Анатолій Буртовий - живописець і графік.
Народився 1961 року в селі Гулі, Миронівського району на Київщині.Навчався у Дніпропетровському художньому училищі та Київському поліграфічному інституті на факультеті Книжкова графіка. Член Національної спілки художників України з 1993 року.
Приємно, що опісля першої персональної виставки у музеї Т. Г. Шевченка, у Каневі 2002 року, художника знову запрошено до новоствореного галерейного приміщення цього державного, знаного у всьому світі Українства закладу.
І, хоча, на презентацію наовї культурницької події зібралося небагато представників конівського культуртрегерства, старт свята живопису відбувся. Звісно, працівникам такої поважної наукової ( а музей Шевченка у Каневі є саме науковою установою) слід долугіше вести роботу з поширення інформації про неординарні події. Адже, виставка робіт Анатолія Буртового і є такою! Втім, давати поради - справа невдячна й не нова на теренах нашої спільноти...
Тож, повернемося до суті події:
В роботах, принаймні, виставлених - дарма шукатиме глядач сентиментально-втішливих контрастів фарб та тем. Навіть неозброеним оком видно, що творчіть художника Буртового поєднює у собі традиції іконопису та українського народного мистетства школи Михайла Бойчука.
Цей керунок супроводжує художника через усі представлені на виставці роботи. Шкода, що основні твори з "НОВИНОК" організатрами та "кураторами" розташовано на підставках-прямокутниках, задрапірованими у чорне, на чорному тлі завішаної фронтальної стіни...
Однак, попри це, глядачем сприймається й всотується захоплення майстра пензля пра- та -історичною тематикою: від першозгадок про нашу нинішню країну, через епоху Трипільської культури, страродавньої Русі, монголо-татарської інвазії - аж до сьгодення...
Не полишае байдужим і жанр побутової картини.
Помітно і прагнення художника надти особливого значення кольру.
Як зазначав Григорій Міщенко у публікації журналу "Сучасність" - дійсно, Анатолію Буртовому, як одному із небагатьох наших сучасних майстрів фарбовтілення, притаманне відчуття сакрального, головним чинником якого є домінанта символічності, яка складає, вже сама по собі, безмежну тему для художнього перевтілення нашого буття.
Вже зазначалося вище, - саме символіка, реалізована прийомами Буртового у новій серії його робіт, відіграє не лише роль стимулятора для впровадження ідеї на полотні, а й провокації виникнення ідеї у свідомості людини, котра споглядає роботи майстра.
Тож, побажаємо художнику здоров`я та подальших здобутків. А всім нам - глядачам - нових відкриттів його замислів та розширення своїх роздумово-насичених збагачень духу.
Олександр Апальков,
редактор журналу "Склянка Часу*Zeitglas"
