Альманах «СКІФІЯ-2014-Літо» (Проза, поезія, есеї, нариси) українською та російською мовами





«СКІФІЯ-2014-Літо»
(Проза, поезія, есеї, нариси)

українською та російською мовами.

 


 ISBN 978-966-2306-66-8

Упорядник: Олександр Апальков
Обкладинка - робота Євгена Гордієнка, використано фрагмент роботи жудожниці Марії Чепелевої.  
Тексти друкуються в редакціі авторі
 

До 11-го випуску альманаху  

«СКІФІЯ-2014-Літо»  

було запрошено 73 автори України та країн зарубіжжя.


Термін надсилання творів завершено 27 липня 2014 року.

Паперовий варіант альманаху  побачить світ у серпні 2014 року.


Автор надсилав текст (тексти) своїх творів спершу на розгляд редакції на адресу видавництва (на дискеті 3,5, CD, або електронною поштою zeitglas@ck.ukrtel.net) з обов`язковим коротким біографічним нарисом (українською мовою), зазначаючи рік народження, публікації, книжки, веб-сайт та повну актуальну поштову адресу (Призвище та ім`я по батькові, вулиця, № будинка та квартири, район, область, індекс, телефон, е-пошта). Опісля розгдяду надісланого твору або творів, кожному автору було написано окремого е-листа-відповідь.



Авторський примірник «СКІФІЯ-2014-Літо» гарантовано буде надіслано автору в Україні (іноземним авторам надсилається опісля сплати поштових витрат), по виходу в світ.

Дякую всім авторам, котрі взяли  участь у спільному проекті.**

З повагою Олександр Апальков, редактор альманаху.
** Довідки за тел. (04736) 36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net

 
Авторські примірники «СКІФІЯ-2014-Літо»
надсилатимуться  на вказану автороми адресу "НОВОЇ ПОШТИ".
Додаткові примірники - за ціною 50 грн. можна замовити в редакції.
При замовлені понад 5-ти додаткових примірників, вартість кожного
становитиме 40 грн.

 Електронний варіант книги можна буде переглянути та придбати на сторінці:

http://store.kassiopeya.com/product_info.php?language=ua&products_id=1337

 

Кошти з продажу книг йдуть на видання літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas". 

Минулого року припинили своє існування такі знамениті часописи як «Вітчизна» та «Сучасність». Закрилися також «Київська Русь», «Реальность фантастики», «Арьергард»…

У 2013-м журнал «Дніпро» виходив у світ лише в електронній версії.

Із щомісячника перетворився на двумісячник «Всесвіт». Щокварталиником став «Кур’єр Кривбасу»... Аж один раз на рік - «Донбасс»?

 

Втім, журнал "Склянка Часу*Zeitglas" виходить мпостійно й вчасно із 1995 року. Поки що ми жодного разу не "підвели" наших передплатників.

 

Тож, сподіваємося на Вашу небайдужість.

 




ПРОХАННЯ ДО АВТОРІВ:

Будь ласка, сповістити редакцію про бажану кількість примірників, аби ми змогли вчасно здійснити їх розсилку поштою.

АВТОРИ АЛЬМАНАХУ  
«СКІФІЯ-2014-Літо» 

 


Апальков Олександр

Артурова Сивілла

Блонський Степан

Боровський-Клюєв Валентин

Верлан Ірина

Виноградська Галина

Вовнянко Анатолій

Войновська Тетяна

Галета Юлія

Грушко-Колінько Зінаїда

Даник Володимир

Даніленко Наталія

Дорош Алла

Драндар Олександр

Жарікова Єлизавета

Журенкова Лариса

Жусєв-Полтавський Іван

Зінь Зоряна

Зоря Світлана

Іваніцька Тетяна

Камінська Наталка

Киян Валія & Лоцький Юра

Князький Орест

Ковальчук Інна

Кожевник Світлана

Комісарук Володимир

Корецький Віталій

Корсунська Тамара

Костюк Світлана

Кукурєкін Юрій

Кулаковська Ірина

Куляша Ольга

Малиновська Людмила

Мамчич Олена

Матвієнко Ольга

Миргород Світлана

МихайлоВ

Михайлова Вікторія

Москалець Микола

Мошенський Сергій

Наслунга Влад

Небесний Сергій

Нечипельський Назар

Олеш Віра

Олійник Максим

Пащенко Микола

Пироженко Юрій

Поїзник Валентина

Расинська Євгенія

Рейцен Євген

Римаренко Катерина

Розовик Ірина

Савченко Володимир

Сахно Олександр

Семчук Дарія

Сироткіна Марія

Скаченко Владлена

Стременна Ніна

Субота Микола

Таран Валентина

Твардовська Ірина

Тимчук Володимир

Топчій Алла

Ушкал Володимир

Ущапівська Тетяна

Фещук Вікторія

Хмарний Дмитро

Царьова-Форост Раїса

Церна Ганна

Черній Мирослава

Шевернога Маргарита

Шокотько Алла

Щербань Оксана

 

Уривки творів із альманаху
«СКІФІЯ-2014-Літо» 

 

Нуртує, вирує життя перехрестя,
і людський, і Божий – всьому є терпець,
в гонитві за щастям не платять безчестям,
в гонитві за сексом не палять сердець.
Всім хочеться жити без заздрості, лесті.
Якщо ти людина, то будь же взірець! 

 

Володимир Комісарук, стор. 5. 

 

" Жила-была маленькая звёздочка с  большими серо-голубыми глазами. У неё были любящие папа и мама, а ещё бабушка – Анна Александровна, врач. Родители и бабушка Аня учили звёздочку добру, рассказывали много интересного о жизни, как вырасти и стать настоящей большой светлой звездой.
Здорового и  счастливого ребёнка невозможно представить малоподвижным. В нашем сознании подвижный ребёнок – более здоровый, чем проводящий время на диване в просмотре развлекательных ТВ-программ или уткнувшийся в монитор персонального компьютера..."

 

Юрій Кукурєкін, стор. 41. 

 

 

Хоть мы убийственно логичны –
Вот дама бубен… дама пик!
Но все-таки на фронте личном
Порой заходим и в тупик.

А иногда и снег не тает,
Хоть солнца пыл и не утих.
Женская логика бывает
Сильнее… логик остальных! 

 

Володимир Даник, стор. 46.  

 

"...Франка любила суботу. Їй подобалося прокидатися перед світанком, коли вулиці ще були сірими та ніжними. Вона довго снідала, а потім прибирала у своїй невеличкій квартирі, яка знаходилася під дахом. Зробивши всі заплановані справи, дівчина знову заварювала собі каву та витягала з книжкової шафи старенький атлас Німеччини. Цей атлас подарувала Франці її бабуся, саме перед тим, як дівчина залишила своє дитинство у маленькому селі у Альпійских горах та переїхала вивчати архітерктуру до незнайомого Франкфурту..."

 

Вікторія Михайлова, стор.56.

 

 

Я народилася з твого ребра, 
А нині, як у тебе іменини,
Мені признатися якраз пора,
Що ти мій Бог і ти… немов дитина!

 

 

Тамара Корсунська, стор.150. 

 

 

"...Коли Сергій одружився, стало трохи легше. Невістка Зіна допомагала у всьому, та й характер мала злагідний, одразу стала своєю в родині. Сапає на городі чи сіно горне – співає, годує домашню живність, корів доїть – примовляє лагідно, а як їсти готує чи в хаті прибирає, то так весело щебече, що у всіх посмішки з’являються і настрій гарний. Одна Катя не любила невістки, обзивала Зіну «пампухою», бо та була маленька і пухкенька, на відміну від високої та худої Катерини. І в очі сміялася: «Ти, Зінко, недотепа! Не могла чоловіка кращого знайти, не такого селюка, як мій брат? Хоча куди тобі з твоєю зовнішністю… От я вийду заміж тільки за багатого!»

 

 

Маргарита Шевернога, стор.127.

 

 

А ти придумай нашу зустріч…
Хай буде дощ і мокрий Львів…
А вечір зоряну присутність
Окреслить містикою див…

І попливе в повітрі вогкім
П’янкий знайомий аромат…
Ти будеш пити каву чорну,
А я – гарячий шоколад…

І в парк нічний несміло ступим,
В твоїй руці – моя рука…
Придумай, серце, нашу зустріч…
Бо я придумаю сама… 

 

Віра Олеш, стор. 209.

  

 

"–  Геть, мені із хати! Голодриги! Щоб і духу вашого тут не було! Геть!– репетувала на всю околицю ще не стара Романиха.– Шалава приблудна! Вон! Вон, щоб очі мої тебе не бачили! Вилупків своїх прихопи!
–  Сусідо, а сусідо, втиштеся. Не гнівіть ні Бога, ні людей. То ж ваші внуки,– благала з-за паркану молодиця.– То ж ваша кров, що ви таке кажете.
–  Морду заткай! Замолода мене повчати! Знаю, що кажу!
–  Та Бог вам певне пам’ять забрав, як ви так можете клясти своє...
–  Яке там своє! Яке!? Хоч рисочку у котрому байструку мою ти бачиш!? Бачиш!?
–  Господь із вами, що ж такого ви вигадуєте?
–  Не мої то внуки! Не мої!
–  То ж більше їх ви й не маєте, що ж таке вигукуєте? Чого причепилися до невістки? Скільки літ вона у вас! Чи почув од неї хто погане слово про вас? І годить, і доглядає, а що вже натерпілася од синочка вашого то одному Богу відомо...
–  Що!? Що ти там гавкаєш!? Як би була добра жінка, то чоловік дому б тримався!
–  Ваш син та й дому? Дивина! Дурниць не кажіть! Ви ж таки поважна жінка, щоб дурниці такі виговорювати! Внуки ж чують усе! Отямтеся!.."

 

Зоряна Зінь, стор.185 

 

 

Я – колись повновода ріка
З кожним днем все втрачаю краплини,
І в піску моє русло зника,
І поранена пам‘ять
Болить щохвилини.
І відходять кудись береги,
Мої друзі стають ворогами.
Та не хочу лишати борги –
Перед совістю
І перед богами.
Мою душу заковано в лід,
Вона плаче неначе дитятко,
Та я вистоять мушу,
Бо маю залишити слід,
Із якого напившись,
Не станеш козлятком.
Бо я вірю, що скреснуть
Замулені води,
Крізь каміння проб‘ється трава,
Переможе дух правди й свободи,
Що у серці моїм ожива.

 

Алла Топчій, стор. 264.  

 

 

"... В моей молитве – бесконечность, в седых свечах – обрыва смех, безумен мир, всеядна вечность, продажна сущность, вязок грех. Заснежен путь, далек и невредим, в пустынях боли нет уже в помине, ты ненавидишь, но еще любим, и повторяет вечность твое имя. Ликует жизнь, ответов не спросив, так робок луч всесильного заката, звучит, играя, сладостный мотив, но чует сердце колокол расплаты... "

 

Олена Мамчич, стор. 284.   

 

 

Кори „коричневых”, и „красных” костери
(А костерок когда в лесу разжёг – не помнишь...).
Корытце грязное, корысти – что с дыры
(Работка не в дыму, однако не надомна ж!..).

Домой придёшь устал – на чём висят штаны:
На службе тож не шёлк – одни сплошные шишки.
А надо тут ещё, в отсутствие жены,
Детишек поласкать, и полоскать бельишко!..

 

Микола Пащенко, стор. 272.  

 

 

 

"... – Доброго ранку! Під’їжджаємо. Здавайте, будьте ласкаві, білизну. Не бажаєте чаю, кави, солодощів?
– Так, чаю, будьте добрі, дві скляночки, – промовила Галинка і смачно потягнулася. За вікном крізь швидко мінливі сосни зачинав пробиратися світанок. «Білизна снігу зовсім не робить ночі страшними», – подумала панянка, – «і, значить, кожні найтемніші ночі можуть бути і ясними», – завершувала свої аналогії і кинула оком на сина. Той коротенькими вдихами легенько посопував. Вглядаючись матуся прагнула вгадати усмішку на його обличчі…
– Я… я…, ну це…, я – вагітна..."

 

Володимир Тимчук, стор. 311. 

  

 

Зачем мне это притяжение,
И этот мягкий взгляд – зачем?
Я – из другого поколения,
Мой мир вокруг и слеп, и нем.

Но в понятом давно и нажитом,
Знакомом мире наяву
Я не хочу считаться гаджетом,
Любовь проектом не зову.

Из прошлого манит рассветами,
Где вся в черемухе весна,
И потому совсем не сетую,
Что я на Вас обречена. 

 

Расинська Євгенія, стор. 337. 

 

 

"... Вони сказали, що йдуть вже другий день. Від учора, коли сонце щойно почало котитися за обрій. Тепер був пізній вечір, який буває лише посеред літа. Надходила ніч. Підкрадалася крок за кроком, аби напасти потім зненацька і зафарбувати крони густолистих дерев світлом ліхтарів у темно-жовте. Співом зайшлися коники. На траву впала роса. Ці ночі добрі для повертання з прогулянок. Теплі і молоді. Край сонного містечка, більше схожий здалеку на невелике село, що тісно притулилося до районного центру багатшим боком, лишився далеко позаду. Напередодні вони обійшли цю околицю декілька разів навколо, лише зараз наважившись вийти у поле, де, власне, і зустріли мене. Самотньо блукати на запашних луках, котрі твої ноги здавна знають так добре, як кінчик язика зворотній бік щелепи, надто страшно не буває. Лише дивно іноді..."

 

Юлія Галета, стор. 362. 

 

 

Найкращий абзац зі своєї судьби
Сьогодні беру за жагучу молитву:
Люби мене, мила, молюся, люби,
Та так, щоб я виграв найклятішу битву.
На дев’ять голів у найбільшої з кривд
І програш од них нині маю на оці,
А шанс мій, що в битві стоїть, мов бескид:
З любов’ю ми завжди на праведнім боці…

 

Орест Княжький, стор. 378. 

 

"Я ехал из Франкфурта поездом. Интер-Сити. Вагон переполнен. Второй класс. Пахнет синтетикой и чем то вкусным. Немцы едят невсебя. Туалет занят постоянно. Об этом извещает красная лампочка, лицом к пассажирам.
А поезд мчится. Вот закрой глаза и – летишь над землей. За окнами вечер. Ноябрьский. Темный.
Слышу русскую речь.
Сидят несколько пожилых людей.
– Что ты там gesehen, – спрашивает мужчина с орлиным носом седовласую женщину. И дальше разговор идет по- русски. Громко. Без уничижительного к себе отношения. – Нет, в Германии вы не найдете хорошего карпа. Будет то синий, то невкусный. А я знаю... На одном озере. Пальчики оближешь. И курей я не покупаю в магазине. Там бройлеры. Их кормят обманом. Они быстро растут. Начнешь их варить – из килограмма остается треть. И то синие, как ультрамарин. – Мужчина окончил.
Женщины начинают что то возражать. Но не долго. Мужчина не из того сорта, кто сидит скучая. Он склоняется к выцветшей старухе в ряду напротив, и говорит, ближе к ее уху. Желтому и торчащему из жидких бесцветных волос.
– А вот в румынских гетто не умерщвляли.
– Что? – переспрашивает она.
– Говорю, что в румынских гетто не убивали.
– Правда?
– Правда. Я читал. Нет, люди умирали и там. Но своей смертью..."

 

Олександр Апальков, стор. 394. 

 

 


Авторські примірники «СКІФІЯ-2014-Літо»
 будуть надсилатися  на вказану авторами адресу відділення "НОВОЇ ПОШТИ".
Додаткові примірники - за ціною 50 грн. можна замовити в редакції.
При замовлені понад 5-ти додаткових примірників, вартість кожного
становитиме 40 грн. 

 

 

У видавництві «Склянка Часу*Zeitglas»
можна придбати опередні випуски альманаху "СКІФІЯ" 

 

 

(Перший випуск альманаху "СКІФІЯ", 2000 рік.)

 


Попередні випуски деяких альманхів "СКІФІЯ" ще можна придбати післяоплатою (50 грн.), замовивши їх у видавництві zeitglas@ck.ukrtel.net (при замовленні понад 5 додаткових примірників, вартість кожного становитиме 35 грн.)

Коли замовлення призначається для бібліотек, вартість кожного примірника становитиме 30 гр.
(У цьому випадку слід придбати не меньше 3-х примірників. Можливо, різних видань.)



Увага!

Кожний автор, твори якого друкувалися на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas», або на сторінках тематичних альманахів, має право на видання власної книги з 30% знижкою видавничих витрат.





 

 



Обновлен 15 сен 2014. Создан 12 мая 2014



 
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow