Пам`яті друга




 

Міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas» з сумом сповіщає, що на 66-му році раптово пішов із життя Карл Вольфганг Шелнбергер.

 

Із 1998 року пан Шелнбергер був співзасновником та активним співдіячем журналу. Невтомний шукач молодих  талантів серед українських митців, він прагнув чим швидшої інтеграції нової України в європейську спільноту.

 

Провідний фахівець в галузі  управління економіки із першого року української незалежності, він був запрошений консультантом до уряду Вітольда Фокіна. Втім, запропонована Шелнбергером програма дій видалася занадто радикальною. На думку Шелнбергера, аби позбавиться корупції та тягаря бюрократизму, слід було ще тоді (1991 рік) у всіх посадовців (незалежно від рангу) відібрати печатки, у триденний термін!.. А того, хто не зробить цього  слід прилюдно розстріляти…

 

Звісно, посаду радника він полишив...

 

Затим – декілька спроб допомогти налагодити (через так званих представників народу – народних депутатів Верховної Ради – співпрацю українським підприємствам вийти на ринки Німеччини та Нідерландів… Нардепи приїздили на його запрошення  до

Європи. Їздили по підприємствах, виголошували промови, піднімали тости… Поверталися додому, й все забувалося…

 

 

От тоді, 1998 року він долучився до журналу «Склянка Часу*Zeitglas». І відтоді ми співпрацювали напружено, але продуктивно.

Карл не лінувався, знаходив час у своєму, завантаженому справами розкладі, аби  брати участь у чисельних українських культурницьких форумах. Ми багато подорожували Україною. Проводили зустрічі із творчими людьми.

Пошук талановитої молоді. Нові плани...

 

Карл-Вольфганг уважно й постійно стежив за розвитком сучасної світової літератури. Такої, понадміру величезної бібліотеки, як у його домі, я не бачив у жодного іноземця. Долучившись до журналу «Склянка Часу*Zeitglas», він всотував у себе силу-силенну знань із історії української та російської словесності. Не було жодної німецькомовної розвідки, новинки про літературний процес на компакт-дискових носіях, котрий би він не придбав і не передав мені дублікату. Він міг цитувати просторі уривки з Шевченка, Франка, Пушкіна, Бродского, Довлатова, Аксьонова, Пелевіна та інших. Долучався до коректури перекладів сучасних українських, частково зовсім невідомих широкому загалу авторів, на німецьку мову. В останній рік працював над перекладом роману видатного українського письменника Анатолія Крима  «Труба». Вів перемовини із видавництвами Німеччини та Австрії про друк цього твору окремою книгою.

Він любив музику Роллінг-Стоунз. Мав незбагненне почуття гумору. Вмів блискавично вразити доброго співрозмовника доладною веселою тезою, а недоброзичливця –  саркастичною ескападою. Як випускник престижного університету і вишуканий спеціаліст,  був дружнім із багатьма видатними особистостями Европи, Сполучних Штатів, Китаю. Володіючи десятком мов – спілкувався без перекладачів, що підсилювало його не абиякий шарм.

 

 

Ось, хочу навести  відповіді Карла Шелнбергера на запитання кореспондента газети “ДЕННЬ” Е.Бруслиновського:

 

1. Чому я разом з Апальковим видаю “Склянку Часу*Zeitglas”?

 

З самого початку – мрія-фантазія, сьогодні – спогади про те, скільки кожен з нас бажав і зробив, навіть малими зусиллями, якщо він того прагнув і прагне, коли він лише зворушить свою власну душу. Скільки «Якості» малими грошима. Але найперше – моя дружба з Олександром Апальковим, моє захоплення його ентузіазмом, бажанням не залишити на одинці того, хто віддає себе справі на повну викладку. Його впертість та надійність. Без його нині наша Склянка не мала б ніяких шансів. Він постійно переробляє Склянку, переінакшує, якщо хочете, і не стомлюється звертатися до мене за порадою, допомогою чи співдією.

 

2. Чому в Україні?

 

Я вже і сам не знаю. Це ж почалося, коли впала стіна, було тоді почуття, що Європа  простирається ж-таки далі за Дрезден та Краков.  Можливо бажанням-відчуттям пошуку Європи? Можливо – історія, котра раз-пораз зіштовхувала нас з Україною. Прагнення відкриттів? Напевне – почуття, відкрити дещо, нехай трішки, дуже мало, але ж –хоч що-небудь зрушити. Знову і знову з відчуттям, що зроблено мало. А…, дарма; скільки б не робив, – все мало. Відчуття – скільки багато добрих справ може залежити від мене …

 

Чи побудували ми мости дружби між нашими країнами? Я не знаю. Раніше у мене було відчуття, що скажімо я, побудував місток до Олександра, а він до мене ще  прадавно, колись.. Просто він – мій бідніший за мене брат! Ні, не “Склянка Часу” побудувала містки скажимо між ним та мною, ці містки побудувало моє захоплення “Склянкою Часу”.

Тому мені дуже легко відповісти на це Ваше питання про містки; чи міцні вони, чи тимчасові; можна стати другом і розірвати дружбу, але як розірвати братство? Можливо інколи життя затирає тебе рутинністтю, але коли він зателефонує… Кріз час – брат є брат.

 

Хто знає, чи “наші народи” зможуть так ставитися один до одного. Тут я не дуже певний. Значно краще було б, аби все більше і більше людей, людей таких як він та я, зустрілися,  та ставилися б одне до одного як брати, не оглядаючись на те, хто вони; українці, росіяни, німці, чи такий як я – австрієць. Нічого не ускладнюючи, без усяких мультикультурних реляцій, без ніяких “ не дивлячись на” – просто йти одне до одного.

 

3.Що ж до наших планів?

 

Я би хотів бачити більше молоді у нашому зшитку, у котрих ще не згустилася зажиріла кров, котрі живуть живою історією, котрі б ще кидали вогонь у наш журнал і тим самим перекидали той вогонь до нас – іноземців.  Тож, саме з цієї причини, я вважаю “Склянку Часу” грунтом, по якому піде обмін художниками, графіками, скульпторами: адже – нас розділяє дуже сильно, але по-суті не грає ніякої ролі, – мова.

Можливо я бачу все це дуже спростовано,  і скажімо, шлях мого брата Олександра якраз і є – пошуки у слові, це важкий шлях, і, скоріше,  – езотеричний.

Тож, прагнемо разом шукати нового: переробляти “Склянку Часу”, ніколи не втрачаючи духу. Створювати повсякчас новій зшиток, нові книги, знаходити нових друзів – там та тут, запалювати нові вогні. При цьому – не дати згаснуть старим.

 

Ваш Карл Вольфганг Шелнбергер

 

Світла пам`ять про цю дивовижну людину, австрійця за паспортом, людину всесвіту за духом, залишиться в серцях багатьох українців, росіян, людей інших національностей. Особливо, сподіваюся, – серед авторів нашого журналу.

 

Олександр Апальков.

 

http://cs535208.vk.me/u38755253/video/l_25beb1af.jpg

 



Обновлен 04 сен 2014. Создан 17 июн 2014



  Комментарии       
Всего 5, последний 3 года назад
Володимир Комісарук 17 июн 2014 ответить
Прометей подарував людям вогонь і вони на сьогоднішній день його зберегли, хоч не завжди мудро ним користувалися і користуються.
Хай ніколи не згасне світле полум'я дружби і миру Zeitglas, яке запалив Карл Вольфранг ШЕЛНБЕРГЕР і світла пам'ять людей про його гуманне гуманістичне подвижництво.
roksolanam 19 июн 2014 ответить
Щирі співчуття Олександру Володимировичу і всім нам, "склянківцям"... Вічна пам'ять!
valeria27 27 июн 2014 ответить
Александр, Ирина, примите глубочайшие соболезнования по поводу такого несправедливо раннего ухода в мир иной вашего друга-брата, сподвижника, соратника, прелестной и притягательной (даже на расстоянии, издалека) личности. Разделяю с вами эту утрату, прочувствовав всю глубину и широту ваших отношений и общих деяний по вашей достойной и яркой заметке памяти друга. Утешение в том, что такой замечательный человек всё-таки был в вашей жизни - и да пребудет в вашей (и нашей!) памяти, пока мы живы. Это - не мало. Продолжайте общее дело. Валерия Влащик (П.В.Я.), Мариуполь.
Віктор Ох 03 авг 2014 ответить
Світла пам'ять про світлу людину!
Елена Соколова 14 сен 2014 ответить
Удивительно! Стоит в глазах Шелнберг - весёлый (иногда немного язвительный), любящий жизнь (активный, интересующийся всем и вся)... И всё. И нет человека.

Пусть ему будет Царствие Небесное.
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow