III-й міжнародний поетичний конкурс "Чатує в століттях Чернеча Гора"
Завершено прийом творів на III-й міжнародний поетичний конкурс "Чатує в століттях Чернеча Гора"
Це літературне змагання поетів має відбуватися відповідно темі громадянського віршу «Обніміться ж, брати мої» і полягае у висвітленні проблем подолання духовної та політичної кризи України та пошуку її місця серед інших держав. Редакція міжнародного журналу "Склянка Часу*Zeitglas" та члени конкурсного журі радо ознайомлять широке коло читачів з найкращими зразками сучасної поезії, котра не знає утисків кордонів та цензорів.*
Умови конкурсу:
мова написання — українська або російська;
обсяг твору - обмежується "повними" двадцятьма рядками ( п`ять класичних чотиривірши "четверостиший") Твори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ вік учасників — не обмежений. кількість творів — ОДИН!
Термін подання творів завершено30 травня 2015 року
* будь-який автор міг надіслати лише ОДИН власний твір.
редакция СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
- короткої біографії автора (із зазначенням року народження та вірно поданої поштової адреси автора: Прізвище та ім`я по батькові, вулиця, номер будинку та квартири, місто, поштовий індекс, номер телефону).
* тексти повинні надсилатися е-поштою zeitglas@ck.ukrtel.net та у роздруковані на папері з доданням електронної версії /CD, або по е-пошті/ в програмі Word або RTF (12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) *
*прозові твори до розгляду не беруться.
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Тексти надсилалися на електронну адресу: zeitglas@ck.ukrtel.net із позначкою «Поетичний конкурс ».
Пересилка роздрукованого тексту на папері за власноручним підписом автора обов‘зкова на адресу редакції: «Склянка Часу*Zeitglas» Вул. Шевченка, 31/32, м. Канів, Черкаської обл. 19000
Автори трьох найкращих поезій будуть відзначені нагородами. Іх твори буде перекладено на німецьку мову та опубліковані на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas"
Інші, відзначені за рішенням конкурсного журі роботи, будуть публікуватися на сторінках нашого журналу та літературного альманаху «Скіфія».
УВАГА!
Опісля терміну прийому творів (30 травня 2015 ) буде видано друком ВІСНИК III-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора". Кожен атор-учасник зможе замовити й отримати його поштою. В такий спосіб автор може долучитися до обговорення усіх допущених до конкурсу творів на цьому сайті. (Бажано назвати три кращі твори та їх авторів). Цю інформацію врахує журі.
Цього року буде ВПЕРШЕ відзначено дипломом й автора, твір якого набере найбільший рейтинг оцінки прямого обговорення у КОММЕНТАРЯХ на цьому сайті.
Остаточні результати конкурсу буде оголошено у третій декаді липня 2015.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net
У визначений термін до редакції журналу "Склянка часу*Zeitglas" надійшло загалом 2524 твори сучасних авторів з України та зарубіжжя. До конкурсного розгляду було узято 120.
Автори та назви творів III-го Міжнародного конкурсу
Що ВІСНИК III-го Міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора". Може придбати кожний атор-учасник, замовивши його примірник ( примірники) в редакції й отримати його поштою. В такий спосіб автор може долучитися до обговорення усіх допущених до конкурсу творів на цьому сайті. (Бажано назвати три кращі твори та їх авторів). Цю інформацію врахує журі.
Вартість пимірника 50 грн. + поштові витрати (25 грн.)
оплата - по отриманню посилки, на пошті.
ВІСНИК III-го Міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора" видано малим накладом (для учасників конкурсу та членів журі)
Цього року буде ВПЕРШЕ відзначено дипломом й автора, твір якого набере найбільший рейтинг оцінки прямого обговорення у КОММЕНТАРЯХ на цьому сайті.
Остаточні результати конкурсу буде оголошено до середини липня 2015.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net
Увага!
Опісля обговорення усіх творів опублікованих на сторінках ВІСНИКУ, та визначення 20 кращих авторів, їх тексти будуть оприлюднені на цьому сайті для остаточного визнячення лідерів конкурсу.
Інтерв*ю О.Апалькова "Українському радіо" з приводу підсумків
Цього року буде ВПЕРШЕ відзначено дипломом й автора, твір якого набере найбільший рейтинг оцінки прямого обговорення у КОММЕНТАРЯХ на цьому сайті.
Цим автором (станом на 25 липня /день оприлюднення підсумків/) стала
Іськова (Миклащук) Олена.
Вітаємо переможців та лауреатів! Дипломи буде надіслано спец-поштою.
Дякуємо всім, хто взяв участь у конкурсі та в обговоренні. Сподіваємося, шо наступний ІV-й міжнародний конкурс "Чатує в століттях Чернеча гора" виявить ширше коло учасників, а переможцям принесе нові нагороди.
ВІСНИКИ минулих конкурсів:
(для докладного перегляду - натісніть курсором на зображення)
Бенедишин Любов / Україна/ (нар. 1964 р.) Поет, член Національної спілки письменників України. Друкувалась у всеукраїнських часописах, альманахах. Автор книжок: «Феєрія весни» (2000), «Крізь роки і сузір’я» (2002), «Вік Ангела» (2004), «По той кінець веселки» (2006), «…віще, неповторне, головне» (2010), «НОТАБЕНЕ. З нестримних нотаток» (2013). 2006 року вийшла друком поезій російською мовою «Как это было» у перекладах Валерія Черткова (м.Санкт-Петербург). Лауреат конкурсу «Золотий тризуб» (2011).
Більченко Євгенія /Україна/ (Нар. 1980 р.) Поет, прозаїк, перекладач. Філософ, культуролог, Арт- куратор. Доктор філософських наук. Член Національної Спілки письменників України. Авторка книг «Моя революция» (2009), «Жесть» (2010) т.і.
Пасенюк В`ячеслав /Україна/ (нар. 1949 р.). Поет, прозаїк. Член МСПУ. Твори публікувалися в журналах «Литва литературная», «Донбасс», «Вильнюс», «Радуга» т.і. Автор Книг: «Голос и больше ничего», «Образ жизни», «Объём и плоскость», «Паломник речи», «Ожидание дождя».
Лазо Сергій / Україна/ (нар. 1953 р.). Поет, драматург, прозаїк. Член Національної спілки письменників України та спілки журналістів. Автор поетичних збірок: “Динамит” (1992), “Провинция” (1993), ”Прямо в сердце” (1997), “Дождь под деревьями”(1999), ”Разлуки, встречи, расстоянья” (2001), “До и после” (2002), "Ти подобаєшся мені" (2003), "Магія кружіння" (2004), “Ты Та” (2007), «Майстри часу та ще чогось» (2011). Широко знаний поет-пісняр. Лауреат фестивалів «Шлягер» та «Пісенний вернісаж». Його перу належать такі відомі твори, як «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені», «Афіни-Київ-Істанбул», «Вперше», «Не йди» та багато іншіх. Серед виконавців пісень автора заслужені і народні артисти УкраЇни: В.Зинкевич, Т.Повалій, В.Павлик, О.Пекун, І.Бердей, дует І.Братущик та О.Хома, Н.Сумська, Гайтана тощо.
Апальков Олександр, /Україна/ (нар. 1961 р.) — Прозаїк, перекладач. Член НСЖУ. Головний редактор та видавець літературно-мистецьккого журналу «Склянка Часу*ZeitGlas». Твори публікувалися у періодичних виданнях України, Росії, Німеччини, США. Зокрема в часописах «Радуга», «Київська Русь», «Літературний Чернігів», «Свобода», антологіях та альманахах. Автор книг: «Два оповідання» (1998), «Нравы города Ка» (1998), «Не Боварі» (1999), «Deutsche Texte» (2000), «Львів-Луганськ-Біс» (2003), «Разложи танец» (2004), «Нотатки про дружбу» (2005), «Кизилови пропілеї», (2007), «Гришатин гріх», (2007), «Колючі дерева» (2012).
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas@ck.ukrtel.net
(Аудіо-файл (12 03 Apalkov.mp3) на стор: http://zeitglas.io.ua/file
супер! то ніхто ніколи й не шукатиме україномовних членів журі? що це за п'ята колона? у конкурсі, присвяченому Шевченкові, а не комусь там! перечитайте поему "Сон":
Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими ґудзиками:
«Де тьі здесь узялся?»
«З України». «Так як же ты
Й говорить не вмиеш
По-здешнему?» «Ба, ні, кажу,
Говорить умію,
Та не хочу». «Экой чудак!.."
так нікому й не дійшло, що російська мова в Україні зараз - це зброя ворога проти України?
може, тому що й організатори українською не володіють? (в умовах конкурсу повно помилок)
Доброго здоровя, членам жюрi, учасникам i органiзаторам III мiжнародного поетичного конкурсу. На мою думку, такий конкурс досить актуальний i надзвичайно допоможе для подолання такоi глобальноi проблеми, як недовiра, розпач, розчарування, гнiву народного. Бо боремося не тiльки вогнепальною зброэю, а й добрим влучним словом, дiлючись найдорожчим: власними думками, почуттями, якi формують людину, особистicть, власний свiтогляд. Саме даруючи частинку себе помiж рядкiв, i появляэться шалене бажання читати. Такi поетичнi збiрочки, являються великою колективною працею, для збагачення пустих душ i насиченням iх коханням до близьких i рiдних по духу, насамперед патрiотичного.
Господи, и здесь... где творится Святое дело, cсмешивают языки* и политику...- Не уже ли мало жертв? крови? ехидства*?...Да покажите, в конце - концов, свой талант! а не трогайте: Шевченко, Лесю Украинку, Лину Костенко... Драчи и Яворивские* Тягнибоки и Фарион*...сделали свою черную справу? разграбили и убили Украину, духовно в первую очередь, поделив - нас на элиту и холопов...развязав бойню на Донбассе, майданом идя в Безкмный-безкмный мир рабства западных дермократий*...- что общего с Духовном - разнузданная пропаганда насилия и человеконенавистничества...- Москаляку - гыляку, жидов - на ножи!.. Слава нации - смерть врагам ! Господи, Господи...да разве я в 90-х Строил такую Украину, а мои предки мечтали о Свободе, гомиков и лесбиянок, в жизни и политике...???!!! Не выдержал, простите, Христа Ради! Валентин Стронин - летописец. Донбасс. зона евро ада...
Шановний, пане Олександре i усi працiвники редакцii CЧ маю дуже велике особисте прохання : "Будьте ласкавi продовжте термiн подання творiв до третього туру мiжнародного поетичного конкурсу. Особисто я чекаю доки Захiдна Украiна, а точнiше Волинь розбагатiэ на принтер i диски. Не гарно якось вiдправляти твори електронною поштою, не пiдкрiпивши поштовою маркою i за порадою спiвробiтникiв iнтерполу в Польщi, щоб я придбала собi шоколадку, прошу приэднатися до моэi особистоi забави письменникiв Украiни: на робочому столi розмicтити маленьку баночку, в яку перiодично жбурляти копiйки вiд однiэi до пяти. Гляди разом на шоколадку назбираэмо." Наразi прошу вибачення, що не маю коштiв на роздрукування вiрша, що пiдтримуэ змiстовний звязок i на запис диска, тому дуже прошу продовжити термiн подання творiв, от коли б Ви приiхали б до мене особисто i побачили б асфальтну дорогу бiля мого дому i марки машин , що iздять пiд вiкнами, Ви б мене зрозумiли б. Добре, що хоч рiдний старший брат порадив шукати нового чоловiка по дорозi апоки буду "на*уй" ходити.
З повагою Краля Анастаciя
І чоловіка, "старого", "колишнього - теперішнього" - також не звинувачуйте. Дивіться у дзеркало й творіть.КРИТИЧНІ ДНІ ПРОЙДУТЬ, ЯК ЗАВЖДИ. А інтимне нехай залишається з Вами. Вище носа.
Опісля терміну прийому творів (22 травня 2015 ) буде видано друком ВІСНИК III-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора". Кожен атор-учасник зможе замовити й отримати його поштою. В такий спосіб автор може долучитися до обговорення усіх допущених до конкурсу творів на цьому сайті. (Бажано назвати три кращі твори та їх авторів). Цю інформацію врахує журі.
Цього року буде ВПЕРШЕ відзначено дипломом й автора, твір якого набере найбільший рейтинг оцінки прямого обговорення у КОММЕНТАРЯХ на цьому сайті.
Остаточні результати конкурсу буде оголошено до середини липня 2015.
Шановні організатори и члени журі! Я дуже вибачаюся, але в мене нема зайвих коштів, бо дуже скдладна грошева ситуація. Наша родина - це переселенці з Луганська і в нас ще є немовля, тому кожна копійка на вагу золота.
Уточніть, будь ласка, твори УСІХ учасників перелічених вище надруковані у збірнику, і назви робіт яких виділені жирним шрифтом і тих, що не виділені, чи будуть надруковані тільки переможці??????
Даник Володимир Олексійович*1957 р., м. Черкаси.БАНДУРА – ЦЕ ДУША ВКРАЇНИ…
Іськова(Миклащук) Олена Володимирівна*1983 р., с.Вербівці, Хмельницька область.Яблука
Копачинська Богдана Василівна*1971 р., с. Сільце, Волинської області. Змиває ніч одвічну втому дня
Кращі твори із лонг-листа:
Цизман Юлій, "Світлом" - 1 місце
Копачинська Богдана (без назви) - 2 місце
Майорова Галина "Крепкая семья - міцна держава" - 3 місце
Кращі твори:
Склянчук Анна Олександрівна"Обєднаймося брати мої"
Нестеренко Надія Вячеславівна “Між обстрілів є мрія”
Бритик Євгенія Україна
Ми повинні гордитись такими дітьми, які так переживають за державу
кращі твори*1)Калин Олена Володимирівна
*1989 р., м.Коломия. Івано-Франківська область.
На сердце тоска,2)Кот Лерія
*1997 р. с. Лизогубова Слобода, Київська область.
За Україну помолюсь3)Таран Валентина Михайлівна
*1948 р., м. Добропілля, Донецька область.
ОСТАНОВИТЕСЬ!..
1)Скакодуб Андрій Васильович
*1978 р., м. Ладижин, Вінницької області.
Туга..
2)Калин Олена Володимирівна
*1989 р., м.Коломия. Івано-Франківська область.
На сердце тоска
Шавновні організатори
III Міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора"!
Спасибі Вам за титанічну працю в плані організації конкурсу та підготовки і випуску вісника, який сьогодні отримала і прочитала.
Дійсно, автори водночас, як видно з опублікованих віршів, щиро та не ординарно підійшли до своєї участі в цій творчій події. Багато свіжих думок, пронизаних переживаннями серця, й аналітичних оцінок у поетичних україномовних та російськомовних строфах, які вартують уважного та вдумливого читача. Цікаво для мене було читати всі поезії, адже так відчуваєш відгук у душах інших творчих особистостей власних поглядів та переконань.
Про вірші учасників конкурсу
Звісно, умови конкурсу вимагають визначити тільки трьох учасників, але не можу не підкреслити, що по-особливому мене вразили і зачепили поезії таких авторів:
Бойко Олеся Миколаївна
*1970 р., м. Чернівці.
Єднаймося, брати і сестри
Влащик Валерія
*1949 р., м. Маріуполь.
Маріуполь
Гуменюк Марія Володимирівна
*1957 р., м.Тернопіль.
Розмова з Шевченком
Кара Олександра (SANDRA KARYY)
* 1947 р., м. Каменець-Подільський
РУШНИК ДЛЯ ТАРАСА
Кіпніс Єлизавета Наумівна
*1942 р., м.Лозова, Харківська область.
Слово Тараса
Князький Орест Миколайович
*1944 р., в с.Карапчів на Буковині.
Сучасна балада про раси, ратаїв,
«голих королів» і слово Тараса
Коломійченко Тетяна Омелянівна
*1938 р., м. Вільногірськ, Дніпропетровська область.
МОЛЮСЬ, ТАРАСЕ, ЗА ВКРАЇНУ
Корсунська (Бевз)Тамара Олексіївна
*1947 р., м. Вінниця.
Уроки Кобзаря
Криловець Анатолій Олександрович
*1961 р., с. Вельбівне, Рівненська область.
Пересторога
Маковець Оксана
1959 р., Сіфорд, Вірджінія. США
ВІЧНОСТІ ТАРАС
Мандич Тамара
*1995 р., м.Генічеськ, Херсонська область.
Затягли Україну хмари
Міхалевський Віталій Цезарійович
1961р., м.Хмеьницький.
ТАРАС
Мішин Михайло Федорович
*1948 р., м. Запоріжжя.
КУДИ ЙДЕМО?
Обшарська Раїса Володимирівна
*1964 р., м. Чортків, Тернопільська область.
Вкраїно у терновому вінку
Пікас Любов Дмитрівна
*1961 р., м. Моршин, Львівської області.
МИ ВІДРОДИТЬ КРАЇНУ ЗМОЖЕМ
Рябініна Марина Анатоліївна
*1980 р., м.Черкаси.
Родная земля
Старченко Віталій Іванович
* 1947 р., м. Дніпропетровськ.
СПОВІДЬ РАБІВ
Тилик Ігор Володимирович
*1968 р. м. Київ.
АЛХІМІЯ ШЕВЧЕНКОВОГО СЛОВА
Яремчук Володимир Петрович
*1947 р., м. Долинська, Кіровоградської області.
Тарас великий ниву нам засіяв
Про вірші учасників конкурсу
Усе ж, повертаючись до вимоги визначити трьох претендентів, думаю, що організатори не будуть мене суворо карати )), якщо визначу п’ятірку.
Криловець Анатолій Олександрович
*1961 р., с. Вельбівне, Рівненська область.
Пересторога
Князький Орест Миколайович
*1944 р., в с.Карапчів на Буковині.
Сучасна балада про раси, ратаїв,
«голих королів» і слово Тараса
Мішин Михайло Федорович
*1948 р., м. Запоріжжя.
КУДИ ЙДЕМО?
Тилик Ігор Володимирович
*1968 р. м. Київ.
АЛХІМІЯ ШЕВЧЕНКОВОГО СЛОВА
Рябініна Марина Анатоліївна
*1980 р., м.Черкаси.
Родная земля
Якщо потрібна мотивація такого вибору, то поділюся )
З глибокою повагою до організаторів та учасників конкурсу – О.Дяків, м. Заліщики, Тернопілля
Мішин- із його "гуртуймося до купи..." пішов би до дупи.
Тилик - видно, непогана людина, творча. Але слабкий в поезії. Це на совісті журі.
Рябіініна-добрая душа. И человек добрій.
1) В*язова(Щербань) Оксана Володимірівна 1959р., м. Біла Церква, Київської області "Обніміться ж, брати мої"
2) Іськова (Миклащук) Олена Володимірівна "1983 р., с.Вербівці, Хмельницька область. Яблука"
3)Даник Володимир Олексійович*1957 р., м. Черкаси.БАНДУРА – ЦЕ ДУША ВКРАЇНИ…
Доброго вечора. Питання до учасників та організаторів конкурсу ; у нас літературний конкурс чи змагання " У кого більше друзів"? На жаль, поки що склалось враження, що лише кілька людей прочитали всі твори, а от групою підтримки дехто запасся. Чи не пора такого автора "дискваліфікувати"?
Особисто я ще не все прочитала, тому свою думку про кращих авторів зможу сказати пізніше.
чи то група підтримки,чи люди які причитали твори,на мою думку нема різниці,за авторів голосують,і самі організатори писали цитую,,Бажаю успіху в конкурсі і рекомендую розповісти про нього на своїх сторінках в соціальних мережах!---а в соціальних мережах у всіх нас наші друзі,які звісно читають і підтримують товарища,а дискваліфікувати за що?Не автор ж собі пише коментари,і якщо ці талановиті автори дойшли до друку у віснику не нам судити якім ідти до перемоги,а вирішальне слово за мудрими і чесними членами журі!!!!!!!!
чи то група підтримки,чи люди які причитали твори,на мою думку нема різниці,за авторів голосують,і самі організатори писали цитую,,Бажаю успіху в конкурсі і рекомендую розповісти про нього на своїх сторінках в соціальних мережах!---а в соціальних мережах у всіх нас наші друзі,які звісно читають і підтримують товарища,а дискваліфікувати за що?Не автор ж собі пише коментари,і якщо ці талановиті автори дойшли до друку у віснику не нам судити якім ідти до перемоги,а вирішальне слово за мудрими і чесними членами журі!!!!!!!!
1)Шиманський Віктор Дмитрович*1948 р., с. Луполове, Кіровоградська область,Вічна пам’ять
2)Калин Олена Володимирівна*1989 р., м.Коломия. Івано-Франківська область.,На сердце тоска
3Таран Валентина Михайлівна*1948 р., м. Добропілля, Донецька область.ОСТАНОВИТЕСЬ!..
Прошу зарахувати мій голос авторам:
Мішин Михайло Федорович *1948 р., м. Запоріжжя, "КУДИ ЙДЕМО"?
Торон Вікторія *1957 р. , м.Сан Хосе, США, "ЯКБИ СЕБЕ МИ ШАНУВАЛИ"
Олійник Мирослава *1956 р., м.Львів, "Слова Шевченка".
Сподобались також твори: Бендебері Л.Є., Братик Є., Коломійченко Т.О., Космеї (Ерьоміна) І.(до сліз), Лісненко Т.С. та багато інших. Дякую всім!
Пропоную таку трійку авторів:
1. Яремчук Володимир Петрович *1947 р., м.Долинська, Кіровоградська обл. "Тарас великий ниву нам засіяв"
2. Дяків Оксана Іванівна *1969 р., м. Заліщики, Тернопільська обл. "Духовний лідер"
3. Гавришко-Бабічева Алла Геннадіївна *1958 р., м. Тульчин, Вінницька обл. "Однажди утром"
Перечитала за вечір усього вісника. Честь і хвала редакції. Се ж скільки треба було мати терпцю. Більшість творів - чисте блядво пропагандиське, темрява махрового патріотизму із збоченням фашистського нахилу. Звукові, коли читати вгодос, особливостя більшості творів - тошнотворні. Гра слів у римах - безпомічно-хирлява. І так - ген-ген до надхи. Одначе є твори, писані серцем і кревним почуттям братолюбства. Тут - Влащик, Безхатній, Мельник,Синевір. Хвала Богові, що подруга дала почитати нову книгу. В Україні нині - саме нице видають, а тут- саме життя. Хоча й неквапливе поза художніми часто нормами. А, й правда, у новому життєвому просторі мало площі для красного слова. Самі цукерки від Рошена....
До сих пор в Украине болтались заказные и чисто конюнкктурные стихотворения патриотического направления. Их сочинять горазды сонмы пошляков и хамов от литературы. Тут ничего удивительного нет. Но, вот, совершенно незаангажированное издание какого-то вестника, какого-то конкурса. Вроде, старая песня о дерьме... Ан нет, совершенно разноплановые и разнохарактерные творения. Прочитал предыдущий комент, потряс он меня. Верен!!! Как прпала вкусная колбаса, так исчезает смачная поэзия... Тут только кровавые рошикизамазывают всё коричневым. А литературный процесс в тесном переплетении с жизнью идёт в своём времени именно в узком смысле этого слова, поскольку наше общество расслаивается всё больше и больше на классы бедноты, нищих, рабов, бомжей и олигархов. И, тут, мы сталкиваемся опять-таки с явлением взаимодействия стихов подлых и высоких, которые могут и имеют самые различные формы уровня полёта мысли. Голосую за ВЛАЩИК, ТОРОН, ДЖУЛАЙ, УТКИ-ОТКИ ( вот где фамилия так фамилия).... В ряде случаев есть стихи. Но, в массе своей - сьогодення.
Дякую за Ваші твори! Більше сподобався твір дівчини з Запоріжжя Заїки Валерії Владиславівни «УКРАЇНЦІ – СПРАВЖНЯ СИЛА!»
Та Кари Олександри (SANDRA KARYY)
* 1947 р., м. Каменець-Подільський
РУШНИК ДЛЯ ТАРАСА
Прочитала весь вісник. Дуже вразили твори дітей.Я не знаю як можна оцінювати разом дитячі і дорослі твори тож я голосую за найменших Склянчук Анна Олександрівна"Обєднаймося брати мої"
Нестеренко Надія Вячеславівна “Між обстрілів є мрія”
Прочитавши вірші для себе відмітив*1)Доленник Інна
*1966., м.Кривий Ріг.ВДЯЧНІСТЬ2)Калин Олена Володимирівна
*1989 р., м.Коломия. Івано-Франківська область.На сердце тоска3)Стрельбицький Михайло Петрович
*1949 р., м. Вінниця.ФАНТОМНО СВІТ БОЛИТЬ.Всім агрно дякую за ваші твори!!!!!!!!
Если учесть, что большое количество слов, вошедших в язык благодаря Ломоносову и другим писателям 18-го века можно объяснить частными истрическими причинами, то ввод этих лексиком патриотически настроенными графоманами абсолютно беспомощный. Дурачьё, старающееся закрепиться в литературе умирающей, разрываемой на куски, страны. Нужно искать пути выхода в любви к ближнему своему. Хваит, наелись до натхы, глупости и жёлтогарячего пафоса. Из Украины выехало уже полтора миллиона граждан. Они что все - враги? Давайте, творите сихи зовущие к братолюбию и толерантности.
Прочитала майже весь вісник...Є дуже незрозумілі вірші...
Але є і дуже добрі та цікаві, справжі!
Я голосую за вірші:
1. Кара Олександра (SANDRA KARYY)
* 1947 р., м. Каменець-Подільський
РУШНИК ДЛЯ ТАРАСА
2. Заїка Валерія Владиславівна
1999 р., м. Запоріжжя.
«УКРАЇНЦІ – СПРАВЖНЯ СИЛА!»
Дякую!
Дякую за те, що в нашій Україні є такий чудовий конкурс, де кожен може сказати, що вважає потрібним! Я дуже рада, що мій вірш сподобався! Дякую усім! Бажаю успіху учасникам конкурсу!
Жахливо, що навіть автори тупі. , прошу ласки, хоча б твори лідерів почитати. Придбати вісника не можу, влада відтяла мої кревні "заслужені". А жити хочеться, читати - й поготів.
Коли журі визначить 20-ку лідерів, їх твори будуть оприлюднені на цьому сайті для загального обговорення. Почекайте. Поспіхом нічого путнього не буде. Будду хоч і підновили поспіхом, та носа йому скривіли...
"Мне хватает того, что дает Конституция, и просить большего, как делали предыдущие президенты, я не намерен", - сказал президент, выступая в Киево-Могилянской академии.
Также он ометил, что считает оптимальной для Украины парламентско-президентскую форму правления.
День Конституции: куда пойти и что посмотреть
"Действующая форма правления, которая у нас сложилась, для Украины является оптимальной", - заявил Порошенко.
1. Калин Олена Володимирівна
*1989 р., м.Коломия. Івано-Франківська область.
На сердце тоска2. Заїка Валерія Владиславівна
1999 р., м. Запоріжжя.
«УКРАЇНЦІ – СПРАВЖНЯ СИЛА!»
Дуже богато творів з лонг- листа не відповідають повністю вимогам конкурсу, а саме тематиці про братерське єднання і обсягом - або менші, або більші, тому мені здається, що якими би твори не були, винятки не чесно робити, бо навіщо тоді було створювати правила? Дивуюся як тут люди себе пропихають через коментарі, але хіба ж це справжня перемога буде (надіюсь, що журі не тільки по коментарях оцінюватиме)! Щодо прізвищ, які тут вихваляються, то я згідна, що вірші непогані та патріотичні, проте я не про всі ж звичайно. Мені видалися достойними та відповідними саме наступні автори і їх твори ( пишу по-порядку, як трапляються в книзі): Абравітова Н.І.; Бендеберя Л.Є.; Майорова Г.Г.; Смолянська А.Є.; Судус Ю.В.; Твердохліб М.; Федчишин І.М.; Яремчук В.П. Нехай переможуть дійсно достойні!
Вітаю! Величезна подяка усім організаторам та ідейним натхненникам цієї злободенної поетичної "зливи", яка сповнює всіх спраглих правдою, цілющими словами та справжньоукраїнським співпереживанням та милосерядям! Дуже хочеться відзначити вірш молодої дівчинки 1999 р. з м. Запоріжжя Заїки Валерії Владиславівни "Українці - справжня сила!". Читаєш, і сповнюєшся надії, що росте зовсім нове покоління УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН, в яких є історична пам"ять, українська душа, сили, ідеї для майбутнього. Дівча зазначило: "Тепер живем, як на ножах, - надія залишилась!" А рядки "І дуже скоро над Дніпром злетять нові вітрила" могла написати справжня козачка, вихована Хортицьким духом!
Прочитав усі твори. Вийшов гарний збірник! Звичайно авторів можна виділити більше ніж трьох, проте, як просить журі виділю саме трьох, отже:
1. Яремчук В. П.
2. Судус Ю. В.
3. Твердохліб М.
Читаючи Вісник і коментарі, складається враження, що оцінки творів в основному суб'єктивні, а самі автори мало дотримуються вимог поставленої теми. На мою думку, увагу заслуговують такі автори:
1. Шевців М.М.
2. Яремчук В.П.
3. Підвисоцька Л.В.
4. Заїка В.В.
Шановні працівники редакції СЧ! Щиро дякую за велику роботу, результатом якої є можливість друкуватися авторам, можливість винести свою поезію на суд читача і, звичайно, можливість позмагатися з колегами-однодумцями і не тільки. Такі конкурси дають поштовх до творчості, підтримку моральну і розуміння, що результатом праці (для мене особисто - відпочинку)люди цікавляться. Вісник читала з захопленням і радістю, з почуттям щирого трепету і, не боюся цього слова, гордості за наших українців. Звичайно, кожен вірш - це окрема думка, своєрідна позиція автора і майстерність спілкування з людьми без поглядів, звуків, але з доторком. Так,так, так! Доторком до душі і мозку. Важко визначитися з трьома найкращими творами авторів. Їх, на мою думку, значно більше у Віснику. Але це - конкурс, перемога - кращим поезіям. Вибирати серед цього розмаїття надамо можливість журі, оскільки ці люди більш досконало розуміються в тонкощах справжньої поезії, в майстерності використання літературного слова. Як на мене, то перевагу надаю таким поезіям:
1. Іськова (Миклащук) ОленаВолодимирівна. 1983 р., с. Вербівці,Хмельницька область. "Яблука"
2. Копачинська Богдана Василівна. 1971 р., с. Сільце, Волинської області. "...Змиває ніч...."
3. Нізовцов Михайло Ігнатович. 1951 р., м. Котовськ, Одеська область. "До Тараса"
А ще відзначила:
Підвисоцку Лідію Володимирівну. 1963 р., м.Івано-Франківськ. "Брати"
Дякую всім за приємні хвилини спілкування.
Щиро дякую за можливість висловитися і взяти участь в такому потрібному нам сьогодні конкурсі патріотичного слова. Я щиро вірю, що переможуть найкращі! Удачі Всім нам) І дякую тим, хто за мене тут проголосував.
Дуже сподобався вірш Кот Лерія
*1997 р. с. Лизогубова Слобода, Київська область.
За Україну помолюсь
дуже точно підчеркнула в своєму вірші проблеми українського суспільства від одного лиця, багато хто старається не думати про війну але нажаль вона продовжується, і якщо немає чим допомогти то просто приходиться жити з цим і тужити за кожним втраченим Українським солдатом.
Авторів хороших багато, дуже цікаві твори, але є певні умови, бо це конкурс, тому всього три автори:
- Твердохліб М. «Единство»,
- Романюк М. «Диким, предиким стогоном…»,
- Філозоф А. «До 200-річчя Шевченка». Мені сподобались саме ці вірші. Хай їм щастить.
Доброго дня!!! Хотіла залишити коментар до твору Заїки Валерії Владиславівни зі славетного міста Запоріжжя. Її твір "УКРАЇНЦІ - СПРАВЖНЯ СИЛА!" справив на мене дійсно велике враження. Потужне і гармонійне, воно викренслює у моїй уяві образ єдиної сильної нації, що надихає мене і змушує замислитись про мій власний внесок у життя держави. Дуже сподобалось, і що є для мене найцікавішим, то це доволі молодий вік автора. У її літа подібний спосіб самовираження є прикметою високого рівня самосвідомості. Красно дякую за Вашу працю!!! Некраса Валерія Вікторівна
К моему стихотворению на конкурс «Обніміться ж, брати мої»
Новая эпистола.
«Если стихотворение не имеет отклика,
то это как бы и не стихотворение».
(Владимир Утки-Отки)
У меня есть старшая двоюродная сестра Жанна. И не по моей воле
стихотворение «Журавли» попалось ей на глаза. Её дочь, музыкант и аранжировщик, пишет красивые песни и музыку (встречалась с Костей Меладзе, когда тот отдыхал от «ВиаГры» в Киеве), у них замечательный внук, в котором они все души не чают. Все они прихожане местной баптистской церкви г.Мариуполя. В общем, хорошая, добрая религиозно-литературная семья и мои родственники. В далёкую пору моей ресторанной юности именно она, Жанна, десятки раз спасала меня от милиции и проституток. Сама Жанна сейчас пишет хорошие, добрые стихи, а её внук читает их в церкви. И вот даже они, настроенные вполне патриотично, не видят и не понимают, что в Украине, под их городом, в 20 км от него, идёт русско-украинская война, а не реалити-шоу «АТО» под кодовым названием «Зарница». Отвечая ей на письмо «Ответ брату!», мне пришлось вспомнить давнишнее стихотворение М. Кузмина «Хорошо умереть... » и попытаться объяснить сестре Жанне, кто такие «уроды». («Кто «уроды», я так и не поняла?»)
Ответ брату!
Что ответить тебе, братик мой,
Про сказание о журавлях?!
Стих хороший и рифма сильная,
Только сила не в тех трудах.
И не теми идёшь ты сходнями,
Ведь «земля» наша на небесах.
Здесь пришельцы, а там наша родина,
Должны Господа славить в стихах.
Кто «уроды», я так и не поняла,
За нас всех умер Бог на кресте,
Жаль, кричат, идя в преисподнюю…
А я часто молюсь о тебе.
Всё мечтаю увидеть затылок твой,
Там, с Ларисой, в четвёртом ряду.
Ты, любимый мой брат, бестолковый,
Не хочу, чтобы был ты в аду.
Бог талант тебе дал для служения,
Весть о Нём нам намного нужней!
Злость ушла бы совсем, в забвение,
В том же клине твоих журавлей.
Целую, Жанна
Ответ сестре!
Перечитывание стихотворений И. Бродского
откладывается на неопределённый срок.
Нет гамака, дачи, ночного неба,
вина на столике, столика. В этом и есть урок
загадывания того, что не просит хлеба.
Появились русские и убили мой мир.
В который раз они, мирные, принесли войну.
На броне их танков вместо цветов – кресты.
И на украинских кладбищах
прибавилось свежих могил.
Разве может быть необъявленной Отечественная война?
Надо спросить об этом Л.Н.Толстого, может быть, что расскажет,
а лучше, чтоб постучал с неба клюкою по луковицам Кремля,
да так, чтоб на мраморный пол посыпалась русская сажа.
Старость, по М. Кузмину, – это не возраст, это когда тебе
можно обнять внуков, пересчитать друзей,
оглянуться назад, оставив детям дома,
заводы, фабрики, что-нибудь из своих страстей.
И вот, эти русские лишают меня моей старости.
Старости – как покоя, успокоения, уверенности в том,
что если на сон грядущий я не почитаю любимого Апулея,
отыщу то же самое завтра у И. Бродского,
с закладками на «потом».
Мне пятьдесят четыре, я пережил многих поэтов.
Готовясь к литературно-академической старости,
почти что исключил из обихода грехи.
Купил золотой гамак, отложил денег на лето.
Заказал двести литров «токайского»,
Выкрасил и обновил на удочках поплавки.
Сегодня суббота, идёт мелкий, противный дождик.
Роясь в архиве, я натыкаюсь на «Военный билет СССР»
Мурашки по коже мне говорят – «не должен!»,
а зверь у сердца, что ты – поэт!
Беру украинский паспорт и, сломя голову,
бегу в ближайший (ещё украинский!) военкомат
записываться добровольцем в самооборону города
от русских, а лучше, – в карательный батальон.
Не буду брать пленных, а буду яростно убивать русских
и продавать их «мёртвые души» Н.В. Гоголю задарма.
Жизнь продолжается, и это уже другая жизнь, Р. Моуди!
Тебе на такую не хватит ни смелости, ни ума.
Всі твори на цьому конкурсі демонструють нам високий рівень майстерності авторів.
Я вважаю, що твір Валерії Заїки «Українці - справжня сила!»,
акцентує нашу увагу на незламності духу нашого народу і віру в перемогу над будь-якими ворогами, тому свій голос я віддаю за неї!
Думаю, що заслуговують уваги багато поезій, але пропоную цих авторів: Нізовцов Михайло "До Тараса" (с.78), Лісненко Тетяна "Пробач, Україно" (с.65), Дяків Оксана "Духовний лідер" (с.38). Спасибі всім!
до глибини душі вразив вірш "Українці - справжня сила!" Валерії Заїки (м. Запоріжжя). Не дивлячись на вік юної авторки, вірш примушує слухача замислитися над сучасним станом неньки України і що саме цікаве, Валерія з оптимізмом дивиться у майбутнє, закликає молодь до єдності у скрутні часи, і покладає велікі надії на покоління свого віку, а тим самим і на себе! Молодець! як кажуть, за такими майбутнє!)
От таку сьогодні помітив прикрість: У моєму вірші "Ода Дніпру" (ст.82) у другому слові вирізили останній склад, що повністю зіпсував ритм твору. Має бути: "Куди, Дніперце ти пливеш..." Я таким чином ласкаво назвав річку, а у віснику стоїть "Дніпер" Дуже прикро...
У віршах різних авторів зроблені однотипні друкарські помилки, що розчаровує. А так, цей "Вісник" за рівнем творів , на мій погляд, вищий за попередній. Любу тему не можна сприймати , як то кажуть, "прямо в лоб. Я не можу визначити трійцю, але як на мій характер, сподобався "В Балаклаве" Мельника А., просто сподобався, я не знаю, розкрив автор тему чи ні, але вірш запальний.
Очень много талантливых стихотворений,но людей не должна разделять политика,стихотворение ЕДИНСТВО... Майи Твердохлеб дает нам глубокий смысл и понимание самого слова ЕДИНСТВО!!!
Судус Юлія "Молитва". На мою думку, дуже глибокий вірш, що відрбражає усю ситуацію сьогодення, наголошує на досягненні миру та єдності. Використаний образ матері-країни, що молить Бога врозумити братів. Юля, я за тебе тримаю кулачки! А ще, сподобались вірші Абравітової, Яремчук та Мішин.
Прочитала коментарі до віршів конкурсантів, самі вірші збірки і тих поетів, які згадують у коментах. Можливо я щось не розумію, але чому не звернули увагу на вірші пані Стаднік та Гуменюк Ліліі (в книзі - Лесі)? Вони перегукуються з віршами Шевченко Т.Г. - співучі, душевні. Я голосую за них.
Про вірш "Українці - справжня сила!" Заїки Валерії Владиславовни 1999р., м.Запоріжжя можу сказати наступне, що вірш гарний, дуже чуйний та проникливий, бере за живе. Валерія велика розумниця, бажаю їй творчих успіхів та натхнення.
Очень понравился стих Заики Валерии "Украинци = справжня сила" 1999 г.р., г.Запорожье Очень приятно сознавать ,что у нас растет такое поколение,Которое действительно любит свою Родину . Желаю Валерии творческих успехов.
Хотела бы поделиться своим мнением о стихотворении Валерии Заики,город Запорожье. Очень душевное произведение,заставляет задуматься о пршлом нашей великой Украины,о ее настоящем и главное,о положительном будущем. В очередной раз доказывает,что несмотря на все проблемы,нужно верить и надеяться на лучшее!
Мне нравится стихи Валерии Заики «УКРАЇНЦІ – СПРАВЖНЯ СИЛА!» (город Запорожье). В них есть не только глубокое осмысленное понимание культурного и исторического наследия нашей страны , но и уверенный взгляд на созидание ее будущего. Понятно, что автор в стороне не останется и это дает надежду нам всем, на то, что у нас прекрасные молодые люди, настоящие патриоты.Валерия успешно выступила с этим стихотворением на фестивале юных поэтов и на областном этапе конкурса "Таланты твои, Запорожский край!" Тема хорошая, рифмы удачные. Хочу пожелать ей успешного участия и в этом конкурсе. Для нее это еще один шаг вперед к своей мечте. Удачи, тебе Лерочка!
Згідний, переможцями не можуть бути твори, які не написані згідно правил та тематики конкурсу.. А таких дійсно у збірнику багато.. Залишимо це на жюрі.
Доброго дня,дуже багато гарних творів,та найбільший відгук серця викликав вірш Лідії Стаднік ,,Моя земля",до сліз, викликає почуття суму за рідну землю,покаяння та надію на краще...
Я понимаю чтобы Валери победила, и нужно набрать большое количестао голосоа, но поймите, що ее стихотворение не из самих сильных и по смыслу и по римам, есть намного сильнее.
Перечитавши вірші, зібрані для збірки, особливо припав до до душі вірш Валерії Заїки із Запоріжжя
«УКРАЇНЦІ – СПРАВЖНЯ СИЛА!». Не зважаючи на такий молодий вік поетеси, відчувається якась сила, мужність і завзятість!! Вірш, як-то кажуть не просто "для аби написати", він дійсно піднімає дух українців і закликає нас поглянути на наші насущні проблеми...
Яка "сила" відчувається у творі, схожому на глупство?
Перечитавши текст твору, невтреплю зазначити, примітив.
Хочаб одна фраза:
"Стоїм на стражі миру..."
Хто стоїть? Україна? Ви що, з дерева впали? Україна винищує своїх людей. У її керма стоять фанатики грошей, зиску, гешефту. Допоки капає кров на сході, доим капають гроши нашим панам...
Всіх задурять, всіх затягнуть у гирло братовбивства. Пані авторка про братовбивство пам,ятає... Однак ліпить недолугі рими, дмухаючи у піхви ковалів нац-патріотів, котрі вже проциндрили третину Батьківщини, й вбили понад шість тисяч своїх синів. А понад 2 мільони громадян вдерли із її теренев позасвіти. Тягати краще горшки із гівном італійців, португалів, німаків, пшеків... Задумайтеся, допоки не пізно.
Заика Валерия Владиславовна 1999 р.н. Українці - справжня сила! Сильное произведение столь молодого автора в трудное время сейчас призывает к поднятию силы духа, Валерия умничка! Так держать и творческого вдохновения))
Поштовхом до написання статті став ВІСНИК. У поглядах на молодих українських письменників - вони всі розширили тематичні обрії нашої літератури та концепцію художнього новаторства. Вони , зазначу навмисно виділиним УСІ, цілком побудували свої твори на ґрунті розпучливої нужди і безвихідного положення української людності і страшного сучасного економічного положення народу в нашій зрадженій політиками (і новими й старими) державіі, чому нібито майже виключно присвячені усі твори. Та у принципових моментах – а такими є наскрізна тема віршів: або головна відміна між попередньою літературною традицією і творчими пошуками записних, себто вже визнаних українських поетів Києва та його провінцій СПУ. Цікаво, щодо внутрішньої кризи, що її пережила українська література на рубежі XIX – XX століть, а відповідно і проведена демаркаційна лінія між старим і новим у нашій літературі вийшла хибною. Провину за її надмірно засоціологізований та в основі своїй неправдивий погляд на українську літературу слід покласти на наш безголовий, впродовж 20 років уряд, обраний нами самими.
У кінці 21-го року незалежності Украхни процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті, зокрема массові вбивства братів-українців українцями ж, відбились і в розвитку літератури. Нове покоління поетів і тих, хто хоче ними стати, поклавши руку на серце, мов на Біблію, прагне подивитись на навколишню дійсність по-новому, а не під кутом методу «соц-нац- дебіл-реалізму». У літературі поволі з'являються нові теми, зрештою змінився і підхід до творчості. Отже, говорячи про твори, що увіишли до "вісника конкурсу Чатує в століттях...", їх автори як традиційно наголошують на світоглядно-мистецькому напрямі, так і на нових гуманістичних страстях,що в останні місяці прийшли на зміну Київсько-Західнянському "модернізмові". Постмодернізму немає вже вжитку, як основному художньому напряму літератури 90-х років XX ст. І хоча стосовно постмодернізму і досі не припиняються дискусії, зупинимось на тому, що більшість дослідників помиляється, вважаючи,що український постмодернізм зародився у 1980-х pp. Нині на зміну функцій автора та героя, культу незалежної особистості, потягу до архаїки, міфу, колективного позасвідомого, прагнення поєднати істини різних націй, культур, релігій, філософій, іронічність, пародійність тощо, повстали поети провінції України. І, здається, вони щостаки здійснять. Хвала видавникам і організаторам конкурсу.
М. Денисенко
Поспіхом вкралося безліч помилок. Та їх можна зрозуміти. Виправляти текст не стану. Пардон. Хай усі будуть живими! Попри всіх кучм, януковичів, порошенків, путіних і розпутіних...
На мою думку, журі, перш за все повинно звернути увагу на дотримання авторами вимог конкурсу Основною вимогою було: літературна мова (українська, чи російська )і розмір вірша ( не більше п'яти строф). Деякі автори не виконали цю вимогу. Думаю, що їх вірші не повинні братися до уваги. Крім того, є ще таке поняття, як віршовий розмір (ямб, хорей, дактиль і т. д) Адже вірш - це не просто римовані рядки. Існують певні правила побудови вірша. Це теж обов'язково слід враховувати Бо вірші деяких авторів нагадують всім відому гру буріме... Я хочу відмітити три твори, які, привернули мою увагу: вірш "Яблука" Іськової Олени Володимирівни (стор 45), вірш без назви Обшарської Раїси Володимирівни ( стор.79) і "Ми - народ" Погребняк Наталії Володимирівни ( стор.90)
Доброго дня всім. Шановні автори давпйте голосувати від свого імені і чесно, конкурс на те і конкурс щоб перемогли найталановитіші! Я думаю, що твори Яремчука Володимира Петровича, Федчишин Ігоря Миколайовича та Синевір Євгена достойні. Себе не гарно хвалити, тому я ще раз дякую тим хто тут згадав і моє првзвище. Нехай переможе найкращий!
Доброго дня! Дякую за збірку!
Я хочу відзначити вірш, « КРЕПКА СЕМЬЯ – МІЦНА ДЕРЖАВА!» Майорова Галина Григорівна який, на мою думку, найбільш відповідає темі конкурсу! Це вірш де словам тісно, а думці широко! ОРИГІНАЛЬНО, ОПТИМІСТИЧНО, ЗРОЗУМІЛО!!!!!
А ще сподобались такі творчі доробки:
1. Бендеберя Людмила Євгеніївна м.Лозова, Харківська область. «ОЗБРОЄНІ Я ЗНАЮ МАЮТЬ СИЛУ» Болюче питання сьогодення!
2. Санлайф Карина м. Жовті Води, Дніпропетровської області. «Я ЖЕЛАЮ ВСЕМ СЧАСТЬЯ!» Добрий, світлий вірш!
Особисто я на нагороди не претендую! Надрукували мій вірш і на тому спасибі! Прикро читати деякі коментарі. Що ж буде до кінця обговорення!???
ПРОПОЗИЦІЯ!!!
Шановна редакція міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas»! Хотілося щоб ви організували ще один конкурс, наприклад такий - «Мій рідний край – перлина України!» . Нехай автори напишуть вірші, тексти пісень, пісні про своє місто, село, область! Хай це буде паперовий варіант + аудизапис. Розмістіть їх творчі доробки на своєму сайті. Кожна область зможе обирати і голосувати за кращі роботи своїх земляків, а ви придумайте номінації для нагородження по кожній області України! Така робота тільки об’єднає всіх учасників! А чи вісник, чи збірку, чи диск придбають не тільки учасники конкурсу!
Вважаю, що не зовсім правильно бути суддею змагань в яких сам береш участь! Тому журі повинно бути незацікавленою стороною!!!
Доброго дня. Три кращі твори, на мою думку:"Обніміться ж, брати мої" Вязова О. м. Біла Церква, "Ми відродить країну зможем" Пікас Л. м. Моршин та "Мальви під вікним" Паливода П. с. Лебедівка. Є поезії з порушенням рими та віршованого ритму, хоча суть актуальна. Але ж тут повинні бути витримані всі вимоги віршування. Спасибі. З пов. Тетяна Лісненко.
Спасибо за организацию конкурса. Ведь не только потому, что интересно, а и потому, что одновременно учишься, приобретаешь опыт, друзей или коллег, хотя пока и виртуальных.
Голосую за:
1."Обніміться ж, брати мої" - Зарицька Юлія
2."Земли объятия" - Копилова Світлана
3."Сумую, але вірю" - Сильченко Вера
Доброго вечора . Три кращі твори, на мою думку: Санлайф Карина м. Жовті Води, Дніпропетровської області. «Я ЖЕЛАЮ ВСЕМ СЧАСТЬЯ!» Твердохліб Майя м. Словянськ, Донецька обл. - світлі, позитивні, з надією на майбутнє!
Прежде всего, хочу поблагодарить НАТАЛІЮ АБРАВІТОВУ и комментатора (---) за то, что отметили мое стихотворение.
Читая комментарии выше, еще больше убеждаюсь, что людям сейчас нужно больше доброты, красоты души и чуткости.
Любому из авторов, чьи стихи вошли в лонг лист, будет приятно стать призером, а жюри предстоит непростая задача по выбору победителей.
Мне всегда было сложно понять, как из множества лучших выбрать наилучших, поэтому выделять 3-х авторов сейчас не буду. Однако надеюсь, что жюри будет объективно оценивать стихи, вошедшие в ВЕСТНИК. И здесь опорой для выбора победителей может стать наибольшее соответствие стихов исходной смысловой идее конкурса, которая более известна организаторам конкурса, нежели участникам и читателям. И если выбирать победителей по этому принципу, а затем, по слогу, ценности и глубине мысли стихов, то возрастные и языковые критерии уходят на задний план.
Пусть побеждает искусство и добро.
Насправді дуже важко виділяти серед такої кількості творів найкращих три, а тим більше один. Мене дивує як тут можна писати лише одне прізвище в коментарях) це ж таке паливо! Люди не гоніть, не пишіть тут самі про себе)
Моя земля! Як і колись
Ти ріки крові проливаєш,
В собі хорониш цвіт – дітей
Й молитви у пісні складаєш.
Цвіте в заграві небокрай,
А у садах квітує вишня,
Прости нас, Боже, що так вийшло
І на землі уже не рай…
Руїна плаче навкруги,
Й гроза ридає стоголосо.
Прости нас, Боже, за гріхи
І за незібране колосся…
Нас так багато по світах
Й ми знаємо, що Українці,
І наших білих крил розмах
І наш поклін Вкраїні- Жінці.
За біль, що душу спопеля,
За сльози, що течуть рікою…
Прости нас, Матінко-Земля,
Але ми тут і ми з тобою.
І віримо: гірка сльоза
Ще висохне в промінні сонця,
І запарує знов рілля,
І радість стукне у віконце…
Сподобалися
Мельник Анатолій Анатолієвич
*1963 р., м. Марганець.
В БАЛАКЛАВЕ
Джулай Людмила
*1963 р., м.Черкаси.
В ДОРОГУ
Майорова Галина Григорівна
*1954 р., м. Середина-Буда, Сумська область.
Крепка семья – міцна держава
З задоволенням прочитала твори, представлені на конкурс. На мій погляд, не маю права їх оцінювати. Це справа жюрі. Кожен автор цікавий по-своєму. Що стосується трьох авторів, то хочу назвати Іськову (Миклашук) Олену Володимирівну "Яблука", Торон вікторію "Якби себе ми шанували" і Утки-Отки Володимира "Журавлі".
В мене шорт лист викликав здивування... Питання в тому, як кращими можуть бути твори, які або задовгі або закороткі? Виходить, що на правила конкурму можна було і не зважати?!
Велике прохання до журі конкурсу вручити диплом і тим авторам,які були найактивнішими,адже є ті,чиї поезії вміщені у всіх трьох збірках конкурсу,зокрема юна дівчина-медик зі Львова Лялюк Ірина.Цьогоріч надруковано вірш "Скарб"
Вважаю, що повинні розглядатися тільки ті твори, які відповідають вимогам конкурсу. Задовгі або закороткі не повинні братися до уваги. Кожен з учасників намагався розвинути тему в обмеженні п'яти стовпчиків. А це було не так легко. Не повинні також розглядатися твори написані так званим суржиком, з русизмами... Такі у Віснику теж є.
В первой троице хотела бы видеть нижеследующих авторов:
1. Торон Вікторія, ЯКБИ СЕБЕ МИ ШАНУВАЛИ (1957 р. н. , м. Сан Хосе, США)
2. Романюк Микола Миколайович, Диким, предиким стогоном... (1986 р. н, м.Долинська, Кіровоградська область).
3. Утки-Отки Володимир, ЖУРАВЛИ (1960 р. н., м. Маріуполь, Донецька область).
Шановне жюрі, а от покажіть які криьерії ви оцінювали і поясніть схему, за якою Ви відбирали коащих і відсіювали гірших?! Як на мене, шановна більшість авторів, то з Вас просто треба була масовість та внесок, а переможці напевно вже наперед були визначені! Для особливих правил немає. Не кажу про всіх звичайно. Не судіть строго за мою відверту думку.
Потішити свій авторський гонор, «ознайомити широкий загал із власними творами» при бажанні кожен, хто пише, може в малочисельних українських альманахах, збірках, антологіях, журналах. Видання, зрозуміло, друкуються «із залученням коштів авторів». Каюсь, і сам не обмежувався присутністю лише на інтернетівських літературних сайтах – неодноразово прилучався до «друкованого слова». Признаюсь, мені не дуже подобалося приймати участь в збірці ніяк не структурованій, яка являла собою суцільний «вінегрет» творів різножанрових, різномасштабних по об’єму, тематиці, майстерності. Завжди надавав перевагу збірникам тематичним, щоб хоч щось в ньому об’єднувало тексти в єдине ціле.
Днями прочитав ВІСНИК III-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора". Ідея тематичності, інтегральності була в ньому спеціально обумовлена.
Редакція журналу (і видавництво) "Склянка часу*Zeitglas" до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка започаткувало (і вже третій рік продовжує, за що їм велика подяка) «Конкурс на кращий поетичний твір».
Звести всі твори до якогось одного знаменника мали певні обмеження –тобто умови конкурсу, а саме:
– тема громадянської лірики «Обніміться ж, брати мої», яка полягає «у висвітленні проблем подолання духовної та політичної кризи в Україні та пошуку її місця серед інших держав».
– мова написання — українська або російська;
– кількість творів — ОДИН
– обсяг твору - обмежується "повними" двадцятьма рядками
– термін подання творів до 30 травня 2015 року
Не обмеженим був лише вік учасників. А також редакція міжнародного журналу "Склянка Часу*Zeitglas" та члени конкурсного журі обіцяли «радо ознайомити широке коло читачів з найкращими зразками сучасної поезії, котра не знає утисків кордонів та цензорів.»
Журі відібрало 120 віршів – це десь 10% від кількості надісланих на конкурс.
Щодо теми. Багато віршів представлено на воєнну і навколовоєнну тематику. Воно й зрозуміло. Найбільше з таких запам’ятались вірші Нестеренко Надії (77) *, Підвисоцької Лідії (86).
В час, коли йде війна, тема «Обніміться ж, брати мої» є навіть дуже актуальною. Щоправда, різні автори потрактували її (і тему, і війну) по-різному. Одні пропонують об’єднатись українцям в протистоянні з цілком зрозумілим ворогом-агресором. (Цілком розділяю цю думку). Інші пропонували «обійнятись» незрозуміло з ким, припинити війну незрозуміло проти кого:
«Чтобы объятия душу согрели…
Всех братьев колыбели-планеты.»
(«Земли объятия» (54))
Дехто перебуває в «полной нєпоняткє»:
«…Как только вошли с двух сторон к нам войска.
Не можем понять где свои?!»
(вірш «На сердце тоска» (46))
Автор вірша «Вековая дружба» (25) орієнтується краще, але пропонує обійнятися з «вєковєчним другом»:
«За чашкой чая вместе мы сойдёмся
И «трубку мира» выкурим сполна».
Є вірші, не буду тут їх наводити, в яких хто є хто неясно, тексти можна трактувати двозначно.
Цікавим є вірш «Два інваліди, два Івана, два світи»(99). Це справжня історико-соціальна балада з драматичним сюжетом про двох дідів – бувшого бандерівця і бувшого енкеведиста – онук яких:
«Син України – напівбандерівець і напівмоскаль».
Щоправда, цей вірш, (як і декілька інших в збірці), вийшов за «обмеження двадцятьма рядками». Та для цього вірша я б також зробив виключення.
Сподобались мені вірші, які торкалися безпосередньо теми Кобзаря і його заповітів, таких поетів: Тилик Ігор (112), Задорожна Маріанна (39), Корсунська Тамара (56), Яремчук Володимир (129), Міхалевський Віталій (75), Обшарська Раїса (79), Олійник Мирослава (81), Соляр Ганна (103),
Проте до участі в конкурсі було прийнято декілька віршів, (з них є й досить непогані), в яких не йдеться ні про Україну, ні про Шевченка, ні про обнімання з братами (справжніми чи «вєковєчними»), ні про «висвітлення проблем подолання духовної та політичної кризи в Україні та пошуку її місця серед інших держав», тобто такі, які ніяк не відповідають тематиці конкурсу. (Наприклад, «Бунт марионетки»(44), «Летний сон»(70), «Вечный бой»(72), «Мой дом на улице в конце»(117), «Видимо, не те читались книги»(124) та деякі інші вірші).
Відмітив би ще вірші таких авторів: Романюк Микола (93), Старченко Віталій (105), Лісненко Тетяна (65), Кринична Світлана (62), Торон Вікторія (115).
В книжечці чимало друкарських помилок і це дещо псує загальне враження.
Називаю, нарешті, прізвища трьох, на мою думку, кращих авторів, які своєю поезією не лише заглибились в тему конкурсу, а ще й продемонстрували неабияку майстерність, торкнули чимось таким, що не проаналізуєш ніяким критичним методом.
Це –
Данилюк Наталя з віршем «Народе мій, воскреслий у віках»(30),
Федчишин Ігор, вірш «Тарасові думи»(122),
Паливода Петро, «Мальви під вікном»(84).
Хочеться сказати, що на сайті «Клуб Поезії» я зустрічав багато чудових віршів, які відповідали темі конкурсу. Жаль, що їх автори не надіслали їх журі. Якби тими віршами замінити відверто слабкі, або не відповідні темі твори в «Віснику», а ще виправити «очепатки» – то вийшла б чудова книжечка.
---------------------
* – в дужках номер сторінки в збірці
я то в понятке полной, так как сама с Луганской области родом и там моя родня!1 город делят между собой 2 войска лнр и Украины,а люди страдают и не могут уже понять кто по ним стрелает то,каждый день карта войск меняеться-это именно вам про Луганск и Донецк хотябы,так,что кто-то другой не в понятке
Приветствую всех участников конкурса и желаю всем творческих удач и вдохновения, а Украине - процветания и мира! Мой голос за Анатолия Крыловца чудесного поэта, глубокого лирика и замечательного гражданина своей Родины. Стихотворение "Пересторога " , написанное еще в девяностые годы оказалось провидческим. Оно проникнуто болью за судьбы родного языка и предчувствия ми тяжелых испытаний, через которые должны пройти украинцы, чтобы отстоять свою национальную и культурную независимость. Стихотворение " Пересторога" Анатолия Крыловца бесспорно заслуживает самой высокой оценки уважаемого Жюри.
Про шорт лист... Вірш Утки-Отки не про єднання зовсім... Вірш Торон взагалі не розкриває тему, а вірш Толстоуса просто про війну, а Тимченко написала не "класичний" вірш ( як за правилами конкурсу)... Робота Синевір завелика, адже має більше "5 четверостиший"... І так можна продовжувати до самого початку шорт-листа. ШАНОВНе жюрі поясніть?????!!!!!!! Мені просто шкода тих, хто справді прагнув чесної перемоги...
Я з Вами згідна на сто відсотків. Більшість віршів з шорт-листа просто не відповідають правилам. Деякі вірші просто ніяк не відносяться до теми заданої жюрі на початку... Це абсурд робити тематичний конкурс і вибирати тих, хто не висвітлив задану тему. Жах.
А зверху в правилах написано, що твори, які перебільшують заданий обсяг до розгляду не беруться)))))) та ще й виділили великими буквами................. А ці твори не тільки взяли а й в шорт лист вони попали)))) ну що дивуватися. В нас усе так, нечесно....
Доброго дня! Кому як, а мені вірш Синевір (Кресленко) Євгена сподобався, хоч і не підходить під правила(мабуть писався не спеціально для конкурсу). А ще хотів би виділити вірш
Іськової(Миклащук) Олени Володимирівни "Яблука"
Ну що ж, настав час і мені, шмаркачу, виговоритися. Ну що ж, сподобався мені найбільше твір Антоніни Тимченко "Грізно і певно". Ще хочу відзначити Валерію Влащик з її віршем "Маріуполь". Ну і Володимир Утки-Отки зі своїми "Журавлями" теж норм)
Анде Тан..Мені сподобалися вірші Яремчук, Твердохліб, Шевців , та ще кілька авторів розкрили гарно на мою думку суть проблеми,проникливо з підбором хороших рим та глибоким змістом.
Доброго дня. Прикро, але у двадцятку переможців пропустили авторів, у яких 24 рядки... Я ж зі свого дещо викинула, щоб відповідав умовам. А я думала, що тут справедливо... Вибачте.
Доброго дня! Хто за кого, а я за Анну Склянчук Обєднаймося брати ,саме єднання не вистачає країні і нам з вами , е видно з коментарів,хіба в авторів , що несуть слово поезії до людей, ідею Шевченка може бути стільки злості. Не обливайте брудом один одного. Задумайтесь...
Дуже хороший конкурс сподобалося багато авторів Хочу особливо відмітити вірш Підвисоцькоі Лідіі Володимирівни "Брати" та Майоровоі Галини Григорівни "Крепкая семья -міцна держа"
Доброго дня шановні члени жюрі,автори та читачі!Хочу висловити свою думку стосовно конкурсу:сам по собі конкурс гарний,престижний,прикро,що рівень віршів посередній,але я вважаю,то все від недостатньої реклами конкурсу!Є і гарні вірші звичайно,)Погоджуюсь з багатьма дописувачами,стосовно невідповідності деяких віршів,щодо теми та розмірів,особливо стурбували вірші більші за розміром,тому що мій вірш "Серед всесвітньої публіки",теж більше 20 рядків і мені прийшлось пожертвувати непоганими рядками та римами,щоб довести його до відповідних обмежень!Ось так він виглядав би повністю:
Диким,предиким стогоном,
Рваними,рваними струнами,
Межами й перепонами,
Стертими,давніми рунами,
Предки говорять,пращури,
Знаками мовлять,криками,
Хочуть нас бачить кращими,
А не такими звиклими,
Сірими,сірими мучнями,
З чорними,згірклими душами,
Напівслухняними учнями,
З вбитими в серці курушами,
Хочуть нас бачить вільними,
А не в якихось республіках,
Гарними,добрими,сильними,
Серед всесвітньої публіки,
Хочуть нас бачить в злагоді,
Давні країни стражники,
Молять богів біля пагоди,
Всестепові саботажники.
Диким,предиким стогоном,
Рваними,рваними струнами,
Б'ють православними дзвонами,
Сурмлять побідними сурмами,
Будять та будять приспаних,
П'яних,дурманом напоєних,
Штурхають в плечі призваних,
Лихом іще не зборених.
Але я думаю жюрі розбереться,що до чого,час ще є)
Щодо найкращих творів хочу виділити вірш мого трошки старшого колеги по перу Яремчука.В.П,якого знаю особисто,і то є справді достойна людина,якого я прирівнюю постійно до Сковородівського роду,бо то є справжній філософ,який пише дуже смачні вірші,які хочеться слухати і читати,також вірш Віктора Остроуха з Дніпропетровщини,і сказати тобі Вітя,щоб ти не переживав стосовно Дніперця,тому що "Дніпер,це" особливо каші не зіпсував,але як автор,тебе розумію,сам не люблю такі неточності і копирсання редакторів)))і Князького Ореста,що теж дуже гарного вірша написав,люблю такі філософсько-символічні твори,з гарними ідеями та римами!здається все)Всім учасникам перемоги,натхнення і гарного літа!
А ви що сьогодні народились? Правда вона така, несправедлива, тепер такі часи настали.. Половину віршів тут на смітник треба викинути, а від липових похвал якісь "недопоезії" мене вже тошнить. Люди!? Ау. Ви ще живі?
Моя трійка з шорт-листа(в алфавітному порядку):
Дацків Андрій "2014"
Іськова(Миклащук) Олена Володимирівна "Яблука"
Мельник Анатолій Анатолієвич "В БАЛАКЛАВЕ"
У списку є декілька цікавих і вартих уваги творів. Вісника не бачив, тому перечитав те, що представлене тут на сторінці. Якщо треба назвати три прізвища, то віддам свої голоси за Толстоуса, Данилюк і Залізняк. Хоча хотів би назвати більше імен.
Сподобались твори:
1. Григор'єв Владислав "Вековая жружба"
2.Залізняк Світланна "Планета людей"
3.Копачинська Богдана
4.Циганова Наталія "Видимо, не те..."
5.Романюк Микола
6.Іськова Олена "Яблука"
Звертала увагу на цікаву форму вірша, таку собі "модерність", а не звичайність, ідею, тому найбільше мені сподобались вищезазаначені твори. Бажаю натхнення авторам, бо ВАШІ ВІРШІ НЕ БУДЕННІ, а цікаві, продумані, їх легко читати, вони неперевершені!!!!
Я нахожу стихи Оксаны Маковець ВІЧНОСТІ ТАРАС лучшими из всех. У неё чистый поэтический голос , искренность, своя сразу отличимая интонация. Прекрасные стихи.
Спасибо всем Авторам за приятньІе минутьІ чтения хороших поезий.
Мне очень понравились такие: ВІЧНОСТІ ТАРАС, автор Оксана Маковець,
АЛХІМІЯ ШЕВЧЕНКОВОГО СЛОВА, автор Тилик Ігор, НАРОДУ УКРАЇНИ, автор Тунік Ольга
Знайшла на сайті конкурс 'Чатує в сторіччяхЧернеча Гора" - значить, живе Україна і її поетичне слово!
Всі вірші пройняті глибоким патріотизмом і любов'ю до рідної Вітчизни, як і болем за її сьогодення.
На мою думку наступні вірші заслуговують вищої оцінки: 1."ТАРАСОВІ ДУМИ', - Федчишин Ігор Михайлович. 2.ВІЧНОСТІ ТАРАС -Оксани Маковець,
3. СЛАВА УКРАИНЕ! - Таранова Дар"я Миколаївна.4. МОЛОДИЙ ТИ ЩЕ,ЮНИЙ СОЛДАТЕ - Лук'янчук Антоніна,
5. Я ВІРЮ В ДУХ УКРАЇНСьКИЙ - Байда-Слободян Іванна.
Уважно перечитала збірник. Багато творів заслуговують на увагу. Якщо говорити про трійку лідерів, то це
1. Олена Іськова(Миклащук) "Яблука"
2. Альбіна Смолянська "Епоха змін"
3. Ігор Федчишен "Тарасові думи"
Розумію, що частина не ввійшли до шорт-листа, проте, я думаю, що кожен голос "за" приємний кожному авторові
Шановні О.Апальков та ваша команда! Дякую за вашу непросту роботу!
За те, що вибрали такий шлях - бути потрібними людям. Адже без вас я не познайомилася б з такими чудовими
віршами. Бо ці вірші - крик на весь світ:"Ми не хочемо війни!"Мені сподобались вірші Лідії Підвисоцької,
Судус Юлії та Вовнянко Анатолія (молодець!)
Мені випадково попався збірник, а точніше я знайшов його на полиці у своєї колеги, що вже на пенсії. Я поділяю Ваш вибір щодо даних віршів. На мою думку вони містять справжню "українську душу". Хотіла б відзначити вірш Судус за чудове відчуття рими. Також сподобався вірш Абравітової.
Без "ой", без "проклинаний", "унижений" і "благаній" - искренен и лиричен
стих ОксаньІ Маковец "ВІЧНОСТІ ТАРАС", которьІй также соответствует теме "Чатує в
сторіччях Чернеча Гора", к которой не забьІвают идти новьІе поколения, чтя память
Великого Поета Т.Г.Шевченка.
Прочитала "Вісник". Звичайно ж - перемогу здобуде найкращий твір, хоча в кожного читача й шанувальника
"красного слова" найкращий "свій", бо про смаки та уподобання не спорять. Наприклад, мені припав до душі
вірш Маковець ОксаниІ "Вічності Тарас".
Доброго вечора! Перечитала твори з шорт-листу раз, другий. Походила-подумала. Ще раз прочитала. І тепер можу назвати три твори, які найбільше сподобалися, бо спочатку хотілося назвати аж пять. Отож
Данилюк Наталя "Народе мій..."
Іськова Олена "Яблука"
Синевір "Два інваліди"( ну, завеликий він-цей вірш, але хіба мистецтво має межі???)
Складно зробити вибір як читачеві, а ще складніш, мабуть його робити членам журі, які вже двічі пересіяли на сито конкурсні твори (відбір до Вісника, і відбір до шорт-списку). Все ж обирати з шорт-списку - значно легше. Найбільше мені припали до душі вірші:"Народе мій воскреслий у віках"Данилюк Наталі, "Пересторога"Криловця Анатолія, "Яблука" Іськової Олени. Дякую організаторам за конкурс! Для мене, в першу чергу, він і його поліграфічне втілення (Вісник), цікаві як зріз свідомості української творчої-поетичної частини суспільства, за яким можна відслідковувати дуже багато етнопсихологічних аспектів і т.д. Певний аналіз двох перших Вісників Конкурсу і згадка про третій є у моєму матеріалі, який опубліковано на сайті http://ethnology.lviv.ua/ua/105/novyny_z_jytt
ya_mehp.html
під назвою "Поезія Майдану" і на сайті http://maysterni.com/publication.php?id=10863
2
як "Майдан поетичний: матеріали до вивчення сучасної самосвідомості українців". Отож, попри різну фаховість конкурсантів, такі конкурси є своєрідним соцопитуванням на задану тему. Щодо голосування за кращі твори у коментарях - ідея гарна, але кожну добру справу можна довести до абсурду, що і показують деякі висловлені вище коментарі. Як на мене, саме думка журі має бути вирішальною, адже у такому форматі коментування під ніками кожен автор може десятки, а то й сотні разів подати голос за свій твір :))) Ще раз спасибі за Конкурс!
Озайомилася з творами (а не з прізвищами поетів!!!), коментарями. Вкотре переконалася, що конкурс - це суб'єктивне бачення теми і авторів зоврема. Дивно, що у більшості поезій не дотримано умов конкурсу. Перехотілося брати участь у подібних проектах. За умовами конкурсу називаю три твори, які найбільше зачепили емоції і написані досконало: Лісненко Т.С. (стор.63), Міхалевського В. Ц. (стор.75), Толстоуса В. М. (стор. 114).
Доброе утро!Хотел бы поблагодарить организаторов конкурса,за чудесное проведение!из шорт-листа хочу отметить стихи Н.Романюка,Е.Иськовой и А.Криловца.желаю им победы!
Не всякому дано віршами тішити людей . Особливо до душі прийшовся вірш Л. Підвисоцької, "Брати", варті уваги такі вірші ,як "З гори Чернечої дивлюся в майбуття" автор Утікова Оксана Володимирівна, "Вірю тобі", автор Григор'єва Олеся Олегіна, вірш "Духовний лідер" Дяків Оксани Іванівни
Очень хочется мира в нашей стране. Голосую за стихотворения Иськовой (Миклащук) Елены Владимировны 1983г.,с.Вербовцы Хмельницкой обл."Яблука",Утки-Отки Владимира 1960г.г.Мариуполь Донецкой обл. "Журавли",Толстоус Василия Николаевича 1954г., г.Свердловське Луганской обл. "После войны"
Зі святом Петра і Павла!
Підтримуємо Антоніну Тимченко з твором "Зсуновши брови".
Також потряс твір своєю художністю нашого злиденного життя (Над кручею письменника Віктора Полянецького).
Микола Субота ( е-лист)
В мене питання до zeitglas - ви ось тут писали:Цього року буде ВПЕРШЕ відзначено дипломом й автора, твір якого набере найбільший рейтинг оцінки прямого обговорення у КОММЕНТАРЯХ на цьому сайті.
Ви оберете твори з шорт-листа?
шановні організатори!
1. Яка фраза переможця з усього віршу відповідає тематиці-"і полягае у висвітленні проблем подолання духовної та політичної кризи України та пошуку її місця серед інших держав" ? Мені цей вірш більше нагадує наших "біженців" чи "заробітчан", які поїхали ..упи в Європі підтирати. Це і є подолання кризи?????????????????????
2. Оголосіть вже переможця в коментах, а то люди змучились очікуваннями
Шановні журі та організатори!
Ви самі обрали тему конкурсного твору, і якщо не помиляюся, то це полягае у висвітленні проблем подолання духовної та політичної кризи України та пошуку її місця серед інших держав".
Чомусь ,читаючи вірші переможців, особисто я, не в кожному творі побачив саме соціальне та політичне питання, яке ви поставили перед авторами в своєму конкурсі.
Темою не є, буденне життя воїнів-захисників АТО, коли часто і багато цю тему підіймали автори.
Шановні організатори, я не переможець, та й не сподівався на це, тим не менш зайшовши сюди і почитавши деякі вірші, авторів яких ви обрали переможцями, вирішив, що більше я вам нічого не присилатиму, адже Ви часто забуваєте тему конкурсу.
А що до віршів воякам-захисникам. Якщо ви вирішили, що це буде добре, писати побільше віршів про Героїв, то ви дуже помиляєтеся. На мій погляд відібрані Вами твори є просто спекулятивними, адже в такий нелегкий час, знаючи, які в нас втрати на фронті, і не дивлячимь на це всеодно піаритися, типу "я пишу про АТОшників" — просто аморально
Зробіть конкурс присв'ячений воякам АТО і питань не ду, а доки Ви розвели вакханалію над померлими і живими.
III-й міжнародний поетичний конкурс "Чатує в століттях Чернеча Гора"
тема «Обніміться ж, брати мої»
Маємо переможців. Перше місце вірш "І коли ти покинеш оцю країну", друге "Вдячність".
Мені віддане третє місце за вірш "Планета людей".
Дякую за оцінки і лаври... І все ж. Була б щиро втішена, якби знайшовся текст ліпший за мій, якби дійсно нагороди вищі отримали достойні тексти, що справді відповідають оголошеній темі конкурсу. Мабуть, мій текст буде перекладений німецькою мовою. Цікаво буде побачити.
Щиро зичу всім знайти виходи із криз (кризи), а також створювати оригінальні, технічно вправні поезії та прозу.
До шановних організаторів конкурсу:
Чекатиму на свій диплом третього ступеню)...і переклад "Планети людей"!
Щиро дякую за сподвижницьку працю всім членам журі.
Вітаю всіх, хто мене зараз читає! Дозвольте привітати переможців, лауреатів, а також учасників конкурсу з його фінальним завершенням. Варто подякувати організаторам конкурсу та журі за терпіння й працю. Особисто вдячна журі за те, що звернули увагу на мій вірш ”І коли ти покинеш оцю країну...” та високо його оцінили. З повагою, Надія Позняк.
…Насамперед вдячна за можливість ознайомитися з творчим вмістом Вісника міжнародного поетичного конкурсу Чатує в століттях Чернеча гора, відчути емоції, що затьмарюють пам'ять від побаченого по телевізору в новинах, почутого від близьких і рідних про важкі обставини, що спіткали східну частину України і Кримський півострів. Вічна пам'ять героям, що віддали життя в боротьбі за визволення України на окупованій території. Слава військовополоненим, які повернулися додому, хоч на сьогоднішній день доля багатьох ще невідома, але сподіваюсь, що спільними зусиллями, наші відважні солдати, найдорожчі українські діти повернуться додому живими.
В даний час дуже важливо підтримувати зв'язок в спілкуванні, навіть коли письмовий зв'язок буде перервано, слід шукати будь-яку видиму чи невидиму ниточку, щоб його відновити і налагодити.
Добре, що у віршах міжнародного поетичного вісника люди виливають власні емоції, страхи, переживання будь-то негатив чи позитив. Поети і письменники надзвичайно чутливі люди, творчість, яких досить делікатно сприймається звичайними пересічними громадянами.
В зв’язку з вагомими причинами не мала можливості, залишити думку про другий міжнародний поетичний вісник, але всі вірші досить чуттєві і глибокі, які формують собою спільну колективну думку, але мала змогу ознайомитися з кожним віршем, що входить до збірки.
Вдячна за можливість моєму віршу «Сновида» бути надрукованому на сторінках літературно-мистецького журналу Склянка часу. Для мене дуже приємно і з честю сприймаю можливість бути надрукованій на сторінках СЧ разом з авторами, поетами, прозаїками, членами НСПУ, членом МСПУ з творчістю яких знайомлюсь і досі. Письменники і поети трохи відірвані від землі люди і навіть вік абсолютно не впливає на творчість, адже це художники, які втілюють в життя надзвичайно цікаві події, насичуючи їх фарбами, пізнаючи смаки читача різного віку. Скільки б років не було б письменникові, письменник завжди залишається в душі маленькою дитиною, котра вносить і дарує поміж рядків частинку себе, а зовні просто змушений відповідати своєму вікові і захищати власні письмові труди від людських насмішок, неуваги, байдужості. Далеко не кожен може виносити свою творчість на громадський розсуд. Поети і письменники – маленькі діти в душі, навіть коли зовні їм сімдесят , такі люди варті підтримки, заохочення, визнання, розуміння лише для продовження своєї справи. Саме для них і був написаний вірш «Если, только, Credo», а особливо адресовані такі рядки:
«В чём сила каждого стиха?
В нём каждая букова написана с душою.
Порой не замечаем мы, когда стихами
Душа поёт сама с собою.
А сколько описей мечты, мерцаний звёзд,
Мельканий странных силуэтов.
В стихах изображён же крик души,
Где бьются тысячи сердец поэтов.
Пусть говорят, что стихами,
До Бога не докричишься громко,
Но я ведь знаю,Что Он услышит
молитву малого ребёнка!»
З III міжнародного вісника поетичного конкурсу, сподобався вірш Абравітової Наталії Іванівни «Сон» , а саме рядки : «…одно у вас на всех есть небо, звёзды, солнце, народу братскому никто из вас не враг!» Досить глибокі слова, що формують собою посаткову думку про третій вісник поетичного міжнародного конкурсу.
Приємно знайти маленьку перлинку у вірші «Философия» Базиленко Дмитра Григоровича, а саме:
«Я вас люди не сужу, просто рассуждаю.
Капли истины ищу и в стакан сливаю.
Если станет сатана надомной глумится.
Протяну ему стака, предложу напиться.»
Подобається вірш Бендебері Людмили Євгенівни, а саме рядки:
«… Їм байдуже, що ще не встигла сину
Усю життєву мудрість мати передать,
Що схоронила не дитя, а душу –
Підступна куля обірвала цілий рід!
Я їм у вічі правду мовить мушу:
«Спиніться! Вас же мати привела на світ!»
Чудові рядки Даника Володимира Олексійовича з вірша «Бандура – це душа вкраїни…» , а саме :
«Озвуться струни солов’їно,
Де доля – як гірка межа…
Бандура – це душа Вкраїни!
Висока, трепетна душа. »
Гарний вірш Космен (Єрьоміної) Ірини :
Не домовились пани,
Щось не поділили,
І на сході України війну розпалили!
Шахти, школи, магазини
Все порозбивали,
Бідні мешканці Донбасу
Жах війни зазнали.
Діти плачуть довгі тижні
Без води і хлібу,
Мати сльози утирає,
Не подасть обіду.
Ледь живі сидять в підвалі
Баба з дідом тужать:
«Чи сьогодні будуть спати,
Чи «гради» оглушать?»
Немовля кричить нестерпно
До грудей припало,
Але в жіночки матусі
Молоко пропало…
А дитя кричить голодне,
Зводить з глузду мати,
Все навколо загуділо,
Мов при землетрусі,
Падають снаряди
І кричить бабуся:
«Ой! Нема вже, діти, хати!
Як же будем жити?
Як тепер нам зимувати,
Де дітей зігріти!?»
Чуттєвий вірш Бойко Олесі Миколаївни «Єднаймося брати і сестри» :
«Моя оголена країно,
Тебе нічим не подолати,
Бо тіло тлінне, ну а душу
Кати не зможуть закопати…»
Влучний вірш Бондар Тетяни Олександрівни «Одна на всіх», а саме :
«… І час побіжить - засміється,
І в кожному серці озветься.
Любов, що так довго дрімала,
Надія, що сили давала».
Чудовий вірш Бритик Євгенії «Україна» :
Зажурилась Україна… Плачуть карі очі …
Що від неї чужі люди з автоматом хочуть?
Плаче, плаче рідна ненька, розпустила коси.
Ніжні ніженьки біленькі не збирають роси.
Чом не радуються люди цим степам чарівним?
Чи забули: перед Богом все одно ми рівні ?!
Чи ти маєш п’ять будинків, чи одну хатину,
Бережи й цінуй єдину рідну Україну!
Нащо бєш її в обличчя, палиш русу косу?
Нащо сорочки здираєш, залишаєш босу?
Пригадай же : ти – людина, не тварина дика.
Приберімо свої кігті, заховаймо ікла!
Люди! Люди, схаменіться! Брат іде на брата!...
Треба розвивати рідну, а не руйнувати.
Не цурайтесь схід і захід, ви сім’я єдина.
І тоді розквітне ненька , встане Україна!
Об’єднаймось, як раніше, візьмемось за руки
Щоб з усіх куточків світу чути щастя звуки.
Боже, поможи Вкраїні час цей пережити!
Тільки разом українці зможуть все змінити!!!
Хорший вірш Вовнянко Анатолія Захаровича «Схаменіться» :
«Майдан стояв за справедливість,
За гідне праведне життя.
Здається втрачена можливість –
Народ у шоці сум’яття.»
Гарний вірш Гавришко – Бабічевої Алли Геннадієвни «Однажды утром» , а саме рядочки :
«Так хочеться в рутину красок
Холста безликого утра
Вписать поспешно без опасок
Войны попедное : «Ура!»
Також подобається вірш Гонтарук Любові з досить впевненими і мужніми словами.
Сподобався вірш Олеш Віри Богданівни «Час любити Україну!»
Одні ділили й продавали,
А інші – що гріхи таїти,
Десь під шумок теж грабували,
Щоб й внукам було добре жити…
А хтось на лаві чи дивані
Про те, як треба говорив…
Хтось хабарі давав, хтось плакав,
А хтось до Господа молив…
Молив про близьких і далеких,
Про тих, хто вийшов на майдан,
Хто у бою був, як у пеклі,
І хто за нас життя віддав!
І вже несе небесну варту
Найкращий світлий легіон,
Щоб на Землі у рідну хату
Не ліз з Москви хамелеон!
Хороший вірш Охріменко Віктора «Україна модерна»:
Дуже комусь треба, щоб моїй Вкраїні
Стрічечки й віночки з голови хтось стяг;
Щоб забула мову й пісню солов’їну,
І вербу й калину, й жовто-синій стяг;
Щоб шаровари зняла й гопак не танцювала,
І борщу не їла, галушок, ковбас,
Цукру щоб не мала, взимку замерзала,
Плакала й благала : «Пожалійте нас!»
Хочу, щоб Вкраїна в космосі літала
На своїх ракетах й літаках своїх,
Щоби хліба й сала свого вистачало,
І, хіба дрібничку, брала у чужих.
Щоби карооко і червонощоко
Їздила в «Тойотах», і на заздрість всім
На модерних нотах кожної суботи
Могла під карооке співать, вкраїнський гімн.
Життєві рядки Паливоди Петра Семеновича з вірша «Мальви під вікном»:
Там на сході падають не дощі, а гради,
У диму сховалося сонце золоте,
День і ніч лунає там гуркіт канонади
І земля від болю стогне і гуде.
Чудовий вірш Прокопенко Світлани Іванівни:
Ми не змагаємось з Шекспіром на словах,
У нас свої думки, свої поети своя мова,
І не рівняємось на чужих зівак,
У нас своя війна, а в ній свої герої.
Здавалося б, ну що такого станеться,
Що ми повстанемо із заржавілих скринь,
Повитягаємо пом’яті прапори,
І просякнемо їх і кров’ю і любов’ю.
Але знайшли в собі і дух і силу,
У серці поселили боротьбу,
І кров’ю, як дощем, бруківку окропили,
Хоч полягли в бою – не канем в забуття.
Ми горді тим, що ми не горді люди,
Що нам чуже рідніше за своє:
Ми за взірцем Іскаріота Юди
І Бога, й совість бісу продаєм.
Ми горді тим, що куца пам'ять в нас,
І за короткий зір, щоб осягнути
Великий шлях, який проклав Тарас
З рабів та грязі у свобідні люди.
Нам досі зручно жити на колінах –
І підвестись не можемо, бо ми
Німі цеглини у кремлівських стінах,
Кайдани й грати власної тюрми.
Ми ні на мить не прагнемо спокути,
Бо наші шлунки – наші вівтарі.
Повітря волі не лоскоче груди
І нудить сяйво вільної зорі.
Ми горді тим, що ми не горі люди,
Що ми підніжки хижого орла,
Що варті ми Іскаріота Юди,
Бо зрада наша – то голгота зла…
Сподоався вірш Стасюка Миколи Івановича:
Перед Богом стану на коліна,
Хоч раніш ніколи й не ставав:
Хай живе народ мій й Україна
Серед інших націй та держав.
Боже наш, ти сильний й милостивий!
Покаравши гріх, допоможи –
Край ти мій, чарівний і красивий,
Для нащадків наших збережи.
Підніму до неба я зап’ястя:
Мій народ нікого не розп’яв -
Подаруй його Вітчизні щастя! –
Якщо горя стільки він зазнав.
Помолюся тихо в самотині
У хвилини болю й каяття:
Дай добра хоч трішечки людині,
А взамін бери моє життя.
Щось за себе… Ні за що тут дбати!
Заслужив – карай мене за гріх…
Тільки ж буду вічно їх кохати,
Українців – кожного і всіх!
Подобається вірш Судус Юлії «Молитва»:
Вже змучилась від пострілів земля,
Хтось відрубав їй , українські крила.
На шиї в нас висить давно петля,
Що українську душу нам здавила.
Мовчать могили наших соколів,
А серце Матері взива до неба:
«О, Боже, зглянься! Нехай щезне гнів, -
Зацькованій країні миру треба.
Хай вірус доброти заразить світ,
Щоб люди спам’яталися нарешті.
Хай стопить зачерствілий моноліт
Ворожості, біди і порожнечі.
Хай закарбується в серцях людей
Дитяча щирість та доросла сила,
Навчи, о Боже, не вбивать дітей,
Країну, що роками їх ростила.
Приспи навіки вулкан пересердь,
Навчи прощати та любити брата.
Хай мир окрилить українську твердь,
Що милосердям сповнить душу ката!».
До речі сама назва вірша несе досить вагомий зміст. Саме під такою назвою були втрачені цінні особисто для мене очерки, коли людина вступає в діалог з Богом захищаючи себе і близьких молитвою. З творчості Володимира Мельниченко «Тарас Шевченко в Москві» сформовані рядки про те, як Шевченків знайомець історик Іван Забєлін писав : «Ум боялся, явится. Умная женщина становилась ведьмой, умный мужик – ведуном, колдуном, вещим. Патриархальное начало допускало ум только в старце. Ум был контрабандою , а знание вело прямо в ад. Еретик было страшное слово, оно означало всякого вольномыслещего, самостоятельно мыслящего». Відомий історик Володимир Іконников зазначав : «Само духовенство было несведуще в книжном учении и тем подрывало доверие к себе.» Побутувало навіть прислів’я : «Кто по латыни научился, тот с правого пути совратился.» Допускалася православна освіта, світська наука заперечувалася.
Хорощий вірш Твердохліб Майї «Единство…»:
Зерно роздора проросло в полях…
И чёрным вороньём молва кружится.
Что слёзы лить?
Благословенная земля – добром и верой нужно нам обьединиться.
Призвать из недр духовных , глубины веков
Всю мудрость предков, Прометея силу,
Козацкий дух Украины родной,
Животворительность рулады соловьиной.
И от души к душе барвинков рушниками,
Рассвета красной нитью вышивать узор,
Вплетая в рок судьбы о будущем молитву,
Самим творить судьбы своей простор.
Для сильных духом нет кордонов и запретов.
«В единстве сила!» - завещал Кобзарь.
Сковороды пророческие строки :
«Да, мир ловил меня, но так и не поймал.»
Что делим до сих пор? Ведь на Земле все братья,
А Украина – гордость той семьи.
Готовы, как один, мы встать единой ратью,
«Спасительным крестом» - Тарасовой Горы.
Досить цікавий і влучний вірш Тилика Ігора Володимировича :
Алхімія Шевченкового слова
На кручах Канівських, понад Дніпром ревучим
Спочив Кобзар, - та пісня не вмирає:
Видзвонює у струнах срібно звучно,
В журбі й Надії словом ожива.
Багато літ минуло з того часу,
Розтанувши у мареві століть,
Та люди йдуть на прощу до Тараса,
Тамуючи сум’яття лихоліть.
Хто він для нас? Поет, Провидець, Гуру?
Чи може той, кого нам не збагнуть?
В одних надію, - в інших смуток будить
В героях – силу, в яничарах – лють.
Він у душі своїй перлину многоцінну знайшов,
Мов Прометей, осяявши буття.
Немов, алхімік перелив у тиглі
Свинець недолі в Золото життя.
Ота, Алхімія Шевченкового Слова
Для українців – вища Таїна
Тож, нумо, всі на Канівськую гору –
Де вітер істини бентежністю пройма.
Також в книзі Володимира Мельниченко «Тарас Шевченко в Москві» розповідається, як в атмосфері бундючного першопрестольного міста поет особливо гостро відчув, що саме Москва (в тандемі з Варшавою) є провинницею бездержавності України, насаджування в Українцях історичного безпам’ятства, яке паралізує волю до боротьби за незалежність.
Саме рута є символом привабливості, тож московська отрута була підступно – запаморочливою, притупливо – дурманною. Не піддатися спокусі «запить з московської чаші московську отруту міг тільки геній».
Подобається вірш Торон Вікторії «Якби себе ми шанували»:
Якби себе ми шанували в дорожній куряві років,
То нині б очі не згасали з війною вкрадених синів.
Не було б вражої навали під грім цинічної брехні
Й братів би наших не вбивали на власній з прадідів землі.
Якби ми справді пам’ятали замучений пташиний глас,
Вони б вказали нам дороги, якими в світі ходить зло,
І шепотом перестороги охолодили б нам чоло.
Не догоджаючи сильнішим, мов недоучене дитя,
Ми не ховалися б у ніші напівсвідомого буття.
І ті, що стали ворогами, нас пізнавали б у лице…
Якби себе ми шанували… Й платили віддано за це.
Чудовий вірш Туровської Лесі Олегівни «Мой дом – на улице в конце»:
… Мой дом на улице в конце,
То с гневом, то с пристрастьем,
Менялся окнами в лице,
При виде новой власти.
У домика была мечта -
Поднять себя неслышно,
И в прошлое сбежать, туда,
Где каждому есть крыша.
Он помнил дивную страну
С бесплатной перекраской,
Где встретил башенку одну,
Где что ни домик – сказка!..
Мечту не повернёшь назад –
Рискнуть? Пойди, попробуй!
И некуда бежать – следят
За этим небоскрёбы…
На домик – домики собрал,
И молвил страстно, веско,
И на борьбу их всех поднял
Под красной занавеской.
Он подал нам простой пример:
Ну, чем не революционер?!
Досить емоційний вірш Утки – Отки Володимира «Журавли» :
Стынет солнышко за буераками
И змеёю ползёт река,
Журавли, пролетая над танками,
Озираются на вожака.
Опускается темень вечерняя.
Стая крыльями бьёт по воде.
И танкисты в накидках кочевников
Что-то жарят на сковороде.
«Нас уроды лишают родины –
Позолоты на серебре.
Мы теперь журавли на «вроде бы»,
Чужаки на своей земле».
Вот летим, будто сходим сходнями
В преисподнюю, крик стеля:
- Это наша, уроды, родина!
- Это наша, уроды, земля!
Дуже подобаються рядки Цизмана Юлiя Ігоровича у творі «Світлом» : «Навіть, якщо пустуватиме творчості первісна ринка, ти не наповнюй грошима чи листям лавровим перлину, попелом ніжності вкрий, і це буде наступна сторінка. Більше за світло з любов’ю в надію у пам’яті глини.»
Хороший вірш Черешньвської Марії Ігорівни:
«Війна зломила наші душі»
Війна зломила наші душі.
Війна ввійшла в наші серця ,
Мов дивний погляд нетямущий
Чому нема цьому кінця?
Чому загинули ці люди?
Розплата за чиї гріхи?
Чому лиш постріли повсюди?
Чому вчорашні браття – сьогодні наші вороги?
За що ж воюємо, скажіть нам?!
І що ми ділимо скажіть?!
У відповідь лиш дощ по вікнах
І зірка в небі мерехтить…
Подобаються рядки з вірша Шиманського Віктора Дмитровича «Вічна пам'ять» :
«… А тому ми благаємо Бога:
«Дай нам розум, терпіння і сили.
Покажи ти нам вірну дорогу,
Бо скількох вже забрали могили…»
Загалом, себто воно нічого особливого у віснику немає, але не байдужим оком можна помітити, як український народ намагається пом’якшити свої бурхливі емоції серед сумних рядків, але ще досить наляканий і зацькований. Навіть не знаю, як краще висловитись чи це західна Україна не готова до таких пережитих емоцій східної України, чи східна Україна не готова ділитися пережитим з західною Україною. Сподіваюсь, що зв'язок між людьми налагодиться, адже в нашій країні є справді відважні чоловіки, котрі десь на сході грохотають за наше майбутнє, перед яким хотілося б скинути капелюха і передати, які вояки відседжуються на західній Україні, доки гинуть українські діти на сході. Та попри все є дійсно не байдужі, які справді чекають повернення українських солдат до рідних домівок, до рідних, до дружин, до коханих та друзів. Для кращого знайомства з моєю творчістю, хотіла б попередити, що основну порцію моїх віршів займає філософія, тому мене подеколи важко зрозуміти, але людина котра намагається мене зрозуміти, а не насміхатися і пройти повз, заслуговує моїх пояснень і моєї уваги.
Прикро, що багато хороших творiв просто губляться серед iнтернет сторiнок, автори яких так i лишаються невiдомими. Коли дитина в сiмi хоче стати письменником це мусить тривожити батькiв, котрi повиннi хоч чимось розрадити i допомогти. Напревеликий жаль я такоi пiдтримки i розумiння в civi не отримала. Хотiла Вас познайомити з талановитою художницею в нашiй сiмi, але судячи з усього Ви вже знайомi.
З повагою Краля Анастасiя
(з е-листа від 27.07)
Всем привет! Приятно, что в списке лауреатов присутствует и человек из нашего города (Мариуполь). И то, что в Вестнике было четверо, и то, что в шорт-листе - даже двое. Спасибо всем членам жюри за огромную и психологически весьма изнурительную работу. Замечания (некоторые - обоснованные) и претензии (много - не обоснованных) высказаны выше и без меня. Более-менее серьёзный и толковый (да и вполне лаконичный) обзор Вестника - у читателя Віктор Ох от 07 июл 2015. Поздравляю всех победителей и лауреатов! Александру Апалькову и "Склянке Часу" - новых проектов non-stop!
Приєднуюсь до вітань всіх переможців і лауреатів. Спасибі жюрі конкурсу і огранізаторам за таку кропітку і не просту роботу. Але, на мій погляд, варто було б відзначити якось і тих людей, хто ввійшов у двадцятку, та не став ні переможцем, ні лауреатом.Думаю, потрапити у цю групу також не мало значить. І дипломи учасників Міжнародного конкурсу, що увійшли до двадцятки кращих, можливо надали б людям новий поштовх у творчості. Чи я помиляюсь? Всім - творчої наснаги і нових перемог.
Переглядаючи твори ё коментарі, дивуюся - скільки дебілів й тупиць тут тягнуть мизу за себе й своїх невдах-римотворців. Піндюки, ваше місце - біля параші. Цінуйте увагу до вашого жопотворення. Пишіть, як справжні продажні - патріотизм, АТО, слава, ганьба... Тільки хто буде годувати ваших рідних... Подумайте, поети і поетки, срані.
Слідкую за ходом конкурсу! Вибачте, але вірш, так званий, «ПЕРЕМОЖЕЦЬ» про що??? Тематиці не відповідає! З жахливими помилками! Де були очі журі??? Це прикол, чи дійсно ваша думка??? Що таке «назавждим», «прийдемшні» і т.д. Якщо хтось зрозумів цю високу поезію – розтлумачте докладно дилетанту!!! Уявляю, як це прозвучить німецькою мовою!!!! Так, можливо німці зрозуміють….
Повністю підтримую. Де у вірші-переможці висвітлення теми «Обніміться ж, брати мої», що мала полягати" у висвітленні проблем подолання духовної та політичної кризи України та пошуку її місця серед інших держав"?????????????????????????????????????
?????77.
Логіку ,пане Вікторе, увімкніть, словники відкрийте, може, й зрозумієте. Прочитайте коменти з самого початку, замовте "Вісника", якщо слідкуєте, бо ви його не читали.. А вірш - це як картина: або ви його розумієте, або ні. Та й конкурс закінчився, пора слідкувати за іншим.
Насамперед вдячна за можливість ознайомитися з творчим вмістом Вісника міжнародного поетичного конкурсу Чатує в століттях Чернеча гора, відчути емоції, що затьмарюють пам'ять від побаченого по телевізору в новинах, почутого від близьких і рідних про важкі обставини, що спіткали східну частину України і Кримський півострів. Вічна пам'ять героям, що віддали життя в боротьбі за визволення України на окупованій території. Слава військовополоненим, які повернулися додому, хоч на сьогоднішній день доля багатьох ще невідома, але сподіваюсь, що спільними зусиллями, наші відважні солдати, найдорожчі українські діти повернуться додому живими.
В даний час дуже важливо підтримувати зв'язок в спілкуванні, навіть коли письмовий зв'язок буде перервано, слід шукати будь-яку видиму чи невидиму ниточку, щоб його відновити і налагодити.
Добре, що у віршах міжнародного поетичного вісника люди виливають власні емоції, страхи, переживання будь-то негатив чи позитив. Поети і письменники надзвичайно чутливі люди, творчість, яких досить делікатно сприймається звичайними пересічними громадянами.
В зв’язку з вагомими причинами не мала можливості, залишити думку про другий міжнародний поетичний вісник. Всі вірші досить чуттєві і глибокі, які формують собою спільну колективну думку, але мала змогу ознайомитися з кожним віршем, що входить до збірки.
Вдячна за можливість моєму віршу «Сновида» бути надрукованому на сторінках літературно-мистецького журналу Склянка часу. Для мене дуже приємно і з честю сприймаю можливість бути надрукованій на сторінках СЧ разом з авторами, поетами, прозаїками, членами НСПУ, членом МСПУ з творчістю яких знайомлюсь і досі. Письменники і поети трохи відірвані від землі люди і навіть вік абсолютно не впливає на творчість, адже це художники, які втілюють в життя надзвичайно цікаві події, насичуючи їх фарбами, пізнаючи смаки читача різного віку. Скільки б років не було б письменникові, письменник завжди залишається в душі маленькою дитиною, котра вносить і дарує поміж рядків частинку себе, а зовні просто змушений відповідати своєму вікові і захищати власні письмові труди від людських насмішок, неуваги, байдужості. Далеко не кожен може виносити свою творчість на громадський розсуд. Поети і письменники – маленькі діти в душі, навіть коли зовні їм сімдесят , такі люди варті підтримки, заохочення, визнання, розуміння лише для продовження своєї справи. Саме для них і був написаний вірш «Если, только, Credo», а особливо адресовані такі рядки:
«В чём сила каждого стиха?
В нём каждая букова написана с душою.
Порой не замечаем мы, когда стихами
Душа поёт сама с собою.
А сколько описей мечты, мерцаний звёзд,
Мельканий странных силуэтов.
В стихах изображён же крик души,
Где бьются тысячи сердец поэтов.
Пусть говорят, что стихами,
До Бога не докричишься громко,
Но я ведь знаю,Что Он услышит
молитву малого ребёнка!»
З III міжнародного вісника поетичного конкурсу, сподобався вірш Абравітової Наталії Іванівни «Сон» , а саме рядки : «…одно у вас на всех есть небо, звёзды, солнце, народу братскому никто из вас не враг!» Досить глибокі слова, що формують собою початкову думку про третій вісник поетичного міжнародного конкурсу.
Приємно знайти маленьку перлинку у вірші «Философия» Базиленко Дмитра Григоровича, а саме:
«Я вас люди не сужу, просто рассуждаю.
Капли истины ищу и в стакан сливаю.
Если станет сатана надомной глумится.
Протяну ему стакап, предложу напиться.»
Подобається вірш Бендебері Людмили Євгенівни, а саме рядки:
«… Їм байдуже, що ще не встигла сину
Усю життєву мудрість мати передать,
Що схоронила не дитя, а душу –
Підступна куля обірвала цілий рід!
Я їм у вічі правду мовить мушу:
«Спиніться! Вас же мати привела на світ!»
Чудові рядки Даника Володимира Олексійовича з вірша «Бандура – це душа вкраїни…» , а саме :
«Озвуться струни солов’їно,
Де доля – як гірка межа…
Бандура – це душа Вкраїни!
Висока, трепетна душа. »
Гарний вірш Космен (Єрьоміної) Ірини :
Не домовились пани,
Щось не поділили,
І на сході України війну розпалили!
Шахти, школи, магазини
Все порозбивали,
Бідні мешканці Донбасу
Жах війни зазнали.
Діти плачуть довгі тижні
Без води і хлібу,
Мати сльози утирає,
Не подасть обіду.
Ледь живі сидять в підвалі
Баба з дідом тужать:
«Чи сьогодні будуть спати,
Чи «гради» оглушать?»
Немовля кричить нестерпно
До грудей припало,
Але в жіночки матусі
Молоко пропало…
А дитя кричить голодне,
Зводить з глузду мати,
Все навколо загуділо,
Мов при землетрусі,
Падають снаряди
І кричить бабуся:
«Ой! Нема вже, діти, хати!
Як же будем жити?
Як тепер нам зимувати,
Де дітей зігріти!?»
Чуттєвий вірш Бойко Олесі Миколаївни «Єднаймося брати і сестри» :
«Моя оголена країно,
Тебе нічим не подолати,
Бо тіло тлінне, ну а душу
Кати не зможуть закопати…»
Влучний вірш Бондар Тетяни Олександрівни «Одна на всіх», а саме :
«… І час побіжить - засміється,
І в кожному серці озветься.
Любов, що так довго дрімала,
Надія, що сили давала».
Чудовий вірш Бритик Євгенії «Україна» :
Зажурилась Україна… Плачуть карі очі …
Що від неї чужі люди з автоматом хочуть?
Плаче, плаче рідна ненька, розпустила коси.
Ніжні ніженьки біленькі не збирають роси.
Чом не радуються люди цим степам чарівним?
Чи забули: перед Богом все одно ми рівні ?!
Чи ти маєш п’ять будинків, чи одну хатину,
Бережи й цінуй єдину рідну Україну!
Нащо б’єш її в обличчя, палиш русу косу?
Нащо сорочки здираєш, залишаєш босу?
Пригадай же : ти – людина, не тварина дика.
Приберімо свої кігті, заховаймо ікла!
Люди! Люди, схаменіться! Брат іде на брата!...
Треба розвивати рідну, а не руйнувати.
Не цурайтесь схід і захід, ви сім’я єдина.
І тоді розквітне ненька , встане Україна!
Об’єднаймось, як раніше, візьмемось за руки
Щоб з усіх куточків світу чути щастя звуки.
Боже, поможи Вкраїні час цей пережити!
Тільки разом українці зможуть все змінити!!!
Хорший вірш Вовнянко Анатолія Захаровича «Схаменіться» :
«Майдан стояв за справедливість,
За гідне праведне життя.
Здається втрачена можливість –
Народ у шоці сум’яття.»
Гарний вірш Гавришко – Бабічевої Алли Геннадієвни «Однажды утром» , а саме рядочки :
«Так хочеться в рутину красок
Холста безликого утра
Вписать поспешно без опасок
Войны попедное : «Ура!»
Також подобається вірш Гонтарук Любові з досить впевненими і мужніми словами.
Сподобався вірш Олеш Віри Богданівни «Час любити Україну!»
Одні ділили й продавали,
А інші – що гріхи таїти,
Десь під шумок теж грабували,
Щоб й внукам було добре жити…
А хтось на лаві чи дивані
Про те, як треба говорив…
Хтось хабарі давав, хтось плакав,
А хтось до Господа молив…
Молив про близьких і далеких,
Про тих, хто вийшов на майдан,
Хто у бою був, як у пеклі,
І хто за нас життя віддав!
І вже несе небесну варту
Найкращий світлий легіон,
Щоб на Землі у рідну хату
Не ліз з Москви хамелеон!
Хороший вірш Охріменко Віктора «Україна модерна»:
Дуже комусь треба, щоб моїй Вкраїні
Стрічечки й віночки з голови хтось стяг;
Щоб забула мову й пісню солов’їну,
І вербу й калину, й жовто-синій стяг;
Щоб шаровари зняла й гопак не танцювала,
І борщу не їла, галушок, ковбас,
Цукру щоб не мала, взимку замерзала,
Плакала й благала : «Пожалійте нас!»
Хочу, щоб Вкраїна в космосі літала
На своїх ракетах й літаках своїх,
Щоби хліба й сала свого вистачало,
І, хіба дрібничку, брала у чужих.
Щоби карооко і червонощоко
Їздила в «Тойотах», і на заздрість всім
На модерних нотах кожної суботи
Могла під карооке співать, вкраїнський гімн.
Життєві рядки Паливоди Петра Семеновича з вірша «Мальви під вікном»:
Там на сході падають не дощі, а гради,
У диму сховалося сонце золоте,
День і ніч лунає там гуркіт канонади
І земля від болю стогне і гуде.
Чудовий вірш Прокопенко Світлани Іванівни:
Ми не змагаємось з Шекспіром на словах,
У нас свої думки, свої поети своя мова,
І не рівняємось на чужих зівак,
У нас своя війна, а в ній свої герої.
Здавалося б, ну що такого станеться,
Що ми повстанемо із заржавілих скринь,
Повитягаємо пом’яті прапори,
І просякнемо їх і кров’ю і любов’ю.
Але знайшли в собі і дух і силу,
У серці поселили боротьбу,
І кров’ю, як дощем, бруківку окропили,
Хоч полягли в бою – не канем в забуття.
Ми горді тим, що ми не горді люди,
Що нам чуже рідніше за своє:
Ми за взірцем Іскаріота Юди
І Бога, й совість бісу продаєм.
Ми горді тим, що куца пам'ять в нас,
І за короткий зір, щоб осягнути
Великий шлях, який проклав Тарас
З рабів та грязі у свобідні люди.
Нам досі зручно жити на колінах –
І підвестись не можемо, бо ми
Німі цеглини у кремлівських стінах,
Кайдани й грати власної тюрми.
Ми ні на мить не прагнемо спокути,
Бо наші шлунки – наші вівтарі.
Повітря волі не лоскоче груди
І нудить сяйво вільної зорі.
Ми горді тим, що ми не горі люди,
Що ми підніжки хижого орла,
Що варті ми Іскаріота Юди,
Бо зрада наша – то голгота зла…
Сподоався вірш Стасюка Миколи Івановича:
Перед Богом стану на коліна,
Хоч раніш ніколи й не ставав:
Хай живе народ мій й Україна
Серед інших націй та держав.
Боже наш, ти сильний й милостивий!
Покаравши гріх, допоможи –
Край ти мій, чарівний і красивий,
Для нащадків наших збережи.
Підніму до неба я зап’ястя:
Мій народ нікого не розп’яв -
Подаруй його Вітчизні щастя! –
Якщо горя стільки він зазнав.
Помолюся тихо в самотині
У хвилини болю й каяття:
Дай добра хоч трішечки людині,
А взамін бери моє життя.
Щось за себе… Ні за що тут дбати!
Заслужив – карай мене за гріх…
Тільки ж буду вічно їх кохати,
Українців – кожного і всіх!
Подобається вірш Судус Юлії «Молитва»:
Вже змучилась від пострілів земля,
Хтось відрубав їй , українські крила.
На шиї в нас висить давно петля,
Що українську душу нам здавила.
Мовчать могили наших соколів,
А серце Матері взива до неба:
«О, Боже, зглянься! Нехай щезне гнів, -
Зацькованій країні миру треба.
Хай вірус доброти заразить світ,
Щоб люди спам’яталися нарешті.
Хай стопить зачерствілий моноліт
Ворожості, біди і порожнечі.
Хай закарбується в серцях людей
Дитяча щирість та доросла сила,
Навчи, о Боже, не вбивать дітей,
Країну, що роками їх ростила.
Приспи навіки вулкан пересердь,
Навчи прощати та любити брата.
Хай мир окрилить українську твердь,
Що милосердям сповнить душу ката!».
До речі сама назва вірша несе досить вагомий зміст. Саме під такою назвою були втрачені цінні особисто для мене очерки, коли людина вступає в діалог з Богом захищаючи себе і близьких молитвою. З творчості Володимира Мельниченко «Тарас Шевченко в Москві» сформовані рядки про те, як Шевченків знайомець історик Іван Забєлін писав : «Ум боялся, явится. Умная женщина становилась ведьмой, умный мужик – ведуном, колдуном, вещим. Патриархальное начало допускало ум только в старце. Ум был контрабандою , а знание вело прямо в ад. Еретик было страшное слово, оно означало всякого вольномыслещего, самостоятельно мыслящего». Відомий історик Володимир Іконников зазначав : «Само духовенство было несведуще в книжном учении и тем подрывало доверие к себе.» Побутувало навіть прислів’я : «Кто по латыни научился, тот с правого пути совратился.» Допускалася православна освіта, світська наука заперечувалася.
Хорощий вірш Твердохліб Майї «Единство…»:
Зерно роздора проросло в полях…
И чёрным вороньём молва кружится.
Что слёзы лить?
Благословенная земля – добром и верой нужно нам объединиться.
Призвать из недр духовных , глубины веков
Всю мудрость предков, Прометея силу,
Козацкий дух Украины родной,
Животворительность рулады соловьиной.
И от души к душе барвинков рушниками,
Рассвета красной нитью вышивать узор,
Вплетая в рок судьбы о будущем молитву,
Самим творить судьбы своей простор.
Для сильных духом нет кордонов и запретов.
«В единстве сила!» - завещал Кобзарь.
Сковороды пророческие строки :
«Да, мир ловил меня, но так и не поймал.»
Что делим до сих пор? Ведь на Земле все братья,
А Украина – гордость той семьи.
Готовы, как один, мы встать единой ратью,
«Спасительным крестом» - Тарасовой Горы.
Досить цікавий і влучний вірш Тилика Ігора Володимировича :
Алхімія Шевченкового слова
На кручах Канівських, понад Дніпром ревучим
Спочив Кобзар, - та пісня не вмирає:
Видзвонює у струнах срібно звучно,
В журбі й Надії словом ожива.
Багато літ минуло з того часу,
Розтанувши у мареві століть,
Та люди йдуть на прощу до Тараса,
Тамуючи сум’яття лихоліть.
Хто він для нас? Поет, Провидець, Гуру?
Чи може той, кого нам не збагнуть?
В одних надію, - в інших смуток будить
В героях – силу, в яничарах – лють.
Він у душі своїй перлину многоцінну знайшов,
Мов Прометей, осяявши буття.
Немов, алхімік перелив у тиглі
Свинець недолі в Золото життя.
Ота, Алхімія Шевченкового Слова
Для українців – вища Таїна
Тож, нумо, всі на Канівськую гору –
Де вітер істини бентежністю пройма.
Також в книзі Володимира Мельниченко «Тарас Шевченко в Москві» розповідається, як в атмосфері бундючного першопрестольного міста поет особливо гостро відчув, що саме Москва (в тандемі з Варшавою) є провинницею бездержавності України, насаджування в Українцях історичного безпам’ятства, яке паралізує волю до боротьби за незалежність.
Саме рута є символом привабливості, тож московська отрута була підступно – запаморочливою, притупливо – дурманною. Не піддатися спокусі «запить з московської чаші московську отруту міг тільки геній».
Подобається вірш Торон Вікторії «Якби себе ми шанували»:
Якби себе ми шанували в дорожній куряві років,
То нині б очі не згасали з війною вкрадених синів.
Не було б вражої навали під грім цинічної брехні
Й братів би наших не вбивали на власній з прадідів землі.
Якби ми справді пам’ятали замучений пташиний глас,
Вони б вказали нам дороги, якими в світі ходить зло,
І шепотом перестороги охолодили б нам чоло.
Не догоджаючи сильнішим, мов недоучене дитя,
Ми не ховалися б у ніші напівсвідомого буття.
І ті, що стали ворогами, нас пізнавали б у лице…
Якби себе ми шанували… Й платили віддано за це.
Чудовий вірш Туровської Лесі Олегівни «Мой дом – на улице в конце»:
… Мой дом на улице в конце,
То с гневом, то с пристрастьем,
Менялся окнами в лице,
При виде новой власти.
У домика была мечта -
Поднять себя неслышно,
И в прошлое сбежать, туда,
Где каждому есть крыша.
Он помнил дивную страну
С бесплатной перекраской,
Где встретил башенку одну,
Где что ни домик – сказка!..
Мечту не повернёшь назад –
Рискнуть? Пойди, попробуй!
И некуда бежать – следят
За этим небоскрёбы…
На домик – домики собрал,
И молвил страстно, веско,
И на борьбу их всех поднял
Под красной занавеской.
Он подал нам простой пример:
Ну, чем не революционер?!
Досить емоційний вірш Утки – Отки Володимира «Журавли» :
Стынет солнышко за буераками
И змеёю ползёт река,
Журавли, пролетая над танками,
Озираются на вожака.
Опускается темень вечерняя.
Стая крыльями бьёт по воде.
И танкисты в накидках кочевников
Что-то жарят на сковороде.
«Нас уроды лишают родины –
Позолоты на серебре.
Мы теперь журавли на «вроде бы»,
Чужаки на своей земле».
Вот летим, будто сходим сходнями
В преисподнюю, крик стеля:
- Это наша, уроды, родина!
- Это наша, уроды, земля!
Дуже подобаються рядки Цизмана Юлiя Ігоровича у творі «Світлом» : «Навіть, якщо пустуватиме творчості первісна ринка, ти не наповнюй грошима чи листям лавровим перлину, попелом ніжності вкрий, і це буде наступна сторінка. Більше за світло з любов’ю в надію у пам’яті глини.»
Хороший вірш Черешньвської Марії Ігорівни:
«Війна зломила наші душі»
Війна зломила наші душі.
Війна ввійшла в наші серця ,
Мов дивний погляд нетямущий
Чому нема цьому кінця?
Чому загинули ці люди?
Розплата за чиї гріхи?
Чому лиш постріли повсюди?
Чому вчорашні браття – сьогодні наші вороги?
За що ж воюємо, скажіть нам?!
І що ми ділимо скажіть?!
У відповідь лиш дощ по вікнах
І зірка в небі мерехтить…
Подобаються рядки з вірша Шиманського Віктора Дмитровича «Вічна пам'ять» :
«… А тому ми благаємо Бога:
«Дай нам розум, терпіння і сили.
Покажи ти нам вірну дорогу,
Бо скількох вже забрали могили…»
Загалом, себто воно нічого особливого у віснику немає, але не байдужим оком можна помітити, як український народ намагається пом’якшити свої бурхливі емоції серед сумних рядків, але ще досить наляканий і зацькований. Навіть не знаю, як краще висловитись чи це західна Україна не готова до таких пережитих емоцій східної України, чи східна Україна не готова ділитися пережитим з західною Україною. Сподіваюсь, що зв'язок між людьми налагодиться, адже в нашій країні є справді відважні чоловіки, котрі на сході грохотають за наше майбутнє, перед яким хотілося б скинути капелюха.Та попри все є дійсно не байдужі, які справді чекають повернення українських солдат до рідних домівок, до рідних, до дружин, до коханих та друзів. Для кращого знайомства з моєю творчістю, хотіла б попередити, що основну порцію моїх віршів займає філософія, тому мене подеколи важко зрозуміти, але людина котра намагається мене зрозуміти, а не насміхатися і пройти повз, заслуговує моїх пояснень і моєї уваги.
А.Краля (із е-листа від 11.08.2015)
Стаття із газети "ДЗ" від 13 серпня 2015 р.
Названо переможців міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча Гора»
ЛІТЕРАТУРА >>>>>
Літературне змагання поетів полягало у висвітленні проблем духовного минулого, нинішнього та майбутнього розвитку України. Редакція журналу "Склянка Часу-Zeitglas" ознайомила широке коло читачів із найкращими зразками нинішньої поезії, котра не знає кордонів та утисків цензури.
До конкурсного розгляду бралися твори українською та російською мовами. У зазначений термін до редакції журналу надійшло 2524 твори сучасних авторів із України та зарубіжжя. Конкурс відбувався у два тури. Переможцями названо: Надію Позняк, (1 місце, 1960 р.н., м.Суми) - за твір "І коли ти покинеш оцю країну…"; Інну Доленник, (2 місце, 1966 р.н., м.Кривий Ріг) - за твір "Вдячність"; Світлану-Майю Залізняк (3 місце, 1963 р.н., м. Полтава) - за твір "Планета людей". Лауреатами конкурсу стали: Валерія Влащик (м.Маріуполь), Андрій Дацків (м.Львів), Анатолій Мельник (м.Марганець), Микола Романюк (м.Долинська, Кіровоградщина), Вікторія Торон (м.Сан Хосе, США).
Цього року було вперше відзначено дипломом автора, твір якого набрав найбільший рейтинг оцінки прямого обговорення у коментарях на сайті конкурсу. Ним стала Олена Іськова (Миклащук) із с.Вербівці, Хмельниччина. Автори трьох найкращих поезій будуть відзначені нагородами. Їх твори буде перекладено німецькою мовою та опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas". Інші, відзначені рішенням конкурсного журі роботи, були опубліковані на сторінках літературного альманаху "Скіфія", повідомляють із журі конкурсу "Чатує в століттях Чернеча Гора"
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS”
міжнародний літературно-художній журнал та видавництво
вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна.
Тел/факс: (04736) 36805
З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям.
Одночасно українською, російською та німецькою мовами.
mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net
web: www. zeitglas.io.ua
Директор: Олександр В. Апальков
****************************************************************************
„Склянка Часу*ZeitGlas”
Publishing house and international literary - art magazine
Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine.
Phone/fax: (04736) 36805
Since 1995 gives equal opportunities known
and beginning authors.
Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages.
mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net
The director: Alexander W.Apalkow
