Альманах «СКІФІЯ-2013-Зима»

(Проза, поезія, есеї, нариси) українською та російською мовами



 

До нового випуску альманаха  «СКІФІЯ-2013-Зима» *

(Проза, поезія, есеї, нариси українською та російською мовами)

 

увійшли твори  65 авторів України, Росії, Німеччини.

9-й випуск вийшов друком у світ 24 січня 2014 року.  

 

 

ISBN 978-966-2306-58-3 

 

Упорядник: Апальков Олександр
В книзі використано графіку:
Андрієнка Дмитра - стор. 89.
Бруяко Анни - стор. 79, 101, 255.
Гнатюк Оксани - стор. 95, 264.
Лисаковської Надії - стор. 8, 25, 192, 207, 279, 283, 287.
Ярошевич Анастасії - стор. 105, 138, 224.



На обкладинці - фрагмент роботи
Лисаковської Надії.
Тексти друкуються в редакціі авторів.
 

Фотомеханічне видання та передрук тільки з дозволу видавництва «Склянка Часу»
Надруковано в Україні 2014

Всі права застережено
«Text & Form GmbH»


Автори альманаху "Скіфія-2013-Зима" 

 

 

                      Андрієнко Світлана

Апальков Олександр

Апалькова Ірина

Блонський Степан

Боклаг Олександр

Борова Людмила

Боровський-Клюєв Валентин

Василенко Андрій

Виноградська Галина

Власенко Богдан

Влащик Валерія

Волкова-Грьоза Лідія

Гірський Богдан

Гончарук Віктор

Грицан-Чонка Тетяна

Грушко-Колінько Зінаїда

Дупелич-Свінціцька Світлана

Євич Жора

Єрмоленко Надія (Головченко )

Жусєв-Полтавський Іван

Задорожна Маріанна

Затовська Людмила

Зіньчук Ігор

Іваніцька Тетяна

Киян Валія & Лоцький Юра

Комісарук Володимир

Кукурєкін Юрій

Кулаковська Ірина

Кульбовський Микола

Маляж Болеслав

Мамчич Олена

Мельничук Богдан

Миргород-Ляшенко Світлана

Москалець Микола

Наслунга Влад

Некрасовська Людмила

Нечипельський Назар

Норченко Валерія

Олефіренко Олександр

Олійник Мирослава (Бучківська)

Островська Ірина

Остролуцька Антоніна

Охріменко Віктор

Пащенко Микола

Писаренко Світлана

Рейцен Євген

Руснак Інна

Самсонова Оксана (Вершиніна)

Сердюкова Галина (Ganna)

Сироткіна Марія

Смольницька Ольга

Соколова Олена

Старенький Ігор

Стременна Ніна

Таран Валентина

Ульяницька Людмила

Ушкал Володимир

Хімич Марія (Сівоха)

Хоружий Микола

Червінська Ірина

Чучаєв Олександр

Шевернога Маргарита

Шиманський Віктор

Яненко Зоя


 

 

ПРОХАННЯ ДО ЙОГО АВТОРІВ:


Будь ласка, сповістити редакцію про бажану кількість примірників, аби ми змогли вчасно здійснити їх розсилку поштою.


Альманах "СКІФІЯ-2013-Зима" можна придбати післяоплатою (50 грн.), замовивши його у видавництві zeitglas@ck.ukrtel.net (при замовленні понад 5 додаткових примірників, вартість кожного становитиме 35 грн.)

 

Авторські твори приймалися до розгляду редакції: до 31 грудня 2013 року.

Кожен автор спершу надсилав  на розгляд редакції текст твору(ів), обов`язково короткий біографічний нарис (українською мовою), зазначаючи рік народження, публікації, книжки, веб-сайт.

 

Опісля розгляду, авторові  схваленого тексту (тів) було надіслано офіційний лист запрошення.

 

Авторський примірник «СКІФІЯ-2013-Зима»

гарантовано буде надіслано автору в Україні (іноземним авторам надсилається опісля сплати поштових витрат), по виходу в світ.

 

 

 

Дякуємо всім авторам-учасникам за Вашу участь у спільному проекті.**

З повагою Олександр Апальков, видавець.

Увага!

Кожний автор, твори якого друкувалися на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas», або на сторінках тематичних альманахів, має право на видання власної книги з 30% знижкою видавничих витрат.

 

Попередні випуски  деяких альманхів "СКІФІЯ" ще можна придбати післяоплатою (50 грн.), замовивши їх у видавництві zeitglas@ck.ukrtel.net (при замовленні понад 5 додаткових примірників, вартість кожного становитиме 35 грн.)

Коли замовлення призначається для бібліотек, вартість кожного примірника становитиме 30 гр.

(У цьому випадку слід придбати не меньше 3-х примірників. Можливо різних видань.)

 

 

 

 

Уривки творів із альманаху  

«СКІФІЯ-2013-Зима» 

 

І літо, і осінь ще втішаться,
минуться зимові ці дні,
негода й мороз як не бісяться,
буяє любов у мені.

Роки мої всі запорошені
гріхами в сум’яттях бажань,
та дні всі мої ще не скошені
й гріхів тих ніскільки не жаль.
Я буду любити не зношено
тебе, моя рідна, завжди.
Приходить любов без запрошення –
розмай-оберіг від біди.

 

Комісарук Володимир 

 

"– Ой доню, чує моє серце щось лихе. Тому й боюся відпускати тебе на ці свята з твоєю ненормальною компанією.
– Ну що ти, мамцю, в такому мінорі? – з усмішкою заперечила матері Дарина. – Ми ж усі – дорослі! Зрозумій, треба ж якось «видірватися» від очманілих лекцій в універі…
– А, може, ти б з’їздила на село до бабусі? Провідала б стареньку й скрасила її самотність на восьме березня?..
– Ти що?!. Я там здохну від нудьги! А ми зібралися покататися на лижах, доки ще багато снігу в лісі. Марек каже, що на всіх лиж вистачить.
– А батьки Марека що скажуть, коли ви завалитесь таким гамірним гуртом?
– Батьки Марека відпочивають в Єгипті, гріють боки на морському узбережжі.
– То візьми з дому щось з наїдків.
– Марек каже, що у них на віллі всього вдосталь.
– Ну гляди ж мені, Даринко, поводься там чемно.
– Бу здє!.. – козирнула рукою до голови й подалася збирати спортивні речі.
…Четверо київських однокурсників п’ятого березня лише під вечір добралися на машині Марека Козія до вілли його батьків. Приміщення довго не опалювалось, тому було в кімнатах холодно, хоча Марек і включив систему опалення. Взялися «зігріватися» спиртним, закусуючи тим, що закупили в гастрономі. А то й просто сигареткою, начиненою «травкою»…

 

Кульбовський Микола 

 

 

Запах Зими бентежить душу,
Вона прийде до нас в неділю,
Шукати теплі речі мушу
І зустрічати з хлібом й сіллю

Будуть з мохеру рукавички,
Ялинка й за віконцем сніг,
У вечорі вірші Павлички
Читаю і валюся з ніг.

Сироткіна Марія 

 

 

...Букви пахнуть натхненням,безсонням і трунком, 
Слово пахне ялинкою, роком Новим.
Закружляла сніжинка святим поцілунком,
Нагадавши про казку, про диво усім.

Я живу на планеті лелек і поезій.
Я у слові живу, ніби білка в дуплі.
Мені сняться фіалки і ніжні берези,
Які ходять за мною по рідній землі...

 

Гончарук Віктор

 

 

"...Наприкінці року вирішили директор і профком нагородити кращих робітників безкоштовними путівками на лижну базу в Карпатах. Хто поїде? Звичайно, молодь. Але одна путівка залишилась і вирішили віддати її нашому бухгалтерові Івану Васильовичу. Правда йому вже було під шістдесят, наступного року на пенсію збирався. Але ж працював він добре.
 –  Ну, не поїде  –  так онукам віддасть,  –  казали в профкомі.
Але Іван Васильович був неодружений, онуків не мав. До того ж у нього не було однієї ноги, наступив на протипіхотну міну в Афгані. Тому і не одружився, що соромився своєї інвалідності, до дівчат в молоді роки не підходив. Ходив на протезі, але так вправно, що ніхто не помічав. Іван Васильович путівку узяв і подякував..." 

 

Наслунга Влад 

 

"...Їх видно було здалеку, бо мій приятель – досить колоритний чувак. До речі, Роланд – це його справжнє ім’я. Роланд ІІІ. Колись його дідусь, Роланд І, приїхав у Радянський Союз вчитися на інженера, а за кілька років повернувшись на Кубу, лишив на згадку про себе двох дітей: дівчині із Донецька він подарував сина (Роланда ІІ), іншій, із Москви, зробив дочку. Потім, вирішивши не зупинятися на досягнутому, він наплодив ще цілу купу дітей у себе на батьківщині. Не знаю, як батько Роланда, сам він до дідуся не має жодних претензій, щеб пак! Мені, наприклад, щоб отримати такий гарний колір шкіри, довелося б кілька місяців не вилазити з Туреччини. До того ж, екзотична зовнішність не раз ставала йому у пригоді: під час навчання він дуже й дуже непогано підробляв у модельній агенції, потім – у нічному клубі. Зараз Роланд – серйозна людина з гарною освітою і престижною роботою. Ніхто не розуміє, яким чином це вдалося Манюні, але вона перетворила відчайдушного гультіпаку на поміркованого добропорядного члена суспільства, який, цілком приручений нею, покинув пити, на інших дівчат не звертає жодної уваги, їсть з Манюніних рук і вкладається килимком їй під ноги.
Манюня з цікавісттю зазирає у плетений кошик, звідки на неї блимає очима сіреньке пухнасте кошеня.
– Можеш назвати його Томасом! – Кажу я.
– Другого такого, як твій Томас, нема! – Вона тепло посміхається до мене. – До того ж, у Москві на нас чекає Макс. Але він не нявкає, а гавкає.
– Коли ти навідаєшся до нас, котяра? Без тебе там сумно. Приїзди і наведи шурхіт!
Ми з Роландом міцно обнялися..."

 

Андрієнко Світлана

 

"Бордюри – рівні. Шляхи – впорядковані. Балкони заквітчані квітами. Люди чемні та привітні. Тротуари миють з порошком! І продавець у пекарні посміхається. І цукерками в магазині пригощають. З коньяком!
А в повітрі тонко бринить струна чистої прозорої осені. П`єш її, ніби легкий солодкий «Гевюрцтрамінер». І живі зайці зранку плигають у центрі міста по зеленій галявині. І ворони каркають ввічливо. І автобуси ходять тютєлька в тютєльку. Навіть сміття на вулиці не видно. Пляшок там пустих, недопалків, різних обгорток – нема. А автомобілі – нібито тільки з мийки. Новісінькі. Правда, проїхало двійко якихось байстрюків на велосипедах і між собою – матюгами на російській. Ну, я здогадався - казахстанські німці. Совки. Шайзе – це по німецькому. По нашому ж – гівнюки!
…А на автобані, на обочині біотуалет стоїть. Заходь, користуйся безплатно. Правда, туалетний папір виявився вологим, у них теж є недоліки. Тому, хтось на російській мові, акурат під рулончиком, в трьох буквах своє відношення до цього недоліку виразив. А може й на українській було, не розбереш. Кирилиця. Хоча інколи, слова того штибу і у тебе самого з язика зриваються. От, к прімєру, нажимаєш на кнопку, але це уже в іншому туалеті, а сідало на унітазі починає навколо дірки крутититися і спеціальний тампон його дезинфікує. Ну просто …, ну, ви розумієте. Тобто, повний… і всьо тут.
…І поліції нема. За сім днів не бачив жодного поліцейського. Та що там поліції! На воротах кладовища читаю: «Dein Tot wird leben», тобто – як би ти там погано не жив, аби гарно вмер..."

 

Боклаг Олександр 

 

 "– Сиди! Я сам, – наказав Юлій і вийшов з машини. Михайлина сиділа, бо, по-перше, не знала як вийти з авто трьохдверного, була на задньому сидінні, по-друге, все рівно не змогла б купити ліки, не знала назви на польській мові, а по-третє не хотіла перечити й показувати характер в перший же день їхньої зустрічі. Сиділа. Юлій повагався, взяти палицю чи ні, не взяв, лишив руку вільною, закрив авто, пішов в аптеку. Михайлина вперше бачила зі сторони, як він ходить. Юлій не мав однієї ноги, тільки протез одягнутий на дуже коротку куксу, гірше йому давалися сходи. Повернувся, протягнув Михайлині пакет ліків, зігнувши рукою протез ноги в коліні сів за кермо.
– Тут подібне до того, що ти хотіла, – сказав.
Вона хотіла?! Не хотіла! Мусила, бо не могла дозволити собі захворіти. Приїхати з Києва в Лодзь, щоб тут пускати соплі? Михайлина прагнула зупинити застуду! Перші симптоми нежитю відчула ще в Варшаві..."

 

Киян Валія & Лоцький Юра 

 

Писатели возмущены подчас,
Что их ругает пресса беспощадно,
И, рояся в журналах каждый час,
Мёд похвалы в свой адрес ищут жадно.

По мне ж – хоть целый год в день изо дня
Пусть слышать буду брань я раз по десять,
И каждый, кто лишь вздумает, меня
Пускай ругает столько, сколько влезет:

Коль нет у вас завистников, врагов, –
То и поклонников, друзей не будет.
Пусть критики честят со всех углов,
Пусть кроют, и злорадствуют, и судят,

Устанут, отдохнут чуть, и ещё
Пусть побранят – оно не помешает:
Когда ругают – это хорошо;
Ужасно, коль совсем не замечают.

 

Пащенко Микола 

 

"Кума багато років мріє спокусити кума, та ніяк не наважиться. Кум вже став вдівцем, а сама вона, розуміючи, що починає старіти, вирішує діяти рішуче.
– А скажіть, куме, як ви ставитесь до сексу? – вживає сучасний термін і пускає лукаві бісики.
– Так само, як до польоту в космос, – поважно відповідає кум, не реагуючи на бісики.
– ?
– Ну, для мене вже і перше, і друге – справи однаково нереальні.
– Думаю, ви помиляєтесь. Зараз така наука, така розвинена техніка, – продовжує заглиблюватись в тему кума, невідомо на яку техніку натякаючи.
– Ех, кумасю. Та техніка долає силу гравітації, але існують вантажі, які не підніме жодна найсучасніша ракета, – зітхає кум, непомітно посміхаючись у вуса, і додає: – А тим більше застаріла модель".

 

Маляж Болеслав 

Как сумерки на плечи
Ложиться тишина
И время, как увечье
Не понято сполна.
Снежинки любят, небо,
Но отданы земле
И наши руки вечны
Во временной золе
И Золушка красива,
И смерть без помела,
Сильна у басни сила,
Да только жизнь – зола,
И, кажется, немого
У вечности тепла,
Поэзия красива,
Но все равно – зола.

 

Остролуцька Антоніна 

 

 

 "Уже давно он жил в общаге. Раньше с женою и собакой. Но, жена ушла. Осталась собака. И, хотя собак в городе было много, эта была особая. Звали её Муму. Сызмальства Герасим был потрясён повестью Ивана Тургенева. Вот, думал теперь печально Герасим, меня и звать как тургеневского дядьку… И собачку, как тургеневскую… И судьбина выпала мне схожая.
Собачка, пуделёк-трёхлетка, спала на кругляке коврика. Коврик тот связала ещё мать Герасима из лоскутков старых тряпок. Мать вязала их долгими вечерами в теперь уже далёком его детстве. Эх, вздыхал Герасим протяжно, и созерцал спящую Муму. Той что-то снилось, и она подрагивала правой задней лапкой. Дескать, ах, Герасим, оставь свои печали…
– Или собака, – ставила вопрос пальцем под ребро Герасима супруга, – или я?
Герасим уходил от ответа, сколько мог. Он силился погружением в чтение бесконечного гонкуровского дневника. Многотомник братьев-писателей Эдмона и Жюля достался Герасиму по наследству. Французский язык девятнадцатого века успокаивал нервы Герасима. Но под ребром саднило и пекло. Жена тыкала и тыкала своим маникюром, фашистка.
– Ты что, оглох?
– Не видишь, – бурчал Герасим, – я читаю.
– Я тебе почитаю! – И она заводила свою «пластинку»..."

 

Апальков Олександр 

 

 

Альманах "СКІФІЯ-2013-Зима" 
можна придбати післяоплатою (50 грн.),

замовивши його у видавництві zeitglas@ck.ukrtel.net

(при замовленні понад 5 додаткових примірників, вартість кожного становитиме 35 грн.)
Погортати та придбати електронну версію альманаха можна тут:
http://store.kassiopeya.com/


Довідки за тел. (04736) 36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net 

 



Журнал "Склянка Часу*Zeitglas" цим альманахом продовжує серію оригінальних листівок  молодих художників України.

 


Листівки можна придбати післяоплатою, за ціною 1 грн. (шт.). 

При замовлені понад 20 шт., вартість кожної становить 0,50. грн.



Другий випуск відкривають оригінальні листівки жудожниці Лисаковської Надії (3 види). 

 

 



Обновлен 21 фев 2014. Создан 02 дек 2013



 
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow