Вийшла друком книга "ПРАВЕДНОСТІ ГЕН", Михайла Калініченка

Вийшла друком книга "ПРАВЕДНОСТІ ГЕН", Михайла Калініченка



книга "ПРАВЕДНОСТІ ГЕН", Михайла Калініченка.

 

Михайло Михайлович Калініченко

 

Канів.Вид.“Склянка Часу*Zeitglas”, 2010.-176с.

ISBN 978-966-2306-13-2

 



Найхарактерніша потреба в житті людини була, є і буде – потреба осмислення довколишнього світу і людського буття в ньому, осмислення природи і всього сущого, що було, є і буде на землі, осмислення добра і зла в їхній споконвічній боротьбі і прагнення зрозуміти цю боротьбу, людські вчинки і діяння, помисли і думи, уміння ясно відчувати і вирізняти красу і мудрість, любов і вірність, мужність і благородство, правду і сумління, як і безпомилково бачити лукавство і потворність, брехню і безликість, невігластво і блюзнірство, – тобто весь той обшир і високих духовних та душевних цінностей, як і весь обсяг ницих, гріховно-аморальних, злочинних і підступних посягань, що є так властиве людській природі і тією чи іншою мірою притаманне кожному з нас. 

Людська душа схожа на арену боротьби добра і зла, де киплять пристрасті і звихрюються враження, визрівають висновки не лише про те, що коїться в твоїй душі, а й про всі людські діла, страждання, болі, надії, події, про ті карколомні і соціально-політичні катаклізми, які відбуваються в довкіллі, і ця емоційно-щемка, напружена переповненість серця і розуму і пробуджує в людині нестримний поклик до творчості, надто ж до слова, аби якомога повніше й глибше виказати свою обуреність, особисто своє, притаманне тобі бачення сучасної людини, світу й життя нашого і відтворити його в слові: чи то поетичному, чи прозовому, чи публіцистичному, залежно від того, до яких літературних жанрів і форм у кого лежить душа.

І серед тих, хто відчуває цей поклик до творчості і реалізовує свої прагнення на папері, є люди самобутні, талановиті, багатообіцяючі, наділені від природи тією яскравою іскрою, яка з часом спалахне потужним просвітлюючим вогнем.

Знайомлячись із творчістю такої людини, відчуваєш її слово, як відкриття. Але часто-густо в нашому сьогоднішньому літературному процесі натрапляєш на вірші і прозу середнього, а то й зовсім низького, сіро-безликого і безбарвного рівня.

Нам випало жити на зламі двох епох. Стара, попередня – відходить у небуття зі своїми ідеологічними дороговказами і догмами, а зовсім інша – епоха демократії і реформації в усіх сферах – важко народжується і болісно утверджується і в круговерті нової епохи старші, а особливо молоді покоління намагаються якомога несподіваніше й оригінальніше заявити про себе як в політиці, так і в мистецтві. Багато літераторів експериментують у слові й зі словом. І здебільшого ці новітні експерименти так схожі на давно забуті старі.

Є серед нинішніх літераторів – людей різних за професіями, чимало тих, кого, ніби сам час, його напруга і сукупність політичних, економічних та різних інших негативних і позитивних подій, ріст злочинності, корупції, хабарництва, зубожіння народу, морально-духовна та культурна деградація – пробудили і покликали сумління й серце сказати своє слово про все те, що радує душу, а надто про те, що тривожить, пригнічує, обурює до глибини сумління і пориває таврувати негідництво і злодійство, закликати людей до єдності, до одностайності, до нещадної і рішучої боротьби зі злом, що спотворює образ нашої молоді, демократично-незалежної державності, яку ми так важко будуємо і яку віками прагнули бачити і жити в ній наші попередники.

До вельми несподіваних літераторів, що заявили про себе в останні 2-3 роки незалежності і пишуть у різних жанрах, я зарахував би професійного журналіста, Михайла Михайловича Калініченка, який сміливо і розкуто заявив про себе в такій своєрідній і за стилем, і за ритмікою, і за художніми оцінками людей, подій і життя сучасного, такій незвичній поезії, посаді і бурхливій, часом графічно-вуглуватій, поривній і невтримній у напливах і поривах почуттів і думок. І цю Калініченкову поезію сприймають і далі будуть сприймати різні читачі по-різному. Одні критично, а то й категорично відхиляють, інші стримано й помірковано відгукуються, а багато хто схвально й захоплено, називаючи вірші Михайла Калініченка свіжими, збуджуючими «поривами вітрів сучасності».

Дуже вдало, як на мій погляд, про вірші М. Калініченка написала відома поетеса і публіцистка Людмила Тараненко: «...влюбливий, наструмлений енергетикою шального життя стиль поезії – це дійсно жива біль і глибокі переживання небайдужої людини, що намагається зробит світ кращим...»

Поезію Михайла Калініченка вельми щиро й високо поцінували видатні українські поети Дмитро Павличко і Борис Олійник, Микола Сом, Григорій Діхтяренко і Григорій Білоус. А владика Софроній, прослухавши вірші Михайла Калініченка, від душі попривітав автора з творчим успіхом, з чесним і мужнім словом людини, що проповідує вічні, непересічні істини і благословив збірку «Праведності ген» до видання.

Знаю Михайла Калініченка вже багато років, ще коли він працював в апараті обласної адміністрації. Людина він надзвичайно енергійна, діяльна, з потужними організаторськими здібностями і аналітичним мисленням, завжди у творчих поривах і пошуках.

Винятково з його ініціативи і завдяки його вмінню залучити спонсорів при обласній держадміністрації було створено громадсько-політичний і культурно-мистецький часопис «Спільна справа», головним редактором якого на громадських засадах став Михайло Михайлович, залучивши до співпраці професійних журналістів, художників, письменників, зокрема й мене та представників інших професій. Часопис користувався неабиякою популярністю, багато ілюстрований, зі щедрим добором публікацій на майже всі теми життєдіяльності Черкаського регіону.

На жаль, з переходом М. Калініченка на посаду генерального директора Черкаської обласної державної телерадіокомпанії, часопис припинив своє існування.

Про Михайла Калініченка можна багато говорити як про журналіста, політика, керівника обласної державної телерадіокомпанії, що вивів її за останні роки до п’ятірки кращих в Україні. Говорити, як про чудову людину, а нині вже і як про оригінального поета, що все помітніше заявляє про себе в сучасній українській поезії.

Варто сказати, що Михайло Калініченко народився 6 лютого 1957 року. У 1983 році закінчив Черкаський державний педагогічний інститут, у 1990 році – Уманський сільськогосподарський інститут, у 2003 році – Інститут журналістики Київського національного університету ім.. Т.Г. Шевченка, кандидат політичних наук, заслужений журналіст України.

Михайло Михайлович Калініченко на посаді генерального директора працює з вересня 1998 року. За цей час значно збільшено обсяги мовлення телебачення – з 7 годин на тиждень до 24 годин на добу, створено обласну мережу, відкрито три кореспондентські пункти, започатковано радіо FM.

Всебічно підтримуючи процес державотворення в Україні, утверджуючи державницькі позиції, Михайло Калініченко постійно націлює творчий колектив компанії на створення глибоко соціальних програм всенародного звучання: «Свобода слова», «Поле зору», «У фокусі подій» та інші.

Про ріст творчої активності колективу компанії свідчить той факт, що упродовж останніх п’яти років програми теле- і радіожурналістів Черкащини одержують нагороди на міжнародних та всеукраїнських конкурсах і фестивалях.

Указом Президента України генерального директора Черкаської ОДТРК Михайла Калініченка нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня, Почесною грамотою КМУ, Почесною грамотою Верховної Ради України, відзнакою «За заслуги в розвитку інформаційної сфери». І як вже сказав, останнім часом Михайло Михайлович захоплено працює в поетичному жанрі. Пише вірші на злободенні болючі теми та лірику інтимну. Підготував до видання першу збірку поезій «Праведності ген»

Так, тексти М.Калініченка вельми своєрідні, оригінальні своєю ритмікою, часті рублено-графічною, скупою, схожою на ліногравюри чи дереворити, але все це не штучні намагання автора вирізнитись своєю несхожістю з іншими авторами, що пишуть вірші, а органічно-природні у своєму стилі, що йдуть від характеру саме Калініченкового сприйняття сучасного світу, епохи, буденної дійсності з її політичними протистояннями, чварами, у вирі яких постійно перебуває автор, як політолог і журналіст, що обіймає посаду генерального директора Черкаської обласної державної телерадіокомпанії, веде злободенні прямі ефіри з представниками різних політичних партій, людьми різних професій, уподобань і громадських позицій, де часто-густо важко розібратися, хто говорить правду від серця й сумління, а хто справно грає потрібну для його іміджу роль, лукавить і красномовствує. Михайло Калініченко добре бачить, хто зодягає маску, а хто виходить до людей, до народу з відкритим обличчям, чистим сумлінням і душею, говорить відверто і безкомпромісно про все наболіле. Тому-то мені особисто імпонує емоційна, частенько публіцистична пристрасть Калініченка в його віршованих текстах, відверте й рішуче обурення негативними явищами, кричущими проблемами, якими вкрай переповнена сьогодні дійсність нашої незалежної держави в усіх галузях її життєдіяльності. І тоді автор шукає і знаходить найнесподіваніші слова, щоб змалювати якомога повніше, гостріше й дошкульніше оті мерзенні й огидні негативи і гріхи нашого суспільства з усією вибуховою непримиренністю власних почуттів і думок. Уже лише це заслуговує поваги і добрих оцінок.

Михайло Калініченко особливо нетерпимий у своєму поетичному слові до тих, хто говорить одне, присягаючись у своїх турботах і любові до людей, а насправді робить зовсім протилежне, за що той чи інший так званий діяч чи керівник має не з трибун «глаголити істини», а сидіти в тюрмі і каятись, і спокутуючи свої гріхи і блуд.

Саме з цього на творчій палітрі Калініченка і народжуються вірші про корупцію і хабарництво, огидну брехню і дволикість багатьох політичних лідерів і посадовців, починаючи від найнижчих щаблів владної піраміди і до самісінької верхівки.

І хай слово М. Калініченка часом буває ніби стилістично проблемне, прямолінійне, різке, але воно сильніше й дієвіше за тексти численних творців – пригладжених, прилизаних, милозвучних, напахчених і насичених всілякими прикрасами.

Мова Калініченка – це буденна мова простого народу – трудівника, формована самим життям, його ритмами і темпераментом, без зайвих окрас, штукарських витребеньок. І в ній постає сам автор зі своїм характером, світобаченням, громадською позицією, болем і любов’ю до рідної землі і рідного народу, його духовності, моралі і культури.

Вірші Михайла Калініченка – це віддзеркалення його особистості, порухів його душі і всіх тих цінностей, які він сповідує. А разом з цим і віддзеркаленням нашої буденності, і нас з вами, сучасників і творців цієї буденності.

Тож, побажаймо авторові нових творчих успіхів.

 

 

“Праведності ген”

Сергій Носань – письменник,

заслужений діяч мистецтв України

 

 



Книгу можна придбати післяоплатою 20 грн., замовивши її в редакції zeitglas@ck.ukrtel.net 

 

 



Создан 27 окт 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
„СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS” міжнародний літературно-художній журнал та видавництво вул. Шевченка, 31/32 Канів, 19002, Україна. Тел/факс: (04736) 36805 З 1995 року дає рівні можливості маститим і авторам-початківцям. Одночасно українською, російською та німецькою мовами. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net web: www. zeitglas.io.ua Директор: Олександр В. Апальков **************************************************************************** „Склянка Часу*ZeitGlas” Publishing house and international literary - art magazine Street. Schewtschenko, 31/32 Kaniv,19002, Ukraine. Phone/fax: (04736) 36805 Since 1995 gives equal opportunities known and beginning authors. Simultaneously in the Ukrainian, Russian and German languages. mailto:zeitglas@ck.ukrtel.net The director: Alexander W.Apalkow