескорений дух, про спроможність відстояти, омріяну Шевченком, волю України. Ницо сьогодні ставити на перше місце поезію з грубими і аморальними думками, їх і так вистачає в побуті. Наша держава пригноблена, пограбована, але горда і високоморальна. Ми мусимо не лише возвеличувати Шевченка, але і не втрачати власної честі, якщо для цього потрібно вдягнути козацькі шати і пересісти з машини на вороного, а замість автомата взяти шаблю ( я думаю, в нас ще знайдеться багато полотна для "шароварів", коні в наших селах і багатий арсенал козацької зброї. Жага до правди і жінок перевдягає в козаків, тож нехай нечестивці бояться гніву нашого роду.
Ще висловлюю співчуття батькам і родинам, що в останні криваві місяці втратили дітей, годувальників - гордість України. Не буде прощення катам. Без тіні сумніву я не просто прошу, я вимагаю їм кари.

Господи, як вас багато,
Як тяжко могилу братню вам копати...

Не можу суму описати,
Як тяжко плаче ваша мати.
Безкрая туга душу обіймає,
Від безсилля тіло все вогнем палає.

Відважні, мужні, молоді,
Гинули, ви, на майдані, у вогні.
"Небесною сотнею" - вас, всі, назвали,
Та цього мало, вимагаю кари!

Кари тим, що на курок нажав,
Кари тим, що ці накази віддавав,
У руки правосуддя нелюдів, катів,
Нехай усіх поб'є, їх, грім!

Я хочу, щоб здригнулись небеса,
Щоб, вас, спалило Сонце всіх, до тла,
Щоб вода, вам, в грудях кров'ю стала,
Щоб мати рідна, вас, всіх, проклинала!

Щоб, ви, ніколи не нажали на курок,
На своїх двох, ви, не ступили крок,
Щоб смерті в Бога, ви, благали,
За що, ви, сотню повбивали!?

Благати, вам, нема кого,
Бо Бога, в вашім серці, не було!
Тож, хай черствіють у вас, не лиш серця,
Нехай черствіє тіло і душа!

Щоб, вас, не слухав більш ніхто,
Щоб, вам, в житті прощення не було!
На добро, ви, руку підняли!
Ви - ганьба, ви - нелюди, кати!
24.02.2014р.
З повагою! Маїло Л.І.
   
Валентин Ліпчинський 19 мая 2014 ответить
Дуже радий, що у 24 вибраних Вами віршів потрапив і мій. Щиро вдячний.
nataliyaya2022 07 апр 2014 ответить
Добрый день. Хочу попросить Вас дать мне ссылку, по которой нужно проголосовать за трёх авторов "ВіСНИКА" Большое спасибо.
Dashka 07 апр 2014 ответить
Сподобався вірш Марущака Анатолія "Дон Кіхот в Україні". Дуже гарний вірш! Дуже сподобався вірш Бритвак Галини " Україна". Справді є талант! Також дуже сподобався вірш Ейтутіс Ольги " Про Шевченка". Раджу прочитати цей вірш усім! . Для дівчинки 15-16 років...просто супер. Молодець! Подобаеться вірш Кіпніс Єлизавети " Україні ". Гарний вірш. Хочу сказати що усі письменники Вісника молодці і я думаю кожен з них стане великим письменником!
iara-zhu2008 07 апр 2014 ответить
Учора випадково в Інтернеті http://www.nezhin-dram.in.ua/index.php?option
=com_content&task=view&id=362&Itemid=9
натрапила на інформацію, котра мене приємно вразила: на сцені Ніжинського академічного українського театру імені М.М.Коцюбинського було поставлено виставу «Остання любов Тараса Шевченка, або Грішниця» Олександра Забарного про Лукерію Полусмак. "Наостанку свого життя, як грішниця на прощу, ходила вона слідами генія і вклонялася людині, яка, чи не єдина, любила її з усіма чеснотами і вадами". Так от, завдяки "Вісникові", Олександр Забарний (якщо я правильно зрозуміла), автор, узяв за епіграф першу строфу мого вірша "Остання любов Шевченка". Спасибі редакції, бо ж ви робите благородну справу - популяризуєте нашу творчість, яка не має кордонів, бо ж незнайомі особисто люди думають в унісон!
З повагою, Лариса Журенкова.
Регіна Вагіна 08 апр 2014 ответить
Найбільше сподобався вірш Ольги Ейтутіс,найбільш влучні та гарні висловлювання! 73 сторінка!
Кипнис Елизавета 09 апр 2014 ответить
Добрий день шановна редакціє, добрий день всім! Хочу звернути вашу увагу на наступне. Так сталося, що на свій вірш "Україні" (с.86) я надіслала до редакції один за одним два варіанти. Другий на чотири строфи. Але до "Вісника" ввійшов перший варіант, на три строфи. Тож хочу зараз познайомити вас з четвертою строфою:
Радіти будуть мати і дитина,
Скрізь запанують спокій, благодать.
Коли щаслива кожная родина,
Найкращою країна має стать.
Мені здається, ця строфа доповнює попередню і логічно завершує вірш. Можливо, я помиляюсь, буду вдячна за коментарі по цьому питанню.

Крім раніше названих (5 квітня), також мені сподобались вірші: с.164 Сінчук Володимир "О Україно - диво світанкове...", с.193 Шиманський Віктор "Бійцям небесної сотні". І особливо вразила досить зрілими, цікавими творами молодь шкільного віку: с.84 Кирпач Данило "Одинадцята заповідь", с.109 Куляша Ольга "Україно, стомлена моя країно!..." .
Всім творчих успіхів.
Today_tommorow 09 апр 2014 ответить
Ознайомилася із Вісником. Кожна з робіт на дуже високому рівні. Мабуть, кращі поети України написали свої вірші:) Найбільше сподобалися вірші Діброви Назара "Шевченко дивиться" та Ейтутіс Ольги "Про Шевченка"
--- 09 апр 2014 ответить
Найбільше вразив вірш Ольги Ейтутіс. Написаний дуже гарно, в мне навіть сльози на очах виступили. Мені здається-він найкращий!
Кипнис Елизавета 09 апр 2014 ответить
Шановна редакціє, хочу додати до свого коментаря за 09 квітня прохання: якщо буде плануватись перевидання "Вісника поетичного конкурсу до 200- ліття Т.Шевченка" прошу включити мій вірш "Україні" с.86 у другому варіанті, тобто на 4 строфи. Буду дуже вдячна.
З повагою Е. Кіпніс.
avtornarodu 11 апр 2014 ответить
Доброго дня! Прочитавши всі вірші, дійшов до висновку, що пройти далі заслуговують:
1. Андрішко Олег "Нема пророка?"
2. Аулов Олексій "Тарас між нас"
3. Вергун Валерій "Весняні октави"
4. Висоцька Ніла "Кобзарівна"
5. Гончарук Віктор "Монологи Шевченка"
6. Горлач Леонід "З Чернечої гори"
7. Діброва Назар "Шевченко дивиться..."
8. Загрійчук Анатолій "Тринадцятий"
9. Качеровська Ніна "Спалено ліс..."
10. Короткова Олена "Шевченко"
11. Костів-Гуска Ганна "Автопортрет Тараса Шевченка"
12. Кузан Василь "Читаючи великого Тараса"
13. Марущак Анатолій "Дон Кіхот в Україні"
14. Мельничук Богдан "Якби ти знав, Тарасе..."
15. Павловський Віталій "Влада Хама"
16. Рабенчук Володимир "Шевченко Вінницю бере"
17. Родіонов Володимир "У памятника Т. Г. Шевченко"
18. Сілецька-Васильєва Яна "Принижена"
19. Стефурак Іван "Орська фортеця"
20. Шкляр Анатолій "Петербурзька ніч"
Вибачте, трьох найкращих обрати дуже важко: є багато талановитих віршів, але водночас немало й відверто слабеньких, за які, однак, читач продовжує голосувати. Сьогодні оприлюднюю список, на мій погляд, найкращих авторів, а згодом, коли випаде вільна хвилина, спробую аргументувати свій вибір і проаналізую кожну поезію з Вісника. Хай переможе найдостойніший!
--- 11 апр 2014 ответить
Хочу сказати, що конкуренція серед представлених поезій дуже висока. І,в першу чергу, це стосується молодих авторів, їм найскладніше. Тим паче, що молоді до 2 туру потрапило зовсім мало.
Можливо, для них має бути окрема номінація. Бо саме наше майбутнє в руках молоді, в тому числі й літературне.
olga.eitutis 12 апр 2014 ответить
Вітаю всіх учасників та читачів! Прочитавши "Вісник" я зрозуміла, що абсолютно кожний вірш, що до нього потрапив є втіленням таланту та небайдужості до долі рідного краю. Немає жодного твору, який би мені не сподобався, особливо я прихиляюся перед учасниками старшого віку - такі щирі і майстерні вірші є показником непересічного таланту:) Я вважаю себе ще, безумовно, недосвіченою в цій галузі, тож я не можу судити поетів такого рівня, проте на мою думку, усі показали себе як вправних майстрів слова та пера:))) Я можу сказати, що, наприклад, мені дуже сподобався вірш Діброви Назара "Шевченко дивиться", Кирпача Данила "Одинадцята заповідь", вірш Єлизавети Кіпніс...але правду кажучи, кожен з віршів мені по-своєму дуже сподобався, адже в кожному відчувалася та частинка сердечка, яку автор вклав у свій твір, у своє, так би мовити, дитя... Щодо мого віршу, я розумію, що він не на найвищому рівні, але ж я лише вчуся, і кожен написаний мною вірш є для мене дорогоцінним досвідом. Я вклала усю душу в цкй вірш, тож не судіть мене суворо:) Хоча, мені надзвичайно приємно, що деяким людям все ж подобаються мої твори:)))) Дякую Вам велике, що вірите у мене, для поета це дуже важливо, принайні для мене:) Я від усього-всенького серця хочу побажати усім авторам натхнення та наснаги, творчих сил, міцного здоров'я ( адже без цього ніяк не можливо продовжувати творити шедеври;)) та усього найкращого. Я щиро захоплююся творчими здібностями і талантами усіх учасників, це ж так чудово, що в Україні є стільки талантів, так чудово, що у нас така неперевершена, здібна та неповторна нація, дружня і міцна, як справжня родина. Тож, усі ми маємо триматися разом попри все, і жоден ворог не встоїть перед нашою
силою:)
Щиро Ваша ,
Ейтутіс Ольга.
oof77 12 апр 2014 ответить
Мне понравился стих Эйтутис Ольги " Про Шевченка". ст. 73. Позитивный и светлый, не думаю, что он на низком уровне.
avtor 13 апр 2014 ответить
Шановні автори і члени комісії. Після читання вісника конкурсу я і досі під великим враженням. За мною зробленими підсумками я виділила 3 автори: Сироткіна Марія "Ти як яблуня в край дороги"; Ніла Висоцька"Кобзарівна" та Валентина Костенькова"Ну щоб, здавалося, слова".
Dari 14 апр 2014 ответить
Шановні автори і члени комісії, хочу виділити Єйтутис Ольгу. Талановита дівчинка з красивим віршем 😊
Алифтина 14 апр 2014 ответить
Мне очень понравился стих Ольги Эйтутис. Красивый, добрый и светлый.
dass 14 апр 2014 ответить
Классный стих у Ольги Эйтутис. Однозначно ее стих лучше.
123 14 апр 2014 ответить
Так без палівно, аж 3 коментаря за одного автора підряд! Ми ж домовлялися про чесне голосування.
   
Критик 14 апр 2014 ответить
так...щось дуже дивно. Вірш її, справді, непоганий, але не вірю, що найкращий для стількох людей..Якщо через юний вік, то можу сказати, що вірш Власенка Богдана чи Менчинської Яни нічим не поступаються.
   
KristinaDenisenko 16 апр 2014 ответить
Цирковое представление "А ля голосование" :) Любой может под разными никами оставлять неограниченное количество голосов. Это не голосование, а имитация. И все нормальные люди это поняли и заметили с самого начала.
А я вот застряла на 143 странице и желание дочитывать почему-то вообще пропало.
123 15 апр 2014 ответить
не можна віддавати ніяким чином визначати переможців (навіть частково) на голосування в коментах, де навіть не потрібно реєструватися, а одна людина під різними ніками може хоч по сто коментів на день відсилати
   
--- 15 апр 2014 ответить
Важко з цим не погодитися. Є багато талановитих віршів (хоча б поетів Горлача, Аулова, Марущака), але де коментарі за них? З одного боку, звісно, добре, що журі не хоче бути заангажованим, чути звинувачення від ображених авторів за те, що когось не обрали, та з другого - відомо ж, що масовий читач не завжди орієнтується на найкращі твори, й тому "подобається" чи "не подобається" - це ще не ознака талановитості чи бездарності твору. Вважаю, що доцільніше було б частину переможців визначати голосуванням журі (якщо буде обрано справді високохудожні твори, то питань має бути мало), а також ввести номінацію "Читацьких симпатій" тощо. Це моя думка, тож не факт, що з нею погодяться.
Lynne_Green 15 апр 2014 ответить
Шановні читачі, я б хотіла пояснити це непорозуміння. Справа в тім, що багато комментарів щодо вірша Ольги є результатом того, що саме вчора вона показувала нам свій вірш і ті, кому він сподобався вирішили підтримати її на конкурсі, на який вона надіслала його, шляхом вираження своїх вподобань у коментарях. Тож я не вбачаю тут нічого дивного. Я, до речі, є однією з тих, кому її вірш сподобався:)
   
Критик 15 апр 2014 ответить
так. Розуміємо. Але голосувати мають право лише учасники конкурсу, якщо я не помиляюсь. Ви всі є ними? Просто я також можу своїх друзів сюди відправити, щоб підтримали коментарями. але ж жюрі це зачислить як голос. Хіба ні?
Гість 16 апр 2014 ответить
Гість
Так, погоджуюся з критиком. Мій вірш тут також є. І зараз я можу сто друзів сюди запросити коментувати який він гарний. Але коментувати мають право лише учасники. Автори, поважаймо правила організаторів і дотримуймося їх!
Тетяна 16 апр 2014 ответить
Нічого особливого у вірші Олени не знайшла. Написаний з поетичними огріхами (як на мій погляд; я поважаю більш точну риму та повну ритміку). І до зразкового цей вірш не дотягує.
   
olga.eitutis 17 апр 2014 ответить
Дякую за конструктивну критику, але моє ім'я Ольга:)
avtornarodu 17 апр 2014 ответить
Отже, як і обіцяв, спробую проаналізувати кожну поезію збірника.
1. Абдрушевич Олександр "Сльози неба" - видно, що автору не байдужа українська пам'ять, він намагається сказати своє слово про тривалий час замовчувану й скандальну для багатьох тему. Щодо змісту - зауважень немає, але, на мій погляд, поетичної майстерності авторові все ж не вистачає: накульгує ритм, неточні рими тощо.
2. Абравітова Наталія Іванівна "Тарасова криниця" - нічого особливо й такого, щоб узяло за живе, в цій поезії не знайшов, усе досить просто й за змістом, і за технікою, але доступно й зрозуміло. Судячи з форми, "Тарасова криниця" задумувалася як пісня; можливо, колись ми її почуємо.
3. Азовський Володимир "Ми будем пам'ятати" - знову актуальна тема, знову нічого такого, щоб зачепило. Трохи незрозуміло, чи це білий вірш, чи ні - рими нібито й прослідковуються, але дуже рідко, а на білий вірш теж не дуже схоже. Тропів мало, але напевне стануть знахідкою "каменярі майдану".
4. Андреєва Вікторія "Дякую, Шевченко!" - без коментарів.
5. Андрішко Олег "Нема пророка?" - вірш злий, цікаво побудований (тут і звичайний вірш, і тріолет, і верлібр); цікаві прикметникові рими, хоч, певно, частина про зустріч Пророка з народом все ж видалася трохи слабшою, ніж інші, але загалом вірш достойний.
6. Антонишин Світлана "З життя равлика" - майстерний верлібр, добрий і світлий, можливо, трохи не в тематику конкурсу, але концентрованість часопростору у вірші вражає.
7. Армашев Марк "Горить ліхтар" - для такого віку досить непогано, але значно не достатньо для того, аби змагатися зі значно сильнішими творами. Залишається побажати автору успіхів і не зупинятися, розвивати здібність до віршування, яка, безумовно, є.
8. Асавлюк Валентина "До Тараса" - чесно кажучи, наслідування Шевченка не віталося ще в ХІХ ст.; ще П. Куліш не любив оприлюднювати свої вірші, бо не хотів порівнянь (як позитивних, так і негативних) із Тарасом; але тема даного твору актуальна, сучасна, вічна, тож за це авторові можна подякувати.
9. Асессорова Валерія "Кобзар усерці народу" - наймолодшим завжди важко (мої критичні зауваження вище), сподіваюся, з авторки виросте щось путнє, бо думати вона вміє.
10. Аулов Олексій "Тарас між нас" - гарна поема, образи, чимось нагадує Тарасовий "Сон", аналізувати довго не буду, автор сам усе чудово сказав про те, чому ми й досі . Приємно, що на конкурс надіслали твори й досвідчені члени Спілки письменників.
11. Батчаєв Володимир "Гробки" - про цю поезію вже неодноразово говорили інші читачі, тож додати що-небудь важко, але все-таки недоліком, на мій погляд, є "кульгавий" ритм (якщо це тоніка, то не надто вправна) і, можливо, невідповідність тематиці конкурсу.
12. Безносенко Наталія "Омана тьмяна..." - перероховані вище зауваження, однак вірш пристойно рівня, попри юний вік, авторка вміє творчо мислити.
13. Бенедишин Любов "Тарас Шевченко" - добротний вірш, який можна (і треба!) розбирати на цитати, ще одна талановита, майстерна поезія.
14. Бігун Ірина "Я-Катерина" - не вразило як читача (напевно, не мій смак), але сподобалося як філологу й людині: щиро, болісно, вистраждано, деколи іронічно... - і так можна продовжувати довго .
15. Білик Ганна "Шевченко на Євромайдані" - вірш із Тарасовим нервом, сучасний, що буде згадкою про події 2013-14 рр. для майбутніх поколінь.
16. Бінюков Тимофій "Маніфест" - верлібр (хоч можна дорікнути за "прозовість"), у стилі західноєвропейських авторів, з підтекстом, мереживом слів і образів, але навряд чи твір буде сприйнятий читачем; написаний непогано, однак не для цього конкурсу.

Далі буде
Валерій 17 апр 2014 ответить
Перепрошую, можливо ми просто не зрозуміли, але хотілося б знати строки проведення 2-го туру поетичного конкурсу "Чатує..."?
Анастасія 20 апр 2014 ответить
Насамперед вітаю організаторів , учасників , літературних критиків зі святом Воскресіння Хрестового! Від душі бажаю жити в радості , любові і запашної Великодньої Паски . Христос Воскрес!
Хотіла б висловити особисто свою думку відносно поетичного конкурсу і Вісника з Вашого дозволу звісно , але перед тим , як це зробити дуже сильно попрошу роз'яснити мені і прокоментувати такі умови як : "Це літературне змагання поетів полягатиме у висвітленні проблем духовного минулого, нинішнього та майбутнього розвитку України. Ми раді будемо ознайомити широке коло читачів з найкращими зразками нинішньої художньої поезії, котра не знає кордонів та утисків цензорів*." Що саме цікавить ? Цікавлять рамки дозволеного , що не знає кордонів і саме , що мається на увазі за "утисками цензорів" . Постараюсь бути обєктивною і висловити свою думку .
avtornarodu 23 апр 2014 ответить
ПРОДОВЖЕННЯ

17. Блонський Степан "Розмова з Тарасом" - вірш схожий на людину з фізичноми вадами: ніби й нічого, але дуже накульгує. Можу придертися до всього: до ритміки (навіть те, що поети, буває, використовують у одній строфі різні розміри - не аргумент: ритм шкандибає дуже й дуже, що навіть страшне слово "тоніка" не рятує); до римування: в намаганні підібрати найточніші рими автор використовує часто зужиті слова; та й дієслівних рим наддостатньо; до "плакального" змісту претензій не менше.
18. Бовшик Богдан "Ідем, Тарасе, ми до тебе" - зауваження ті ж, що до попереднього автора; є й лексичні незграбності: біль - чоловічого роду, а не жіночого. Можливо, коли цей вірш скоротити, щось із нього й вийде.
19. Богуслав Володимир "Як почую звук бандури" - вірш актуальний, але, на мій погляд, автор не зміг реалізувати свій задум: вийшло пісно, хоч, повторюся, й актуально.
20. Боєва Катерина "200 років" - знову те ж, що й попереднім наймолодшим учасникам: у своїй віковій категорії шанси були б значні, але цього не достатньо для того, аби перемогти в цьому конкурсі досвідченіших і талановитіших; над багатством рим теж можна було б попрацювати.
21. Бойко Інна "Шевченків край" - без коментарів.
22. Бондар Вікторія "Біля пам'ятника Кобзарю" - без коментарів.
23. Бондар Діна "Моя земля" - не вразив, не бачу нічого такого, щоб зачепило; звичайнісінький собі вірш.
24. Бондаренко Олена "Вічне" - на початку шкутильгає ритміка, а далі - не сприймаю, їй-Богу, коли намагаються копіювати поетику Тараса.
25. Боса Лариса "Кордонів не існує для любові" - непоганий ліричний вірш, який, на мою думку, не дуже вписується в тематику конкурсу (як я зрозумів).
26. Бражник Олександр "Тарас Шевченко" - майже без коментарів, хіба що: немає в нашій мові слів "бідой", "думкой". Але я щиро співчуваю автору, бо знаю, як жити у зросійщеному краї - сам від народження мешкаю на Січеславщині/Дніпропетровщині.

Далі, сподіваюся, буде
sd.blonskiy 24 апр 2014 ответить
Блонський Степан: Шановний Avtornarodu! Дякую, що звернули увагу на мій вірш "Розмова з Тарасом". В основному критичні зауваження справедливі і, головне, вони стосуються майже кожного вірша цього Вісника. В чому тут причина? Поетів у нас розвелось дуже і дуже багато, більше аніж читачів, і набагато більше ніж "незашорених" епітетів в самому повному словарі. Тож приходиться використовувати зашорені рими й епітети. Та я в цьому не бачу дуже вже такої великої біди. Я радію з того, що у нас так багато молодих поетів, і сам на старості літ до них приєднався. Що ж стосується змісту мого вірша, який охаректирезовано одним словом "плакального", то тут я міг би посперечатися. Мій вірш за змістом відповідає вимогам конкурсу.
Яке життя - такий і зміст вірша, щось вроді "капіталістичного неореалізму".
В одному я утверджуюсь, що всім треба постійно вчитися, сприймати і враховувати справедливі критичні зауваження, вдосконалювати свої твори, адже вдосконаленню немає меж.
З повагою і вдячністю Степан Блонський.
avtjrnarodu 24 апр 2014 ответить
Дякую Вам, пане Степане, за діалог. Вважаю, що кожна справедлива оцінка твору має народжуватися в дискусіях, адже нині скільки переоцінених і недооцінених творів, що аж страшно. Наприклад, кілька років тому в "Коронації слова" переміг роман М. Бриниха "Шахмати для дибілів", який навіть читати гидко - не те що аналізувати. А скільки талановитих творів нині забуто! Особисто я люблю українську "химерну прозу" і вклоняюся авторам за те, що в часи прославляння партії вони насмілилися писати те, що не вписувалося в жодні канони соцреалізму. Раніше в школі хоча б вивчався роман "Лебедина зграя" В. Земляка, але нині його забуто, які і Є. Гуцала з його "Позиченим чоловіком" чи О. Ільченка з шедевром "Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця". Не краща доля і в поетів: чи багато читачів чули, хто такий В. Борисполець - "кращий верлібрист Європи"? Сумніваюся. Але знов-таки: кожен твір має свого читача, тож те, що не сприйняв я, вразить когось іншого і навпаки. Принаймні, в цьому конкурсі, окрім мого власного (вже проаналізованого мною з усіма критичними зауваженнями й недоліками раніше) вірша, для мене фаворитом є "Дон Кіхот в Україні" В. Марущака - вірш, на мою думку, найідеальніший на цьому конкурсі. Сподіваюся, це не останній такий конкурс і надалі суддям буде ще важче обрати переможців із багатьох достойних. Як на мене, якими б не були підсумки, конкурс уже ввійде в історію літпроцесу: спільною темою об'єднано авторів усіх поколінь, напрямів, світоглядів, рівнів, адже на конкурс подали твори і члени Спілки письменників (серед яких - Шевченківський лауреат Л. Горлач), і ті, хто лише починає свій шлях у літературі. Сподіваюся також на те, що, як зауважив пан Степан, критику буде сприйнято нормально, принаймні, краще нехай вірш визнають слабеньким, але хоча б прочитають, ніж не помітять зовсім. З особистого досвіду: справедлива критика ой як заохочує працювати над собою! Звісно, ми всі - конкуренти, але маємо спільну мету: якщо ніхто з нас не стане Пророком, то хоча б підготуємо грунт для тих, хто прийде за нами. Головне - багато щироїпатріотичної поезії. І наостанок: сподіваюся, що в фіналі буде хоча б один представник моєї рідної Дніпропетровщини.
З найщирішими побажаннями Олег Андрішко, учасник конкурсу (ось так і відкрив свою особу).
zeitglas 24 апр 2014 ответить
У поетичному збірнику Чатує в століттях Чернеча гора мені сподобалися вірші:
- “Тарас між нас”, автор Олексій Аулов,
- “Тарасова воля”, автор Микола Возіянов,
-“Влада хама”, автор Михайло Павловський

З повагою Микола Скрипець
   
Сілецька-Васильєва Яна Віталіївна 25 апр 2014 ответить
Уважно читаю Ваші коментарі, пане Олеже. Щодо останнього: як можна визначити чи справедлива критика? Якщо критик так вважає, то чи не образить це поета? Розумієте, тут дуже хитка межа. Часто буває, що людина дійсно талановита боляче сприймає критику. Це навіть може вплинути на її бажання писати далі. А от графоман тричі плюне і розітре ( вибачте за грубість ) і буде "калякати" знову і знову. Це завжди мене турбувало і хвилює зараз. Як не поранити тендітну душу справжнього майстра слова?
Дякую, що вислухали. Сподіваюся, я нічим Вас не образила.
avtornarodu 25 апр 2014 ответить
Звідколи існує критика, звідтоді й можуть виникати непорозуміння авторів з тими, хто їх оцінює. Була в мене історія ще на початку творчого шляху: мені дорікали за стандартність, відсутність новаторства і т.д. Я спершу образився так, що вирішив узагалі не писати. Протримався кілька тижнів, а потім у мені прокинувся графоман, і я зрозумів, що доки є люди, які вірять у мене й мою творчість, доти й варто писати. Буває, що й досі боляче сприймаю критику, але мене це дуже заохочує довести свій талант, тож не зважаю на лихі слова й пишу. Зрештою, хто такі критики? Переважно це ті, що не реалізувалися як письменники. Але межа тут справді хитка: скільки критиків, стільки й думок. В кого знайдеться час і бажання, раджу почитати статтю Галини Вдовиченко http://koronatsiya.com/umovi-uchasti-2/chlen-
zhuri-konkursu-galina-vdovichenko-rozpovidaye
-yak-vidbuvalasya-ocinka-tvoriv/.
Сподіваюся, що на мої коментарі ніхто з учасників не образиться: намагаюся писати коректно й доброзичливо, але коли все ж емоції від твору переважають над розумом, вибачайте: ділюся своїми поглядами на твір скоріше як читач, а не як критик. Залишаюся при своїй думці, що все ж критика, навіть недоброзичлива, краща, ніж замовчування, адже в будь-якому разі талановитий твір знайде вдячних читачів і критиків.
avtornarodu 25 апр 2014 ответить
Справжній критик має допомагати письменнику, а не шкодити.
avtor 25 апр 2014 ответить
Доброго дня пані та панове! Вам не здається, що допоки ми ось тут обговорюємо Вісник, то цим часом мені здається повз нас кудись тікає майбутнє країни. Запевня, що до політики не маю ніякого відношення, але події, які відбуваються зараз в Україні дуже страшні, наша країна втратила насамперед здоровий глузд, совість, втратила статус, як єдиної цілісної держави у міжнародній спільноті, та все ж таки потрібно зберегти мир і спокій у нашій країні, країні де ростуть наші діти. Не побоюсь сказати, що втрачено звязок влади з народом, насамперед з простим звичайнісіньким народом. Не знаю, як ви, але я не бажаю чекати часу коли наші діти замість смачних льодяників їстимуть Валідол (і той сумнівного виробництва). Потрібно зберегти позицію кожної людини, зберегти її права, зберегти честь, гідність, кожної дитини, жінки, матері, чоловіка, народжених немовлят і ще не народжених, потрібно правильно сформулювати думку і звернення влади до народу з точним прикладом ставитися один до одного, як до рідних дітей, батьків і т.д.
Шановні, автори, письменники, діячі культури запевняю Вас, що в мої обовязки зовсім не входить писемство, але все ж таки звертаюсь до Вас за допомогою. Насамперед мені дійсно не байдужа доля країни в якій народилась і живу. Звертаюсь до Вас, що свобода слова в Україні є, і буде завжди. Звертаюсь до Вас, за допомогою, що насамперед повинні писати правдиву історію нашої країни, звичайно можу цього не робити, але в такому разі наші діти і онуки, правнуки будуть вивчати у майбутньому сумну історію на зразок з перекладів, пліток, переказів іноземних країн наприклад : "потяг", "поезд" , "train" або ж "потягнулась" , "поезднулась" , "trained". Особисто я можу писати і про "краплинку кришталево чистої росинки на зеленому листочку калини, яка при погляді на неї з боку від груші, що росте поряд з яблунею, грає темно-сірим віддтінком, а до гори виблискує срібненьким кольором, а з боку від вишні і абрикоси, які ростуть по інший бік від куща калини, росинка переливається срібно-жовтим відтінком, трішечки світліша ліворуч і чим дужче її розглядати праворуч, тим вона набуває все жовтішого відтінку, який плавно переходить до трішечки зеленкуватого, що робить її такою надзвичайно гарною від гри світла, яке попадає крізь проміжки між гілками дерев... Цей рік буде дуже родючим для нашого народу, в усіх розуміннях цих слів. Тому трястися потрібно над кожною квіточкою, над кожним суцвіттям . Як казала мені колись моя бабуся : "Літом ногою, а в зимку рукою..." , а можу і взагалі не писати нічого, але всеодно щось виходить на зразок :
(очерк)

Який чудовий, добрий ранок!
А сонечко немов з озерця піднялося.
У шибки стукає до нас світанок,
І людство знову підвелося!

Нема біди, якої б ми не знали!
Ми падали, вставали - плачучи та з болем!
Нема вершини гір, яких ми не долали,
Нема і думки, яка б не пролетіла полем.

Немов на три стріли нас поділили,
Напевно вже така в нас доля!
Та совісті і честі своїх ми не згубили,
Вона ще є, вона жива, вона - Воля!


І це не просто гарне слово нині,
А ВОЛЯ - насамперед це відчуття,
Це відчуття і є заслуга Героїв України,
Героїв славно-звісного УПА!




А мені чомусь здається, що нас саме зараз дограбовують, дограбовують, для того, щоб Українці втратили назавжди віру, тому звертаюсь до поетів і письменників сьогодення за допомогою висвітлити думку сьогодення, бо основна моя мета підняти віру народу України, народу який не дістанеться злодіям, катам, глухим політикам , яких навіть цими ж словами, я готую до того, що все ж таки народ України буде почутим ... Я не можу і не хочу рівняти всіх під одного, дійсно ми всі різні, але є й хороші, сміливі люди, люди яким не байдужа доля України, і навіть скажу, що є люди, які не втратили честі, гідності заради грошей, тому надіюсь, що і серед Вас є такі ж . Дійсно культурно- історична спадщина України зараз , як всі переконалися дуже-дуже розхитана, якщо є бажаючі підняти свою країну прохання відгукнутися і підтримати. Просто терпіти не можу боягузів і для цього мушу точно знати, що тут таких нема. А на рахунок критики і критиків, панове , будете здивовані, але взагалі не відношусь. У мене свої принципи, тобто люди або ж допомагають, або ж критикують собі, але десь поза моєю спиною, тому що насамперед критика повинна нести допомогу авторам, вказуючи на помилки і підкреслювати слабкі місця, критикувати правильно, це ще треба вміти, щоб дійсно не позбавити цим людину бажання писпти взагалі.
Сподіваюся далі буде...
Володимир Комісарук 25 апр 2014 ответить
* * *
Прекрасна ораторія весни
по вінця серце напуває,
крізь паморозь і холод сивини
в душі надія оживає
і будить землю й віру в те, що ми
розквітнемо під небокраєм,
що жити будемо вже без суми,
й не сум, а радість заспіває,
і українські наші солов’ї
повернуться з країв далеких,
калиною наповняться гаї -
ще буде щастя і лелеки…

Терниста путь держави до весни…
За нас молюся і благаю:
- Якщо не докладемо руки ми,
життя саме не стане раєм!
vitova2 26 апр 2014 ответить
Шановний avtornarodu, дякую за критику мого твору «Тарасова криниця!» Так, дійсно, це текст пісні яка вже реально існує! Слова, це тільки її серце, а музика – душа! Нажаль, записана вона не в професійній студії, але прем’єра відбулася на урочистостях, присвячених
200-літтю від дня народження Тараса Шевченка, в нашому Олександрійському педагогічному коледжі. На перемогу в конкурсі зовсім не претендую! Пишу пісні, тому що мені це подобається!!! І набереться їх вже не на один диск!

З повагою Наталія Абравітова
avtor 27 апр 2014 ответить
В раю живуть попи, князі і паничі
Та я між ними час не гаю,
Не дрімучи і не сплючи:
За Нас Всевишнього благаю!

Молюся і навіть більше : Вимолю для Нас!
Я щиро вірю, що радість нас застене.
У пеклі ж немає ні тіла, ні душі!
Знаю, що настане час коли й мене не стане!

Коли ж мене не стане : не плачте, не журіться!
Не тяготіть своєї душі болем,
А лиш співайте й веселіться!
А піснею, і сміхом, спокій мій розвійте полем!!!
avtornarodu 28 апр 2014 ответить
ПРОДОВЖЕННЯ

27. Бритвак Галина "Україна" - майже все те ж, про що писалося вище: ритіки бракує та й рими досить зужиті. Але таких поезій на тему "Вибрати не можна тільки Батьківіщину" в наш трагічний час дуже не вистачає. Слова таких поезій мають піднімати на боротьбу, допомагати бороти рабський світогляд, тож низький уклін Вам, пані Галино!
28. Василенко Андрій "Віковічний свідок" - досить посередній вірш.
29. Вергун Валерій "Весняні октави" - автор порадував рідкісною нині строфою - октавою, високим рівнем майстерності, цікавими тропами, як-от:"джмелі... пестять обшир полисків", "зелений орнамент гаїв", "калиновий небозвід", "віщий клекіт води", "солодкі гроз твоїх меди", "сокіл честі", "джерельно-синій огром зірниць", "колисочка пелюсток", "кінь вогненний серпанок п'є із місяця відра", "сум блакитний дзенька", "мальви...плекають свої веселки" та ін.
30. Виноградська Галина "Сльоза" - незважаючи на те, що, як заявляє авторка в коментарях, вірш надруковано з помилками, враження після прочитання досить добрі.
31. Висоцька Ніла "Кобзарівна" - пані Ніло, Ваш вірш - один із найкращих, на мою думку, з тих, що подано на конкурс! Ваша поезія чимось нагадала мені творчість незабутнього Василя Симоненка: що не рачення - то афоризм. А й справді: "...до сокири нікому будити, бо й кобза без єдиної струни", "за зраду вітчизняного мистецтва твою, Поете, премію дають", "отак, Тарасе, допророкувався, що сам сьогодні ходиш в жебраках" і найвище, найгеніальніше, чим можна замінити оті надруковані двісті поезій у збірнику: "викупити нікому, Шевченку, з кріпацтва демократії тебе" - цитувати й цитувати!

Далі, найімовірніше, буде.
erosfera52 29 апр 2014 ответить
"Остання любов Шевченка" - Лариси Журенкової, це поетичний реалізм, або сучасний погляд на митця, як людину, що існувала!
Критик 30 апр 2014 ответить
А як це так, що Кременчук Анна пройшла до другого туру, а у Віснику її вірша немає?
zeitglas 01 мая 2014 ответить
Від редактора:

Через прикрий недогляд редакції, твір "Искусственные люди", Кременчук Анни Сергіївни, 29.05.1992 р.н., що проживає в Луганській обл, м. Рубіжне, не потрапив до ВІСНИКУ. Втім, ознайомитися із ним мали можливість троє членів журі. До другого туру не бралися твори, котрі (за загальною сумою балів) не сягнули 12. Наразі журі стежить за обговоренням групи лідерів 2-го туру. / Всі їх тексти 35, незабаром буде викладено для широкого читацького кола/. Пані Кременчук приносимо вибачення.

З повагою, Ол. Апальков,
редактор журналу СЧ.
zeitglas 01 мая 2014 ответить
Від редактора:
Твір "Искусственные люди", Кременчук Анни Сергіївни буде опубліковано на сторінках журналу "Склянка Часу*Zeitglas", №70, червень 2014 року.
Критик 01 мая 2014 ответить
Всім переможцям першого туру бажаю удачі та найдостойнішим- перемоги!
Яна Сілецька-Васильєва 01 мая 2014 ответить
ШАНОВНИЙ ПАНЕ ОЛЕКСАНДРЕ АПАЛЬКОВ! ЗВЕРТАЮСЯ ДО ВАС ТУТ, БО НА ЕЛЕКТРОННІ ЛИСТИ ВИ НЕ ВІДПОВІДАЄТЕ.
Нещодавно отримала від Вас листа елктронною поштою, в якому Ви зазначили, що я увійшла до ІІ (заключного ) туру конкурсу ( хоча я у Вас про те зовсім не питала ). Проте у списку вище я не побачила своє прізвище. Хотілося б зрозуміти Вашу тактику, якщо можна так сказати.
Дякую.
ДО УЧАСНИКІВ: чи хтось із Вас отримував від Олександра Апалькова такого листа?!
zeitglas 01 мая 2014 ответить
Шановна пні Сілецька-Васильєва Яна Віталіївна, Ваш твір "П Р И Н И Ж Е Н А ", дійсно я відзначив, як вдалий. Але, я не маю впливу на смак та оцінку інших членів журі. Я вважав, що він достойний другого туру. Втім, моя думка аж ніяк не вплинула на інших членів журі. Значить, я помилився. ПАРДОН!
Яна 01 мая 2014 ответить
Твір Кременчук Анни став для мене найкращим з усіх у Віснику.Мій стиль.Навіть скопіювала його собі на комп*ютер.
анастасія 02 мая 2014 ответить
Вітаю усіх учасників поетичного кокурсу з днем солідарності трудящих. Успіхів Вам усім у творчості. Вибачте, що трохи з запізненням. Відзначила б вірші Костеньової Валентини Павлівни ст.97, Петрук Наталії Вікторівни ст.145, Шиманського Віктора ст. 193, Гайдук Марії Вікторівни ст.48, Молчанова Сергія Степановича ст.126. Листаючи вісник безкінечно вражає вірш Денисенко Христини ст.68, листаючи ще - Корпусь Олени Іванівни ст.80, ще кілька сторіночок і не залишає байдужою вірш Круглій Валентини ст.101, ще трохи і вражає вірш Межиніни Любові ст.118, стосовно свого вірша можу сказати, що можу писати і краще, тому вважаю відверто кажучи слабким. Сподобався вірш Ніколаєнко Анни ст.129, також сподобався вірш Ліпчинського Валентина ст.112, Абдрушевича Олексія ст.8. Та все ж таки головне не перемога, а головне участь, і сам вихід такої маленької збірочки в світ. Тому сперечаючись між собою насамперед втрачається гідність, так як учасники будь-якого конкурсу повинні поважати один одного тільки за те, що мали змогу конкурувати і порівняти себе з достойними поетами свого рівня, в іншому ж випадку з слабкішими від себе можуть сперечатися лише лузери. Будучи школяркою, завжди мріяла подарувати хоча б одну книжечку своїй вчительці з української мови і літератури. Бувало цілими новорічними канікулами готувалась до перездач, хотілося трішки кращої оцінки , як одиниця. А самий сік в тому, що коли приходила ті перездачі ретельно підготовлена, вона завжди усміхаючись говорила : "Здраствуй, як провела новорічні свята?" і виправляла оцінку на варту того, не запитуючи нічого по заданій темі. Ух!!! Я так любила творчість Тараса Шевченка, що ви собі навіть уявити не можете наскільки сильно я любила його творчість!) Та все ж таки - не подарувала той вісник своїй вчительці, а так сталося, що така сама вчителька побачила таку книжечку десь далеко. А ще розповідали мені колись, що достойними критиками стають лише одиниці, які читаючи перших кілька сторінок , і від емоцій отриманих, задумуються чи варто читати далі, а потім лише кілька сторінок останніх, і при цьому можуть розповісти абсолютно вірно середину (це скорішеше про ваші улюблені детективи); трошки пізніше розвивається і смак якості, це коли тримаєш в руках книгу і думаєш чи варто її читати чи ні, точніше чи не ми варті читати книгу, а чи варта книга нашої уваги; Признаюсь чесно у мене такі бурні емоції за все життя викликало 3 книги . . . при чому 1 з них відмовилася читати на сторінках десь 41-45 , другу взагалі не читала , ну а третя, яку подарували мені викликала у мене сльози...
   
Валентин Ліпчинський 19 мая 2014 ответить
Шановна Анастасіє! Мені дуже приємно, що з 789 віршів, які приймали участь у конкурсі, Ви помітили і відзначили і мій. Щиро Вам за це вдячний!
   
Валентин Ліпчинський 19 мая 2014 ответить
Ой, перепрошую: 1789. :)
el2013 03 мая 2014 ответить
Доброго дня. Цікаво було ознайомитися з таблицею оцінювання). Дивно, адже в умовах наче було зазначено, що приймаються вірші не лише на тематику про Т.Шевченка, а й про Україну, її сучасне і наболіле, і т.п. Тому трохи дивним виглядає неоцінювання нешевченківськиї віршів деким із представників журі. В подальшому прохання чіткіше виписувати умови конкурсу. Дякую.
   
It's me 03 мая 2014 ответить
+1 Підтримую
Володимир Комісарук 03 мая 2014 ответить
Вітаю всіх учасників міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» присвяченого 200-літтю від дня народження Тараса Шевченка. До поетичного змагання долучилися 1789 митців різного віку, національності, майстерності, переконань та уподобань. На основі творів І туру конкурсу редакція «СЧ» спеціальним виданням оприлюднила «Вісник» в який увійшли роботи 206 авторів. У процесі обговорення на сайті «СЧ» враховуючи думки учасників й читацького загалу рішенням журі було визначено 44 переможців ІІ туру. НАЙВАЖЧЕ ВИЗНАЧИТИСЯ З ПРИЗОВИМИ МІСЦЯМИ. Різнобарв’я квітів, зоряне небо… Їх неповторність і велич!
Зверх амбіційним для втіхи пропоную вірш Василя Слапчука:

ТЛУМАЧЕННЯ ПОЕЗІЇ
Добрі вірші трапляються так само рідко
як і риба, котра була б
не тільки живою, але й свіжою.
Наливаю котові молока.
Весь мій рід хліб вирощував,
а я буханця врізати не тямлю,
щоб пальця не втяти.
Кіт від блюдця морду верне,
кров з долівки злизує.
Копаю кота в живіт.
«А щоб ти здох!» - сердиться кіт.
Виходжу з хати, аби не вийти з себе.
Рука, яка молоко подає, - омана,
справжня лише кров,
що на писку засохла.
А вірші – це те, що споживається
через соломинку.

У світлиці сайту «СЧ» до підведення підсумків конкурсу я помістив пропоновані мною критерії оцінки творів. Чому ніхто не відгукується?!.

Кременчук Анна: 4*.

Насамкінець: єднанню небайдужих до Слова, можливістю самореалізації, шляху до читача необхідно завдячувати редакції «СЧ», яка з кубиків-проектів будує парадоксально-монолітні меморіали.
+2 04 мая 2014 ответить
просто сподобалась цитата:
"А й справді: "...до сокири нікому будити, бо й кобза без єдиної струни", "за зраду вітчизняного мистецтва твою, Поете, премію дають", "отак, Тарасе, допророкувався, що сам сьогодні ходиш в жебраках" і найвище, найгеніальніше, чим можна замінити оті надруковані двісті поезій у збірнику: "викупити нікому, Шевченку, з кріпацтва демократії тебе" - цитувати й цитувати!"
Гість 06 мая 2014 ответить
А третій тур буде?
zeitglas 16 мая 2014 ответить
Прохання до всіх коментаторів: пишіть Ваші думки стосовно конкурсу.
Для листування з редакцією є е-пошта, нагадуємо її:
zeitglas@ck.ukrtel.net
zeitglas 17 мая 2014 ответить
Шановний Олександре Володимировичу!
Хочу звернути увагу на вірш "Розгойдані зорі" новоспеченого лауреата поетичного конкурсу Світлани Костюк
із Нововолинська. Невже так трудно розділити текст на речення та розставити крапки й коми, де треба? Що це за стиль?
Для чого так роблять? Щоб виокремитися від всіх інших і показати, що ти найбільш безграмотний. Добре, що хоч ім"я
"Тарас" написане з великої літери. Ще дивно, що чотири члени журі поставили найвищий бал "5" - значить, заохочують
такий стиль. Пропоную такі вірші не друкувати, а повертати їх на доопрацювання. Не допустимо наруги над українським
правописом!!!!!
З повагою і шануванням Степан Денисович Блонський,
м.Дніпропетровськ, 17 травня 2014 р.
З е-листа від 17.05.2014.
zeitglas 19 мая 2014 ответить
Надзвичайно приємно,що мій вірш увійшов до заключного 2 туру конкурсу!

Дякую за гарні оцінки,за можливість відчути дух справжності та легкості у час холоду та фальші.

Щиро бажаю творчих успіхів,злетів та невичерпної жаги до краси літературних чисто-росинних,пахучо-медових,тюльпано-цвітни
х
рим)))))))
З повагою та вдячністю,Ірина Бігун
З е-листа від 17.05.2014
zeitglas 19 мая 2014 ответить
Конкурс досить цікавий. Із величезним задоволенням прочитав поезії.Багато вражень. Думаю конкурс потрібно проовжити.
З повагою Микола Скрипець.
З е-листа від 19.05.2014
zeitglas 20 мая 2014 ответить
Конкурс дуже сподобався. Але найбільш сподобався вірш Володимира Комісарука :
Прекрасна ораторія весни
по вінця серце напуває,
крізь паморозь і холод сивини
в душі надія оживає
і будить землю й віру в те, що ми
розквітнемо під небокраєм,
що жити будемо вже без суми,
й не сум, а радість заспіває,
і українські наші солов’ї
повернуться з країв далеких,
калиною наповняться гаї -
ще буде щастя і лелеки…

Терниста путь держави до весни…
За нас молюся і благаю:
- Якщо не докладемо руки ми,
життя саме не стане раєм!


У кожного свої цінності в житті. Як висловився відомий англійський письменник Джордж Орвел : "Коли письменник займається політикою, він повинен діяти, як звичайний громадянин, звичайна людина, але не як письменник."

У Вас в редакції велика творча компанія, то можливо когось надихне історія про ремонт принтера, який лагодили кілька місяців. Спочатку сповістили, що полагодили, а потім віддали поломаний, з заміненими деталями і відповіли : "Ремонту не підлягає". Прикро, але...
Анастасія Краля.
З е-листа від 20.05.2014
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow